- Presiding judge (HACC): Tkachenko O.V.
Справа № 991/579/21
Провадження № 1-кп/991/1/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
обвинуваченої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду заяву захисника ОСОБА_6 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 23 січня 2020 року за № 52020000000000055 за обвинуваченням ОСОБА_8 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харкові, громадянка України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 23 січня 2020 року за № 52020000000000055 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
04 березня 2024 захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 заявив відвід колегії суддів, де зазначав про існування обставин які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості колегії суддів, а саме:
1) Щодо клопотань сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів.
06 квітня 2021 року через канцелярію суду адвокатом ОСОБА_6 подано 6 клопотань сторони захисту про надання тимчасового доступу до речей і документів. Цього ж дня, у судовому засіданні головуючим з посиланням на ст. 321 КПК України прийнято рішення про неможливість розгляду клопотань у призначеному судовому засіданні та відкладено їх розгляд до стадії дослідження доказів сторони захисту. До розгляду вказаних клопотань суд повернувся лише 13 лютого 2024 року.
Адвокат вказує на те, що вимогами КПК України не передбачено відтермінування розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів на строк у майже три роки, а такі дії колегії свідчать про недотримання судом згаданої засади кримінального провадження про прийняття кожного процесуального рішення в розумні строки.
Крім того, адвокат звертає увагу на те, що в якості обґрунтування мотивів відмови у задоволенні клопотань сторони захисту про тимчасовий доступ до даних мобільних операторів в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2024 року, зазначено, що стороною захисту не доведено, що запитувана інформація щодо надання телекомунікаційних послуг не є видаленою через сплив трирічного строку зберігання, а відтак не доведена наявність такої інформації у володінні мобільного оператора.
На думку захисника, сплив трирічного терміну зберігання запитуваної інформації, це пряма вина колегії суддів, яка безпідставно відтермінувала розгляд клопотань сторони захисту про тимчасовий доступу до даних мобільного оператора, чим позбавила сторону захисту можливості здобути докази, що спростовують вину ОСОБА_8 в інкримінованому злочині, а отже грубо порушила право на захист обвинуваченої.
Крім того, у судовому засіданні 13 лютого 2024 року колегією суддів грубо порушено процесуальний порядок розгляду клопотань сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів. Після заслуховування судом позицій учасників кримінального провадження по першому клопотанню колегія суддів без виходу до нарадчої кімнати, без ухвалення судового рішення, без проголошення відповідного рішення перейшла до розгляду наступного (другого) клопотання, і так по-черзі було заслухано вісім клопотань. За результатами розгляду восьми різних за предметом та обґрунтуванням клопотань сторони захисту судом постановлено одну ухвалу.
На думку захисника, вказаними протиправними діями колегія суддів засвідчила той факт, що рішення за результатами розгляду клопотань сторони захисту було відоме суду ще до початку їх розгляду, а отже заслуховування позицій сторін кримінального провадження мало суто формальний характер та жодним чином не вплинуло б на кінцевий результат.
2) Щодо клопотань сторони захисту про визнання доказів очевидно недопустимими.
09 березня 2021року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 звернувся до суду із клопотанням про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження. У вказаному клопотанні прокурором зазначено 131 документальний доказ, а в судовому засіданні 02 листопада 2021 року їх кількість збільшено до 132.
Адвокат ОСОБА_10 в свою чергу повідомив колегію суддів про намір подати до суду клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими майже на кожен доказ, що зазначено в клопотанні прокурора. На реалізацію вищевказаного, станом на теперішній час адвокат ОСОБА_10 подав до Вищого антикорупційного суду понад 50 клопотань про визнання доказів очевидно недопустимими. Адвокатом ОСОБА_6 станом на 06 грудня 2023 року подано 13 клопотань про визнання доказів очевидно недопустимими.
Водночас, колегією суддів під час розгляду справи № 991/579/21 прийнято рішення про введення регламенту в 5 хвилин кожному захиснику та обвинуваченій на обґрунтування клопотань сторони захисту. Проте клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими є об`ємними (понад 20 аркушів) та обґрунтування позиції, зазначеної в клопотаннях потребує значного проміжку часу (більше ніж 5 хвилин). Захисник зазначає, що на неодноразові звернення сторони захисту суд категорично відмовляв у скасуванні регламенту.
