Document No. 119036138

Справа № 991/4493/23

Провадження № 1-кп/991/64/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

09 травня 2024 року Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу та клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернігів, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_8,

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9,

секретаря судового засідання ОСОБА_10 .

У процесі розгляду суд встановив:

1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52017000000000717, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 жовтня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_11 .

2.08 травня 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 . З клопотання та доводів прокурора, висловлених під час його розгляду, вбачається, що прокурор вважає встановленим таке.

ОСОБА_7, обіймаючи посаду Голови ДФС України, здійснював сприяння у здійсненні бюджетного відшкодування ПДВ у вказаних розмірах, в обмін на отримання від ОСОБА_12 неправомірної вигоди. При цьому, таке отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 здійснювалося за пособництва його радника на той час - ОСОБА_11, який з метою приховання природи отриманих коштів неправомірної вигоди залучив до таких перерахувань низку компаній-нерезидентів з ознаками фіктивності, а також надав можливість ОСОБА_7 використати підконтрольне йому товариство «Newline Leader Ltd» для зарахування частини суми неправомірної вигоди.

Прокурор зазначає, що відповідно до матеріалів досудового розслідування, таке сприяння полягало у наданні незаконних переваг переліченим платникам податків шляхом першочергового включення відомостей про них до передбачених Порядком № 39 узагальнюючих інформацій ДФС, в порівнянні з іншими платниками.

Зокрема відомості про задекларовані вказаними платниками суми бюджетного відшкодування включалися до відповідних узагальнених інформацій, натомість відповідні відомості про інших платників до таких інформацій не включалися. Така ситуація виникала в тому числі через недотримання під час процедури бюджетного відшкодування ПДВ визначених Податковим кодексом та підзаконними актами строків. Відтак неодноразово право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в інших платників виникало раніше, ніж у перелічених товариств, але відшкодування їм не здійснювалося, а отже черговість такого відшкодування порушувалася.На переконання сторони обвинувачення, кошти неправомірної вигоди, відповідно до матеріалів досудового розслідування, сплачувалися шляхом перерахування з рахунків товариств-нерезидентів «ULF Trade AG» та «Avonex Limited», кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких також є також ОСОБА_12, через рахунки компаній з ознаками фіктивності «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Shellrock Sales Inc», «Sanda Commerce Llp» на рахунки товариств-нерезидентів, контроль над діяльністю яких здійснювали ОСОБА_7 та наближені до нього особи, а саме - «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited», «Newline Leader Ltd».

Отже прокурор прийшов до висновків, що 1) на виконання злочинних домовленостей із ОСОБА_12, протягом серпня 2015 року, ОСОБА_7 забезпечив здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь підконтрольних останньому товариств на загальну суму 546 851 131, 17 грн., за що, за пособництва ОСОБА_11 отримав неправомірну вигоду в сумі 5 597 620 доларів США, шляхом зарахування вказаних коштів на рахунок підконтрольного йому товариства «RN Group Limited». Отримана сума неправомірної вигоди в розмірі 5 597 620 доларів США склала 123 205 440, 72 грн в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів на рахунок «RN Group Limited»; 2) на виконання злочинних домовленостей із ОСОБА_12 протягом грудня 2015 - лютого 2016 року, ОСОБА_7 забезпечив здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь підконтрольних останньому товариств на загальну суму 2 697 197 669, 16 грн., за що отримав неправомірну вигоду в сумі 21 016 173,26 Євро, шляхом зарахування вказаних коштів на рахунки підконтрольного його тестю - ОСОБА_13, товариства «Lamagan Ventures Limited» та його раднику - ОСОБА_11, товариства «Newline Leader ltd». Отримана сума неправомірної вигоди в розмірі 21 016 173,26 Євро склала 599 518 210,27 грн в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів на рахунки «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Leader ltd».

Таким чином, версією сторони обвинувачення протягом серпня, грудня 2015 року та січня, лютого 2016 року ОСОБА_7 забезпечив здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь підконтрольних ОСОБА_12 товариств на загальну суму 3 244 048 800, 33 грн. Загальна сума неправомірної вигоди, отримана на рахунки «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Leader ltd» склала 5 597 620 доларів США та 21 016 173,26 Євро, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів склало 722 723 650,99 грн, що, в свою чергу, є особливо великим розміром в розумінні п. 1 примітки до ст. 368 КК України (в редакції від 14.10.2014). Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані як прохання та одержання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище для себе та третіх осіб неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданої влади та службового становища, тобто за ч. 4 ст. 368 КК України.

3.Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання ОСОБА_7 під вартою, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

3.1.При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прокурор просив врахувати 1) тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, який інкримінується, 2) майновий стан обвинуваченого та близьких йому осіб та 3) проживання за кордоном членів родини обвинуваченого.

3.2.Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував інформацією, отриманою в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42016100000000329 від 30 березня 2016 року. За результатами проведення негласних слідчих розшукових дій відносно ОСОБА_14 (рідного брата ОСОБА_7 ), орган досудового розслідування встановив, що після виклику свідка ОСОБА_15 до прокурора, останній зв`язувався з обвинуваченим ОСОБА_7 через його брата, а також повідомляв про питання, які були поставлені свідку прокурором.

Також, просив врахувати, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000717 допитано чинних та колишніх працівників податкових органів, які працювали у підпорядкуванні ОСОБА_7, коли останній займав посаду у ДФС України.

3.3.При вирішенні питання про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою, прокурор просив врахувати: 1) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим; 2) ту обставину, що під час досудового розслідування та після звернення до суду з обвинувальним актом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що стан здоров`я та вік обвинуваченого ОСОБА_7 перешкоджає продовженню тримання під вартою; 3) відсутність міцних соціальних зв`язків ОСОБА_7 в місці його постійного проживання, на що вказує, те що на території України не проживають постійно троє його малолітніх дітей, які виїхали до Ізраїлю 19 лютого 2022 року, звернення до Держави Ізраїль з проханням про візу репатріанта; 4) наявність на праві приватної власності у ОСОБА_7 та його близьких родичів значних матеріальних активів; 5) розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 52017000000000218 згідно якого ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; 6) розмір доходу, отриманого внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, який складає 5 597 620 доларів США та 21 016 173,26 Євро, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів склало 722 723 650,99 грн.

3.4.На переконання прокурора, застава в розмірі 65 002 076 грн не є завідомо непомірною з огляду на дохід, отриманий внаслідок вчинення кримінального правопорушення, майнове становище обвинуваченого ОСОБА_7, членів його родини та осіб, разом з якими вчинено кримінальне правопорушення.

3.5.У разі внесення застави прокурор вважав необхідним та обґрунтованим покласти на обвинуваченого такі обов`язки:1) прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд; 2) не відлучатися із м. Києва без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання; 4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України; 6) носити електронний засіб контролю.

3.6.На переконання прокурора, викладене дає беззаперечні підстави вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Крім того, встановлені в ході досудового розслідування та відображені у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення дають обґрунтовані підстави вважати, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 необхідним є продовження строку тримання під вартою із врахуванням заявлених ризиків, які не зменшилися.

4.Поряд з клопотанням прокурора до суду надійшло клопотання захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу. У своєму клопотанні захисники просили змінити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 65 002 076 грн на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або застави у розмірі 22 000 000 грн, або встановлення альтернативної застави у розмірі 22 000 000 грн з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Обґрунтовуючи клопотання про зміну запобіжного заходу та заперечуючи проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_7 зазначили таке.

4.1.Правові підстави для задоволення клопотання прокурора відсутні з огляду на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, а також недоведеність того, що заявлені ризики не зменшитися, що, з урахуванням завідомо непомірного розміру застави, свідчить про необхідність звільнення ОСОБА_7 з-під варти.

4.2.Тривалість перебування ОСОБА_7 під вартою зумовлюється ненаданням реальних нових доказів на підтвердження існування ризиків, а використанням одних й тих самих доводів, яким кожного разу надається аналогічне обґрунтування, що не може слугувати підставою для такого тривалого строку тримання під вартою.

4.3.Обґрунтування прокурором ризику переховування ОСОБА_7 від суду зводиться до суворості покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у випадку постановлення щодо нього обвинувального вироку. Станом на дату розгляду клопотання ОСОБА_7 вважається невинуватим, а тому врахування суворості покарання не може бути визначальним при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

4.4.Твердження про те, що перебування дітей ОСОБА_7 за кордоном свідчить про відсутність стійких сімейних зв`язків ОСОБА_7 із місцем проживання та про їх наявність за межами України, є безпідставним та таким, що не доводить існування ризику переховування від суду та можливості перетинати державний кордон.

