- Presiding judge (HACC AC) : Chorna V.V.
справа № 991/3847/24
провадження № 11-сс/991/370/24
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі представників власника майна - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 09.05.2024 р., -
ВСТАНОВИЛА:
17.05.2024 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 09.05.2024 р. (а.с. 135-144).
Ухвалою судді-доповідача від 17.05.2024 р. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с. 146).
Ухвалою колегії суддів від 06.06.2024 р. вказане клопотання адвоката ОСОБА_6 задоволено та йому поновлено строк на апеляційне оскарження (а.с. 186-187).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_10, погоджене з прокурором САП ОСОБА_8, та накладено арешт (із забороною користування, розпорядження та відчуження) на вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 грошові кошти на загальну суму 150 100 доларів США та 96 950 євро.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на істотні порушення вимог КПК України, допущені при її постановленні. Зокрема, зазначає про хибність висновку слідчого судді щодо причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, описаного у клопотанні, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів отримання ним неправомірної вигоди та йому не повідомлено про підозру у вчиненні злочину. Натомість, у ході обшуку 02.05.2024 року у рюкзаку у дворі багатоповерхового будинку були знайдені грошові кошти на загальну суму 150 100 доларів США та 96 950 євро, єдиним доказом належності яких ОСОБА_9 стала виписка з реєстраційної карти хворого та результати лабораторних досліджень на його ім`я, дійсність яких ніким не перевірена. Жодних свідків чи очевидців того, звідки було викинуто рюкзак, органом досудового розслідування не встановлено. Окрім того, не перевірено можливість проживання у цьому будинку інших осіб з таким прізвищем, або потрапляння рюкзака на подвір`я іншим чином. Незважаючи на викладене, слідчий суддя зробив висновок про те, що рюкзак викинутий із квартири ОСОБА_9 з метою приховання доказів його протиправної діяльності, а грошові кошти могли бути доходами, одержаними внаслідок вчинення злочину. Такий висновок є лише припущенням слідчого судді, оскільки жодних доказів на його підтвердження матеріали справи не містять. Зазначене, на думку представника, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково наголосив, що клопотання про арешт вилученого майна подано з порушенням строку. Крім того, клопотання детектива не містить доказів отримання неправомірної вигоди ОСОБА_9, хоча за версією сторони обвинувачення, останній входить до складу організованої групи, члени якої, будучи працівниками прикордонної служби, за неправомірну вигоду здійснювали безперешкодне переміщення дипломатичним транспортом тютюнових виробів через кордон України. Крім того, висновок слідчого судді про належність вилучених грошових коштів саме ОСОБА_11 є лише припущенням, оскільки жодні докази на підтвердження цього в матеріалах провадження відсутні.
Адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Наголосив на незаконності вилучення грошових коштів, оскільки таке вилучення відбулося без ухвали суду та без дозволу ОСББ. Також зазначив, що з клопотанням про арешт вилученого майна мав звертатися прокурор, а не детектив, а слідчий суддя під час його розгляду мав встановити наявність ризиків, які у клопотанні взагалі не наведені. Зазначене, у відповідності до ст. 173 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні клопотання, на що слідчий суддя уваги не звернув. Крім того, вилучені грошові кошти не було оглянуто та не призначено відповідної експертизи, а відтак, вилучене під час обшуку майно не може бути використано як доказ у кримінальному провадженні.
Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на їх безпідставність. Зазначив, що твердження про порушення стороною обвинувачення строку на звернення з клопотанням не відповідає матеріалам провадження. Щодо причетності ОСОБА_9 до обставин, які встановлюються, зазначив, що згідно протоколів НСРД, ОСОБА_12 у розмові з дружиною розповідає, що отримав 66 тис. євро, частину з яких необхідно передати ОСОБА_9 . Є і інші зафіксовані розмови, які підтверджують причетність його до обставин, які перевіряються у провадженні, зокрема до отримання неправомірної вигоди. Що стосується належності майна саме ОСОБА_9, то у рюкзаку, де були знайдені грошові кошти, знаходились медичні документи на ім`я ОСОБА_9
Власник майна - ОСОБА_9, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за його відсутності.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.
За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000636 від 28.12.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, зокрема за фактом отримання працівниками ДПС України неправомірної вигоди за безперешкодне переміщення дипломатичним транспортом тютюнових виробів через державний кордон України.
