- Presiding judge (HACC): Fedorov O.V.
Справа № 991/3071/24
Провадження 1-кс/991/3107/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
04 червня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000164 від 08.04.2024, щодо:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця міста Липовець, Вінницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
12.04.2023 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання і на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді було передане на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .
1.Зміст поданого клопотання
У поданому клопотанні детектив просить обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, тобто, за відсутності підозрюваного.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000164 від 08.04.2024, яке виділено з кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Слідством встановлено, що ОСОБА_7 не будучи забезпеченим житлом у м. Києві і місце його проживання, відповідно до його реєстрації, знаходилось на відстані понад 30 км від меж міста Києва, з метою отримання в користування готельного номера в державному підприємстві «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Верховної Ради України» (далі - ДП «Готельний комплекс «Київ») за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України, підписав та 27.11.2014 подав на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України три заяви, які були зареєстровані 08.12.2014 за вх. №222029 в Апараті Верховної Ради України. У них ОСОБА_7 просив розмістити його в готелі «Київ», у зв`язку з відсутністю власного житла в м. Києві, нараховувати йому кошти для винайму готельного номера та перераховувати такі кошти на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» протягом усього строку виконання депутатських повноважень.
27.11.2014, ОСОБА_7 уклав договір з ДП «Готельний комплекс «Київ» № 121 про надання послуг, на підставі якого отримав у користування готельний номер, вартість винайму якого оплачувалась Управлінням справами Верховної Ради України за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України. Надалі, 30.12.2015 до вказаного договору було укладено додаткову угоду № 310, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2016.
Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 29.01.2016 № 12 затверджено новий Порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, ознайомившись із яким, 21.03.2016 ОСОБА_7 підписав та подав до Апарату Верховної Ради України заяву про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера, на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ» яка була зареєстрована 21.03.2016 вх. № 65592 в Апараті Верховної Ради України.
Надалі, 01.01.2017 ОСОБА_7 уклав договір з ДП «Готельний комплекс «Київ» № 19-Д про винайм готельного номера народним депутатом України, на підставі якого отримав у користування готельний номер, вартість винайму якого оплачувалась Управлінням справами Верховної Ради України за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України. Після цього 01.09.2017 до вказаного договору укладено додаткову угоду № 1, якою вартість винайму готельного номера за добу встановлено у розмірі 650 грн, а строк дії договору продовжено до 31.12.2018.
Водночас, детектив зауважує, що 22.09.2017 ОСОБА_7 зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою ОСОБА_7 був зареєстрований та проживав до 04.10.2018, а саме до моменту зняття з реєстрації у зв`язку із вибуттям до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто, в ході досудового розслідування встановлено, що у період з 22.09.2017 по 04.10.2018 ОСОБА_7 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1, будучи таким чином забезпеченим житлом для проживання на відстані меншій, ніж 30 км від зовнішніх меж міста Києва відповідно до його реєстрації.
Разом з тим, як стверджує детектив, з метою подальшого отримання в користування готельного номера в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України, 31.10.2017 ОСОБА_7 забезпечив подання на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України три заяви, в яких просив розмістити його з 01.11.2017 у готелі «Київ», у зв`язку з відсутністю власного житла в м. Києві (зареєстрована 01.11.2017 за вх. 248057), нараховувати йому кошти для винайму готельного номера (зареєстрована 01.11.2017 за вх. № 248086), належні йому кошти для винайму готельного номера перераховувати на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату Верховної Ради України протягом всього строку депутатських повноважень (зареєстрована 01.11.2017 за вх. № 248144).
Водночас, на переконання детектива, ОСОБА_7 усвідомлював, що не повідомляючи Керівника Апарату Верховної Ради України, Управління справами Верховної Ради України чи інший уповноважений підрозділ Верховної Ради України про його забезпеченість житлом придатним для проживання на відстані меншій, ніж 30 км від зовнішніх меж міста Києва, з метою безпідставного отримання у користування готельного номеру в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, його дії явно суперечать інтересам служби, цілям і завданням гарантій депутатської діяльності, що визначені в ЗУ «Про статус народного депутату України», а співробітники Апарату Верховної Ради України не уповноважені здійснювати перевірку наявності підстав для отримання компенсації відповідно до ст. 35 ЗУ «Про статус народного депутату України» і лише внаслідок висунутої народним депутатом України вимоги зобов`язані відшкодувати вартість винайму готельного номера за рахунок бюджетних коштів.
Також встановлено, що 04.10.2018 ОСОБА_7 вибув до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, де і був зареєстрований, внаслідок чого він перестав бути забезпеченим житлом придатним для проживання на відстані меншій, ніж 30 км від зовнішніх меж міста Києва відповідно до його реєстрації, а тому з метою подальшого отримання у користування готельного номеру у ДП «Готельний комплекс «Київ», 11.12.2018 останній забезпечив підписання і укладення договору з ДП «Готельний комплекс «Київ» № 021 про винайм готельного номера народним депутатом України, на підставі якого отримав у користування готельний номер.
