- Presiding judge (HACC AC) : Semennykov O.Yu.
справа № 991/3222/24
провадження №11-сс/991/315/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представників третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 квітня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000115 від 15 березня 2024 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
12 квітня 2024 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про арешт майна, вилученого 11 квітня 2024 року при проведенні обшуку робочого місця ОСОБА_5 у службовому кабінеті №219 на 2 поверсі Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора, а саме -мобільного телефону iPhone 12 Pro, номер моделі НОМЕР_1, серійний номер НОМЕР_2 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 квітня 2024 року вказане клопотання задоволено, накладено арешт на вказаний мобільний телефон з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні шляхом позбавлення права відчуження, користування та розпоряджання.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, за вимогами якої просила скасувати ухвалу слідчого судді від 19 квітня 2024 року та постановити нову, якою в задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат посилалась на наступні доводи.
Висновки слідчого судді не підтверджені доказами, що вилучений під час обшуку телефон є об`єктом правопорушення та зберіг на собі його сліди, оскільки для такого твердження необхідні конкретні факти, які вказують на те, що дане майно зберегло на собі сліди злочину чи є об`єктом кримінального правопорушення, зокрема, протокол огляду вказаного майна на предмет наявності на ньому слідів злочину, протоколи допиту свідків, накладні та інші докази, документи на підтвердження його причетності до кримінального провадження як речового доказу, проте такі відомості матеріали клопотання прокурора не містять та в ухвалі слідчого судді не зазначені.
Не дотримано вимог ч.2 ст.168 КПК щодо заборони вилучення мобільного телефону, оскільки у кримінальному провадженні як доказ може бути використана лише інформація, що на ньому міститься, доступ до якої власник майна ОСОБА_5 надав під час обшуку шляхом надання паролів для розблокування, про що зазначено у протоколі обшуку від 11 квітня 2024 року, доказів проведення експертного дослідження вилученого терміналу мобільного зв`язку, що виправдовувало втручання у право власності, стороною обвинувачення не надано.
Прокурором до клопотання долучені не оригінали протоколів слідчих дій, а лише їх копії та не долучено аудіо- та відеозаписи цих слідчих дій як їх невід`ємних частин або долучено лише частини документів без відповідних додатків, тому вказані матеріали не можуть бути доказами, які безпосередньо повинні досліджуватись слідчим суддею та враховуватись під час вирішення питання про арешт майна.
Позиції учасників провадження.
Представники третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив, подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, наводив доводи щодо безпідставності апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу представника без задоволення,
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив, а тому суд з урахуванням позиції його представників згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших учасників судового провадження.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, в межах доводів апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.
Не погоджуючись з доводами щодо відсутності підстав для накладення арешту, суд виходив з наступного.
Підставами для задоволення клопотання про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів, що відповідає змісту положень п.1 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).
З матеріалів провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52024000000000115 від 15 березня 2024 року за підозрою оперуповноваженого Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (надалі - ДСР) ОСОБА_8 в проханні надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах третіх осіб, дій з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, за фактом прохання та отримання неправомірної вигоди в сумі 150 тисяч доларів США для нього та інших службових осіб ДСР, ГСУ НПУ, Офісу Генерального прокурора за не створення перешкод у господарській діяльності юридичних осіб, афілійованих зі ОСОБА_9, припинення кримінального переслідування, вирішення питання про зняття арешту з майна, його повернення, а також невжиття заходів щодо встановлення та арешту іншого майна підозрюваних у кримінальних провадженнях №42021000000002286 від 08 листопада 2021 року, №12023000000001563 від 28 серпня 2023 року, процесуальне керівництво в яких здійснювала група прокурорів Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора у тому числі ОСОБА_5 .
З протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтролю особи від 26, 29 березня, 05, 10 квітня 2024 року, в ході яких зафіксовані розмови ОСОБА_9 з ОСОБА_8 20, 21, 26 березня, 03 квітня 2024 року вбачається, що останні обговорювали обставини скасування арешту майна, зокрема, ОСОБА_8 пропонував скасовувати арешти у судовому порядку та обіцяв неперешкоджання з боку сторони обвинувачення, звертав увагу на суму арештованого майна, неодноразово називав розмір неправомірної вигоди - 150 тис. доларів США та обіцяв не накладати арешт на інше майно ОСОБА_9 .