За версією органу досудового розслідування, до складу організованої групи входять, зокрема: 1) ОСОБА_13, начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2, який відповідає за розподіл неправомірної вигоди серед членів групи та доведення окремих вказівок, а також організацію виконання безперешкодного переміщення транспортних засобів та вантажів (товарів) без огляду та поза відповідним контролем у ввіреному йому пункті пропуску, зокрема, пункті пропуску «ІНФОРМАЦІЯ_8»; 2) ОСОБА_9, заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з оперативно-розшукової діяльності, який забезпечує прикриття злочинної діяльності; 3) ОСОБА_14, начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_2, який відповідає за безперешкодне переміщення транспортних засобів та вантажів без огляду та поза відповідним контролем у ввіреному йому пункті пропуску, а саме пункті пропуску «ІНФОРМАЦІЯ_4» («ІНФОРМАЦІЯ_7»).
Зокрема, ОСОБА_12 на підконтрольному йому пункті пропуску передавав частину неправомірної вигоди своєму підлеглому ОСОБА_15 (обіймає посаду начальника відділення інспекторів 2 прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за призначення підконтрольної зміни на пункті пропуску м. Чоп «ІНФОРМАЦІЯ_9» та безперешкодне переміщення автомобілів та товарів (тютюнових виробів) «зеленим» та «червоним» коридорами на ньому, а також ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (обіймають посаду інспекторів відділення), які безпосередньо здійснювали цей пропуск.
Окрім того, перевезення тютюнових виробів здійснювалось водіями дипломатичної установи ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 на мікроавтобусах з дипломатичними номерами. Пасажирами цих транспортних засобів були особи, на яких поширюється дипломатичний імунітет, зокрема, дружина першого секретаря Посольства України в Угорщині ОСОБА_24 - ОСОБА_25, дружина першого секретаря Посольства України в Угорщині ОСОБА_26 - ОСОБА_27, дружина працівника МЗС України ОСОБА_28 - ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 . Водіями мікроавтобусів з підставами перетину «водій дипломатичної установи» були: ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 .
За твердженням детектива, за період з 01.01.2023 року по 23.01.2024 року вказані особи на транспортних засобах з дипломатичними номерами 225 разів перетнули державний кордон України в ПП «ІНФОРМАЦІЯ_8» у напрямку «виїзд».
02.05.2024 року детективами проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9, після чого за адресою його проживання проведено огляд внутрішнього двору, прибудинкової території. Необхідність такого огляду обумовлена тим, що в ході проведення обшуку квартири, в якій проживає ОСОБА_9, з вікна квартири на траву за будинком прибудинкової території було викинуто рюкзак із невідомим вмістом. Перед початком огляду встановлено, що на вказаному місці знаходився рюкзак, у якому знаходилась картонна коробка, в якій поміщено предмети, схожі на грошові кошти в іноземній валюті (долари США та євро), які посортовані в окремі пачки та перемотані канцелярськими резинками. У подальшому проведено перерахунок вмісту кожного пакування та встановлено, що в коробці поміщено предмети, схожі на грошові кошти, в кожному пакуванні в загальній сумі 140 000 доларів США, 10 100 доларів США, 60 000 євро, 25 000 євро, 10 000 євро, 1 950 євро. Оглядом також встановлено, що у вказаному рюкзаку знаходились й інші предмети, серед яких була виписка з реєстраційної карти хворого № 121 та результати лабораторних досліджень на ім`я ОСОБА_9 . У протоколі також зазначено, що територія захищена від доступу сторонніх осіб, заїзду сторонніх транспортних засобів, перебуває під охороною.
За твердженням детектива, вилучені грошові кошти є матеріальними об`єктами, які можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні, а отже, відповідають критеріям речового доказу, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.
Як на правову підставу для застосування арешту майна, детектив у клопотанні посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
3.2. Мотиви слідчого судді.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що описані у клопотанні фактичні обставини у сукупності із наданими стороною обвинувачення матеріалами, формують внутрішнє переконання про наявність достатніх підстав вважати, що вказане у клопотанні кримінальне правопорушення могло бути вчинене.
