Document No. 120252878

справа №991/5717/24

провадження №1-кс/991/5751/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

«04» липня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладених обов`язків стосовно:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Зірка, Поліського району, Київської області, громадянина України, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладених обов`язків стосовно ОСОБА_5, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 114-1 КК України, у кримінальному провадженні №62023000000000883 від 13 жовтня 2023 року.

Обставини, якими обґрунтоване клопотання прокурора.

Клопотання обґрунтоване тим, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000883 від 13 жовтня 2023 року за підозрою ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 114-1 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 та ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 114-1 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5, будучи тимчасово виконуючим обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства Оборони України, за попередньою змовою з заступником Міністра оборони України ОСОБА_6 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, за пособництва начальника управління розвитку речового забезпечення Центрального управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних сил України ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинив розтрату державних коштів на користь представників компанії «MIMALTEMER LTD» шляхом укладення договорів № 01 від 05 березня 2022 року та № 03 від 11 квітня 2022 року із вказаною компанією на постачання балістичних жилетів у комплекті, у загальній кількості 80 000 шт. (30 000 шт. та 50 000 шт. відповідно), які не відповідають державним та військовим стандартам України, насамперед щодо захисних властивостей, за завищеними цінами, без визначення у них вимог щодо контрою за якістю, а також гарантійних строків, та обравши місцем поставки товару територію іншої держави, у якій здійснення перевірки якості товару неможливе. Договори були укладені без обов`язкового попереднього проведення Департаментом юридичного забезпечення МОУ відповідної юридичної експертизи, без попереднього погодження із Департаментом фінансів МОУ та без попереднього здійснення моніторингу оцінки ризиків Департаментом внутрішнього аудиту МОУ. Після цього, ОСОБА_5 забезпечив здійснення попередньої оплати за вказаним зовнішньоекономічними договорами шляхом затвердження у МОУ відповідних рішень, зокрема, 06 березня 2022 року по договору № 01 від 05 березня 2022 року та 04 травня 2022 року по № 03 від 11 квітня 2022 року, подальшого погодження розподілу коштів на проведення його централізованої оплати. Після цього ОСОБА_5, будучи відповідальним за підготовку та організацію виконання укладених договорів/додаткових угод, зловживаючи своїм службовим становищем, свідомо не вжив заходів щодо повідомлення Центрального управління контролю якості щодо факту укладення зазначених договорів та необхідності здійснення контролю за якістю речового майна у місці поставки товарів за договорами, а також не забезпечив організацію виконання зазначених договорів шляхом направлення туди представників Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ, чим умисно допустив безпідставне виконання вказаних договорів та прийняття на облік неякісного товару за ними. Далі ОСОБА_5 вжив заходи з метою приховання вказаної протиправної діяльності шляхом безпідставного погашення дебіторської заборгованості за договором № 01 від 05 березня 2022 року та унеможливлення здійснення МОУ заходів представницького характеру через направлення до військової частини НОМЕР_1 представників Департаменту для підписання службовими особами цієї військової частини змінених актів приймання-передачі №№ 295 - 298 на заміну актів приймання-передачі № 100 від 19 березня 2022 року, № 104 від 21 березня 2022 року, № 106 від 21 березня 2022 року та № 107 від 22 березня 2022 року, з відображенням інформації про нібито проведення перевірки якості балістичних жилетів у комплекті за зазначеним договором, що призвело до поставки до ЗСУ засобів індивідуального захисту - балістичних жилетів у кількості 30 000 шт. неналежної якості, які не можуть використовуватись військовослужбовцями ЗСУ через невідповідність державним та військовим стандартам України. З цією ж метою ОСОБА_5, продовжив реалізацію наперед розробленого плану, забезпечив прийняття військовою частиною НОМЕР_1 за договором № 03 від 11 квітня 2022 року балістичних жилетів згідно актів приймання-передачі № 906 від 21 липня 2022 року, № 979 від 03 серпня 2022 року, № 1005 від 05 серпня 2022 року, що призвело до поставки до ЗСУ засобів індивідуального захисту - балістичних жилетів у кількості 37 000 шт. неналежної якості, які не можуть використовуватись військовослужбовцями ЗСУ через невідповідність державним та військовим стандартам України. В результаті зазначених дій, МОУ було завдано збитків на загальну суму 1 724 852 735, 10 грн, тобто в особливо великому розмірі. Крім того, ці дії ОСОБА_5 призвели до критичних наслідків в підтриманні обороноздатності країни, загрози життю та здоров`ю особового складу ЗСУ через несвоєчасне забезпечення військовослужбовців якісними засобами індивідуального захисту, внаслідок чого підірвали рівень боєздатності підрозділів ЗСУ.

