Document No. 118523917

Справа № 991/2915/24

Провадження № 1-кс/991/2945/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

його захисника адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 жовтня 2023 року за № 62023000000000883, за підозрою

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року с. Зірка, Поліського району, Київської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

І. Суть клопотання

1.1. 08 квітня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому старший слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування. У мотивувальній частині клопотання старший слідчий у випадку визначення слідчим суддею розміру застави як альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу просив визначити її у розмірі 948 484 665 грн та, у випадку внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого судді, прокурора та слідчого;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Клопотання обґрунтоване тим, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 жовтня 2023 року за № 62023000000000883, у межах якого, зокрема, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України.

На переконання старшого слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

На думку старшого слідчого, застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

1.2. 10 квітня 2024 року до суду надійшли письмові заперечення захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, у яких він зазначив, що запобіжний захід у вигляді застави у передбачених законом межах здатний забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Захисник послався на відсутність у ОСОБА_4 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, адже повідомлення про підозру йому вручили невідомі особи в приміщенні Київського слідчого ізолятора № 13, які не представилися та не роз`яснили зміст підозри.

Адвокат послався на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, оскільки він очолював Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (надалі - Департамент та МОУ, відповідно), до повноважень якого не належали питання приймання товарно-матеріальних цінностей за укладеними договорами та який не є розпорядником бюджетних коштів МОУ і матеріальних цінностей Збройних Сил України.

Укладаючи згаданий договір, ОСОБА_4, за твердженням адвоката, не міг бути обізнаним з якістю бронежилетів, не приймав рішення щодо їх оплати, а відносини щодо укладення та виконання договору належать до сфери господарсько-правових.

Захисник звернув увагу, що договір був укладений без погодження з Департаментом фінансів МОУ у зв`язку з відсутністю його у місці постійної дислокації.

Також адвокат зауважив про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, адже досудове розслідування триває з травня 2022 року, і ОСОБА_4 жодного разу не здійснював дій щодо переховування, спілкування зі свідками чи інших заходів, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню.

Розмір застави, на думку захисника, не відповідає матеріальному стану ОСОБА_4 та є для нього непомірним.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.

2.2. Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання з мотивів, наведених у письмових запереченнях, та зазначили, що невизначеність у стандартах якості бронежилетів тривала ще з 2021 року, коли ОСОБА_4 звертався до керівництва з відповідними листами. ОСОБА_4 (як і очолюваний ним Департамент) не мав повноважень на розпорядження грошовими коштами, а рішення про перерахування коштів за договором приймав Міністр оборони України. Також до повноважень ОСОБА_4 не належали питання приймання товару.

Певні недоліки під час укладення договору, на думку адвоката, були обумовлені початковим етапом збройної агресії, зокрема вадами організації, відсутністю окремих підрозділів за місцем дислокації та терміновістю потреб в одержанні засобів захисту. Правовідносини з укладення та виконання цього договору перебувають виключно у цивільно-правовій площині, і наразі триває їх врегулювання у судовому порядку. Сторона захисту, на думку захисника, не довела існування попередньої змови посадових осіб на вчинення протиправних дій.

Також адвокат послався на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 КК України, адже його дії не були спрямовані на перешкоджання діяльності ЗСУ, а військова експертиза фактично проведена з правових питань.

Захисник звернув увагу, що до ОСОБА_4 вже був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою загальною тривалістю один рік і два місяці, а виділення цього кримінального провадження в окреме було обумовлене прагненням сторони обвинувачення створити штучні підвалини для безпідставного повторного застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Розмір запропонованої стороною обвинувачення застави, на думку захисника, є вочевидь непомірним та не відповідає матеріальному стану підозрюваного.

Захисник зазначив, що будь-який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, здатний забезпечити виконання ОСОБА_4 своїх процесуальних обов`язків.

ІІІ. Мотиви слідчого судді

3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.

3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.3. Оцінка обґрунтованості підозри

Зміст повідомлення про підозру

05 січня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України.

Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.