Отже, за версією слідства, ОСОБА_7, будучи службовою особою і зловживаючи владою, зокрема можливостями та гарантіями, пов`язаними із займаною посадою, всупереч інтересам служби у період з 22.09.2017 по 04.10.2018 отримав неправомірну вигоду для себе у вигляді продовження користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів без законних на те підстав, передбачених ст. 35 ЗУ «Про статус народного депутата України».
При цьому, внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_7 на підставі поданих ним заяв від 27.11.2014, 21.03.2016 та 31.10.2017, Управління справами Верховної Ради України в період з 22.09.2017 по 04.10.2018 (включно) нараховувало йому грошові кошти для компенсації вартості винайму готельного номера в сумі 225 550 грн, які в подальшому на підставі його ж заяв перераховувало на розрахунковий рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» як оплату за користування ОСОБА_7 готельним номером, чим охоронюваним законом державним інтересам спричинено тяжкі наслідки.
Детектив зазначає, що з огляду на встановлені слідством обставини, 02.04.2024 у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22.10.2018 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
При цьому, на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри детектив у своєму клопотанні навів перелік доказів із зазначенням важливих для слідства обставин, які встановлені на їх підставі. На переконання детектива, зібрані докази є достатніми для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри і вона повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо рівня «обґрунтованості».
Крім наявності достатніх підстав вважати, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, детектив зазначає, що підставами для звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є існування ризиків, передбачених п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (4) вчините інше кримінальне правопорушення, оголошення ОСОБА_7 у державний та міжнародний розшук, оскільки останній неодноразово не з`являвся на виклики до органу досудового розслідування, а також з огляду на неможливість встановити його дійсне місце перебування та існування вірогідності перебування останнього в інших країнах світу.
2.Позиції учасників судового засідання
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, вважаючи наявними усі підстави для обрання тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Сторона захисту, представлена адвокатами ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, заперечували проти задоволення клопотання, вважаючи його необґрунтованим. Узагальнюючи висловлені адвокатами твердження, вони зводилися до таких доводів:
- ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру, погоджене неуповноваженим прокурором, який не входить у групу прокурорів, а також було порушено порядок вручення повідомлення про підозру, оскільки сторона обвинувачення знала про тривале перебування та проживання підзахисного за кордоном (за конкретною адресою у Республіці Кореї), що вимагало здійснити вручення повідомлення про підозру у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України;
- повідомлення про підозру складене поза межами строку досудового розслідування, враховуючи висновки Апеляційної палати ВАКС про закінчення строків у вказаному кримінальному провадженні, що свідчить про не набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного;
- підозра ОСОБА_7 про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України є необґрунтованою, оскільки надані докази є непереконливими, неналежними та недопустимими.
Сторона захисту оспорювала наявність ознак інкримінованого складу злочину. Так, було зазначено, що надані заяви про перерахування коштів не містили будь-якої вимоги, а лише прохання, задоволення якого розглядалося відповідним комітетом. Наданий висновок експерта обґрунтовується документами, які не були долучені до клопотання і щодо існування яких існують достатні сумніви, а протоколи допиту свідків не можуть братися до уваги, оскільки показання мають сприйматися безпосередньо.
Також захисники вказали про невідповідність ОСОБА_7 ознакам спеціального суб`єкта, який є обов`язковим елементом складу злочину за ст. 364 КК України, і вважали нерелевантним застосування постанови ОП ККС ВС у справі 991/3966/20 від 27.11.2023, оскільки ОСОБА_7 при подачі заяви на компенсацію, не мав у власності квартири у м. Києві, а будинок за місцем реєстрації належить батькові підзахисного. Відсутність у власності ОСОБА_7 майна у визначеній законом територіальній зоні, і ненадання факту проживання у будинку батька, очевидно свідчать про безпідставність підозри.
Захисники наголошують, що підзахисний не отримував будь-яких коштів за проживання у готельному номері, а вони відразу перераховувалися на рахунок готелю, а тому не відбувалося будь-яких дій всупереч інтересам служби та не отримувалася неправомірна вигода. Також захисники стверджують про відсутність тяжких наслідків і просили врахувати, що велику кількість днів протягом періоду реєстрації місця проживання у Київській області, ОСОБА_7 перебував за кордоном, тобто фактично не проживав у будинку.
Більше того, захисники наголошують на тому, що 01.04.2024 ОСОБА_7 повернув кошти, сплачені як компенсація за проживання у готелі, у трикратному розмірі, що на їх думку є пом`якшувальною обставиною та свідчить про добровільне відшкодування збитків.
