- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 991/3915/24
провадження № 11-сс/991/372/24
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі представника власника майна - адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 14.05.2024 р., -
в с т а н о в и л а:
20.05.2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга (т. 2 а.с. 1-6), яку передано судді-доповідачу 27.05.2024 року та цього ж дня призначено її до розгляду (т. 2 а.с. 20).
27.05.2024 року адвокатом ОСОБА_6 надіслано доповнення до апеляційної скарги (т. 2 а.с. 8-19).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, погоджене з прокурором САП ОСОБА_7, та накладено арешт (із забороною користування, розпорядження та відчуження) на вилучений у ОСОБА_8 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 мобільний телефон Iphone 12 Pro Max.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що слідчим суддею під час розгляду клопотання порушено принципи змагальності та рівності учасників, оскільки спочатку представнику власника майна було заборонено ознайомитись з матеріалами клопотання, посилаючись на заборону органу досудового розслідування, а у подальшому надано таку можливість, втім без застосування фотофіксації. Крім того, слідчий суддя за клопотанням детектива та без з`ясування думки представника власника майна долучив до матеріалів провадження нові документи, які не надавалися на обґрунтування клопотання. Більше того, матеріали справи не містять жодного доказу причетності ОСОБА_8 до обставин, які розслідуються у даному провадженні, а відтак, висновок слідчого судді про відповідність вилученого у ОСОБА_8 мобільного телефону критеріям речового доказу є безпідставним. Натомість, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі обґрунтував причетність ОСОБА_8 до обставин провадження знайомством останнього із ОСОБА_11, яка має дипломатичний паспорт та перетинала державний кордон як пасажир. Таке твердження є неприйнятним, оскільки лише факт перетину ОСОБА_11 кордону України та її знайомство з ОСОБА_8, за відсутності інших достатніх доказів, не може бути підставою для арешту майна останнього. Жодного дозволу на вилучення телефону, який належить ОСОБА_8, ухвалою суду не надавалося, натомість, дозвіл на проведення обшуку було надано з метою відшукання та вилучення, серед іншого, мобільних телефонів, які перебувають у користуванні ОСОБА_12 та які містять записи, пов`язані з отриманням неправомірної вигоди за організацію безперешкодного переміщення транспортних засобів поза контролем у пунктах пропуску. Отже, за цією ухвалою для вилучення мобільних телефонів необхідно було дві умови - телефон повинен належати ОСОБА_12 та містити відомості щодо злочину, який розслідується. Вказані умови стосовно майна ОСОБА_8 відсутні. Натомість, у клопотанні єдиною підставою для арешту вказано, що ОСОБА_8 не повідомив код доступу до свого телефону. Однак, з матеріалів провадження вбачається, що під час обшуку ОСОБА_8 передав детективам розблокований телефон, а останні мали можливість його оглянути та скопіювати необхідну інформацію. Замість цього телефон без проведення огляду було вилучено. Представник власника майна також окремо наголосив, що у телефоні ОСОБА_8 наявна інформація, яка охороняється законом, тому органом досудового розслідування порушується його право на приватне спілкування.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково зазначив, що досудове розслідування здійснюється за ч. 4 ст. 368 КК України, а тому незрозуміло, яким чином ОСОБА_8 дотичний до цих обставин. Єдиною підставою для вилучення телефону стало те, що ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_12 прийшов до його квартири, в якій останній наразі не проживає, щоб перевірити її стан. Його власних речей там немає. Детективи не очікували, що у квартирі буде хтось сторонній. Ухвалою слідчого судді не було надано дозвіл на вилучення майна іншої особи, окрім ОСОБА_12, відтак вилучення у ОСОБА_8 мобільного телефону відбулось всупереч цій ухвалі. Також, представник наголосив, що ОСОБА_8 добровільно надав детективам розблокований телефон.
