- Presiding judge (HACC AC) : Pavlyshyn O.F.
Cправа №991/2578/24
Провадження №11-сс/991/280/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_9, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2024 частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) про арешт майна, накладено арешт із тимчасовою забороною права користування, розпорядження та відчуження на майно, зокрема, вилучене 26.03.2024 у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.03.2024, а саме: 1/2 частину грошових коштів - 21 388 доларів США, 27 700 євро, 149 200 грн, які поміщені в сейф-пакет Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) №0009747.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 та третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_9 подали на вказане рішення апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що вилучені грошові кошти - 21 388 доларів США, 27 700 євро, 149 200 грн не відповідають критеріям ст.98 КПК України. Вони отримані ОСОБА_9 від діяльності як фізичної особи-підприємця (далі - ФОП), є її заощадженнями, необхідними для лікування дітей за кордоном, а кошти у сумі 450 євро, віднайдені у глобусі, - власність її доньки. Також у випадку арешту родина залишається без засобів існування. Відтак, відсутні підстави для арешту грошових коштів.
Оскільки арештовані речі не є майном, вилученим із цивільного обороту, до них не може бути застосовано примусове безоплатне вилучення. Разом із цим, сторона обвинувачення не довела можливості застосування спеціальної конфіскації до вилучених грошових коштів, адже не зазначила якому критерію вони відповідають, та не спростувала аргумент про те, що гроші набуті дружиною підозрюваного у законний спосіб - здійснення підприємницької діяльності.
Цивільний позов на цей час не пред`явлений, тому накладення арешту на майно з такої підстави є недоречним.
Просить постановити ухвалу про скасування арешту грошових коштів та повернути їх власнику.
ОСОБА_9 у апеляційній скарзі зазначає, що арешт на грошові кошти накладено незаконно, адже це - її власність. Слідчий суддя не врахував, що у будинку зберігались її особисті заощадження від підприємницької діяльності, що підтверджується випискою з ЄДР, податковими деклараціями платника єдиного податку, декларацією про майновий стан та доходи ОСОБА_6 . Зазначені кошти необхідні для лікування дитини-інваліда, її обстеження та реабілітації після перенесеного онкологічного захворювання.
Просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2024 скасувати в частині арешту 1/2 частини грошових коштів: 21 388 доларів США, 27 700 євро, 149 200 грн, та залишити арешт вилучених коштів лише в сумах 4 370 доларів США та 640 євро, належних ОСОБА_6, урешті у задоволенні клопотання прокурора про арешт вилучених коштів відмовити.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6, його захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_9 підтримали подані апеляційні скарги, прокурор САП ОСОБА_10 заперечив проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6, його захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_9, прокурора САП ОСОБА_10, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000022 від 12.01.2024 за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.
За версією органу досудового розслідування, 26.03.2024, перебуваючи в приміщенні кабінету, який знаходиться в користуванні ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 надали начальнику Сумської міської військової адміністрації ОСОБА_12 частину неправомірної вигоди в сумі 50 тисяч доларів США (за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 26.03.2024 - 1 961 000 грн) із обумовленого раніше розміру неправомірної вигоди у 100 тисяч доларів США (за курсом НБУ станом на 26.03.2024 - 3 922 000 грн) за вчинення ним дій: скасування Наказу №64-СМР від 05.12.2023 «Про втрату чинності рішення сесії Сумської міської ради від 23.02.2022 «Про реорганізацію КНП «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради шляхом приєднання до КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона», призначення ОСОБА_6 на посаду керівника вищевказаних медичних закладів строком на 5 років, сприяння у виділенні фінансування на об`єднану медичну установу на 2024 рік, з метою заволодіння ОСОБА_11 та ОСОБА_6 бюджетними коштами, які будуть виділені на фінансування КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона», яку очолює ОСОБА_6, як об`єднаною медичною установою через процедури закупівлі.
Після передання вказаної частини неправомірної вигоди начальнику Сумської міської військової адміністрації ОСОБА_12, директора КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» ОСОБА_6 та ОСОБА_11 затримано працівниками НАБУ.
26.03.2024 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, та вилучено, зокрема, грошові кошти в сумі 21 388 доларів США, 27 700 євро, 149 200 грн.
27.03.2024 постановою старшого детектива НАБУ, окрім іншого, зазначені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №52024000000000022 від 12.01.2024.
27.03.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.
