- Presiding judge (HACC) : Sikora K.O.
Справа № 991/4043/24
Провадження 1-кс/991/4079/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
представника власника майна адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22лютого 2024року за №52024000000000088,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1.13травня 2024року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просила накласти арешт на майно ОСОБА_6, вилучене 09травня 2024року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
мобільний телефон Iphone 14 Pro, IMEI НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ;
два блокноти у обкладинках блакитного кольору з рельєфним знаком «Нафтогаз» із чорновими записами рукописним шрифтом;
флеш-накопичувач USB Silicon Power із системою логічного захисту «Bitlocker»;
7 (сім) аркушів паперу формату А4 з чорновими записами: аркуш, який починається із записів рукописним шрифтом «22липня 2020року4800 дол…»; аркуш, який починається із записів рукописним шрифтом «17січня 2023року 2000...»; аркуш, який починається із записів рукописним шрифтом «03лютого 2021року4800...»; аркуш, який починається із записів рукописним шрифтом «20серпня 2015року9900...»; аркуш, який починається із записів рукописним шрифтом «09січня 2018року3300...»; аркуш, який починається із записів рукописним шрифтом «06серпня 2019року3300...»; аркуш, який починається із записів рукописним шрифтом «14вересня 2020року за сентябрь 20204800...»;
1 (один) аркуш паперу формату А4 із зазначенням переліку з 15-ти прізвищ та імен та дат народження, який починається друкованим записом «1. ОСОБА_7 25.05»;
заява про продовження оренди індивідуального сейфу від 01лютого 2024року на строк з 02лютого 2024року по 01серпня 2024року на 1 арк.;
заява про продовження оренди індивідуального сейфу від 01лютого 2024року на строк з 08лютого 2024року по 07серпня 2024року на 1 арк.;
5 (п`ять) аркушів паперу формату А4 з інформацією у друкованому вигляді у вигляді таблиць, дат, імен та прізвищ: аркуш, який починається друкованим записом «1к...148-2...1...9...63...39,97...26серпня 2022року...26/08-63/П.. ОСОБА_8 »; аркуш, який починається друкованим записом «Питання Виконавець Стан на 30вересня 2022року»; аркуш, який починається друкованим записом « ІНФОРМАЦІЯ_1 на 01серпня 2022року 42, 00грн.»; аркуш, який починається друкованим шрифтом «1к...148-2...1...9...63...39,97...у двір...південь...»; аркуш, який починається друкованим записом «Ік.,.148- 2...1...9...63...39,97...26серпня 2022року...оформлено»;
договір купівлі-продажу квартири від 10листопада 2023року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на 2 арк.;
квитанція AT КБ«Приватбанк» від 10листопада 2023року про сплату грошових коштів у сумі 76105 гривень на 1 арк.;
квитанція AT КБ«Приватбанк» від 10листопада 2023року про сплату грошових коштів у сумі 22831,50 гривень на 1 арк.;
звіт про оцінку квартири АДРЕСА_2 на 7 арк.;
договір про надання житлових та комунальних послуг від 26серпня 2022року148В- 2/174/26-08-22 на 7 арк.;
акт приймання-передачі об`єкта інвестування від 26серпня 2022року між ТОВ«Інтербуд ТМ» та ОСОБА_8 на 1 арк.;
витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15вересня 2022року на кв. АДРЕСА_2 на 1 аркуші із наліпкою (стикером) зеленого кольору із рукописними записами «40,9 м кв. 148-в корп. 2 кв. 174»;
аркуш паперу формату А4 з назвою «Рахунок Приватний нотаріус ОСОБА_10 » і датою 10листопада 2023року.
1.2.Клопотання обґрунтоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) 22лютого 2024року за №52024000000000088, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України, в ході якого встановлено, що службові особи Міністерства розвитку громад та територій України (надалі Мінрегіон), зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ТО«ѳтігазсервіс» з метою одержання неправомірної вигоди, надали згоду ДП«Укркомунобслуговування» на укладення значного господарського зобов`язання, внаслідок чого між останнім та ТО«ѳтігазсервіс» було укладено низку договорів, що призвело до втрати можливості Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (надалі Мінінфраструктури) здійснювати управління/розпорядження об`єктом державної власності (цілісним комплексом споруд), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .Також перевіряються обставини отримання службовими особами Мінрегіону неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у вигляді житлових (квартир) та нежитлових приміщень, за вчинення дій зі сприяння незаконній діяльності групи підприємств «КСМ Груп».