4.5.Неможливість перетину ОСОБА_7 державного кордону нівелюються здачею на зберігання до відповідних державних органів паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Крім того, ОСОБА_7 є державним службовцем внаслідок скасування розпорядження, яким його було звільнено з посади, відтак йому заборонено перетинати державний кордон.

4.6.В контексті ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, сторона захисту зазначила про його зменшення до такого стану, що не потребує тримання ОСОБА_7 під вартою. З моменту вчинення інкримінованих подій минуло 7 років і протягом вказаного часу ОСОБА_7 не вживались заходи, спрямовані на незаконний вплив на свідків. Крім того, сторона захисту заперечувала щодо впливу ОСОБА_7 на ОСОБА_15 як свідка у іншому кримінальному провадженні. Доводи про те, що ОСОБА_7 спілкувався з ОСОБА_15 чи був зацікавлений у такому спілкуванні надумані. Окремо сторона захисту просить врахувати, що у кримінальному провадженні № 42016100000000329, у якому було допитано свідка ОСОБА_15, ОСОБА_7 не має ніякого процесуального статусу, а саме провадження закрито.

Сторона захисту вважає ймовірною версію, що на зі сторони НАБ України відбувався вплив та тиск ОСОБА_15 з метою подальшого документування впливу ОСОБА_7 на свідка.

4.7.Надана стороною обвинувачення анкета щодо звернення ОСОБА_7 до Держави Ізраїль з проханням про отримання візи репатріанта також не свідчить про мету переховування останнього. Не погоджуючиcь із висновками прокурора, сторона захисту просила розмежовувати виїзд за кордон, навіть під час перебування у процесуальному статусі обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні, з переховуванням від суду та намірами залишити територію України безповоротно.

4.8.У контексті можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, сторона захисту наголошувала, що застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або помірного розміру застави у сумі 22 000 000 грн із покладенням ряду додаткових процесуальних обов`язків зокрема тих, які забороняють ОСОБА_7 відлучатися з конкретного населеного пункту та перетинати державний кордон України, разом із застосуванням електронного засобу контролю, буде достатньою процесуальною гарантією невчинення ОСОБА_7 дій, направлених на переховування від суду та впливу на свідків.

4.9.Сторона захисту наголошувала, що у випадку порушення ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків залишається ризик втрати застави в іншому кримінальному провадженні у розмірі більше 31 млн грн, а сукупний розмір застави у обох провадженнях може становити 53 млн. грн, втрата яких є достатнім стримуючим фактором для того, щоб ОСОБА_7 належно виконував свої процесуальні обов`язки в обох справах.

4.10.Крім того, у ОСОБА_7 виявлено низку захворювань, відомості про назви та перебіг яких містяться в матеріалах судової справи та у запереченнях до клопотання про продовження строку тримання під вартою. Сторона захисту зазначає, що відсутність належного індивідуального лікування та ненадання ОСОБА_7 кваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги загрожують тяжкими наслідками для останнього.

4.11.Станом на дату розгляду клопотання щодо ОСОБА_7 діє запобіжний захід у іншому кримінальному провадженні, а з боку обвинуваченого за більше ніж п`ятирічний розгляд обвинувального акту жодного разу не порушувались процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.

4.12.На переконання сторони захисту, про міцність соціальних зв`язків ОСОБА_7 вказує депутатство та підприємницька діяльність його дружини ОСОБА_18 в Україні. Крім того, ОСОБА_7 рішенням суду поновлений на посаді Голови ДФС.

4.13.Сторона захисту вказувала, що перебування неповнолітніх дітей ОСОБА_7 за кордоном вимушене, пов`язане з обставинами військового стану та необхідністю забезпечення їх безпеки. Разом із тим, діти ОСОБА_7 продовжують навчання в українській школі, продовжують бути громадянами України.

4.14.Крім цього, сторона захисту наголошує, що на утриманні ОСОБА_7 перебувають батьки похилого віку. Вказане свідчить, що центри життєвих інтересів ОСОБА_7 знаходяться в Україні.

4.15.В контексті майнового стану обвинуваченого та розміру застави сторона захисту наголошувала, що все майно ОСОБА_7 арештовано в рамках заходів забезпечення у іншому кримінальному провадженні, а знаходячись під вартою останній не має можливості працювати та отримувати дохід. З відомостей про доходи ОСОБА_7 та ОСОБА_18 вбачається, що майновий стан подружжя не дозволяє внести заставу за нього. Наявне на праві власності у дружини ОСОБА_7 майно, у тому числі належне їй на праві часткової власності, не є достатнім для акумулювання коштів для внесення застави за ОСОБА_7 . Доводи прокурора про те, що матеріальне становище тестя ОСОБА_7 . ОСОБА_13 дозволяє внести заставу не підтверджуються доказами; крім того, останній не є близьким родичем чи членом сім`ї ОСОБА_7 виходячи зі змісту ст. 3 КПК України.

4.16.Сторона захисту просила суд критично поставитись до посилань сторони обвинувачення на угоду від 06 липня 2021 року про нібито купівлю ОСОБА_7 акцій компанії, яка володіє корпоративними правами, оскільки зміст угоди не спрямований на купівлі-продаж будь-яких активів. Захист повідомив, що безпосередньо ОСОБА_7 намірів на викуп частини компанії не мав, однак, у зв`язку з тим, що брав участь під час перемовин з приводу викупу її частки, то з ним було підписано угоду про нерозголошення конфіденційної інформації. На обґрунтування цих доводів захист надав пояснення ОСОБА_19 від 18 липня 2023 року.

Крім того, захист наголошував на тому, що договір про нерозголошення конфіденційної інформації у дійсності стосується перемовин щодо купівлі корпоративних прав у майбутньому за відсутності жодних зобов`язань щодо строку, вартості, а також інших обставин придбання корпоративних прав.

Сторона захисту надала правовий висновок щодо правової природи договір про нерозголошення конфіденційної інформації. З нього вбачається, що мета угоди визначена без подвійного змісту та конкретизується виключно в частині охорони та збереження конфіденційної інформації.

4.17.Також сторона захисту вказувала, що застава про яку просить прокурор, є непомірною для ОСОБА_7 Застава повинна бути обрана з урахуванням реального майнового стану останнього в такому розмірі, аби забезпечити попередження його можливої протиправної поведінки або перешкодити її виникненню та запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України, під загрозою її стягнення. Дружиною ОСОБА_7 та ОСОБА_20 було внесено «заставу» в розмірі 22 000 000 грн. Більша сума є надто великою для можливостей сім`ї ОСОБА_7 .

4.18.Захист просив врахувати, що у зв`язку з ракетними обстрілами життя та здоров`я ОСОБА_7 під час перебування у ДУ «Київський слідчий ізолятор» перебувають у реальній загрозі кожного дня. А План реагування, який діє на території СІЗО, спрямований на убезпечення життя та здоров`я працівників СІЗО та його відвідувачів, а не ув`язнених.

4.19.Захист просив звернути увагу та врахувати при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою репутацію та характеристику ОСОБА_7 за період його навчання та роботи, а також громадської діяльності.

4.20.Сторона захисту наголошувала на тому, що ОСОБА_7, перебуваючи в слідчому ізоляторі, не має можливості ознайомлюватись із матеріалами кримінального провадження. В умовах тримання під вартою, обвинувачений не має доступу до мережі Інтернет та комп`ютерної техніки, а матеріали кримінального провадження містять технічні носії, відтак у обвинуваченого немає можливості готуватись до судових засідань та захищати себе.

4.21.На переконання сторони захисту, суд вже дослідив достатньо доказів сторони обвинувачення, щоб попередньо сформувати для себе думку щодо непричетності ОСОБА_7 до обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, у зв`язку з чим з боку суду мають бути вжиті заходи для звільнення його з-під варти.

У задоволенні клопотання прокурора сторона захисту просила відмовити та звільнити ОСОБА_7 з-під варти у залі суду.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

5.Судом встановлено, що 31 жовтня 2022 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 грудня 2022 року з альтернативою застави у розмірі 523 205 685 грн.

