Document No. 120059627

справа № 991/3857/24

провадження № 11-сс/991/397/24

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі представників власників майна - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 13.05.2024 р., -

ВСТАНОВИЛА:

27.05.2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга (т. 2 а.с. 84-92), яку того ж дня призначено до розгляду (т. 2 а.с. 94).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_11, погоджене з прокурором САП ОСОБА_8, та накладено арешт (із забороною користування, розпорядження та відчуження) на вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 мобільні телефони iPhone Apple SE НОМЕР_1, iPhone Apple SE MHGP3ET/A. та грошові кошти в сумі 52 425 євро та 11 955 доларів США.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що детективом не доведено наявності підстав вважати, що вилучене у ОСОБА_9 майно є доказом кримінального правопорушення, або ж підлягає спеціальній конфіскації для забезпечення цивільного позову, чи можливій конфіскації майна. Тобто, в розумінні ч. 2 ст. 170 КПК України відсутні підстави та мета накладення арешту на вилучене майно. Окрім того, ні у клопотанні про арешт майна, ні в оскаржуваній ухвалі не наведено жодного доказу того, що вилучене майно відповідає критеріям речового доказу. Наголошує, що у межах провадження жодній особі не повідомлено про підозру, а у самому клопотанні наведено голослівні припущення щодо можливої причетності ОСОБА_9 до вчинення злочину. Натомість, ОСОБА_9 не є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за яким розслідується кримінальне провадження. Під час обшуку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заявляли про належність останній вилучених грошових коштів, оскільки саме вона проживає в помешканні, де проводився обшук. Під час розгляду клопотання представником ОСОБА_10 слідчому судді надано документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують набуття нею доходів від господарської діяльності, що свідчить про легальність походження вилучених коштів та їх належність останній. Відтак, вилучені грошові кошти не мають жодного відношення до будь-яких незаконних дій та не отримані в результаті їх здійснення, відповідно, не підлягають спеціальній конфіскації та не можуть бути речовими доказами. Втім, слідчий суддя не взяв до уваги зазначені документи та як наслідок дійшов хибного висновку про правомірність вилучення коштів. Окрім того, слідчий суддя фактично розглянув неіснуючий згідно з КПК України процесуальний документ, оскільки первинно до суду детективом подано клопотання про арешт майна, у якому метою арешту зазначено збереження речових доказів. Однак, під час судового розгляду детективом в усній формі змінено свою позицію та заявлено додаткову підставу для накладення арешту на кошти - з метою спеціальної конфіскації. Після чого слідчий суддя видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті, але повернувшись з неї, оголосив про поновлення розгляду клопотання, надавши детективу час для його зміни. Згідно з КПК України, єдиною процесуальною можливістю для вирішення подібних ситуацій є повернення клопотання детективу та встановлення строку на усунення його недоліків, про що постановляється відповідна ухвала. Натомість, слідчий суддя, не повертаючи клопотання, прийняв від детектива та розглянув поданий ним документ без назви, не передбачений КПК України. У цьому документі детективом змінено обґрунтування первинного клопотання та вказано додаткову підставу для арешту майна - забезпечення спеціальної конфіскації. Також, в апеляційній скарзі наголошується, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наслідки такого арешту для третіх осіб, чого зроблено не було, оскільки слідчий суддя своєю ухвалою позбавив ОСОБА_10, яка хворіє на онкологічне захворювання, більшої частини її заощаджень, що унеможливлює проходження нею подальшого дороговартісного лікування. З урахуванням наведеного, вважає, що наявні підстави для задоволення його апеляційної скарги.

