Document No. 119126590

Справа № 991/711/24

Провадження № 1-кп/991/5/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

13 травня 2024 року Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу.

Підготовче судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

потерпілого ОСОБА_10,

секретаря судового засідання ОСОБА_11 .

У процесі розгляду суд встановив:

1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52022000000000301, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

2.Під час вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду в порядку ст. 201 КПК України від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу.

У своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2023 року відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 805 200 гривень. Також на нього було покладено низку обов`язків, передбачених ст. 194 КПК, термін дії яких продовжувався слідчим суддею 24 жовтня 2023 року та 21 грудня 2023 року на 2 місяці. Станом на 12 січня 2024 року визначений розмір застави було ним внесено.

Обвинувачений у клопотанні покликається на те, що на даний час повністю відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК.

Попередні твердження сторони обвинувачення про те, що він бажає змінити місце свого проживання або вибути на тимчасово непідконтрольну територію є безпідставними з огляду на введення воєнного стану, заборону громадянам призовного віку перетинати державний кордон, відсутність авіасполучення з Україною.

Просив врахувати, що має міцні соціальні зв`язки, зразкову репутацію адвоката, повагу своїх колег та клієнтів. Не порушує процесуальних обов`язків, що є додатковим стримуючим фактором.

На виконання ухвали слідчого судді здав до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області на зберігання паспорти для виїзду за кордон. Таким чином, у нього відсутня можливість змінити місце свого проживання шляхом виїзду закордон або на тимчасово непідконтрольну Україні територію, а тому ризик переховування від суду перестав існувати.

Враховуючи стадію кримінального провадження, ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста перестав існувати.

Не доведеним є ризик того, що він буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки стороною обвинувачення конкретно не зазначено, у чому може виявитися таке перешкоджання і не надано будь-яких обґрунтованих відомостей, які б підтверджували вказаний ризик.

Просив врахувати, що у нього відсутні адміністративні стягнення.

Часткове повернення застави обґрунтовував також необхідністю виконання договірних зобов`язань з благодійною організацією.

Розмір застави, визначений судом, є надмірним тягарем для нього, оскільки на його утриманні перебуває 5 неповнолітніх дітей, тому існують усі підстави для зменшення розміру застави до 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн або обрання більш м`якого запобіжного заходу - особистого зобов`язання.

3.У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав своє клопотання. Захисник ОСОБА_12 клопотання підтримав, посилаючись на обставини, викладені у ньому. Захисник ОСОБА_9 просила суд задовольнити клопотання свого клієнта.

3.1.Прокурор ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання. Зауважила, що обраний запобіжний захід забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Також додала, що ризики нікуди не зникли, оскільки лише розпочинається стадія судового провадження. Просила врахувати, що на обвинуваченого ОСОБА_4 не покладено процесуальних обов`язків, а застава є єдиним запобіжним заходом. Просила врахувати, що обвинувачений не позбавлений можливості вільно покидати територію України, а позитивна процесуальна поведінка ОСОБА_4 є свідченням ефективності застосованого щодо нього запобіжного заходу. При цьому розмір застави є помірним для обвинуваченого.

4.Вирішуючи заявлене клопотання суд виходить із такого.

4.1.Щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави. З клопотання та довідки Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2024 року вбачається, що станом вказану дату на рахунок ВАКС в якості застави за ОСОБА_4 внесено 805 200 грн.

4.2.Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. (ч. 3 ст. 315 КПК України).

Частиною першою статті 201 КПК України визначено, зокрема, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Частиною 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження, зокрема, є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, зокрема, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На переконання суду, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у спосіб, передбачений в ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченими цих дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачені обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Зважаючи на наведені вище висновки, суд перевірятиме існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК у цьому кримінальному провадженні наразі та, відповідно, з`ясовуватиме наявність підстав для зміни застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК).