05 січня 2024 року в межах кримінального провадження №62023000000000883 від 13 жовтня 2023 рокуОСОБА_5 повідомлено про підозру, а 10 червня 2024 року про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 114-1 КК України, а саме у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану та за попередньою змовою групою осіб, а також у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, вчиненому в умовах особливого періоду, що призвело до інших тяжких наслідків.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 травня 2024 року строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців, тобто до 05 липня 2024 року. 28 червня 2024 року підозрюваних, у тому числі ОСОБА_5, та їх захисників повідомлено про завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів досудового розслідування у порядку, визначеному ст. 290 КПК України. Прокурор у клопотанні зазначає, що станом на момент подання цього клопотання підозрюваний Хмельницький та його захисники з матеріалами кримінального провадження не ознайомилися.

Також з клопотання, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці (до 17 червня 2024 року) із покладенням відповідних обов`язків. Далі, ухвалою від 29 травня 2024 року підозрюваному ОСОБА_5 змінено застосований до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт із залишенням раніше покладених обов`язків, який, в подальшому, ухвалою від 13 червня 2024 року був продовжений до 05 липня 2024 року з покладенням відповідних обов`язків.

Прокурор у клопотанні зазначає. що заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, при застосуванні та продовженні підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на теперішній час дещо зменшились, однак не у тій мірі, що передбачає можливість зміни запобіжного заходу, метою застосування якого є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків,

На переконання сторони обвинувачення, оскільки на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні не може бути закінченим у межах строку дії застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час (до 05 липня 2024 року), так як на теперішній час триває виконання вимог ст. 290 КПК України стороною захисту, а також існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, з огляду на що, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні на 60 днів строк тримання під домашнім арештом підозрюваного ОСОБА_5 у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. з покладенням відповідних обов`язків, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам.

Позиція сторін у судовому засіданні.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених у ньому. Наголосив, що для сторони обвинувачення є принциповим продовження підозрюваному ОСОБА_5 саме існуючого на даний час запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час, відповідно до якого підозрюваний зобов`язаний ночувати вдома, що дозволяє органу досудового розслідування здійснювати контроль за його належною процесуальною поведінкою, оскільки через тривалі і неодноразові відключення світла електронний засіб контролю не завжди працює. Обґрунтовуючи необхідність стороною обвинувачення дотримання ч.3 ст.199 КПК України, прокурор послався на ч.6 ст.199, ч.3 ст. 315 КПК України, при цьому зазначаючи, що законодавцем передбачена можливість після завершення досудового розслідування саме продовжувати застосований запобіжний захід. Також зазначив про відсутність з боку підозрюваного будь-яких порушень покладених на нього обов`язків за час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, посилаючись на те, що клопотання подано з порушенням п`ятиденного строку, передбаченого ч.6 ст. 199 КПК України, але при цьому вказав, що вказане порушення є лише порушенням закону та не призвело до будь-яких наслідків. Зазначив про необґрунтованість клопотання прокурора в частині настання можливих ризиків. З приводу покладених на нього обов`язків, зокрема не відлучатися з міста Києва, повідомив, що з часу повномасштабного вторгнення стан здоров`я його батьків (мати - інвалід 3 групи та має онкологічне захворювання, батько - інвалід 2 групи, обоє є пенсіонерами), які проживають у Київській області, суттєво погіршився, загострилися хронічні захворювання, що суттєво перешкоджає їм відвідувати самостійно сина у м. Києві. З приводу обов`язку носити електронний засіб контролю підозрюваний ОСОБА_5 зазначив, що, враховуючи існуючу ситуацію з електроенергією в країні, такий обов`язок є занадто обтяжливим для нього, оскільки тримати електронний засіб контролю у зарядженому стані є його обов`язком, а неможливість вчасного зарядження пристрою спричиняє постійне спрацювання сигналу тривоги, пов`язане із його некоректною роботою. Просив застосувати відносно нього особисте зобов`язання з урахуванням зазначених ним доводів з приводу спричинення обтяжень певних обов`язків, які наразі на нього покладені.

Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав доводи свого підзахисного та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Також зазначив, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні було завершено 28 червня 2024 року, тобто ще до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (05 липня 2024 року), що свідчить про те, що обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу, виклад яких у клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є однією з вимог, що ставляться до такого клопотання ч.3 ст. 199 КПК України, відсутні в даному випадку, що в свою чергу виключає існування можливої виправданості подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Посилання прокурора на необхідність завершення стороною захисту ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та можливого подальшого складання обвинувального акта із направленням його до суду, на переконання сторони захисту, виходять за межі поняття «завершення», оскільки знаходяться після нього у часі та стосуються наближення до наступного етапу досудового розслідування - його закінчення. Також адвокат звернув увагу, що прокурором у клопотанні не обґрунтовано, що заявлені ним ризики не зменшилися та/або з`явилися нові, які виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що свідчить про недотримання стороною обвинувачення положень ч.3 ст. 199 КПК України.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши подане стороною обвинувачення клопотання, слідчий суддя перш за все вважає за необхідне зазначити, що відповідно до затверджених процедур, які встановленні у Засадах використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, кримінальне провадження №62023000000000883 від 13 жовтня 2023 рокубуло закріплене за слідчим суддею ОСОБА_1, який розглядає заяви, клопотання тощо, які подані зацікавленими особами в межах цього провадження. Визначений зборами суддів Вищого антикорупційного суду відповідний авторозподіл справ дозволяє слідчому судді повно та всебічно орієнтуватися у кримінальному провадженні, використовувати отриману інформацію в межах цього провадження і, на мою думку, таке використання не призводить до порушення принципу диспозитивності (ч.3 ст.26 КПК України). Підсумовуючи, для мене кримінальне провадження №62023000000000883 є знайомим (як і материнське провадження, з якого дане провадження було виділене), я є основним слідчим суддею та обізнаний про загальне бачення кожної із сторін, розумію та орієнтуюся в озвучених сторонами правових позиціях під час розгляду інших клопотань, поданих в його межах.

З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000883 від 13 жовтня 2023 року за підозрою ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 114-1 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 та ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 114-1 КК України. 05 січня 2024 року в межах цього кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру, а 10 червня 2024 року про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 114-1 КК України, а саме у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану та за попередньою змовою групою осіб, а також у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, вчиненому в умовах особливого періоду, що призвело до інших тяжких наслідків. Постановою заступника Генерального прокурора від 04 березня 2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3 місяців, тобто до 05 квітня 2024 року. Далі ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 4 місяців і 15 днів, а саме до 20 травня 2024 року, а ухвалою від 15 травня 2024 року строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців, тобто до 05 липня 2024 року. 28 червня 2024 року підозрюваних, у тому числі ОСОБА_5, та їх захисників повідомлено про завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів досудового розслідування, у тому числі речових доказів, у порядку, визначеному ст. 290 КПК України.

Також, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_5 в межах цього кримінального провадження застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці (до 17 червня 2024 року) із покладенням відповідних обов`язків. Далі, ухвалою від 29 травня 2024 року підозрюваному ОСОБА_5 змінено застосований до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт із залишенням раніше покладених обов`язків, який, в подальшому, ухвалою від 13 червня 2024 року був продовжений до 05 липня 2024 року з покладенням відповідних обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора; не відлучатись з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладених на підозрюваного обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними правилами, які регулюють питання про застосування відповідного запобіжного заходу з урахуванням додаткових обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, а саме: обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_5 та покладених на нього обов`язків, необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування.

Щодо обґрунтованості підозри.

Дослідивши подане клопотання та долучені до нього матеріали, вислухавши твердження сторін, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів (висновків експертів від 24 липня, 10 серпня, 11 і 27 вересня, 18 жовтня 2023 року та 04 січня і 06 березня 2024 року (т.2 а.с. 1-153, т.5 а.с. 84-204, 210-242), протоколів допиту свідків (т.3 а.с. 1-232, т.4 а.с. 1-81, 170-184), копій договорів поставки №01 від 05 березня 2022 року та №03 від 11 квітня 2022 року з додатковими угодами (т.4 а.с. 82-98, 219-248), копії акту службового розслідування від 09 серпня 2023 року (т.5 а.с. 55-83), протоколу огляду від 21 листопада 2023 року (т.5 а.с. 3-50), листів, накладних та інших матеріалів клопотання, які містять відомості про обставини кримінальних правопорушень які перевіряються в межах даного кримінального провадження) пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється (міг вчинити) у вчиненні кримінальних правопорушень, які передбачені ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 114-1 КК України. Крім того, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 перевірялась слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування йому запобіжного заходу (справа №991/2915/24), а також під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час (991/4521/24) та його продовження (991/5082/24).

Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованості.

