- Presiding judge (HACC): Bitsiuk A.V.
Справа № 991/4160/24
Провадження 1-кс/991/4197/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, представника власника (володільця) майна, - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 (далі - Кримінальне провадження), у якому прокурор просить накласти арешт на речі, вилучені 14.05.2024 у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а саме: мобільний телефон Apple Iphone 15 з SIM-карткою; мобільний телефон VIVO з двома SIM-картами (далі - Клопотання).
Клопотання мотивовано тим, що мобільні телефони відповідають критеріям речового доказу, передбачених ст. 98 КПК України, а тому накладення арешту на телефони є необхідним з метою забезпечення збереження речового доказу задля відшукання та дослідження відомостей та інформації, що міститься у пам`яті телефону, що має значення для Кримінального провадження, за участі спеціалістів у зв`язку із наявною на ньому системи логічного захисту у вигляді паролю, та з метою забезпечення проведення судової експертизи.
Детектив ОСОБА_3, який діє на підставі доручення прокурора ОСОБА_5 від 16.05.2024, у судовому засіданні Клопотання підтримав у повному обсязі, просив Клопотання задовольнити.
Представник власника (володільця) майна адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення Клопотання з підстав його необґрунтованості, з огляду на те, що ОСОБА_6 не є підозрюваною, окрім як постанови про визнання речовим доказом відсутні підстави вважати, що мобільні телефони відповідають критеріям речового доказу, що у їх пам`яті містяться відомості, які мають значення для Кримінального провадження.
Слідчий суддя, дослідивши Клопотання, а також додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників Кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе:
- необхідність такого арешту;
- наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому слідчий суддя, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.
Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах.
Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Так, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, зокрема, арешту майна.
Під час судового розгляду встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.
Так, органом досудового розслідування встановлено, що у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_10, за попередньою змовою з іншими особами, організували заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 1250 земельними ділянками загальною площею 2 493,1387 гектарів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент переходу у приватну власність становила 291 122 287 грн., чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК у Сумській області на цю суму.
За аналогічних обставин ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_10, за попередньою змовою з іншими особами, вчинили незакінчений замах на організацію заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 291 земельною ділянкою загальною площею 3281,9152 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 гривні.
Злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до ст. 12 та Примітки до ст.45 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином.
Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, наявні достатні підстави вважати про обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, що підтверджується наявними у матеріалах Клопотання документами, а саме: науковий експертний висновок Інституту землеустрою НААН щодо аналізу документів, які посвідчують право постійного користування ДП «ДГ «Іскра», звіт ДНВП «Картографія», згідно з яким встановлено, що частина земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», повністю накладають на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» закріплені станом на 1953, 1973, 1981, 1993 та 2011 рік, науковий експертний висновок Інституту землеустрою НААН щодо аналізу документів, які посвідчують право постійного користування ДП «ДГ «АФ Надія», звіт ДНВП «Картографія», згідно з яким з якими встановлено, що частина земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», накладаються на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» закріплені станом на 1953, 1973, 1981, 1993 та 2011 рік; довідки із статичної звітності 6-зем, у яких зазначено відомості про право постійного користування ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра»; лист ГУ ДГК в Сумській області від 28.07.2016, згідно з яким Головним управлінням відмовлено ДП «ДГ «АФ Надія» у відведенні у постійне користування 3520,1 га землі території Перехрестівської сільської ради, оскільки ця земля вже знаходиться у постійному користуванні державного підприємства (т.1 а. 20-138); протоколом за результатом проведення НСРД відносно ОСОБА_6 від 15.11.2023 (т.1 а. 155-162).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.04.2024 детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання і вилучення речей та документів, які мають значення для Кримінального провадження у відповідності до вказаного в ухвалі переліку (далі - Ухвала).
На підставі Ухвали 14.05.2024 детективами НАБУ проведено обшук у вищевказаній квартирі, у ході якого вилучено мобільний телефон Apple Iphone 15 з SIM-карткою, мобільний телефон VIVO з двома SIM-картами (далі - Мобільні телефони).
Щодо наявності підстав для накладення арешту на Мобільні телефони слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду (абз.2 ч.2 ст. 168 КПК України).
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз.3 ч.2 ст. 168 КПК України).
Ухвалою було надано дозвіл на відшукання і вилучення мобільних терміналів, з-за допомогою яких підтримувався зв`язок між ОСОБА_6 та іншими особами залученими до вчинення злочину, який розслідується у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019, та на яких можуть міститися відомості про вчинене кримінальне правопорушення, або за допомогою яких через електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Line, Skype, WeChat та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook», могла передаватися інформація, яка стосується вчинення даного кримінального правопорушення.
Згідно протоколу обшуку від 14.05.2024 вбачається, що у ході обшуку віднайдено Мобільні телефони, оглядом яких встановлено, що вони захищені системою логічного захисту, ОСОБА_6 відмовилася розблокувати телефони для огляду та повідомити пароль доступу до телефонів. Мобільні телефони було вилучено з метою проведення експертного дослідження для подолання системи логічного захисту (т.1 а. 150-151).
