Document No. 120234078

Справа № 991/4935/24

Провадження №11-сс/991/434/24

Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

захисників: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Тисівці Сторожинецького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1, на час інкримінованих злочинів - начальник Чернівецької митниці ДФС м.Чернівці,

за ч.1 ст.255 КК України (у редакції до внесення змін Законом №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч.2 ст.364, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.4 ст.345-1, ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2024 року клопотання детектива НАБУ задоволено, продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 09 серпня 2024 року, визначено підозрюваному ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 000 000 (шістдесят мільйонів) грн; у разі внесення застави підозрюваний вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та на нього буде покладено обов?язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора та суду; не відлучатися із міста Чернівці без дозволу детектива, прокурора та суду; повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну місця свого проживання, та місця роботи; утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, а також ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83 щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_7 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.4 ст.345-1, ч.2 ст.364, ч.3 ст.368 КК України, наявні ризики, передбачені п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися та дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може здійснити спроби: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Наявність вагомих доказів, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, доведеність ризиків та той факт, що підозрюваний, з огляду на його матеріальне становище, має реальну можливість проживати за кордоном, виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою. Застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить зазначених ризиків. Враховуючи кількість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, зокрема розмір заподіяних збитків, дані про особу підозрюваного, а також його майновий стан, застава у меншому розмірі ніж 60 000 000 грн не здатна запобігти наявним ризикам. На час ухвалення рішення наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про застосування підозрюваному запобіжного заходу.

14 червня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами електронного зв?язку надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2024 року, в якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині визначення розміру застави та постановити у цій частині нову ухвалу, визначивши підозрюваному заставу у розмірі, передбаченому ч.5 ст.182 КПК України. Вважає, що ухвала слідчого судді в частині визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави у розмірі 60 000 000 грн є необгрунтованою, постановлена без належної оцінки всіх доказів та підлягає скасуванню у цій частині. Обґрунтованість застосованого раніше запобіжного заходу повинна піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, або внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його продовження чи пом?якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу, без врахування конкретних обставин справи, може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Згідно з практикою ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Визначаючи розмір застави, суд має врахувати критерії та визначити такий розмір застави, який буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов?язків та не буде завідомо непомірним. Підозрюваний ОСОБА_7 перебуває під вартою понад два місяці, його поведінка у ДУ «Київський слідчий ізолятор» є належною, він співпрацює зі слідством, не відмовляється від дачі показань. Крім того, він батько малолітньої дитини, яка хворіє та потребує саме батьківської допомоги та уваги. Відповідно до медичного висновку №52 від 15 травня 2024 року дитині констатовано інвалідність категорії групи ОСОБА_84, яка не здатна в повній мірі себе обслуговувати, потребує регулярну часткову сторонню допомогу з використанням, при необхідності, технічних засобів. Підозрюваний ОСОБА_7 останні три роки приділяв багато часу на лікування та покращення стану дитини. Відповідно до висновку психолога емоційний стан дитини змінився не в кращу сторону після арешту батька. Визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного та його родини, невнесення якої не є позицією захисту спрямованої на його зменшення. Неправомірність визначеного розміру застави фактично призводить до безальтернативності ув?язнення на стадії досудового розслідування ОСОБА_7, що шкодить підозрюваному та спричиняє шкоду малолітній дитині. Вважає, що розмір застави, визначений слідчим суддею, повинен бути зменшений.

