Document No. 120221293

Справа № 991/4818/24

Провадження1-кп/991/59/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про призначення судового розгляду

01 липня 2024 року Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

його захисників, адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

його захисників, адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 квітня 2016 року за номером 42016110350000102, за обвинуваченням

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, та

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 209Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія судового провадження

1. 04 червня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене кримінальне провадження, у якому ухвалою від тієї ж дати призначено підготовче судове засідання, у ході якого суд розв`язав низку процесуальних питань, передбачених частиною третьою статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, встановив відсутність підстав для закриття цього провадження та відмовив у поверненні обвинувального акта прокурору (том № 3 а.с. 7, 8, 190-192,194-219).

2. 14 червня 2024 року захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням у порядку статті 201 Кримінального процесуального кодексу України, у якому просив скасувати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (том № 1 а.с. 111-119).

Захисник посилався на те, що обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 здійснювалося поза межами строку досудового розслідування та фактично щодо особи, яка не набула статусу підозрюваного. Так, на переконання захисника, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 сплив 03 вересня 2020 року, тоді як про підозру у вчиненні двох злочинів ОСОБА_7 повідомили 06 та 30 жовтня 2023 року, що відповідно до частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України є порушенням порядку повідомлення про підозру та має своїм наслідком ненабуття ним відповідного процесуального статусу, що своєю чергою унеможливило набуття ОСОБА_7 статусу обвинуваченого.

До того ж, захисник наполягав на недоведеності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином через відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про існування таких ризиків.

3. 21 червня 2024 року через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (том № 2 а.с. 34-46).

В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що ОСОБА_7 і ОСОБА_4 у 2022 році виїхали за межі України та відтоді не повертались, у зв`язку з чим, їх було оголошено у міжнародний розшук та щодо них здійснювалось спеціальне досудове розслідування. При цьому обоє були обізнані щодо кримінального провадження, адже адвокати здійснювали їхній захист на договірних засадах, а відтак мали з підозрюваними сталу комунікацію та узгоджену стратегію захисту, яка полягала у тому, що всі процесуальні дії повинні були бути проведені за допомогою механізму міжнародної правової допомоги або у режимі відеоконференцзв`язку. Від моменту скерування обвинувального акта до суду ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виявили бажання бути присутніми під час судового провадження також у режимі відеоконференції з власних технічних засобів, проте, повідомили, що повертатись в Україну до завершення воєнного стану вони наміру не мають. З огляду на зазначене, прокурор вбачав за доцільне клопотати про здійснення спеціального судового провадження.

4. 26 червня 2024 року від захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 надійшла скарга в порядку статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, в якій він просив визнати незаконною та скасувати постанову старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 від 31 жовтня 2023 року про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_7 (том № 3 а.с. 181-183).

В обґрунтування клопотання захисник пояснив, що ОСОБА_7 виїхав за межі України у березні 2022 року, тобто до повідомлення йому про підозру, на теперішній час перебуває на консульському обліку у Малазі (Республіка Іспанія), тобто на законних підставах, що цілком узгоджується з положеннями Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», адреса його постійного проживання та місце роботи відомі. При цьому захисник наголошував на тому, що під час здійснення досудового розслідування ця інформація була свідомо проігнорована детективами, а ОСОБА_7 був оголошений у розшук лише з тією метою, щоб у такий спосіб спростити здійснення кримінального провадження та уникнути викликів ОСОБА_7 шляхом скерування до компетентних органів Іспанії запитів про надання міжнародної правової допомоги.

ІІ. Позиція учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду

5. Прокурор вважав, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 і

ОСОБА_4 відповідає вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, посилався на відсутність підстав для прийняття судом будь-якого з рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього ж Кодексу, у зв`язку з чим, висловив позицію щодо можливості призначення цієї справи до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

5.1. Водночас, під час вирішення питань, передбачених статтею 315 Кримінального процесуального кодексу України, прокурор звернувся до суду з клопотанням про здійснення спеціального судового провадження щодо обох обвинувачених, зазначивши, що під час досудового розслідування підозрювані переховувались від органів слідства та перешкоджали проведенню окремих процесуальних дій - виїхавши за кордон, вони не прибували для вручення їм повідомлення про підозру, вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу, допиту, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування тощо. З огляду на наведене та, враховуючи їхнє постійне проживання за межами України, їх оголосили у міжнародний розшук, і наразі на підставі відповідної постанови детектива розшукові заходи тривають, тоді як досудове розслідування відбувалось за відсутності підозрюваних (in absentia).

