- Presiding judge (HACC AC) : Pavlyshyn O.F.
Cправа №991/2579/24
Провадження №11-сс/991/275/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_7,
захисника, який також є представником третьої особи, - адвоката ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та ОСОБА_7, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.04.2024 клопотання прокурора задоволено частково, накладено арешт, шляхом встановлення тимчасової заборони на користування, розпорядження та відчуження на майно: вилучене 26.03.2024 в ході проведення обшуку приймальні та службового кабінету ОСОБА_6, які розташовані на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.03.2024, а саме на мобільний телефон iPhone темно-сірого кольору, без сім-карти, який поміщено в сейф-пакет НАБУ № 0052897; на 1/2 частину майна, вилученого 26.03.2024 в ході проведення обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.03.2024, а саме грошових коштів: номіналом по 100 доларів США на суму 59 500 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот) доларів США, які поміщені до сейф-пакету НАБУ № 0003627; номіналом по 100 доларів США на суму 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, номіналом по 200 євро на загальну суму 40 000 (сорок тисяч) євро, які поміщені до сейф-пакету НАБУ № 0003616; вилучене 26.03.2024 в ході проведення обшуку автомобіля «LAND ROVER RANGE ROVER», д.н. НОМЕР_1, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.03.2024 - мобільний телефон iPhone ІМЕІ НОМЕР_2 з сім-карткою «Київстар», які поміщено до сейф-пакету № 0021804; вилучене 26.03.2024 під час затримання ОСОБА_6 - мобільний телефон iPhone 12 Pro в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_3, ІМЕІ 2: НОМЕР_4 з сім-картками «Водафон» і «Київстар».
На вказану ухвалу захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8, який також є представником третьої особи, та вказана третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7, подали апеляційні скарги.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі стверджує про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, про істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства. Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.04.2024 та постановити нову, якою у відмовити у задоволенні клопотання детектива в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 109 500 доларів США та 40 000 євро, мобільні телефони iPhone ІМЕІ НОМЕР_2 з сім-картками оператора «Київстар» № НОМЕР_5, № НОМЕР_6 та iPhone темно-сірого кольору без сім-картки.
Щодо арешту грошових коштів в сумі 109 500 доларів США та 40 000 євро зазначає таке.
Слідчий суддя наклав арешт на вказані кошти всупереч вимог кримінального процесуального закону, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що вилучені грошові кошти є неправомірною вигодою, отримані від протиправної діяльності, належать підозрюваному ОСОБА_6 на праві особистої власності або є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_10 .
При цьому, слідчий суддя не врахував, що будинок в АДРЕСА_3, у якому проводився обшук, належить на праві власності не ОСОБА_6, а його дружині - ОСОБА_7, дозвіл на вилучення грошових коштів в будинку ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.03.2024 у справі №991/1814/24 не надавався, під час проведення обшуку ОСОБА_6 присутній не був, гроші вилучалися у його дружини, яка пояснила, що вони належать їй на праві особистої власності і не є спільною сумісною власністю подружжя, про що зазначено у протоколі обшуку від 26.03.2024.
Слідчий суддя не взяв до уваги, що згідно із деклараціями ОСОБА_6 про доходи та майно, за період 2021 - 2023 років останній не міг особисто отримати та накопичити дохід, який би дорівнював сумі коштів, вилучених під час обшуку. У вказаних деклараціях також містяться відомості про дохід його дружини.
Водночас, ОСОБА_7 є засновником та власником кількох підприємств та фізичною - особою підприємцем. Згідно з податковими деклараціями фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 задекларовано одержання доходу (готівки) за 2021 рік - 1 298 700 грн, за 2022 рік - 8 100 000 грн, за 2023 рік - 5 417 300 грн. Також, ОСОБА_7 отримує інший прибуток та дохід від роботи підприємств, дивіденди, тощо. Отримані від підприємницької діяльності грошові кошти ОСОБА_7 обмінювала на валюту і заощаджувала за місцем свого проживання. Крім того, ОСОБА_7 запозичила 50 000 доларів США, з терміном їх повернення до 01 червня 2024 року, які були вилучені в ході обшуку.
Встановлена ч.5 ст.170 КПК України умова накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб. Конфіскованим може бути тільки майно підозрюваного, а тому воно має бути виділено із спільного майна подружжя на час конфіскації. Однак, на даний час подружжя шлюб не розривало, судове рішення про поділ майна між подружжям ОСОБА_10 не виносилося. Також на стадії досудового розслідування, для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, слідчий суддя не має права здійснювати поділ спільного майна подружжя або виділяти частку підозрюваного у ньому.