14 червня 2024 року та 24 червня 2024 рокцу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами електронного зв?язку надійшла апеляційна скарга з доповненнями відповідно захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2024 року, в якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7, змінити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий суддя зобов?язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Стаття 178 КПК України закріплює перелік обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу. Частинами 2-3 ст.184 КПК України передбачено, що копія клопотання та матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Нормою ч.4 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин злочину, майнового, сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов?язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Відповідно до ч.3 ст.28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зоорганізувалися у стійке об?єднання для вчинення злочину, об?єднаних єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Разом з тим, відповідно до підозри та клопотання троє із п?яти учасників злочину не були обізнані по причетність до злочину ОСОБА_7, не перебували в ОГ №3 та не були обізнані, що ОСОБА_21 та ОСОБА_20 були журналістами. 12 червня 2024 року слідчим суддею постановлено ухвалу про продовження досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та зазначено, що станом на 29 квітня 2024 року органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_21 та ОСОБА_20 знаходяться на території Федеративної Республіки Німеччина, де попросили притулок. В органу досудового розслідування виникла потреба у проведенні слідчих та процесуальних дій із ними, зокрема, відібрання заяв про визнання потерпілими, проведення їх допиту та відібрання заяв про заявлення цивільного позову або забезпечення безпеки в порядку виконання запиту про міжнародну правову допомогу. Станом на момент постановлення слідчим суддею ухвали у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року відсутні потерпілі від злочину, передбаченого ч.4 ст.345-1 КК України. Вважає, що інкриміновані ОСОБА_7 діяння, кваліфіковані помилково, підозра за ч.4 ст.345-1 КК України є необґрунтованою. Разом з тим, 12 червня 2024 року слідчим суддею постановлено ухвалу про продовження строків досудового розслідування до п?яти місяців, а саме до 16 вересня 2024 року. Станом на 11 червня 2024 року строк досудового розслідування закінчувався 16 червня 2024 року. Слідчий суддя, постановляючи ухвалу про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою до 09 серпня 2024 року, вийшла за межі строків досудового розслідування.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_9 доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення аналогічні доводам скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення аналогічні доводам скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію захисників.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

З матеріалів судової справи вбачається, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000802 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.4 ст.345-1, ч.2 ст.364, ч.3 ст.368 КК України. У цьому ж кримінальному провадженні також про підозру повідомлено ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_19 .

Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за фактами діяльності злочинної організації, учасниками якої створено та впроваджено механізм ввезення товарів на митну територію України з приховуванням від митного контролю з метою особистого протиправного збагачення шляхом незаконного зменшення розміру належних до сплати до Державного бюджету митних платежів: податку на додану вартість та ввізного мита.

За версією слідства, у період 2017-2019 існувала злочинна організація, у межах якої функціонували організовані групи №1, 2, 3, очолювані ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 . відповідно.

Дії ОСОБА_7 сторона обвинувачення згідно повідомлення про підозру, врученого 16 квітня 2024 року, кваліфікує як створення злочинної організації з метою вчинення особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією та участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України (у редакції до внесення змін Законом України №671-ІХ від 04 черня 2020 року); зловживання службовим становищем, тобто умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України; пособництво в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов?язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненому будь-якою іншою особою, яка зобов?язана їх сплачувати, у складі злочинної організації, що, відповідно до висновку експерта №1041/71101 від 22 вересня 2023 року, призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів щонайменше в сумі 290 932 034,70 грн (т.4 а.с.101-155), тобто в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України; організація умисного заподіяння журналісту легких тілесних ушкоджень у зв?язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності, вчиненого організованою групою, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.4 ст.345-1 КК України; прохання службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду у значному розмірі для себе за вчинення та невчинення такого службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі для себе за вчинення та невчинення такою службовою особою в ітересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 квітня 2024 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 червня 2024 року, визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 60 000 000 грн. У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов?язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України (т.2 а.с.260-268).

Ухвалою колегії Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 29 квітня 2024 року ухвалу слідчого судді від 17 квітня 2024 року залишено без змін (т.2 а.с.269-272).

