- Presiding judge (HACC): Bitsiuk A.V.
Справа № 991/2754/24
Провадження 1-кс/991/2780/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, захисників - адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві скаргу адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на рішення (постанову) детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 від 07.09.2023 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017, зокрема за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,
В С Т А Н О В И В:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, на рішення (постанову) детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_7 від 07.09.2023 про зупинення досудового розслідування (далі - Скарга) у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017, зокрема, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України (далі - Кримінальне провадження), в якій захисник просить:
- скасувати постанову детектива НАБУ ОСОБА_7 від 07.09.2023 про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні.
Скарга мотивована наступним:
1) ОСОБА_5 не перебуває у міжнародному розшуку (з 2017 року проживає з родиною у США, про що відомо стороні обвинувачення та що виключає можливість оголошення ОСОБА_5 у розшук, оскільки до оголошення підозрюваного у розшук слідчий/прокурор зобов`язані вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження згідно абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України; ОСОБА_5 жодного разу не надходили повістки про виклик в порядку ч. 7 ст. 135, ч. 1 ст. 566 КПК України; червоне оповіщення стосовно ОСОБА_5 не опубліковано, видалено з бази даних);
2) зі змісту оскаржуваної постанови не можливо встановити, які саме процесуальні дії необхідно провести у межах міжнародного співробітництва, яке значення вони мають для Кримінального провадження; запити про міжнародну правову допомогу є штучною підставою для зупинення досудового розслідування оскільки в наданих захиснику для ознайомлення матеріалах відсутні такі запити й документи щодо них (докази їх направлення, отримання, стану виконання тощо);
3) оскаржувана постанова є невмотивованою, з її змісту неможливо встановити чому подальше розслідування Кримінального провадження без виконання запитів є неможливим, яке значення для Кримінального провадження вони мають;
4) порушено право ОСОБА_5 на розумні строки досудового розслідування (досудове розслідування здійснюється понад 7 років);
5) відсутні перешкоди для здійснення досудового розслідування за відсутності ОСОБА_5, оскільки щодо нього прийнято рішення про здійснення спеціального досудового розслідування;
7) враховуючи положення Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII та Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII, якими були внесені зміни до положень КПК України щодо продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскаржувана постанова винесена поза межами строку досудового розслідування, оскільки після об`єднання Кримінального провадження із кримінальним провадженням № 52020000000000191 від 17.03.2020, Кримінальне провадження стало об`єднаним кримінальним провадженням, в якому строк досудового розслідування мав продовжувати слідчий суддя.
В судовому засіданні захисники ОСОБА_4, ОСОБА_3 доводи Скарги підтримали, просили задовольнити із викладених у ній підстав.
Детектив НАБУ ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подав письмові заперечення, в яких просив здійснити розгляд Скарги без участі детектива та відмовити у її задоволенні, посилаючись на наступне: у оскаржуваній постанові зазначено ряд самостійних підстав для зупинення досудового розслідування Кримінального провадження; ОСОБА_5 та ОСОБА_8 оголошені у міжнародний розшук, про що винесені окремі постанови, які є належним доказом оголошення такого розшуку; на даний час досудове розслідування не завершено, розголошення змісту запитів про міжнародну правову допомогу може зашкодити досудовому розслідуванню на даній стадії, що свідчить про обґрунтованість постанови в частині не відображення мети скерування відповідних запитів; у постанові про зупинення досудового розслідування допущена технічна помилка щодо наявності необхідності виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва на території Республіки Панама, куди скеровано запит, яка не впливає на наявність підстав для зупинення кримінального провадження, а впливає тільки на їх кількість; аргументи сторони захисту щодо довготривалого строку здійснення досудового розслідування ґрунтуються виключно на оціночних судженнях та вирваному з контексту трактуванні положень КПК України і жодним чином не враховують об`єктивність та законність підстав зупинення а також необхідність досягнення завдань кримінального провадження.
Враховуючи положення статті 306 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду Скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд Скарги за відсутності особи, рішення якої оскаржується.
Дослідивши зміст Скарги та додані до неї матеріали, заслухавши доводи захисників, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п.5 ч.1 ст. 3 КПК України).
Статтею 280 КПК України передбачено підстави та порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене у разі, якщо наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.
Відповідно до ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.
Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого, дізнавача за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 4 ст. 280 КПК України).
