- Presiding judge (HACC) : Sikora K.O.
Справа № 991/3224/24
Провадження 1-кс/991/3262/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
підозрюваного ОСОБА_4,
захисника адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2024 року за № 52024000000000115,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1. 16 квітня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просив накласти арешт на майно ОСОБА_4, а саме:
- мобільний телефон Samsung Galaxy Note 8, серійний № НОМЕР_1, з сім-картами № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 ;
- комп`ютер з інвентарним номером №1014622589, DESKTOP-O60MI99, V30a-24IIL MT-M 11LA-002QRU S/N MP214Z5Q.
1.2. Клопотання обґрунтоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 15 березня 2024 року за № 52024000000000115, за підозрою оперуповноваженого Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - ДСР) ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за фактом вимагання неправомірної вигоди за ненакладення арешту майна у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 28 серпня 2023 року за № 12023000000001563, яке перебуває у провадженні слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України.
Прокурор повідомив, що 11 лютого 2024 року був проведений обшук у квартирі за місцем проживання ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1, під час якого вилучено зазначений телефон, а також у службовому кабінеті, яким користується ОСОБА_4, у приміщенні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (надалі - ДСР), за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 2, каб. 207, в ході якого вилучений комп`ютер.
Прокурор просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, пославшись на існування ризику його втрати, знищення, використання чи перетворення.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Детектив ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів та уточнив прохальну частину клопотання, виключивши з неї таку підставу накладення арешту, як забезпечення спеціальної конфіскації.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання та звернула увагу, що детективам в ході обшуку був повідомлений пароль до мобільного телефону, у зв`язку з чим сторона обвинувачення була забезпечена можливістю дослідити інформацію, яка міститься в ньому та комп`ютері, враховуючи час, який минув з моменту їх вилучення до розгляду клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
2.2. Представник власника майна Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. Неприбуття власника у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані прокурором матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.3. Оцінка та висновки слідчого судді
Прокурор повідомив, що 11 квітня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
З 31 січня 2024 року ОСОБА_4 призначено на посаду головного оперуповноваженого 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології) 8-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, територіальна юрисдикція якого поширювалася, зокрема, на Київ та Київську область.
Старшим слідчим в особливо важливих справах другого відділу (розслідування особливо важливих кримінальних проваджень) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 листопада 2021 року за № 42021000000002286, процесуальне керівництво в якому здійснює група прокурорів Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
У ході досудового розслідування 25 липня 2023 року ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.
Крім того, під час досудового розслідування слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України за оперативного супроводження працівників ДСР проведено обшуки за місцем знаходження юридичних осіб, афілійованих зі ОСОБА_8, а також працівників та службових осіб вказаних підприємств, під час яких вилучено майно (екскаватори, трактори, вантажні автомобілі та іншу спецтехніку), на яке ухвалами слідчого судді накладено арешт.
У ході досудового розслідування матеріали стосовно ОСОБА_8 28 серпня 2023 року виділені в окреме провадження № 12023000000001563.
У листопаді 2022 року після проведення обшуків за місцями здійснення господарської діяльності ТОВ «ПЕТРАГРАНІТ», ТОВ «НЕРУДБУДПОСТАЧ», ТОВ «ПЕТРАБУД», які афілійовані зі ОСОБА_8, ОСОБА_4 повідомив останнього про можливість вирішення питання щодо припинення кримінального переслідування за умови одержання ним неправомірної вигоди в сумі 150-180 тис. доларів США.
Упродовж липня 2023 року ОСОБА_4, перебуваючи біля магазину «НОВУС» поблизу Окружної дороги у м. Києві, зустрівся з братом підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_13 та висловив прохання надати для себе, службових осіб ДСР, ГСУ НПУ та Офісу Генерального прокурора неправомірну вигоду в сумі 150 тисяч доларів США за вирішення питання про непритягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8, скасування арешту та повернення майна, вилученого під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
Усвідомлюючи злочинний характер дій ОСОБА_4 щодо надання неправомірної вигоди, ОСОБА_8 та ОСОБА_13 відмовились від надання неправомірної вигоди.
25 липня 2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України.
06 березня 2024 року ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_13 та зустрівся з останнім наступного дня неподалік адміністративної будівлі ДСР та повторно висловив прохання надати неправомірну вигоду в сумі 150 тис. доларів США за невжиття ним заходів до виявлення та подальшого арешту іншого майна, яке на праві власності належало ОСОБА_8 .
