- Presiding judge (HACC AC) : Nykyforov A.S.
Справа № 991/2915/24
Провадження №11-сс/991/295/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.04.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зірка, Поліського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 62023000000000883 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
1.Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.04.2024 було частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, строком на 2 місяці до 17 червня 2024 року включно, із покладенням таких обов`язків:
- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора;
- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків визначено у два місяці, тобто до 17 червня 2024 року включно.
Слідчий суддя встановила, що відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Разом з тим, слідчий та прокурор не навели вагомих доводів на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України, що виключає підстави для обґрунтованого припущення про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що при розгляді клопотання прокурором доведена наявність ризиків, які можуть спонукати підозрюваного вчинити зазначені у п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України спроби, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик вчинення іншого кримінальне правопорушення слідчим не доведений.
Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя прийшла до висновку, що застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою буде становити непропорційне втручання у його права, з огляду на те, що до ОСОБА_6 у інших кримінальних провадженнях (у тому числі, у тому, з якого було виділене кримінальне провадження № 62023000000000883) були неодноразово застосовані запобіжні заходи такого виду, а загальна тривалість перебування його під вартою становила 1 рік 2 місяці. Крім того, на переконання слідчого судді, інтенсивність ризиків не має того ступеню, який би давав підстави вважати тримання під вартою єдино можливим запобіжним заходом за цих обставин. Надані прокурором відомості про майновий стан підозрюваного та майно, яке є арештованим в межах іншого провадження, а також факт того, що упродовж 1 року та 2 місяців перебування у слідчому ізоляторі за підозрюваного не була внесена застава, переконливо свідчать про непомірність для ОСОБА_6 суми застави, зазначеної слідчим у клопотанні. А тому цілодобовий домашній арешт, за переконанням слідчого судді, здатен запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
2.Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, прокурор в апеляційній скарзі ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді від 16.04.2024 та постановлення нової, якою клопотання слідчого судді слід задовольнити та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу та посилаючись на правовий висновок, що міститься у постанові ККС ВС від 26.02.2019 у справі № 653/1302/15, прокурор стверджує про помилкові висновки слідчого судді щодо відсутності підстав для обґрунтованого припущення про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України. Зазначає, що положеннями ст. 114-1 КК не передбачено вчинення вказаного кримінального правопорушення виключно з прямим умислом, що спростовує висновки слідчого судді щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Встановивши наявність чотирьох ризиків, слідчий суддя прийшла необґрунтованого переконання, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде становити непропорційне втручання у права підозрюваного та не врахувала той факт, що інший підозрюваний у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_10 залишив межі України за листом ОСОБА_11, який також є підозрюваним у даному провадженні, що підтверджує ризик переховування і ОСОБА_6, не врахувала майновий стан ОСОБА_6 та ОСОБА_10, який підтверджує актуальність встановлених ризиків.
Покладені на підозрюваного обов`язки не унеможливлять встановлений ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.
3.Позиції учасників судового провадження.
Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на застосуванні до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_6 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, зазначили про відповідність ухвали слідчого судді вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.
Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, доводи якої зводяться до незгоди із висновками слідчого судді щодо відсутності підстав для обґрунтованого припущення про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-1 КК України, що вплинуло на неправильність визначення слідчим суддею виду запобіжного заходу, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри, що є підґрунтям для вирішення інших питань, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу.
Ступінь і характер обмежень прав і свобод підозрюваного, стосовно якого обирається запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має відповідати ступеню обґрунтованості підозри для прийняття такого рішення, який має досягати найвищого рівня на стадії досудового розслідування.
05 січня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України, а саме у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану та за попередньою змовою групою осіб, а також у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, вчиненому в умовах особливого періоду, що призвело до інших тяжких наслідків.
За версією слідства, ОСОБА_6, будучи тимчасово виконуючим обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, за попередньою змовою з заступником Міністра оборони України ОСОБА_11, начальником управління розвитку речового забезпечення Центрального управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України ОСОБА_10 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинив розтрату державних коштів на користь представників компанії «MIMALTEMER LTD» шляхом укладення договору № 03 від 11 квітня 2022 року із вказаною компанією на постачання балістичних жилетів у комплекті у кількості 50 000 шт., рівень захисту NIJ 0101.04, які не відповідають державним та військовим стандартам України та стандартам НАТО, насамперед щодо захисних властивостей, за завищеними цінами, без визначення вимог щодо контрою за якістю, а також гарантійних строків, та обравши місцем поставки товару територію іншої держави, у якій здійснення перевірки якості товару неможливе.