Частиною 5 статті 110 КПК України встановлено, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні, зокрема за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КПК України.
07.09.2023 детективом НАБУ ОСОБА_6 винесено постанову про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні, яка є предметом оскарження (далі - Постанова).
Зі змісту Постанови вбачається, що для прийняття рішення про зупинення досудового розслідування стали наступні підстави:
- постановами детектива НАБУ ОСОБА_9 від 26.02.2020 підозрюваного ОСОБА_5 та підозрювану ОСОБА_10 оголошено в міжнародний розшук;
- 28.05.2020 до компетентного органу Держави Ізраїль направлено запит про міжнародну правову допомогу з метою перевірки можливого перебування підозрюваної ОСОБА_10 на території Держави Ізраїль, та щодо проведення в межах міжнародного співробітництва процесуальних дій за участі підозрюваної ОСОБА_10 ;
- постановою детектива НАБУ ОСОБА_11 від 31.07.2023 оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_8 ;
- скеровано запити про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Республіки Панама, Швейцарської Конфедерації, Співдружності Домініки.
Крім того, у Постанові детектив зазначив, що за результатами аналізу матеріалів досудового розслідування, станом на момент прийняття цього процесуального рішення, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставив вчинення кримінального правопорушення, залишається актуальною необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва. Незастосування у цьому випадку положення закону про зупинення досудового розслідування призведе до невиправданого витрачання його строків та подальшого їх закінчення, а це, у свою чергу, з урахуванням положень ч. 8 ст. 223 КПК України щодо заборони проведення слідчих (розшукових) дій після закінчення строків досудового розслідування, унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.
Таким чином, у Постанові зазначено обставини, які стали підставами для зупинення досудового розслідування, та такі підстави передбачені законом у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України та п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України, а також зазначено мотиви прийняття постанови.
Крім того, Постанова відповідає вимогам статті 110 КПК України, зокрема, містить вступну частину, прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову, мотивувальну частину, яка містить відомості про підстави для прийняття відповідного рішення, що зазначені вище, резолютивну частину, яка містить відомості про зміст прийнятого процесуального рішення, підпис особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, підпис особи, яка погодила прийняте рішення.
Доводи сторони захисту про те, що Постанова не містить належного обґрунтування підстав зупинення досудового розслідування, у зв`язку з чим не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, відхиляються слідчим суддею, оскільки відповідно до вимог вказаної статті в постанові повинно бути зазначено зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, що і дотримано при винесені вказаної постанови. Статтею 110 КПК України, ч. 4 ст. 280 КПК України не передбачено такої вимоги до змісту постанови як обґрунтування обставин, які стали підставами для прийняття постанови, зокрема, підставами для зупинення досудового розслідування.
Частина 5 ст. 110 КПК України встановлює вимогу про необхідність зазначення що саме стало підставою для прийняття відповідної постанови.
Прийняття рішення про необхідність проведення тих чи інших слідчих/процесуальних дій (оголошення у розшук особи, направлення запитів про міжнародну правову допомогу) під час досудового розслідування перебуває в межах дискреційних повноважень слідчого/прокурора, який є самостійним у своїй процесуальній діяльності (ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України).
За такого, слідчий суддя при розгляді Скарги на рішення про зупинення досудового розслідування не уповноважений надавати оцінку обґрунтованості та законності прийнятих рішень, зокрема, що передувало прийняттю таких рішень (про оголошення особи у розшук, щодо необхідності направлення запитів про міжнародну правову допомогу), які стали підставою для прийняття рішення про зупинення досудового розслідування та винесення Постанови. Факт існування відповідних підстав та їх відображення у Постанові свідчить про те, що рішення про зупинення досудового розслідування прийнято у відповідності до положень закону.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Аналіз зазначеної норми процесуального закону дає підстави зробити висновок, що оголошення у розшук підозрюваного здійснюється у разі якщо він не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови його належного повідомлення про такий виклик, і наявності однієї з наступних умов:
1) якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме;
2) підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України;
3) підозрюваний виїхав та/або перебуває за межами України.
При цьому, термін «місцезнаходження» згадується тільки у першій умові.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 281 КПК України передбачено, що до оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
Таким чином системний аналіз положень ч.1 ст.218 КПК України дає підстави зробити висновок, що слідчий/прокурор повинен вжити заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного до оголошення його у розшук у разі, якщо місце знаходження підозрюваного на неокупованій території Україні невідомо. А у разі, якщо підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України, прокурор/слідчий таких заходів вживати не зобов`язані.