2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково зазначив, що у клопотанні підставою для накладення арешту на майно зазначається збереження речових доказів, проте під час розгляду клопотання детектив не зміг пояснити мету арешту. Після чого слідчий суддя, повернувшись з нарадчої кімнати, поновив стадію з`ясування обставин та надав детективу час доповнити своє клопотання, відтак, судовий розгляд було відкладено. У наступному судовому засіданні детектив надав копію постанови від 13.05.2024 р. про об`єднання матеріалів досудового розслідування в одне провадження, зі змісту якої вбачається, що дане провадження об`єднано з провадженням № 52024000000000229 від 10.05.2024 р., яке розслідується за ч. 3 ст. 201-4 КК України, а саме за фактом переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю підакцизних товарів - контрабанду, вчинену у великому розмірі, організованою групою. Натомість, представник власників майна надав слідчому судді документи на підтвердження легальності отримання коштів, належних ОСОБА_10 та набутих нею внаслідок здійснення господарської діяльності. Однак, слідчим суддею ці документи були враховані не у повному обсязі. Крім того, стверджує, що вилучені кошти не відповідають критеріям речового доказу та до них не може бути застосована спеціальна конфіскація, оскільки вони не здобуті злочинним шляхом, не є предметом злочину та не використовувались для його вчинення. Детектив не довів, яким чином виявлення цигарок у третьої особи - ОСОБА_12 може свідчити про причетність ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до вчинення вказаних злочинів. Щодо наслідків накладення арешту, зазначив, що в матеріалах справи наявні медичні документи про те, що ОСОБА_10 перенесла оперативне втручання та є онкохворою. Вилучені кошти є власністю останньої і жодних відомостей про те, що вони здобуті злочинним шляхом, немає.

Адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.

Прокурор САП ОСОБА_8 заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, та зазначив, що апеляційна скарга не містить належних доводів, які були б підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Зауважив, що ОСОБА_9 є особою, яка організовує діяльність водіїв, зокрема ОСОБА_13 і ОСОБА_14, із завантаження та перевезення цигарок зі складу та у подальшому переміщення їх через кордон. У ході обшуку у ОСОБА_9 вилучено два мобільних телефона, підставою для вилучення одного з них є необхідність подолання системи логічного захисту, а іншого - проведення експертизи для відновлення видалених файлів. Наголосив, що в одному з телефонів виявлено номери ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які причетні до обставин, які встановлюються у даному провадженні. Що стосується грошових коштів, то вони вилучені, оскільки, на переконання сторони обвинувачення, були здобуті злочинним шляхом та належать ОСОБА_9, оскільки саме він надав доступ до сейфу. Мета їх арешту - забезпечення збереження речових доказів та спеціальна конфіскація. У ході судового розгляду детектив уточнив клопотання про арешт майна, зокрема зазначив додаткову підставу арешту - спеціальна конфіскація, за усним погодженням з ним як старшим групи прокурорів.

Власники майна - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертались. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності вказаних учасників провадження.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.

За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000636 від 28.12.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, зокрема за фактом отримання працівниками Державної прикордонної служби України (надалі - ДПС України) неправомірної вигоди за безперешкодне переміщення дипломатичним транспортом тютюнових виробів через державний кордон України.

За версією органу досудового розслідування, до складу організованої групи входять, зокрема: 1) ОСОБА_16, начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2, який відповідає за розподіл неправомірної вигоди серед членів групи та доведення окремих вказівок, а також організацію виконання безперешкодного переміщення транспортних засобів та вантажів (товарів) без огляду та поза відповідним контролем у ввіреному йому пункті пропуску, зокрема, пункті пропуску «Чоп (Тиса)»; 2) ОСОБА_17, заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з оперативно-розшукової діяльності, який забезпечує прикриття злочинної діяльності; 3) ОСОБА_18, начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_5, який відповідає за безперешкодне переміщення транспортних засобів та вантажів без огляду та поза відповідним контролем у ввіреному йому пункті пропуску, а саме пункті пропуску «Дякове» («Халмеу»).

Зокрема, ОСОБА_19 на підконтрольному йому пункті пропуску передавав частину неправомірної вигоди своєму підлеглому ОСОБА_20 (обіймає посаду начальника відділення інспекторів 2 прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за призначення підконтрольної зміни на пункті пропуску м. Чоп «Тиса» та безперешкодне переміщення автомобілів та товарів (тютюнових виробів) «зеленим» та «червоним» коридорами на ньому, а також ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 (обіймають посаду інспекторів відділення), які безпосередньо здійснювали цей пропуск.

