- Presiding judge (HACC) : Zadorozhna L.I.
Справа № 750/5602/19
Провадження № 1-кп/991/120/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1,
суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_5,
з боку захисту: адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
обвинувачених ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,
у кримінальному провадженні № 12017270000000286 від 06 березня 2017 року стосовно:
ОСОБА_13, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_14, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_15, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_16, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_17, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_18, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_19, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_20, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;
ОСОБА_21, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
УСТАНОВИВ:
14.11.2023 від прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
І. Суть клопотання
Вищим антикорупційним судом здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні № 12017270000000286 від 06.03.2017 за обвинуваченням ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до висунутого обвинувачення, ОСОБА_13, перебуваючи на посаді виконувача обов`язків директора ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія», діючи умисно, в інтересах третьої особи, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з головним інженером цього підприємства ОСОБА_14 та директором ТОВ «Виробнича база «Левадник» ОСОБА_15, за пособництва начальника Прилуцької НГРЕ ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» (далі - Експедиція) ОСОБА_16, його заступника ОСОБА_17 та інших службових осіб Експедиції - начальника трубного цеху ОСОБА_19, головного інженера ОСОБА_18, інженера 1 категорії трубного цеху ОСОБА_20, а також заступника директора ТОВ «Виробнича база «Левадник» ОСОБА_21 у період вересня - жовтня 2016 року склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи й заволоділи майном ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» - бурильними трубами вартістю 2 188 500,12 грн, обернувши їх на користь ТОВ «Виробнича база «Левадник», чим заподіяли збитки ДП НАК «Надра України «Чернігівнафтогазгеологія» в особливо великих розмірах.
ОСОБА_21 обізнаний із висунутим стосовно нього обвинуваченням, приймав участь у досудовому розслідуванні та ознайомлений з його матеріалами, отримав копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. До лютого 2022 року обвинувачений брав участь у судових засіданнях з розгляду обвинувального акта по суті у межах судової справи № 750/5602/19.
Незважаючи на викладене та передбачений ст. 42 КПК України обов`язок щодо явки за викликом до суду, обвинувачений ОСОБА_21, відповідно до відомостей Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН», 19.02.2022 через КПВВ «Чонгар» виїхав до тимчасово окупованої території України - Автономної Республіки Крим та до цього часу не повертався.
Починаючи з 19.02.2022, ОСОБА_21 неодноразово викликався повістками до суду, проте на вказані виклики жодного разу не з`явився та про причини неявки не повідомляв.
Для захисту своїх інтересів ОСОБА_21 залучено захисника ОСОБА_7, який у судовому засіданні пояснив, що його підзахисний перебуває на тимчасово окупованій території України.
На теперішній час місце перебування ОСОБА_21 не встановлено, за місцем реєстрації та проживання останній не перебуває.
Отже, враховуючи викладені дані та обставини, обвинувачений ОСОБА_21 знав про наявне стосовно нього кримінальне провадження на території України. Незважаючи на це, обвинувачений на підконтрольну органам влади України територію до цього часу не повертався, що свідчить про його ухилення від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини.
У зв`язку з не встановленням місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_21, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.07.2023 його оголошено у міжнародний розшук.
Застосування інших запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, на думку прокурора, не зможе достатньою мірою запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та буде недієвим заходом процесуального примусу стосовно особи, яка переховується від суду. Так, у кримінальному провадженні наявні обґрунтовані підстави вважати, що передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_21 від суду, є встановленим. Крім того, на теперішній час існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, прокурор просив задовольнити клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
ІІ. Позиції учасників провадження
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 просив подане ним клопотання задовольнити з підстав, викладених у ньому. Просив врахувати, що раніше захисник ОСОБА_7 неодноразово у ході судових засідань зазначав, що у телефонних розмовах ОСОБА_21 йому особисто повідомляв про те, що він виїхав на тимчасово окуповану територію України на постійне місце проживання, повертатись не планує. За таких обставин вважає, що умисел ОСОБА_21 направлений саме на ухилення від кримінальної відповідальності. Додав, що виїзд з тимчасово окупованої території складний, але можливий.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердив, що ще до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, 19.02.2022 ОСОБА_21 виїхав за межі території України, зараз він фізично позбавлений можливості повернутись на підконтрольну Україні територію. На його думку, за таких обставин, твердження прокурора про умисне ухилення ОСОБА_21 від кримінальної відповідальності є лише припущенням, а не фактом. Підстави для задоволення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні. Додав, що раніше обвинувачений виїжджав на тимчасово окуповану територію та повертався, востаннє він виїхав до АР Крим до своїх батьків, оскільки стан здоров`я його матері дуже погіршився. Дружина та діти ОСОБА_21 залишились на території України.
