- Presiding judge (HACC AC): Chornenka D.S.
Справа № 991/1601/24
Провадження №11-сс/991/396/24
суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
підозрюваний ОСОБА_8 не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 травня 2024 року про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 травня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року. Судове рішення обгрунтоване тим, що станом на дату складання повідомлення про підозру ОСОБА_8 07 вересня 2023 року підстави для застосування ч.7 ст.135 КПК України були відсутні. 07 грудня 2020 року він виїхав за межі України; із заявою про взяття на тимчасовий консульський облік до Держави Ізраїль звернувся лише після складання та вчинення дій щодо вручення йому повідомлення про підозру від 22 лютого 2021 року; на консульську установу не покладається обов`язок перевіряти фактичне проживання особи перед взяттям на облік. Крім цього, на даний час перевірити фактичне місце проживання ОСОБА_8 не видається можливим, оскільки відповідь на запит про міжнародну правову допомогу, скерований 02 вересня 2021 року до компетентних органів Держави Ізраїль щодо встановлення його місцезнаходження та інших питань, до цього часу не надана. Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 дійсно фактично проживає за адресою на АДРЕСА_1, слідчому судді не надано. Орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів на території України для вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, та він набув у кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного.
27 травня 2024 року та 04 червня 2024 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_6 та доповнення до неї, в яких вона просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу на повідомлення про підозру ОСОБА_8 . На її думку, судове рішення є незаконним, оскільки слідчий суддя не врахував та проігнорував, що повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року не вручено у встановленому законом порядку, оскільки станом на дату його вручення ОСОБА_8 на законних підставах проживав у Державі Ізраїль, де й продовжує проживати, про що органу досудового розслідування було відомо. Дані обставини підтверджуються посвідченням особи, виданим МВС Держави Ізраїль та додатками до нього з перекладом, у тому числі відміткою у паспорті для виїзду закордон. Крім того, ОСОБА_8 додатково повідомив детективів НАБУ про зміну адреси свого проживання у Державі Ізраїль та надав підтверджуючі документи. З 2021 року факт проживання ОСОБА_8 за кордоном було неодноразо встановлено судовими рішеннями в межах даного кримінального провадження. У період з 27 квітня 2021 року по 21 вересня 2022 року ОСОБА_8 направив детективам НАБУ заяви, у яких повідомляв свою адресу місця проживання, справжність його підписів засвідчено уповноваженими особами Посольства України в Державі Ізраїль. У 2021 році Міністерство закордонних справ підтвердило детективам НАБУ факт перебування ОСОБА_8 на консульському обліку в Посольстві України в Державі Ізраїль.Крім того, Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України у своєму листі від 18 червня 2021 року №ІР/5686/21/F12/15402 встановив, що НАБУ ще з 2021 року відомо про те, що ОСОБА_8 проживає в Державі Ізраїль. Отже, станом на 07 вересня 2023 року сторона обвинувачення була обізнана про факт проживання ОСОБА_8 у Державі Ізраїль, а тому повідомлення про підозру мало б бути вручено йому у порядку, визначеному ч.7 ст.135 КПК України. Проте, ОСОБА_8 не отримував жодних документів від органу досудового розслідування у порядку міжнародного співробітництва. Сторона захисту не заперечує наявність правового зв`язку ОСОБА_8 з Україною, він залишається громадянином України, проте, на її думку, наявність чи відстуність у особи, яка проживає за кордоном, правового зв`язку з Україною, не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку, який передбачений ч.7 ст.135 КПК України. Обставини та мотиви прийняття ОСОБА_8 рішення про постановку його на консульський облік у квітні 2021 року, тобто за 2,5 роки до складення повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року, не мають жодного відношення до цього кримінального провадження. Станом на 07 вересня 2023 року, а фактично з 21 квітня 2021 року, держава Україна була офіційно повідомлена про те, що ОСОБА_8 проживає в Ізраїлі. Слідчий суддя не взяв до уваги, що після 08 квітня 2021 року, тобто оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук, він став на консульський облік 21 квітня 2021 року. Наявність постанов про оголошення у розшук не свідчать про те, що детективам НАБУ не було відомо, що він проживає у Державі Ізраїль. Для того, щоб стати на консульський облік за кордоном, необхідно вчинити ряд дій, зокрема подати відповідні документи. У разі виявлення невідповідності або недійсності наданих документів, приймається рішення про відмову у взятті на консульський облік. Проте, як свідчать долучені до скарги документи, консульська установа перевірила усі документи та взяла ОСОБА_8 на облік. Слідчий суддя не взяв до уваги, що з моменту направлення запиту про міжнародну допомогу з 2021 року, орган досудового розслідування не вчинив жодної дії для отримання відповіді, а в 2022 році ОСОБА_8 змінив адресу проживання, а тому слідство мало б направити інший запит, проте жодних дій не вчинило. Тобто, при постановленні ухвали, слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, що є підставою для його скасування.