- оголошення ОСОБА_7 в міжнародний розшук є необґрунтованим, адже детективу було відомо місце перебування ОСОБА_7, що підтверджується відомостями із відкритих джерел (декларацій) та інформацією, яку особисто надсилав підзахисний. ОСОБА_7 мав поважні причини не прибути на виклики, про які його не було завчасно повідомлено. До того ж постанова про розшук не була скерована до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України і не підтверджено здійснення розшуку Інтерполом;
- відсутні будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зазначені формально у клопотанні. Зокрема, ризик переховування нівелюється тим, що ОСОБА_7 тривалий час проживає із своєю родиною на законних підставах у Республіці Кореї, де значний час працював дипломатом, а наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Стороною обвинувачення ігнорується готовність підзахисного брати участь у кримінальному провадженні через відеоконференцзв`язок; відсутні будь-які відомості чи докази можливості впливати на свідків, враховуючи втрату центру життєвих інтересів в Україні та службових зв`язків та давність розслідуваних подій. Також безпідставними є зазначення про можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інше кримінальне правопорушення;
- протягом тривалого часу з моменту реєстрації кримінального провадження ОСОБА_7 не викликався до представників НАБУ і довгий час розслідування не відбувалося, зокрема до квітня 2024 року, тобто до повідомлення про підозру.
3. Мотиви та оцінка слідчого судді
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч.1 ст. 178 КПК України.
Водночас, враховуючи, що прокурор просить обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за відсутності останнього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного здійснюється лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
За змістом вказаних законодавчих положень, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, слідчому судді необхідно з`ясувати:
1) чи набула особа статусу підозрюваного?
2) чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?
3) чи оголошена особа в міжнародний розшук або чи виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором?
4) чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України?
5) чи наявні інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які слід врахувати при обранні запобіжного заходу?
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора та заперечення захисника, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, дійшов таких висновків.
3.1. Щодо набуття статусу підозрюваного
На стадії досудового розслідування запобіжні заходи можуть застосовуватися тільки до особи, яка має статус підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваної має, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Тобто, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - шляхом вручення підозрюваному повідомлення про підозру, надіслання його поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, а у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повідомлення про підозру для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Слідчий суддя встановив, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 02.04.2024 складено старшим детективом Національного бюро Четвертого підрозділу детективі Другого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 та погоджено прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 . При цьому, доводи адвокатів про відсутність повноважень у прокурора на погодження повідомлення про підозру не знайшли свого підтвердження, оскільки постановою про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 27.03.2024 ОСОБА_3 визначений старшим групи прокурорів (т.1, а/с. 22-23).
З огляду на неможливість вручення зазначеного повідомлення про підозру у день його складення внаслідок не встановлення, станом на 02.04.2024, місцезнаходження ОСОБА_7, органом досудового розслідування вжито заходів для його вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а тому повідомлення про підозру, а також пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, повістки про його виклик, надіслані шляхом:
- 02.04.2024 вручено уповноваженим представникам Вишневої міської ради за місцем реєстрації ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відміткою про отримання Вх. №301-2308 від 02.04.2024 на супровідному листі (т. 2, а/с 211). Реєстрація місця проживання ОСОБА_7 підтверджується інформацією наданою Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 02.04.2024 №3/02-1010 (т. 2, а/с 243), а також особовою карткою, складеною Державною міграційною службою України (т. 3, а/с 11);
- 02.04.2024 об 11:45 надіслано поштовим відправленням за адресою місця реєстрації ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 (т. 2, а/с 207, 210);
- 02.04.2024 о 12:24 надіслано поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а/с 208-209). Відповідно до інформації, наданої Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 27.12.2023 №3/02-4134 ОСОБА_7 повідомляв вказану адресу як місце свого проживання (т. 2, а/с 162-163);
- 02.04.2024 о 12:23 надіслано поштовим відправленням за місцем роботи ОСОБА_7 - на адресу Міністерства закордонних справ України (т. 2, а/с 206, 213-214, т. 3, а/с 99-100);
- 02.04.2024 із застосуванням мобільних застосунків «WhatsApp», «Telegram» та «Viber» направлено на абонентський номер НОМЕР_1, який використовується ОСОБА_7, що вбачається з інформації відображеній в особовій картці, яка складена Державною міграційною службою України, а також з листа останнього, від 01.04.2024, який був ним направлений на електрону пошту Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро України (т. 2, а/с 215-222, т. 3, а/с 11, т. 4, а/с 4-8);
- 02.04.2024 о 15:13 направлено на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2, якою користується ОСОБА_7 (т. 2, а/с 223-231). Вказана електронна адреса зазначена ОСОБА_7 в листі від 01.04.2024, який був ним направлений на електрону пошту Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро України (т. 4, а/с 4-8).
Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, отже, за змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, ОСОБА_7 набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22.10.2018, після чого, а саме 08.04.2024 матеріали щодо нього були виділені в окреме провадження, якому присвоєно номер 52024000000000164.