Захисники ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та обвинувачені ОСОБА_15, ОСОБА_13 підтримали позицію адвоката ОСОБА_7, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_21 .
Обвинувачені ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_17 та ОСОБА_20, який приймав участь у судовому засіданні 06.02.2024, питання вирішення клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишили на розсуд суду.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду
22.10.2019 до Вищого антикорупційного суду надійшло кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 06.03.2017 за № 12017270000000286, стосовно ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.03.2020 у цьому кримінальному провадженні призначено судовий розгляд.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.07.2023 постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 12017270000000286 від 06.03.2017 стосовно ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.11.2023 від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 надійшло клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення ж судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 193 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті (ч. 1-2 ст. 194 КПК України).
Отже, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено перелік правових підстав за сукупності яких клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути задоволено, а саме:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук;
- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегією суддів оцінено, досліджено та встановлено такі факти та обставини:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення
Згідно зі змістом обвинувального акта ОСОБА_21 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Санкцією ч. 5 ст. 191 КПК України (чинною на момент ймовірного вчинення кримінального правопорушення) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, з огляду на що до обвинуваченого може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до закріплених у п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України положень.
Із березня 2020 року по теперішній час судом досліджуються письмові докази сторони обвинувачення. На початку судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_21 роз`яснено суть висунутого йому обвинувачення.
Разом із тим, у частині встановлення наявності або відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_21 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, колегія суддів вважає, що суд на даному етапі кримінального провадження не вправі надавати оцінку обґрунтованості підозри та пред`явленого ОСОБА_21 обвинувачення, оскільки вказані обставини безпосередньо досліджуються судом під час судового розгляду та встановлюються ним у нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного рішення у справі.
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор
У своєму клопотанні прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 зазначає про наявність двох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого ОСОБА_21 від суду та незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи ризик переховування від суду, прокурор ОСОБА_5 посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_21, будучи обізнаним про обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, отримавши статус обвинуваченого, усвідомлює можливість реального покарання у вигляді позбавлення волі та всіма можливими способами намагається уникнути кримінальної відповідальності за інкриміноване йому діяння шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду.
Окрім того, незважаючи на передбачений ст. 42 КПК України обов`язок щодо явки за викликом до суду, відповідно до відомостей Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН», ОСОБА_21 19.02.2022 виїхав до тимчасово окупованої території України - АР Крим та до цього часу не повертався.
На теперішній час місце перебування ОСОБА_21 не встановлено, за місцем реєстрації та проживання вказана особа не знаходиться, а починаючи з 19.02.2022 він неодноразово викликався повістками до суду, проте на виклики жодного разу не з`явився та про причини неявки не повідомляв. У зв`язку з не встановленням місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_21 ухвалою суду від 11.07.2023 його оголошено у міжнародний розшук.
Ризик переховування від суду колегія суддів оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистих обставин обвинуваченого ОСОБА_21 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування тощо).
Так, ОСОБА_21 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, характер яких пов`язаний із корисливою спрямованістю. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до особливо тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові Верховного Суду України № 5-1кс15 від 19.03.2015, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.
При з`ясуванні, які дії особа вчиняє з метою ухилення від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Це має бути особа, яка у встановленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.
Відповідно до витягу з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «АРКАН» щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль, 19.02.2022 о 15:36 ОСОБА_22 на легковому автомобілі перетнув контрольний пункт в`їзду-виїзду Чонгар (Салькове).
Згідно з наявною у прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 інформацією, обвинувачений ОСОБА_21 через офіційні пункти пропуску на територію України не повертався. Станом на день розгляду клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою місце знаходження останнього не відоме.