Прокурор повідомила, що 09травня 2024року був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого вилучено зазначене майно.
Прокурор просила накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику його втрати, знищення, використання чи перетворення.
1.3.У судовому засіданні 17травня 2024року представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 надала письмові заперечення, у яких просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Адвокат зазначила, що зазначене у клопотанні майно не відповідає критеріям речових доказів, крім того, прокурор не навела підстав, передбачених ч.2 ст.170 КПК України для накладення арешту.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1.Детектив ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора з наведених у ньому мотивів.
2.2.Представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 заперечила проти задоволення клопотання з мотивів, наведених у письмових запереченнях.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1.Дослідивши клопотання, заперечення представника власника, надані ними матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2.Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п.7 ч.2 ст.131, ч.1 ст.170 КПК України).
Згідно з приписами ч.1, 2 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
збереження речових доказів;
спеціальної конфіскації;
конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст.173 КПК України):
правову підставу для арешту майна;
розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст.173 КПК України):
необхідність такого арешту;
наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч.3 ст.132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.3.Оцінка та висновки слідчого судді
Прокурор повідомила, що під час досудового розслідування встановлено, що Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань виконує функції з управління об`єктами державної власності (пп. 55 п.4 Положення про Мінінфраструктури, затвердженого постановою КМУ №460 від 30червня 2015року в редакції №1400 від 17грудня 2022року).
Відповідно до п.1 постанови КМУ«Деякі питання управління об`єктами державної власності» №537 від 26травня 2023року вирішено передати цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком 1 (до якого входить у тому числі ДП«Укркомунобслуговування») із сфери управління Мінрегіону до Мінінфраструктури.
05липня 2022року у відповідності до абз. 1 п.10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою КМУ №1482 від 21вересня 1998року, було затверджено Акт приймання-передачі цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій зі сфери управління Мінрегіону до Мінінфраструктури (до якого включено ДП«Укркомунобслуговування»).
02листопада 2022року до Мінрегіону надійшло звернення ДП«Укркомунобслуговування» №408 від 01листопада 2022року, в якому: (1) повідомлено про отримання підприємством цілісного майнового комплексу ДА«Квіти України», розташованого за адресою м.Київ,вул.Тираспольська, 43 (передача відбулася на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 28червня 2022року у справі №910/11827/21), (2) винесено на розгляд питання про надання згоди підприємству на укладення значного господарського зобов`язання (інвестиційного договору з реконструкції та будівництва на земельній ділянці, яку воно отримало) із ТО«ѳтігазсервіс». Наказом міністра Мінрегіону ОСОБА_11 №203 від 03листопада 2022року було утворено робочу групу для розгляду цього звернення.
11листопада 2022року робоча група, розглянувши це звернення, надала ДП«Укркомунобслуговування» згоду на укладення господарського зобов`язання (інвестиційного договору з реконструкції та будівництва) із ТО«ѳтігазсервіс», за умов: (1) приведення у відповідність до земельного та містобудівного законодавства проектів наданих договорів, а також правового статусу земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ; (2) отримання ДП«Укркомунобслуговування» в результаті реалізації цього інвестиційного проекту нерухомого майна вартістю не нижче вартості земельної ділянки та нерухомості відповідно до незалежних експертних оцінок; (3) отримання нерухомого майна пропорційно черговості введення в експлуатацію черг будівництва та інших умов. Про це рішення ДП«Укркомунобслуговування» було повідомлено листом державного секретаря Мінрегіону Василя Володіна №7/21/12297-22 від 16листопада 2022року.
24листопада 2022року ДП«Укркомунобслуговування» проінформувало Мінрегіон про виконання умов надання згоди в частині приведення проектів договорів, які планується укласти з ТО«ѳтігазсервіс», у відповідність до вимог земельного та містобудівного законодавства, зі зміною правового статусу земельної ділянки, на що 01грудня 2022року отримало повторну згоду Мінрегіону на укладення значного господарського зобов`язання з ТО«ѳтігазсервіс».