З системного аналізу положень ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна зробити висновок, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел.
При цьому, слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 мало бути направлене органом досудового розслідування за правилами ч. 7 ст. 135 КПК України, тобто з використанням інструментів міжнародного співробітництва, оскільки ОСОБА_7 з серпня 2021 року постійно проживає у Республіці Корея у зв`язку з виконанням функцій дипломата, про що особисто повідомляв сторону обвинувачення 01.04.2024, тобто до складення повідомлення про підозру, шляхом направлення листа на електронну пошту Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро України. З наданих стороною захисту документів, не вбачається, що сторона обвинувачення, станом на 02.04.2024, була обізнана про те, що ОСОБА_7 у встановленому законодавством України порядку змінив своє місце проживання, виїхав на постійне місце проживання до Республіки Корея та має офіційно зареєстровану адресу, за якою могло бути скеровано письмове повідомлення про підозру.
Зокрема, як вбачається з вказаного листа від 01.04.2024 ОСОБА_7 дійсно повідомляв орган досудового розслідування про те, що він постійно проживає у Республіці Корея за адресою: АДРЕСА_3, водночас на підтвердження зазначеного до листа не долучено жодного офіційного документу.
Так, за даними Відомчої інформаційної системи Міністерства закордонних справ України наявна інформація про перебування ОСОБА_7 на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Республіці Корея, водночас відсутні дані про оформлення останнім документів для залишення на постійне місце проживання за кордоном. Окрім цього, із листа МЗС від 23.01.2024 детективом було з`ясовано, що довготермінове відрядження ОСОБА_7, який був на посаді радника з економічних питань Посольства України в Республіці Кореї, було закінчено та підозрюваний перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Такі відомості вказували на можливість ОСОБА_7 перебувати у будь-якій країні, враховуючи перебування у довготривалій відпустці та закінчення відрядження за місцем роботи.
Тобто, станом на дату складання повідомлення про підозру, у сторони обвинувачення були відомості які вказували лише на факт відсутності ОСОБА_7 на території України, водночас жодним чином не свідчили про наявність офіційно підтверджених відомостей про залишення останнього на постійне проживання за кордоном. Отже, у відповідності зі ст. 135 КПК України, ОСОБА_7 тимчасово відсутній за місцем свого проживання, а тому, станом на дату складення повідомлення про підозру, правових підстав для його вручення у порядку міжнародної правової допомоги не було.
Разом з тим, необхідно зауважити, що визначений КПК України порядок здійснення повідомлення про підозру особі, у разі її тимчасової відсутності за місцем проживання, не має самоціллю здійснення направлення повідомлення про підозру у певний спосіб та на всі можливі адреси ймовірного проживання такої особи, натомість відповідний порядок покликаний гарантувати особі її право бути поінформованою про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел.
В контексті цього, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 неодноразово особисто направляв детективу та прокурору листи (заяви, клопотання) зі змісту яких вбачається, що він обізнаний про здійснення щодо нього досудового розслідування та суті повідомленої йому підозри.
На думку слідчого судді, сторона обвинувачення вжила всі можливі та необхідні заходи для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, і останній був дієво ознайомлений з її змістом, тобто стороною обвинувачення виконаний обов`язок щодо інформування останнього про характер і причину підозри.
Щодо повідомлення про підозру поза межами строку досудового розслідування, то слідчий суддя вважає такі твердження необґрунтованими, враховуючи, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 20.10.2023 у справі №991/9296/23 було продовжено строк досудового розслідування до 22.04.2024 у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22.10.2018, в межах якого здійснено повідомлення про підозру та з якого було виділено матеріали кримінального провадження № 52024000000000164 від 08.04.2024. Висновки Апеляційної палати ВАКС від 15.03.2023 (справа №991/1466/23) у межах кримінального провадження №42018000000002581 від 22.10.2018 не заперечують дійсність та законність вказаної вище ухвали, яка є нескасованою та чинною.
Отже, слідчий суддя доходить висновку про дотримання порядку вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
3.2. Щодо наявності обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_7 міг вчинити інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, тобто у зловживанні службовою особою владою, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам в особі юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату Верховної Ради України.
Зі змісту клопотання, долучених до нього матеріалів та пояснень прокурора вбачається, що у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини отримання народним депутатом України, передбаченої ст. 35 ЗУ «Про статус народного депутата України», грошової компенсації за винайм готельного номера без наявності законних підстав.
Так, за версією слідства народний депутат України VIII скликання ОСОБА_7, будучи забезпеченим житлом для проживання, на відстані меншій ніж 30 км від зовнішніх меж міста Києва у зв`язку із реєстрацією місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, використав надані йому владні повноваження з метою отримання для себе неправомірної вигоди у виді надання йому в користування готельного номера за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України та без наявності законних підстав у період з 22.09.2017 по 04.10.2018 отримав кошти для винайму готельного номера, які на підставі його заяв перераховувалися на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ».