5.1.08 грудня 2022 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, погоджене заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному проваджені № 52017000000000717 до чотирьох місяців, тобто до 17 лютого 2023 року.

5.2.16 грудня 2022 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 13 лютого 2023 року, без зміни раніше визначеного розміру застави.

5.3.09 лютого 2023 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 09 квітня 2023 року, без зміни раніше визначеного розміру застави.

5.4.07 квітня 2023 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 05 червня 2023 року, без зміни раніше визначеного розміру застави.

5.5.Далі 16 травня 2023 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_21 та змінено застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід в частині раніше визначеного розміру застави, яку зменшено із 523 205 685 грн до 107 360 000 грн.

5.6.08 червня 2023 року ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2023 року скасована.

5.7.01 червня 2023 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 30 липня 2023 року з альтернативою застави у розмірі 261 582 640 грн.

5.8.26 липня 2023 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 вересня 2023 року з альтернативою застави у розмірі 261 582 640 грн.

5.9.14 вересня 2023 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 12 листопада 2023 року з альтернативою застави у розмірі 130 791 320 грн.

5.10.09 листопада 2023 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07 січня 2024 року з альтернативою застави у розмірі 120 780 000 грн.

5.11.21 грудня 2023 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18 лютого 2024 року з альтернативою застави у розмірі 100 780 472 грн.

5.12.15 лютого 2024 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18 лютого 2024 року з альтернативою застави у розмірі 70 001 304 грн.

5.13.28 березня 2024 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 26 травня 2024 року з альтернативою застави у розмірі 65 002 076 грн.

Оцінивши клопотання захисників та прокурора, доводи сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотань про зміну запобіжного заходу та про продовження строку тримання під вартою з огляду на таке.

6.Щодо клопотання про зміну запобіжного заходу

У своєму клопотанні захисник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначили про появу додаткових обставини, які не розглядались судом під час постановлення ухвали від 28 березня 2024 року про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою. Зокрема: 1) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду додатково внесено 10 млн. грн. в якості «застави» за ОСОБА_7, до тих 12 млн грн, які вже перебувають на рахунку суду, що у загальному розмірі становить 22 000 000 грн та є значною сумою; 2) надсилання до Державної прикордонної служби України ухвали від 28 березня 2024 року про продовження строку тримання під вартою на підставі якої до ОСОБА_7 застосоване обмеження права на виїзд з України, що нівелює заявлені прокурором ризики, зокрема переховування від суду; 3) подальше перебування ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятору унеможливлює проведення необхідного йому лікування, в тому числі оперативного хірургічного втручання, яке рекомендовано йому провідними лікарями-фахівцями; 4) судом досліджено частину доказів сторони обвинувачення, серед яких відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що в даному кримінальному провадженні має місце подія кримінального правопорушення, а відтак з кожним судовим засіданням у цій справі, за відсутності доказів, що підтверджують позицію прокурора, подальше утримання під вартою ОСОБА_7 стає більш свавільним позбавленням свободи. Крім того, захисник ОСОБА_4 просив врахувати небезпечність перебування ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятора з урахуванням безпекової ситуації в країні за умов можливої активізації воєнних дій з боку держави-агресора.

6.1.Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 331 КПК України).

Частиною першою статті 201 КПК України визначено, зокрема, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

На переконання колегії суддів, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому в контексті розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не переглядає рішення про його застосування, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу. Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, які унеможливлюють подання обвинуваченим чи його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

Таким чином, суд констатує, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

З огляду на зазначені положення закону колегії суддів під час вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу, необхідно в межах доводів відповідних клопотань розкрити питання існування обставин, про які не було відомо сторонам, та які не були предметом оцінки під час прийняття рішення про продовження запобіжного заходу, та чи виникли після постановлення такого рішення нові обставини, що свідчать про зменшення встановлених ризиків.

6.2.Доводи щодо внесення ОСОБА_20 додатково 10 млн грн в якості застави колегія суддів розцінює як такі, що спрямовані на переоцінку висновків суду, до яких він дійшов в ухвалі про продовження строку тримання під вартою щодо майнового стану ОСОБА_7 та осіб, які можуть внести за нього заставу. Колегія суддів вкотре зазначає, що під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не переглядає рішення про його застосування, з огляду на це відхиляє цей блок доводів.

Поруч із цим враховує, що тривалість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає понад 18 місяців, а альтернативним запобіжним заходом є можливість внесення застави. На переконання колегії суддів, невнесення застави, як альтернативного запобіжного заходу, свідчить про необхідність перегляду її розміру та часткового задоволення клопотання сторони захисту.

6.3.У кримінальному провадженні триває стадія судового розгляду метою якої є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки судом всіх доказів. Вказана стадія виключає право суду надавати оцінку обставинам, які підлягають доказуванню. Питання наявності в інкримінованому ОСОБА_7 діянні складу кримінального правопорушення буде вирішуватись судом при ухваленні вироку. Відтак, доводи захисників про відсутність доказів, які б свідчили про те, що в даному кримінальному провадженні має місце подія кримінального правопорушення не можуть бути оцінені під час вирішення клопотання, заявленого у порядку ст. 201 КПК України.

6.4.Направлення ухвали від 28 березня 2024 року про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою до Держприкордонслужби було предметом оцінки під час розгляду клопотання прокурора. В ухвалі від 28 березня 2024 року суд дійшов висновку, що такий механізм не буде слугувати достатнім запобіжником для нівелювання ризику переховування від суду, відтак наведена обставина не є новою у розумінні ст. 201 КПК України.

6.5.Питання можливості лікування ОСОБА_7 в умовах спеціалізованого медичного закладу, де є можливість проведення стентування, досліджувалось судом під час постановлення ухвали про продовження строку тримання під вартою, відтак ці доводи не є новими у розумінні статті 201 КПК України.

Також, колегія суддів враховує відповідь Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, яка надійшла до суду 24 квітня 2024 року, з якої вбачається, що на виконання судових рішень Вищого антикорупційного суду, обвинуваченого ОСОБА_7 було госпіталізовано до державної установи « Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені Шалімова О.О. Національної академії медичних наук України» для проведення обстеження та лікування.

6.6.Доводи про існування загрози життю і здоров`ю ОСОБА_7 під час його перебування у СІЗО, залишаючись у якому він знаходиться під постійною загрозою ракетного удару, були предметом оцінки під час постановлення ухвали про продовження строку тримання під вартою, відтак ці доводи не є новими у розумінні статті 201 КПК України.

6.7.Решту доводів клопотання суд не може оцінити у межах розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу та констатує, що вони зводяться до незгоди з ухвалою суду від 28 березня 2024 року про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою. Окремо суд зазначає, що єдиною процесуальною реакцією на таку незгоду може бути виключно реалізація конституційного принципу апеляційного оскарження рішення суду.

6.8.Колегія суддів вважає, що встановлені ухвалою від 28 березня 2024 року ризики, а саме переховування ОСОБА_7 від суду та незаконний вплив на свідків не втратили свою актуальність та продовжують існувати, а стороною захисту не надано доказів на їх спростування чи зменшення.

6.9.Отже, серед наведених захистом доводів колегія суддів встановила такі, які вже були предметом оцінки під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою та не є новими у розумінні ст. 201 КПК України. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання сторони захисту та зменшення суми застави як альтернативного запобіжного заходу.

Щодо клопотання про продовження строку тримання під вартою

7.Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

7.1.При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

7.2.Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

7.3.Згідно приписів ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

7.4.При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

7.5.У разі внесення застави згідно з ухвалою суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення (ч. 3 ст. 182 КПК України).

7.6.Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України). У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

7.7.Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

7.8.З огляду на зазначені положення закону колегії суддів під час вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити питання: 1) кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 ; 2) наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 3) наявності чи відсутності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 4) наявності чи відсутності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України; 5) визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України; 6) обов`язків з передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави.

Щодо кримінального правопорушення у вчиненні у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 .

8. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за яке можливе призначення покарання у виді позбавлення волі від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо обґрунтованості підозри

9.Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу

10.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

10.1.Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

10.2.Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

10.3.Колегія суддів враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року, ухвала про неприйнятність « ОСОБА_22 проти України» від 05 липня 2018 року).