Враховуючи положення ч.4 ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
З огляду на вказане, арешт накладений слідчим суддею на грошові кошти в сумі 109 500 доларів США та 40 000 євро, які належать ОСОБА_7, перешкоджає бізнесу - здійсненню господарської діяльності фізичної-особи підприємця, діяльності товариств, де вона є засновником і власником. Зазначене свідчить про надмірне втручання суду у право на мирне володіння майном і є несумісним з вимогами ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо арешту мобільних телефонів iPhone ІМЕІ НОМЕР_2 (з сім-картками оператора «Київстар» № НОМЕР_5, № НОМЕР_6 ) та iPhone темно-сірого кольору (без сім-картки) посилається на таке.
Вилучені під час обшуку мобільні телефони належать на праві власності підозрюваному ОСОБА_6, який є депутатом Сумської обласної ради і головою правління « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та має потребу у користуванні вказаними телефонами для здійснення службової діяльності, у тому числі, спілкування з абонентами, номера яких містяться в телефонах, зокрема рідних підозрюваного, колег по роботі, депутатів, жителів громади, а також військових ЗСУ, які постійно звертаються до нього за допомогою, як до голови постійної комісії Сумської обласної ради з питань охорони здоров`я, освіти, науки, культури, туризму, спорту, молодіжної політики, соціального захисту населення, переміщених осіб, учасників АТО (ООС) та членів їх сімей.
Наявна в телефонах інформація може бути скопійована на будь-які інші носії інформації. Також, мобільний телефон, вилучений у службовому кабінеті новий і взагалі не використовувався.
Водночас, слідчий суддя не взяв до уваги клопотання ОСОБА_6 про встановлення строку накладення арешту на мобільні телефони для проведення з ними необхідних слідчих, процесуальних дій, та передачі їх в подальшому підозрюваному на зберігання, з обмеженням права відчуження та розпорядження, що вказує на не співрозмірність в обмеженні права користування вказаним майном.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі посилається на доводи та обставини, що аналогічні тим, якими обґрунтована апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 та просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.04.2024 і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 109 500 доларів США та 40 000 євро.
Підозрюваний ОСОБА_6, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 та третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційних скарг, посилаючись на доводи, наведені у них.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_9 заперечив вимоги апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6, його захисника, який також є представником третьої особи, - адвоката ОСОБА_8, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_7, прокурора САП ОСОБА_9, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000022 від 12.01.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.
За версією слідства, депутати Сумської обласної ради ОСОБА_6 та ОСОБА_11, діючи умисно, за попередньою змовою групи осіб, упродовж січня - березня 2024 року висловили пропозицію надати, а 26.03.2024 надали начальнику Сумської міської військової адміністрації ОСОБА_12, який займає особливо відповідальне становище, частину неправомірної вигоди в сумі 50 тисяч доларів США (за курсом НБУ станом на 26.03.2024 становить 1 961 000 грн), із загальної раніше обумовленої суми неправомірної вигоди 100 тисяч доларів США (за курсом НБУ станом на 26.03.2024 становить 3 922 000 грн) за вчинення ним дій, які входять до його повноважень, а саме: скасування наказу № 64-СМР від 05.12.2023 «Про втрату чинності рішення сесії Сумської міської ради від 23.02.2022 «Про реорганізацію КНП «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради, шляхом приєднання до КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона», призначення ОСОБА_11 на посаду керівника вищевказаних медичних закладів строком на 5 років, сприяння у виділенні фінансування на об`єднану медичну установу на 2024 рік. У подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_11 мали намір заволодіти бюджетними коштами, які будуть виділені на фінансування КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона», яку очолює ОСОБА_11, як об`єднаною медичної установи через процедури закупівлі.
07.03.2024 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку приймальні та службового кабінету ОСОБА_6, які розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1, з метою відшукання та вилучення: терміналів мобільного зв`язку, SIM-карти (стартові пакети від них), які використовуються ОСОБА_6, та які можуть містити в собі інформацію, повідомлення у електронних поштових скриньках, листування в месенджерах та файлообмінниках, SMS повідомлення; документів, їх копій, графічних схем, чорнових записів, (записників, щоденників, блокнотів, тощо) інших рукописних та печатних носіїв інформації, які знаходяться у користуванні ОСОБА_6 .
