- Presiding judge (HACC) : Movchan N.V.
Справа № 991/2945/24
Провадження 1-кс/991/2976/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2, ОСОБА_3, старшого детектива ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4, погодженого з прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6, про арешт майна у межах кримінального провадження № 52020000000000526 від 19.08.2020, скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність детектива та прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогам ст. 169 КПК України,
УСТАНОВИВ:
09.04.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання, у якому детектив з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, просить накласти арешт на майно ОСОБА_7
11.04.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшли скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність детектива та прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогам ст. 169 КПК України.
У цей же день ухвалою слідчого судді об`єднано в одне провадження матеріали клопотання про арешт майна у справі № 991/2945/24 (провадження № 1-кс/991/2976/24) із матеріалами скарг у справі № 991/3003/24 (провадження № 1-кс/991/3038/24) та справі № 991/3009/24 (провадження № 1-кс/991/3044/24).
Детектив в обґрунтування клопотання зазначає, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000526 від 19.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 заволодів коштами ДП «Укрспирт» на підставі договорів від 17.12.2018 № 1161, від 19.12.2019 № 931 із ТОВ «Демі Трейд Груп», від 29.11.2017 № 2911-01 із ТОВ «Адвансен Трйд», за якими надмірно сплачено 43740788,42 грн на рахунки останніх; також ОСОБА_7 діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 заволодів коштами ДП «Укрспирт» на підставі договорів від 22.04.2019 № 380 та від 19.12.2019 № 904 (із додатковими угодами та специфікаціями) із ТОВ «Ап-Райт», за якими надмірно сплачено 11747764,51 гривень на рахунки останнього, що відповідно до висновку експерта № 1041/63901 від 22.07.2022 за результатами судово-економічної експертизи є збитками, завданими ДП «Укрспирт».
31.05.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Детектив зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 на праві власності належить мобільний телефон Samsung SM-N9700, серійний номер НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, ІМЕІ: НОМЕР_3, який вилучений у останнього 07.10.2020 під час проведення обшуку робочого кабінету в офісному приміщенні ДП «Укрспирт» за адресою: м. Київ, вул. Фізькультури, 30В, офіс 600.
16.10.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду накладено арешт на вилучений телефон з метою забезпечення збереження його як речового доказу, а 04.04.2024 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду арешт на зазначений вище мобільний телефон скасовано.
Разом з тим детектив зазначає, що кримінальним правопорушення нанесено збитки ДП «Укрспирт» на суму 55488552,93 грн, та 02.04.2024 від підприємства до Національного антикорупційного бюро України надійшов цивільний позов, у якому одним із цивільних відповідачів є ОСОБА_7 .
Також враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді конфіскації майна, виникла необхідність у накладені арешту на майно підозрюваного.
З огляду на викладене, детектив просить накласти арешт на вказане майно на підставі п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Захисник скарги обґрунтував тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2024 у справі № 991/2580/24 скасовано арешт на мобільний телефон Samsung SM-N9700, серійний номер НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, ІМЕІ: НОМЕР_3 . При цьому слідчий суддя повідомив та акцентував увагу щодо процесуального порядку повернення майна, зокрема щодо обов`язку саме сторони обвинувачення повернути майно, арешт якого скасовано ухвалою суду - відповідно до вимог ст. 169 КПК України. Зазначив, що вказане рішення суду є остаточним, оскарженню не підлягає та законної сили набирає з моменту проголошення, тобто з 04.04.2024, тому відповідно підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування. У той же день, після судового засідання на усне питання захисника про повернення майна, арешт на який скасовано, детектив ОСОБА_14 відмовив. 08.04.2024 захисник звернувся до детектива з клопотанням про повернення ОСОБА_7 майна, натомість детектив на наступний день звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна. Вважає такі дії сторони обвинувачення ухиленням від виконання рішення суду.
Детектив ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених у ньому підстав. Щодо скарг захисника ОСОБА_5 то зазначив, що вони є необґрунтованими. Ним не допущено бездіяльності щодо неповернення майна. Клопотання захисника від 08.04.2024 було задоволено, однак повернув би майно власнику після отримання рішення суду. Просив відмовити у їх задоволенні.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав подані ним скарги, просив задовольнити. Щодо клопотання детектива зазначив, що воно не підлягає задоволенню, оскільки фактично це клопотання є повторним, воно є повністю невмотивованим. Вважає, що така поведінка сторони обвинувачення щодо неповернення після скасування слідчим суддею арешту майна власнику, з урахування стадії завершення кримінального провадження, підтверджує, що єдиною реальною метою звернення з цим клопотанням є намагання перешкодити виконанню обов`язкового судового рішення та ухилення від повернення ОСОБА_7 його мобільного телефону, який сторона обвинувачення незаконно утримує з 04.04.2024. Також зазначив, що законодавством України заборонено вилучати у осіб персональні телефони з метою забезпечення конфіскації, а отже накладення арешту з такою метою суперечитиме ч. 5 ст. 170 КПК України. Звернув увагу на вартість мобільного телефону, яка з урахуванням того, що він був у використанні, має видимі пошкодження (розбите скло), не може становити більше ніж 7000 грн. Вважає, що у випадку накладення арешту на мобільний телефон, такий захід забезпечення кримінального провадження буде неспівмірним та нерозумним. Звертає увагу, що цивільний позов поданий не керівником ДП «Укрспирт», а представником, його зміст викликає ряд запитань, зокрема з тих підстав, що у ньому цивільним позивачем стверджується про вчинення ОСОБА_7 злочину, хоча його вина у встановленому законом порядку не доведена.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання детектива належить задовольнити, а у задоволені скарг захисника належить відмовити, з таких підстав.