ОСОБА_4, будучи тимчасово виконуючим обов`язки директора Департаменту, за попередньою змовою з заступником Міністра оборони України ОСОБА_7, начальником управління розвитку речового забезпечення Центрального управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинив розтрату державних коштів на користь представників компанії «MIMALTEMER LTD» шляхом укладення договору № 03 від 11 квітня 2022 року із вказаною компанією на постачання балістичних жилетів у комплекті у кількості 50 000 шт., рівень захисту NIJ 0101.04, які не відповідають державним та військовим стандартам України та стандартам НАТО, насамперед щодо захисних властивостей, за завищеними цінами, без визначення у ньому вимог щодо контрою за якістю, а також гарантійних строків, та обравши місцем поставки товару територію іншої держави, у якій здійснення перевірки якості товару неможливе.

Договір був укладений без обов`язкового попереднього проведення Департаментом юридичного забезпечення МОУ відповідної юридичної експертизи, без попереднього погодження із Департаментом фінансів МОУ та без попереднього здійснення моніторингу оцінки ризиків Департаментом внутрішнього аудиту МОУ.

Після цього, ОСОБА_4 11 квітня 2022 року забезпечив здійснення попередньої оплати за вказаним зовнішньоекономічним договором шляхом затвердження у МОУ відповідного рішення від 04 травня 2022 року, подальшого погодження розподілу коштів на проведення його централізованої оплати, затвердження копій документів, необхідних для здійснення такої оплати, та їх направлення до АТ «Укрексімбанк».

ОСОБА_4, будучи відповідальним за підготовку та організацію виконання укладених договорів (додаткових угод), зловживаючи своїм службовим становищем, свідомо не вжив заходів щодо повідомлення Центрального управління контролю якості щодо факту укладення вказаного договору та необхідності здійснення контролю за якістю речового майна у місці поставки товару за договором, а також не забезпечив організацію виконання вказаного договору шляхом направлення туди представників Департаменту, чим умисно допустив безпідставне виконання вказаного договору та прийняття на облік неякісного товару за ним.

Після цього ОСОБА_4 21 липня 2022 року вжив заходи з метою приховання вказаної протиправної діяльності шляхом безпідставного погашення дебіторської заборгованості за договором та унеможливлення здійснення МОУ заходів представницького характеру через прийняття балістичних жилетів військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) згідно актів приймання-передачі № 906 від 21 липня 2022 року, № 979 від 03 серпня 2022 року, № 1005 від 05 серпня 2022 року, № 2438 від 30 грудня 2022 року, що призвело до поставки до ЗСУ засобів індивідуального захисту - балістичних жилетів у кількості 50 000 шт. неналежної якості, які не можуть використовуватись військовослужбовцями ЗСУ через невідповідність державним та військовим стандартам України, в результаті чого завдав збитків МОУ у сумі 948 485 010,00 грн, тобто в особливо великому розмірі. Крім того, дії ОСОБА_4 призвели до критичних наслідків в підтриманні обороноздатності країни, загрози життю та здоров`ю особового складу ЗСУ через несвоєчасне забезпечення військовослужбовців якісними засобами індивідуального захисту, внаслідок чого підірвали рівень боєздатності підрозділів ЗСУ.

Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_4 у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану та за попередньою змовою групою осіб, а також у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, вчиненому в умовах особливого періоду, що призвело до інших тяжких наслідків, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України.

Щодо обґрунтованості підозри

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:

- положенням про Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28 травня 2019 року № 267, яке визначає завдання та повноваження Департаменту державних закупівель на здійснення в межах наданих повноважень та законодавства закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб Збройних Сил України тощо;

- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 року № 1450-р відповідно до якого ОСОБА_7 призначено заступником Міністра оборони України та наказами Міністра оборони України про тимчасове покладення на заступника директора Департаменту ОСОБА_4 виконання обов`язків його директора;

- технічною специфікацією щодо бронежилета модульного та ДСТУ 8782:2018 щодо загальних технічних умов та класифікації бронежилетів;

- положенням про Центральне управління контролю якості, затвердженим наказом МОУ від 09 грудня 2020 року № 465, яке визначає завдання та повноваження Центрального управління контролю якості, основне з яких - здійснення організації контролю за якістю товару, що постачається централізовано для потреб Збройних Сил України;

- наказом МОУ від 22 серпня 2020 року № 346 «Питання діяльності Міністерства оборони України» (в редакції наказів Міноборони від 16 листопада 2021 року № 357 та від 12 квітня 2022 року № 108), відповідно до якого на заступника Міністра оборони України ОСОБА_7 покладено виконання обов`язків, пов`язаних з виконанням завдань МОУ щодо, зокрема, організації та проведення процедур публічних закупівель; постачання матеріальних ресурсів і надання послуг для потреб ЗСУ тощо;