В обґрунтування ухваленого 11 червня 2024 року судового рішення слідчий суддя зазначив, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 КК України (в редакції до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04.06.2020), ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1, ч.3 ст.368 КК України, є обґрунтованою та продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які наразі не зменшилися та дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може здійснити спроби: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста та інших підозрюваних, у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчим суддею на виконання вимог п.2 ч.3 ст.199 КПК України враховано, що наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про застосування підозрюваному запобіжного заходу та стороні обвинувачення, з метою виконання завдань кримінального провадження, дотримання його загальних засад та встановлення обставин, які, відповідно до ст.91 КПК України, підлягають доказуванню, необхідно провести або ж завершити ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, зокрема: допитати службових осіб Чернівецької митниці ДФС, які безпосередньо проводили розмитнення товарів, які ввозилися ОГ №1 та ОГ №2 на територію України (на цей час не допитано 22 особи), а також водіїв транспортних засобів, які були задіяні в перевезенні товарів на територію України ОГ №1 та ОГ №2 щодо відомих їм фактів здійснення перевезень, в т.ч. на предмет обізнаності підміни документів, що подавалися працівникам митниці, при здійсненні ними митних формальностей (не допитано більше 56 осіб); у випадку встановлення причетності інших осіб до вчинення інкримінованих підозрюваним кримінальних правопорушень, за необхідності, отримати дозвіл на проведення у них обшуків; у рамках виконання запиту про міжнародну правову допомогу компетентними органами Республіки Німеччина допитати потерпілих у кримінальному провадженні ОСОБА_21 та ОСОБА_20 ; провести огляд інформації, яка міститься на мобільному телефоні, вилученому під час обшуку 16 квітня 2024 року у ОСОБА_11 (заплановано провести після 04 квітня 2024 року через значне навантаження спеціалістів НАБУ); призначити експертизу щодо вилученого під час обшуку 16 квітня 2024 року у ОСОБА_13 мобільного телефону, який захищений системою логічного захисту, за її результатами провести його огляд; додатково допитати підозрюваних, які на даний час не бажають давати показання, оскільки потребують додаткового часу для формування правової позиції захисту; вирішити питання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваних, які оголошені у міжнародний розшук; за необхідності та з урахуванням отриманих доказів провести одночасні допити між свідками та підозрюваними, а також безпосередньо між підозрюваними; з урахуванням зібраних доказів визначитись з остаточною правовою кваліфікацією дій підозрюваних осіб та повідомити про зміну раніше повідомленої підозри, а також вирішити питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

Ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, слідчий суддя для ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення, відповідно до положень ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 КК України (в редакції до внесення змін Законом №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1, ч.3 ст.368 КК України, що підтверджується матеріалами справи, а тому доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_9 в цій частині є необґрунтованими.

Продовжуючи підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повно та об?єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов?язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які знайшли своє об?єктивне підтвердження, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Крім того, на думку колегії суддів, ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_7 під вартою, не зменшилися та продовжують існувати, в тому числі, наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії ухвали слідчого судді від 17 квітня 2024 року, а тому колегія суддів вважає, що існують обґрунтовані підстави для продовження підозрюваному ОСОБА_7 обраного запобіжного заходу.

Колегія суддів вважає, що на даний час відсутні обставини для зміни підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м?який, оскільки застосування до підозрюваного більш м?якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначені ризики та не забезпечить належної процесуальної поведінки.

З матеріалів справи вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 має відповідні захворювання та протягом тривалого часу проходить лікування, рекомендації, які надаються лікарями, стосуються здебільшого необхідністю прийняття ОСОБА_7 ліків, що може бути забезпечено і в умовах слідчого ізолятора.

Колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_7 унеможливлює його утримання під вартою, або підозрюваному відмовлено у праві на отримання необхідної медичної допомоги поза межами установи слідчого ізолятора. Посилання захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на погіршення стану здоров`я малолітньої доньки підозрюваного не є достатнім для висновку про неможливість продовження стосовно ОСОБА_7 строку тримання під вартою, крім того, дружина ОСОБА_7 - мати неповнолітньої доньки наразі не працює та доглядає за дитиною.