Оскільки у ході підготовчого засідання обидва обвинувачені повідомили суду про намір перебувати за кордоном щонайменше до завершення воєнного стану в Україні, прокурор просив суд постановити ухвалу також про здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_7 і ОСОБА_4, та здійснювати їх виклик відповідно до частини третьої статті 323 Кримінального процесуального кодексу України.

5.2. Крім того, прокурор заперечував проти скасування ОСОБА_7 запобіжного заходу, адже вважав, що на момент обрання такого та дотепер існує ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на (1) тяжкість покарання, передбаченого за інкриміновані йому злочини, (2) нелегальний перетин ним кордону України (у системі «Аркан» відсутні відомості про виїзд обвинуваченого з України, тоді як у його паспорті наявна позначка про в`їзд до Угорщини у березні 2022 року),(3) тривале проживання його разом з родиною поза межами України і (4) достатній рівень статків для цього, а також беручи до уваги, повідомлення самого ОСОБА_7 про намір не повертатись в Україну до завершення воєнного стану.

Прокурор також обстоював існування ризику впливу ОСОБА_7 на свідка ОСОБА_11, який уклав з прокурором угоду про визнання винуватості та показання якого повністю підтверджують обвинувачення, пред`явлене у цьому кримінальному провадженні. До того ж, прокурор вважав обґрунтованим ризик перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб. Зокрема, він повідомив, що ОСОБА_7, спілкуючись із третіми особами, які мають доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, отримував інформацію про заплановані детективами Національного антикорупційного бюро України слідчі дії, координував свою поведінку з огляду на отриману інформацію, а

ОСОБА_4, користуючись своїм службовим становищем, відслідковував дії детективів у іншому кримінальному провадженні, інформував про це батька ОСОБА_7 -

ОСОБА_12, отримував з невстановлених джерел та надавав ОСОБА_12 процесуальні документи тощо. До того ж, на думку прокурора, ОСОБА_7, використовуючи свої матеріальні можливості та політичний вплив своїх близьких, організовував медіа-компанії з метою здійснення тиску на журналістів, якими були викриті його злочинні дії.

6. Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вважали за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, підтримали обидва клопотання захисника ОСОБА_8 та просили задовольнити їх, тоді як проти клопотання прокурора заперечували.

6.1. Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заявив усне клопотання про доручення уповноваженому органу з питань пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_4 з метою отримання інформації, що характеризує обвинуваченого.

7. У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що у березні 2022 року після запровадження в Україні воєнного стану він виїхав за кордон та наразі перебуває в Іспанії, де з 19 жовтня 2023 року стоїть на консульському обліку, офіційно винаймає житло, працює дистанційно в компанії, зареєстрованій в Україні. Він зазначив, що в Україну не повертається не тому, що переховується від кримінального переслідування, а винятково з огляду на підвищену небезпеку, адже має малолітню дитину. Обвинувачений стверджував, що попри фізичну віддаленість від органу досудового розслідування та суду він ознайомився з повідомленням про підозру, обвинувальним актом та матеріалами досудового розслідування, що їх відкрила сторона обвинувачення у порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України, а тому готовий до судового розгляду, має намір брати участь у дослідженні доказів та надавати показання у режимі відеоконференцзв`язку.

ОСОБА_7 наполягав на тому, що 16 березня 2022 року він виїхав з України до Угорщини через пункт «Вилок» на законних підставах, адже мав медичну довідку з діагнозом, який дозволяв перетин кордону під час воєнного стану. Щоправда, надати суду зазначену довідку не зміг, свій діагноз не пригадав, лише зазначив, що мав якесь шлункове захворювання, тоді як присвоєння йому групи інвалідності заперечував. Обвинувачений також не надав відповіді на запитання суду щодо свого місця та підстав перебування у період з 16 березня 2022 року до 19 жовтня 2023 року, обмежившись інформацією про те, що він проживав у декількох країнах, зокрема у Польщі.

8.1. Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вважав клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження передчасним з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів про стан виконання міжнародного розшуку, зокрема, відомостей про публікацію стосовно обох обвинувачених так званого «червоного оповіщення». Стверджував, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01 квітня 2016 року тривало декілька років, тоді як дозвіл на спеціальне досудове розслідування слідчий суддя надав лише у жовтні 2023 року, а саме у проміжок часу між 06 та 30 жовтня 2023 року, тобто між двома повідомленнями ОСОБА_7 про підозру і до того, як останній став на консульський облік в Іспанії. У ході розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування сторона захисту неодноразово надавала інформацію щодо місця перебування ОСОБА_7 та декларувала готовність останнього брати участь у всіх процесуальних діях у режимі відеоконференцзв`язку.

