- Presiding judge (HACC) : Sikora K.O.
Справа № 991/4046/24
Провадження 1-кс/991/4082/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 лютого 2024 року за № 52024000000000088,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1. 13 травня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просила накласти арешт на майно, вилучене 09 травня 2024 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
- мобільний телефон Apple iPhone 8, номер моделі НОМЕР_1, ІМЕІ НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5 ;
- мобільний телефон Apple iPhone 11 Pro Мах, номер моделі НОМЕР_3, ІМЕІ1 НОМЕР_4, ІМЕІ2 НОМЕР_5, який належить є ОСОБА_6 .
1.2. Клопотання обґрунтоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 22 лютого 2024 року за № 52024000000000088, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України, в ході якого встановлено, що службові особи Міністерства розвитку громад та територій України (надалі - Мінрегіон), зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс» з метою одержання неправомірної вигоди, надали згоду ДП «Укркомунобслуговування» на укладення значного господарського зобов`язання, внаслідок чого між останнім та ТОВ «Сітігазсервіс» було укладено низку договорів, що призвело до втрати можливості Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (надалі - Мінінфраструктури) здійснювати управління/розпорядження об`єктом державної власності (цілісним комплексом споруд), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Також перевіряються обставини отримання службовими особами Мінрегіону неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у вигляді житлових (квартир) та нежитлових приміщень, за вчинення дій зі сприяння незаконній діяльності групи підприємств «КСМ Груп».
Прокурор повідомила, що 09 травня 2024 року був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого вилучено зазначені термінали мобільного зв`язку.
Прокурор просила накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику його втрати, знищення, використання чи перетворення.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Детектив ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора з наведених у ньому мотивів.
2.2. Власники майна у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином. Неприбуття власника у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані прокурором матеріали, заслухавши думку детектива, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.3. Оцінка та висновки слідчого судді
Прокурор повідомила, що під час досудового розслідування встановлено, що Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань виконує функції з управління об`єктами державної власності (пп. 55 п. 4 Положення про Мінінфраструктури, затвердженого постановою КМУ № 460 від 30 червня 2015 року в редакції № 1400 від 17 грудня 2022 року).
Відповідно до п. 1 постанови КМУ «Деякі питання управління об`єктами державної власності» № 537 від 26 травня 2023 року вирішено передати цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком 1 (до якого входить у тому числі ДП «Укркомунобслуговування») із сфери управління Мінрегіону до Мінінфраструктури.
05 липня 2022 року у відповідності до абз. 1 п. 10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ №1482 від 21 вересня 1998 року, було затверджено Акт приймання-передачі цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій зі сфери управління Мінрегіону до Мінінфраструктури (до якого включено ДП «Укркомунобслуговування»).
02 листопада 2022 року до Мінрегіону надійшло звернення ДП «Укркомунобслуговування» № 408 від 01 листопада 2022 року, в якому: (1) повідомлено про отримання підприємством цілісного майнового комплексу ДА «Квіти України», розташованого за адресою м. Київ, вул. Тираспольська, 43 (передача відбулася на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 28 червня 2022 року у справі № 910/11827/21), (2) винесено на розгляд питання про надання згоди підприємству на укладення значного господарського зобов`язання (інвестиційного договору з реконструкції та будівництва на земельній ділянці, яку воно отримало) із ТОВ «Сітігазсервіс». Наказом міністра Мінрегіону ОСОБА_7 № 203 від 03 листопада 2022 року було утворено робочу групу для розгляду цього звернення.
11 листопада 2022 року робоча група, розглянувши це звернення, надала ДП «Укркомунобслуговування» згоду на укладення господарського зобов`язання (інвестиційного договору з реконструкції та будівництва) із ТОВ «Сітігазсервіс», за умов: (1) приведення у відповідність до земельного та містобудівного законодавства проектів наданих договорів, а також правового статусу земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; (2) отримання ДП «Укркомунобслуговування» в результаті реалізації цього інвестиційного проекту нерухомого майна вартістю не нижче вартості земельної ділянки та нерухомості відповідно до незалежних експертних оцінок; (3) отримання нерухомого майна пропорційно черговості введення в експлуатацію черг будівництва та інших умов. Про це рішення ДП «Укркомунобслуговування» було повідомлено листом державного секретаря Мінрегіону ОСОБА_13 № 7/21/12297-22 від 16 листопада 2022 року.
24 листопада 2022 року ДП «Укркомунобслуговування» проінформувало Мінрегіон про виконання умов надання згоди в частині приведення проектів договорів, які планується укласти з ТОВ «Сітігазсервіс», у відповідність до вимог земельного та містобудівного законодавства, зі зміною правового статусу земельної ділянки, на що 01 грудня 2022 року отримало повторну згоду Мінрегіону на укладення значного господарського зобов`язання з ТОВ «Сітігазсервіс».
Прокурор зазначила, що відповідно до Положення про Мінрегіон, затвердженого постановою КМУ № 197 від 30 квітня 2014 року (в редакції № 850 25 вересня 2019 року), робоча група не була наділена повноваженнями на прийняття таких рішень, натомість ці повноваження (функції з управління об`єктами державної власності) належать виключено міністру Мінрегіону. Також наголосила, що членами робочої групи згоду ДП «Укркомунобслуговування» на укладення значного господарського зобов`язання з ТОВ «Сітігазсервіс» надано у вкрай стислі строки, що свідчить про нетиповий для цих правовідносин поспіх.
За наслідками надання Мінрегіоном цієї згоди між ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс» було укладено:
- договори № 09/12/2022-1 та № 09/12/2022-2 від 09 грудня 2022 року;
- договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09 грудня 2022 року, відповідно до якого ДП «Укркомунобслуговування» надає, а ТОВ «Сітігазсервіс» приймає в строкове користування земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:91:179:0013), для реалізації останніми прав на забудову;
- акт приймання-передачі земельної ділянки від 09 грудня 2022 року.