Зокрема, в ході досудового розслідування встановлено, що на підставі поданих ОСОБА_7 заяв від 27.11.2014, 21.03.2016 та 31.10.2017 Управління справами Верховної Ради України в період з 22.09.2017 по 04.10.2018 (включно) нараховувало йому грошові кошти для компенсації вартості винайму готельного номера в сумі 225 550 грн, чим державним інтересам завдано майнову шкоду, яка відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 КПК України є тяжкими наслідками, оскільки більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений станом на 01.01.2018.
Викладені обставини, у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження переконують слідчого суддю у тому, що мало місце вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а описані вище дії ОСОБА_7, їх характер та послідовність, з достатньою імовірністю свідчать, що останній міг бути причетний до його вчинення.
Підсумовуючи, слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями та наслідками, а саме завданні шкоди майновим інтересам держави. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі таких досліджених в ході судового засідання копій документів:
- присяги народного депутата України VIII скликання ОСОБА_7 від 27.11.2014;
- заяви народного депутат ОСОБА_7 від 27.11.2014 про нарахування коштів для винайму готельного номера зареєстрована в Апараті ВРУ від 08.12.2014 вх. № 222029;
- заяви народного депутат ОСОБА_7 від 27.11.2014 про перерахування грошових коштів за винайм готельного номера на рахунок ДП «Готельного Комплексу «Київ» зареєстрована в Апараті ВРУ від 08.12.2014 вх. № 222029;
- заяви народного депутат ОСОБА_7 від 27.11.2014 про розміщення в готелі «Київ» зареєстрована в Апараті ВРУ від 08.12.2014 вх. № 222029;
- заяви народного депутата України ОСОБА_7 адресована керівнику апарату ВРУ від 21.03.2016 про перерахування грошових коштів за винайм готельного номера на рахунок ДП «Готельного Комплексу «Київ» Управління справами Апарату Верховної Ради України зареєстрована в Апараті ВРУ від 21.03.2016 вх.№ 65592;
- заяви народного депутат ОСОБА_7 від 31.10.2017 про нарахування коштів для винайму готельного номера зареєстрована в Апараті ВРУ від 01.11.2017 вх. № 248086;
- заяви народного депутат ОСОБА_7 від 31.10.2017 про перерахування грошових коштів за винайм готельного номера на рахунок ДП «Готельного Комплексу «Київ» Управління справами Апарату Верховної Ради України зареєстрована в Апараті ВРУ від 01.11.2017 вх. № 248144;
- договору № 121 про надання послуг від 27.11.2014 та додаткової угоди № 310 від 30.12.2015 до нього;
- договору № 19-Д про винайм готельного номера народним депутатом України від 01.01.2017 та додаткової угоди № 1 від 01.09.2017 до нього;
- договору № 021 про винайм готельного номера народним депутатом України від 11.12.2018;
- висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 03.02.2023 №2266/22/187/23-23, яким документально підтверджується розмір перерахування коштів для компенсації вартості винайму готельного номеру ОСОБА_7 ;
- висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16.11.2020 № 647/648/1411-1422, яким підтверджується виконання підписів ОСОБА_7 у заявах та договорах;
- показань свідка ОСОБА_10 зафіксованих в протоколі допиту свідка від 28.11.2018;
- показань свідка ОСОБА_11 зафіксованих в протоколі допиту свідка від 12.12.2018;
- показань свідка ОСОБА_12 зафіксованих в протоколі допиту свідка від 15.08.2019;
- показань свідка ОСОБА_13 зафіксованих в протоколі допиту свідка від 15.08.2019;
- показань свідка ОСОБА_14 зафіксованих в протоколі допиту свідка від 13.03.2019;
- показань свідка ОСОБА_15 зафіксованих в протоколі допиту свідка від 28.12.2023;
- показань свідка ОСОБА_16 зафіксованих в протоколі допиту свідка від 19.01.2024;
- розпорядження Голови ВРУ №248 від 08.04.2014 Про затвердження положень «Про порядок виплати народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди житла» із додатками;
- розпорядження Першого заступника Керівника Апарату ВРУ №12 від 29.01.2016 Про затвердження порядків видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості житла та порядком видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості житла, затвердженого розпорядженням №12 від 29.01.2016;
- рішення Комітету з питань регламенту та організації роботи ВРУ про листи Керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_17 відповідно до протоколу №7 від 04.02.2015;
- розпорядження №186 від 23.04.2017 про внесення змін до Порядку видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла;
- листа Київської обласної державної адміністрації №11-11/12224 від 17.04.2014 щодо надання інформації відносно населених пунктів які розташовані на відстані менше ніж 30 км від зовнішніх меж м. Києва з додатками, яким підтверджується перелік населених пунктів, які розташовані на відстані менше ніж 30 км від зовнішніх меж м. Києва;
- листів Київобленерго від 22.01.2019 №20-1-47, 22.02.2019 № 417-лв-2625-0219 та 24.01.2019 № 810-лв-1092-0119 із додатками, якими підтверджується отримання комунальних послуг за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_7 ;
- декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру ОСОБА_7 за 2014 рік, якою підтверджуються об`єкти нерухомого майна, які знаходились у користуванні та володінні ОСОБА_7 ;
- інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якою підтверджується право власності на майно за місцем реєстрації і проживання ОСОБА_7 ;
- щорічними деклараціями особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_7 за 2015, 2016, 2017, 2018, 2022, 2023 роки, якими підтверджуються об`єкти нерухомого майна, які знаходились у користуванні та володінні ОСОБА_7 ;
- листів Вишневої міської ради від 22.11.2022 №3/02-2613 та від 22.12.2023 №3/02-4134, (том №2 арк 162-163);
- листа ДП «Готельний комплекс «Київ» від 28.03.2024;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій підозрюваного, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Водночас, слідчий суддя не погоджується з доводами захисту про необґрунтованість підозри, оскільки при подачі заяви на компенсацію, ОСОБА_7 не мав у власності квартири у м. Києві, а будинок за місцем реєстрації належить батькові останнього. Така позиція сторони захисту не ґрунтується на положеннях законодавства та помилково приводить до висновку щодо відсутності ознак складу злочину.