Окрім того, перевезення тютюнових виробів здійснювалось водіями дипломатичної установи ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_13, ОСОБА_25, ОСОБА_26 на мікроавтобусах з дипломатичними номерами. Пасажирами цих транспортних засобів були особи, на яких поширюється дипломатичний імунітет, зокрема, дружина першого секретаря Посольства України в Угорщині ОСОБА_27 - ОСОБА_28, дружина першого секретаря Посольства України в Угорщині ОСОБА_29 - ОСОБА_30, дружина працівника МЗС України ОСОБА_31 - ОСОБА_32, ОСОБА_15, ОСОБА_33, ОСОБА_34 . Водіями мікроавтобусів з підставами перетину «водій дипломатичної установи» були: ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_13, ОСОБА_25, ОСОБА_26 .

За твердженням детектива, за період з 01.01.2023 року по 23.01.2024 року вказані особи на транспортних засобах з дипломатичними номерами 225 разів перетнули державний кордон України в ПП «Чоп (Тиса)» у напрямку «виїзд».

02.05.2024 року детективами проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9, в результаті якого вилучено мобільні телефони iPhone Apple SE НОМЕР_1, iPhone Apple SE MHGP3ET/A, грошові кошти в сумі 54 925 євро та 21 155 доларів США, квитанції на 10 аркушах, аркуш з рукописним текстом: «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Обґрунтовуючи у клопотанні про арешт майна підстави для звернення до слідчого судді, детектив послався на те, що під час обшуку за шафою у стіні в коридорі обладнано металевий сейф, при відкритті якого ОСОБА_9 встановлено, що у ньому знаходяться грошові кошти, обмотані резинками. Зокрема, виявлено грошові кошти в сумі 51 270 євро та 11 955 доларів США. Також, в одній із кімнат у шухляді шафи виявлено жіночий гаманець, в якому містились гроші - 2 500 євро та 9 200 доларів США. Окрім того, у шафі виявлено грошові кошти в сумі 1 100 євро та 1 115 євро. Отже, у ході обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_9 детективами виявлено грошові кошти на загальну суму 54 925 євро та 21 155 доларів США. Також, у шухляді вказаної шафи виявлено численну кількість квитанцій на різні суми, в яких отримувачами вказані ОСОБА_35, ОСОБА_9, ОСОБА_36 .

Крім цього, у ході обшуку ОСОБА_9 добровільно видав мобільні телефони iPhone Apple SE НОМЕР_1, iPhone Apple SE MHGP3ET/A, втім паролі доступу до них не повідомив. Під час первинного огляду одного з телефонів виявлено листування з номерами, якими користуються особи, можливо причетні до обставин даного провадження. Відтак, детективом прийнято рішення про вилучення мобільних телефонів з метою подальшого проведення їх детального огляду або подальшого призначення експертиз.

Також, було вилучено грошові кошти, як такі, що могли бути отримані незаконно. Квитанції та два аркуші паперу вилучено, оскільки вони можуть містити інформацію про рух незаконно отриманих коштів. Відтак, детектив стверджує, що вилучене майно може містити відомості, які підлягають доказуванню, а отже, відповідає критеріям речових доказів, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.

Як на правову підставу для застосування арешту майна, детектив у клопотанні посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

3.2. Мотиви слідчого судді.

Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що описані у клопотанні фактичні обставини у сукупності із наданими стороною обвинувачення матеріалами, формують внутрішнє переконання про наявність достатніх підстав вважати, що вказане у клопотанні кримінальне правопорушення могло бути вчинене.