Такий висновок цілком логічно співвідноситься з можливостями слідчого/прокурора встановлювати місцезнаходження підозрюваного шляхом проведення слідчих (розшукових) дій на неокупованій територій Україні і відсутності таких можливостей на тимчасово окупованій території України або за її межами до оголошення підозрюваного у міжнародний або міждержавний розшук.
Постановою детектива від 26.02.2020 оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_5, що не заперечується стороною захисту. Судовим розглядом Скарги встановлено, що з 2017 року ОСОБА_5 проживає за кордоном. Таким чином, станом на дату оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_5, він виїхав та перебуває за межами території України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у слідчого/прокурора обов`язку вживати заходів для встановлення місцезнаходження підозрюваного, який виїхав та перебуває за межами України.
Перебування підозрюваного за межами України та нез`явлення на виклики є самостійною підставою для оголошення його в розшук, у тому числі міжнародний. Обізнаність сторони обвинувачення про місцеперебування підозрюваного, який не з`являється на виклики, за межами України не є підставою для припинення розшуку, оскільки в такому випадку метою розшуку є забезпечення явки підозрюваного до органу досудового розслідування/прокурора/суду.
Пункт 2 ч. 1 ст. 280 КПК України чітко регламентує, що досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Так, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок встановити наявність факту оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук. За таких обставин, постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281, п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України. У той же час положенням ч. 7 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. З урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, перевірка та встановлення наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук особи, виходять за межі повноважень слідчого судді в рамках процедури розгляду ним скарги на постанову про зупинення досудового розслідування та ставить під сумнів законність постанови детектива, якою таку особу оголошено у міжнародний розшук.
Єдиним елементом, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у вигляді: (а) окремої постанови, якщо досудове розслідування не зупиняється; (б) постанови про зупинення досудового розслідування, якщо досудове розслідування зупиняється (в ній зазначається про оголошення особи у розшук).
Вказаний висновок узгоджується з висновком колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 28.07.2022 (справа № 991/2277/22 провадження № 11-сс/991/208/22), в ухвалі від 10.04.2024 (справа № 991/1940/24 провадження № 11- сс/991/245/24).
Таким чином, у даному випадку доказом того, що така підстава для зупинення досудового розслідування (оголошення в розшук підозрюваних ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ) дійсно існує з огляду на положення статей 110, 281 КПК України є постанова слідчого/прокурора про оголошення у розшук.
Як встановлено в ході судового розгляду і сторонами не заперечувався цей факт, постановами детектива НАБУ ОСОБА_9 від 26.02.2020 та постановою детектива НАБУ ОСОБА_11 від 31.07.2023 підозрюваних ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 оголошено в міжнародний розшук.
Фактично, винесення вказаних постанов свідчить про те, що вказаних осіб оголошено у міжнародний розшук, саме цей факт свідчить про існування передбаченої законом підстави для зупинення досудового розслідування.
Частина 3 ст. 281 КПК України передбачає, що у подальшому оголошений розшук здійснюється за відповідним доручення, але поняття «здійснення розшуку» не є тотожним поняттю «оголошення розшуку» за змістом статті 281 КПК України. Розшук здійснюється після його оголошення, при чому здійснення розшуку стосується вирішення організаційних питань, які вирішуються після його оголошення. Подальше скерування матеріалів до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для організації міжнародного розшуку підозрюваного є організаційним етапом такого розшуку і є наслідком виникнення такого юридичного факту як оголошення особи у міжнародний розшук.
Вказану правову позицію підтверджує зміст ст. 281 КПК України, яка визначає загальні правила оголошення у розшук і здійснення розшуку.
При цьому, слідчий (детектив) вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол, так і поза нею.
Положення «Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол», затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, визначають, що однією з цілей міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу є установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються. При цьому не зазначається, що виключно вказана Інструкція регулює питання встановлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, зокрема оголошено їх міжнародний розшук.
Крім того, КПК України не обмежує поняття міжнародного розшуку тільки міжнародним розшуком з використанням інформаційної системи Інтерполу.