Щодо ризику переховування від суду

11.При визначенні імовірності переховування ОСОБА_7 від суду, колегія суддів враховує 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке класифікується, як особливо тяжкий злочини та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми статтей 69 та 75 КК України; 2) майновий стан як самого обвинуваченого, так і його близьких осіб, наявність нерухомого та рухомого майна, значних грошових заощаджень, які на переконання суду, є достатніми для фінансового забезпечення обвинуваченого під час можливого його переховування; 3) перебування та проживання членів сім`ї закордоном, що свідчить про можливість проживання закордоном та відсутність міцних соціальних зв`язків в Україні.

11.1.Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

11.2.Неповнолітні діти обвинуваченого - ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25, тимчасово виїхали з України, що свідчить про відсутність стійких сімейних зв`язків обвинуваченого із місцем проживання та про їх наявність за межами України.

11.3.Про реальність намірів ОСОБА_7 залишити територію України свідчить звернення останнього 05 травня 2021 року до Держави Ізраїль з проханням отримання візи репатріанта, в якій він зазначив усіх членів своєї родини - дружину та трьох дітей. Таким чином, судом встановлено, що будучи обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні, у якому остаточне рішення судом не прийнято, таке звернення може свідчити про реальний характер намірів обвинуваченого залишити територію України не зважаючи на можливі наслідки у вигляді звернення застави в дохід держави. Для формування у суду висновку про наявність вказаного ризику сам факт заповнення анкети для звернення про отримання візи ОСОБА_7 та членами його сім`ї та її зберігання за місцем їх проживання є достатнім. Направлення цього звернення суб`єкту його розгляду чи/та наявність рішення за результатом такого є похідним та не має значення при оцінці вказаного ризику.

11.4.При цьому з огляду на положення пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57 та ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» те, що ОСОБА_7 має трьох малолітніх дітей гарантує відсутність обмежень у перетині державного кордону у період воєнного стану.

11.5.Поряд з цим суд враховує наявні у матеріалах клопотання відомості щодо майнового стану обвинуваченого та його родини, який дає можливість проживати за межами території України.

11.6.Враховуючи наведене, суд обґрунтовано приходить до висновку, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду. Крім того, доведеним є те, що на теперішній час, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду не зменшивсь, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків

12.В ході досудового розслідування, а саме проведення негласних слідчих розшукових дій відносно ОСОБА_14 (рідного брата ОСОБА_7 ), встановлено, що після виклику до прокурора свідка у кримінальному провадженні № 42016100000000329 від 30 березня 2016 року ОСОБА_15, останній зв`язувався з обвинуваченим ОСОБА_7 через його брата, а також повідомляв про питання, які були поставлені свідку прокурором. Безвідносно до цього кримінального провадження, вказана обставина свідчить про контроль обвинуваченого щодо змісту і обсягу показань свідка.

12.1.Колегія суддів вважає помилковим намагання сторони захисту пов`язати свідка ОСОБА_15 із даним кримінальним провадженням та зазначає, що існування ризику впливу на свідків носить ймовірний, а не категоричний характер безвідносно до конкретного кримінального провадження.

Зі змісту листування ОСОБА_14 із ОСОБА_15, отриманого за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, останній 13 жовтня 2017 року повідомив брату обвинуваченого про обставини його виклику на 17 жовтня 2017 року для допиту у кримінальному провадженні № 42016100000000329 про що свідчить повідомлення ОСОБА_15 такого змісту: «Привет! Найди время поговорить с братом о нашей встрече до моего походу в НАБУ во вторник».

Після чого 16 жовтня 2017 року ОСОБА_14 декілька разів телефонував ОСОБА_15, та між ними відбулась розмова тривалістю 5 хвилин 57 секунд. Пізніше ОСОБА_15 надіслав брату обвинуваченого повістку про його виклик.

В день проведення допиту, ОСОБА_15 надіслав ОСОБА_14 повідомлення наступного змісту: «я на месте», після чого ОСОБА_14 зателефонував ОСОБА_15 .

В цей же день, у своїх повідомленнях ОСОБА_15 розповів ОСОБА_14 про деталі допиту та питання, які йому задавали.

З повідомлення від 19 жовтня 2017 року, вже через 2 дні після проведеного допиту, ОСОБА_15 надіслав повідомлення такого змісту: « ОСОБА_26, я договаривался встретиться с братом сегодня в 20:00…». На переконання колегії суддів, вказане свідчить, що між ОСОБА_7 і ОСОБА_15 були домовленості про особисту зустріч, в ході якої, враховуючи контекст попередніх повідомлень, спілкування мало стосуватись показань ОСОБА_15 . Крім того, суд враховує, що в подальшому ОСОБА_15 міг бути повторно допитаний слідчим, прокурором, у подальшому у суді, а за наслідками спілкування зі свідком, ОСОБА_7, безвідносно до свого статусу в кримінальному провадженні № 42016100000000329, міг вплинути та зміст та обсяг його показань.

Подальше листування дійсно свідчить про тривалі спроби ОСОБА_15 зв`язатись або зустрітись із ОСОБА_7 та свідчить про те, що ОСОБА_14 сприяв ОСОБА_15 в зустрічах з ОСОБА_7, які у дійсності відбулись або мали відбуватись з огляду на повідомлення ОСОБА_15 від 15 січня 2018 року такого змісту: «мы с братом договорились сегодня встретиться…напомни, плс, ему».

Листування ОСОБА_15 із ОСОБА_14 18 січня 2018 року свідчить про те, що останній виконував роль посередника у спілкуванні ОСОБА_15 із ОСОБА_7, на що вказують повідомлення такого змісту, де ОСОБА_15 - Ш, а ОСОБА_27 -

ОСОБА_27 - Привет, попроси его набрать меня.

Н - Утром говорил с ним, он сказал свяжется с тобой…

від 14 лютого 2018 року:

Ш - ОСОБА_26, будешь его видеть, договорись о встрече со мной.

від 17 лютого 2018 року:

Н - Привет, он приболел. Говорит в понедельник свяжется встретится с тобой.

від 27 лютого 2018 року:

Ш - привет, можешь уточнить мой вопрос?

Н - привет, конечно уточню…

від 07 травня 2018 року:

Ш - …спроси у брата когда встретиться может

Н - он говорил свяжется, я напомню

12.2.Захист заперечував, що вказані повідомлення свідчать про вплив ОСОБА_7 на свідка чи спробу такого впливу. Суд же зазначає, що кожне із надісланих повідомлень може мати множину властивостей та закладеного сенсу, але їх зміст та смислове навантаження розкривається через зв`язок із усіма повідомленнями у сукупності. Враховуючи передумову початку спілкування ОСОБА_15 з ОСОБА_14 та наведене листування, суд приходить до висновку, що вплив на зміст та обсяг показань свідка міг відбутись як безпосередньо ОСОБА_7, так і за посередництва його брата.

12.3.Оцінивши неведене, колегія суддів переконується у існуванні ризику впливу на свідка, враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

12.4.Оцінюючи можливість впливу на свідків колегія суддів враховує те, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

12.5.За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

12.6.Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_7 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.

12.7.Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості ОСОБА_7 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, який жодним чином також не зменшився і вказане виправдовує тримання особи під вартою.

Щодо наявності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України

13.При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

13.1.При вирішенні питання щодо наявності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження тримання під вартою, суд врахував 1) завдання кримінального провадження, 2) мету застосування запобіжного заходу, 4) співвідношенні ефективності запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою з одного боку та застави, домашнього арешту чи особистого зобов`язання з іншого.

13.2.Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

13.3.Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

13.4.У цьому кримінальному провадженні суд, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинуваченого (при застосування тримання під вартою) та в право на володіння майном (при визначення розміру застави як альтернативи триманню під вартою) та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшов висновку, що належна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7, запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до нього запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою із альтернативою застави.

13.5.При цьому встановлений законом обов`язок суду визначити розмір застави в ухвалі про продовження тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що й тримання під вартою.

Законодавцем визначено, що застава, при умові внесення в певному розмірі, за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні що й тримання під вартою.

13.6.З цих підстав у цьому провадженні до обвинуваченого не можуть бути застосовані запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання чи застави, як самостійних запобіжних заходів.

Цілодобовий домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов`язані з позбавленням (обмеженням) волі обвинуваченого. У цьому контексті цілодобовий домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції обвинуваченого та не запобігає можливості вільного спілкування обвинуваченого як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з особами, стосовно яких є обов`язок утриматись від спілкування. Домашній арешт не зможе ефективно запобігти вказаному ризику.