Частиною 11 ст. 182 КПК передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Отже, аналіз положень ст. 182 КПК дає підстави стверджувати, що такий запобіжний захід як застава є безстроковим і, відповідно, дія цього запобіжного заходу може припинитись лише внаслідок зміни на інший або його скасування.

Відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК обвинувачений зобов`язаний: 1) прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

5.Визначаючись щодо існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, суд вважає, що наразі вони продовжують існувати з огляду на таке.

6.При визначенні імовірності переховування ОСОБА_4 від суду, колегія суддів враховує: 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень; 2) наявність у нього більше трьох дітей, що свідчить про можливість останнього безперешкодно перетинати державний кордон під час дії воєнного стану.

6.1.Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

6.2.З огляду на положення пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57, та ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» те, що ОСОБА_4 має п`ятьох дітей, гарантує відсутність обмежень у перетині державного кордону у період воєнного стану.

6.3.На переконання обвинуваченого, відсутність у нього документів, які дають право для виїзду за кордон свідчить про відсутність ризику переховування від суду.

На переконання ж колегії, «переховування» про яке йдеться у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України може відбуватись не тільки за кордоном, але і у межах державного кордону. Крім того, відсутність документів для виїзду за кордон зумовлює неможливість санкціонованого перетину державного кордону в межах прикордонних пунктів пропуску, але не свідчить про неможливість незаконного перетину кордону поза вказаними пунктами.

Отже, здача на зберігання паспорту ОСОБА_4 для виїзду за кордон та відсутність у нього інших дійсних документів для виїзду не спростовує ні можливості перетину кордону, ні ризику переховування від суду в межах України.

Окрім того, слід взяти до уваги, що в зв`язку з повномасштабним вторгнення РФ громадяни України отримали можливість покинути її територію на підставі паспорта громадянина України як біженці, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

6.4.Враховуючи наведене, суд обґрунтовано доходить до висновку, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Крім того, доведеним є те, що на теперішній час, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду не зменшивсь, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.

7.Доводи обвинуваченого, що здійснення ОСОБА_4 адвокатської діяльності є обставиною, яка підтверджує міцність соціальних зв`язків суд відхиляє. На переконання колегії суддів, рід діяльності, соціальний статус, громадська робота обвинуваченого не може свідчити про те, що вказана зайнятість буде достатнім стримуючим фактором для нього, який здатен запобігати ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.

7.1.З цих же підстав суд відхиляє доводи про необхідність врахування судом виконання ОСОБА_4 договірних зобов`язань з благодійною організацією.

8.Також існують ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого. Це все обумовлюється тим, що розгляд кримінального провадження лише розпочато і перебуває на стадії підготовчого судового засідання.

Оцінюючи можливість впливу на свідків колегія суддів враховує те, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

8.1.За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

8.2.Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_4 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.

9.Наявність у ОСОБА_4 на утриманні детей та вагітність дружини не є підставою для часткового повернення застави. Адже, застосований до обвинуваченого запобіжний захід не позбавляє його можливості працювати й отримувати дохід.

10.Посилання обвинуваченого на відсутність адміністративних стягнень не спростовує необхідності застосування запобіжного заходу, який достатньою мірою буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та забезпечить його належну процесуальну поведінку саме у кримінальному провадженні.

11.Належна процесуальна поведінка обвинуваченого, на яку посилається сторона захисту, не переконує суд у тому, що в умовах притягнення до кримінальної відповідальності він у майбутньому не зможе вжити заходів, направлених на переховування від правосуддя.

12.Суд врахував, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, інших даних про їх особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків та не може бути завідомо непомірним для них.

13.Враховуючи, що розгляд кримінального провадження лише розпочато, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді застави щодо ОСОБА_4 та саме такий її розмір забезпечить належне виконання ним процесуальних обов`язків, є достатнім та дієвим для досягнення мети кримінального провадження.

Відтак, підстав для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу суд не вбачає.

Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 131, 177, 182, 331 КПК України суд постановив:

ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити без задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3