За версією органу досудового розслідування, посадові особи Мінрегіону, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч наданим їм повноваженням, з метою одержання неправомірної вигоди, діючи спільно з керівництвом ДП «Укркомунобслуговування», надали ТОВ «Сітігазсервіс» право користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, чим порушили права та законні інтереси Мінінфраструктури.
Також слідством встановлено, що за вчинення окреслених дій ОСОБА_8, який на час вчинення кримінального правопорушенням обіймав посаду міністра Мінрегіону, міг отримати неправомірну вигоду від бенефіціарного власника «КСМ Груп» ОСОБА_9, у вигляді квартир, право власності на які було оформлено на довірених міністру осіб.
Квартири, які ймовірно були предметом неправомірної вигоди, розташовані за адресами:
- АДРЕСА_3 (дата державної реєстрації 18 липня 2023 року);
- АДРЕСА_4 (дата державної реєстрації 12 липня 2023 року);
- АДРЕСА_5 (дата державної реєстрації 22 липня 2022 року);
- АДРЕСА_6 (дата державної реєстрації 12 вересня 2022 року);
- АДРЕСА_7 (дата державної реєстрації 12 вересня 2022 року);
- АДРЕСА_8 (дата державної реєстрації 12 вересня 2022 року);
- АДРЕСА_9 (дата державної реєстрації 12 вересня 2022 року).
3.3.1. Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими прокуророром матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, зокрема:
- договором № 07/04/2023-22/07-273/11-211 про передання прав та обов`язків за договором № 22/07-273/11 від 22 липня 2022 року про участь у Фонді фінансування будівництва від 07 квітня 2023 року;
- актом прийому-передачі документів від 07 квітня 2023 року;
- заявою-договором № 123683 від 22 липня 2022 року;
- довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб;
- платіжними інструкціями на видачу готівки від 07 квітня 2023 року.
Зазначені матеріали у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення зазначених у клопотанні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України.
У своїй сукупності доводи прокурора та надані на їх підтвердження матеріали дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення зазначених у клопотанні кримінальних правопорушень.
Слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.
3.4. Щодо підстав для арешту майна
3.4.1. 09 травня 2024 року був проведений обшук квартри за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_5 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6 . В ході обшуку були вилучені зазначені у клопотанні мобільні телефони, належні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Прокурор просила накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Постановою від 09 травня 2024 року зазначені телефони визнані речовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
За твердженням прокурора, до вчинення кримінальних правопорушень може бути причетна ОСОБА_6, яка є пов`язаною особою з колишнім міністром Мінрегіону ОСОБА_8 та на яку 12 та 18 липня 2023 року було зареєстровано право власності на 2 (дві) квартири, які могли бути предметом неправомірної вигоди.
Крім того, у ході попереднього огляду мобільного телефону чоловіка ОСОБА_6 - ОСОБА_5, проведеного під час його вилучення, виявлено наявність у телефонній книзі номерів телефонів осіб, які можуть бути причетні до вчинення цього кримінального правопорушення, а саме:
(1) НОМЕР_6, записано, як ОСОБА_10 ;
(2) НОМЕР_7 записано, як ОСОБА_11 ;
(3) НОМЕР_8 записано, як ОСОБА_12 .
Також під час огляду виявлено листування ОСОБА_5 у месенджері WhatsApp з абонентом « ОСОБА_11 » щодо обставин оформлення права власності на квартири, а також виявлені фотофайли-документи (паспорт, свідоцтво про шлюб), які пересилались для оформлення правочину.
Викладені обставини переконують слідчого суддю у тому, що зазначені телефони відповідають критеріям речових доказів, адже можуть містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, листування та інші способи контактування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з особами, які могли бути причетні до вчинення кримінального правопорушення.
Викладене свідчить, що зазначене майно, вилучене в ході обшуку, може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, зокрема події кримінального правопорушення, обставин його вчинення, кола осіб, залучених до вчинення кримінального правопорушення.
3.4.2. Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків (1) коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або (2) якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також (3) якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як вбачається з протоколу обшуку від 09 травня 2024 року, зазначені телефони містять номери телефонів осіб, які можуть бути причетні до вчинення цього кримінального правопорушення, а також листування з ними, що обумовлює потребу досудового розслідування у проведенні їх детального огляду, зокрема, із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в них міститься, у тому числі відновити видалену інформацію. Отже, надання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 паролю від телефонів, на переконання слідчого судді, не свідчить про відсутність підстав для вилучення цих терміналів мобільного зв`язку, позаяк не виключає наявність інших підстав, передбачених ч. 2 ст. 168 КПК України.
Отже, орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення мобільних телефонів.
3.5. Щодо співмірності втручання у право власності
3.5.1. Як вже зазначала слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи прокурора про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Запропонований прокурором спосіб арешту майна у вигляді заборони володіти, користуватися та розпоряджатися ним релевантний потребам досудового розслідування у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
3.5.2. Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
3.5.3. Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
За таких обставин клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання - задовольнити.
2. Накласти арешт решт з метою забезпечення збереження речових доказів (шляхом заборони користування та розпорядження) на майно, вилучене під час проведення 09 травня 2024 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
- мобільний телефон Apple iPhone 8, номер моделі НОМЕР_1, ІМЕІ НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5 ;
- мобільний телефон Apple iPhone 11 Pro Мах, номер моделі НОМЕР_3, ІМЕІ1 НОМЕР_4, ІМЕІ2 НОМЕР_5, який належить є ОСОБА_6 .
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1