Як приклад належної процесуальної поведінки обвинуваченого захист посилався на розгляд іншого кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 362-2 Кримінального кодексу України, що станом на теперішній час здійснюється в Солом`янському районному суді міста Києва.

8.2. У контексті свого клопотання про скасування запобіжного заходу захисник наполягав на тому, що прокурор не навів жодної фактичної обставини, яка б свідчила про вплив ОСОБА_7 на єдиного свідка у цій справі - ОСОБА_11 або експертів, та не обґрунтував, як одержання ОСОБА_7 інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень перешкоджало досудовому розслідуванню.

Адвокат ОСОБА_8 наголошував на тому, що на теперішній час обвинувачений хоча й перебуває за кордоном, але не має наміру переховуватись, повідомляє суду актуальну адресу свого проживання, прагне давати показання та брати участь у дослідженні доказів у режимі відеоконференцзв`язку. На підтвердження своєї позиції посилався на участь обвинуваченого у всіх судових засіданнях, призначених після скерування до суду обвинувального акта.

З урахуванням викладеного, захисник вважав, що підстави для спеціального судового провадження та перебування ОСОБА_7 у розшуку відсутні, так само як й ризики переховування обвинувачення, його впливу на свідків та експертів, що робить обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою невиправданим.

9. Другий захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9, заперечуючи проти спеціального судового провадження, додав, що за наявної можливості особистої участі ОСОБА_7 у судовому розгляді усунення його від дослідження доказів носитиме вочевидь штучний характер, порушуватиме його право на захист та не сприятиме повноті судового розгляду.

На підтвердження законності перетину кордону ОСОБА_7 надав низку документів, зокрема, копію закордонного паспорту останнього з відміткою митних органів Угорщини під час в`їзду на територію Європейського Союзу, копію сторінки паспорта зі штемпелем про взяття ОСОБА_7 на тимчасовий консульський облік в консульстві України в Малазі (Іспанія), довідку про перебування на консульському обліку, копію договору оренди житла, що розкриває точну адресу перебування ОСОБА_7 за кордоном. Він також додав, що ОСОБА_7 має офіційне місце роботи в Україні, сплачує податки до бюджету України, має робочі візи у Польщі та Іспанії.

10. Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що він офіційно виїхав з України у лютому 2022 року з метою супроводу своєї дитини для отримання освіти в Австрії. На той час жодних обмежень щодо перетину кордону України військовозобов`язаними не було, адже воєнний стан був введений пізніше, статусу підозрюваного він не мав, запобіжний захід щодо нього не був обраний. Він повідомив, що не ухилявся від досудового розслідування, готовий був брати участь у всіх процесуальних діях у режимі відеоконференції, проте, приїжджати в Україну наміру не мав з огляду на підвищену небезпеку внаслідок постійних обстрілів території всієї країни. Попри свою віддаленість від місця досудового розслідування та суду ОСОБА_4 стверджував, що ознайомився з повідомленням про підозру, обвинувальним актом та всіма матеріалами досудового розслідування, що їх відкрила сторона обвинувачення у порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України, а відтак готовий брати участь у дослідженні доказів та давати показання.

11. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 наполягав на тому, що на момент винесення постанови про оголошення в міжнародний розшук

ОСОБА_4 детективу було відоме місце його перебування, адже після повідомлення про підозру сторона захисту неодноразово заявляла клопотання про участь ОСОБА_4 у проведенні слідчих та інших процесуальних дій в режимі відеоконференцзв`язку. Крім того, з моменту виїзду за кордон ОСОБА_4 жодного разу не змінював місце свого проживання в Австрії, що також підтвердив слідчий суддя під час розгляду скарги сторони захисту на відмову у задоволенні клопотання про допит ОСОБА_4 як підозрюваного в режимі відеоконференцзв`язку. Захисник просив суд звернути увагу на те, що у клопотанні про взяття під варту ОСОБА_4 від 17 квітня 2024 року детектив засвідчив свою обізнаність про виїзд обвинуваченого за кордон та конкретну адресу його проживання в Австрії. У період з 31 жовтня 2023 року по 17 квітня 2024 року ні детектив, ні прокурор не зверталися до органів Інтерполу чи правоохоронних органів Австрії із запитом щодо розшуку ОСОБА_4 . За таких обставин, захисник не вбачав підстав для задоволення клопотання прокурора про спеціальне судове провадження.

12. Другий захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 додатково повідомив, що всі повістки про виклик, які прокурор долучив до матеріалів справи, мають формальний характер, оскільки частина з них повторюється та у них йдеться про виклик обох обвинувачених на одну й ту саму дату та час. На переконання захисника це свідчить про те, що їх готували після того, як сторона захисту заявила в суді про необхідність надання прокурором підтвердження їх надсилання адресатам.

ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду

13. Проаналізувавши клопотання сторін кримінального провадження, заслухавши їх думку щодо питань, передбачених статтями 314, 315 Кримінального процесуального кодексу України, а також дослідивши надані ними матеріали, суд вважає за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

14. Від учасників судового провадження клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні не надійшло. Суд також не встановив обставин, передбачених частиною другою статті 27 Кримінального процесуального кодексу України, які б могли бути підставою для рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.

15. Суд вважає таким, що підлягає задоволенню клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 щодо доручення уповноваженому органу з питань пробації скласти досудову доповідь з метою надання інформації, що характеризує ОСОБА_4 .

Як убачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, яке згідно з частиною четвертою статті 12 цього ж Кодексу належить до тяжких, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі, що відповідно до частини другої статті 3142 Кримінального процесуального кодексу України дозволяє складання щодо нього досудової доповіді.

Щодо скасування постанови детектива про оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук

16. За статтею 281 Кримінального процесуального кодексу України оголошення підозрюваного у розшук під час досудового розслідування належить до повноважень слідчого або прокурора, зокрема, у тому випадку, коли місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.

17. Як убачається з постанов детектива від 31 жовтня 2023 року ОСОБА_7 було оголошено у міжнародний розшук та у розшук на території України (том № 2 а.с. 54-56, 57-59). Цьому передувало повідомлення наведеній особі про підозру, що відбулось 06 та 30 жовтня 2023 року у порядку, передбаченому статтями 135, 278 Кримінального процесуального кодексу України для вручення повідомлень.

Зокрема, встановивши тимчасову відсутність ОСОБА_7 за місцем проживання, орган досудового розслідування вручив повідомлення про підозру від 06 та 30 жовтня 2023 року та повістки про виклик підозрюваного за останнім відомим місцем його проживання через житлово-експлуатаційну організацію, за місцем його роботи, а також шляхом надсилання листів відповідного змісту на його електронну пошту. Згодом примірники обох повідомлень про підозру та повістки про виклик ОСОБА_7 до детектива на 16, 18 та 20 жовтня 2023 року були вручені також його захисникові за договором - адвокату ОСОБА_8 . Крім того, повістки про виклик ОСОБА_7 були оприлюднені у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета КМ України «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (том № 3 а.с. 99-109, 128-130, 157-162).

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к, у разі тимчасової відсутності особи за місцем її проживання дотримання її прав при врученні повідомлення про підозру полягає не у фактичному врученні їй цього документа, а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатись про факт повідомлення їй про підозру та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел.

Отже, детектив вчинив всі можливі процесуальні дії у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, з тим, щоб довести до відома ОСОБА_7 інформацію про повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 209Кримінального кодексу України.

18. Попри очевидну обізнаність ОСОБА_7 про набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні та неодноразові виклики до органу досудового розслідування/суду він до детектива/слідчого судді особисто не прибув жодного разу, обмежившись клопотаннями про участь у процесуальних діях у режимі відеоконференції з огляду на постійне проживання за кордоном з березня 2022 року.

Разом з тим, на момент вирішення питання щодо оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук Міністерство закордонних справ України повідомило про відсутність інформації щодо перебування ОСОБА_7 на тимчасовому або постійному консульському обліку за межами України, а за відомостями з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система «Аркан»), станом на 06 жовтня 2023 року не було даних про виїзд ОСОБА_7 з України після 17 січня 2022 року (том № 2 а.с. 51-53). До того ж, Державна міграційна служба України повідомляла, що

ОСОБА_7 є громадянином України, має зареєстроване місце проживання та території міста Києва та з питань оформлення дозволу на постійне місце проживання за кордоном в установленому порядку не звертався.

Сукупність наведених суперечливих та подекуди взаємовиключних обставин, що виникли з волі та внаслідок дій ОСОБА_7, детектив цілком обґрунтовано оцінив як прагнення останнього ускладнити проведення досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

19. Виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для скасування постанови про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_7, тому відмовляє у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 .

Щодо скасування запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_7 .

20. Як убачається з ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2024 року у справі № 991/9599/23 до ОСОБА_7 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (том № 3 а.с. 163-173).

На виконання абзацу другого частини четвертої статті 183, частини шостої статті 193, частини четвертої статті 196, частини четвертої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний був оголошений у міжнародний розшук, обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за його відсутності, не визначав для нього розмір застави та строк дії наведеної ухвали.