За твердженням слідчого судді, доводи детектива про необхідність накладення арешту на вилучені мобільні телефони заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з протоколу обшуку від 02.05.2024 р., ОСОБА_9 надав їх для огляду, втім не повідомив пароль доступу до них, чим обмежив можливість їх детального дослідження. Крім того, було встановлено наявність видалених файлів. Такі обставини обумовлюють потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду вилучених телефонів, зокрема, із використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в них міститься, у тому числі відновити видалену інформацію. Таким чином, орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення телефонів.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення та можливу причетність ОСОБА_9 до його вчинення, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені у нього грошові кошти можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом. Зокрема, детектив навів аргументовані доводи та надав на їх підтвердження вагомі матеріали, які є достатніми для обґрунтованого припущення про протиправне джерело походження вказаних коштів та відповідність їх критеріям речових доказів. На користь цього висновку свідчить факт проживання ОСОБА_9 у вказаній квартирі, а також надання саме ним доступу до сейфу, де зберігалися грошові кошти. Слідчий суддя також врахував, що детектив уточнив прохальну частину клопотання, виключивши з неї грошові кошти, щодо яких представниками власників майна наведено переконливі доводи про належність їх ОСОБА_10, та зазначив, що у подальшому ОСОБА_10, ОСОБА_9 чи будь-яка інша особа, яка вважає себе власником майна, також не позбавлені можливості ініціювати розгляд питання про скасування арешту майна. Водночас, на даному етапі вилучене майно може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню згідно з ст. 91 КПК України, зокрема події злочину, факту та розміру грошових коштів, одержаних протиправним шляхом, кола осіб, залучених до вчинення злочину, тощо, а отже, воно відповідає критеріям речових доказів.

Крім того, враховуючи, що вилучені грошові кошти можуть бути одержані внаслідок вчинення злочину, вони можуть підлягати спеціальній конфіскації, а отже, стосовно зазначеного майна існує така підстава накладення арешту, як забезпечення спеціальної конфіскації.

Водночас, слідчий суддя відмовив у накладенні арешту на мобільні телефони та квитанції з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки детективом не було обґрунтовано таку підставу, а відтак, відсутня можливість оцінити її наявність. Відхилив слідчий суддя і доводи детектива про накладення арешту на вказані у клопотанні документи з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки стороною обвинувачення не підтверджено, що вони були знаряддям вчинення злочину, або зберегли на собі його сліди, або ж були об`єктом протиправних дій. На думку слідчого судді, за сукупністю ознак ці документи є саме документами як окреме джерело доказів у розумінні ст. 99 КПК України та не відповідають критеріям речових доказів. Відтак, відсутні підстави для накладення на них арешту. Слідчий суддя наголосив, що у випадку, коли вилучений документ не має ознак майна, у його арешті немає практичної необхідності, він долучається слідчим до матеріалів провадження та зберігається в них протягом усього часу кримінального провадження, як це передбачено ч. 2 ст. 100 КПК України. Таким чином, накладення арешту на документи, які не є майном, не відповідатиме правовій природі цього процесуального інституту, адже не пов`язане з оцінкою правомірності втручання у право власності. Відтак, відсутні підстави для накладення арешту на квитанції, які роздруковані на десятьох аркушах.

4. Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників та пояснення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).

Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із витягом з ЄРДР, досудове розслідування у даному провадженні здійснюється за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме отримання працівниками ДПС України неправомірної вигоди за безперешкодне переміщення дипломатичним транспортом тютюнових виробів через державний кордон України. Зокрема, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_16 - начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідав за розподіл неправомірної вигоди серед членів групи та доведення окремих вказівок, а також організовував виконання безперешкодного переміщення транспортних засобів та вантажів без огляду та поза відповідним контролем у ввіреному йому пункті пропуску, тобто пункті пропуску «Чоп (Тиса)». У свою чергу, ОСОБА_17 - заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з оперативно-розшукової діяльності, забезпечував прикриття злочинної діяльності, а ОСОБА_18 - начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідав за безперешкодне переміщення транспортних засобів та вантажів без огляду та поза відповідним контролем у ввіреному йому пункті пропуску, а саме пункті пропуску «Дякове» («Халмеу»).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, проаналізувавши зміст клопотання про арешт майна та долучені до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про ймовірність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, ним досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки він ґрунтується на доказах, долучених до клопотання, а саме: службових записках детективів від 22.02.2024 р. щодо надання копій протоколів огляду, проведеного в межах провадження № 52022000000000325 від 20.10 2022 р., для долучення до матеріалів даного провадження № 52023000000000636 (т. 1 а.с. 26-28); ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.03.2024 р. про надання дозволу на використання у провадженні № 52023000000000636 інформації, зафіксованої на матеріальних носіях інформації, отриманих в результаті проведення НСРД у рамках провадження № 52022000000000325 (т. 1 а.с. 24-25); протоколах огляду від 23.01.-15.02.2024 р., від 30.04.2024 р. та від 26.02.2024 р., об`єктами огляду яких є протоколи НСРД - аудіоконтроль особи від 08.01.2024 р. № 19/168т, від 08.01.2024 р. № 19/167т, від 08.01.2024 р. № 19/169т, від 23.01.2024 р. № 19/563т, від 08.01.2024 р. № 19/165т (т. 1 а.с. 29-82); протоколі обшуку від 02.05.2024 р. (т. 1 а.с. 95-104), та інших матеріалах провадження.

