- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 991/2656/24
провадження № 11-сс/991/297/24
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі прокурора ОСОБА_6,
представників власника майна - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2024 р., -
в с т а н о в и л а:
19.04.2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга (т. 3 а.с. 48-52), яку передано судді-доповідачу 22.04.2024 року та того ж дня призначено до розгляду (т. 3 а.с. 58).
До початку апеляційного розгляду по суті прокурором надіслано доповнення до апеляційної скарги (т. 3 а.с. 93-100).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання прокурора САП ОСОБА_6 про накладення арешту на мобільний телефон, який належить ОСОБА_9 та був вилучений під час обшуку за місцем його проживання.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, про задоволення клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам провадження, а під час судового розгляду слідчим суддею допущено істотні порушення вимог КПК України. Зокрема, прокурор стверджує, що при попередньому огляді вилученого у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 мобільного телефону iPhone 13 Pro було виявлено листування з низкою абонентів щодо обставин договору № 23/842-мрт від 18.05.2023 р. між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна», що є предметом дослідження у даному кримінальному провадженні, а також встановлено наявність видалених файлів при листуванні. У подальшому спеціалістом здійснено огляд телефону та скопійовано значну частину даних, до якої не увійшли дані деяких додатків, оскільки для їх відновлення необхідно провести експертизу. Вилучений мобільний телефон має важливе значення для розслідування, оскільки відомості, які в ньому містяться, можуть бути доказами, тому його визнано речовим доказом. Однак, слідчим суддею проігноровано положення ч. 7 ст. 110 КПК України, згідно з якими постанова слідчого, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. Визнання предмету речовим доказом під час досудового слідства - це дискреційні повноваження слідчого або прокурора, які здійснюють збирання доказів. Отже, вилучений телефон відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України. Окремо прокурор зазначив, що спеціалістами НАБУ досліджено вилучений телефон, після чого 29.04.2024 року призначено його судову комп`ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручено державній експертній установі - ДНДЕКЦ МВС, та яку наразі не завершено. Також, прокурор категорично не погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для повторного звернення з клопотанням про накладення арешту на майно та вважає, що слідчий суддя належним чином не оцінив потреби досудового розслідування та не врахував відсутність можливості без застосованого заходу забезпечення провадження отримати докази, які можуть бути використані для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні прокурор САП ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Наголосив, що підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна слідчий суддя зазначив повторне звернення з аналогічним клопотанням, попри попередню відмову суду у його задоволенні. Проте, КПК України не містить заборони на таке повторне звернення. Зазначив, що обсяг документів, долучених на обґрунтування повторного клопотання, змінився - зокрема, до нього долучено протокол огляду від 25.03.2024 р. Крім того, вилучений телефон визнано речовим доказом, він досліджується, проте наразі існують певні проблеми із дослідженням видаленої інформації, оскільки для цього має бути проведена експертиза. Інструкція щодо проведення судових комп`ютерно-технічних експертиз передбачає, що для їх проведення має бути надано носій, тобто телефон, а не скопійовану з нього інформацію. Враховуючи, що на даний час призначено ще одне експертне дослідження, яке ще не розпочато, на вилучений телефон слід накласти арешт.
Представники власника майна - адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_7 заперечили проти апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність. Вважають, що апеляційна скарга не містить належних доводів, які були б підставою для скасування оскаржуваного рішення. Додатково зазначили, що прокурор посилається на порушення слідчим суддею істотних вимог КПК України, однак не вказує, які конкретні норми закону порушені. Доводи прокурора про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи також є безпідставними. Зокрема, слідчий суддя не вдавався до оцінки всіх доводів учасників процесу, оскільки за результатом розгляду цього ж клопотання апеляційний суд вже постановив рішення про відмову у його задоволенні. З огляду на наявність ухвали про відмову в арешті телефону, орган досудового розслідування мав повернути це майно. Натомість, стороною обвинувачення повторно та з тих самих підстав подано аналогічне клопотання про накладення арешту.
Власник майна ОСОБА_9 та його представник - адвокат ОСОБА_11, належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду не зверталися. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності вказаних учасників.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.
За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000253 від 13.06.2023 р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ПАТ «Укрнафта», яке належить до суб`єктів господарювання державної форми власності, які за можливого пособництва посадових осіб ТОВ «Інтерпайп Україна», шляхом укладання між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна» договору купівлі-продажу № 23/842-мрт від 18.05.2023 р. на поставку товару у виді труб насосно-компресорних в асортименті за очевидно завищеними цінами та оплати даного товару, вчинили розтрату грошових коштів в особливо великих розмірах.
01.02.2024 року детективами проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9, в результаті якого вилучено мобільний телефон iPhone 13 Pro.