Прокурор зазначила, що відповідно до Положення про Мінрегіон, затвердженого постановою КМУ №197 від 30квітня 2014року (в редакції №850 25вересня 2019року), робоча група не була наділена повноваженнями на прийняття таких рішень, натомість ці повноваження (функції з управління об`єктами державної власності) належать виключено міністру Мінрегіону. Також наголосила, що членами робочої групи згоду ДП«Укркомунобслуговування» на укладення значного господарського зобов`язання з ТО«ѳтігазсервіс» надано у вкрай стислі строки, що свідчить про нетиповий для цих правовідносин поспіх.
За наслідками надання Мінрегіоном цієї згоди між ДП«Укркомунобслуговування» та ТО«ѳтігазсервіс» було укладено:
договори №09/12/2022-1 та №09/12/2022-2 від 09грудня 2022року;
договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09грудня 2022року, відповідно до якого ДП«Укркомунобслуговування» надає, а ТО«ѳтігазсервіс» приймає в строкове користування земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 8000000000:91:179:0013), для реалізації останніми прав на забудову;
акт приймання-передачі земельної ділянки від 09грудня 2022року.
За версією органу досудового розслідування, посадові особи Мінрегіону, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч наданим їм повноваженням, з метою одержання неправомірної вигоди, діючи спільно з керівництвом ДП«Укркомунобслуговування», надали ТО«ѳтігазсервіс» право користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, чим порушили права та законні інтереси Мінінфраструктури.
Також слідством встановлено, що за вчинення окреслених дій ОСОБА_12, який на час вчинення кримінального правопорушенням обіймав посаду міністра Мінрегіону, міг отримати неправомірну вигоду від бенефіціарного власника «КСМ Груп» ОСОБА_13, у вигляді квартир, право власності на які було оформлено на довірених міністру осіб.
Квартири, які ймовірно були предметом неправомірної вигоди, розташовані за адресами:
АДРЕСА_4 (дата державної реєстрації 18липня 2023року);
АДРЕСА_5 (дата державної реєстрації 12липня 2023року);
АДРЕСА_6 (дата державної реєстрації 22липня 2022року);
АДРЕСА_7 (дата державної реєстрації 12вересня 2022року);
АДРЕСА_8 (дата державної реєстрації 12вересня 2022року);
АДРЕСА_9 (дата державної реєстрації 12вересня 2022року);
АДРЕСА_10 (дата державної реєстрації 12вересня 2022року).
3.3.1.Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими прокурором матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання.
Слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.
3.4.Щодо підстав для арешту майна
3.4.1.09травня 2024року був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого вилучено зазначене у клопотанні майно.
Прокурор просила накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Постановою від 09травня 2024року зазначене майно визнано речовими доказпми.
Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
За твердженням прокурора, ОСОБА_6 може бути причетна до вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, вона (1) працювала на посаді радника міністра Мінрегіону ОСОБА_12, (2) здійснювала безпосередню комунікацію з фактичним власником групи підприємств «КСМ ГРУП» ОСОБА_13 щодо оформлення права власності на квартири, які ймовірно були предметом неправомірної вигоди, на підконтрольних осіб, а саме на ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_8 . Крім того, в ході попереднього огляду її телефону, було виявлено листування у месенджері WhatsApp з абонентом « 101 А М», де, серед іншого, згадується прізвище « ОСОБА_16 », а також з абонентами « ОСОБА_17 », « ОСОБА_18 », у чаті з яким встановлено автоматичний таймер на видалення повідомлень (фототаблиця до протоколу обшуку від 09травня 2024року).
За таких обставин, доводи прокурора про можливу причетність ОСОБА_6 до обставин, які розслідуються у межах кримінального провадження, є обґрунтованими.
Викладені обставини переконують слідчого суддю у тому, що вилучені у ОСОБА_6 мобільний телефон та флеш-накопичувач відповідають критеріям речових доказів, адже можуть містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, електронні документи, листування та інші способи контактування ОСОБА_6 з іншими особами, які могли бути причетні до вчинення кримінального правопорушення.
3.4.2.Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків (1) коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або (2) якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також (3) якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як вбачається з протоколу обшуку від 09травня 2024року, вилучений у ОСОБА_6 мобільний телефон Iphone 14 Pro містить ознаки видалення повідомлень, зокрема, за 19травня 2022року. Крім того, флеш-накопичувач USB Silicon Power містить систему логічного захисту «Bitlocker», пароль для деактивації якої ОСОБА_6 не повідомила, відомостей про вміст файлів на ньому не надала. Наведені обставини обумовлюють потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду зазначеного телефону та флеш-накопичувача, зокрема, із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в них міститься, у тому числі відновити видалену інформацію. Отже, надання ОСОБА_6 телефону для огляду, на переконання слідчого судді, не свідчить про відсутність підстав для його вилучення, позаяк не виключає наявність інших підстав, передбачених ч.2 ст.168 КПК України. Крім того, остання не повідомила пароль для подолання системи логічного захисту «Bitlocker» на флеш-носії.