Відповідно до наявних у матеріалах справи процесуальних документів, судом встановлені такі факти та обставини:
- повістки про виклик у судове засідання у кримінальному провадженні (справа № 750/5602/19) на 12.07.2022, 16.08.2022 (знято з розгляду), 13.09.2022, 18.10.2022 (знято з розгляду), 22.11.2022 (знято з розгляду), 06.12.2022 (знято з розгляду), 27.12.2022, 17.01.2023, 07.02.2023, 14.03.2023, 04.04.2023, 23.05.2023, 04.07.2023, 11.07.2023, 25.07.2023, 19.09.2023, 03.10.2023, 14.11.2023, 05.12.2023, 06.02.2024, 20.02.2024, 26.03.2024 та 23.04.2024, відповідно до положень ст. 133 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_21 надсилались на поштову адресу: АДРЕСА_1 (місце проживання, зазначене у його особовій картці);
- рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_21 повернулись до Вищого антикорупційного суду з підстав «у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою», «за закінченням встановленого строку зберігання»;
- відповідно до змісту доповнення до клопотання про участь у судовому провадженні в режимі відеоконференції захисника ОСОБА_7 (Вх. № ЕП-5723/22 від 05.07.2022), обвинувачений у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_21 залишив територію України та виїхав на постійне місце проживання в окупований Крим, про що він особисто повідомив захисника у телефонній розмові 05.07.2022;
- тотожна інформація міститься у клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_21 - адвоката ОСОБА_7 (Вх. № 1470/23 від 16.01.2023), де адвокат проінформував суд, що обвинувачений ОСОБА_21 залишив територію України та виїхав на постійне місце проживання у тимчасово окупований Крим, про що повідомив його особисто під час телефонної розмови, в якій він також погодився, аби захисник представляв його інтереси при вирішенні питань щодо подальшого розгляду справи стосовно нього;
- тотожна інформація міститься у клопотаннях про участь у судовому провадженні в режимі відеоконференції (Вх. № 9180/23 від 14.03.2023; Вх. № 10671/23 від 27.03.2023; Вх. № 18145/23 від 23.05.2023; Вх. № 41720/23 від 13.11.2023; Вх. № 3230/24 від 25.01.2024), в яких захисник ОСОБА_23 повторно повідомив суд, що обвинувачений ОСОБА_21 залишив територію України та виїхав на постійне місце проживання у тимчасово окупований Крим;
- ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.07.2023 обвинуваченого ОСОБА_21 оголошено у міжнародний розшук;
- ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.07.2023 постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 12017270000000286 від 06.03.2027 за обвинуваченням ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;
- з 25.07.2023 повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_21 у судове засідання у кримінальному провадженні публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у виданні газети «Урядовий кур`єр»;
- будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, обвинувачений ОСОБА_21 у судові засідання не з`явився, безпосередньо про причини своєї неявки повідомив свого захисника.
Із наявних у матеріалах справи документів встановлено, що, ігноруючи передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України процесуальний обов`язок прибувати за викликом до суду, обвинувачений ОСОБА_21 з липня 2022 року жодного разу не з`явився до суду для участі у судовому розгляді кримінального провадження № 12017270000000286.
Об`єктивні підстави для не прибуття на виклики суду, які були здійснені відповідно до вимог ст. 135 КПК України, у обвинуваченого ОСОБА_21 відсутні, враховуючи те, що повістки містили вичерпну інформацію щодо наслідків його не прибуття на виклик. Із лютого 2022 року від обвинуваченого ОСОБА_21 будь-яких офіційних відомостей, які підтверджують твердження його захисника - адвоката ОСОБА_7, про мету його виїзду та тривалість перебування на тимчасово окупованій території України - АР Крим на адресу суду не надходило.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_21 достеменно обізнаний про здійснення стосовно нього кримінального провадження, що підтверджується розпискою про отримання процесуальних документів від 08.05.2019, відповідно до якої підозрюваний ОСОБА_21 отримав обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017270000000286 від 06.03.2017 на 125 арк. та реєстр матеріалів досудового розслідування на 14 арк., а також особистою участю обвинуваченого ОСОБА_21 у судових засіданнях Вищого антикорупційного суду у жовтні 2019 - січні 2022 року.
Враховуючи достеменну обізнаність обвинуваченого ОСОБА_21 про наявне стосовно нього кримінальне провадження, його виїзд на тимчасово окуповану територію України без повідомлення компетентних органів (зокрема, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та колегії суддів Вищого антикорупційного суду) про місце його перебування та поважність підстав для здійснення такого виїзду, систематичну неявку в судові засідання з березня 2022 року, колегія суддів розцінює дії обвинуваченого як такі, що спрямовані на свідоме ухилення від явки до суду, з метою подальшого уникнення від кримінальної відповідальності.
Відтак, колегія суддів погоджується з прокурором, що зазначені обставини у своїй сукупності можуть бути мотивом та підставою переховування обвинуваченого від суду.
Разом з тим, колегія суддів вважає недоведеним ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи цей ризик, прокурор зазначає про те, що ОСОБА_21, будучи обізнаним із матеріалами кримінального провадження, володіє відомостями про допитаних у ході досудового розслідування свідків та їх контактні дані. Також обвинувачений обізнаний про всіх обвинувачених у цьому провадженні та проінформований про їх адреси та номери телефонів.
На думку прокурора, володіючи такими відомостями та перебуваючи поза межами контрольованої державними органами влади території України (тимчасово окупованій території АР Крим) або ж за кордоном, усвідомлюючи факт свого переховування та певної недосяжності з боку правоохоронних органів України та суду, ОСОБА_21 цілком ймовірно може засобами зв`язку чинити тиск на свідків та інших обвинувачених, у тому числі шляхом погроз чи шантажу, з метою недопущення надання викривальних показів стосовно себе.