21. Відповідно до частини четвертої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд, зокрема за клопотанням сторони захисту, має право скасувати запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого, діючи за правилами розділу ІІ цього Кодексу.

Прикметно, що розділ ІІ чинного кримінального процесуального закону не містить норми, яка б прямо уповноважувала обвинуваченого або його захисника під час досудового розслідування клопотати про скасування запобіжного заходу, наділяючи цим правом лише прокурора (частина сьома статті 176, стаття 2011 Кримінального процесуального кодексу України). Проте, у наведеному розділі визначені правила розгляду клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та скасування чи зміну обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а також про зміну способу їх виконання (стаття 201 цього Кодексу). До того ж, за загальним правилом частина третя статті 176 Кримінального процесуального кодексу України дозволяє суду відмовляти у застосуванні запобіжного заходу у тому випадку, коли прокурор не доведе, що встановлені обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених у частині першій цієї ж статті, не може запобігти доведеним ризикам, а частина п`ята статті 199 цього ж Кодексу зобов`язує суд відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що встановлені попереднім рішенням суду ризики виправдовують подальше тримання особи під вартою.

Сукупність наведених нормативних положень, зміст яких, на переконання суду, максимально наближений до процедури скасування запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання, дозволяє виснувати обставини, які належить встановити у ході розгляду такого клопотання:

- чи продовжують існувати на момент розгляду клопотання ризики, які виправдовують обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою;

- чи встановлені обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти наведеним ризикам.1

22. Відповідно до частини другої статті 177, частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України підставою для застосування запобіжного заходу є (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, що після пред`явлення особі обвинувачення вже не підлягає оцінці, та (2) наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може (a) переховуватись від суду; (b) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (c) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; ( d) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (e) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому ризики вчинення обвинуваченим окреслених дій вважаються наявними вже тоді, коли вдалось встановити ймовірності реалізації цих дій, адже чинний кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений вчинив або неминуче вчинятиме конкретні дії, достатньо лише обґрунтувати його схильність до таких дій та реальну можливість їх вчинити.

23. У контексті оцінки існування ризику переховування від суду аналіз обставин, які його доводять, був частково наданий у попередньому розділі цієї ухвали під час перевірки обґрунтованості перебування обвинуваченого ОСОБА_7 у розшуку.

До наведеного варто додати, що наявність у паспорті ОСОБА_7 штампу про в`їзд 16 березня 2022 року на територію Угорщини через пункт пропуску Тисабец (том № 1 а.с. 120-121) не спростовує інформації Державної прикордонної служби України про відсутність відомостей щодо його виїзду з України після 17 січня 2022 року (том № 2

а.с. 51-53), а навпаки, свідчить про перетин ОСОБА_7 державного кордону між Угорщиною та Україною поза паспортним контролем останньої.

На користь такого висновку свідчать також пояснення ОСОБА_7, надані під час підготовчого судового засідання у відповідь на запитання суду щодо переліку документів, які він надав працівникам Державної прикордонної служби України для виїзду за кордон. Так, обвинувачений повідомив, що він мав медичну довідку щодо наявності у нього «якогось шлункового захворювання», назву якого він не згадав, а копію такої довідки суду не надав, пославшись на її втрату, що є нетиповим для дієздатної людини у наведених умовах.

Ці відомості суд сприймає як неправдиві з огляду на правовий режим воєнного стану, запроваджений в Україні на підставі Указів Президента України № 64/2022 та № 65/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з чим, відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, від 24 лютого 2022 року діяли особливі умови перетину державного кордону громадянами України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Так, згідно з пунктами 21, 27, 216 цих Правил право перетинати державний кордон за медичними показниками мали, зокрема, (1) особи з інвалідністю за наявності посвідчення, у якому зазначено групу інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю; (2) особи сил оборони та безпеки, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації та потребували лікування за кордоном, та інші особи, які потребували лікування за кордоном, за наявності висновку про необхідність такого лікування та листа МОЗ про згоду іноземної сторони прийняти на лікування цих осіб.

Виходячи з наведеного, виїзд ОСОБА_7 з України після 24 лютого 2022 року за будь-якою «медичною довідкою» був неможливим за умови проходження ним паспортного контролю, що свідчить про перетин українсько-угорського кордону у бік виїзду з України у невстановлений спосіб.