Щодо накладення арешту на майно.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, підлягає можливій конфіскації та для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно із вимогами п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя може постановити рішення про арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а саме арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання встановлено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000526 від 19.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
07.10.2020 детективами Національного бюро проведено обшук офісного приміщення Державного підприємства «Укрспирт» за адресою: м. Київ, вул. Фізькультури, 30В, офіс 600, і у кабінеті 16 за робочим місцем ОСОБА_7 виявлено та вилучено мобільний телефон Samsung SM-N9700, серійний номер НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, ІМЕІ: НОМЕР_3, що підтверджується протоколом обшуку від 07.10.2020 (т. 1 а.с. 11-29).
08.10.2020 постановою детектива Національного бюро ОСОБА_4, у тому числі і вилучений 07.10.2020 у ОСОБА_7 мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, що підтверджується копією постанови (т. 1 а.с. 163-185).
16.10.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/8390/20 накладено арешт на вилучений 07.10.2020 мобільний телефон з метою забезпечення збереження речового доказу, що підтверджується копією судового рішення (т. 1 а.с. 30-35).
30.05.2023 у межах цього кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (т. 1 а.с. 36-106).
Вручення повідомлення про підозру здійснено у порядку передбаченому ст. 278 КК України, про що свідчить розпис останнього (а.с. 106). Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
01.06.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/4672/23, яка залишена без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13.07.2023, стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 6000000,00 грн, що підтверджується копіями судових рішень.
05.06.2023 накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_7, з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, що підтверджується ухвалою Вищого антикорупційного суду у справі № 991/4724/23 (т. 1 а.с. 199-203).
04.04.2024 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду у справі № 991/2580/24 постановлено ухвалу про скасування арешту на мобільний телефон Samsung SM-N9700, серійний номер НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, ІМЕІ: НОМЕР_3, що підтверджується копією судового рішення.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_7, дослідження матеріалів справи у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, та що до їх вчинення може бути причетний останній, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність органом досудового розслідування обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України, що інкримінується ОСОБА_7, передбачає покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у виді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не ухвалений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його ухвалення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.
Щодо накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), то звертаю увагу, що при розгляді такого питання слідчий суддя не встановлює остаточний розмір шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів врахувати заявлений стороною обвинувачення можливий розмір шкоди та перевірити співмірність ціни позову розміру шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.
З огляду на наявність у матеріалах провадження цивільного позову про стягнення солідарно з відповідачів, у тому числі, ОСОБА_7, на користь ДП «Укрспирт» завданої майнової шкоди, а саме надмірно сплачені кошти ТОВ «Демі Трейд Груп» за договорами від 17.12.2018 № 1161, від 19.12.2019 № 931 в сумі 32010460,52 грн та ТОВ «АП-Райт» за договорами від 22.04.2019 № 380, від 19.12.2019 № 904 в сумі 11747764,51грн, а також враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яким ДП «Укрспирт» завдано шкоду на загальну суму 55488552,93 грн, слідчий суддя дійшов висновку, щодо наявності правових підстав для арешту майна підозрюваного ОСОБА_7 з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Як зазначено вище, ОСОБА_7 на праві власності належить вилучений 07.10.2020 мобільний телефон Samsung SM-N9700, серійний номер НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, ІМЕІ: НОМЕР_3 . Тому, враховуючи норми ч. 10 ст. 170 КПК України, телефон є майном, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Хоча детектив і не додав до клопотання відомості про дійсну вартість майна ОСОБА_7, на яке він просить накласти арешт, однак, враховуючи розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, та відомостей щодо можливої вартості майна, які надані захисником, наявні обґрунтовані підстави вважати, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, є співмірною розміру шкоди, яка у ньому зазначена.
