- Presiding judge (HACC): Maslov V.V.
Справа № 991/5321/24
Провадження 1-кс/991/5353/24
У Х В А Л А
22 липня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2,
слідчого - ОСОБА_3,
захисника - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритомусудовому засіданні клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
у кримінальному провадженні № 62023000000000400, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
1.На розгляд слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання слідчого, у якому він просить надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000400 стосовно ОСОБА_5, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК.
2.Доводи клопотання узагальнено зводяться до такого:
-ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, а саме: у зловживанні службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб використанні службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам;
-відповідні обставини підозри підтверджуються вагомими доказами, зібраними під час досудового розслідування;
-ОСОБА_5 повідомлено про підозру у встановленому КПК порядку;
-ОСОБА_5 не з`являється на виклики слідчого та переховується від органу досудового розслідування за кордоном;
-ОСОБА_5 згідно з постановою від 25.03.2024 оголошений у міжнародний розшук.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання
3.У судовому засіданні слідчий просив задовольнити клопотання, з викладених у ньому підстав.
4.Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, подав свої письмові заперечення. Доводи захисника узагальнено зводились до такого:
-підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, є необґрунтованою, з огляду на висновки рішень Верховного Суду, яким досліджувались обставини, викладені в повідомленні про підозру, та яким було встановлено, що оспорювані правочини не суперечать умовам примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових;
-згідно з повідомленнями про виклик ОСОБА_5 викликався 04.05.2023, 11.05.2023, 16.05.2023 для вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тому коли саме було складено повідомлення про підозру не відомо, а зазначена дата 16.05.2023 не відповідає фактичній даті його складання;
-повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 276-278 КПК, оскільки друкована форма повідомлення про підозру не містила дату його складання;
-слідчим не наведено обґрунтовані обставини, які б свідчили про переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. На момент виїзду за кордон ОСОБА_5 не мав процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 62021000000000160, а отже не був обмежений в праві на перетин державного кордону в особистих та службових справах;
-слідчим не було доведено факту перебування ОСОБА_5 у міжнародному розшуку, оскільки не надано доказів здійснення розшуку через організацію Інтерпол.
ІІІ. Положення закону, якими керувався слідчий суддя при постановленні ухвали
5.Підозрюваним є, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).
6.Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення (ч. 1 ст. 277 КПК).
7.Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (ст. 278 КПК).
8.Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у порядку, передбаченому главою 11 КПК (виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід), за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч. 3 ст. 111 КПК).
9.Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні врегульований у ст. 135 КПК та передбачає таке.
10.Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК).
11.У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК).
12.Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК).
13.Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами 1, 2, 4, 4-7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора .
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам) (ч. 8 ст. 135 КПК).
14.Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення КПК строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (ч. 9 ст. 135 КПК).
15.Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ст. 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127, ч. 2 і 3 ст. 146, ст. 146-1, 147, ч. 2 - 5 ст. 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), ст. 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 КК, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук (ч. 2 ст. 297-1 КПК).
16.З клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді має право звернутися прокурор або слідчий за погодженням з прокурором.
У клопотанні про здійснення спеціального досудового розслідування з підстав, передбачених цим Кодексом, крім передбачених абзацом другим частини другої ст. 297-1 КПК, зазначаються: (1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; (2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням ст. (частини ст.) закону України про кримінальну відповідальність; (3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; (4) відомості про те, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук; (5) виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; (6) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання (ч. 1, 2 ст. 297-2 КПК).
17.Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.
Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування (ч. 1-3 ст. 297-4 КПК).
ІV. Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази та мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали за наслідками розгляду клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
18.Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
19.З огляду на законодавчі вимоги до ухвалення відповідного рішення, далі слідчий суддя надасть оцінку питанням, які потребують розв`язання, у такому порядку: (1) щодо того чи передбачає КПК здійснення спеціального досудового розслідування щодо злочину, який розслідується в межах кримінального провадження, в якому подане клопотання; (2) щодо наявності у ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні; (3) щодо наявності достатніх доказів для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення; (4) щодо доводів про переховування ОСОБА_5 від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності; (5) щодо оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук.