Так, за змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи ще не свідчить про те, що особа не оголошена у міжнародний розшук, а може свідчити, що такий розшук не здійснюється цією організацією, але у цьому випадку компетентні органи відповідної країни для здійснення розшуку мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.
Міжнародна організація кримінальної поліції Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.
Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук ОСОБА_5 або не здійснення організацією Інтерпол його розшуку не свідчить про те, що підозрюваний не оголошений у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК України не пов`язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук).
Оскільки, детективом винесено постанови про оголошення міжнародного розшуку підозрюваних ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, що не оспорюється стороною захисту, то можна зробити висновок, що останніх оголошено у міжнародний розшук (як один із видів розшуку), тобто існує така підстава для зупинення досудового розслідування, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.
Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.280 КПК України, перебування за межами України підозрюваного та його неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, є самостійною підставою для оголошення особи в розшук, в тому числі міжнародний, незалежно від обізнаності органу досудового розслідування про місце перебування підозрюваного за межами України.
Так, у Постанові детектив зазначає про направлення у рамках Кримінального провадження запитів про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Держави Ізраїль, Республіки Панама, Швейцарської Конфедерації, Співдружності Домініки.
Як зазначив детектив у письмових запереченнях, рішення про розголошення змісту запитів про міжнародну правову допомогу, скерованих компетентним органам в межах Кримінального провадження, уповноваженими на це суб`єктами не приймалися, тож відповідно такі відомості є таємницею досудового розслідування та їх розголошення на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.
Положеннями статті 221 КПК України встановлено порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення, а статтею 290 КПК України - порядок відкриття матеріалів іншій стороні після завершення досудового розслідування.
При цьому, за ч. 1 ст. 221 КПК України, на сторону обвинувачення покладено обов`язок надати матеріали досудового розслідування для ознайомлення за виключенням, зокрема тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.
Статтею 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Таким чином, на стадії досудового розслідування саме прокурор або слідчий є тією особою, яка визначає обсяг відомостей, що становлять таємницю досудового розслідування, і приймає рішення про наявність/відсутність можливості розголошення відповідних відомостей.
При цьому в ч. 1 ст. 36 та в ч. 5 ст. 40 КПК України закріплено, що прокурор і слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Системний аналіз зазначених норм свідчить, що вирішення питання щодо наявності/відсутності можливості розголошення відомостей досудового розслідування на стадії досудового розслідування належить до дискреційних повноважень слідчого/прокурора та саме вони визначають, які саме відомості та на якій саме стадії досудового розслідування підлягають розголошенню.
За ч. 4 ст. 280 КПК України, копія постанови про зупинення досудового розслідування надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які мають право її оскаржити слідчому судді.
Таким чином, КПК України прямо зобов`язує слідчого/прокурора направити відповідну постанову, зокрема стороні захисту, що свідчить про неминучість розкриття її змісту.
Разом з тим, передчасне і неконтрольоване розголошення даних досудового розслідування може вплинути на хід досудового розслідування, завдати шкоди не тільки повноті й об`єктивності встановлення обставин кримінального правопорушення, а й інтересам учасників кримінального провадження.
Наявність необхідності виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва у Кримінальному провадженні, про що зазначено у Постанові, з урахуванням необхідності недопущення розголошення таємниці досудового розслідування, є достатньою підставою для зупинення досудового розслідування Кримінального провадження згідно п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України.
Доводи сторони захисту про те, що Постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки у ній не зазначено якими документами підтверджується, що такі запити направлено до компетентних органів іноземних країн та що такі запити прийняті до виконання, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки положеннями КПК України не передбачено серед вимог, які встановлені до змісту рішень слідчого/прокурора, необхідність зазначати таку інформацію.
При цьому, відсутність доказів направлення, прийняття до виконання запитів про міжнародну правову допомогу не є підставою для скасування Постанови.
Постанова винесена у зв`язку з тим, що у Кримінальному провадженні оголошено у розшук підозрюваних, у тому числі ОСОБА_5, та наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва, та у відповідності до ч. 5 ст. 110 КПК України детективом у Постанові зазначено відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови - наявність постанов про оголошення у міжнародний розшук підозрюваних ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, направлення запитів про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Держави Ізраїль, Республіки Панама, Швейцарської Конфедерації, Співдружності Домініки, у яких ставиться питання про виконання певних слідчих та інших процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва, що в повному обсязі відповідає вимогам, які встановлені ч. 5 ст. 110 КПК України до змісту постанови.