Крім того, 29 липня 2021 року у судовому засіданні колегія суддів не надала можливості ні захиснику ОСОБА_6, ні захиснику ОСОБА_10 зачитати та обґрунтувати в повній мірі навіть один розділ з семи наявних у клопотанні. 19 вересня 2023 року у судовому засіданні головуючим суттєво обмежено час захисника ОСОБА_6 у висловленні позиції сторони захисту щодо клопотань, які були предметом розгляду. В судових засіданнях 18 жовтня та 13 листопада 2023 року колегія суддів взагалі відмовила стороні захисту у реалізації права оголосити вже подані до суду клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими, мотивуючи це тим, що мотиви і доводи клопотань будуть оцінені в нарадчій кімнаті.
На переконання захисника, вказаними діями суд позбавив як сторону захисту в реалізації свого права на розгляд клопотань, передбаченого ст. 350 КПК України, чим грубо порушив право на захист ОСОБА_8, так і сторону обвинувачення - у реалізації права висловити свою думку щодо клопотань сторони захисту.
3) Щодо тиску судді ОСОБА_3 на сторону захисту.
У червні 2023 року відбулася заміна учасника колегії суддів: замість судді ОСОБА_11, відрядженого до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, та визначено нового суддю-учасника колегії - ОСОБА_3 .
У судовому засіданні 06 грудня 2023 року, суддя ОСОБА_3, дізнавшись про наявність вже поданих стороною захисту клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, а також про намір подати додаткові клопотання, дійшов упередженого висновку, що захисники нібито умисно затягують судовий розгляд. При цьому суддею-учасником колегії висловлено невдоволення такими діями сторони захисту у спосіб, що явно свідчить про упереджене ставлення до захисників обвинуваченої.
Крім того, у судовому засіданні 13 лютого 2024 року, суддя ОСОБА_3 в порядку обговорення пропонував головуючому вчинити незаконні дії, а саме встановити стороні захисту строк, тобто обмежити термін на подання клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, які ще не подані стороною захисту. Сплив такого строку означав би фактичне позбавлення сторони захисту можливості реалізації прав, передбачених КПК України.
Захисник вважає, що вказаними діями суд відноситься формально до своїх обов`язків, оскільки за таких обставин не може відбутися повноцінне правосуддя із дотриманням відповідної процедури, і дотриманням засад кримінального провадження (ст. 7 КПК України), дотримання яких під час судового розгляду справ є обов`язковим без винятків, адже реалізація конституційного принципу верховенства права під час судового розгляду кримінального провадження забезпечує всебічність розгляду справи і як наслідок ухвалення судом рішення, яке відповідає положенням процесуального закону щодо законності, обґрунтованості і його вмотивованості.
Крім того, на думку захисника, вищезазначені дії суду можуть мати ознаки вчинення з боку Вищого антикорупційного суду кримінального правопорушення, передбаченого ст. 397 КК України (Втручання в діяльність захисника чи представника особи).
З огляду на викладене, захисник вважає, що зазначені вище обставини грубого порушення колегією суддів вимог КПК України, недотримання загальних засад кримінального провадження у своїй сукупності вказують на їх упередженість, однобічність та відсутність безсторонності під час розгляду кримінального провадження № 52020000000000055 від 20 січня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а тому наявні підстави для відводу колегії суддів у складі головуючого: судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 визначені вимогами п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Захисник ОСОБА_12 заяву про відвід колегії суддів підтримав та просив її задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 заяву захисника ОСОБА_6 про відвід колегії суддів підтримали.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення заяви про відвід, посилаючись на те що, захисником не наведено жодної з обставин передбачених ст. 75 КПК України.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, розглянувши заяву про відвід колегії суддів, а також наявні матеріали кримінального провадження дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України: «Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до вимог п.п.1-5 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст.76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі коли заявлено відвід одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. З огляду на вказану норму закону, заяви про відвід у даному судовому провадженні розглядає цей же склад суду, що здійснює розгляд цього кримінального провадження.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 333 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом. Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов`язана надати до них доступ у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу».
Суд враховує те, що: за першим показником принципом «Незалежність» і за другим показником принципом «Об`єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів:
- незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах. Суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою (1.1). Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення (1.2);
- об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів (2.1); Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів (2.2). Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах (2.3).
Нормами Кодексу суддівської етики визначено, що:
- суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя (стаття 10);
- неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі (стаття 15).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Колегія суддів вважає що заява захисника ОСОБА_6 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 04 березня 2024 року не підлягає задоволенню з таких підстав.
1) Щодо доводів захисника стосовно несвоєчасного та з порушенням процесуального порядку розгляду клопотань сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів.
