Document No. 120296136

Справа № 991/3660/24

Провадження №11-сс/991/430/24

слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

захисник підозрюваного ОСОБА_7 та третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 не з`явилися, підозрюваний ОСОБА_9 не доставлявся,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_10 та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2024 року клопотання детектива НАБУ задоволено: накладено арешт на кошти в сумі 77 270 (сімдесят сім тисяч двісті сімдесят) доларів США та 200 (двісті) Євро підозрюваного ОСОБА_9, вилучених у ході проведення 26 квітня 2024 року обшуку індивідуального банківського сейфу, розміщеного у регіональному відділенні АБ «Південний», яким користувався ОСОБА_9 на підставі договору №0269/2501-2022 від 29 квітня 2022 року, шляхом заборони відчуження та розпорядження цим майном. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212, ч.4 ст.345-1 КК України, санкції яких передбачають покарання у виді конфіскації майна. Додатковою підставою для арешту коштів також є достатність доказів вважати, що вони одержані внаслідок вчинення злочину або є доходами від нього. Заборона відчуження та розпорядження вилученим майном виправдовує у цьому випадку ступінь втручання у право власності, є пропорційним завданню кримінального провадження, оскільки невжиття заходу забезпечення може призвести до його приховування.

12 червня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_11, надіслана засобами поштового зв?язку 16 травня 2024 року, у якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження з поважності причин пропуску, якщо суд прийде до такого висновку, скасувати ухвалу Вищого антикорпційного суду від 02 травня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ про накладення арешту відмовити в повному обсязі. Ухвалу слідчого судді вважає необґрунтованою, так як підозрюваний ОСОБА_9 жодного відношення до вилученого майна немає та не є власником коштів, на які накладено арешт, у зв`язку з чим вони не можуть бути предметом спеціальної конфіскації. Кошти, на які накладено арешт, належать ОСОБА_8, з якою підозрюваний перебуває у фактичних шлюбних відносинах, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Чагорської сільської ради. Заробітна плата підозрюваного ОСОБА_9, яку він отримував як директор ТОВ «Патріот-777» за період із 2020 року по 2023 рік становила 226 851,84 грн. Такий її розмір не дозволяв йому заощадити стільки коштів, скільки було вилучено під час обшуку індивідуального банківського сейфу (на відміну від ОСОБА_8 ), яким підозрюваний тільки користувався. У період із 2015 року до 2023 року офіційний дохід ОСОБА_8 складав близько 1,5 млн грн, що еквівалентно приблизно 56 000 доларів США у різні роки. Крім того, ОСОБА_8 у 2015 році продала власну квартиру, що розташована у місті Чернівці за 272 803 грн, що становило близько 17 300 доларів США на момент її продажу. Матеріали справи не містять доказів незаконного отримання вилучених коштів, як таких, що одержані внаслідок вчинення злочину або є доходами від нього. Вилучене та арештоване майно не містить ознак речового доказу, не може жодним чином вплинути на хід досудового розслідування та встановлення всіх необхідних обставин у даному кримінальному повадженні. Ухвалою слідчого судді порушується конституційне право власності ОСОБА_8 . При накладенні арешту на кошти слідчим суддею залишено поза увагою той факт, що відомості, які відображають кількість та номінали купюр, їх серії та номери, у протоколі обшуку та в будь-яких інших процесуальних документах відсутні. Копію ухвали слідчого судді він, як захисник підозрюваного, отримав 14 травня 2024 року. Підозрюваний ОСОБА_9 на день розгляду клопотання про накладення арешту на грошові кошти перебував під вартою, про розгляд справи йому відомо не було, а тому не міг з`явитися у судове засідання та ухвала слідчого судді надійшла поштою за його місцем проживання і була отримана ОСОБА_8 15 травня 2024 року.