Крім цього, виходячи з системного аналізу норм, що містяться в статтях 178, 181, 183 КПК, суд дійшов висновку, що встановлення ізоляції підозрюваного може бути здійснено шляхом застосування домашнього арешту, а не тримання під вартою, за злочин, який передбачає 1) позбавлення волі, але не передбачає можливість тримання під вартою, чи 2) за умови, що наявність пом`якшуючих (позитивних) обставин в розумінні ст. 178КПК чи/та характеристик злочину, не дозволяють застосувати до особи тримання під вартою. Разом з тим, такі обставини відсутні у цьому провадженні.

14.Враховуючи викладені ризики та той факт, що обвинувачений, з огляду на матеріальне становище його та родини, має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, у тому числі за кордоном, застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме особистого зобов`язання, особистої поруки, застави чи домашнього арешту, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

14.1.Зважаючи на встановлення судом ризику незаконного впливу на свідків та переховування від суду, застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу вигляді домашнього арешту не зменшить до прийнятного рівня зазначеного ризику, оскільки не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою та потенційними спробами впливати на свідків чи уникати правосуддя.

Так, застосування домашнього арешту у жодній мірі не зможе нівелювати існування ризику впливу на свідків через специфіку його виконання, можливість зустрічей, комунікацій обвинуваченого як із самими свідками, так і з іншими особами для опосередкованого впливу на них з метою схиляння до зміни змісту чи обсягу раніше наданих показань, перекручення або спотворення фактичних обставин справи.

У свою чергу, відсутність дієвого контролю за виконанням інших більш м?яких запобіжних заходів - застави, особистої поруки чи особистого зобов?язання, а також відсутність інших превентивних чинників, які б могли повністю унеможливити настання встановлених ризиків при застосуванні вказаних запобіжних заходів, вказує про неможливість забезпечити досягнення мети при застосуванні саме таких запобіжних заходів. У випадку їх застосування, з огляду на встановлені ризики, відсутні будь-які стримуючі фактори від неналежного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а так само відсутній належний контроль за їх дотриманням.

Щодо визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України

15.Задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави.

15.1.Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

15.2.У рішенні «Мангурас проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

15.3.Розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти», «Істоміна проти України»).

15.4.Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, предмет кримінального правопорушення та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і фінансових можливостей особи. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Пунцельт проти Чехії» констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

15.5.Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки та не була завідомо непомірною для нього, що призведе до неможливості внесення застави.

15.6.Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7, який є особливо тяжким корупційним злочином, розмір ймовірно одержаної неправомірної вигоди, а також вагомість встановлених ризиків, суд при визначенні розміру застави ОСОБА_7 дійшов висновку, що має місце виключний випадок, передбачений ч. 5 ст. 182 КПК України, а тому наявні підстави вийти за межі максимально встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України розміру застави.

15.7.Суд також враховує, що на праві приватної власності у ОСОБА_7 та його близьких родичів є значні матеріальні активи.

Так, з матеріалів клопотання та документів, які надала сторона захисту підтверджується, що ОСОБА_7 на праві власності належать:

- автомобіль Toyota Camry, р.н. НОМЕР_1, 2008 року випуску;

- земельна ділянка загальною площею 395 м. кв. в м. Чернігів;

- три земельні ділянки площею 5900, 10750 та 33300 м. кв. в Чернігівській області, с. Количівка.

На праві повної та часткової власності дружина ОСОБА_7 . ОСОБА_18 володіє такою нерухомістю:

1/2 земельної ділянки площею 0,1 га та житлового будинку загальною площею 909,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;

1/2 земельної ділянки площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_2 ;

1/3 земельної ділянки 0,045 га за адресою АДРЕСА_3 ;

земельною ділянкою 0,045 га за адресою АДРЕСА_3 ;

1/3 земельної ділянки 0,225 га за адресою АДРЕСА_3 ;

1/3 житлового будинку загальною площею 753,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ;

1/4 земельної ділянки 0,045 га за адресою АДРЕСА_10;

квартира № 37 загальною площею 157,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 ;

квартира площею 66 м. кв. за адресою АДРЕСА_5 (розмір частки 1/15);

квартира площею 86,9 м. кв. за адресою АДРЕСА_6 (розмір частки 1/40);

квартира площею 79,1 м. кв. за адресою АДРЕСА_7 (розмір частки 1/40);

садовий будинок загальною площею 199,7 м. кв. за адресою АДРЕСА_8 (розмір частки 1/40).

ОСОБА_18 також є власником мотоциклу Harley-Davidson.

На праві власності тесть ОСОБА_7 . ОСОБА_13 володіє:

двома земельними ділянками площею 0,25 га за адресою

АДРЕСА_9 ;

трьома земельними ділянками земельними ділянками площею 0,0666, 0,0617, 0,0714 га за адресою Київська область, Києво-Святошинський, район, с. Юріївка.

Крім того, згідно електронної декларації ОСОБА_7 за 2020 рік, ОСОБА_7 задекларував наявність у нього готівкових коштів: 40 000 доларів США, 450 000 грн, а також на банківському рахунку 297 730 доларів США, 110 157 грн, 20 584 грн, а у власності його дружини ОСОБА_18 готівкових коштів - 90 000 доларів США, 3 350 000 грн, а також на банківському рахунку 1 457 450 грн.

Оцінюючи майновий стан обвинуваченого, суд враховує інформацію яку містить угода від 06 липня 2021 року стосовно намірів купівлі ОСОБА_7 50% акцій компанії Hamachi Limited. Згідно угоди, Hamachi Limited володіє на території України корпоративними правами в тому числі частки 60% у ТОВ «Краматорськтеплоенерго» (розмір статутного капіталу 1 000 000 грн.), 51% акцій ПрАТ «Мега Ресурс» (розмір статутного капіталу 28 000 000 грн.) та частки 99,99% у ТОВ «Хамачі Україна» (розмір статутного капіталу 505 000 грн).

15.8.Крім того, з протоколу допиту свідка ОСОБА_13, який є тестем ОСОБА_7 та власником будівельного бізнесу, що не оспорювалось стороною захисту, вбачається таке. Під час допиту свідок показав, що працював над великими об`єктами будівництва, а саме Львівського аеропорту, ЦУМу, Поштової площі із подальшою наявністю залишків на «десятки мільйонів доларів».

15.9.Крім того, колегія суддів враховує, опосередковану пов`язаність ОСОБА_7 із юридичними особами, які ймовірно заволоділи майном внаслідок злочину, який йому інкримінується, а також те, що в ході обшуку домоволодіння за адресою проживання ОСОБА_7 вилучені проекти угод, укладених його тестем, щодо будівництва об`єктів нерухомості в місті Києві, які вказують на значні матеріальні активи останнього.

16.Тривалість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає понад 15 місяців, альтернативним запобіжним заходом є можливість внесення застави. Протягом дії основного запобіжного заходу, який діяв із 31 жовтня 2022 року, розмір застави вже було зменшено (ухвалами колегії суддів від 01 червня 2023 року з 523 205 685 грн до 261 582 640 грн, від 14 вересня 2023 року до 130 791 320 грн, від 09 листопада 2023 року до 120 780 000 грн, від 21 грудня 2023 року до 100 000 472 грн, від 15 лютого 2024 року до 70 001 304 грн, 28 березня 2024 року до 65 002 076 грн). На переконання колегії суддів, встановлене свідчить про необхідність перегляду розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.

16.1.У рішенні «Макаренко проти України» ЄСПЛ зазначає, що заявник тримався під вартою один рік та дванадцять днів. Обираючи та продовжуючи такий запобіжний захід, українські суди здебільшого ґрунтувались на таких міркуваннях: серйозність висунутих проти нього обвинувачень та існування небезпеки його переховування від слідства або перешкоджання слідству шляхом, зокрема, фальсифікації доказів або тиску на свідків.

16.2.Європейський суд з прав людини приділяє увагу питанню визначення розміру застави, яка за своїм характером не буде надмірною та зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Так, зокрема у рішенні «Гафа проти Мальти» Європейського суду з прав людини зазначає що в цій справі заявникові було надане звільнення під заставу, зокрема, після виконання фінансових вимог 22 серпня 2012 року. Він подав чотири заяви з проханням про зменшення суми внеску, які були відхилені до його п`ятої заяви - майже через рік - коли рішенням від 2 серпня 2013 року національний суд задовольнив його клопотання стосовно того, щоб його мати була поручителем.