При цьому, зі змісту протоколу огляду від 30.04.3024 р. вбачається, що детективами оглянуто чотири протоколи НСРД - аудіоконтролю особи від 08.01.2024 р., якими зафіксовано розмови ОСОБА_19 з невстановленою особою чоловічої статі, ОСОБА_19 з невстановленою особою жіночої статі, ОСОБА_19 з ОСОБА_20, ОСОБА_19 з ОСОБА_18, які мали місце у період з 04 серпня по 13 грудня 2023 року, зміст яких, на переконання колегії суддів, може свідчити про причетність ОСОБА_9 до обставин даного провадження (т. 1 а.с. 60-67).

Зокрема, згідно рапорту детектива, органом досудового розслідування перевіряється інформація про те, що ОСОБА_9, маючи широке коло знайомств серед службових осіб суб`єктів господарювання у сфері логістики та торгівлі, забезпечує ОСОБА_13 та ОСОБА_14 постійною роботою/підробітками. При цьому, саме ОСОБА_9 є керівником у даній групі осіб. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 періодично здійснюють розвантаження чи завантаження товару у гаражі в багатоквартирному житловому будинку за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 . Окрім того, ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 періодично проводять дозвілля за місцем проживання ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 138). Згідно з протоколом НСРД від 10.04.2024 р., зафіксовано телефонну розмову, що відбулася 25.03.2024 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_14, під час якої останні домовляються про зустріч біля гаража, який, як вбачається зі змісту розмови, належить ОСОБА_9, для розвантаження (т. 1 а.с. 129-136).

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного, не переконався в тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, є необґрунтованими.

Крім того, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що вилучені грошові кошти та мобільні телефони відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки можуть бути використані як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню згідно з ст. 91 КПК України, зокрема події злочину, факту та розміру грошових коштів, одержаних протиправним шляхом, кола осіб, залучених до вчинення злочину. Окрім того, враховуючи, що вилучені грошові кошти можуть бути одержаними внаслідок вчинення злочину, вони можуть підлягати спеціальній конфіскації, а отже, на переконання слідчого судді, існує також підстава накладення арешту на вилучені кошти з метою спеціальної конфіскації.

Зазначені висновки заперечуються представником власників майна в апеляційній скарзі як такі, що не відповідають фактичним обставинам провадження.

Надаючи оцінку зазначеним доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного рішення слідчий суддя, згідно з ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

При цьому, у ході оцінки відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, колегією суддів враховуються зміст поняття «речові докази». Згідно з ст. 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час провадження.

Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування слідчий суддя повинен оцінити можливість використання майна, на яке детектив просить накласти арешт, як доказу у провадженні.

Отже, вилучене у ОСОБА_9 майно відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно: 1) було знаряддям вчинення злочину, 2) зберегло на собі його сліди, 3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються, 4) було об`єктом кримінально протиправних дій, 5) набуто кримінально протиправним шляхом.

Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм КПК України в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із встановлених слідчим суддею фактів, які в ході апеляційного перегляду не були спростовані.

Зокрема, в межах даного провадження здійснюється досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, вчиненого за обставин, описаних у розділі 3.1 цієї ухвали. Окрім того, у матеріалах провадження міститься копія постанови від 13.05.2024 р. про об`єднання матеріалів досудового розслідування в одне кримінальне провадження, зі змісту якої вбачається, що дане кримінальне провадження об`єднано з провадженням № 52024000000000229 від 10.05.2024 р. щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-4 КК України, а саме за фактом переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю підакцизних товарів - контрабанду, вчинену у великому розмірі, організованою групою (т. 2 а.с. 57).