Можливе помилкове внесення до тексту Постанови відомостей про здійснення запиту про міжнародну правову допомогу до компетентних органів однієї з країн, не свідчить про відсутність необхідності для здійснення інших запитів та не вказує на відсутність підстав для зупинення досудового розслідування за п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України.
При цьому, у Постанові обґрунтовано обставини, які стали підставою для зупинення досудового розслідування, в тій мірі, що є необхідним з урахуванням встановлених КПК України вимог.
Наявність у Постанові передбачених законом підстав для зупинення досудового розслідування з урахуванням відповідності Постанови формальним вимогам, зазначеним у ч.5 ст. 110 КПК України, щодо структури, форми, змісту, є достатнім аби дійти висновку про її законність та обґрунтованість.
Щодо доводів Скарги про неможливість встановлення зі змісту Постанови, яке значення для досудового розслідування та зокрема підозрюваного ОСОБА_5, мають запити про міжнародну правову допомогу, то слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України).
Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зазначені у ст. 91 КПК України, зокрема, підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України). Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ч. 1 ст. 92 КПК України). Докази можуть бути одержані на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження (ч. 4 ст. 93 КПК України).
З огляду на зміст Постанови, з метою повного всебічного та об`єктивного з`ясування обставин вчинення кримінального правопорушення, у тому числі, для підтвердження відомостей, отриманих на підставі вже здобутих доказів у Кримінальному провадженні, зокрема, щодо причетності ОСОБА_5 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, органом досудового розслідування направлені відповідні запити, задля отримання якомога більше доказів, які в своїй сукупності нададуть можливість підтвердити або спростувати обставини вчинення кримінального правопорушення, які встановлені/встановлюються у Кримінальному провадженні та підлягають доказуванню.
Таким чином, звертаючись із запитами про міжнародну правову допомогу до компетентних органів іноземних держав, орган досудового розслідування реалізує своє право на збирання доказів. Чи будуть такі докази належними, допустимими та достовірними буде вирішувати суд під час судового розгляду у випадку направлення обвинувального акта до суду.
Та обставина, що стосовно підозрюваного ОСОБА_5 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування, не свідчить про незаконність Постанови та необхідність її скасування, а тому такі доводи сторони захисту є необґрунтованими з огляду на наступне.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 218 КПК України орган досудового розслідування наділений можливістю встановлювати місцезнаходження підозрюваного шляхом проведення слідчих (розшукових) дій на неокупованій територій Україні, при цьому така можливість відсутня на тимчасово окупованій території України або за її межами до оголошення підозрюваного у міжнародний або міждержавний розшук.
Згідно положень ст. 297-1 КПК України прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного є передумовою звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про отримання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно такого підозрюваного. Таким чином, оголошення у міжнародний розшук підозрюваного та здійснення спеціального досудового розслідування відносно цього підозрюваного не є взаємовиключними обставинами.
За відсутності постанови про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук отримання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно цього підозрюваного є неможливим.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється щодо підозрюваного, який ухиляється від явки на виклик слідчого/прокурора без поважної причини більш як два рази та оголошений у міжнародний розшук (ч.5 ст. 139, ст. 297-1 КПК України), задля забезпечення здійснення швидкого досудового розслідування Кримінального провадження (виконання всіх необхідних слідчих та процесуальних дій з метою отриманні доказів на підтвердження існування обставин, які підлягають доказуванню) на засадах законності за відсутності підозрюваного, місцезнаходження якого невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави
Відповідає загальним правилам досудового розслідування зупинення досудового розслідування з підстав необхідності виконання процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва та оголошення у розшук підозрюваного, у тому числі, стосовно якого здійснюється спеціальне досудове розслідування, обумовлено тим, що досудове розслідування неможливо завершити без виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва. Глава 24-1 «Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень» КПК України не містить положень щодо виконання процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва.
У такому випадку досудове розслідування зупиняється задля запобігання невиправданому витрачанню його строків, вичерпання яких унеможливить подальше досудове розслідування/судове провадження, при цьому розшук підозрюваного продовжується.
Надання на підставі ухвали суду дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного, якого оголошено у міжнародний розшук, не виключає можливість прийняття рішення про зупинення досудового розслідування з підстав оголошення цього підозрюваного у розшук. Відповідні рішення приймаються з різних підстав та переслідують різну мету.