05 червня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло заперечення прокурора, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_6 . На його думку, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, оскільки на підтвердження своєї позиції сторона захисту посилається на дві ухвали Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні №12017040000000531 щодо інших епізодів можливих злочинів, виділених в окреме кримінальне провадження, обвинувальний акт у якому вже перебуває на розгляді суду першої інстанції. Разом з тим, висновки вказаних ухвал свідомо перекручуються, з метою додаткового підтвердження нічим необґрунтованого висновку про обізнаність державних органів України щодо постійного місця проживання ОСОБА_8 у Державі Ізраїль з 2017 року. Проте, факт набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного підтверджується іншими судовими рішеннями, про які сторона захисту не зазначає. Посилання щодо обізнаності органів державної влади України про місце проживання ОСОБА_8 у державі Ізраїль ніяким чином не змінилися з моменту ухвалення згаданих рішень, проте на даний час ретранслюються стороною захисту на нове процесуальне рішення, зокрема на повідомленням про підозру ОСОБА_8 від 07 вересня 2023 року за іншими епізодами. Чинний КПК України не передбачає обов`язку та права детектива НАБУ відкласти вручення повідомлення про підозру, чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка фактично відмовилась особисто його отримати у день складання та відсутня за відомими місцями її проживання. Стороною обвинувачення вчинено всі можливі, передбачені законом, дії для того, щоб ОСОБА_8 був обізнаний про повідомлення йому про підозру від 07 вересня 2023 року. КПК України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів щодо вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням такого повідомлення, докази підтвердження їх вжиття містяться у матеріалах справи. Крім того, ОСОБА_8 звернувся із заявою про постановку його на тимчасовий консульський облік у Державі Ізраїль 27 квітня 2021 року - після першого повідомлення йому про підозру 22 січня 2021 року, що при очевидній відсутності необхідності такого обліку, свідчить про штучність вчинення вказаних дій для формального створення підстав стверджувати про наявність постійного місця проживання за межами України. Крім того, відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан», у період з 29 квітня 2016 року до 06 грудня 2020 року ОСОБА_8 перебував за межами України лише 124 дні, а протягом 2020 року він понад 270 днів перебував на території України, що відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» спростовує твердження сторони захисту про те, що з 2017 року місцем постійного проживання ОСОБА_8 є Держава Ізраїль. Також органом досудового розслідування вживаються заходи щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_8 за кордоном. Зокрема, 02 вересня 2021 року спрямовано запит про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Держави Ізраїль щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_8 та з інших питань. Відповідь на вказаний запит до даного часу не надійшла. У зв`язку із чим відсутні підстави надсилати запит про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Держави Ізраїль щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 . Таким чином, орган досудового розслідування належним чином виконав вимоги ч.1 ст.278, ч.2 ст.135 КПК України із вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року, а тому він набув процесуального статусу підозрюваного.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Надала пояснення аналогічні доводам апеляційною скарги.
Прокурор у судовому засіданні підтримав заперечення та надав пояснення, аналогічні його доводам.
Підозрюваний ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду повідомлений у встановленому законом порядку. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування передбачено ст.303 КПК України.
Пунктом 10 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру може бути оскаржено після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Вказану норму доповнено згідно із Законом України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, та визначено, що зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто після 16 березня 2018 року.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2024 року (справа №991/1568/23) зазначив, що найбільш сприятливим для заявника буде тлумачення закону, відповідно до якого в об`єднаних кримінальних провадженнях, які складаються з проваджень, зареєстрованих в ЄРДР до 16 березня 2018 року, та проваджень, зареєстрованих в ЄРДР після 16 березня 2018 року, мають застосовуватись гарантії, запроваджені Законом №2147-VIІI. Відтак під час досудового розслідування ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри в об`єднаному кримінальному провадженні, у якому частина відомостей про кримінальні правопорушення внесені до ЄРДР до, а частина - після 16 березня 2018 року, підлягає апеляційному оскарженню.