16.04.2024 року ухвалою слідчого судді надано дозвіл на проведення обшуку квартири, в якій проживає ОСОБА_9, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення злочину та відшукання, зокрема, нотаток та інших рукописних та печатних носіїв інформації, мобільних пристроїв, які перебувають у його користуванні (т. 1 а.с. 89-94).

02.05.2024 року детективами проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9, в результаті якого вилучено мобільні телефон iPhone Apple SE НОМЕР_1, iPhone Apple SE MHGP3ET/A, а також грошові кошти на загальну суму 54 925 євро та 21 155 доларів США, квитанції на 10 аркушах, аркуш з рукописним текстом такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_6». Справжність вилучених купюр під час обшуку не перевірялась. Також, вилучено велику кількість квитанцій на різні суми, в яких отримувачами вказані ОСОБА_35, ОСОБА_9, ОСОБА_36 . В ході обшуку ОСОБА_9 також добровільно видав мобільні телефони iPhone Apple SE НОМЕР_1 та iPhone Apple SE MHGP3ET/A, втім паролі доступу до них не повідомив. Під час первинного огляду телефону iPhone Apple SE НОМЕР_1 виявлено листування з номерами телефонів, якими користуються особи, які можуть бути причетними до обставин даного провадження. Детективом прийнято рішення про вилучення мобільних телефонів з метою подальшого дослідження їх вмісту; грошових коштів, оскільки вони могли бути отримані незаконним шляхом; квитанцій та двух аркушів паперу, оскільки вони можуть містить інформацію про рух незаконно отриманих коштів (т. 1 а.с. 95-104).

03.05.2024 року постановою детектива вилучене у ОСОБА_9 майно визнано речовим доказом (т. 1 а.с. 105-111).

Під час апеляційного розгляду прокурором на підтвердження підстав для накладення арешту на мобільний телефон iPhone Apple SE НОМЕР_1 надано протокол його огляду від 29.05.2024 р. та постанову по призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 30.05.2024 р., які були відсутні на час розгляду слідчим суддею клопотання. Проти долучення цих документів до матеріалів справи представники власника майна не заперечували.

Як вбачається зі змісту протоколу огляду, детективом за участі спеціаліста проведено копіювання доступної частини даних з вилученого у ОСОБА_9 телефона iPhone Apple SE НОМЕР_1, втім з технічних причин скопіювати дані з нього у повному обсязі виявилося неможливим, в тому числі відновити видалені дані (т. 2 а.с. 122-126).

Після чого, 30.05.2024 року детективом призначено комплексну комп`ютерно-технічну експертизу вказаного телефона iPhone Apple SE НОМЕР_1, з метою виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування, а також встановлення наявності видалених файлів (т. 2 а.с. 127-128).

Дослідивши зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваної ухвали про те, що мобільні телефони iPhone Apple SE НОМЕР_1, iPhone Apple SE MHGP3ET/A, вилучені у ОСОБА_9 під час обшуку, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у даному провадженні (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, даних про номери телефонів, використаних під час вчинення злочину, зв`язків між особами, причетними до вчинення злочину, пропуску певних транспортних засобів через державний кордон). Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя правильно встановив відповідність вказаних телефонів, на які накладено арешт, ознакам речового доказу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Як вбачається з матеріалів провадження та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_9 розблокував екран лише одного мобільного телефону iPhone Apple SE НОМЕР_1, після чого детективами проведено його первинний огляд. При цьому, інший мобільний телефон iPhone Apple SE MHGP3ET/A ОСОБА_9 надав у вимкненому стані, повідомивши при цьому детективам, що можливо ним користувався. На вказаному телефоні встановлено систему логічного захисту, втім пароль доступу ОСОБА_9 назвати відмовився, чим фактично обмежив доступ до нього. При цьому, ОСОБА_9 також відмовився повідомити пароль доступу й до іншого мобільного телефону iPhone Apple SE НОМЕР_1, який був оглянутим детективами під час обшуку та в якому виявлено видалене листування.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розслідування інформація, яка ймовірно міститься на вилучених телефонах, може мати значення для розслідування у даному провадженні, а також існує необхідність у першочерговому відновленні інформації, яка можливо була видалена. В свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можлива лише за результатами проведення експертного дослідження.