Відповідно до протоколу від 26.03.2024 у ході проведення обшуку вказаних вище приміщень детективами Національного бюро вилучено, зокрема мобільний телефон iPhone темно-сірого кольору без сім-карти.
07.03.2024 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_4, за місцем проживання ОСОБА_6, який на праві власності належить ОСОБА_7, з метою відшукання та вилучення: терміналів мобільного зв?язку, SIM-карти (стартові пакети від них); комп?ютерної техніки, електронних та комп?ютерних носіїв інформації та інших електронних цифрових пристроїв, призначених для створення, копіювання та зберігання інформації; документів, копій документів, графічних схем, чорнових записів, (записників, щоденників, блокнотів, тощо) інших рукописних та печатних носіїв інформації у тому числі електронних, зокрема персональних комп?ютерів (ноутбуків, нетбуків, системних блоків), які знаходяться у користуванні ОСОБА_6 .
Відповідно до протоколу від 26.03.2024 у ході проведення обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_6 детективами Національного бюро вилучено, зокрема: грошові кошти номіналом по 100 доларів США на суму 59 500 доларів США, кошти номіналом по 100 доларів США на суму 50 000 доларів США та номіналом по 200 євро на загальну суму 40 000 євро. В зауваженнях до змісту протоколу зазначено про те, що грошові кошти належать ОСОБА_7 .
25.03.2024 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «LAND ROVER RANGE ROVER», д.н. НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_6, з метою відшукання та вилучення, зокрема терміналів мобільного зв`язку, SIM-карти (стартові пакети від них), які використовуються останнім.
Відповідно до протоколу від 26.03.2024 у ході проведення обшуку вказаного автомобіля вилучено мобільний телефон iPhone ІМЕІ НОМЕР_2 з сім-карткою «Київстар».
29.03.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора САП про арешт майна від 27.03.2024.
Постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя дійшов таких висновків.
Наявна обґрунтована підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.
Вилучені під час обшуку у приймальні і службовому кабінеті, автомобілі, яким користується підозрюваний, та під час його затримання мобільні телефони: iPhone темно-сірого кольору, без сім-карти, iPhone ІМЕІ НОМЕР_2 з сім-карткою «Київстар», iPhone 12 Pro в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_3, ІМЕІ 2: НОМЕР_4 з сім-картками «Водафон» і «Київстар» містять відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні, їх надання є необхідною умовою для проведення експертного дослідження, зокрема існує необхідність у копіюванні вказаних мобільних телефонів, із залученням спеціаліста та/або експерта, відшуканні та відновленні видалених даних. Таким чином, вказані мобільні телефони відповідають критеріям речового доказу, зазначеним у ст.98 КПК України.
Вилучені під час обшуку за місцем проживання підозрюваного кошти в сумі 59 500 доларів США, в сумі 50 000 доларів США та в сумі 40 000 євро набуті в період перебування у шлюбі ОСОБА_6 з ОСОБА_7 є спільною сумісною власністю, а тому необхідним є накладення арешту на 1/2 частину грошових коштів з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Зважаючи на встановлені ризики перетворення та відчуження майна є обґрунтованим застосування заборони користування, розпорядження та відчуження майна.
Враховуючи, серед іншого, специфіку, ступінь тяжкості кримінального правопорушення накладення арешту в даному випадку є розумним, пропорційним і співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому ухвала переглядається в межах апеляційних скарг захисника ОСОБА_8 та ОСОБА_7, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Пунктами 1, 3, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.
Санкція ч.4 ст.369 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до десяти років із конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Слідчий суддя встановив, що кошти в сумі 59 500 доларів США, в сумі 50 000 доларів США, в сумі 40 000 євро, які були вилучені під час обшуку за місцем проживання підозрюваного, набуті за час шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_7 .
Стороною захисту та третьою особою ОСОБА_7 вказаний факт не заперечувався.
Спільна сумісна власність - це вид спільної власності, при якому частки співвласників не визначені (ст.355, 368 ЦК України).
Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи вищевказані обставини та положення закону слідчий суддя дійшов до правильного висновку про належність грошових коштів ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності та наявність підстав для накладення арешту на ці грошові кошти з метою забезпечення конфіскації майна.