Відтак, з огляду на положення ч.2 ст. 168 КПК України Мобільні телефони було вилучено у відповідності до норм КПК України.
Як вказано у протоколі обшуку та підтвердив детектив у судовому засіданні, під час первинного огляду Мобільних телефонів встановлено, що доступ до них обмежено подоланням системи логічного захисту у вигляді паролю, добровільно надавати пароль для подолання системи логічного захисту ОСОБА_6 відмовилася, у зв`язку з чим Мобільні телефони було вилучено для подолання такої системи та подальшого огляду із залученням експертів.
Постановою детектива ОСОБА_3 від 14.05.2024 Мобільні телефони визнано речовим доказом у Кримінальному провадженні.
Так, з огляду на наявні у матеріалах Кримінального провадження докази на підтвердження наявності достатніх підстав вважати, що до процесу заволодіння особливо цінними землями державної власності, які перебували на праві постійного користування у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», може бути причетна ОСОБА_6 (протокол за результатом проведення НСРД відносно ОСОБА_6 від 15.11.2023 (т.1 а. 155-162), існують достатні підстави вважати, що Мобільні телефони могли бути використані під час подій, які розслідуються в рамках Кримінального провадження, задля обміну між причетними до вчинення злочину особами інформацією щодо обставин заволодіння земельними ділянками, а отже у Мобільних телефонах можуть міститися файли/листування з причетними до вчинення злочину особами, відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у Кримінальному провадженні, що свідчить про відповідність телефонів критеріям речового доказу, зазначеним у статті 98 КПК України.
З огляду на те, що існують достатні підстави вважати про причетність ОСОБА_6 до подій, у зв`язку з якими здійснюється досудове розслідування у Кримінальному провадженні, та з урахуванням того, що наявні достатні підстави вважати, що Мобільні телефони могли використовуватися нею під час вищевказаних подій, і у пам`яті телефонів можуть міститися дані, які мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у Кримінальному провадженні, зокрема, Мобільні телефони могли використовуватися для комунікації між причетними до вчинення злочину особами під час вчинення злочину, з огляду на відповідність Мобільних телефонів критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, наявність на Мобільних телефонах системи логічного захисту доступу до інформації та ненадання власником (володільцем) телефонів паролю для подолання цієї системи, що унеможливлює дослідження вмісту їх пам`яті без застосування спеціальних технічних знань, навичок та обладнання для подолання системи логічного захисту доступу, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо необхідності накладання арешту на вказане майно - для подальшого проведення огляду за участю спеціаліста, проведення експертного дослідження, зокрема, з метою дослідження наявної у Мобільних телефонах інформації/файлів, які мають значення для досудового розслідування, відновлення видалених файлів та інформації/листування, для подальшого використання таких відомостей в якості доказів на підтвердження або спростування обставин, які підлягають доказуванню у Кримінальному провадженні.
Метою накладення арешту на Мобільні телефони відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення збереження речового доказу, оскільки, враховуючи можливу причетність до вчинення злочину ОСОБА_6, є достатні підстави вважати, що наявні ризики втрати, знищення інформації та відомостей, що на них містяться, а також ризики приховування, пошкодження, псування, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
Таким чином, зважаючи на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке розслідується у Кримінальному провадженні, такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна, зважаючи на можливу наявність на телефонах відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час Кримінального провадження, відповідність такого майна критеріям речового доказу, існування ризиків щодо можливості втрати, знищення інформації та відомостей, що на них містяться, а також ризики приховування, пошкодження, псування, відчуження Мобільних телефонів, враховуючи, що для виконання завдань Кримінального провадження є необхідність, щоб Мобільні телефони на період досудового розслідування та здійснення слідчих дій залишалися у незміненому стані, з урахуванням необхідності забезпечення проведення огляду телефонів спеціалістом з метою подолання системи логічного захисту, а в подальшому - експертного дослідження з метою відновлення видалених файлів та інформації/листування, що стосуються обставин вчинення злочину, з метою забезпечення збереження речового доказу, слідчий суддя вважає, що застосування такого заходу забезпечення Кримінального провадження як арешт Мобільних телефонів відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням Кримінального провадження у відповідності до положень ст. 2 КПК України, не призведе до суттєвих наслідків, що позначиться на інтересах власника (володільця) майна, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у разі необхідності забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Таким чином, арешт на майно з метою його збереження як речового доказу накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи у випадку встановлення слідчим суддею наявності достатніх підстав вважати щодо відповідності такого майна критеріям речового доказу (ст. 98 КПК України) та необхідності такого арешту, та для вирішення даного питання не є обов`язковим встановлення факту перебування такої особи у певному процесуальному статусі у кримінальному провадженні, зокрема, у статусі підозрюваного, що спростовує доводи представника.
З огляду на викладене, Клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 98, 170-173, 309, 369-372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на речі, вилучені 14.05.2024 у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
- мобільний телефон Apple Iphone 15 з SIM-карткою;
- мобільний телефон VIVO з двома SIM-картами.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_11