21 березня 2024 року ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_13 біля ТЦ «Променада центр» та повідомив, що слідчий знаходиться у суді з клопотаннями про проведення обшуків та накладення арештів у вищевказаному кримінальному провадженні. У зв`язку з цим, ОСОБА_4 повторно висловив прохання надати неправомірну вигоду в сумі 150 тисяч доларів США за вирішення ним питання про неподання нових клопотань про проведення обшуків та накладення арештів, припинення кримінального переслідування, нестворення перешкод у господарській діяльності ТОВ «ПЕТРАГРАНІТ», ТОВ «НЕРУДБУДПОСТАЧ», ТОВ «ПЕТРАБУД», пов`язаних зі ОСОБА_8 фізичних та юридичних осіб.
Крім того, ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_13 у тому, що за умови одержання ним та іншими посадовими особами неправомірної вигоди слідчий та прокурор у справі не будуть перешкоджати скасуванню арешту на майно судом, та подальшому його поверненні, а кримінальне провадження у найкоротші строки буде направлено до суду, через що припиняться слідчі дії та кримінальне переслідування ОСОБА_8 .
Крім того ОСОБА_4, маючи намір остаточно переконати ОСОБА_8 та ОСОБА_13 надати неправомірну вигоду, повідомив останньому, що вартість майна, на яке накладено арешт, складає понад 200 млн грн, а тому сума неправомірної вигоди у розмірі 6 млн грн, що становить еквівалент 150 тисяч доларів США, не є істотною у порівнянні з ризиком втрати всього арештованого майна.
26 березня 2024 року ОСОБА_4 повторно висловив ОСОБА_13 прохання надати неправомірну вигоду в сумі 150 тисяч доларів США для нього та інших службових осіб ДСР, ГСУ НПУ, Офісу Генерального прокурора за нестворення перешкод у господарській діяльності юридичних осіб, афілійованих зі ОСОБА_8, припинення кримінального переслідування, вирішення питання про зняття арешту з майна, його повернення, а також невжиття заходів щодо встановлення та арешту іншого майна підозрюваних у кримінальних провадженнях № 42021000000002286 та 12023000000001563.
09 квітня 2024 року ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_13 та зазначив, що одержуватиме неправомірну вигоду за посередництвом адвоката, контактні дані якого надасть пізніше.
10 квітня 2024 року ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_13 та повідомив номер мобільного телефону, на який повинен зателефонувати останній для того, щоб домовитись про зустріч та передачу неправомірної вигоди в сумі 150 тисяч доларів США. При цьому, ОСОБА_4 повідомив, що у випадку відмови надати неправомірну вигоду, досудове розслідування знову буде активізовано і арешти майна продовжаться.
11 квітня 2024 року під час передання неправомірної вигоди адвокату ОСОБА_14 злочинна діяльність ОСОБА_4 була припинена та він був затриманий в порядку ст. 208 КПК України після того як отримав можливість розпорядитися одержаними грошовими коштами в сумі 150 000 доларів США.
Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_4 у проханні надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
3.3.1. Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими прокурором матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, зокрема:
- протоколом огляду від 15 березня 2024 року, в ході якого було оглянуто мобільний телефон ОСОБА_13 та зафіксовано наявні в ньому відомості про контактування останнього з ОСОБА_4 ;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_13 від 15 березня, 10, 12 квітня 2024 року, який повідомив, що його брат ОСОБА_8 здійснював підприємницьку діяльність з видобутку піску. У листопаді 2022 року органами поліції було проведено обшуки, в ході яких вилучено та згодом арештовано майно належних брату підприємств, зокрема, спеціальну техніку. Влітку 2023 року брат зателефонував ОСОБА_13 та повідомив, що ОСОБА_4 вимагає в нього 150 тис. доларів США за вирішення питань з кримінальним провадженням щодо нього, і попрохав зустрітися з ОСОБА_4, щоб з`ясувати, за які саме дії вимагається неправомірна вигода. В ході особистої зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_13 про необхідність передачі йому та іншим посадовим особам (слідчому, прокурору) неправомірної вигоди в розмірі 150 тис. доларів США за непритягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності, зняття арештів з майна тощо. Після відмови надати неправомірну вигоду працівники поліції створювали умови, щоб спонукати її надати (проводили обшуки за місцем проживання, місцями реєстрації підприємств, не повертали майно після скасування арешту тощо). В ході подальших зустрічей та телефонних розмов з ОСОБА_4 (07, 20, 26 березня, 03, 04, 05 квітня 2024 року) останній неодноразово висловлював йому вимогу передачі неправомірної вигоди у згаданому розмірі. 09 квітня 2024 року ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_13 та повідомив, що неправомірну вигоду слід передати адвокату ОСОБА_15 . 11 квітня 2024 року, попередньо домовившись, ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_14 та передав йому неправомірну вигоду;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9, який повідомив, що спільно із ОСОБА_8 займався підприємницькою діяльністю. Після проведення обшуків у листопаді 2022 року зі слів ОСОБА_8 ОСОБА_4 неодноразово пропонував закрити справу за 150-180 тис. доларів США. На одній з таких зустрічей був присутній ОСОБА_9 та особисто чув, як ОСОБА_4 повідомляв про необхідність передачі неправомірної вигоди для трьох структур (йому, слідчому та прокурору);