12 червня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8, надіслана засобами поштового зв?язку 16 травня 2024 року, у якій вона просить поновити строк на апеляційне оскарження, якщо суд прийде до висновку щодо його пропуску, скасувати ухвалу Вищого антикорпційного суду від 02 травня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ про накладення арешту відмовити в повному обсязі. Ухвалу слідчого судді вважає необґрунтованою, зважаючи на те, що ОСОБА_9 до вилученого майна жодного відношення немає, не є власником коштів, на які накладено арешт, вони не можуть бути предметом спеціальної конфіскації. Із ОСОБА_9 перебуває у фактичних шлюбних відносинах, кошти нею були поміщені до індивідуального банківського сейфу, розміщеного у регіональному відділенні АБ «Південний», з метою їх збереження. ОСОБА_9 індивідуальним банківським сейфом тільки користувався, його грошових коштів там не було. Законність набуття нею грошових коштів підтверджується відомостями про доходи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за період із 2015 року по 2022 роки, протягом якого нею було отримано 1 500 803,16 грн, що еквівалентно в різні роки приблизно 56 000 доларів США. 22 січня 2015 року вона продала квартиру, яка належала їй на праві власності, що розташована у місті Чернівці, що становило на момент продажу 17 300 доларів США. Кошти, на які накладено арешт, є законно нею заробленими. Вона не є підозрюваною чи обвинуваченою, жодного відношення до розслідування не має, накладення арешту порушує її конституційне право власності. З огляду на те, що дозвіл на вилучення грошових коштів слідчим суддею не надавався, беручи до уваги презумпцію правомірності володіння майном, вважає, що відсутні підстави для утримння стороною обвинувачення вилучених коштів. Про розгляд клопотання щодо накладення арешту на кошти належним чином вона не повідомлялася, у судове засідання не викликалася та не була присутньою при його розгляді, копію ухвали отримала 15 травня 2024 року.

У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення апеляційних скарг, вважав, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.

Захисник підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_12 у судове засідання не з?явився, 08 липня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, подав заяву про підтримання апеляційної скарги та розгляд справи за його відсутності.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 в судове засідання не з?явилася, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлена у встановленому законом порядку, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Підозрюваний ОСОБА_9 про час і місце розгляду апеляційних скарг повідомлений у встановленому законом порядку, заяву про особисту участь у засіданні не подавав, у зв`язку з чим у судове засідання не доставлявся.

Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України неприбуття осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду, не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з ч.3 ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз.2 ч.3 ст.395 КПК України).

Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді від 02 травня 2024 року клопотання детектива НАБУ задоволено та накладено арешт на грошові кошти. У судове засідання захисник підозрюваного - ОСОБА_7 та третя особа, стосовно майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 не викликалися. Захисик підозрюваного - ОСОБА_7 в апеляційній скарзі вказує, що оскаржувану ухвалу він отримав від детектива під час проведення процесуальних дій 14 травня 2024 року, підозрюваний ОСОБА_9 в судове засідання 02 травня 2024 року не з?явився, ухвала слідчого судді надійшла засобами поштового зв?язку за місцем його проживання та була отримана ОСОБА_8 15 травня 2024 року (т.3 а.с.204). Захисник підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_7 та третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 16 травня 2024 року засобами поштового зв?язку надіслали апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2024 року про арешт майна. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідно до абз.2 ч.3 ст.395 КПК України, строк апеляційного оскарження ували слідчого судді ОСОБА_8 пропущений не був, у зв?язку з чим клопотання про його поновлення задоволенню не підлягає. Разом з тим, судом встановлено, що підозрюваний у судове засідання викликався, але на час розгляду клопотання повідомлений належним чином не був, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку, подане його захисником у його інтересах, підлягає задовленню.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення конфіскації майна як виду покарання чи спеціальної конфіскації (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212, ч.4 ст.345-1, ч.2 ст.364, ч.3 ст.368, ч.4 ст.369 КК України, які відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов?язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про арешт майна виконані.

З матеріалів судової справи вбачається, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000802 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом № 671-IX від 04 червня 2020 року), ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.4 ст.345-1 КК України, санкції яких передбачають додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Повідомлення про підозру ОСОБА_9 вручено особисто під підпис 16 квітня 2024 року, він набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_9, колегія суддів дійшла висновку про доведеність органом досудового розслідування обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно до ст.12 КК України злочини, передбачені ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України належать до тяжких злочинів та за ч.1 ст.255 КК України - до особливо тяжких злочинів.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактами діяльності злочинної організації, учасниками якої створено та впроваджено механізм ввезення товарів на митну територію України з приховуванням від митного контролю з метою особистого протиправного збагачення шляхом незаконного зменшення розміру належних до сплати до Державного бюджету митних платежів, а саме, податку на додану вартість та ввізного мита.