Так, 21 березня 2024, близько 08 год. 30 хв., ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_10 біля ТЦ «Променада центр» за адресою: м. Київ, вул. Овруцька, 18, та повідомив, що слідчий знаходиться у суді з клопотаннями про проведення обшуків та накладення арештів у вищевказаному кримінальному провадженні. У зв`язку з цим, ОСОБА_8 повторно висловив прохання надати для себе, інших службових осіб ДСР, ГСУ НПУ, Офісу Генерального прокурора неправомірну вигоду в сумі 150 тисяч доларів США за вирішення ним питання про неподання нових клопотань про проведення обшуків та накладення арештів, припинення кримінального переслідування, нестворення перешкод у господарській діяльності ТОВ «ПЕТРАГРАНІТ», ТОВ «НЕРУДБУДПОСТАЧ», ТОВ «ПЕТРАБУД», пов`язаних зі ОСОБА_9 фізичних та юридичних осіб.
03 квітня 2024 року, близько 12 години, ОСОБА_8 повторно зустрівся зі ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1 . У ході вказаної зустрічі ОСОБА_10 попросив ОСОБА_8 надати час для збору коштів у необхідній сумі, а також про проблемні питання щодо скасування арешту майна, які виникають у суді через позицію прокурора. При цьому, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_10, що зателефонує і обговорить ці питання з прокурором ОСОБА_5, який є процесуальним керівником у кримінальному провадженні.
У ході цієї бесіди ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_5 із використанням мобільного телефону та в завуальованій формі обговорив готовність ОСОБА_10 найближчим часом надати неправомірну вигоду, а також проблемні питання зняття арешту з майна у кримінальному провадженні, порядку відшкодування збитків та можливості застосування до ОСОБА_9 у майбутньому міри покарання, не пов`язаної з позбавленням волі.
При цьому ОСОБА_5 запевнив ОСОБА_8 у тому, що саме він буде прокурором у вищевказаному кримінальному провадженні, а також прийме до уваги експертизу сторони захисту, якою встановлено значно меншу суму збитків у кримінальному провадженні.
11 квітня 2024 року проведений обшук робочого місця ОСОБА_5 у службовому кабінеті №219 на 2 поверсі Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора, під час якого у телефоні ОСОБА_5 виявлено листування з ОСОБА_11 (слідчим у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_9 ) та іншими особами з приводу кримінального провадження №42021000000002286, а також факт обміну процесуальними та іншими документами, пов`язаними з цим кримінальним провадженням.
На переконання колегії суддів у вилученому при проведенні обшуку мобільному телефоні ОСОБА_5, може міститись інформація щодо комунікації останнього з ОСОБА_8 та слідчим ОСОБА_11 щодо обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, а також існує вірогідність відновлення інформації, яка можливо була видалена з мобільного телефону що стосується обговорення питань злочину.
За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Ухвалою слідчого судді від 02 квітня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку службових кабінетів, інших приміщень будівлі, в якій розташована Спеціалізована екологічна прокуратура Офісу Генерального прокурора та прилеглої території з метою відшукання та вилучення, зокрема, мобільних терміналів систем зв`язку, електронних та магнітних носіїв інформації, комп`ютерної техніки, в яких містяться відомості про вчинений злочин, які використовувались для обміну інформацією між причетними до вказаного кримінального правопорушення особами та містять листування вказаних осіб, а також ті, які містять текстові, аудіо- та відео-файли, що можуть бути використані під час проведення відповідних експертиз.
Як вбачається з протоколу обшуку від 11 квітня 2024 року, вилучений при його проведенні мобільний телефон містить інформацію, яка може мати важливе значення для кримінального провадження, зокрема, скановані копії процесуальних документів у кримінальному провадженні №42021000000002286, переписку з ОСОБА_8, ОСОБА_11, а також фото процесуальних документів, в тому числі клопотання про скасування арешту майна у вказаному кримінальному провадженні, ухвали слідчих суддів, що обумовлює потребу органу досудового розслідування у проведенні його детального огляду, зокрема, із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в ньому міститься, у тому числі відновити видалену інформацію. На користь цього висновку свідчать також пояснення спеціаліста від 15 квітня 2024 року, який брав участь в огляді мобільного телефони та констатував неможливість скопіювати наяву у телефоні інформацію апаратними та програмними засобами, які є у розпорядженні спеціаліста. Отже, надання ОСОБА_5 паролю від телефону, не свідчить про відсутність підстав для вилучення цього терміналу мобільного зв`язку, позаяк не виключає наявність інших підстав, передбачених ч.2 ст.168 КПК, про що обґрунтовано зазначила слідчий суддя в оскаржуваному рішенні.