Детективом при винесенні Постанови дотримано вимог ч.5 ст. 110, ст. 280 КПК України, а за такого відсутні підстави для її скасування із зазначених підстав.
Доводи сторони захисту про затягування строків досудового розслідування внаслідок його тривалого зупинення не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови та не є підставою для її скасування, оскільки питання про розумність строків досудового розслідування забезпечується шляхом застосування положень ст.28 та ч.1 ст.114 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Крім того, недотримання розумних строків слідчим/прокурором під час досудового розслідування може бути оскаржено прокурору вищого рівня у порядку ст. 308 КПК України.
Посилання сторони захисту на інші судові рішення, в яких викладені висновки щодо змісту постанови про зупинення досудового розслідування кримінального провадження та які відомості така постанова має містити, обставини, які мають бути предметом перевірки, яка здійснюється слідчим суддею під час розгляду скарги на відповідну постанову, не беруться до уваги, оскільки наведені висновки не мають обов`язкового характеру для слідчого судді, який розглядає Скаргу.
Крім того, у КПК України відсутні вимоги, які встановлюються саме до змісту постанови про зупинення досудового розслідування кримінального провадження. Стаття 110 КПК України встановлює єдині вимоги до змісту процесуального рішення слідчого, прокурора, яке приймається у формі постанови, та такі вимоги мають бути застосовані слідчим/прокурором при прийнятті ними постанов з будь-яких питань. Оскаржувана Постанова відповідає вимогам, які передбачені ст. 110 КПК України, що свідчить про відсутність підстав вважати її незаконною та необґрунтованою.
Що стосується доводів Скарги щодо винесення Постанови поза межами строку досудового розслідування Кримінального провадження внаслідок закінчення строків досудового розслідування 22.03.2020 (Том № 1 а. 6), оскільки строки продовжувалися прокурором як неуповноваженим суб`єктом, а Кримінальне провадження є об`єднаним кримінальним провадженням, яке містить епізоди, що внесені до ЄРДР як до 16.03.2018, так і після 16.03.2018, а отже такі строки можуть бути продовжені лише в межах судового контролю, слідчий суддя відхиляє з огляду на наступне.
Дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце. Регулювання дії норм кримінального процесуального закону України здійснюється через ст. 5 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Говорячи про напрям темпоральної дії нормативно-правового акту в цьому випадку, законодавець однозначно закріпив його перспективну дію (поширення нормативно-правового акту на юридичні факти, права і обов`язки учасників кримінально-процесуальних відносин, самі правовідносини, які виникають після моменту набуття ним чинності). На відміну від матеріального закону, процесуальний закон не має зворотної дії в часі, навіть в тому випадку, якщо його застосування створює більш сприятливе становище учасників кримінального провадження; поворот процесу не можливий.
До 16.03.2018 ст. 219 КПК України щодо строків досудового розслідування мала таку редакцію - досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру (п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України). Стосовно продовження строку досудового розслідування ч. 2 ст. 294 КПК України передбачала, якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених п. 2 та 3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури; 2) до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником; 3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками.
Законом № 2147-VIІI, який набув чинності 16.03.2018, внесені зміни до ст. 219, 294 КПК України. Цим законом, в тому числі, змінено процесуальний порядок продовження строку досудового розслідування. Також визначено коло суб`єктів, які мають прийняти рішення про продовження досудового розслідування в залежності від строку.
Так ч. 3 ст. 294 КПК України в редакції Закону № 2147-VIІI визначено, що у разі якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 абз. 3 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених п. 2 та 3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; 2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; 3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками.
Разом з цим, відповідно до Закону № 2147-VIІI (п. 4 § 2 Прикінцевих положень) був визначений момент та умови набуття чинності відповідними змінами у ст. 294 КПК України - вони: 1) вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом; 2) не мають зворотної дії в часі; 3) застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін, тобто після 16.03.2018.
Таким чином, у справах по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань до введення в дію цих змін, тобто до 16.03.2018 застосовувалась редакція статті 294 КПК України, яка діяла до 16.03.2018 року.
А у справах по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін, тобто після 16.03.2018 застосовувалась редакція статті 294 КПК України, яка діяла після 16.03.2018 року.