- звітом про результати внутрішнього аудиту № 234/40/6 від 20 жовтня 2022 року «Аудит процесу закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану», згідно з яким був встановлений факт укладення ОСОБА_4 зовнішньоекономічних договорів без проведення юридичної експертизи та неналежний контроль за виконанням договорів;

- висновком експерта від 10 серпня 2023 року № 20338/23-31 за результатами проведення судово-балістичної експертизи балістичних жилетів у комплекті, поставлених компанією «MIMALTEMER LTD» на виконання договору поставки № 03 від 11 квітня 2022 року та додаткової угоди № 2 від 23 грудня 2022 року до нього, відповідно до якого надані на дослідження бронежилети не відповідають кулетривкості базового класу балістичної стійкості згідно з ВСТ 01.301.010-2021; м`які балістичні елементи бронежилетів не відповідають вимогам ВСТ 01.301.010-2021 в частині стійкості до обстрілу імітаційним снарядом (уламком); бронежилети не відповідають кулетривкості 4 класу згідно із ДСТУ 8782:2018; використання бронежилетів військовослужбовцями (підрозділами) Збройних Сил України за цільовим призначенням не можливе у зв`язку з невідповідністю ДСТУ 8782:2018, ДСТУ 8788:20188, стандарту NIJ 0101.06 для балістичної стійкості натільної броні, Військовому стандарту 01.301.010 (Видання 2), Технічній специфікації Міністерства оборони України на предмети речового забезпечення А01XJ.29423-287:2021;

- висновком експерта № 22086/23-72 від 18 жовтня 2023 року за результатами проведення судово-економічної експертизи, відповідно до якого розмір втрачених активів (нанесення збитків) державі в особі МОУ внаслідок виконання компанією «MIMALTEMER LTD» договору поставки № 03 від 11 квітня 2022 року та додаткової угоди № 2 від 23 грудня 2022 року до нього, розрахунково складає 948 485 010,00 грн;

- висновком експерта № 25347/23-32 від 04 січня 2024 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, згідно з яким підписи у додаткових угодах № 01, 02 до договору поставки від 11 квітня 2022 року, розрахунках попередньої оплати за договором поставки № 01 від 05 березня 2022 року виконані ОСОБА_4 ;

- договором № 03 від 11 квітня 2022 року, укладеним Департаментом з компанією «MIMALTEMER LTD», у якому відсутні вимоги щодо якості товару, його технічних характеристик, не врегульований порядок здійснення контролю за якістю поставленого майна, відсутні гарантійні зобов`язання, тощо;

- Інструкцією з підготовки, погодження, укладення, обліку, зберігання та контролю за виконанням договорів, що укладаються від імені Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 500 від 29 грудня 2020 року «Про деякі питання організації роботи з договорами в Міністерстві оборони України» (надалі - Інструкція № 500);

- протоколом допиту начальника Центрального управління речового забезпечення Тилу Командування Сил Логістики Збройних Сил України ОСОБА_9, який повідомив, що питання постачання неякісного речового майна неодноразово виносилось на розгляд заступнику Міністра оборони України ОСОБА_7 з проханням вжити відповідних заходів, спрямованих на забезпечення контролю за якістю майна, втім, таких заходів вжито не було. Крім того, під час однієї з розмов на початку березня 2022 року ОСОБА_7 повідомив, що координацією договірної роботи стосовно закупівлі речового майна у іноземних постачальників під час дії правового режиму воєнного стану та питаннями поставки такого майна займатиметься «штаб», у який входили ОСОБА_10, ОСОБА_11, відповідні радники заступника Міністра оборони України ОСОБА_7, серед яких ОСОБА_12 та інші радники, прізвищ яких свідок не знає. Також, свідок зазначив, що на одній з нарад під головуванням ОСОБА_7 останній наголосив на тому, що проведення балістичних випробувань засобів індивідуального захисту за договорами поставки з іноземними постачальниками, які надходять разом з міжнародними сертифікатами якості (відповідності), може зіпсувати відносини з міжнародними постачальниками;