Указаний договір був укладений без обов`язкового попереднього проведення Департаментом юридичного забезпечення МОУ відповідної юридичної експертизи, без попереднього погодження із Департаментом фінансів МОУ та без попереднього здійснення моніторингу оцінки ризиків Департаментом внутрішнього аудиту МОУ.
Після цього, ОСОБА_6 11 квітня 2022 року забезпечив здійснення попередньої оплати за вказаним зовнішньоекономічним договором шляхом затвердження у МОУ відповідного рішення від 04 травня 2022 року, подальшого погодження розподілу коштів на проведення його централізованої оплати, затвердження копій документів, необхідних для здійснення такої оплати, та їх направлення до АТ «Укрексімбанк».
ОСОБА_6, будучи відповідальним за підготовку та організацію виконання укладених договорів (додаткових угод), зловживаючи своїм службовим становищем, свідомо не вжив заходів щодо повідомлення Центрального управління контролю якості щодо факту укладення вказаного договору та необхідності здійснення контролю за якістю речового майна у місці поставки товару за договором, а також не забезпечив організацію виконання вказаного договору шляхом направлення туди представників Департаменту, чим умисно допустив безпідставне виконання вказаного договору та прийняття на облік неякісного товару за ним.
Після цього ОСОБА_6 21 липня 2022 року вжив заходи з метою приховання вказаної протиправної діяльності шляхом безпідставного погашення дебіторської заборгованості за договором та унеможливлення здійснення МОУ заходів представницького характеру через прийняття балістичних жилетів військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) згідно актів приймання-передачі № 906 від 21 липня 2022 року, № 979 від 03 серпня 2022 року, № 1005 від 05 серпня 2022 року, № 2438 від 30 грудня 2022 року, що призвело до поставки до ЗСУ засобів індивідуального захисту - балістичних жилетів у кількості 50 000 шт. неналежної якості, які не можуть використовуватись військовослужбовцями ЗСУ через невідповідність державним та військовим стандартам України, в результаті чого завдав збитків МОУ у сумі 948 485 010,00 грн, тобто в особливо великому розмірі. Слідство вважає, що означені дії ОСОБА_6 призвели до критичних наслідків в підтриманні обороноздатності країни, загрози життю та здоров`ю особового складу ЗСУ через несвоєчасне забезпечення військовослужбовців якісними засобами індивідуального захисту, внаслідок чого підірвано рівень боєздатності підрозділів ЗСУ.
На обґрунтування наведеної версії розвитку подій слідчим додано до клопотання низку документальних доказів, оцінивши які слідчий суддя прийшла до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та відсутності вагомих доводів на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України, що виключає підстави для обґрунтованого припущення про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи помилковість таких висновків слідчого судді, прокурор в апеляційній скарзі наполягає на тому, що матеріали кримінального провадження свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між розтратою ОСОБА_6 коштів Міністерства оборони України в сумі понад 948 млн. грн. та зниженням стану боєздатності підрозділів Збройних Сил України, що має свідчити про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України. Також прокурором наведено посилання на практику ВС викладену, зокрема, у постанові ККС від 26.02.2019 у справі № 653/1302/15.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали провадження, та співставивши їх із наданими сторонами поясненнями, прийшов до висновку, що викладені у підозрі обставини вчинення дій, інкримінованих ОСОБА_6, із високою ймовірністю мали місце та могли бути вчинені за описаних у клопотанні обставин.
Суд також погоджується з висновком слідчого судді, що на підтвердження можливого вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, стороною обвинувачення надано матеріали, достатні для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою. Матеріали клопотання підтверджують увесь ланцюг дій імовірних співучасників, у тому числі ОСОБА_6, що виразився в укладанні господарських договорів на придбання балістичних жилетів за завищеними цінами, із порушенням процедури та без визначення в них вимог щодо контролю за якістю, а також гарантійних строків, що могло призвести до завдання збитків Міністерству оборони України у сумі 948 485 010 грн. ОСОБА_6 на час описаних у підозрі подій в силу займаної ним посади тимчасово виконуючого обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України входив до тієї робочої групи, що приймала рішення про закупівлю товарів для потреб ЗСУ в умовах воєнного стану та володів усім обсягом повноважень на укладання та виконання договорів на закупівлю засобів індивідуального захисту, а наявні документальні докази обумовлюють обґрунтованість підозри за ч. 5 ст. 191 КК України. Водночас, питання відповідності укладених міжнародних договорів вимогам чинного законодавства, дотримання ОСОБА_6 процедури, наявність в укладених договорах усіх суттєвих умов для правочинів такої специфічної групи товарів не є предметом доказування з огляду на стадію досудового розслідування, а може бути оцінено за критерієм «поза розумним сумнівом» виключно судом під час розгляду справи по суті.