Тобто, законодавцем застосовано правовий режим дії одночасно двох редакцій статті 294 КПК України (нової та попередньої) в залежності від того, коли були внесені відомості до Єдниного реєстру досудових розслідувань у справі.
Надалі 01.07.2020 набули чинності зміни до ст. 294 КПК України, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII. У відповідності до цього закону змінено редакцію ст. 294 КПК України, яку внесено Законом № 2147-VIIІ.
При цьому, Законом № 2617-VIII не змінювалась редакція ст.294 КПК України, яка діяла до змін внесених Законом № 2147-VIIІ і яка застосовувалась до справах, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань до введення в дію цих змін, тобто до 16.03.2018. Про що свідчить той факт, що пункт 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 продовжив діяти.
Таким чином, після 01.07.2020 режим одночасної дії двох редакцій статті 294 КПК України продовжив діяти і продовжила застосовуватись редакція статті 294 КПК України, яка діяла до 16.03.2018 року у справах, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань до 16.03.2018 Тобто, відповідні прокурори мали повноваження в таких справах продовжувати строки досудового розслідування в порядку, передбаченому редакцією статті 294 КПК України, яка діяла до 16.03.2018 року.
Як вбачається із витягу з ЄРДР (Том № 1 а. 79-87), у Кримінальному провадженні відомості внесені: 31.05.2017 - епізод 1 (ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України), 30.10.2017 - епізоди 2,3,5-7 (ч.5 ст.191, ч.1 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України), 08.12.2017 - епізод 4 (ч. 1 ст. 357 КК України), 17.03.2020 - епізод 8 (ч. 4 ст. 368-3 КК України), 27.10.2020 - епізод 9 (ч.2 ст. 364 КК України), 11.06.2021 - епізоди 10-12 (ч.1 ст. 384, ч.1 ст. 387, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 27 ч.1 ст. 384 КК України), 27.06.2023 - епізоди 13,14 (ч.4 ст. 358, ч. 3 ст. 382 КК України).
Згідно відомостей із ЄРДР (Том № 1 а. 88-98), 22.01.2020 повідомлено про підозру ряду осіб, у тому числі ОСОБА_5 .
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 від 16.07.2020 строк досудового розслідування Кримінального провадження продовжено до 12 місяців, що відповідає повноваженням прокурора у справі з урахуванням наведеного вище висновку, оскільки перші відомості про кримінальне правопорушення внесені у справі до 16.03.2018 року.
На час продовження прокурором строку досудового розслідування (16.07.2020) в Кримінальному провадженні не існувало правових висновків Верховного суду, які б надавали відповідь на питання який суб`єкт уповноважений на продовження строку досудового розслідування у справі, відомості по якій внесені до набуття чинності Законом №2147-VIII, об`єднаній з іншими кримінальними провадженнями, відомості в яких внесені після набуття ним чинності.
Той факт, що станом на даний час існують з приводу цього висновки Верховного Суду, не робить продовження прокурором строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях, первісні відомості в яких внесені до ЄРДР до 16 березня 2018 року, автоматично протиправним.
Висновки, сформульовані в постанові ОП ККС ВС від 31 жовтня 2022 року у справі №753/12578/19, стосувалися застосування положень ст. 294 КПК в об`єднаних провадженнях, відповідно до яких:
- продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в межах повноважень, визначених положеннями Законів №2147-VIII і №2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 15 березня 2018 року і які були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати;
- положення п.4 §2 Прикінцевих положень Закону №2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК;
- кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування виникають з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього звернення із відповідним клопотанням до повноважного суб`єкта у зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями ст.295, 295-1 КПК, і до них застосовуються положення цього Кодексу, чинні на момент початку виконання відповідної дії або прийняття процесуального рішення.
ОП ККС ВС у вищевказаній постанові наводить твердження, що незастосування положень Законів №2147-VIII і №2617-VIII у справах, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію відповідних змін, а також у тих випадках, коли вказані провадження об`єднані із тими, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР до 16 березня 2018 року, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через недотримання встановленої законом форми здійснення судового контролю за вирішенням питання про продовження строків досудового розслідування.
Однак в даному випадку слідчий суддя не може визнати помилковими дії сторони обвинувачення щодо продовження строку досудового розслідування в умовах, коли Прикінцеві положення Закону №2147-VIII містять застереження щодо застосування правил продовження строку досудового розслідування та передбачають, що зазначені зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін.