Прокурор САП ОСОБА_7 заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність. Вважає, що апеляційна скарга не містить належних доводів, які були б підставою для скасування оскаржуваного рішення. Зазначив, що у провадженні перевіряється інформація про те, що працівники Державної прикордонної служби сприяли безперешкодному перетину державного кордону і перевезенню транспортом з дипломатичними номерами тютюнових виробів. Зокрема, згідно з протоколами НСРД, 29.11.2023 року ОСОБА_11, маючи дипломатичним паспорт, перетнула державний кордон, після чого її затримали з цигарками. Окрім того, було зафіксовано, як ОСОБА_8 передав їй пакет. На переконання сторони обвинувачення, там знаходилися грошові кошти за перевезення цигарок. У ході обшуку в квартирі ОСОБА_12 детективи вилучили мобільний телефон, який належить ОСОБА_8, оскільки він не надав до нього доступу.
Власник майна - ОСОБА_8, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності вказаного учасника провадження.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.
За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000636 від 28.12.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, зокрема за фактом отримання працівниками Державної прикордонної служби України (надалі - ДПС України) неправомірної вигоди за безперешкодне переміщення дипломатичним транспортом тютюнових виробів через державний кордон України.
За версією органу досудового розслідування, до складу організованої групи входять, зокрема: 1) ОСОБА_13, начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2, який відповідає за розподіл неправомірної вигоди серед членів групи та доведення окремих вказівок, а також організацію виконання безперешкодного переміщення транспортних засобів та вантажів (товарів) без огляду та поза відповідним контролем у ввіреному йому пункті пропуску, зокрема, пункті пропуску «Чоп (Тиса)»; 2) ОСОБА_14, заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з оперативно-розшукової діяльності, який забезпечує прикриття злочинної діяльності; 3) ОСОБА_15, начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_5, який відповідає за безперешкодне переміщення транспортних засобів та вантажів без огляду та поза відповідним контролем у ввіреному йому пункті пропуску, а саме пункті пропуску «Дякове» («Халмеу»).
Зокрема, ОСОБА_16 на підконтрольному йому пункті пропуску передавав частину неправомірної вигоди своєму підлеглому ОСОБА_17 (обіймає посаду начальника відділення інспекторів 2 прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за призначення підконтрольної зміни на пункті пропуску м. Чоп «Тиса» та безперешкодне переміщення автомобілів та товарів (тютюнових виробів) «зеленим» та «червоним» коридорами на ньому, а також ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (обіймають посаду інспекторів відділення), які безпосередньо здійснювали цей пропуск.
Окрім того, перевезення тютюнових виробів здійснювалось водіями дипломатичної установи ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 на мікроавтобусах з дипломатичними номерами. Пасажирами цих транспортних засобів були особи, на яких поширюється дипломатичний імунітет, зокрема, дружина першого секретаря Посольства України в Угорщині ОСОБА_26 - ОСОБА_27, дружина першого секретаря Посольства України в Угорщині ОСОБА_28 - ОСОБА_29, дружина працівника МЗС України ОСОБА_30 - ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 . Водіями мікроавтобусів з підставами перетину «водій дипломатичної установи» були: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 .
За твердженням детектива, за період з 01.01.2023 року по 23.01.2024 року вказані особи на транспортних засобах з дипломатичними номерами 225 разів перетнули державний кордон України в ПП «Чоп (Тиса)» у напрямку «виїзд».
03.05.2024 року детективами проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_12, в результаті якого у присутнього під час обшуку ОСОБА_8 вилучено мобільний телефон Iphone 12 Pro Max.
Обґрунтовуючи у клопотанні про арешт майна підстави для звернення до слідчого судді, детектив послався на те, що вилучений у ОСОБА_8 мобільний телефон захищений паролем та був умисно вимкнений останнім, щоб унеможливити дослідження вмісту пам`яті телефону без застосування спеціальних навичок та обладнання для подолання системи логічного захисту. Такі обставини є достатніми для розумних підозр вважати, що телефон може зберігати відомості про обставини, які входять до предмету доказування. Відтак, детективом прийнято рішення про вилучення мобільного телефону з метою проведення його детального огляду після подолання системи логічного захисту та подальшого призначення комп`ютерно-технічної експертизи.
Отже, за твердженням детектива, вилучений телефон може містити відомості, які підлягають доказуванню у провадженні, зокрема листування між можливими співучасниками, а отже, відповідає критеріям речового доказу, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.