Відтак, потреба у накладенні арешту на вказане майно обумовлена необхідністю проведення експертиз, за наслідком яких буде встановлена необхідність його подальшого утримання стороною обвинувачення як доказу у провадженні чи можливість повернення володільцю як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з`ясування обставин вчинення злочину.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вилучені телефони, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження. На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів. Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді в частині накладення арешту на вилучені грошові кошти, оскільки для їх вилучення сторона обвинувачення під час проведення обшуку та у подальшому зобов`язана довести наявність визначених КПК України умов, адже інакше підстави для вилучення майна відсутні.

Так, відповідно до змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя погодився з доводами детектива про можливу протиправність джерела походження вилучених грошових коштів, тому дійшов висновку про їх відповідність критеріям речових доказів. На користь цього висновку слідчий суддя врахував факт проживання ОСОБА_9 у квартирі, в якій проводився обшук, а також надання саме ним доступу до сейфу, де зберігалися гроші. Крім того, слідчий суддя врахував прохальну частину уточненого детективом клопотання, з урахуванням виключення з нього сум грошових коштів, щодо яких представниками власників майна наведено переконливі доводи про належність їх ОСОБА_10 .

З наведеними висновками слідчого судді колегія суддів не погоджується, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що вилучені грошові кошти хоча би за одним із критеріїв відповідають ознакам речових доказів. Зокрема, у матеріалах провадження відсутні підстави, що вони: 1) були знаряддям вчинення злочину, 2) зберегли на собі його сліди, 3) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються, 4) були об`єктом кримінально протиправних дій, 5) набуті кримінально протиправним шляхом.

Факт проживання ОСОБА_9 у вищевказаній квартирі та відкриття ним сейфу, в якому зберігалися грошові кошти, жодним чином не підтверджує, що останні набуті кримінально протиправним шляхом.

Відтак, орган досудового розслідування хоч і визнав своєю постановою вищезазначені грошові кошти речовим доказом, проте не зазначив, яким чином вони мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли зберегти та чи можна їх взагалі використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні. Окрім того, всупереч положенням ст. ст. 98, 170 КПК України стороною обвинувачення не надано жодних доказів того, що вилучені грошові кошти могли бути набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок подій, які встановлюються у даному провадженні.

При цьому, визнання стороною обвинувачення вилученого майна речовим доказом у кримінальному провадженні не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту, оскільки не є визначеною законом підставою для цього. Прокурором під час апеляційного розгляду не було доведено необхідності накладення арешту на вилучені за місцем проживання ОСОБА_9 грошові кошти з метою збереження речових доказів, оскільки не зазначено, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному провадженні, можливе їх використання. За таких обставин, застосовані обмеження права власності, а також наслідки арешту майна для його власників є неспіврозмірними із завданнями кримінального провадження.

Що ж стосується такої підстави для накладення арешту на вилучені кошти, як забезпечення спеціальної конфіскації, колегія суддів зазначає таке.

03.05.2024 року детективом НАБУ ОСОБА_11 за погодженням зі старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_8 до слідчого судді подано клопотання про арешт вилученого за місцем проживання ОСОБА_9 майна, в тому числі грошових коштів в сумі 54 925 євро та 21 155 доларів США. В обґрунтування підстав для накладення арешту на них зазначалося, що вони могли бути отримані незаконним шляхом, а відтак можуть містити відомості, які підлягають доказуванню у провадженні, та відповідають критеріям речового доказу, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України (т. 1 а.с. 8).

09.05.2024 року у судому засіданні під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна детектив ОСОБА_11 усно змінив свою позицію щодо підстави та мети накладення арешту на грошові кошти, зазначивши додаткову підставу - забезпечення спеціальної конфіскації. Представник власника майна адвокат ОСОБА_6 заперечив проти такої зміни підстав для арешту. Після чого, слідчий суддя видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті, однак за наслідком виходу із неї вирішив продовжити судовий розгляд, надавши можливість стороні обвинувачення уточнити подане клопотання, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено (т. 1 а.с. 206-207).