В подальшому, 29 квітня 2024 року, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали детективом у кримінальному провадженні призначена комплексна судова комп`ютерно-технічна експертиза та експертиза електронних комунікацій, на вирішення якої поставлені питання пов`язані із копіювання інформації з вилученого у ОСОБА_5 телефону, що відповідає передумовам тимчасового вилучення мобільного телефону при проведенні обшуку визначених ч.2 ст.168 КПК.
Враховуючи встановлені на підставі досліджених доказів обставин, слідчий суддя дійшла обґрунтованого висновку, що вилучений при проведенні зазначеного обшуку мобільний телефон відповідає критеріям речових доказів, адже може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, листування та інші способи контактування ОСОБА_5 з ОСОБА_8, ОСОБА_11 та іншими особами, які могли бути причетні до можливого вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, з огляду на наявну інформацію про поведінку ймовірних співучасників, які вживали заходів для конспірації своїх дій та унеможливлення викриття їх злочинної діяльності, у зазначеному пристрої можуть міститися видалені відомості, відновити які можливо лише із залученням експерта. У такому випадку суттєвим для відновлення такої інформації є наявність самого пристрою, який становитиме предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується із положеннями п.13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5.
Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя дійшла обґрунтованого висновку про виправдану потребу у подальшому утриманні зазначеного пристрою для розкриття змісту інформації та відомостей, що у ньому містяться, в тому числі й видалених, що може бути реалізовано шляхом проведення його огляду за участю спеціаліста та проведення експертного дослідження, а також наявність достатніх підстав вважати, що існує можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
Стосовно доводів щодо відсутності в матеріалах клопотання відеозапису як обов`язкового додатку до протоколу ошуку та ненадання його для ознайомлення слід зазначити, що за положеннями ч.2 ст.104 КПК у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.
Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу, дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.
Як вбачається з доданої до клопотання копії протоколу обшуку від 11 квітня 2024 року, в ньому міститься інформація про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічного засобу фіксації та носія інформації, а саме відеокамери «Panasonic Full HD» на флеш-носій Micro SD AData 64 Gb, що застосовані при проведенні процесуальної дії, що відповідає вимогам ч.2 ст.104 КПК.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що положення ч.6 ст.132, ст.171 КПК, котрі передбачають вимоги до клопотання про арешт майна та додатків до нього, не зобов`язують при подачі клопотання про арешт майна до суду долучати диск із відеозаписом, який є невід`ємним додатком до протоколу обшуку, а тому відповідні посилання представника в апеляційній скарзі щодо процесуальних порушень не заслуговують на увагу.
Зазначена обставина не призвела до обмеження процесуальних прав ані власника майна, ні його представників під час розгляду клопотання та не перешкодило ефективному представництву інтересів в суді, оскільки згідно з вимогами кримінального процесуального закону копія ухвали про обшук та протоколу обшуку вручаються особі, у якої він проводився. Також у протоколі зазначається перелік вилучених за результатами обшуку документів, майна. Зі змістом матеріалів клопотання про арешт представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 ознайомилась 19 квітня 2024 року до початку його розгляду слідчим суддею по суті, про що свідчить відповідна розписка.
Вказані процесуальні документи та докази містять достатні фактичні відомості про можливе кримінальне правопорушення, щодо якого здійснюється досудове розслідування, підстави для проведення обшуку, його результати та доводи про необхідність арешту вилучених за результатами обшуку предметів. Представник не скаржилась на те, що його довірителю не було вручено копію протоколу обшуку або вона не ознайомлена зі змістом клопотання про арешт вилученого майна до його розгляду слідчим суддею по суті.
Володіння зазначеними процесуальними документами та доказами, обізнаність з їх змістом є достатнім для здійснення ефективного представництва своїх інтересів в суді, а відмова в ознайомленні з відеозаписом проведеного обшуку не порушує процесуальних прав володільця такого майна (його представника), не перешкоджає здійсненню ефективного представництва інтересів особи в суді, а тому висловлені доводи в цій частині не є обґрунтованими.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Таким чином, суд констатує, що накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, слідчим суддею враховано, серед іншого, ймовірну причетність до вчинення злочину особи, яка є власником вилученого майна, виявлення на цьому майні відомостей, що мають істотне значення для його розслідування.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяла у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час розгляду останньої не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 квітня 2024 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3