- Presiding judge (HACC): Bitsiuk A.V.
Справа № 991/2759/24
Провадження 1-кс/991/2786/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, представника власника/володільця майна - адвоката ОСОБА_3, детективів ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ТОВ «Одеса Аеропопрт Девелопмент», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52023000000000172 від 13.04.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання, у якому адвокат просить скасувати арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.10.2023 у справі № 991/8744/23 у кримінальному провадженні № 52023000000000172 від 13.04.2023 (далі - Кримінальне провадження) на майно, належне ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» (ЄДРПОУ 37102749), а саме на 75 % корпоративних прав на ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» (ЄДРПОУ 37947040).
Клопотання мотивовано тим, що потреба у арешті відпала з огляду на те, що (1) під час накладення арешту у слідчого судді були відсутні дійсні відомості щодо власників ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», якими насправді не є ані підозрювані ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ані належні їм компанії-нерезиденти, натомість дійсними власниками товариства є ТОВ «Мікс Лайн» та компанія «Tomilesta Іnvestments Ltd.», володіють корпоративними правами товариства з 22.02.2021 та з 30.05.2017 відповідно, при цьому вказані підозрювані не мають жодного відношення до зазначених юридичних осіб, а відповідні юридичні особи - до Кримінального провадження; (2) накладення арешту з метою запобігання втрати майна шляхом його приховування, передачі чи відчуження третім особам є необгрунтованим, оскільки усі активи ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» арештовані, корпоративні права і активи ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» перебувають в заставі державного АБ «Укрексімбанк», корпоративні права за своєю природою не може бути втрачено в результаті їх приховування, передачі чи відчуження третім особам, втрата корпоративних права можлива у випадку ліквідації товариства, що є неможливим у зв`язку із арештом його активів; (3) корпоративні права за своєю природою не можуть бути речовим доказом.
Представник власника/володільця майна - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні Клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив задовольнити Клопотання у повному обсязі.
У судовому засіданні детективи ОСОБА_4, ОСОБА_5 заперечували проти задоволення Клопотання з огляду на обґрунтованість накладеного арешту, відповідність ознакам речового доказу.
Дослідивши Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши учасників Кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у Кримінальному провадженні, зокрема, за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КПК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.10.2023 у справі № 991/8744/23 накладено арешт з позбавленням права на відчуження та розпорядження на майно, належне ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» (ЄДРПОУ 37102749), а саме на 75 % корпоративних прав на ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» (ЄДРПОУ 37947040) (далі - Корпоративні права).
Підставою арешту Корпоративних прав став встановлений слідчим суддею факт наявності достатніх підстав вважати щодо відповідності їх ознакам речового доказу, оскільки вони були отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Постановою детектива від 26.09.2023 Корпоративні права визнано речовим доказом.
Так, у рамках Кримінального провадження органом досудового розслідування встановлено, що представники сфери великого бізнесу міста Одеси ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (змінено з ОСОБА_8 26.09.2018), в період з грудня 2009 року по квітень 2011 року, домовились про спільне вчинення злочину, шляхом створення через офшорні підконтрольні іноземні компанії юридичної особи - резидента держави Україна, залучення як виконавця до вчинення злочину міського голови Одеської міської ради, який повинен був забезпечити прийняття сесією Одеської міської ради рішення, відповідно до якого створена ними юридична особа - резидент поза конкурсною процедурою буде визначена як така, з якою Одеська міська рада створить спільне товариство та рішення про передачу майна КП «Міжнародний аеропорт Одеса» цій юридичній особі на умовах, що 75% спільно створеного підприємства буде належати їй, а 25% Одеській міській раді, забезпечити підписання акту приймання - передачі майна та видачу свідоцтва про право приватної власності на таке майно, обернення його на свою користь, а також подальше розпорядження ним з метою унеможливлення його повернення законному власнику.
З метою реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, використовуючи підконтрольні іноземні компанії «Velafichita Holdings LTD» та «Letnon Limited» (підприємства -резиденти республіки Кіпр), 03.12.2009 створили та зареєстрували на території Великої Британії юридичну особу «Одеса аеропорт Девелопмент Лімітед» («Odessa airport development Ltd.»), виступивши її бенефіціарними власниками.
Надалі, з метою маскування особистої ролі у вчиненні злочину, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, залучили як виконавця підконтрольного та підзвітного їм ОСОБА_9, який, у відповідності до заздалегідь розробленого плану, 14.04.2010 очолив створене ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» та в подальшому спільно створене з Одеською міською радою ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», з метою переконання депутатського корпусу ради виступити на сесії Одеської міської ради під час голосування за прийняття рішення про передачу майна КП «Міжнародний аеропорт Одеса» у приватну власність ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», на умовах, що 75% спільно створеного підприємства (ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса») буде належати ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», а 25% - Одеській міській раді.
У подальшому, з метою реалізації схеми заволодіння комунальним майно, учасниками злочину було вжито заходів, внаслідок яких було підписано Акт приймання - передачі майна від 31.10.2011, отримано від Одеського міського голови свідоцтво про право власності на майно від 29.12.2011, та вчинено дії, спрямовані на перереєстрацію права власності такого майна з комунальної у приватну власність за ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», що спричинило вибуття із власності КП «Міжнародний аеропорт Одеса» та подальшу приватизацію майнового комплексу аеропорту вартістю близько 118 млн грн. та привласнення доходу від діяльності аеропорту протягом 2012-2022 рр. у розмірі понад 2,5 млрд грн.
При цьому, за версією органу досудового розслідування вказана схема заволодіння майном КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» була організована представниками бізнесу ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є бенефіціарними власниками товариства ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент».