У наступному судовому засіданні детектив НАБУ ОСОБА_11 надав слідчому судді документ без назви та без дати, у якому зазначалася додаткова підстава для накладення арешту на вилучені за місцем проживання ОСОБА_9 грошові кошти, а саме - забезпечення можливої спеціальної конфіскації. У цьому ж документі детективом зазначалось, що грошові кошти, які віднайдено у ході обшуку у жіночому гаманці у сумі 2 500 євро та 9 200 доларів США, належать доньці ОСОБА_9 - ОСОБА_10, відтак сума у відповідній частині клопотання підлягає зменшенню. Поданий документ детектив назвав уточненням до клопотання про арешт майна, вилученого 02.05.2024 року у ОСОБА_9 під час проведення обшуку.

В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 наголошували, що прийняття слідчим суддею уточнення до клопотання про арешт майна у спосіб, не передбачений КПК України, та врахування його при постановленні оскаржуваної ухвали є підставою для її скасування. Прокурор САП ОСОБА_8 з даного приводу зазначив, що метою арешту вилучених у ОСОБА_9 грошових коштів згідно первісного клопотання про арешт майна було зазначено збереження речових доказів, оскільки, на переконання сторони обвинувачення, вони здобуті злочинним шляхом та належать саме ОСОБА_9 . У ході судового розгляду детектив уточнив це клопотання, зокрема, зазначив додаткову підставу для арешту майна - спеціальну конфіскацію, на що прокурор надав свою згоду (т. 2 а.с. 140).

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам апеляційної скарги та запереченням прокурора проти неї, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 40 КПК України, у випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

З аналізу наведених норм слідує, що у разі, якщо клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна слідчий погоджує з прокурором, то відповідно і уточнення до такого клопотання погоджується з останнім.

Натомість, як вбачається з матеріалів провадження, детектив НАБУ ОСОБА_11 надав слідчому судді документ без назви та без дати, у прохальній частині зазначивши, що це є «уточнення до клопотання». Як встановлено колегією суддів, вказаний документ не містить відомостей про його погодження з прокурором САП ОСОБА_8, який погоджував первісне клопотання по арешт майна (т. 2 а.с. 3-8).

За таких обставин, слідчий суддя безпідставно прийняв його до уваги як уточнення до клопотання про арешт майна та, як наслідок, фактично розглянув неіснуючий згідно з КПК України процесуальний документ, у зв`язку з чим дійшов хибного висновку про наявність додаткової підстави для накладення арешту на вилучені за місцем проживання ОСОБА_9 грошові кошти - забезпечення спеціальної конфіскації.

Враховуючи, що раніше колегія суддів вже дійшла висновку про непідтвердження матеріалами клопотання відповідності вилучених за місцем проживання ОСОБА_9 грошових коштів критерію речових доказів, що свідчить про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження, а також з огляду на допущені ним процесуальні порушення, які виразилися у розгляді уточненого клопотання, поданого детективом у непередбачений КПК України спосіб та без погодження з процесуальним керівником, зазначене є підставою для скасування оскаржуваної ухвали в частині, що стосується накладення арешту на вилучені грошові кошти.

З огляду на скасування оскаржуваної ухвали в цій частині, колегія суддів не вдається до оцінки доводів апеляційної скарги щодо належності вилучених коштів доньці ОСОБА_9 - ОСОБА_10 .

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

З викладених у розділі 4 цієї ухвали мотивів колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала в частині висновків про наявність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_9, підлягає скасуванню, оскільки органом досудового розслідування не доведено обґрунтованості їх арешту з огляду на невідповідність критеріям речових доказів, а така підстава для їх арешту, як можливість спеціальної конфіскації, у належний процесуальний спосіб стороною обвинувачення не заявлялася.

Відповідно, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню в цій частині, з постановленням нового рішення в цій частині.

Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.05.2024 р. в частині накладення арешту на майно, яке вилучено у ОСОБА_9 у ході обшуку 02.05.2024 року, а саме на грошові кошти в сумі 52 425 євро та 11 955 доларів США.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_11, погодженого з прокурором САП ОСОБА_8, про накладення арешту на вищевказане майно.

В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.05.2024 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4