Щодо того чи передбачає КПК здійснення спеціального досудового розслідування щодо злочину, який розслідується в межах кримінального провадження, в якому подане клопотання
20.Згідно з витягом з ЄРДР (т. 1 а.п. 15-16), досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000160, здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК.
21.Частиною другою ст. 297-1 КПК передбачено можливість здійснення спеціального досудового розслідування щодо злочину, передбаченого ст. 369 КК.
Щодо наявності у ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні
22.З огляду на вищенаведені положення ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 277, ч. 1 ст. 278 КПК, для перевірки того, чи набув ОСОБА_5 статусу підозрюваного, необхідно встановити наявність таких фактів: (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) невручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення зазначеного повідомлення у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень.
23.З матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що 16.05.2023 старшим слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3, за погодженням із прокурором ОСОБА_6, у кримінальному провадженні № 62021000000000160, складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, а саме: у зловживанні службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб використанні службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам (т. 1 а.п. 103-147).
24.За своїм змістом таке письмове повідомлення про підозру відповідає вищенаведеним вимогам, передбаченим у ст. 277 КПК, оскільки містить прізвище та посаду слідчого, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи, яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
25.Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями із особової картки Державної міграційної служби України від 08.03.2024 (т. 5 а.п. 67, 89). Останнім відомим місцем його проживання також є вказана адреса.
26.Відповідно до ч. 1 ст. 41 КПК підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
27.Згідно із ч. 1, 2 ст. 135 КПК особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
28.Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
29.Повідомлення про підозру від 16.05.2023 ОСОБА_5 направлено слідчим ДБР належним чином: засобами поштового зв`язку за останнім відомим місцем проживання та реєстрації ОСОБА_5 (т. 5 а.п. 23) Крім того, вказана підозра для передачі ОСОБА_5 вручена житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_5 - ТОВ «Новобудова» (т. 5 а.п. 22).
30.Отже, слідчими ДБР було вчинено в повному обсязі всі необхідні дії для здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 111, 135, 278 КПК, з огляду на рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7, згідно з яким 15.05.2023, тобто напередодні вручення повідомлення про підозру, з метою вручення повістки про виклик ОСОБА_5 ним було здійснено виїзд за адресою реєстрації останнього відомого місця проживання ОСОБА_5 . Під час вказаного виїзду вручити останньому повістку не вдалося у зв`язку з його відсутністю.
31.Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що 07.02.2023, отримавши особисто повістку про виклик до органу досудового розслідування на 10.02.2023 (т. 5 а.п. 27), ОСОБА_5, обіймаючи посаду в.о. Генерального директора AT «Магістральні газопроводи України», видав наказ від 10.02.2023 № 1-вд про своє вибуття у відрядження на 8 календарних днів з 11.02.2023 по 18.02.2023 до міста Відень Республіки Австрія (т. 5 а.п. 48).
32.Вказаний наказ не був погоджений профільним Міністерством енергетики України (т. 5 а.п. 29-30, 33-34).
33.12.02.2023 ОСОБА_5 виїхав з України до Республіки Польща, перетнувши на автомобілі пункт пропуску Шегині, та з того часу перебуває за межами України (т. 5 а.п. 69).
34.Водночас, відомості про звернення ОСОБА_5 з питанням оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання в установленому законодавством порядку в матеріалах провадження відсутні.
35.Зазначені обставини обґрунтовано давали підстави для висновків щодо неможливості безпосереднього вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5, внаслідок невстановлення його місцезнаходження.
36.Отже, на переконання слідчого судді, орган досудового розслідування, не встановивши місцезнаходження підозрюваного станом на 16.05.2023, вжив можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень, тобто стороною обвинувачення виконане зобов`язання щодо інформування останнього про характер і причину підозри.
37.Власне, визначений КПК порядок здійснення повідомлення про підозру не має самоціллю здійснення направлення повідомлення про підозру особі у певний спосіб, натомість відповідний порядок покликаний гарантувати особі її право бути поінформованим про причину підозри, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для оголошення підозри.
38.Слідчий суддя не має сумнівів, що таке право ОСОБА_5 у кримінальному провадженні було дотримано.