За таких обставин, постановка ОСОБА_7 на консульський облік 19 жовтня 2023 року та здобуття ним права тимчасового проживання в Малазі (Іспанія) (том № 1

а.с. 123, 129, 133), а також наявність у нього дозволу на роботу у Польщі від 13 квітня 2021 року (том № 1 а.с. 126) не усувають та не з меншують ризику його переховування. До того ж, у період з 16 березня 2022 року до 19 жовтня 2023 року, зі слів самого ОСОБА_7, він кілька разів змінював місця свого проживання та країни свого перебування.

24. Обґрунтування факту перебування ОСОБА_7 за межами території України «службовою необхідністю» з огляду на провадження зовнішньоекономічної діяльності очолюваного ним українського суб`єкта господарювання - ТОВ «Хюндай Мотор Україна» (том № 1 а.с. 128) також не зменшує ризику його переховування, адже «службова необхідність» перебування за кордоном, що триває понад два роки, скоріше спростовує міцні соціальні зв`язки з Україною, ніж навпаки. До того ж, така «службова необхідність» не

була обґрунтована жодним організаційно-розпорядчим документом ТОВ «Хюндай Мотор Україна», а здійснення цим товариством господарської діяльності в умовах воєнного стану та сплата податків до бюджету України (том № 3 а.с. 27, 28-73), хоча й заслуговують на повагу, але не мають жодного стосунку для з`ясування доцільності застосування запобіжного заходу.

25. Надання суду копії контракту оренди житла у місті Марбелья від 01 серпня 2023 року зі строком дії до 31 серпня 2024 року та із зазначенням конкретної адреси проживання ОСОБА_7 в Іспанії (том № 3 а.с. 20-21) не зменшує ризику переховування, а лише ідентифікує його ймовірне місце перебування до 31 серпня 2024 року.

26. Оцінюючи актуальність ризику незаконного впливу на свідків, слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 Кримінального процесуального кодексу України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримують слідчий чи прокурор і фіксують їх у протоколі допиту, але після скерування обвинувального акта до суду допит особи має відбутись безпосередньо у судовому засіданні.

Відповідно до частини четвертої статті 95 Кримінального процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав або які були отримані у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, тобто здобуті на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.

27. Зрештою, суд констатує існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб з огляду на активну та вочевидь узгоджену діяльність ОСОБА_7 та ОСОБА_4, яким інкриміноване вчинення злочинних дій за попередньою змовою та у групі, щодо здобуття ними інформації про перебіг досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб.

Суд не може погодитись з позицією сторони захисту, згідно з якою спілкування з особами, які мають доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, з тим, щоб бути заздалегідь обізнаним про майбутні слідчі дії, які потребують дозволу слідчого судді, або збирання відомостей про послідовність дій детективів у цьому та інших провадженнях, жодним чином не перешкоджають кримінальному провадженню та не свідчать про такі наміри.

Проведення окремих слідчих, процесуальних дій та здійснення деяких заходів забезпечення кримінального провадження вимагають суворого дотримання таємниці досудового розслідування задля вилучення у ході їх проведення такої інформації, яка не піддавалася б корегуванню або не була б знищена. Саме тому, до прикладу, законодавець передбачив, що розгляд слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення обшуку, про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, про тимчасовий доступ до речей і документів, якщо існує загроза їх зміни або знищення, тощо відбувається лише за участі слідчого або прокурора без повідомлення про це сторони захисту (частина друга статті 163, частина друга статті 172, частина четверта статті 234 Кримінального процесуального кодексу України).

28. Крім того, суд при вирішенні клопотання сторони захисту про скасування ОСОБА_7 запобіжного заходу врахував обставини, передбачені у статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, тяжкість покарання за інкриміновані йому злочини, у виді позбавлення волі до восьми років; його слабкі соціальні зв`язки в Україні з огляду на виїзд до Іспанії та проживання там всієї його родини упродовж тривалого часу (том № 1 а.с. 130); наявність постійного місця роботи в Україні, яке, зі слів обвинуваченого, не вимагає його присутності як керівника в України, а навпаки потребує його перебування за кордоном; майновий стан, що дозволяє йому проживати за кордоном тривалий час; розмір майнової шкоди, у заподіянні якої він обвинувачується, - понад 11 мільйонів гривень.

29. Наведені ризики та обставини, а також положення частини другої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України дозволяють не скасовувати вжитий до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Застосування ж домашнього арешту, застави або особистого зобов`язання із покладенням обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, за умови перебування ОСОБА_7 під юрисдикцією будь-якої іноземної держави, вочевидь не буде ефективним з огляду на неможливість здійснення контролю умов їх дотримання правоохоронними органами України. Зазначене фактично унеможливлює обрання щодо ОСОБА_7 іншого більш м`якого запобіжного заходу.