Як на правову підставу для застосування арешту майна, прокурор у клопотанні посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
3.2. Мотиви слідчого судді.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що описані у клопотанні фактичні обставини у сукупності із наданими стороною обвинувачення матеріалами, формують внутрішнє переконання про наявність достатніх підстав вважати, що вказане у клопотанні кримінальне правопорушення могло бути вчинене.
За твердженням слідчого судді, доводи детектива про необхідність накладення арешту на мобільний телефон заслуговують на увагу, оскільки до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_12, який, за версією сторони обвинувачення, був безпосереднім організатором безперешкодного переміщення тютюнових виробів через державний кордон України та підтримував контакти з ОСОБА_11, яка, маючи дипломатичний паспорт, перетинала державний кордон як пасажир на автомобілях, які використовувалися для переміщення тютюнових виробів через кордон України.
Крім того, слідчим суддею взято до уваги пояснення детектива про те, що ОСОБА_8 є довіреною особою ОСОБА_12, його водієм та особистим охоронцем, що підтверджується матеріалами НСРД та протоколом огляду відомостей, наявних у комплексній системі відеоспостереження м. Києва. Крім того, згідно з наданими адвокатом поясненнями, ОСОБА_8 є тренером ОСОБА_12 . Наведене підтверджує факт перебування ОСОБА_8 за місцем проживання ОСОБА_12 на момент проведення обшуку.
Викладені обставини переконують слідчого суддю у тому, що зазначений телефон відповідає критеріям речових доказів, адже може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, електронні документи, листування та інші способи контактування ОСОБА_8 зі ОСОБА_12 та іншими особами, які могли бути причетні до вчинення кримінального правопорушення.
Окрім того, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення мобільного телефона, оскільки, як вбачається з протоколу обшуку та пояснень детектива, ОСОБА_8 добровільно надав належний йому телефон для огляду, втім відмовився повідомити пароль, чим обмежив доступ до нього та можливість дослідження наявної у ньому інформації. Викладені обставини обумовлюють потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду телефону, зокрема із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в ньому міститься, у тому числі відновити видалену інформацію.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника власника майна та пояснення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна та обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Надаючи оцінку відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, колегією суддів враховуються зміст поняття «речові докази».
Згідно з ст. 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні.
Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування суд уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке прокурор просить накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.
У клопотанні детектива підставою для накладення арешту на майно зазначено, що вилучений у ОСОБА_8 телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні.
Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання про арешт майна дійшов висновку про наявність достатніх доказів, які б свідчили про те, що у вилученому у ОСОБА_8 телефоні можуть міститися відомості щодо обставин кримінального правопорушення, досудове розслідування якого здійснюється у даному провадженні, зокрема отримання працівниками ДПС України неправомірної вигоди за безперешкодне переміщення дипломатичним транспортом тютюнових виробів через державний кордон України, а отже, детектив довів, що вилучений телефон відповідає ознакам речового доказу, визначених у ст. 98 КПК України.
З такими висновками колегія суддів категорично не погоджується, оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя не звернув увагу та не надав оцінки обставинам, які мають істотне значення для даного провадження та є беззаперечною самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, в межах провадження № 52023000000000636 від 28.12.2023 р. здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, зокрема за фактом отримання працівниками ДПС України неправомірної вигоди за безперешкодне переміщення дипломатичним транспортом тютюнових виробів через державний кордон України, вчинених за обставин, описаних у розділі 3.1 цієї ухвали.
16.04.2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (якою постановлено і оскаржувану ухвалу) надано дозвіл на проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання та вилучення речей та документів, зокрема мобільних телефонів, які перебувають у користуванні ОСОБА_12 та які містять записи та інші сліди вчинення злочину, пов`язані з отриманням неправомірної вигоди за організацію безперешкодного переміщення транспортних засобів та вантажів поза відповідним контролем у пунктах пропуску (т. 1 а.с. 87-92).
Отже, в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку прізвище ОСОБА_8 взагалі не згадується, натомість зазначається про можливу причетність ОСОБА_12 до вчинення кримінального правопорушення, описаного у клопотанні про надання дозволу на проведення обшуку. Зокрема, в ухвалі визначено, що обшук має проводитись з метою відшукання та вилучення речей і предметів, зокрема мобільних телефонів, які перебувають у користуванні ОСОБА_12 та які містять записи чи інші сліди вчинення злочину, пов`язані з отриманням неправомірної вигоди за організацію безперешкодного переміщення транспортних засобів та вантажів поза відповідним контролем у пунктах пропуску.