- протоколом допиту головного спеціаліста відділу юридичного супроводження логістичного забезпечення управління юридичного супроводження фінансово-господарської діяльності Департаменту юридичного забезпечення МОУ ОСОБА_13, який повідомив, що візував договір від 11 квітня 2022 року із застереженнями, адже він не містить вимог щодо якості товару та її перевірки;

- протоколами допитів начальника Центрального управління контролю якості МОУ ОСОБА_14, який підтвердив, що його управління підпорядковується ОСОБА_7, підтвердив відсутність в укладених договорах передбаченої Інструкцією № 500 вимоги стосовно порядку здійснення контролю за якістю поставленого товару, відсутність фактів візування проектів таких договорів у Центральному управлінні контролю якості, вказав, що неодноразово повідомляв про зазначені проблеми ОСОБА_7, проте безрезультатно, що призвело до постачання неякісного майна;

- протоколом допиту начальника відділу військової стандартизації - заступника начальника Управління стандартизації, кодифікації та каталогізації ОСОБА_15, який, ознайомившись з договорами поставки, укладеними під час дії правового режиму воєнного стану з іноземними постачальниками, повідомив про зазначення у договорах та специфікаціях до них в якості характеристики товару посилання на неіснуючі або такі, що втратили чинність, стандарти, або взагалі без посилання на будь-який стандарт. При цьому свідок зазначив, що вказані порушення мали місце в тому числі при укладенні договорів поставки із компанією «MIMALTEMER LTD»;

- протоколом допиту начальника відділу забезпечення матеріальними засобами та майном Центрального управління речового забезпечення Тилу Командування Сил Логістики Збройних Сил України ОСОБА_16, який серед іншого повідомив, що питання постачання неякісного речового майна неодноразово виносилось на розгляд заступнику Міністра оборони ОСОБА_7 з проханням вжити відповідних заходів до забезпечення контролю за якістю майна, однак таких заходів вжито не було. Крім того, ОСОБА_16 повідомив конкретні факти неприйняття товару на речовий склад у зв`язку з виявленими недоліками поставленого майна;

- протоколом допиту головного спеціаліста відділу підготовки та проведення закупівель за напрямом тилового забезпечення Департаменту ОСОБА_17, який з 2017 року по квітень 2023 року працював на посаді головного спеціаліста відділу підготовки та проведення закупівель за напрямом тилового забезпечення Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України. ОСОБА_17 повідомив, що розробкою проектів договорів щодо постачання речового майна та засобів індивідуального захисту з 24 лютого 2022 року по середину травня 2022 року займались радники заступника Міністра оборони України ОСОБА_7 ;

- протоколом допиту заступника начальника управління - начальника відділу підготовки та проведення закупівель за напрямом тилового забезпечення Департаменту ОСОБА_18, який з 06 червня 2022 року по травень 2023 року працював на посаді заступника начальника управління - начальника відділу підготовки та проведення закупівель за напрямом тилового забезпечення Департаменту. ОСОБА_18 повідомив, що з червня місяця він за вказівкою ОСОБА_4 займався роботою з пошуку та відновлення договорів, укладених з компаніями-нерезидентами з 24 лютого 2022 року, оскільки частина з них була відсутня у Департаменті, а у частини були відсутні додатки. Відновлення зазначених договорів відбувалось шляхом роздрукування їх копій, які знаходились на флеш-носії, наданому ОСОБА_19 . Після відшукання зазначених договорів вони були передані до Департаменту юридичного забезпечення для погодження, незважаючи на те, що таке погодження відбувалось уже після укладення договорів. Розробкою проектів договорів щодо постачання речового майна та засобів індивідуального захисту з 24 лютого 2022 року по середину травня 2022 року займались радники заступника Міністра оборони України ОСОБА_7 ;

- протоколом допиту начальника Територіального центру контролю якості речового майна Західного регіону (м. Хмельницький) ОСОБА_20, який повідомив, що ОСОБА_8 безпосередньо брав участь та лобіював прийняття речового майна, поставленого за договорами, укладеними з компанією «MIMALTEMER LTD», а також контактував з представниками цієї компанії;