Зокрема, відповідні обставини підтверджені наданою детективом довідкою щодо компанії «Одеса аеропорт Девелопмент Лімітед» станом на грудень 2015 року, згідно якої вказано власників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та що вони володіють більш, ніж 50 відсотків акцій компанії. Крім того, у протоколі засідання Кредитного комітету АТ «Укрексімбанк» від 03.12.2020 вказано ОСОБА_6 кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», він же значиться як поручитель товариства згідно укладених з банком договорів поруки.
Так, встановлено, що визначений у результаті створення ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» розподіл часток корпоративних прав, за яким передбачалося, що 75% буде належати ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», а 25% - Одеській міській раді, а також положення Статуту новоствореного товариства, відповідно до яких для прийняття рішень Загальними зборами з запропонованих питань, рішення вважається прийнятим, якщо про свою позицію з приводу такого рішення повідомили учасники, які володіють більше 60 відсотками голосів та за прийняття такого рішення проголосувала необхідна кількість учасників, що володіють більш ніж 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства, фактично позбавило можливості Одеській міській раді впливати на господарську діяльність ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», а також розпоряджатись його майном і доходом.
Разом з тим, такий розподіл часток надав можливість ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», яке фактично було підконтрольне ОСОБА_6 та ОСОБА_7, впливати на господарську діяльність ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», а також розпоряджатись його майном і доходом.
Про такі обставини за версією органу досудового розслідування свідчать самостійне рішення ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент» під час загальних зборів ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» про передачу майна аеропорту у заставу для отримання кредиту в АТ «Укрексімбанк» у відповідності до договору від 16.10.2013. також про ризики втратити майна аеропорту та корпоративних прав на ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» свідчить проект протоколу загальних зборів ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», вилучений в електронному вигляді 17.11.2017 під час обшуку за адресою: м. Київ, пр. Музейний, 4, де ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент», маючи 75% корпоративних прав, зловживаючи цією обставиною, прийняла рішення зменшити частку міста Одеси в ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» з 25% до 9, 57%, а також від імені ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» 23.12.2020 здійснено відчуження ТОВ «Петроль Плюс» частини незаконно отриманого майна КП «Міжнародний аеропорт Одеса», а саме продано нерухоме майно площею 464.3 м.к. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2248377651101 (паливний склад).
При цьому, як зазначив детектив, наразі також проводиться розслідування з приводу того, що Одеська міська рада не голосувала за проект рішення щодо створення спільного ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» з ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент».
З огляду на викладені обставини слідчий суддя дійшов висновку, що існують достатні підстави вважати про відповідність Корпоративних прав ознакам речового доказу, як такі, що отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до Ухвали метою арешту Корпоративних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України є забезпечення збереження речового доказу.
Крім того, під час вирішення питання про накладення арешту слідчий суддя врахував, що таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, а встановлені в ході судового розгляду обставини кримінального провадження вимагають вжиття такого заходу забезпечення як арешт. При цьому, слідчим суддею не встановлено доказів завдання негативних наслідків внаслідок застосування арешту майна.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у разі необхідності забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Виходячи із зазначеного, арешт на майно з метою його збереження як речового доказу накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи у випадку встановлення слідчим суддею наявності достатніх підстав вважати щодо відповідності такого майна критеріям речового доказу (ст. 98 КПК України) та необхідності такого арешту, та для вирішення даного питання не є обов`язковим встановлення факту перебування такої особи у певному процесуальному статусі у кримінальному провадженні.
Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у майні товариства. З урахуванням відповідності ознакам речового доказу та згідно положень ч. 10 ст. 170 КПК України на корпоративні права може бути накладено арешт з відповідною метою.
Як встановлено слідчим суддею в ході дослідження Ухвали арешт на Корпоративні права накладено обґрунтовано, вказані в Ухвалі підстава, мета та необхідність такого арешту відповідає положенням чинного законодавства.
Так, у Кримінальному провадженні встановлюються обставини незаконного заволодіння майновим комплексом КП «Міжнародний аеропорт Одеса» шляхом його передачі у приватну власність ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», що стало можливим внаслідок розподілу часток корпоративних прав товариства, за яким 75% належить ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», що підконтрольне ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підозрюються у вчиненні вказаних протиправних дій, що за версією органу досудового розслідування надало можливість вказаним вказаним особами через ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» впливати на господарську діяльність ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», а також розпоряджатись його майном і доходом.
Так, як вбачається з матеріалів справи, структура власності ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» змінена, що детективом не заперечувалося.
Разом з тим, з огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини слідчий суддя дійшов висновку, що зняття арешту з Корпоративних прав надасть можливість власникам ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» самостійно розпоряджатись майном ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та здійснювати його фінансово-господарську діяльність, що може призвести до втрати майна, яке є предметом кримінально-протиправних дій у Кримінальному провадженні, шляхом передачі іншим особам, знищення тощо, що суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.
Крім того, оцінюючи доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення як арешт Корпоративних прав, слідчий суддя враховує, що на теперішній час досудове розслідування у Кримінальному провадженні не завершено, арешт Корпоративних прав у вигляді заборони відчуження та розпорядження необхідний для забезпечення збереження речового доказу у Кримінальному провадженні, а отже скасування арешту на даній стадії досудового розслідування може призвести до вищевказаних негативних наслідків, що зі свого боку зашкодить подальшому проведенню досудового розслідування, скасування арешту Корпоративних прав на даному етапі досудового розслідування не сприятиме досягненню дієвості Кримінального провадження.
Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що потреба у подальшому застосуванні арешту наразі не відпала, а з огляду на обґрунтованість накладеного арешту, підстави для скасування арешту, накладеного на Корпоративні права, наразі відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення Клопотання відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_10