03.05.2024 року детективами НАБУ проведено обшук квартири, розташованої за вищевказаною адресою, у присутності ОСОБА_8 та адвокатів ОСОБА_35 та ОСОБА_36 . Згідно з протоколом обшуку, у квартирі відсутні предмети та речі, перераховані в ухвалі слідчого судді від 16.04.2024 р. У подальшому, детективи запропонували присутньому під час обшуку ОСОБА_8 надати для огляду його мобільний телефон, яким він користувався під час проведення обшуку, на що останній відмовився, вимкнувши його. У зв`язку з чим, було прийнято рішення про вилучення телефону з метою подальшого подолання системи логічного захисту та проведення огляду його вмісту (т. 1 а.с. 93-98).
Вилучений у ОСОБА_8 мобільний телефон постановою детектива від 03.05.2024 р. визнано речовим доказом. Єдиною підставою для цього у постанові вказано, що мобільний телефон захищений паролем та був умисно вимкнений ОСОБА_8 з метою унеможливлення дослідження детективами, а відтак, вилучене майно має безпосереднє відношення до обставин, які розслідуються у даному провадженні (т. 1 а.с. 99-102).
Прокурор під час апеляційного розгляду зазначив, що на даний час з метою подолання системи логічного захисту призначено експертизу, тому наявні підстави для накладення арешту. При цьому, він відмовився повідомити суду, в якій саме експертній установі призначено проведення такої експертизи, посилаючись на таємницю досудового розслідування (т. 2 а.с. 46). Пізніше ним було надано копію постанови про призначення комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи від 14.05.2024 р., яку досліджено колегією суддів та долучено до матеріалів справи. В обґрунтування цієї постанови зазначено про вилучення мобільного телефону під час обшуку за місцем проживання особи, яка може бути причетною до розслідуваного злочину (т. 2 а.с. 55-56).
Однак, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки ухвалою слідчого судді від 16.04.2024 р. надавався дозвіл на проведення обшуку квартири ОСОБА_12 з метою відшукання та вилучення належних йому, а не ОСОБА_8, мобільних телефонів.
Більше того, на вирішення експерту поставлено ряд загальних питань, які стосуються встановлення наявності будь-якого листування (в тому числі видаленого) через всі можливі програми для миттєвого обміну повідомленнями, а також всіх наявних текстових документів, та їх копіювання. Жодних прізвищ, посад, номерів телефонів осіб, листування з якими становить інтерес для досудового розслідування та визначає предмет експертного дослідження, у постанові не зазначено. Наведене свідчить про відсутність у органу досудового розслідування конкретних питань з метою з`ясування обставин, які б могли зв`язати ОСОБА_8 з обставинами провадження, яке розслідується, або поєднати його з іншими фігурантами цього провадження, прізвища яких наведені у клопотанні, шляхом встановлення наявності та змісту листування саме з ними. Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про формальне призначення експертного дослідження саме з метою подальшого утримання вилученого без законних підстав мобільного телефону.
Зі змісту оскаржуваної ухвали також вбачається, що представник власника майна ОСОБА_8 . адвокат ОСОБА_6 звертав увагу слідчого судді на те, що останній наразі не має жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування, а його телефон не був зазначений в ухвалі про надання дозволу на обшук, що свідчить про незаконність його вилучення. Натомість, слідчий суддя відхилив ці доводи та водночас взяв до уваги пояснення детектива про те, що ОСОБА_8 є довіреною особою ОСОБА_12, його водієм та особистим охоронцем, та з урахуванням цих пояснень дійшов висновку, що цим підтверджується факт перебування ОСОБА_8 за місцем проживання ОСОБА_12 на момент проведення обшуку та його пов`язаність з обставинами, які встановлюються у даному провадженні.
При цьому, жодних документальних підтверджень вказаним обставинам матеріали провадження не містять, а відтак, висновки слідчого судді в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи.
З урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин (зокрема, про відсутність дозволу слідчого судді на вилучення майна ОСОБА_8 у квартирі ОСОБА_12, про відсутність на даний час встановлених органом досудового розслідування обставин, які б пов`язували ОСОБА_8 з подіями, які розслідуються у даному провадженні, про ненадання прокурором доказів, які б пов`язували його з іншим фігурантами провадження, зазначеними у клопотанні, а також враховуючи, що ОСОБА_8 у квартирі, належній ОСОБА_12, дійсно не проживає), колегія суддів дійшла висновку, що мобільний телефон ОСОБА_8 було вилучено за відсутності дозволу на його вилучення та всупереч змісту резолютивної частини ухвали слідчого судді, а отже, без законних на те підстав.
Відтак, слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано одну з обов`язкових підстав, що мають бути встановлені при вирішення питання про арешт майна - зокрема, щодо можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт накладається у випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Колегія суддів при цьому також зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 235 КПК України, обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому приміщенні, проводиться за рішенням слідчого лише в тому випадку, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для провадження.
Обшук повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. Особистий обшук може здійснюватися тільки з метою досягнення мети обшуку, який вже проводиться. Тобто, уповноважена особа, мотивуючи своє рішення, зобов`язана переконливо його пов`язувати з метою обшуку, в межах якого відбулось проникнення до житла чи іншого володіння особи. Будь-які інші підстави, не пов`язані з конкретною слідчою дією згідно ухвали суду, мають бути визнані незаконними.
Водночас, згідно з встановленими під час апеляційного розгляду обставинами, ОСОБА_8 приїхав до квартири ОСОБА_12 ще до того, як розпочався обшук. Після прибуття до вказаної квартири для проведення у ній обшуку детективів, ними встановлено відсутність ОСОБА_12 та водночас перебування у ній ОСОБА_8, якому у подальшому вони запропонували надати належний йому мобільний телефон для огляду.
За таких обставин та враховуючи, що ухвалою слідчого судді детективам не було надано дозволу на проведення обшуку вказаної квартири з метою відшукання речей та документів, зокрема мобільних телефонів, які використовуються ОСОБА_8, у них не було підстав вважати, що ОСОБА_8 переховує при собі предмети або документи, які мають значення для даного кримінального провадження.
Надаючи оцінку доводам прокурора під час апеляційного розгляду про те, що у ході розслідування даного провадження перевіряється причетність до вчинення кримінального правопорушення не лише ОСОБА_12, ОСОБА_11 та інших осіб, вказаних у клопотанні про арешт майна, але і ОСОБА_8, який є водієм ОСОБА_12, колегія суддів виходить з того, що в матеріалах провадження такі докази відсутні. Натомість, тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора, тобто на суб`єктів, які здійснюють кримінальне провадження.
Враховуючи сукупність викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали клопотання не містять доказів, які б свідчили про наявність у вилученому мобільному телефоні ОСОБА_8 відомостей щодо обставин, які розслідуються у даному провадженні, а прокурором під час апеляційного розгляду такі обставини не доведені. Більше того, на даний час у даному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, в тому числі ОСОБА_12, незважаючи на те, що досудове розслідування розпочато ще 28.12.2023 року, та жодна з вказаних у клопотанні осіб, що можуть бути причетні до розслідуваних обставин, не допитана, в тому числі і ОСОБА_8 .
Враховуючи, що встановлена судом апеляційної інстанції невідповідність висновків слідчого судді, викладених в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам провадження, є безумовною та самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вдається до оцінки інших доводів апеляційної скарги представника власника майна.
Окремо колегія суддів зазначає, що прокурором у даному провадженні не доведено наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, та потреби досудового розслідування у такому арешті, з огляду на відсутність співмірності такого заходу із завданнями кримінального провадження. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, які б виправдовували подальше втручання у право володіння майном. При цьому, питання щодо співрозмірності обмеження права власності ОСОБА_8 у вигляді арешту вилученого у нього мобільного телефону та потреб досудового розслідування у застосуванні саме такого обмеження, а також наслідки цього арешту для власника, слідчим суддею всупереч п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України взагалі не досліджувалось.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення у разі невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що висновки оскаржуваної ухвали не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2024 р. - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, погодженого з прокурором САП ОСОБА_7, про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000636 від 28.12.2023 р. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4