На думку колегії суддів, враховуючи ступінь тяжкості злочинів, які інкриміновані ОСОБА_7, його майновий стан, а також те, що внаслідок здійснення ОГ №1 та ОГ №2 умисного ухилення від сплати податків шляхом ввезення на митну територію України товарів з приховуванням від митного контролю вчинених злочинів він міг отримати значні кошти; підозрюваний на час розгляду клопотання мав паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який дійсний до 05 травня 2026 року (т.5 а.с.210), інші підозрювані у цьому кримінальному провадженні мають, зокрема, румунське громадянство та фінансові можливості, достатні для проживання за кордоном та надання допомоги з цією ж метою іншим учасникам, у тому числі ОСОБА_7 (т.5 а.с.203-204, 210), свідчать, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який йдеться у клопотанні.

Беручи до уваги викладене вище та зважаючи на наявність обставин, зазначених у ч.3 ст.199 КПК України, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а також те, що прокурором доведено, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м?якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином забезпечить проведення процесуальних дій і виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав згідно з вимогами ст.199 КПК України для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 .

Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.4 ст.345-1 КК України, то вони заслуговують на увагу, разом з тим, колегія суддів не вважає їх такими, що можуть вплинути на вид запобіжного заходу та розмір застави з врахуванням сукупності підозри у вчиненні інших злочинів та того, що досудове розслідування триває. Відповідно до ст.477 КПК України злочин передбачений ст.345-1 КК України не відноситься до кримінальних правопорушень приватного обвинувачення, а тому певна особа може бути визнана потерпілою на будь-якій стадії кримінального провадження.

Згідно з ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

У кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року станом на 11 червня 2024 року строки досудового розслідування не закінчились. Визначення слідчим суддею дати строку тримання під вартою поза межами строку досудового розслідування не вплинуло на права та обв`язки підозрюваного, оскільки строк досудового розслідуваня продовжено, а у разі його закінчення заходи забезпечення кримінального провадження припинили б свою дію згідно ст.197 КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи майновий стан підозрюваного ОСОБА_7, обставини справи, зокрема підозру у створенні злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також керівництво такою організацією та участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди, пособництво в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов?язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в сумі 290 932 034,70 грн (т.4 а.с.101-155); організація умисного заподіяння журналісту легких тілесних ушкоджень у зв?язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності; прохання службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду у значному розмірі для себе за вчинення та невчинення такого службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі для себе за вчинення та невчинення такою службовою особою в ітересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища; обставини вчинення злочинів, співставляючи розмір доходу ОСОБА_7, того, що дружина не працює більше десяти років, наявність нерухомого майна, їх загальну площу та коштів, необхідних для його утримання; наявність малолітньої дитини та те, що у ОСОБА_7 могли бути необліковані доходи, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави у розмірі 60 000 000 грн, навіть за відсутності заподіяння тілесних ушкоджень журналістам організованою групою. Отже, доводи сторони захисту про непомірний визначений слідчим суддею розмір застави для підозрюваного ОСОБА_7 та його родини колегія суддів вважає необґрунтованими. Такий розмір застави пропорційно і розумно співвідноситься з обставинами цього кримінального провадження, зможе запобігти ризикам кримінального провадження, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який підозрюваний боявся б втратити у разі невиконання покладених на нього процесуальних обов?язків.

З огляду на положення ч.5 ст.182 КПК України, враховуючи кількість та специфіку злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, доведеність ризиків, розмір заподіяних збитків, дані про особу підозрюваного, а також його майновий стан та той факт, що підозрюваний, з огляду на його матеріальне становище, має реальну можливість проживати за кордоном, виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, в даному випадку застава у меншому розмірі не здатна запобігти наявним ризикам, як і запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Інших доводів, які б безумовно свідчили про існування підстав для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, апеляційні скарги не містять та були предметом дослідження і оцінки слідчого судді.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 179, 182, 194, 309, 310, 370, 372, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2024 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4