30. Суд не надавав оцінку доводам сторони захисту щодо закінчення строку досудового розслідування як обставини, яка унеможливлює подальше кримінальне переслідування ОСОБА_7 та застосування до нього будь-якого запобіжного заходу, адже, на думку суду, строк у цьому кримінальному провадженні не сплив, а обґрунтування та мотиви такого висновку вже були наведені в ухвалі про відмову у закритті провадження (том № 3 а.с. 194-219).

31. Виходячи з викладеного, суд не встановив таких обставин, які дозволили б скасувати або змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні.

Щодо клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

32. Відповідно до частини третьої статті 323 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 2971 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений у міжнародний розшук.

Отже, для здійснення судового розгляду за відсутності обвинуваченого суду належить встановити одночасне існування трьох обставин:

1.перебування повнолітнього обвинуваченого на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошення його в міжнародний розшук;

2.здійснення кримінального провадження щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 2971 Кримінального процесуального кодексу України;

3.переховування обвинуваченого від суду.

33. Постановами детектива від 31 жовтня 2023 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було оголошено у міжнародний розшук та у розшук на території України (том № 2 а.с. 54-56, 57-59, 60-62, 63-65).

9 листопада 2023 року Національне антикорупційне бюро України спрямувало до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України лист, яким просило внести відомості про здійснення розшуку підозрюваного до інформаційної-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (том № 2 а.с. 66-67).

22 листопада того ж року Національна поліція України повідомила про оголошення у державний розшук обох підозрюваних та завантаження відповідної інформації до Порталу МВС (том № 2 а.с. 68, 69).

17 квітня 2024 року Національне антикорупційне бюро України звернулось до компетентних органів Австрії з клопотанням про взяття під варту та видачу в Україну

ОСОБА_4, і як убачається з листів Національної поліції України від 20 та 21 червня 2024 року до обліків Генерального секретаріату Інтерполу були унесені клопотання про публікацію Червоного оповіщення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (том № 3 а.с. 84-90, 92, 93).

Отже, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є такими, що оголошені у міжнародний розшук.

34. У цьому кримінальному провадженні обвинувачення пред`явлене повнолітнім особам за статтями 364 та 209 Кримінального процесуального кодексу України, за якими відповідно до частини другої статті 2971 Кримінального процесуального кодексу України допускається спеціальне судове провадження.

35. Виїзд обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за кордон хоча й відбувся до повідомлення їм про підозру (06 та 30 жовтня 2023 року), але вважати цю обставину такою, що беззаперечно спростовує існування мети переховування спочатку від органу досудового розслідування, а тепер, можливо, й від суду, було б необачно з огляду на сукупність інших обставин.

Поза увагою суду не може залишитись той факт, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за номером 42016110350102 відбувалось щодо широкого кола пов`язаних між собою осіб та на дати виїзду з України ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (відповідно 14 лютого та 26 березня 2022 року) вже тривало майже п`ять років. За цей час були викриті численні епізоди діянь, які містили ознаки кримінальних правопорушень, про підозру було повідомлено багатьом особам, після чого, матеріали щодо них були виділені в окремі провадження, а деякі з цих осіб, наприклад, як повідомила сторона захисту,

ОСОБА_11, уклали угоду про визнання винуватості та взяли на себе обов`язок надавати викривальні показання щодо інших осіб.

До того ж, предметом досудового розслідування були державні закупівлі в оборонній сфері України - на підприємствах, які входили до складу ДК «Укроборонпром», зокрема,

ДП «Укрспецекспорт», ДП «Київський бронетанковий завод», ДП «Житомирський бронетанковий завод», ДП «Ізюмський приладобудівний завод», ДП «Львівський бронетанковий завод», ДП «Миколаївський бронетанковий завод», до діяльності яких, за версією сторони обвинувачення, були дотичні обидва обвинувачені. За таких обставин,

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були вочевидь обізнані щодо перебігу досудового розслідування, що цілком могло вплинути на їхнє рішення щодо виїзду за межі України.

Варто також відзначити, що після повідомлення про підозру ОСОБА_7 і

ОСОБА_4 (06 та 30 жовтня 2023 року) жоден з них не приїхав в Україну для виконання цілої низки покладених на них процесуальних обов`язків, які вимагали їхньої особистої участі. Натомість, сторона захисту наполягала на тому, що органу досудового розслідування належало комунікувати з обвинуваченими, які є громадянами України, за допомогою механізмів міжнародної правової допомоги. Ці механізми є доволі громіздкими та, окрім розтягнутості у часі, потребують залучення додаткових бюджетних коштів для здійснення перекладів та листування з компетентними органами іноземних держав, що завідомо ускладнило б здійснення кримінального провадження.