Враховуючи вищезазначене, а також обставини кримінального провадження в якому ОСОБА_8 складено повідомлення про підозру, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді від 22 травня 2024 року підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється у порядку, передбаченому ст.278 КПК України у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором згідно з ч.1 ст.277 КПК України та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК України). Згідно абзацу 5 ч.1 ст.276 КПК України особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу - «Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб», до яких підозрюваний ОСОБА_8 не відноситься.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч.1 ст.277 КПК України, та містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
З матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України. У даному ЄРДР обліковується 14 епізодів (т.3, а.с.10-18).
Досудовим розслідуванням встановлено, що за результатами проведених операцій протягом 17 березня 2015 року - 18 березня 2015 року на підставі підроблених договорів купівлі-продажу від 10 лютого 2014 року, договорів РЕПО від 10 лютого 2014 року та договорів про внесення змін до договорів РЕПО організована злочинна група у складі ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інших, невстановлених у ході досудового розслідування, осіб, заволоділи грошовими коштами ПАТ «КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах, зокрема на суму 9 254 807 860, 40 грн. Крім того, голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_8 як виконавець у організованій злочинній групі у складі ОСОБА_9, заступника керівника напрямку - дирекора департаменту міжбанківського дилінгу ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_10, який одночасно був довіреним предстваником компанії нерезидента DROVALE LIMITED, пов`язаної з АТ КБ «Приватбанк», заступника Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директора казначейства ОСОБА_11 та невстановлених у ході досудового розслідування осіб, які, виконуючи свої ролі у реалізації злочинного плану, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою штучного створення підстав наявності зобов`язань у банку виплатити грошові кошти компанії DROVALE LIMITED за облігації серій V, W, X, Y, здійснив службове підроблення офіційних документів, що спричинило збитки ПАТ «КБ «Приватбанк» у сумі 9 254 807 860,40 грн.
Дії ОСОБА_8 орган досудового розслідування кваліфікує як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, та як виконавця складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів у цій групі, тобто за ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
07 вересня 2023 року у спосіб, передбачений ст.135 КПК України, ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів за ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що сторона захисту не оспорює правову кваліфікацію злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8, стислий виклад фактичних обставин, наявність у діях ОСОБА_8 складу інкримінованих йому злочинів, а тому колегія суддів, з врахування ст.404 КПК України, надає оцінку виключно дотриманню порядку вручення йому повідомення про підозру від 07 вересня 2023 року.
Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно зі ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до ч.1 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Згідно зі ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч.2 ст.135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
З протоколу огляду носіїв інформації від 08 квітня 2021 року вбачається, що 07 грудня 2020 року о 20 год 54 хв ОСОБА_8 перетнув державний кордон країни в напрямку виїзду з України авіасполученням приватним літаком рейсом №202 Дніпро-Тель-Авів. З того часу до України не повертався (т.3, а.с.67-100). Постановою від 08 квітня 2021 року підозрюваний ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшуку у цьому кримінальному провадженні, проте за фактом розслідування іншого епізоду. 27 січня 2023 року до обліків Генерального секретаріату Інтерполу внесено клопотання про публікацію Червоного оповіщення стосовно нього. Крім того, у межах кримінального провадження №52021000000000428 від 02 вересня 2021 року, яке у подальному постановою прокурора від 17 листопада 2021 року було об`єднано з матеріалами досудового розслідування №12017040000000531 від 06 березня 2017 року, до Компетентного органу Держави Ізраїль 03 вересня 2021 року направлено запит про міжнародну правову допомогу, проте станом на 09 квітня 2024 року матеріали виконання запиту, як і будь-яка інформація ізраїльської сторони щодо його виконання, до НАБУ не надходила.
У зв`язку із невстановленням місцезнаходження ОСОБА_8 згідно запиту про міжнародну правову допомогу та неможливістю вручення повідомлення про підозру особисто у день його складення, тобто 07 вересня 2023 року, органом досудового розслідування повідомлення разом із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного направлено: засобами поштового зв`язку в АДРЕСА_2, - за останнім місцем реєстрації ОСОБА_8, та за відомим місцем проживання у АДРЕСА_3, (адреса фактичного місця проживання ОСОБА_8 згідно протоколу його допиту як свідка від 03 червня 2020 року), що підтверджується супровідними листами, описами вкладень до листа, поштовими накладними (т.2, а.с.153-205); вручено голові правління ОСББ за останнім відомим місцем його реєстрації у АДРЕСА_2, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру та відміткою на останньому аркуші повідомлення про підозру (т.2, а.с.203, 210-211).