За висновком слідчого судді, доводи детектива про необхідність накладення арешту на вилучені грошові кошти заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з протоколу обшуку від 02.05.2024 р., у квартирі на момент обшуку перебував ОСОБА_9, а також члени його родини (дружина, донька і син). Крім того, у рюкзаку була виявлена виписка з реєстраційної карти хворого № 121 та результати лабораторних досліджень на ім`я ОСОБА_9 . Викладені обставини свідчать про те, що рюкзак міг бути викинутий із квартири ОСОБА_9 з метою приховання доказів протиправної діяльності, а грошові кошти могли бути доходами, одержаними внаслідок вчинення злочину. Отже, на переконання слідчого судді, вилучене у ході огляду може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, зокрема події кримінального правопорушення, факту отримання та розміру грошових коштів, одержаних протиправним шляхом, кола осіб, залучених до вчинення злочину.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників та пояснення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із витягом з ЄРДР, досудове розслідування у даному провадженні здійснюється за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме отримання працівниками ДПС України неправомірної вигоди за безперешкодне переміщення дипломатичним транспортом тютюнових виробів через державний кордон України. Зокрема, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_13 - начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідав за розподіл неправомірної вигоди серед членів групи та доведення окремих вказівок, а також організовував виконання безперешкодного переміщення транспортних засобів та вантажів без огляду та поза відповідним контролем у ввіреному йому пункті пропуску, тобто пункті пропуску «ІНФОРМАЦІЯ_8». У свою чергу, ОСОБА_9 - заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з оперативно-розшукової діяльності, забезпечував прикриття злочинної діяльності, а ОСОБА_14 - начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_6, відповідав за безперешкодне переміщення транспортних засобів та вантажів без огляду та поза відповідним контролем у ввіреному йому пункті пропуску, а саме пункті пропуску «ІНФОРМАЦІЯ_4» («ІНФОРМАЦІЯ_7»).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, проаналізувавши зміст клопотання про арешт майна та долучені до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про ймовірність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, ним досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді, оскільки він ґрунтується на доказах, долучених до клопотання, а саме: службових записках детективів від 22.02.2024 р. щодо надання копій протоколів огляду, проведеного в межах провадження № 52022000000000325 від 20.10 2022 р., для долучення до матеріалів даного провадження № 52023000000000636 (а.с. 25-27); ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.03.2024 р. про надання дозволу на використання у провадженні № 52023000000000636 інформації, зафіксованої на матеріальних носіях інформації, отриманих в результаті проведення НСРД у рамках провадження № 52022000000000325 (а.с. 23-24); протоколах огляду від 23.01.-15.02.2024 р., від 30.04.2024 р. та від 26.02.2024 р., об`єктами огляду яких є протоколи НСРД - аудіоконтроль особи від 08.01.2024 р. № 19/168т, від 08.01.2024 р. № 19/167т, від 08.01.2024 р. № 19/169т, від 23.01.2024 р. № 19/563т, від 08.01.2024 р. № 19/165т (а.с. 28-81); протоколі обшуку від 02.05.2024 р. (а.с. 90-96), протоколі огляду від 02.05.2024 р. (а.с. 101-104), протоколі допиту свідка ОСОБА_9 (а.с. 101-104) та інших матеріалах провадження.
При цьому, зі змісту протоколу огляду від 30.04.3024 р. вбачається, що детективами оглянуто чотири протоколи НСРД - аудіоконтролю особи від 08.01.2024 р., якими зафіксовано розмови ОСОБА_12 з невстановленою особою чоловічої статі, ОСОБА_12 з невстановленою особою жіночої статі, ОСОБА_12 з ОСОБА_15, ОСОБА_12 з ОСОБА_14, які мали місце у період з 04 серпня по 13 грудня 2023 року, зміст яких, на переконання колегії суддів, може свідчити про причетність ОСОБА_9 до переміщення тютюнових виробів у складі організованої групи через державний кордон України, а також отримання ним та іншими особами неправомірної вигоди. Зокрема, у цих розмовах йдеться про суми ймовірно отриманої неправомірної вигоди, розподіл коштів між учасниками групи, організаційні питання пропуску через кордон транспортних засобів, в тому числі дипломатичних, із зазначенням номерів транспортних засобів, марок автомобілів, дат перетину ними кордону, тощо, а також обговорюються інші питання, які за контекстом розмови дають підстави вважати про їх дотичність до обставин, які розслідуються у даному провадженні (а.с. 60-67).