- протоколом допиту провідного наукового співробітника науково-випробуваного відділу Науково-дослідного центру випробувань, експертизи та сертифікації персональних броньованих засобів захисту Національного університету оборони України ОСОБА_21, який повідомив, що у 2022 році ОСОБА_8 привозив до університету для відстрілу бронежилети. Указані бронежилети не витримали випробувань в результаті чого було встановлено, що вони не відповідають 4 класу захисту. Коли ОСОБА_8 це побачив, то сказав, щоб ОСОБА_21 знизив швидкість кулі і перестріляв бронежилети, на що він повідомив, що такого не можна робити і є встановлені вимоги до випробування бронежилетів. При цьому ОСОБА_8 поводив себе зухвало та казав, що буде скаржитися ОСОБА_7 ;

- документами щодо постачання товару (актами приймання-передачі військового майна, накладними тощо);

- протоколом огляду від 21 листопада 2023 року інформації, розміщеної у мережі інтернет, згідно з яким встановлений неформальний зв`язок ОСОБА_8 з представниками компанії «MIMALTEMER LTD»;

- актом службового розслідування від 09 серпня 2023 року, згідно з яким встановлені наведені порушення вимог законодавства під час закупівлі бронежилетів;

- документами, які підтверджують факти постановки на облік речового майна та засобів індивідуального захисту неналежної якості у військовій частині НОМЕР_1 (речовий склад);

- іншими доказами.

Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Наведені стороною захисту доводи не спростовують повідомлені стороною обвинувачення обставини про вчинення ОСОБА_4 дій всупереч положенням нормативних документів, які зрештою призвели до постачання засобів захисту на загальну суму понад 948 млн грн, які через невідповідність їх технічним стандартам не могли використовуватися за призначенням підрозділами ЗСУ.

Не виключає кримінального правопорушення і факт ухвалення рішення про оплату за договором Міністром оборони України, адже підставою для такої оплати була сукупність документів, складених за результатом дій, у тому числі ОСОБА_4 . Крім того, склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України не виключає можливість його вчинення шляхом документального оформлення господарських операцій, на що звертала увагу сторона захисту.

Разом з тим, слідчий та прокурор не навели вагомих доводів на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України. Диспозиція зазначеної норми кримінального закону передбачає вчинення їх з прямим умислом, тобто наявність свідомої спрямованості дій особи на досягнення бажаних для неї суспільно небезпечних наслідків, а саме створення перешкод для реалізації Збройними Силами України свої законної діяльності. Сторона обвинувачення не навела вагомих доводів, які свідчили б про те, що дії ОСОБА_4 були обумовленими саме такими мотивами. За таких обставин на цьому етапі досудового розслідування відсутні підстави для обґрунтованого припущення про вчинення ОСОБА_4 зазначеного кримінального правопорушення.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, у слідчого судді відсутні підстави ставити під сумнів набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, на що звертала увагу сторона захисту, адже, як вбачається з протоколу від 05 січня 2024 року, письмове повідомлення про підозру було вручене йому у приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор».

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Обґрунтовуючи клопотання, старший слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи старшого слідчого про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів. Також слід врахувати, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, приміткою до ст. 45 КК України віднесене до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Слідчий суддя враховує, що завдяки займаній посаді ОСОБА_4 набув службових та неформальних зв`язків, які може використати для вчинення дій щодо переховування від органів досудового розслідування та суду.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, маючи зв`язки та професійний досвід, набуті під час перебування на посаді у МОУ, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.

3.6. Щодо ризику знищення, ховання або спотворення знищення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Доводи сторони обвинувачення про наявність цього ризику обумовлені стадією кримінального провадження, зокрема, наразі досудове розслідування триває і процес збирання доказів не завершений.

Також слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, зокрема вчинення його шляхом документального оформлення відповідних господарських операцій.

Викладене свідчить, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою приховання доказів протиправної діяльності може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі тих, що перебувають у МОУ.

За таких обставин, наявні підстави вважати існування зазначеного ризику доведеним.

3.7. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні

Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи керівну посаду ОСОБА_4 та набутий у зв`язку з цим авторитет та службові зв`язки, підозрюваний може здійснювати вплив на працівників МОУ, у тому числі підлеглих, яким можуть бути відомі обставини вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та показання яких мають або матимуть значення для кримінального провадження.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів старшого слідчого у частині наявності ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.