Таким чином, орган досудового розслідування мав передбачені ч.2 ст.168 КПК України підстави для вилучення мобільного телефона та носія інформації.
3.4.3.Крім того, прокурор просила накласти арешт на зазначені у клопотанні документи з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як вже було зазначено, при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів слідчому судді належить перевірити відповідність майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України (ч. 3 ст.170 КПК України). При цьому позиція сторони обвинувачення (винесення постанови про визнання майна речовим доказом) у цьому контексті не має вирішального значення, на чому також наголошувала представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4
Кримінальний процесуальний закон визначає такі джерела доказів: показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст.84 КПК України).
Згідно з ч.1 ст.99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В окремих випадках, якщо документи містять ознаки, зазначені в ч.1 ст.98 КПК України, вони можуть бути визнані речовими доказами (ч. 2 ст.98 КПК України).
Отже, кримінальний процесуальний закон чітко розмежував ці різновиди джерел доказів за притаманними ним ознаками, а також визначив окремі порядки поводження з ними (ст. 100 КПК України).
Сторона обвинувачення не навела доводів про те, що ці документи були знаряддям вчинення кримінального правопорушення або зберегли на собі його сліди. Також вони не були об`єктом протиправних дій та не належать до грошей чи цінностей, набутих протиправним шляхом.
З повідомлених прокурором обставин вбачається, що наведені документи можуть містити відомості, які мають значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, разом з тим такі відомості зафіксовані в них за допомогою письмових знаків, а самі документи є матеріальними об`єктами (аркушами паперу), створеними саме з метою збереження цих відомостей.
Отже, за сукупністю ознак зазначені документи є саме документами як окремим джерелом доказів у розумінні ст.99 КПК України та не відповідають критеріям речових доказів.
За таких обставин відсутні підстави для накладення на них арешту (ч. 3 ст.170 КПК України).
3.4.4.Крім того, захід забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно є втіленням засади недоторканності права власності, яка передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом (ч. 1 ст.16 КПК України).
Разом з тим, вилучення документів обмежує право власності особи лише у випадках, коли такі документи мають ознаки майна відповідно до положень цивільного законодавства, тобто, є об`єктами цивільних прав, мають історичну, художню, наукову, літературну, економічну або іншу істотну цінність, зокрема, для особи, у якої вони вилучені.
У решті випадків, коли вилучений документ не має ознак майна, у його арешті немає практичної необхідності, він долучається слідчим, прокурором до матеріалів кримінального провадження та зберігається в цих матеріалах протягом усього часу кримінального провадження, як це передбачено ч.2 ст.100 КПК України.
Крім того, за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії (ч. 3 ст.100 КПК України).
Таким чином, накладення арешту на документи, які не є майном (об`єктом цивільного права), не відповідатиме правовій природі цього процесуального інституту, адже не пов`язане з оцінкою правомірності втручання у право власності.
Аналогічну позицію неодноразово висловлювала Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ухвала від 23серпня 2022року у справі 991/2850/22, від 06лютого 2023року у справі №991/140/23).
За таких обставин, відсутні підстави для накладення арешту на зазначені у клопотанні документи.
3.5.Щодо співмірності втручання у право власності
3.5.1.Як вже зазначала слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи прокурора про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Запропонований прокурором спосіб арешту майна у вигляді заборони володіти, користуватися та розпоряджатися ним релевантний потребам досудового розслідування у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
3.5.2.Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
3.5.3.Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч.10 ст.170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
За таких обставин, з урахуванням мотивів, наведених упп.3.4.3-3.4.4 цієї ухвали, клопотання прокурора слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
1.Клопотання задовольнити частково.
2.Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів (шляхом заборони користування та розпорядження) на майно ОСОБА_6, а саме:
мобільний телефон Iphone 14 Pro, IMEI НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ;
флеш-накопичувач USB Silicon Power із системою логічного захисту «Bitlocker».
3.В решті клопотання відмовити.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1