За версією слідства, у період 2017-2019 існувала злочинна організація, у межах якої функціонували організовані групи №1, 2, 3, очолювані ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відповідно.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у тому, що він входив до складу очолюваної ОСОБА_15, організованої групи ОГ № 3, який доручав підозрюваному виконання дій, направлених на функціонування організації та усунення перешкод, які виникають у її діяльності.

Зокрема, у ході слідства встановлено, що ОСОБА_15, який обіймав посаду начальника Чернівецької митниці, та діяв на виконання злочинного плану злочинної організації, доручив ОСОБА_9 підшукування виконавців, керівництво його підготовкою та безпосереднім вчиненням побиття журналістів ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Так, із поданих матеріалів встановлено, що вказаними журналістами висвітлювалася інформація про діяльність Чернівецької митниці та необхідність посилення боротьби з контрабандою, що обурювало ОСОБА_15 та викликало ризик викриття діяльності злочинної організації.

У зв`язку з чим, беручи до уваги відомості із телефонних розмов ОСОБА_15 та ОСОБА_9, вбачається, що йому доручено побиття журналістів з метою примусу їх припинити висвітлювати відомості про діяльність злочинної організації у ЗМІ. Так, дати та зміст телефонних розмов у співставленні із встановленими подіями вказують на те, що ОСОБА_9, попередньо залучивши виконавців побиття - ОСОБА_18, ОСОБА_19 та інших невстановлених осіб, 07 березня 2018 року вчинили побиття ОСОБА_16 шляхом нанесення легких тілесних ушкоджень.

У подальшому, 09 березня 2018 року ОСОБА_9 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_15 про виконання домовленості щодо побиття журналіста та вони обговорили окремі обставини побиття ОСОБА_16 07 березня 2018 року.

Того ж дня, 09 березня 2018 року, діючи на виконання вказівок ОСОБА_9, ОСОБА_18 разом з невстановленою особою застосували до ОСОБА_17 фізичне насильство та заподіяли легкі тілесні ушкодження. Відомості про організацію такого побиття саме ОСОБА_9 вбачається із його телефонної розмови 10 березня 2018 року з ОСОБА_15, у якій повідомлено про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_17 .

Зафіксований зміст розмов, дати їх проведення, а також обставини висвітлення журналістами ОСОБА_16 та ОСОБА_17 відомостей про діяльність Чернівецької митниці, у сукупності із встановленими фактами їх побиття, вказують на причетність ОСОБА_9 до зазначених подій та його ймовірну роль організатора, який здійснив підшуковування виконавців та організацію нападу.

Окрім цього, наявні відомості про усунення перешкод ОСОБА_9 для здійснення протиправної діяльності злочинної організації, зокрема щодо ухилення від сплати податків. Так, із наявних матеріалів вбачається, що ОСОБА_9 за дорученнями ОСОБА_15 організував відшукання осіб, які здійснювали діяльність щодо ввезення товарів на митну територію України, з метою застосування до них заходів фізичного та психологічного впливу з тим, щоб змусити їх здійснювати свою діяльність через ОСОБА_13 та за умови надання за це учасникам ЗО неправомірної вигоди.

Зокрема, у ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_9 звітував ОСОБА_15 про здійснення такого впливу на особу за ім`ям « ОСОБА_20 » та пошуки особи на прізвисько « ОСОБА_21 ».

Вказане свідчить про систематичну залученість ОСОБА_9 до діяльності злочинної організації та вчинення дій, спрямованих на усунення перешкод та втілення злочинного плану, зокрема щодо злочинних схем ухилення від сплати митних платежів, шляхом переслідування осіб, які вивозять товар поза належним митним контролем та примусу їх співпрацювати із учасниками злочинної організації.