06 квітня 2021 року захисником ОСОБА_6 було подано до суду 6 клопотань про надання стороні захисту тимчасового доступу до речей та документів.
Водночас, у судовому засіданні 09 березня 2021 року судом, на виконання вимог ст. 349 КПК України, був визначений обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, відповідно до якого письмові докази сторони захисту підлягатимуть дослідженню судом після дослідження письмових та речових доказів, а також допиту свідків сторони обвинувачення.
Враховуючи, що подані стороною захисту клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів спрямовані на збирання доказів, проте, на час звернення з такими клопотаннями тривала стадія дослідження письмових доказів (документів) сторони обвинувачення, головуючий суддя визначив, що з метою дотримання змагальності сторін, вони будуть розглянуті після дослідження всіх доказів сторони обвинувачення.
У судовому засіданні 06 липня 2021 року захисником ОСОБА_7 заявлено відвід колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_11, який був мотивований тим, що він має намір звернутися до суду з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей та документів, але головуючий суддя повідомив, що такі клопотання будуть розглядатися після стадії дослідження доказів, чим порушив принцип розумності строків, законності, змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 липня 2021 року у задоволенні відводу захисника ОСОБА_7 було відмовлено.
У судовому засіданні 07 вересня 2021 року захисником ОСОБА_6 заявлено відвід колегії суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_11, який був мотивований тим, що суд безпідставно залишив клопотання захисника ОСОБА_6 про розгляд раніше поданих клопотань сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів від 30 серпня 2021 року без розгляду. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року у задоволенні відводу захисника ОСОБА_6 було відмовлено.
У судовому засіданні 13 лютого 2024 року колегією суддів було розглянуто 8 клопотань сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів. Протокольною ухвалою (без виходу суду до нарадчої кімнати із занесенням ухвали до журналу судового засідання) судом визначено порядок розгляду зазначених клопотань сторони захисту, відповідно до якого захисниками оголошується зміст клопотань, з`ясовуються думки учасників судового провадження щодо за`ялених клопотань, за наслідком чого суд видаляється до нарадчої кімнати для постановлення ухвали за результатом розгляду всіх клопотань. За результатами розгляду клопотань сторони захисту постановлено ухвалу, якою у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_6 про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Дзержинського районного суду міста Харкова, ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «Київстар» від 06 квітня 2021 року, а також клопотань захисника ОСОБА_7 про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України, Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08 січня 2024 року було відмовлено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлений захисником ОСОБА_6 відвід колегії суддів фактично зводиться до його незгоди з рішеннями суду, вчиненням колегією суддів окремих процесуальних дій та спрямуванням судового розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів, які визначені нормами кримінального процесуального права, що не може слугувати підставою для відводу колегії суддів від участі у кримінальному провадженні, оскільки не свідчить про її упередженість.
Крім того, суд зазначає, що процесуальні норми права, зокрема, ст. ст. 159-166, 333, 350 КПК України не визначають строків розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів, а тому твердження захисника ОСОБА_12 про відтермінування колегією суддів розгляду клопотань сторони захисту про тимчасовий доступ до речей та документів не заслуговують на увагу.
Суд зазначає, що право сторони захисту на звернення до суду з будь-якими клопотаннями ані судом, ані головуючим суддею під час судового провадження, не обмежувалося. Суд враховує, що сторона захисту не була обмежена у праві заявити клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів під час досудового розслідування цього кримінального провадження.
Суд також звертає увагу, що стороною захисту вже неодноразово заявлявся відвід з аналогічних підстав, що свідчить про зловживанням правом на відвід та про затягування судового розгляду.
2) Щодо доводів захисника стосовно обмеження в часі сторони захисту під час розгляду клопотань про визнання доказів очевидно недопустимими.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 321 КПК України, головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
З врахуванням вимог, наведених у зазначених вище нормах права, головуючим суддею було встановлено учасникам судового провадження регламент до 5 хвилин на одну особу в частині оголошення заперечень на докази протилежної сторони з метою дотримання розумних строків під час розгляду цього кримінального провадження та запобіганню затягування сторонами строків судового розгляду. Враховуючи, що регламент, встановлений головуючим суддею, стосується як сторони обвинувачення так і сторони захисту, суд у даному випадку не вбачає порушень права обвинуваченої на захист.