29.03.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора САП про арешт майна від 27.03.2024.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, прийшов до висновків, що: факти та обставини, викладені в повідомленні про підозру, із розумною достатністю та вірогідністю, могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача на цьому етапі досудового розслідування, що ОСОБА_6 може бути безпосередньо причетним до вчинення кримінального правопорушення; сторона обвинувачення не навела жодної ознаки відповідності вилучених грошових коштів критеріям речових доказів, а також вимогам, визначеним ч.1 ст.96-2 КК України, тому накладення на них арешту з цих підстав неможливе; враховуючи встановлені факти та обставини, необхідним є застосування арешту до 1/2 частини грошових коштів, які є спільною сумісною власністю, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання; грошові кошти відповідають критеріям ст.190 ЦК України, ч.10 ст.170 КПК України, тому на них може бути накладено арешт; зважаючи на обставини, що розслідуються у кримінальному провадженні, можливість знищення, приховування, відчуження є обґрунтованою; накладення арешту в цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету; зважаючи на встановлені ризики перетворення та відчуження майна, застосування заборони користування, розпорядження та відчуження майна - обґрунтоване.
Висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційних скарг.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Пунктами 1, 3, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.
Відповідно до ст.12 КК України злочин, визначений ч.4 ст.369 КК України, є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Згідно із ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Копією свідоцтва про шлюб 27.01.2007 стверджується, що ОСОБА_6 уклав шлюб із ОСОБА_13, про що зроблено актовий запис №101.
Згідно з копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.02.2023 ФОП ОСОБА_9 займається такими видами діяльності: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 47.62 Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах; 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 93.21 Функціювання атракціонів і тематичних парків; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг.
Відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, ОСОБА_6 задекларував дохід дружини - ОСОБА_9 : від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 1 913 583 грн, від надання майна в оренду - 8800 грн, від продажу електроенергії - 1 125 714 грн, грошові активи у розмірі 209 000 грн, 2 157 000 грн, 44 780 доларів США, 12 150 євро, 25 621 грн.
Із даних податкових декларацій вбачається, що дохід ОСОБА_9 за 2021 рік склав 789 457,19 грн, за 2022 рік - 134 936,76 грн, за 2023 рік - 1 913 582,94 грн.
Відтак, слідчим суддею встановлено, а сторонами не заперечувалося, що кошти у розмірі 21 388 доларів США, 27 700 євро, 149 200 грн, набуті в період шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_9 .
Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до положень ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
ФОП, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. Отже, майно ФОП, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна. Таким чином, майно ФОП може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним із подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним із подружжя (постанова Верховного Суду України від 13.06.2016 №6-1752цс15).
Враховуючи, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді конфіскації майна, грошові кошти набуті в період шлюбу ОСОБА_6 із ОСОБА_9, відсутні підстави вважати, що організація діяльності ФОП здійснювалася виключно за рахунок приватних коштів ОСОБА_9 або її праці, колегія суддів вважає, що слідчий суддя відповідно до наявних доказів дійшов до правильного висновку, що на грошові кошти поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, а тому на нього можливо накласти арешт на підставі п.3 ч.2 ст.170 КПК України.
За таких обставин, неспроможними є доводи апеляційних скарг про те, що арештовані кошти є особистою приватною власністю ОСОБА_9 .
Оскільки, слідчий суддя дійшов до висновку, що кошти підлягають арешту тільки з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, колегія суддів не може взяти до уваги твердження апеляційної скарги захисника про те, що вилучені грошові кошти не відповідають критеріям ст.98 КПК України, що сторона обвинувачення не довела можливості застосування спеціальної конфіскації до них, і, що цивільний позов на цей час не пред`явлений.
Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.
Оскільки досудове розслідування здійснюється за фактом пропозиції та надання службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою, в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинені за попередньою змовою групою осіб, слід визнати, що арешт готівкових коштів забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власника.
При цьому посилання апеляційних скарг на те, що вилучені грошові кошти є заощадженнями ОСОБА_9, необхідними для лікування дітей за кордоном та її реабілітації, а також, що родина залишається без засобів існування, безпідставні, адже арешт накладено лише на 1/2 грошових коштів. Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 і ОСОБА_9 працевлаштовані, тобто не позбавлені джерел доходу.
Обґрунтувань вимоги ОСОБА_9 щодо залишення без змін арешту вилучених коштів лише в сумах 4 370 доларів США та 640 євро, належних ОСОБА_6, апеляційна скарга не містить, відтак, така не може бути взята до уваги.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України.
Частиною 3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційних скарг, відсутність підстав для їхнього задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4