Щодо інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-1 КК України, то в даному випадку, на думку колегії суддів, обґрунтованість висунутої ОСОБА_6 підозри не є визначеною та доведеною на тому рівні, який є необхідним для обмеження прав і свобод особи, шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.
Колегія суддів дослідила матеріли клопотання та вважає, що твердження прокурора про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри за ч. 2 ст. 114-1 КК України такого рівня, що може обумовити втручання у права особи, про яке прохає прокурор, є передчасним. Сам факт вчинення службовою особою злочину у період дії воєнного стану не може за замовчуванням впливати на правову кваліфікацію дій такої особи за ст. 114-1 КК. За наслідком дослідження судом матеріалів клопотання, колегія суддів погоджується із тим, що вони не містять достатніх доказів обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри за ч. 2 ст. 114-1 КК України саме на рівні стандарту доказування який може дозволити обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заперечуючи, прокурор в апеляційній скарзі не навів достатніх доводів та не послався на докази у контексті підозри ОСОБА_6 за статтею 114-1 КК, обмежившись загальним посиланням на вчинення ОСОБА_6 корупційного злочину в особливий період. З огляду на це, колегія суддів вважає, що викладене в письмовому повідомленні про підозру формулювання ймовірних подій не викликає сумнів у реальності їх існування, що є достатнім для подальшого здійснення розслідування із судовою перспективою або закриттям провадження. Втім той рівень обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри за ч. 2 ст. 114-1 КК не дозволяє на цій стадії втручатися у його фундаментальні права та свободи такого ступеню, що могло б виправдати застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас колегія суддів зауважує, що наведені висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду, так само як і для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень, а наведені судом апеляційної інстанції висновки не виключають можливість задоволення клопотання (за умови встановлення інших необхідних підстав) в світлі висновків про доведеність підозри ОСОБА_6 в іншій частині на достатньому рівні.
Отже, за наслідком апеляційного перегляду було встановлено правильність висновків слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України, що є достатнім для вирішення інших питань, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу.
Так, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі від 16.04.2024 вважала доведеним існування ризиків, які можуть спонукати підозрюваного вчинити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Оскільки такі висновки прокурором в апеляційній скарзі не оспорюються, а сторона захисту правом на апеляційне оскарження не скористувалась, колегія суддів погоджується із наявністю ризиків, що зазначені у п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що є підставою для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Вирішуючи питання щодо виду запобіжного заходу, який слід застосувати до підозрюваного, колегія суддів погоджується, що застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде становити непропорційне втручання у його права через недостатність доказів для обґрунтованості підозри за ч. 2 ст. 114-1 КК на рівні стандарту доказування саме для обрання такого запобіжного заходу.
Слідчий суддя, реалізуючи свої дискреційні повноваження на підставі сукупності обставин, що були встановлені нею під час судового розгляду, в тому числі щодо загального строку перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою у межах інших аналогічних кримінальних провадженнях, що пов`язані із вчиненням ним корупційних кримінальних правопорушень, наявне у нього та членів його родини майно, яке арештоване, та невнесенням за весь період перебування під вартою за нього застави, прийшла обґрунтованого висновку про можливість застосування цілодобового домашнього арешту. Колегія суддів з огляду на усі обставини, встановлені під час апеляційного перегляду, переконана, що саме такий запобіжний захід здатний, з одного боку, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а з іншого, буде пропорційним втручанням у його права та свободи з огляду на обставини кримінального провадження.
На противагу таким висновкам, прокурор посилався на факт залишення іншим підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_10 меж України та його матеріальний стан, що, за переконанням прокурора, мало б переконати колегію суддів у ймовірності втечі і самого ОСОБА_6 . Втім, зазначені доводи не сприймаються судом апеляційної інстанції як переконливі, оскільки майновий стан іншого підозрюваного та факт втечі такої особи не може бути тим маркером, який би безумовно свідчив про схильність ОСОБА_6 вчинити аналогічні дії.
Інших доводів на спростування висновків слідчого судді апеляційна скарга прокурора не містить.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів встановила, що слідчий суддя за наслідком розгляду клопотання дійшла до обґрунтованих висновків про наявність підстав стверджувати про необхідність обранням підозрюваному запобіжного заходу саме у вигляді цілодобового домашнього арешту. В свою чергу, доводи апеляційної скарги прокурора не містять аргументів, які б переконали суд апеляційної інстанції в зворотному. Відтак, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.04.2024 слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.04.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4