Таким чином, зазначені вище дії, наявні докази про структуру та ієрархію імовірних співучасників, взаємоузгодженість та взаємозалежність їхніх дій, характер та послідовність, створюють переконання у тому, що такі особи діяли у співучасті у формі злочинної організації, мали спільний умисел, направлений на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а з огляду на зміст та обсяг дій підозрюваного ОСОБА_9 існують достатні підстави вважати, що він виконував роль пособника у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, та організатора у вчиненні злочину, передбаченого ст.345-1 КК України.

Щодо наявності підстав для накладення арешту на вилучене майно, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у виді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду.

Арешт майна в порядку п.2 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою забезпечення спеціальної конфіскації, передбачає дотримання стандарту достатніх підстав вважати, що є можливість застосування спеціальної конфіскації за умови, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст.96-2 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, зокрема, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна (п.1 ч.1 ст.96-2 КК України).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_22 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із альтернативою у виді застави у розмірі 6 056 000 (шість мільйонів п?ятдесят шість тисяч) грн (т.3 а.с.121-140). Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2024 року надано дозвіл на обшук індивідуального банківського сейфу, власникм якого є АБ «Південний» та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_9 на підставі договору про зберігання цінностей та/або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківького сейфу, що охороняється банком, №0269/2501-2022 від 29 квітня 2022 року з метою відшукання речей та документів (т.3 а.с.156-161). 26 квітня 2024 року під час обшуку індивідуального банківського сейфу, яким користується ОСОБА_9, виявлено кошти у сумі 77 270 доларів США та 200 Євро, з урахуванням положень ст.167 КПК України кошти вилучено, оскільки вони можуть бути предметом спеціальної конфіскації як такі, що одержані злочинним шляхом або є незаконними доходами від них, у тому числі, з метою конфіскації майна як виду покарання. Слідчим суддею дозвіл на відшукання коштів не надавався, тому, з урахуванням положень ч.2 ст.168, ч.7 ст.236 КПК України, вони є тимчасово вилученим майном та відповідають підставам вилучення майна згідно п.4 ч.2 ст.167 КПК України. Індивідуальний банківський сейф в АБ «Південний» орендовано ОСОБА_9 із 27 квітня 2016 року, тобто в період вчинення інкримінованих злочинів, розслідування яких здійснюється НАБУ у межах кримінального провадження №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року (т.3 а.с.155). Враховуючи, що підозрюваний офіційно доходів у значних розмірах не отримував, разом з тим орендував сейф ще задовго до початку спільного проживання з ОСОБА_8, тому матеріали справи містять достатньо доказів для висновку про можливу незаконність отримання вилучених під час обшуку коштів, як таких, що одержані внаслідок вчинення злочину або є доходами від нього. Тому, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що арешт вилучених під час обшуку індивідуального банківського сейфу, яким користувався ОСОБА_9 (т.3 а.с.168-169), коштів з метою забезпечення спеціальної конфіскації, буде відповідати завданням кримінального провадження.

Колегія суддів також погоджується з висновком слідчого судді, що матеріали справи містять достатньо доказів обгрунтованості підозри ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, санкції яких передбачають покарання у вигляді конфіскації майна.

Враховуючи вище зазначене, а також положення ч.4, 5 ст.170 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність арешту вилучених під час обшуку 26 квітня 2024 року коштів з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання. Не застосування обмежень щодо відчуження, розпорядження та користування тимчасово вилученим майном може призвести до вжиття власником майна заходів щодо приховання коштів, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.

Доводи третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 про те, що кошти, на які накладено арешт, належать їй на праві власності не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду з огляду на таке.

Відповідно до довідки Чагорської сільської ради Чернівецкого району Чернівецької області (т.3 а.с.261) №640 від 03 травня 2024 року ОСОБА_8 з жовтня 2018 року по 03 травня 2024 року постійно проживала у будинку АДРЕСА_1 в цивільному шлюбі із підозрюваним ОСОБА_9, вели спільний побут та спільне господарство у спільному нерухомому майні, що перебуває у спільній частковій власності (по 1/2 частки кожному).