16.3.Суд зазначає, що тривалість утримання під вартою, про яке йде мова, після надання звільнення під заставу, може викликати питання відповідно до Конвенції. Дійсно, той факт, що заявник залишався під вартою протягом майже дванадцяти місяців після ухвалення рішення звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не вжили необхідних заходів для визначення належного розміру застави.

16.4.Крім того, Суд зазначив, що, незважаючи на те, що тривале утримання під вартою після надання дозволу про звільнення під заставу було обумовлено оскарженими фінансовими умовами внаслідок його неплатоспроможності, на жодному етапі, протягом періоду майже в один рік, під час якого заявник подав декілька клопотань, суди не вважали за потрібне зменшити розмір застави та тим самим надати йому дійсну можливість отримати користь від звільнення під заставу. Під час розгляду справи національними судами не було подано жодних доречних або достатніх підстав, пов`язаних з майновим становищем заявника.

16.5.З наданих стороною захисту матеріалів встановлено, що дружиною ОСОБА_7 ОСОБА_18 було внесено у якості застави 12 000 000 грн. Громадянином ОСОБА_20 було внесено у якості застави 10 000 000 грн Сторона захисту наголошувала, що внесена застава є максимально можливою для родини ОСОБА_7 .

16.6.Визначаючи розмір застави, колегія суддів врахувала майновий стан дружини обвинуваченого, його тестя та інші обставини зазначені в п. 15.7. - 15.9. цієї ухвали. Крім того суд зазначає, що чинне законодавство України не покладає можливість внесення застави виключно на обвинуваченого, його близьких родичів чи членів сім`ї, але вимагає забезпечення дієвості провадження, тобто співмірності застави не лише матеріальному стану особи, а й забезпеченню виконання покладених на особу процесуальних обов`язків. Не виключається можливість внесення застави окремими частинами, кількома фізичними або юридичними особами, одночасно фізичною та юридичною особами у визначених частках. Саме такий спосіб спільного внесення застави був використаний обвинуваченим при виконанні ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 07 березня 2017 року в справі № 760/4358/17. Тоді заставу у розмірі 100 мільйонів гривень, з яких 63 998 539 мільйони було повернуто у 2019 році, було внесено його дружиною та тестем.

16.7.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 18 164 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 55 000 592 гривні. Саме такий розмір застави, на думку суду, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та слугуватиме достатнім стимулюючим фактором для цього, зможе запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для обвинуваченого.

Щодо обов`язків з передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави

17.З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці обвинуваченого у разі внесення застави, наявні підстави покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд;

2) не відлучатися із м. Києва без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;

6) носити електронний засіб контролю.

Доводи сторін, які колегія суддів не враховує або відхиляє та мотиви такого неврахування/відхилення

18.Заперечуючи проти доводів клопотання прокурора про те, що стан здоров?я обвинуваченого дозволяє тримання останнього під вартою, сторона захисту просила врахувати низку медичних висновків та відповідей, які були надані суду.

18.1.Сторона захисту просила врахувати негативну динаміку стану здоров`я ОСОБА_7, що підтверджується медичними висновками та те, що перебуваючи під вартою, ОСОБА_7 не може отримати необхідну йому медичну допомогу.

18.2.У пошуку зв?язку між обставинами, які є предметом аналізу в цьому пункті та достатністю доводів сторони захисту про неможливість перебування ОСОБА_7 у СІЗО, суд враховує 1) доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК та 2) наявність ефективних механізмів усунення або мінімізації захворювань обвинуваченого.

18.3.Щодо доведеності ризиків, то суд вже висловився вище.

18.4.Щодо наявності ефективних механізмів усунення або мінімізації захворювань обвинуваченого суд зазначає таке.

У випадку наявності сумнівів у здатності органів та їх функцій виконувати своє призначення, очевидною реакцією особи є вчинення комплексу заходів для досягнення відновлення або непогіршення фізичного здоров`я. У суду достатньо знань для того щоб стверджувати про те, що такий комплекс передбачає: першочергово - проведення консультацій зі спеціалістами та медичних досліджень (умовно - захід 1); згодом - встановлення діагнозів (умовно - захід 2); лікування та, за потреби, реабілітація (умовно - захід 3).

Відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. (п. 2.6 Розділу II Порядку).

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку (п. 2.7 Розділу II Порядку).

Про ефективність гарантій, передбачених Порядком (право на вільний вибір лікаря, консультацію лікарів та лабораторні обстеження) свідчать відомості про додаткові обстеження ОСОБА_7, які відбувались поза приміщенням СІЗО та супроводжувались конвоюванням останнього до ІНФОРМАЦІЯ_3 30 червня 2023 року та 03 листопада 2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 25 серпня 2023 року та консультація обраними лікарями-фахівцями 06 лютого 2023 року та 21 березня 2024 року. У період з 08 квітня 2024 року по 12 квітня 2024 року, ОСОБА_7 проходив стаціонарне обстеження у Інституті ім. О.О. Шалімова. Крім того, низку обстежень ОСОБА_7 отримав у Філії ДУ ЦОЗ.

Колегія суддів бере до уваги надане стороною захисту листування із СІЗО, Філією ДУ ЦОЗ, Київською міською медичною частиною, закладами охорони здоров`я та вказаними установами між собою. Їх зміст підтверджує, що право ОСОБА_7 на вільний вибір лікаря, консультацію лікарів та лабораторні обстеження реалізовані в повній мірі.

Оцінивши вказане, у комплексі із ефективними формами та методами представництва інтересів попередньо ув?язненого ОСОБА_7 його адвокатами, суд пересвідчився у виконанні умовних заходів 1 та 2.

Щодо можливості реалізації заходу 3. Цим же Порядком гарантується таке.

Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров`я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я (п. 2.8 Розділу II Порядку).

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку (п. 2.3 Розділу II Порядку).

З відповіді Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, яка надійшла до суду 24 квітня 2024 року вбачається, що на виконання судових рішень Вищого антикорупційного суду, обвинуваченого ОСОБА_7 було госпіталізовано до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проведення обстеження та лікування.

Із заперечень сторони захисту, суд встановив, що на момент перебування у стаціонарі ІНФОРМАЦІЯ_4, з 08 квітня по 12 квітня 2024 року, профільні лікарі-спеціалісти змогли вивести ОСОБА_7 з гіпертонічного кризу. Також він був дообстежений відповідними профільними лікарями за допомогою спеціального обладнання, за результатами чого ОСОБА_7 було змінено та розширено його медикаментозне лікування.

З огляду на викладене, гарантії, передбачені Порядком, у комплексі з ефективним представництвом інтересів ОСОБА_7 його адвокатами є дієвими механізмами для виконання заходу 3 та подальшого лікування ОСОБА_7, якщо у цьому буде потреба.

Окремо, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що у випадку погіршення стану здоров`я особи, узятої під варту, та неможливості надання невідкладної медичної допомоги у повному обсязі в умовах медичної частини здійснюється виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги (далі - бригада ЕМД). Начальник СІЗО забезпечує негайний виклик бригади ЕМД у разі прийняття такого рішення медичним працівником. У разі прийняття бригадою ЕМД рішення про необхідність госпіталізації особи, узятої під варту, така особа невідкладно перевозиться цією бригадою до найближчого до СІЗО закладу охорони здоров`я відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Начальник СІЗО організовує цілодобову охорону особи, узятої під варту. (п. 2.10 Розділу II Порядку).

18.5.Крім того, у контексті цього блоку доводів сторони захисту, суд зазначає таке. У 2000 році Комітет ООН з економічних, соціальних і культурних прав видав Загальний коментар № 14 (E/C.12/2000/4), в якому розглядались «суттєві питання, що виникають під час виконання Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права» щодо статті 12 і «права на найвищий досяжний рівень здоров`я». Пункт 9 Загального коментаря містить більш чітке, оперативне формулювання щодо прав і свобод, включених до права на здоров`я. Містить пряме роз`яснення, що «право на здоров`я не слід розуміти як право бути здоровим». Більше того, добре здоров`я не може бути забезпечене державою, а держава не може забезпечити захист від усіх можливих причин поганого самопочуття людини. Натомість право на здоров`я формулюється як набір прав і свобод, які враховують біологічні та соціальні умови людини, а також наявні ресурси держави.