Доводи про запроваджений в Україні воєнний стан як підстави для відмови обвинувачених заїжджати на територію України є такими, що убачаються надуманими. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції № 309 від 22 грудня 2022 року (з оновленнями), такими територіями є окремі громади, розташовані здебільшого уздовж кордону з державою-агресором, тоді як Київська область була повністю деокупована навесні 2022 року. Відтоді Київ та Київська область, що є місцем розташування органу досудового розслідування та суду, не є територіями, на яких ведуться бойові дії. Посилання обвинувачених на небезпеку внаслідок періодичних ракетних обстрілів та атак із застосуванням безпілотних літальних апаратів є вельми перебільшеними, адже в Україні налагоджена система оповіщення про потенційну небезпеку, таке оповіщення відбувається заздалегідь, що дозволяє переміститись в укриття.

За таких обставин, суд констатує також третю складову, необхідну для ухвалення рішення про спеціальне судове провадження, - мету переховування.

36. Разом з тим, частина третя статті 323 Кримінального процесуального кодексу України не містить беззаперечного обов`язку суду ухвалити рішення про спеціальний судовий розгляд за наявності сукупності передбачених у ній обставин, а залишає вирішення цього питання на розсуд суду, про що свідчить використання законодавцем словосполучення «може здійснюватися».

Ретельно проаналізувавши надані суду документи та процесуальну поведінку обвинувачених, суд встановив, що станом на теперішній час перебування

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за межами України, хоча й містить ризик їхнього переховування, проте, не перешкоджає повноцінній участі цих осіб у судовому розгляді.

Так, упродовж місяця, відколи обвинувальний акт був скерований до суду, обидва обвинувачені беруть участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису, їхні особи встановлені, застосовувані ними технічні засоби і технології забезпечують належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, учасникам кримінального провадження забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Обвинувачені повідомлені про те, що якщо технічна неможливість участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку матимуть ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд своєю вмотивованою ухвалою зможе позбавити їх такого права.

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 повідомили, що попри їх фізичну віддаленість від місця судового провадження, вони ознайомлені з усіма матеріалами досудового розслідування, що були відкриті стороні захисту у порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України, а також зі змістом повідомлення про підозру та обвинувального акта, мають злагоджену онлайн-комунікацію зі своїми захисниками та оперативно отримують від них всю необхідну інформацію, готові брати участь у всіх судових засіданнях та досліджувати докази, прагнуть надавати показання тощо.

За наведених обставин з боку суду було б вкрай необачно, маючи можливість всебічно дослідити фактичні обставини цього кримінального провадження та перевірити їх шляхом зіставлення сукупності доказів, здобутих з різних процесуальних джерел, зокрема, з показань обвинувачених, обмежити себе у цьому з огляду на припущення щодо вірогідної, як зазначив прокурор, зміни процесуальної поведінки обвинувачених у майбутньому.

Крім того, суд бере до уваги положення статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою завдання кримінального провадження підлягають виконанню в умовах застосування належної правової процедури, зокрема, забезпечення особі реальної можливості захищатись від пред`явленого їй обвинувачення шляхом створення судом умов для надання такою особою усних та/або письмових пояснень, збирання та подання доказів, особистої участі у кримінальному провадженні, користування правничої допомогою тощо.

37. З огляду на викладене, застосовуючи норми кримінального процесуального закону з урахуванням реалій українського сьогодення та встановлених обставин, суд констатує, що у цьому кримінальному провадженні найбільш сприятливим форматом судового розгляду у контексті забезпечення його повноти та всебічності є загальний порядок з обов`язковою участю обвинувачених, які забезпечують свою присутність у режимі відеоконференцзв`язку, відтак клопотання прокурора про спеціальне судове провадження вважає передчасним та таким, що наразі не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 201, 2971-2974, 303, 314, 3141, 315, 316, 369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити у відкритому судовому засіданні судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42016110350000102 від 01 квітня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 209Кримінального кодексу України, на 08 липня 2024 року о 13 годині 30 хвилин у залі судових засідань № 6 у приміщенні Вищого антикорупційного суду, за адресою: місто Київ, проспект Берестейський, будинок 41.

У судовий розгляд викликати прокурора, обвинувачених та їх захисників.

Доручити уповноваженому органу з питань пробації підготувати досудову доповідь про ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовити.

У задоволенні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката

ОСОБА_8 на постанову старшого детектива третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 від 31 жовтня 2023 року про оголошення розшуку підозрюваного

ОСОБА_7 - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про скасування обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42016110350000102 у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1