Згідно з Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, отриманих за запитами суду 03 липня 2024 року, 22 січня 2015 року ОСОБА_8 оформила договір купівлі-продажу та здійснила продаж квартири загальною площею 54,3 кв.м., яка знаходилася по АДРЕСА_2, оціненою загальною вартістю 11 403 грн. ОСОБА_8 не надала суду доказів, що здійснила продаж квартири по АДРЕСА_2 за 17 300 доларів США. Крім того, 18 червня 2015 року ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_9 оформили договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та придбали земельну ділянку площею 0,0964 га на праві спільної часткової власності в рівних долях по АДРЕСА_1 . 24 жовтня 2018 року ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_9 оформили право спільної часткової власності в рівних долях на житловий будинок 39 із належними до нього спорудами, як об?єкт житлової нерухомості, загальною площею 292,5 кв.м. по АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що підозрюваний ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у 2015 році разом купили земельну ділянку під забудову, та протягом 2015 - 2018 років побудували будинок, що потребувало значних коштів. Згідно з відомостями про доходи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (т.4 а.с.19-39) доходи ОСОБА_8 за період із 2015 по 2022 роки становлять 1 500 803,16 грн, тобто за вирахуванням суми податків дохід ОСОБА_8 складав приблизно 15 265 грн на місяць. З врахуванням понесення нею витрат на проживання, харчування, лікування, утримання та збереження майна, сплату комунальних послуг, у тому числі отриманих в інших об`єктах нерухомості, тощо та будівництва будинку площею біля 300 кв.м. з надвірними спорудами у селі Чагор Глибоцького району Чернівецькї області, колегія суддів вважає, що з офіційних джерел доходів вона не мала можливості накопичити кошти, які були вилучені в ході проведення обшуку банківського сейфу.

Також, суду не надано доказів, що грошові кошти, на які накладено арешт, були поміщені ОСОБА_8 до індивідуального банківського сейфу з метою їх збереження. Так, відповідно до електронного повідомлення АБ «Південний» від 22 квітня 2024 року №33/001/13500/2024-БТ договори про зберігання цінностей та/або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком, укладалися із ОСОБА_9 : №0050/2501-2016 від 27 квітня 2016 року, закрито 26 квітня 2019 року; №0172/2501-2019 від 26 квітня 2019 року, закрито 25 квітня 2022 року; №0269/2501-2022 від 29 квітня 2022 року, термін дії договору до 28 квітня 2024 року (т.3 а.с.155). Згідно картки реєстрації договорів оренди індивідуального банківського сейфу (ФО), індивідуальний банківський сейф, розміщений у регіональному відділенні АБ «Південний», відвідував лише підозрюваний ОСОБА_9, а не ОСОБА_8 (т.3 а.с. 168-169). Відповідно до ст.936-937 ЦК України, у випадках, встановлених ст.208 цього Кодексу, укладається письмовий договір зберігання. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. В матеріалах справи відсутній договір на зберігання коштів, отриманих від ОСОБА_8 .

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Доводи сторони захисту про те, відомості, які відображають кількість та номінали купюр вилучених під час обшуку, їх серії та номери у протоколі обшуку та інших процесуальних документах відсутні, що прямо суперечить Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом N51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року (далі Інструкція), не знайшли свого підвердження з огляду на таке. Відповідно до Інструкції якщо протокол з описом предметів і цінностей, які вилучаються, з якихось причин на місці скласти неможливо (наприклад, у зв`язку з їх значною кількістю), вони упаковуються і опечатуються з доданням бірок з написами, які засвідчують вищеназвані особи. Подальший огляд і опис проводиться за місцем дізнання, досудового слідства в присутності понятих (бажано тих самих), що брали участь у їх вилученні, з відображенням у протоколі цілісності печаток та засвідчених підписами написів на упаковці, в яку були поміщені вилучені об`єкти (п.9 Інструкції). У протоколі обшуку НАБУ від 26 квітня 2024 року зазначено, що кошти та частина аркушу паперу разом із канцелярськими резинками та пакетом були вилучені, поміщені до сейф-пакету НАБУ №0056421 з пояснювальним написом та підписами учасників, який опечатано, що унеможливлює доступ до вилученого без пошкодження пакету, що не суперечить Інструкції.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.117, 131, 132, 135, 167, 168, 170, 171, 173, 392, 395, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 про поновлення строку апеляційного оскарження відмовити.

Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_10 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2024 року про арешт майна.

Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_10 та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2024 року про арешт майна залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 травня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4