Посилання прокурора на обізнаність обвинуваченого ОСОБА_21 із анкетними даними інших обвинувачених та свідків у цьому кримінальному провадженні, а відтак вірогідність його можливого впливу на них, без його належного підтвердження, колегія суддів вважає не переконливим. Такі твердження, на переконання колегії суддів, є виключно суб`єктивною думкою сторони обвинувачення, яка має характер припущення, що не дає підстав вважати, що у цьому кримінальному провадженні існує ймовірність незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_21 на інших обвинувачених та свідків.
Будь-якими іншими достатніми та належними документами, долученими до клопотання, такий ризик не підтверджується, а його існування не знайшло свого підтвердження під час розгляду клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
3) наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук
За змістом та законодавчою конструкцією ч. 6 ст. 193 КПК України, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений:
- виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або
- оголошений у міжнародний розшук.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у своєму клопотанні посилається на факт оголошення обвинуваченого ОСОБА_21 у міжнародний розшук, стосовно чого колегія суддів вважає за потрібне зазначити таке.
Чинний КПК України не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає відмінностей між поняттями «розшук» та «міжнародний розшук», хоча він є однією з підстав розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Системне тлумачення норм КПК України свідчить про те, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами відповідно до національного законодавства в місцях можливого перебування розшукуваних осіб, тоді як міжнародним розшуком є комплекс зазначених вище заходів, що здійснюється у відповідності до норм національного та міжнародного законодавства та проводиться поза межами держави-ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав силами правоохоронних органів запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції «Інтерпол».
Також КПК України не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас, згідно з ч. 1 ст. 335 КПК України, розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Отже, для того, щоб обвинувачений вважався у розумінні ч. 1 ст. 335 КПК України оголошеним у розшук має бути наявна ухвала суду про оголошення особи в розшук. При цьому, КПК України не зобов`язує сторону обвинувачення доводити саме факт перебування обвинуваченого у розшуку, достатнім згідно з положеннями цього Кодексу є факт оголошення такої особи в міжнародний розшук.
Викладене вище свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у розшук, відповідає часу прийняття судом рішення про оголошення особи у розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед судом факт того, що обвинувачений оголошений у розшук є наявність у матеріалах клопотання судового рішення про оголошення особи в розшук.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.07.2023 ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, оголошено у міжнародний розшук. Організацію виконання ухвали суду доручено детективам Національного антикорупційного бюро України.
Відповідно до наданої старшим детективом Національного бюро ОСОБА_24 інформації на запит суду (лист від 05.02.2024 за вих. № 4400/24) щодо виконання ухвали про оголошення у розшук обвинуваченого ОСОБА_21 у кримінальному провадженні № 12017270000000286 від 06.03.2017 вжиті такі заходи: зведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» стосовно громадянина України ОСОБА_21 ; направлено доручення до Державної прикордонної служби України про розшук обвинуваченого ОСОБА_21 в пунктах пропуску через державний кордон; направлено доручення до Департаменту інформатизації МВС України про публікацію у відповідних інформаційних та розшукових базах даних, а також у розділі «Особи, які переховуються від органів влади» веб-сайту МВС України, відомості про розшук обвинуваченого ОСОБА_21 ; витребувано актуальні відомості з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційній системі «АРКАН» щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль, щодо обвинуваченого ОСОБА_21, а також підготовлено пакет документів для публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Синього оповіщення (щодо встановлення місцезнаходження розшукуваної особи).
На переконання колегії суддів, вказане свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_21 оголошений у міжнародний розшук, а уповноваженими працівниками Національного антикорупційного бюро України вчиняються дії, спрямовані на забезпечення розшуку обвинуваченого.
4) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні
У межах цього кримінального провадження колегія суддів не перевірятиме питання недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленому ризику переховування від суду.
Відповідно до ст. 194 КПК України такі обставини встановлюються під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а відповідно до положень ч. 6 ст. 193 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу суд перевіряє лише наявність підстав, встановлених у ст. 177 КПК України.
Кримінальний процесуальний кодекс України визначає єдиний запобіжний захід, який можна обрати за відсутності обвинуваченого - тримання під вартою. Частиною 6 статті 193 КПК України встановлено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід. Отже обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за своєю правовою природою не є аналогічним застосуванню такого запобіжного заходу і у будь-якому разі має бути перевірений судом за обов`язкової участі обвинуваченого за правилами, встановленими цим Кодексом.
5) Підсумовуючи викладені вище обставини, доведення прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 . необхідності обрання обвинуваченому ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів дійшла висновку, що подане прокурором клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 176-178, 183, 193, 372, 376 КК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2, і не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути з його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_3
ОСОБА_2