Доводи захисника про те, що клопотання детектива є повторним, і звернення з ним спрямоване на невиконання рішення суду від 04.04.2024, слідчим суддею вважаються необґрунтованими, оскільки звертаючись з вказаним клопотанням детективом зазначено іншу мету для накладення арешту, а саме забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Виникнення нових обставин у кримінальному провадженні, у тому числі, подання ДП «Укрспирт» цивільного позову, які стали підставою для звернення з цим клопотанням, не може вважатись як умисне невиконання стороною обвинувачення вимог п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України.
Долучена захисником ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23.01.2024 у справі № 991/277/24 є нерелевантною до даної справи, оскільки у випадку, який описаний в ухвалі суду стороною обвинувачення ставилось питання про накладення арешту на одне і те саме майно, з одних і тих самих підстав, тобто для забезпечення збереження майна як речового доказу.
Посилання захисника, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає до стягнення один мобільний телефон, не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки у даному провадженні не вирішується питання виконання судового рішення.
Не беруться слідчим суддею до уваги і твердження захисника про те, що ціна мобільного телефону у порівнянні зі завданою шкодою є незначною, з тих підстав, що органом досудового розслідування забезпечується можливість, зокрема відшкодування шкоди потерпілому (цивільному позивачу) завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у тому числі і шляхом ініціюванням питання про арешт, у тому числі, рухомого майна, яке має свою вартість, і ця вартість не виходить за межі завданої шкоди.
Наведені у судовому засіданні захисником мотиви необґрунтованості цивільного позову та подання його ДП «Укрспирт» на стадії досудового розслідування, а не як зазначалось у листі від 14.08.2023 № 1.1-2-1.9.3/815 у порядку цивільного судочинства, слідчим суддею не враховуються при прийнятті рішення, оскільки право звернення з цивільним позовом є виключним правом самого цивільного позивача.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.
Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно (ч. 5 ст. 173 КПК України).
Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на майно, зазначене детективом у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.
Тому, враховуючи доведеність детективом наявності ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що заборона відчуження та користування майном виправдає у цьому випадку ступінь втручання у право власності ОСОБА_7 . Наявність очевидно негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, сприятимуть досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання, таке втручання у право на власність є пропорційним, тому клопотання належить задовольнити.
Звертаю увагу, що скасування арешту мобільного телефону Samsung SM-N9700, серійний номер НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, ІМЕІ: НОМЕР_3, метою якого було збереження речового доказу, не позбавляє це майно процесуального статусу речового доказу. Так, постанова детектива про визнання цього телефону речовим доказом у кримінальному провадженні є чинною.
Враховуючи встановлені обставини, керуючись ч. 1 ст. 534 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити у судовому рішенні спосіб та порядок його виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 7, 8 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, визначено, що вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, дізнавача, який здійснює таке провадження. Відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження.
Тому, на переконання слідчого судді, речовий доказ - мобільний телефон Samsung SM-N9700, серійний номер НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, ІМЕІ: НОМЕР_3, має зберігатись у Національному антикорупційному бюро України.
Оскільки слідчим суддею задоволено клопотання про арешт мобільного телефону Samsung SM-N9700, серійний номер НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, ІМЕІ: НОМЕР_3 та визначено його місце зберігання у Національному антикорупційному бюро України, то скарги захисника на бездіяльність детектива про повернення майна не підлягають задоволенню.
Водночас слідчий суддя вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема у разі скасування арешту.
За частиною третьою цієї статті слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Тобто, обов`язок повернути майно, арешт з якого скасовано, виникає у детектива після отримання судового рішення.
У судовому засіданні встановлено, що 04.04.2024 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду оголошено резолютивну частину рішення, якою скасовано арешт на мобільний телефон належний ОСОБА_7, оголошення повного тексту судового рішення призначено на 09.04.2024 о 16 год. 45 хв., що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 144).
Захисник ОСОБА_5 звернувся до детектива з клопотанням про повернення ОСОБА_7 його майна 08.04.2024, 10.04.2024 детктивом розглянуто клопотання і надано відповідь, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 138-145, 213).
Матеріали справи не містять доказів того, що на час звернення із скаргою на бездіяльність детектива органом досудового розслідування отримано ухвалу слідчого судді про скасування арешту майна.
Будь-яких інших доказів, які б спростовували встановленні слідчим суддею обставини, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволені скарг необхідно відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 100, 131-132, 170-173, 175, 303-306, 309, 372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити клопотання детектива про арешт майна.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7, а саме: на мобільний телефон Samsung SM-N9700, серійний номер НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, ІМЕІ: НОМЕР_3, шляхом заборони відчуження та користування майном.
Передати речовий доказ - мобільний телефон Samsung SM-N9700, серійний номер НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, ІМЕІ: НОМЕР_3, на зберігання до Національного антикорупційного бюро України відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104.
Відмовити у задоволені скарг захисника підозрюваного ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність детектива та прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогам ст. 169 КПК України.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала, в частині накладення арешту на майно, може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1