Твердження апеляційних скарг, що слідчий суддя наклав арешт на майно, яке є особистою приватною власністю дружини підозрюваного ОСОБА_7 і не є спільною сумісною власністю подружжя визнається колегією суддів неспроможним.
Так, положеннями ст.57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров`я. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Однак в апеляційних скаргах не наведено жодної обставини для підтвердження, що арештовані грошові кошти відповідно до ст.57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_7 .
Також безпідставним є посилання у апеляційних скаргах на податкові декларації фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, на прибуток та дохід від роботи підприємств, дивіденди, ОСОБА_7, оскільки дані про доходи нічого іншого, крім того, що подружжям за час шлюбу набувалось майно, підтверджувати не можуть.
Крім того, апеляційному суду не надано договір позики на підтвердження доводів апеляційних скарг щодо позики ОСОБА_7 коштів у розмірі 50 000 доларів США, із зазначеним терміном їх повернення до 01.06.2024, а відтак вказані доводи визнаються голослівними.
Посилання апеляційних скарг на недотримання слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону при накладенні арешту у зв`язку із недоведеністю стороною обвинувачення що вилучені за результатами обшуку грошові кошти є неправомірною вигодою чи отримані від протиправної діяльності, визнаються колегією суддів неспроможними, адже слідчий суддя наклав арешт на грошові кошти на підставі п.3 ч.2 ст.170 КПК України з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, а не з метою забезпечення спеціальної конфіскації, відповідно до ч.1 ст.96-2 КК України.
Твердження апеляційних скарг щодо того, що накладення арешту на грошові кошти перешкоджає бізнесу та здійсненню господарської діяльності фізичної-особи підприємця ОСОБА_7, а також діяльності товариств, де вона є засновником і власником, у зв`язку з чим наявне надмірне втручання суду у право на мирне володіння майном, що є несумісним з вимогами ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається колегією суддів безпідставним, адже жодних доказів вищевказаного, зокрема використання готівкових коштів у валюті для господарської діяльності суду надано не було.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Згідно із ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З протоколу обшуку приймальні та службового кабінету ОСОБА_6 від 26.03.2024 вбачається, що при проведенні такого вилучено мобільний телефон iPhone темно-сірого кольору, без сім-карти.
Згідно з протоколом обшуку автомобіля «LAND ROVER RANGE ROVER», д.н. НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_6, від 25.03.2024, з вказаного автомобіля вилучено мобільний телефон iPhone ІМЕІ НОМЕР_2 з сім-карткою «Київстар».
Із протоколів огляду предметів від 02.04.2024 видно, що мобільні телефони містять невідомі паролі блокування екрану, а тому неможливо здійснити перевірку наявності інформації, яка стосується обставин вчинення кримінального правопорушення. При цьому, дослідити інформацію та скопіювати відомості, враховуючи неможливість їх самостійного копіювання, можливо лише із залученням експерта.
А відтак, у зв`язку з обмеженням доступу до мобільних телефонів та наявністю обґрунтованих підстав вважати, що відомості, які містяться на цих мобільних телефонах, можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про відповідність цих телефонів критеріям речового доказу, встановленим у ст.98 КПК України, та необхідність арешту з метою збереження речових доказів.
Крім того, оскільки до здійснення експертного дослідження не можливо достеменно встановити, чи є на мобільному телефоні iPhone темно-сірого кольору, без сім-карти, вилученому у службовому кабінеті ОСОБА_6, дані чи видалені дані та інформація щодо інкримінованого кримінального правопорушення, посилання апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на те, що цей мобільний телефон, новий і взагалі не використовувався визнається колегією суддів необґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що накладення арешту на мобільні телефони не є позбавленням права власності, а є лише тимчасовим його обмеженням, що не призведе до суттєвих наслідків, що можуть позначитися на інтересах власника майна, третіх осіб.
Відповідно до ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Таким чином, положення ч.5 ст.173 КПК України не встановлюють обов`язку слідчого судді визначати строк накладення арешту.
А тому помилковим є посилання в апеляційній скарзі захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на відмову в задоволенні клопотання щодо встановлення строку арешту.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що сторона захисту не позбавлена можливості в порядку, встановленому ст.174 КПК України, звернутись з клопотанням про скасування арешту та доводити, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Частиною 3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційних скарг, відсутність підстав для їх задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 303, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та ОСОБА_7, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4