Суд зазначає, що вимогами ст. 350 КПК України встановлено, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
З положень чинного КПК України також видно, що учасники судового провадження не обмежені кількістю клопотань, які можуть заявлятися з будь-яких питань, що стосуються судового розгляду.
Водночас, вимоги КПК України щодо порядку розгляду судом клопотань учасників судового провадження не встановлюють обов`язку сторони, яка звернулася до суду з клопотанням у письмовій формі, проголосити та/або процитувати зміст поданого клопотання у повному обсязі під час його розгляду у судовому засіданні. Суд також враховує, що захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свої клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими подали через канцелярію Вищого антикорупційного суду у письмовому вигляді, відповідно ці клопотання містяться у матеріалах судової справи, а колегія суддів та інші учасники судового провадження мають змогу ознайомитися з ними під час підготовки до судового засідання, з метою економії процесуального часу.
Враховуючи те, що сторона захисту у цьому кримінальному провадженні під час розгляду клопотань про визнання доказів очевидно недопустимими вдається до дослівного оголошення змісту раніше поданих у письмовому вигляді клопотань, в тому числі з цитуванням норм законодавства та судової практики, суд вважає, що такі дії мають ознаки зловживання правом на розгляд клопотань з метою затягування кримінального провадження.
Суд також враховує, що частина поданих захисниками клопотань про визнання доказів очевидно недопустимими були подані щодо процесуальних рішень органу досудового розслідування, які не є процесуальними джерелами доказів та відповідно не можуть бути враховані судом для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Суд окремо зауважує, що норми кримінального процесуального права в аспекті прав учасників судового розгляду оперують поняттям «заявляти клопотання», що у розумінні колегії суддів не є тотожним та/або аналогічним його проголошенню або декламації певним учасником під час судового засідання, а щодо клопотань про визнання доказів недопустимими, то учасники мають право подавати їх під час судового розгляду, що встановлено вимогами ч. 3 ст. 89 КПК України, і це право повною мірою було реалізовано стороною захисту, оскільки ці їх клопотання були подані у письмовій формі і знаходилися у матеріалах кримінального провадження ще до почутку судових засідань.
3) Щодо доводів захисника стосовно наявності тиску судді ОСОБА_3 на сторону захисту.
Суд враховує те, що захисником ОСОБА_6 не був заявлений відвід судді ОСОБА_3 одразу коли підстава для відводу стала йому відома (як зазначено у заяві - у судому засіданні 06 грудня 2023 року), а такий відвід був заявлений значно пізніше, а саме після того, як колегія суддів відмовила у задоволенні 8 клопотань сторони захисту про тимчасовий доступ до речей та документів.
Наведене дає підстави для висновку суду про те, що відвід захисника є реакцією на ухвалені колегією суддів рішення за його клопотаннями і обумовлений виключно його незгодою з цими рішеннями.
Суд зауважує, що з огляду на фактичні дані, які містяться у досліджених ним матеріалах судової справи він не знаходить у поведінці судді ОСОБА_3 будь-яких порушень норм Кодексу суддівської етики, а також і першого та другого показників та принципів «Незалежність» і «Об`єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів.
Суд також вважає, що поведінка судді ОСОБА_3 цілком узгоджується з суб`єктивним та об`єктивним критеріями безсторонності судді (за суб`єктивним критерієм необхідно брати до уваги особисті переконання і поведінку судді, тобто чи мав він особисту упередженість в конкретній справі; за об`єктивним критерієм визначається дотримання суддею достатніх гарантій, які дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості).
Суд не бере до уваги твердження захисника про те, що дії суду можуть мати ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 397 КК України, оскільки виявлення в діях осіб ознак вчинення кримінальних правопорушень належить до компетенції органу досудового розслідування, а не колегії суду.
Узагальнюючи викладене, у поданій захисником ОСОБА_6 заяві про відвід не зазначені жодні факти та обставини, які б знайшли своє підтвердження щодо наявності у судової колегії заінтересованості в результатах провадження та/або упередженості.
Суд вважає за необхідне зазначити, що решта доводів учасників судового провадження не мають суттєвого значення для розгляду цієї заяви про відвід колегії суддів та не можуть вплинути на результат її розгляду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України підстав для відводу колегії суддів у складі- головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки заява захисника ОСОБА_6 про відвід не містить об`єктивних даних, які свідчили б про їх упередженість під час судового провадження, а інші обставини, які б викликали сумнів в упередженості колегії суддів, заявником не наведені.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 75, 80-81, 372, 376 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_6 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 06 травня 2024 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3