У Кримінальному провадженні було вперше повідомлено про підозру кількох осіб 22.01.2020. Постановою заступника Генерального прокурора від 13.03.2020 строк досудового розслідування продовжено до 6 місяців, тобто до 22.07.2020. Постановою заступника Генерального прокурора від 16.07.2020 строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні продовжено до 12 місяців, тобто до 22.01.2021. При цьому, Кримінальне поводження неодноразово зупинялось та поновлювалось.
Враховуючи, що в даному кримінальному провадженні, в якому розпочато досудове розслідування до 16.03.2018 (відповідні перші відомості внесені до ЄРДР до вказаної дати), з огляду на наявність у відповідного прокурора права продовження строку досудового розслідування в кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16.03.2018, вищевказані постанови не суперечать вимогам КПК України на час їх винесення і відповідають обсягу повноважень відповідного прокурора.
Крім того, виходячи з буквального тлумачення тексту частині 1 та 2 статті 214 КПК України, момент початку досудового розслідування щодо певного злочину співпадає з моментом внесення до ЄРДР відомостей, які можуть свідчити про цей злочин. Інші відомості, що стосуються розслідування, у тому числі інформація про об`єднання або виділення матеріалів кримінального провадження не змінюють дату внесення до ЄРДР відомостей про це кримінальне правопорушення (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 11.04.2023 у справі № 201/3571/20).
За такого, слідчий суддя дійшов висновку про дотримання стороною обвинувачення порядку продовження строків досудового розслідування в Кримінальному провадженні.
Продовження строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні відповідним прокурором не є протиправним, а за такого, відсутні підстави вважати, що строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні закінчився на час винесення Постанови.
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону україни «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частина 6 ст.368 КПК України передбачає, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 2 ст.439 КПК України встановлено, що Вказівки суду, який розглянув справу вв касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Водночас, слід зазначити, що в термінах формальної логіки висновок щодо застосування норми права (правовий висновок) - це таке судження, яке є більшим засновком у дедуктивному умовиводі в процесі застосування норми права в одній справі, і яке може так само бути більшим засновком в іншій справі. Такий висновок формулюється подібно до того, як формулюється норма права: таким чином, аби він міг бути застосований до невизначеного кола осіб у правовідносинах, які за всіма істотними ознаками, викладеними абстрактно у висновку, подібні до тих правовідносин, стосовно яких його було зроблено у розглянутій справі. Абстрактним (на противагу конкретному) є таке формулювання, яке дозволяє відокремити висновок від конкретних, унікальних обставин справи. Висновок може бути застосований у подібних правовідносинах, якщо він дозволяє визначити істотні ознаки правовідносин, стосовно яких він зроблений. У зв`язку з цим цінність і значення має саме висновок Верховного Суду про те, як слід застосовувати певні норми, а не висновок про результат застосування певних норм до конкретних обставин справи.
Системне тлумачення норм, які містяться у ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 6 ст. 368, ч. 2 ст. 439 КПК України, свідчить про відсутність у суду імперативного обов`язку у будь-якому випадку дотримуватися висновків Верховного Суду при застосуванні норм процесуального права. До того ж, таке дотримання у повній мірі не завжди можливе, враховуючи, наприклад, суперечливість висновків. Такі висновки мають враховуватися, проте тлумачення норм права, оцінка фактів та доводів сторін під час ухвалення рішення належить виключно до компетенції суду, який розглядає справу.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо необхідності врахування висновків постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 310/9496/19 від 23.04.2020. При цьому, вказаний висновок не може прирівнюватися до висновку Об`єднаної палати Верховного суду та не констатує наявності права продовження строку досудового розслідування більш ніж до 3-х місяців у порядку ст. 294 КПК України виключно слідчим суддею.
Разом з тим, слідчим суддею не приймаються до уваги додаткові пояснення до Скарги, надані стороною захисту, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає збільшення обсягу скарги шляхом надання пояснень, в тому числі додаткових, по скарзі, а слідчий суддя в силу п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 26 КПК України уповноважений здійснювати розгляд Скарги лише в межах заявлених у ній вимог.
Інші доводи сторони захисту не спростовують висновку про законність та обґрунтованість Постанови.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що Скарга не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 303, 305- 307, 309, 369- 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_13