Прокурор у клопотанні зазначає, що, на його переконання, продовжують існувати ризики вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність продовження підозрюваному ОСОБА_5 застосування запобіжного заходу - тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, у період часу з 22.00 год. до 06.00 год, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Вважаючи, що заявлені ризики не зменшилися, прокурор у своєму клопотанні загалом посилається, зокрема на: тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень та реальність покарання, тісні зв`язки з керівниками та службовими особами Міністерства оборони; створення підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень; зловживання процесуальними правами; можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, у тому числі шляхом незаконного перетину державного кордону.

Перевіряючи актуальність вказаних прокурором ризиків на час розгляду цього клопотання, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, що знайшло підтвердження в судовому засіданні та пов`язане з цим очікування можливого суворого покарання, потребу слідства в обмеженні підозрюваного у можливості спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні та свідками з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру з урахуванням наявних у ОСОБА_5 можливостей (коло знайомств), однак виходить також з того, що наявні (встановлені) на початковому етапі слідства ризики по мірі розслідування кримінального провадження мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності, а тому, з огляду на час, що минув з моменту притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності (05 січня 2024 року), застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в межах даного кримінального провадження (16 квітня 2014 року - у вигляді цілодобового домашнього арешту, з 29 травня 2024 року - нічний домашній арешт), відсутність відомостей про спроби з боку підозрюваного будь-яким чином вплинути на хід досудового розслідування, відсутність з боку підозрюваного будь-яких порушень покладених на нього обов`язків (не заперечував в судовому засіданні і прокурор), стадію такого досудового розслідування (відкриття матеріалів досудового розслідування 28 червня 2024 року), слідчий суддя приходить до висновку про зменшення інтенсивності встановлених раніше ризиків та визнає їх спроможними на мінімально можливому рівні, а саме ризики переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість доводів даного клопотання, вважає за необхідне звернути увагу органу досудового розслідування, що сам по собі факт продовження обставин, які стали підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не є безумовною підставою для продовження його строку, оскільки прокурор, звертаючись із цим клопотанням, має також довести, що сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про продовження такого строку.

У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу (ч.6 ст.181 КПК України).

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

При цьому, за ч.5 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Аналізуючи положення ч.3 та ч.5 ст.199 КПК України у їх взаємозв`язку, можливо прийти до висновку, що стороною обвинувачення при поданні клопотання про продовження запобіжного заходу, як домашній арешт необхідно довести слідчому судді наявність обставин по п.п.1,2 ч.3 ст.199 КПК України та факт того, що вони виправдовують продовження домашнього арешту.

Щодо обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження нічного домашнього арешту.

В судовому засіданні прокурором не доведено, що заявлені ризики не зменшилися та/або з`явилися нові, які виправдовують продовження тримання особи під домашнім арештом у нічний час.

Крім того, слідчим суддею було встановлено про зменшення інтенсивності встановлених раніше ризиків (переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних) та було їх визнано спроможними на мінімально можливому рівні.

Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається зі змісту ст. 199 КПК України, законодавчі вимоги до обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою (в нашому випадку продовження строків тримання особи під домашнім арештом у нічний час) прив`язані та оперують поняттям саме «завершення» досудового розслідування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження. При цьому, поняття «завершення», яке також містить КПК України, є проміжним етапом досудового розслідування, який пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту відповідно до положень ст. 290 КПК.

З матеріалів клопотання вбачається та чого не заперечував прокурор в судовому засіданні, 28 червня 2024 року прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 доручено старшому слідчому Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 повідомити підозрюваним у кримінальному провадженні №62023000000000883 від 13 жовтня 2023 року - ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, їх захисникам та представнику потерпілого про завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та надати доступ до матеріалів досудового розслідування, у тому числі речових доказів, у порядку ст. 290 КПК України.

Отже, досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000883 від 13 жовтня 2023 року завершено 28 червня 2024 року, тобто ще до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під домашнім арештом ОСОБА_5 - 05 липня 2024 року.

Щодо виправданості продовження домашнього нічного арешту за наявності обставин по п.п.1,2 ч.3 ст.199 КПК України

В судовому засіданні слідчим суддею було встановлено, що прокурором не доведені обставини, які передбачені п.п.1,2 ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу виключає можливість надання подальшої оцінки виправданості подальшого тримання підозрюваного ОСОБА_5 під домашнім арештом в нічний час.

Посилання прокурора на необхідність завершення розпочатого стороною захисту ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, як на обставину необхідності продовження запобіжного заходу є некоректним, оскільки не співвідносяться із викладеними вище висновками щодо окреслених меж визначення понять «завершення» та «закінчення» досудового розслідування.