Клопотання про арешт майна від 02.04.2024 року обґрунтовується тим, що ОСОБА_9, будучи керівником Департаменту закупівель та матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Укрнафта», особисто їздив до офісу ТОВ «Інтерпайп Україна» для організації підписання договору № 23/842-мрт. Відтак, ОСОБА_9 був обізнаний про обставини виконання фінансово-господарських угод між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна», тож наразі є достатньо підстав вважати, що він достовірно знав про завищення ціни на трубну продукцію, поставлену ТОВ «Інтерпайп Україна», та усвідомлював, що маскування завищення цін під «критичну необхідність» є необґрунтованим.
Обґрунтовуючи у клопотанні підстави звернення до слідчого судді, прокурор послався на те, що у ході попереднього огляду вилученого телефону виявлено факти спілкування у месенджерах з абонентами « ОСОБА_12 », « ОСОБА_13 » та « ОСОБА_14 » стосовно комерційних пропозицій ТОВ «Інтерпайп Україна» та коментарів до договору № 23/842-мрт, які мають функцію автоматичного видалення. Крім того, у телефоні наявна велика частина видаленої інформації, для відновлення якої потрібне проведення відповідної експертизи.
У зв`язку з чим, 05.02.2024 року призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу. Подальшим оглядом сформованої часткової копії інформації, яка містилася в телефоні, виявлено листування ОСОБА_9 із співробітниками ПАТ «Укрнафта», які мають важливе значення у справі. Вказаним оглядом зафіксовано, що часткова копія інформації не містить видалених переписок, а також відсутні дані щодо застосунків « Signal », «Telegram», «Teams», «Outlook», наявність яких встановлена при огляді. Отже, вилучений телефон має значення для справи, оскільки відомості, які в ньому містяться, можуть бути доказами, відтак, існує необхідність у проведенні експертизи з метою отримання фактичних даних, що відносяться до обставин вчиненого злочину.
Як на правову підставу для застосування арешту майна, прокурор у клопотанні посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
3.2. Мотиви слідчого судді.
Вирішуючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя встановив, що клопотання ініційовано повторно, що має вагоме значення при його вирішенні. Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.02.2024 р. у справі № 991/1064/24 накладено арешт на мобільний телефон iPhone 13 Pro, який належить ОСОБА_9 . Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.03.2024 р. вказану ухвалу слідчого судді скасовано, а у задоволенні клопотання про арешт відмовлено, оскільки колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявності підстав для застосування арешту майна, а потреби досудового розслідування у такому арешті не виправдовують подальше втручання у право володіння майном. У подальшому, всупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, стороною обвинувачення вилучений телефон не було повернуто, натомість, подано повторне клопотання про його арешт. Слідчий суддя зауважив, що КПК України не передбачає можливості повторного вирішення питання про накладення арешту на те ж саме майно та з тих самих правових підстав, щодо якого слідчим суддею спочатку прийнято рішення про його арешт, яке потім скасовано апеляційним судом та постановлено рішення про відмову в такому арешті.
У контексті досліджуваних обставин, слідчий суддя звернув увагу на загальні засади кримінального провадження, закріплені у ч. 1 ст. 7 КПК України, зокрема - верховенство права, одним із основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, що передбачає неможливість у разі остаточного вирішення спору судами ставити під сумнів їхнє рішення, яке набрало законної сили. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі й непереборні обставини. Натомість, за відсутності таких обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, який щодо тих самих вимог тієї ж особи вже висловлював власну позицію, суперечитиме принципу юридичної визначеності. Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором не наведено вагомих й непереборних обставин, які не були розглянуті або досліджені колегією Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при перегляді ухвали слідчого судді від 09.02.2024 р. у справі № № 991/1064/24, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Слідчий суддя також зазначив, що повторне клопотання про арешт телефону обґрунтовується необхідністю завершення комп`ютерно-технічної експертизи, яка призначена постановою від 05.02.2024 р. Втім, зміст вказаної постанови був предметом оцінки апеляційного суду, який вказав про її формальність та невідповідність наведеної у ній підстави для призначення експертизи фактичним обставинам провадження. Отже, посилання на призначене експертне дослідження вилученого телефону не є новою обставиною та підставою для його арешту, а висловлені прокурором доводи щодо необхідності завершення експертизи для відновлення видаленої частини інформації були відхилені апеляційним судом при перегляді арешту як необґрунтовані, оскільки у постанові про призначення експертизи не ставиться питання про дослідження телефону на предмет наявності видалених файлів чи можливості їх відновлення. Будь-яких інших доводів, які б вказували на наявність нових обставин, у повторному клопотанні про арешт майна не наведено та доказів їх існування слідчому судді не надано.