Додатково повідомлення про підозру згідно ч.1 ст.135 КПК України також органом досудового розслідування надіслано засобами телефонного зв`язку в месенджері «WhatsApp» на абонентський номер телефону, яким користується ОСОБА_8, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру (т.2, а.с.206-208) та на його електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка підтверджена підозрюваним у направлених ним листах та на електронну пошту захисника ОСОБА_6, що підтверджується протоколом вручення повідомлення про підозру (т.2, а.с.206-209).
З копії паспорта громадянина України ОСОБА_8 вбачається, що 17 липня 2017 року його знято з реєстрації у АДРЕСА_2 . (т.3, а.с.10). Наявність даних обставин також підтверджується копією листа директора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №6/54584 від 04 жовтня 2023 року відповідно до якого ОСОБА_8 звернувся з відповідною заявою про зняття його з обліку особисто.
Відповідно до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02 березня 2016 року (чинні станом на 17 липня 2017 року) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Встановлений державою обов`язок особи зареєструвати єдине місце проживання зумовлено з метою реалізації, зокрема виборчих прав, надання низки адміністративних послуг, у тому числі й для ведення офіційного листування з державними органами. Проте, як свідчать матеріали справи, незважаючи на вказані вимоги, ОСОБА_8 у встановленому законом порядку не зареєстрував своє нове місце проживання, та продовжував використовувати поштову адресу, з якої був знятий з реєстрації, про що свідчить інформація, яка зазначена у повному витязі з Єдиного рєстру довіреностей та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2, а.с.103-129; т.3, а.с.12-44).
Крім цього, колегія суддів критично ставиться до інформації про зняття з реєстрації ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 . (т.3, а.с.10-11), виходячи з інформації, зазначеної у копії його паспорта для виїзду за кордон (т.1 а.с.36), про дату видачі: 14 червня 2019 року, оскільки згідно п.14, 20-21 Розділу «Подання документів для оформлення, обміну паспорта для виїзду за кордон»Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року №1001) до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, в тому числі місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири). У разі постійного проживання або тимчасового перебування особи за кордоном документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон подаються до закордонної дипломатичної установи. Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон особам, які проживають в Україні, здійснюються територіальними органами та територіальними підрозділами ДМС, а особам, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, - закордонною дипломатичною установою. Також місце проживання та реєстрації у м.Дніпро зазначено у довіреності, посвідченій від його імені у 2019 році та зазначено у реєстраційних даних нотаріуса (т.2 а.с.123-131).
Із наявних у матеріалах кримінального провадження відомостей про осіб, які перетнули державний кордон слідує, що ОСОБА_8 неодноразово з 2019 по 2020 роки перетинав державний кордон у різні напрямки, перебував на території України значний проміжок часу, допитувався у якості свідка та у 2020 році підтвердив детективам НАБУ, що проживає в Україні.
Згідно ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV із змінами і доповненнями (далі- Закон №1382-IV), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Відповідно до ст.3 Закону №1382-IV вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
З врахуванням положень діючого законодавства місце проживання громадянина України на її території не обов`язково посвідчується його реєстрацією. У зв`язку з вищенаведеними фактами та положенням діючого законодавства у суду відсутні підстави вважати, що у ОСОБА_8 відсутнє місце проживання на території України. Взяття на консульський облік в іншій державі громадянина України не свідчить про втрату ним права на місце проживання в Україні. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування вжито заходи для вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру від 07 вересня 2023 року, у спосіб, передбачений КПК України, та він набув статусу підозрюваного.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту, що вручення повідомлення про підозру має здійснюватися відповідно до вимог ч.7 ст.135 КПК України є безпідставними з огляду на те, що вказана норма передбачає порядок здійснення виклику особи, яка проживає за кордоном, тобто не має місця проживання в Україні, у тому числі з врахуванням положень абзацу 5 ч.1 ст.276 КПК України.
Доводи апеляційної скарги, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2021 року у справі № 991/3350/21 встановлено факт проживання ОСОБА_8 за кордоном, не може бути підставою для задоволення апеяційної скарги, оскільки у даному провадженні органом досудового розслідування надано суду належні і допустимі докази його проживання, у тому числі, в Україні та після 2017 року.
Наданий додаток до посвідчення особи ОСОБА_8 (т.1, а.с.35) не є належним доказом, що з 02 січня 2022 року він проживає у населеному пункті АДРЕСА_4, оскільки вказаний документ не містить вказівку на те, що вказана адреса є місцем його проживання. Крім того, у колегії суддів виникає сумнів щодо постійного місця проживання підозрюваного за вказаною адресою, оскільки 04 червня 2024 року він надіслав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання, у якому повідомляє іншу адресу проживання.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.276-278, 303, 309,369-372, 404, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 травня 2024 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4