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтролю особи від 26, 29 березня, 05, 10 квітня 2024 року, в ході яких зафіксовані розмови ОСОБА_8 з ОСОБА_4 20, 21, 26 березня, 03 квітня 2024 року, в ході яких вони обговорювали обставини скасування арешту майна, зокрема, ОСОБА_4 пропонував скасовувати арешти у судовому порядку та обіцяв неперешкоджання з боку сторони обвинувачення, звертав увагу на суму арештованого майна, неодноразово називав розмір неправомірної вигоди - 150 тис. доларів США та обіцяв не накладати арешт на інше майно ОСОБА_8 ;
- протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 10 квітня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_13 були вручені грошові кошти та імітаційні засоби у загальному розмірі 150 тис. доларів США;
- протоколом обшуку від 11 квітня 2024 року транспортного засобу ОСОБА_14, у якому були вилучені передані ОСОБА_13 грошові кошти та імітаційні засоби;
- іншими матеріалами досудового розслідування.
У своїй сукупності доводи прокурора та надані на їх підтвердження матеріали дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення.
Слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.
3.4. Щодо підстав для арешту майна
3.4.1. 11 квітня 2024 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 був вилучений телефон Samsung Galaxy Note 8. Також в цей самий день був проведений обшук у службовому кабінеті ОСОБА_4 у приміщенні ДСР, в ході якого був вилучений комп`ютер з інвентарним номером №1014622589.
Прокурор (з урахуванням уточнень до прохальної частини клопотання) просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Постановою від 12 квітня 2024 року зазначені речі були визнані речовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
За твердженням прокурора, ОСОБА_4 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, що було проаналізовано слідчим суддею у п. 3.3 ухвали.
Під час обшуку у телефоні виявлене листування з ОСОБА_16 (процесуальним керівником у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_8 ), ОСОБА_7 (слідчим) та іншими особами. Зокрема, виявлений факт пересилання процесуальних документів у кримінальному провадженні № 42021000000002286.
Викладені обставини переконують слідчого суддю у тому, що зазначені речі відповідають критеріям речових доказів, адже мобільний телефон може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, листування та інші способи контактування ОСОБА_4 зі ОСОБА_13 та іншими особами, які могли бути причетні до вчинення кримінального правопорушення. Комп`ютер ОСОБА_4, який перебував у його робочому кабінеті та яким він користувався, містить документи, пов`язані з кримінальним провадженням за підозрою ОСОБА_8, зокрема щодо арешту майна ТОВ «ПЕТРАГРАНІТ», ТОВ «НЕРУДБУДПОСТАЧ», ТОВ «ПЕТРАБУД».
Викладене свідчить, що зазначене майно, вилучене в ході обшуку, може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, зокрема події кримінального правопорушення, обставин домовленості щодо умов передачі неправомірної вигоди, її реалізації, кола осіб, залучених до вчинення кримінального правопорушення.
3.4.2. Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, (1) коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, (2) або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, (3) а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як вбачається з протоколів обшуків від 11 квітня 2024 року, зазначений телефон та комп`ютер містять інформацію, яка може мати важливе значення для кримінального провадження, що обумовлює потребу досудового розслідування у проведенні їх детального огляду, зокрема, із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в них міститься, у тому числі відновити видалену інформацію.
Отже, орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення мобільного телефона та комп`ютера.
3.4.3. Як вже зазначала слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи прокурора про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Запропонований прокурором спосіб арешту майна у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження ним релевантний потребам досудового розслідування у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
3.4.4. Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним, не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
3.4.5. Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
За таких обставин клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання - задовольнити.
2. Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів (шляхом позбавлення права відчуження, користування та розпоряджання) на майно ОСОБА_4, а саме:
- мобільний телефон Samsung Galaxy Note 8, серійний № НОМЕР_1, з сім-картами № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 ;
- комп`ютер з інвентарним номером №1014622589, DESKTOP-O60MI99, V30a-24IIL MT-M 11LA-002QRU S/N MP214Z5Q.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1