Відтак, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність вагомих обставин для накладення арешту та фактично для відступу від судового рішення, яке набрало законної сили. Накладення арешту на майно, щодо якого прийнято остаточне рішення про відмову в арешті, суперечитиме принципам верховенства права та остаточності судового рішення, тим більше, що прокурором не доведено необхідності такого арешту.
З огляду на викладене, слідчий суддя зазначив про відсутність необхідності детального аналізу питань, які вирішуються при арешті майна, а також доцільності оцінювати доводи захисту щодо неможливості відновлення видалених файлів із телефону за допомогою експертизи. Щодо доводів захисту про недопустимість окремих доказів, поданих на обґрунтування клопотання, то слідчий суддя визнав їх безпідставними. Окрім того, слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання адвоката щодо винесення окремої ухвали про зобов`язання детектива повернути вилучений телефон, оскільки власник майна не позбавлений процесуальних способів оскарження дій детектива та відновлення свого права у порядку, передбаченому КПК України.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора та представників власника майна, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах провадження № 52023000000000253 від 13.06.2023 р. здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вчиненого за обставин, описаних у розділі 3.1 цієї ухвали.
01.02.2024 року на підставі ухвали слідчого судді від 05.01.2024 р. проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9, під час якого останній добровільно видав мобільний телефон iPhone 13 Pro. У ході попереднього огляду телефону виявлено листування з абонентами « ОСОБА_12 », « ОСОБА_13 » та « ОСОБА_14 » щодо договору № 23/842-мрт від 18.05.2023 р., які мають функцію автоматичного видалення. Відтак, детективом прийнято рішення про вилучення вказаного технічного пристрою (т. 1 а.с. 221-224).
Водночас, ОСОБА_9 під час обшуку не лише добровільно надав для огляду мобільний телефон, але і повідомив пароль доступу до нього.
В цей же день постановою детектива мобільний телефон iPhone 13 Pro визнано речовим доказом (т. 2 а.с. 225-226).
02.02.2024 року прокурор САП ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучений у ОСОБА_9 мобільний телефон iPhone 13 Pro (т. 1 а.с. 229-234), яке ухвалою від 09.02.2024 р. задоволено (т. 1 а.с. 235-239).
У подальшому, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.03.2024 р. вказану ухвалу слідчого судді скасовано, а у задоволенні клопотання про арешт майна відмовлено. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів врахувала ряд обставин, зокрема: 1) ОСОБА_9 добровільно надав для огляду телефон і повідомив пароль доступу до нього; 2) детективом за участі спеціаліста проведено огляд вилученого телефону з повним копіюванням його вмісту, у ході якого виявлено наявність функції автовидалення, а також велику частину інформації, яка видалена в ручному режимі чи за допомогою функції автовидалення; 3) постанова про призначення комп`ютерно-технічної експертизи телефону є формальною, оскільки обґрунтовується виключно необхідністю подолання системи логічного захисту телефону та не ставить на вирішення експерта жодних інших питань, в тому числі і щодо необхідності дослідження телефону на предмет наявності видалених файлів чи можливості їх відновлення, відтак, наведені у постанові підстави призначення експертизи не відповідають фактичним обставинам справи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявності підстав для застосування арешту майна, а потреби досудового розслідування у такому арешті, з огляду на відсутність співмірності такого заходу із завданнями кримінального провадження, не виправдовують подальше втручання у право володіння майном (т. 1 а.с. 240-243).
Зазначена ухвала є остаточною та набрала законної сили з моменту проголошення.
Дослідивши зміст клопотання про арешт майна від 02.04.2024 р., колегія суддів дійшла висновку, що воно дійсно ініційоване повторно щодо того самого майна та на підставі тих самих доказів, які вже були предметом дослідження суду, а тому погоджується з висновком слідчого судді про те, що вказані обставини мають вагоме значення при розгляді цієї справи.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
Натомість, стороною обвинувачення вилучене майно не повернуто, замість чого повторно подано клопотання про арешт вилученого телефону.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора в цій частині, колегія суддів виходить з того, що положення КПК України не передбачають можливості повторного вирішення питання про накладення арешту на те ж саме майно та з тих самих правових підстав, щодо якого слідчим суддею спочатку прийнято рішення про його арешт, однак у подальшому це рішення скасовано апеляційним судом та відмовлено в такому арешті.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя слушно звертає увагу на загальні засади кримінального провадження, закріплені у ч. 1 ст. 7 КПК України, зокрема верховенство права та обов`язковість судових рішень.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄЄСПЛ. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 р. у справі «Брумареску проти Румунії»).
Юридична визначеність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Саме лише існування двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 р. у справі «Рябих проти Росії»).