З огляду на викладені обставини, слідчий суддя за результатами розгляду клопотання прокурора не знаходить підстав для його задоволення та продовження запобіжного заходу, який за практикою ЄСПЛ, прирівнюється до виняткового - тримання під вартою.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Водночас враховуючи, що положення ч. 4 ст. 194 КПК України, відповідно до яких якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Обираючи запобіжний захід, слідчий суддя враховує стадію досудового розслідування (відкриття матеріалів стороні досудового розслідування), встановлену спроможність існування ризиків на мінімально можливому рівні, належну поведінку підозрюваного ОСОБА_5, відсутність фактів порушень покладених на нього обов`язків, наявність батьків похилого віку, які потребують догляду та виходить з того, що запобіжні заходи у вигляді застави/особистої поруки будуть занадто обтяжливими та не відповідатимуть встановленим обставинам провадження, а запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам можливо і шляхом застосування запобіжного заходу, у виді особистого зобов`язання з покладанням додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде стримуючим фактором та гарантом належної процесуальної поведінки підозрюваного, нівелюватиме доведені прокурором ризики та встановить справедливий баланс між інтересами кримінального провадження і правами підозрюваного. Такий запобіжний захід, на переконання слідчого судді, в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання закінченню досудового розслідування кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.

Посилання прокурора на недостатність підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання існуючим ризикам та принципову позицію сторони обвинувачення щодо продовження підозрюваному саме домашнього арешту в нічний час, який, на їх переконання, забезпечить органу досудового розслідування можливість здійснювати контроль за процесуальною поведінкою підозрюваного ОСОБА_5, оскільки застосований до останнього електронний засіб контролю, який надає змогу відслідкувати та фіксувати його місце знаходження, через тривалу відсутність електроенергії (планові відключення) часто не працює, не приймається слідчим суддею до уваги, оскільки обставини належної роботи електронного пристрою є клопотом сторони обвинувачення та не можуть бути підставою для застосування до особи запобіжного заходу такого рівня суворості, як домашній арешт.

Разом з цим, враховуючи спроможність, хоч і на мінімально можливому рівні, існування ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя не приймає до уваги твердження сторони захисту про спричинення підозрюваному ОСОБА_5 носінням електронного засобу контролю певних обтяжень, зокрема через тривалу відсутність електроенергії та необхідності ОСОБА_5 в часи подачі живлення його підзарядки, оскільки, на думку слідчого судді, саме такий обов`язок є достатньо виправданим, суттєво не обмежує та не обтяжує підозрюваного, з урахуванням загальної обстановки та запровадженого воєнного стану та буде сприяти органу досудового розслідування під час дії особистого зобов`язання відслідковувати та фіксувати місце знаходження підозрюваного ОСОБА_5 .

При цьому, при визначенні обов`язків, які будуть покладені на підозрюваного під час дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, слідчим суддею приймаються до уваги посилання сторони захисту на необхідність відвідувань підозрюваним ОСОБА_5 його батьків пенсіонерів: матір - інваліда 3 групи, яка має онкологічне захворювання та батька - інваліда 2 групи, які проживають у Київській області, та потребують певної допомоги зі сторони сина.

З огляду на те, що за своєю суттю такий запобіжний захід, як особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, для зменшення встановлених вище ризиків, на підозрюваного ОСОБА_5 слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України на 2 місяці, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із м. Києва і Київської області; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Обґрунтування прокурором клопотання з посиланням на ч.6 ст. 199 КПК України не приймається слідчим суддею, оскільки ця частина регулює інші правовідносини, які не є тотожними даним обставинам. Здебільшого ч.6 ст.199 КПК України є виключенням з правил та достатньо рідкіснім випадком, який може виникнути в проміжку часу від призначення підготовчого судового засідання до його проведення, і тому законодавець надає слідчому судді додаткову можливість (право) продовжити запобіжний захід вже після закінчення строку досудового розслідування та направлення обвинувального акту до суду, однак лише до проведення у справі підготовчого судового засідання, який в подальшому може бути змінений, скасований чи продовжений колегією суддів (суддею) у порядку ч.3 ст.315 КПК України.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 179, 193, 194, 196, 205, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені клопотання прокурора - відмовити.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 виконання таких обов`язків:

1.прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора;

2.повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із м. Києва і Київської області;

3.повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

5.носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, визначити до 04 вересня 2024 року.

Здійснення контролю за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків доручити прокурорам Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_10