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного, не переконався в тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, є необґрунтованими.
Крім того, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки можуть бути використані як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню згідно з ст. 91 КПК України, зокрема події злочину, факту та розміру грошових коштів, одержаних протиправним шляхом, кола осіб, залучених до вчинення злочину.
Надаючи оцінку зазначеним доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного рішення слідчий суддя, згідно з ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
При цьому, у ході оцінки відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, колегією суддів враховуються зміст поняття «речові докази». Згідно з ст. 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час провадження.
Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування слідчий суддя повинен оцінити можливість використання майна, на яке детектив просить накласти арешт, як доказу у провадженні.
Отже, вилучене у ОСОБА_9 майно відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно: 1) було знаряддям вчинення злочину, 2) зберегло на собі його сліди, 3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються, 4) було об`єктом кримінально протиправних дій, 5) набуто кримінально протиправним шляхом.
Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм КПК України в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із встановлених слідчим суддею фактів, які в ході апеляційного перегляду не були спростовані.
Зокрема, у даному провадженні здійснюється досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, вчиненого за обставин, описаних у розділі 3.1 цієї ухвали.
01.05.2024 року ухвалою слідчого судді надано дозвіл на проведення обшуку квартири, в якій проживає ОСОБА_9, з метою виявлення та відшукання відомостей про обставини вчинення злочину, пов`язаного з отриманням неправомірної вигоди за організацію безперешкодного переміщення транспортних засобів та вантажів без огляду та поза відповідним контролем у пунктах пропуску, та які містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів у кримінальному провадженні (а.с. 88-89).
02.05.2024 року на підставі вказаної ухвали було проведено обшук квартири, в якій проживає ОСОБА_9 . На момент заходу в квартиру, в останній перебували: ОСОБА_9, ОСОБА_33 (дружина), ОСОБА_34 (донька) та ОСОБА_35 (син). У ході обшуку детективами вилучено мобільні телефони iPhone 15 Pro Max, Apple iPhone А2893, Apple iPhone A2484, магнітний накопичувач інформації об`ємом 64 Gb та чотири сім-картки, які належать ОСОБА_9 (а.с. 90-96).
Крім того, детективами за участі понятих та голови ОСББ «ЖК «Оберіг» проведено огляд внутрішнього двору та прибудинкової території за адресою проживання ОСОБА_9 . Необхідність такого огляду обумовлена тим, що під час обшуку квартири, в якій проживає ОСОБА_9, з вікна квартири було викинуто рюкзак із невідомим вмістом. У подальшому, в рюкзаку було виявлено картонну коробку, в якій поміщено предмети, схожі на грошові кошти в іноземній валюті (долари США та євро), які посортовані в окремі пачки та перемотані канцелярськими резинками. Проведеним перерахунком вмісту кожного пакування встановлено, що в коробці поміщено предмети, схожі на грошові кошти, в кожному пакуванні в загальній сумі 140 000 доларів США, 10 100 доларів США, 60 000 євро, 25 000 євро, 10 000 євро, 1 950 євро. Оглядом також встановлено, що у вказаному рюкзаку знаходились й інші предмети, серед яких була виписка з реєстраційної карти хворого № 121 та результати лабораторних досліджень на ім`я ОСОБА_9, а також лист німецькою мовою на його ім`я. При цьому, територія ОСББ захищена від доступу сторонніх осіб, заїзду сторонніх транспортних засобів, перебуває під охороною (а.с. 97-100).
За твердженням сторони обвинувачення, грошові кошти вилучено у зв`язку з наявністю підстав вважати, що вони набуті ОСОБА_9 внаслідок вчинення злочину.
02.05.2024 року постановою детектива вказані грошові кошти визнано речовими доказами (а.с. 105-109). Саме з цих підстав на них накладено арешт оскаржуваною ухвалою слідчого судді.