3.8. Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий суддя вважає наявним зазначений ризик, враховуючи керівну посаду ОСОБА_4 та набуті у зв`язку з цим службові та неформальні зв`язки, які можуть бути використані для протидії кримінальному провадженню іншим чином.

3.9. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення

Слідчий не навів конкретних доводів на обґрунтування цього ризику, а його аргументи, які мають теоретичний та абстрактний характер, не переконують слідчого суддю в наявність підстав констатувати цей ризик.

3.10. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Втім, на переконання слідчого судді, застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде становити непропорційне втручання у його права.

Так, законодавець обмежив можливість застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дванадцятьма місяцями (ч. 3 ст. 197 КПК України). Разом з тим, під час розгляду клопотання встановлено, що до ОСОБА_4 у інших кримінальних провадженнях (у тому числі, у тому, з якого було виділене кримінальне провадження № 62023000000000883) були неодноразово застосовані запобіжні заходи такого виду, загальна тривалість перебування його під вартою становила 1 рік 2 місяці.

І хоча з формальної сторони перешкоди для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні відсутні, слідчий суддя не може проігнорувати той факт, що виділення матеріалів кримінального провадження (а отже і створення нових підстав для застосування заходів забезпечення) були обумовлені виключно рішеннями сторони обвинувачення.

До компетенції слідчого судді не належить оцінка підстав виділення чи об`єднання кримінальних проваджень, адже це рішення є дискреційним повноваженням сторони обвинувачення, втім завданням судового контролю є дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях, у тому числі оцінка пропорційності втручання у права особи. І у цьому випадку, враховуючи загальну тривалість перебування ОСОБА_4 під вартою, застосування цього заходу забезпечення буде вочевидь непропорційним.

Крім того, на переконання слідчого судді, інтенсивність ризиків не має того ступеню, який би давав підстави вважати тримання під вартою єдино можливим запобіжним заходом за цих обставин. Про це свідчать як відомості про особу підозрюваного (вік, стан здоров`я, статус слухача Національного університету оборони України імені ОСОБА_22 ), так і наявність у нього міцних соціальних зв`язків, перебування на утриманні неповнолітнього сина.

Також у якості обставини, що враховується при обранні запобіжного заходу, слідчий суддя надає оцінку витягам з ЄРДР, які підтверджують повідомлення ОСОБА_4 про підозру у межах інших кримінальних проваджень, і ба більше - набуття ним статусу обвинуваченого у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42022000000000687 від 09 червня 2022 року. Однак наведені обставини не свідчать на користь необхідності застосування до ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу, оскільки з огляду на займану посаду підозрюваний підписував низку договорів, на підставі яких здійснювалось постачання товарів Збройним Силам України, і прокурор підтвердив, що у межах інших кримінальних проваджень здійснюється (здійснювалось) досудове розслідування, предметом якого є укладання та виконання того чи іншого окремого договору, підписаного з боку ОСОБА_4 . Тобто кількість кримінальних проваджень сама по собі не підтверджує актуальність ризиків позапроцесуальної поведінки ОСОБА_4 до міри, яка унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Додатково долучені прокурором відомості про майновий стан підозрюваного (належні на праві власності 2 земельні ділянки, автомобіль SKODA SUPERB, арештовані у межах іншого кримінального провадження, відомості про отримані доходи), а також той факт, що упродовж одного року і двох місяців перебування у слідчому ізоляторі за підозрюваного не була внесена застава, переконливо свідчать про непомірність для ОСОБА_4 суми застави, зазначеної старшим слідчим у клопотанні.

Враховуючи наведені сторонами доводи у сукупності, слідчий суддя констатує, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту здатний запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Строк застосування цього запобіжного заходу слідчий суддя визначає два місяці. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

3.11. Щодо покладення на підозрюваного обов`язків

З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора;

- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти.

Строк дії обов`язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України, - два місяці.

За таких обставин клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Клопотання - задовольнити частково.

2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, строком на 2 місяці до 17 червня 2024 року включно.

3. Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора;

- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків визначити два місяці, тобто до 17 червня 2024 року включно.

4. В решті клопотання - відмовити.

5. Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурора ОСОБА_3 .

6. Направити ухвалу для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання ОСОБА_4 для негайної постановки на облік підозрюваного, про що повідомити слідчого і прокурора.

7. Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду упродовж 5-ти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1