19.Посилання сторони захисту на сумлінне та добросовісне виконання ОСОБА_7 покладених обов`язків у межах іншого кримінального провадження, не спростовує доводів сторони обвинувачення щодо необхідності застосування запобіжного заходу, який достатньою мірою буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та забезпечить його належну процесуальну поведінку саме у цьому кримінальному провадженні.

19.1.При визначенні розміру застави, колегія суддів не вважає за доцільне враховувати загальну суму коштів, внесених за ОСОБА_7 у межах різних кримінальних проваджень, з огляду на ймовірність повернення застави у іншому кримінальному провадженні, її звернення у дохід держави або звернення на виконання вироку в частині майнових стягнень.

20.Доводи сторони захисту, що депутатство та підприємницька діяльність в Україні дружини ОСОБА_7 . ОСОБА_18 та виконання обов`язків представника територіальної громади м. Києва є обставиною, яка підтверджує міцність соціальних зв`язків ОСОБА_7, суд відхиляє. На переконання колегії суддів, рід діяльності, соціальний статус, громадська робота подружжя особи, щодо якої вирішується питання про застосування чи продовження строку дії запобіжного заходу, не може свідчити про те, що вказана зайнятість буде стримуючим фактором для підозрюваного чи обвинуваченого, який здатен запобігати ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.

21.Інформації про доходи ОСОБА_7 за період з 2016 року по 2023 рік, які відображені у відповіді ГУ ДПС України у м. Києві; залишки грошових коштів на рахунках ОСОБА_7 та ОСОБА_18 ; задекларовані ОСОБА_18 доходи за 2022 рік внаслідок здійснення підприємницької діяльності не спростовує висновків про наявність на праві приватної власності у ОСОБА_7 та його родичів значних матеріальних активів.

22.Також суд критично оцінює надані стороною захисту відомості про вартість та перелік майна, яке перебуває у власності ОСОБА_7 та його дружини, оскільки більша частина вартості майна розрахована по курсу іноземної валюти до національної валюти України станом на дату придбання майна або реєстрації права власності на нього, що мало місце протягом 2008-2013 років, а не на час розгляду клопотання.

23.Заперечуючи проти доводів прокурора щодо відсутності міцності соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, сторона захисту надавала суду довідки від 16 червня 2023 року про навчання дітей ОСОБА_7 в ТОВ «ЦЕНТР ОСВІТИ «ОПТІМА»». Вказані відомості не підтверджують навчання дітей ОСОБА_7 у очному форматі та не спростовують ризик переховування ОСОБА_7 від суду, а свідчать про здобуття дітьми обвинуваченого освіти, реалізуючи право, передбачене ст. 53 Конституції України. На переконання колегії суддів, безвідносно до даного кримінального провадження, навчання дітей осіб, щодо яких обрано запобіжний захід, пов`язаний із позбавленням волі, не констатує наявність міцних соціальних та сімейних зв`язків та не свідчить про нівелювання ризику переховування від суду.

24.Сторона захисту просила врахувати обставини перебування дітей ОСОБА_7 за кордоном. Наголошувала, що перебування дітей ОСОБА_7 за кордоном продиктоване воєнним станом в Україні. Суд наголошує, що не вдається до оцінки причин та мотивів перебування дітей ОСОБА_7 за кордоном, будь то лікування чи вжиття заходів безпеки. Разом із тим, враховує цю обставину для констатації відсутності міцності соціальних зв`язків обвинуваченого в Україні.

25.Також, сторона захисту просила врахувати, що після повномасштабного вторгнення діти ОСОБА_7 прибували до України. На підтвердження захисник ОСОБА_4 надав медичні документи про проходження ОСОБА_24, ОСОБА_23 та ОСОБА_29 медичних обстежень в ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка». Зі змісту заперечень захисту, суд встановив, що з міркувань безпеки діти ОСОБА_7 продовжують перебувати за кордоном, а їх візити в Україну мають тимчасовий характер. Вказана обставина розцінюється колегією суддів як така, що свідчить про відсутність усталених сімейних зв`язків обвинуваченого в Україні.

26.Окрім того, сторона захисту наголошувала на тому, що на утриманні ОСОБА_7 перебувають батьки похилого віку, які є пенсіонерами, а саме ОСОБА_30 - 1954 р.н. та ОСОБА_31 - 1954 р.н. Вказані доводи суд оцінює критично, оскільки доказів на підтвердження утримання ОСОБА_7 своїх батьків не надано.

27.Щодо доводів сторони захисту про існування реальної загрози життю і здоров`ю ОСОБА_7 під час його перебування у СІЗО, залишаючись у якому він знаходиться під постійною загрозою ракетного удару. Матеріали судового провадження містять відповідь начальника ДУ «Київській слідчий ізолятор» від 10 травня 2023 року з якої можна зробити висновок, що у вказаній установі, у випадку оголошення сигналу «повітряна тривога», діє План реагування при надзвичайних ситуаціях. Висновки про те, що План реагування, який діє на території СІЗО, спрямований на убезпечення життя та здоров`я прицівників СІЗО та його відвідувачів, а не ув`язнених є безпідставними.

28.Сторона захисту просила суд критично поставитись до угоди про нерозголошення конфіденційної інформації від 06 липня 2021 року. На підтвердження своєї позиції надала правовий висновок щодо юридичної природи цієї угоди. Захист повідомив, що безпосередньо ОСОБА_7 намірів на викуп частини компанії не мав, однак, у зв`язку з тим, що брав участь при перемовинах з приводу викупу її частки іншою особою, то угоду з ним було підписано, як і з іншими учасниками перемовин. На обґрунтування цих доводів захист надав пояснення ОСОБА_19 від 18 липня 2023 року. Суд критично відноситься до вказані доводи сторони захисту. Зі змісту угоди, ОСОБА_32 та ОСОБА_33 - Сторона 1 та ОСОБА_35 - Сторона 2 домовились обговорити питання реалізації проекту, який передбачає купівлю Стороною 1 50 % акцій юридичної особи-нерезидента, якій належать корпоративні права низки юридичних осіб. Вказана угода була укладена 06 липня 2021 року, а вилучена 17 жовтня 2022 року під час обшуку за адресою фактичного проживання ОСОБА_7 . Підпункт «ж» пункту 4 вказаної угоди містить застереження, що після прийняття однією із Сторін рішення щодо доцільності реалізації проекту, але не пізніше одного року з дня укладання угоди, приймаюча сторона зобов`язується повернути відкриваючій стороні або знищити отриману нею конфіденційну інформацію. Враховуючи, що між датами укладання угоди та її вилученням минуло більше 15 місяців, продовження її зберігання ОСОБА_7 змушує суд критично віднестись до доводів сторони захисту щодо відсутності зацікавленості обвинуваченого у реалізації проекту. Крім того, під час розгляду справи в суді, ОСОБА_7 повідомляв, що «підписував такі документи сотнями», проте під час обшуку, серед «сотень» таких угод, виявлено саме цю.

29.Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що заставу за ОСОБА_7 може внести тільки його дружина, або інші особи, визначені кримінальним-процесуальним законом як близькі родичі та члени сім`ї. Приписами частини 2 статті 182 КПК України передбачено, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою особою (заставодавцем). Дійсно, КПК України обмежує коло осіб, які можуть бути заставодавцями. Наведеною раніше нормою передбачено, що заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності. Відтак, заставодавцем може бути підозрюваний, обвинувачений та будь-яка інша фізична чи юридична особа, крім зазначених в другому реченні ч. 2 ст. 182 КПК України.

30.Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не може перетнути державний кордон як багатодітний батько враховуючи те, що він є державним службовцем, а згідно указу Президента України, вказаній категорії громадян України у разі введення воєнного стану заборонено перетинати державний кордон.