Водночас, в апеляційній скарзі наголошується, що вилучені кошти в розмірі 150 100 доларів США та 96 950 євро не належать ОСОБА_9, оскільки жодних доказів, свідків чи очевидців того, що вищевказаний рюкзак було викинуто саме з квартири ОСОБА_9, не встановлено. Окрім того, не перевірено можливість проживання у цьому будинку інших осіб із таким прізвищем. Під час апеляційного розгляду представник власника майна ОСОБА_7 також наголосив, що вилучене майно не може мати статусу речових доказів, оскільки отримано внаслідок істотного порушення прав людини, без дозволу ОСББ «Оберіг» та ухвали суду, а отже, є недопустимим доказом.
З такими доводами колегія суддів не погоджується, оскільки, згідно протоколу обшуку від 02.05.2024 р., у квартирі ОСОБА_9 на момент обшуку перебував сам ОСОБА_9, а також члени його родини (дружина, донька і син). Крім того, у рюкзаку була виявлена виписка з реєстраційної карти хворого № 121 та результати лабораторних досліджень на ім`я ОСОБА_9, а також лист німецькою мовою на його ім`я. Наведене підтверджує, що рюкзак дійсно міг бути викинутий із квартири ОСОБА_9 з метою приховання доказів протиправної діяльності, а грошові кошти могли бути доходами, одержаними внаслідок вчинення злочину.
З урахуванням викладеного, правильним є висновок оскаржуваної ухвали про те, що з огляду на обставини розслідуваного злочину, механізм його вчинення та діяльність ймовірно причетних осіб, зазначені грошові кошти могли бути набуті кримінально протиправним шляхом та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються у провадженні. Враховуючи відповідність вилучених коштів ознакам речових доказів, на них може бути накладено арешт з метою їх збереження, оскільки таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Крім того, виявлення та подальше вилучення грошових коштів відбулося на закритій охоронюваній території ОСББ «Оберіг», за участі та за згодою голови ОСББ ОСОБА_36, про що прямо зазначено у протоколі огляду від 02.05.2024 р.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на звернення детектива з клопотанням про арешт майна з порушенням строку, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, як на підставу для відмови у його задоволенні, колегія суддів зазначає, що відмова у задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків (ч. 1 ст. 173 КПК України). Слід також відзначити, що незалежно від дотримання слідчим строків звернення з клопотанням, значення тимчасово вилученого майна як доказу для встановлення суттєвих обставин кримінального провадження не втрачається.
Щодо доводів адвоката ОСОБА_7 про звернення з клопотанням про арешт майна неуповноваженою особою - детективом, а не прокурором, як того вимагають положення КПК України та про відсутність у клопотанні посилання на існування ризиків, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 не містить вищевказаних доводів. До початку апеляційного розгляду адвокат ОСОБА_6, яким подано апеляційну скаргу, не скористався своїм правом на її зміну або доповнення. Відтак, зважаючи на принцип диспозитивності, оцінку доводам адвоката ОСОБА_7, висловленим безпосередньо під час апеляційного розгляду, колегія суддів, окрім зазначеного вище, не надає.
Окремо колегія суддів також наголошує, що у разі заперечення належності вилученого майна (зокрема, грошових коштів) ОСОБА_9, у останнього, як і у його уповноважених представників, відсутні правові підстави для оскарження ухвали слідчого судді в цій частині, оскільки права ОСОБА_9 у такому випадку жодним чином не порушуються.
Під час апеляційного розгляду представники ОСОБА_9 зазначили, що хоча останній і не є власником вилучених коштів, оскаржуваною ухвалою порушуються істотні права дійсного їх власника - іншої невстановленої особи, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відхиляючи зазначені доводи, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, виключно власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна на будь-якій стадії здійснення досудового розслідування або під час судового провадження. Відтак, і оскаржити накладення арешту на майно можуть лише його власник або володілець. Заперечуючи належність вилученого майна ОСОБА_9, його представники фактично погоджуються з тим, що оскаржувана ухвала жодним чином не порушує права останнього. Натомість, власник майна - «невстановлена особа» з відповідною апеляційною скаргою не звертався та не уповноважував адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на представлення його інтересів під час перегляду оскаржуваного рішення.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам провадження та доказам, наданим на обґрунтування клопотання про арешт майна, а її висновки є достатньо вмотивованими. Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали, які були б підставою для її скасування, також не встановлено, а тому колегія суддів дійшла висновку про залишення її без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.05.2024 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4