Умови, за яких народний депутат має право отримувати кошти на оренду житла або винайм готельного номера і вимагати як представник влади нарахування і виплати відповідної компенсації, визначені в ч. 2 ст. 35 ЗУ «Про статус народного депутата», відповідно до якої право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва.
Тобто, закон не вимагає, щоб відповідне жило було у власності народного депутата, разом з тим має значення факт забезпеченості відповідним житлом у встановлених межах, оскільки право проживати в готелі і компенсація відповідних витрат спрямовані на забезпечення нормальних умов для здійснення народним депутатом його повноважень.
При цьому, доданими до клопотання матеріалами підтверджується, що 22.09.2017 ОСОБА_7 зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 за якою останній проживав до 04.10.2018, а саме до моменту зняття з реєстрації у зв`язку із вибуттям до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто, у період з 22.09.2017 по 04.10.2018 ОСОБА_7 був забезпеченим житлом для проживання на відстані меншій, ніж 30 км від зовнішніх меж міста Києва відповідно до його реєстрації, а отже, не мав підстав користуватися пільгами, передбаченими ст. 35 ЗУ «Про статус народного депутата».
Доводи сторони захисту про відсутність ознак складу злочину, у зв`язку з відсутністю ознак зловживання владою, мети отримання неправомірної вигоди, відсутності шкоди, обернення коштів не на власний рахунок, є необґрунтованими та не відповідають висновкам, сформованим Об`єднаною Палатою ККС ВС у справі 991/3966/20 від 27.11.2023.
Розгляд ОП ККС ВС відповідної справи було викликане різними підходами до розуміння об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення у ситуації з компенсації народними депутатами і покликане на уніфікацію судової практики та дотримання правової визначеності. Справа, яка розглянута об`єднаною палатою, має тотожні обставини з цим кримінальним провадженням, за виключенням деяких відмінностей, які не впливають суттєво на можливість застосування висновку вищого суду до розглядуваної справи та не спростовують висновків про наявність ознак складу злочину.
Так, об`єднана палата ККС ВС визначила, що зміст зловживання владою становить безпідставне використання представником влади гарантії, наданої державою для здійснення ним своїх повноважень, безпідставне користування майновим благом, що безпосередньо пов`язана зі здійсненням владних функцій. Кримінально-правова оцінка безпідставного отримання народним депутатом такого майнового блага як проживання у готельному номері становить собою зловживання владою і таке діяння має кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 КК України.
Посилання сторони захисту на той факт, що заяви народного депутата не містять форму-вимоги, а рішення про надання у користування готельного номеру надається комітетом, не спростовують факту використання особою за відсутності потреби наданою гарантією, що свідчить про корисливість дій.
Слідчий суддя безумовно враховує факт добровільного відшкодування ОСОБА_7 коштів за винайм ним готельного номеру, водночас ця обставина не спростовує висновку про обґрунтованість підозри.
У цьому контексті, слідчий суддя відзначає суперечливість позицій сторони захисту, які заперечують сам факт вчиненого правопорушення та водночас просять врахувати добровільне відшкодування шкоди як пом`якшувальну обставину.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя на підставі оцінки сукупності досліджених доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини вчинення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами отриманими у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
3.3. Щодо оголошення особи в міжнародний розшук або чи виїзду та/або перебування на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором
У поданому клопотанні та у судовому засіданні прокурор зазначає, що підставою для обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є оголошення останнього у міжнародний розшук.
Чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
За правилами ч. 2 ст. 281 КПК України, про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, для того, щоб підозрюваний вважався у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України оголошеним у розшук має бути наявна постанова про оголошення особи в розшук.
Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в розшук, оформленого постановою.
Слідчий суддя встановив, що 09.04.2024 постановою старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук.
Із змісту постанови вбачається, що підставами для оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_7 стали:
- неявки ОСОБА_7 за викликами органу досудового розслідування;
- наявність інформації про те, що ОСОБА_7 29.04.2023 виїхав за межі України та на територію України більше не повертався;
- відсутність даних щодо місцезнаходження ОСОБА_7 .
Відповідно до долучених до клопотання матеріалів, ОСОБА_7 неодноразово викликався до органу досудового розслідування для проведення слідчих дій, а саме на 12 год 00 хв 04.04.2024, 12 год 00 хв 05.04.2024, 12 год 00 хв 09.04.2024 (т. 2, а/с 199-201), такі виклики здійснювалися шляхом:
- 02.04.2024 вручення уповноваженим представникам Вишневої міської ради за місцем реєстрації ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а/с 211);
- 02.04.2024 об 11:45 направлення поштою за адресою місця реєстрації ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 (т. 2, а/с 207, 210);
- 02.04.2024 о 12:24 направлення поштою за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а/с 208-209);
- 02.04.2024 о 12:23 направлення поштою за місцем роботи ОСОБА_7 - на адресу Міністерства закордонних справ України (т. 2, а/с 206, 213-214);
- 02.04.2024 із застосуванням мобільних застосунків «WhatsApp», «Telegram» та «Viber» направлено на абонентський номер НОМЕР_1, який використовується ОСОБА_7 (т. НОМЕР_2, а/с 215-222);
- 02.04.2024 о 15:13 направлено на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2, якою ймовірно користується ОСОБА_7 (т. 2, а/с 223-231).
Проте, на жоден із викликів органу досудового розслідування ОСОБА_7 не з`явився. Більше того, із надісланих листів на адресу детектива вбачається обізнаність підозрюваного про виклики та усвідомлення виклику з метою допиту, однак він не прибув до представників НАБУ, що може свідчити про свідоме ігнорування обв`язку прибути на виклик детектива.
Згідно з відомостями з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно- телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» ОСОБА_7 29.04.2023 перетнув державний кордон України в пункті пропуску «Бронниця» у напрямку Республіки Молдова та на момент оголошення розшуку на територію України не повертався (т. 2, а/с 244).
Наведене у сукупності свідчить про наявність правових підстав для оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_7 та відповідно про законність постанови детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 від 09.04.2024.
Отже, вказані обставини у своїй сукупності свідчать, що ОСОБА_7 09.04.2024 оголошено у міжнародний розшук.
При цьому, доводи сторони захисту щодо здійснення виклику ОСОБА_7 неналежним способом з порушенням ч. 7 ст. 135 КПК України, без використання інструментів міжнародного співробітництва, відхиляються з мотивів, аналогічних тим, які вже були наведені слідчим суддею, під час оцінки процедури здійснення повідомлення про підозру.
Також слідчий суддя відхиляє аргументи адвокатів про ненаправлення листа до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України і не підтвердження здійснення розшуку Інтерполом.
Кримінальне процесуальне законодавство обумовлює можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактом саме оголошенням підозрюваного у міжнародний розшук, а не фактом перебування підозрюваного у такому розшуку чи здійснення такого розшуку, а тому в цілях застосування частини 6 статті 193 КПК достатньою підставою вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність постанови слідчого про оголошення підозрюваної особи в міжнародний розшук.
Більше того, правила Інтерполу не регулюють питання оголошення осіб в міжнародний розшук. Фактичне перебування або не перебування особи в міжнародному розшуку, щодо якої такий розшук оголошено, не має правового значення для вирішення питання обрання запобіжного заходу.
Зазначена позиція є усталеною практикою Апеляційної палати ВАКС (ухвали від 14.06.2022 у справі № 991/1619/22, від 15.07.2022 у справі № 991/8514/21, від 11.08.2022 у справі № 991/5913/21, від 23.08.2022 у справі № 991/7940/21, від 18.05.2023 у справі № 991/5499/22 від 26.01.2024 у справі №991/240/24 тощо).
Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено факт оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотанні прокурор вказує на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_7 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; (3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
3.4.1. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає, що ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду є реальним, з огляду на:
1) неодноразові неявки підозрюваного за викликами детектива та відсутність відомостей про його місцезнаходження на території України чи постійного місця проживання за кордоном, що стало підставою для оголошення його у міжнародний розшук;
2) підозрюваний є батьком трьох неповнолітніх дітей, з огляду на це, відповідно до положень ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», він має безперешкодну можливість виїзду за кордон навіть під час воєнного стану, який діє в Україні;
3) історію перетину державного кордону та перебування підозрюваного за кордоном. Так, підозрюваний систематично виїжджав за межі України, в тому числі за час дії в Україні воєнного стану, а саме з 07.12.2022 по 29.04.2023 ОСОБА_7 6 разів перетинав держаний кордон, що свідчить про вільне переміщення підозрюваного та наявну в нього можливість переховування на територіях різних держав;
4) встановлений факт виїзду ОСОБА_7 29.04.2023 за кордон та відсутність відомостей про його повернення на територію України;
5) тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадження та суворість можливого покарання і пов`язані із цим негативні наслідки;
6) наявність іншого кримінального провадження в якому ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 222-1, ч. 3 ст. 209 КК України, яке може впливати на позицію підозрюваного щодо тривалого неповернення до України;
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
3.4.2. Щодо ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги:
1) підозрюваний був народним депутатом України, а отже може мати зв`язки з керівництвом Апарату Верховної Ради України, діючими народними депутатами України, які безпосередньо можуть впливати на працівників Управління справами Апарату Верховної Ради України та може підбурювати їх до впливу на свідків з метою надання ними неправдивих свідчень, зміни показань або відмови у їх наданні;
2) на цій стадії досудового розслідування не допитані всі особи, яким можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину;
3) в ході розгляду цього клопотання підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.
Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
3.4.3. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином
Слідчий суддя не вважає доводи прокурора про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином достатньо обґрунтованими для висновку про вірогідність вчинення підозрюваним буд-яких дій, які можуть вплинути на хід та результати досудового розслідування.
Так, стверджуючи про існування вказаного ризику прокурор обмежився посиланням на загальні можливості підозрюваного, його особисті та ділові зв`язки з суб`єктами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, у тому числі працівниками правоохоронних органів та народними депутатами України. Разом з тим, слідчому судді не надано жодного доказу, який би об`єктивно свідчив про намагання підозрюваного особисто чи через третіх осіб вплинути на органи досудового розслідування, суд чи інших учасників кримінального провадження.
Водночас, слідчий суддя враховує факт добровільного відшкодування ОСОБА_7 коштів за винайм ним готельного номеру за період 27.11.2014 по 13.03.2019 у розмірі 796 130,00 грн, що об`єктивно більше свідчить про готовність підозрюваного співпрацювати зі слідством ніж перешкоджати кримінальному провадженню.
3.4.4. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення
В обґрунтування вказаного ризику стороною обвинувачення зазначено, що наразі ОСОБА_7 є підозрюваним у кримінальному провадженні № 62023000000000605 від 11.07.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 222-1, ч. 3 ст. 209 КК України, досудове розслідування в якому проводиться слідчими Державного бюро розслідувань. Водночас, слідчий суддя не вбачає підстав для висновку про існування вказаного ризику, з огляду на те, що прокурором не доведено, що ОСОБА_7 є особою схильною до систематичного зайняття протиправною діяльністю. Разом з тим, зі змісту долученої до клопотання копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №757/54201/23-к неможливо встановити суті пред`явленої ОСОБА_7 підозри у кримінальному провадженні № 62023000000000605 від 11.07.2023, що в свою чергу не дозволяє слідчому судді самостійно надавати оцінку характеру останнього та визначати вірогідність вчинення ним нового кримінального правопорушення.
У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя доходить висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, а також ризику незаконного впливу на свідків.
3.5. Щодо інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про обрання до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України;
- тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 . У разі визнання винуватим ОСОБА_7 загрожує позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;
- станом на день розгляду клопотання ОСОБА_7 виповнилося 50 років;
- достатній майновий стан;
- підозрюваний одружений, має трьох неповнолітніх дітей та з 27.11.2022 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- відомостей про наявність у підозрюваного тяжких хронічних захворювань які б унеможливлювали б обрання щодо нього запобіжного заходу, слідчому судді не надано;
- підозрюваний раніше не судимий, разом з тим відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №757/54201/23-к ОСОБА_7 є підозрюваним у кримінальному провадженні № 62023000000000605 від 11.07.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 222-1, ч. 3 ст. 209 КК України, досудове розслідування в якому проводиться слідчими Державного бюро розслідувань.
Враховуючи встановлені обставини, слідчий суддя вважає, що обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу є можливим і відповідає положенням законодавства.
При цьому, враховуючи, що при розгляді клопотання, поданого у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя перевіряє лише можливість обрання єдиного запобіжного заходу - тримання під вартою, відсутня необхідність оцінювати питання щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Крім того, керуючись положеннями абз. 7 ч. 4 ст. 183 та ч. 4 ст. 197 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави та не зазначає строку дії цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-179, 193, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52024000000000164 від 08.04.2024, - задовольнити.
2.Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
3.Після затримання підозрюваного ОСОБА_7, і не пізніше як через 48 (сорок вісім) годин із часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
4.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1