Вказаний принцип правової визначеності, як вказано у рішенні ЄСПЛ від 12.01.2016 р. у справі «Борг проти Мальти», також гарантує певну стабільність у правових ситуаціях і сприяє довірі суспільства до судів. Така довіра є однією з найважливіших складових існування держави, заснованої на верховенстві права.
При цьому, відхід від вказаного принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 р. у справі «Рябих проти росії», заява №52854/39). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи (рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 р. у справі «Морейра Феррейра проти Португалії»).
Відтак, за відсутності вагомих й непереборних обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, який щодо тих самих вимог тієї ж особи уже по суті висловив власну позицію, суперечитиме принципу юридичної визначеності.
Як вбачається зі змісту повторного клопотання прокурора про арешт мобільного телефону та доданих до нього документів, воно обґрунтовується необхідністю завершення комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи, яка призначена постановою від 05.02.2024 р. Однак, зміст вказаної постанови вже був предметом оцінки колегії суддів, яка вказала про її формальність та невідповідність наведеної у ній підстави для призначення експертизи фактичним обставинам провадження. Відтак, посилання прокурора на призначене експертне дослідження вилученого телефону не є новою підставою для його арешту. Разом з тим, доводи щодо необхідності завершення експертизи для відновлення та аналізу частини видаленої інформації були відхилені апеляційним судом при перегляді попередньої ухвали слідчого судді про арешт як необґрунтовані, оскільки у постанові про призначення цієї експертизи не ставиться питання щодо дослідження телефону на предмет наявності видалених файлів чи можливості їх відновлення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з твердженням слідчого судді про те, що прокурором не наведено вагомих й непереборних обставин, які не були розглянуті або досліджені колегією суддів при перегляді ухвали від 09.02.2024 р. у справі № 991/1064/24, як не зазначено і жодних нових обставин, які б обґрунтовували необхідність повторного накладення арешту.
При цьому, посилання прокурора ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду на те, що повторне клопотання обґрунтовується новими, додатковими документами, зазначених висновків не спростовуюсь. Так, зі змісту долученого до клопотання протоколу огляду від 25.03.2024 р. (т. 2 а.с. 26-31), у порівнянні з протоколом огляду від 02.02.2024 р., якому колегія суддів вже надала оцінку у своїй попередній ухвалі, вбачається, що фактично в обох процесуальних документах викладено аналогічні обставини, встановлені детективом за участі спеціаліста у ході огляду вилученого у ОСОБА_9 мобільного телефону - зокрема, про те, що телефон містить значний обсяг видаленої інформації, для повноцінного дослідження якої потрібне проведення експертизи. Більше того, при повторному огляді 25.03.2024 року детективом оглядався не телефон, на арешті якого наполягає прокурор, а інформація, у вигляді копії його файлової системи, що міститься на переносному носії Adata HM800, інвентарний номер НОМЕР_1, яку створено ще 01.02.2024 року (т. 2 а.с. 26).
Відтак, очевидним є те, що жодних нових обставин вищевказаний протокол огляду не містить, а тому і не може підтверджувати наявності вагомих обставин для накладення арешту, а фактично - для відступу від судового рішення, яке набрало законної сили.
Колегія суддів відхиляє також доводи прокурора, викладені у доповненнях до апеляційної скарги, на обґрунтування нових підстав накладення арешту на майно, зокрема щодо призначення 29.04.2024 року судової комп`ютерно-технічної експертизи вилученого телефону, проведення якої доручено державній експертній установі - ДНДЕКЦ МВС, оскільки вказана постанова не була предметом дослідження слідчим суддею. Окрім того, чинним КПК України не передбачено такої самостійної підстави для накладення арешту на майно, як наявність постанови про призначення експертизи щодо нього. Відтак, посилання прокурора на зазначене експертне дослідження та необхідність його завершення жодним чином не свідчить про необґрунтованість оскаржуваної ухвали, тому не може слугувати підставою для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що накладення арешту на майно, щодо якого прийнято остаточне рішення про відмову в арешті, за відсутності належних підстав, суперечитиме загальним засадам та завданням кримінального провадження.
За таких обставин, слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання, цілком слушно зазначив про відсутність необхідності детального аналізу питань, які вирішуються при арешті майна та визначені ч. 2 ст. 173 КПК України, зокрема і щодо можливості використання вилученого телефону у якості доказу. Відтак, твердження прокурора щодо ненадання слідчим суддею будь-якої оцінки тому, чи є вилучене майно доказом, є безпідставними.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам провадження, а висновки слідчого судді є достатньо вмотивованими. Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали, що були б підставою для її скасування, під час апеляційного розгляду також не встановлено, а тому колегія суддів дійшла висновку про залишення її без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2024 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4