Дійсно, указом Президента України введено у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 січня 2023 року «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану». В результаті чого Кабінет Міністрів Україні постановою № 69 від 27 січня 2023 року вніс зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України. Враховуючи зміни, у разі введення в Україні воєнного стану члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники та заступники, Державний секретар Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступники, Керівник Апарату Верховної Ради України, його перший заступник та заступники, державні секретарі міністерств, Керівник Офісу Президента України та його заступники, керівники інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступники, Голова Служби безпеки, його перший заступник та заступники, Голова та члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Голова та члени Рахункової палати, Голова та члени Центральної виборчої комісії, голови та члени інших державних колегіальних органів, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступники, голови місцевих держадміністрацій, їх перші заступники та заступники, судді Конституційного Суду України, судді, прокурори, керівники інших державних органів та їх заступники, депутати місцевих рад, а також керівники структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування і працівники, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, керівники державних унітарних підприємств та їх заступники, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження. Разом із тим, стороною захисту не надано підтвердження того, ОСОБА_7 обіймає відповідну посаду та відноситься до категорій публічних службовців, яким заборонено виїзд за кордон.

31.У своїх запереченнях сторона захисту наголошувала на тому, що ризик переховування ОСОБА_7 від суду прокурор обґрунтовує виключно з огляду на покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у випадку постановлення щодо нього обвинувального вироку. Крім того, станом на дату розгляду клопотання, ОСОБА_7 вважається невинуватим, а тому врахування суворості покарання не може бути визначальним при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд відхиляє ці доводи, та констатує, що крім вказаного, зазначений ризик прокурор обґрунтовує майновим станом як самого обвинуваченого, так і його близьких осіб, наявністю нерухомого та рухомого майна, значних грошових заощаджень, які є достатніми для фінансового забезпечення обвинуваченого під час можливого його переховування та перебуванням і проживанням членів сім`ї закордоном, що свідчить про можливість проживання закордоном.

Дійсно, сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, на переконання колегії суддів, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу ОСОБА_7, відомостями щодо майнового стану обвинуваченого та його родини можуть слугувати підставою для переховування від суду.

32.На переконання сторони захисту, надана стороною обвинувачення анкета щодо звернення ОСОБА_7 до Держави Ізраїль з проханням про отримання візи репатріанта також не свідчить про мету переховування останнього. При оцінці вказаного факту, захист просив врахувати, що ОСОБА_7 систематично з короткими інтервалами у часі здійснював виїзди за межі України, крім того п`ять разів під час дії воєнного стану в Україні, що не оспорюється та підтверджується матеріалами справи. Відхиляючи цей довод та надаючи оцінку відшуканій під час обшуку у ОСОБА_7 . анкеті, суд вважає за необхідне розмежувати та не ототожнювати реалізацію конституційної гарантії свободи пересування та репатріацію, як комплекс заходів спрямований із поверненням на батьківщину з поновленням громадянських прав та виникнення особливого правового зв`язку з приймаючою державою.

33.На переконання сторони захисту, відсутність у ОСОБА_7 документів які дають право для виїзду за кордон свідчить про відсутність ризику переховування останнього від суду.

На переконання ж колегії, «переховування» про яке йдеться у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України може відбуватись не тільки за кордоном, але і у межах державного кордону. Крім того, відсутність документів для виїзду за кордон зумовлює неможливість санкціонованого перетину державного кордону в межах прикордонних пунктів пропуску, але не свідчить про неможливість незаконного перетину кордону поза вказаними пунктами.

Отже, здача на зберігання паспортів ОСОБА_7 для виїзду за кордон та відсутність у нього інших дійсних документів для виїзду не спростовує ні можливості перетину кордону, ні ризику переховування від суду в межах України.

Окрім того, слід взяти до уваги, що в зв`язу з повномасштабним вторгнення РФ громадяни України отримали можливість покинути її територію на підставі паспорта громадянина України як біженці, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

34.З цих же мотивів суд відхиляє доводи захисника, що покладення на ОСОБА_7 обов`язку не виїжджати за кордон та направлення відповідної ухвали до Держприкордонслужби буде слугувати достатнім запобіжником для нівелювання ризику переховування від суду.

35.При вирішенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, сторона захисту надала суду та просила врахувати листи на підтвердження репутації та характеристики ОСОБА_7 .

З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7 навчався у вказаному навчальному закладі на заочній формі навчання до 2001 року, а враховуючи дату завершення навчання не є можливим надати детальну характеристику ОСОБА_7 .

З характеристики НУ «Чернігівська політехніка», у вказаному навчальному закладі ОСОБА_7 навчався з 1995 по 2000 рік, тобто 23 роки тому, що ставить під сумнів актуальність відомостей які міг надати університет щодо особи ОСОБА_7 .

З характеристики AT «Державна продовольча-зернова корпорація України», ОСОБА_7 - досвідчений керівник з високими фаховими знаннями. Позитивно характеризує ОСОБА_7 й ГО «Федерація дзюдо України».

Разом із тим, надані навчальними закладами характеристики колегія суддів не враховує, оскільки вони стосуються обставин більш ніж двадцятирічної давності, тому не є актуальними. Характеристику ОСОБА_7, як досвідченого керівника та особи з високими фаховими знаннями, колегія суддів до уваги не бере, враховуючи, що йому інкриміновано вчинення службового злочину. Більше того, вказані відомості не свідчать про нівелювання встановлених судом ризиків.

36.Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7, перебуваючи в слідчому ізоляторі, не має можливості ознайомлюватись із матеріалами кримінального провадження, не має доступу до мережі Інтернет та комп`ютерної техніки, а матеріали кримінального провадження містять технічні носії, відтак у обвинуваченого немає можливості готуватись до судових засідань та захищати себе. Вказані обставини не спростовують наявність ризиків, у яких суд переконався за результатом розгляду цього клопотання. Обвинувачений не позбавлений можливості ознайомлюватись із матеріалами судового провадження в суді, висловлюватись щодо них протягом всього судового розгляду та подавати письмові заперечення.

Крім того, на осіб, взятих під варту поширюється Порядок облаштування камер з поліпшеними умовами тримання та надання особам, взятим під варту, у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України платних послуг із забезпечення поліпшених умов тримання (далі - Порядок). Згідно Порядку ув`язнені можуть скористатись платною послугою з доступу до мережі Інтернет. Додаток № 3 Порядку містить перелік вебсайтів, доступ до яких дозволяється особам, взятим під варту. До них відносяться, зокрема офіційні вебсайти органів державної влади України, державних установ, офіційні вебсайти інших країн, вебсайти Європейського суду з прав людини та електронного комунікаційного сервісу Європейського суду з прав людини (eComms), вебсайти міжнародних організацій, вебсайти установ та організацій, що належать до сфери освіти та науки, зокрема вебсайти закладів освіти. Отже, перебуваючи під вартою, ОСОБА_7 не позбавлений можливості доступу до мережі Інтернет з метою підготовки до судових засідань.

37.У кримінальному провадженні триває стадія судового розгляду метою якої є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки судом всіх доказів. Вказана стадія виключає право суду надавати оцінку обставинам, які підлягають доказуванню. Питання наявності у інкримінованому ОСОБА_7 діянні складу кримінального правопорушення буде вирішуватись судом при ухваленні вироку. Відтак, доводи захисників про непричетність ОСОБА_7 до обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення та необхідність врахування цього судом мають бути відхилені під час вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою.

38.В силу приписів ч. 1 ст. 198 КПК України, надана прокурором ухвала суду апеляційної інстанції та викладені у ній висновки безпосередньо не враховуються судом під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою.

39.Обґрунтовуючи дієвість покладання на обвинуваченого обов`язку у вигляді носіння електронного засобу контролю, захисник ОСОБА_5 посилалась на судове рішення ВАКС у іншому кримінальному провадженні. На переконання суду, таке посилання адвоката безпідставне з огляду на непреюдиційність рішення суду I інстанції. З цієї ж підстави, суд не враховує посилання на інші судові рішення ВАКС, висновки у яких просила врахувати захисник.

40.Таким чином, встановлення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшилися та відсутність інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть їм запобігти, виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому стосовно нього необхідним і обґрунтованим є продовження тримання під вартою з визначенням застави.

Керуючись статтями 315, 131, 176-177, 182-184, 193, 194, 196, 197, 201, 372 КПК України, суд постановив:

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.

2.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - задовольнити частково.

3.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 07 липня 2024 року включно.

4.Визначити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу у розмірі 18 164 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 55 000 592 гривні, після внесення якої він звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

5.Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_2 .

6.У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд;

2) не відлучатися із м. Києва без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;

6) носити електронний засіб контролю.

7.Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого в разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначити до 07 липня 2024 року.

8.Роз`яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

9.Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

10.Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року.

11.Копію ухвали вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору негайно після її оголошення та направити в ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.

12.Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

13.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3