39.З огляду на зазначене ОСОБА_5 набув відповідного статусу підозрюваного.
40.Щодо заперечень сторони захисту слід зазначити, що дійсно в повідомленні про підозру ОСОБА_5 дата його складання зазначена рукописним текстом.
41.Водночас, оскільки ст.277 КПК не ставить таку вимогу до змісту повідомлення про підозру як надрукована дата його складання, слідчий суддя не вбачає порушень вимог КПК України при складанні повідомлення про підозру.
42.Також захисником не наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про невідповідність зазначеної на повідомленні про підозру дати фактичній даті його складання. Повідомлення про виклик ОСОБА_5 на 04.05.2023 (т. 5 а.п. 4), 11.05.2023 (т. 5 а.п. 19), на які посилається захисник, здійснювалися з метою організації проведення його допиту як свідка, а саме 16.05.2023, окрім повідомлення про виклик, останньому було надіслано повідомлення про підозру (т. 5 а.п. 23). Виходячи з наведеного, доводи сторони захисту щодо не набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного є безпідставними.
Щодо наявності достатніх доказів для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення
43.Із клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, а саме: у зловживанні службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб використанні службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
44.Так, відповідно до повідомлення про підозру, кримінальне правопорушення вчинялось за таких обставин.
45.10.03.2017 Міністр енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_8 під час здійснення заходів щодо укладення з операторами ГРС договорів експлуатації ГРС та їх складових вирішив використати надане йому службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання іншими юридичними особами - операторами ГРС - неправомірної вигоди у вигляді переваг і пільг, які полягали у фактичному звільненні їх від обов`язку здійснювати оплату за експлуатацію державного майна.
46.Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на зловживання своїм службовим становищем в інтересах юридичних осіб - операторів ГРС у невстановлений слідством час, але не пізніше 10.03.2017 ОСОБА_8 залучив Директора Департаменту нафтогазового комплексу Міненерговугілля ОСОБА_5, який надав свою згоду на вчинення злочину та узгодив з ОСОБА_8 спільний злочинний план і розподіл ролей.
47.Згідно з досягнутою домовленістю ОСОБА_5 мав забезпечити та безпосередньо укласти з рядом операторів ГРС договори експлуатації державного майна - ГРС та їх складових - із включенням до них умов, які б фактично звільняли зазначених суб`єктів господарювання від обов`язку здійснювати оплату за експлуатацію державного майна. У свою чергу ОСОБА_8 як особа, яка очолює Міненерговугілля, мав окремим організаційно-розпорядчим документом надати ОСОБА_5 відповідні повноваження щодо укладення відповідних договорів, визначення та зміни їх істотних умов (хоча такі умови визначались затвердженим Постановою КМУ №95 текстом Примірного договору), а також забезпечити відсутність контролю за дотриманням Міністерством законів України та актів Кабінету Міністрів України.
48.На виконання цієї злочинної домовленості, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5, 10.03.2017 за №01/31 20290 на підставі ст. ст. 244, 246, 247, 249 ЦК Міністр Міненерговугілля ОСОБА_8 видав довіреність, якою доручив директору Департаменту нафтогазового комплексу Міненерговугілля ОСОБА_5 представляти інтереси Міністерства перед юридичними особами з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням від імені Міненерговугілля з операторами газорозподільних систем Додаткових угод про розірвання Договорів про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва та Договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» від 21.02.2017 № 95.
49.Для цього Міністр Міненерговугілля ОСОБА_8 від імені Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надав ОСОБА_5, як представнику Міненерговугілля право, зокрема, підписувати відповідні правочини з операторами газорозподільних систем, визначаючи всі істотні умови, а також, за необхідності, укладати та підписувати додатки до таких правочинів, додаткові угоди, акти. Проводити будь-які необхідні переговори та узгодження, вирішувати виникаючі спірні питання, а також вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду повноважень.
50.Під час укладання господарсько-правових договорів експлуатації з операторами ГРС ОСОБА_5 мав керуватись вимогами Господарського кодексу України, Постанови КМУ №95, наказу Міненерговугілля від 13.04.2017 №271, та Порядку ведення договірної роботи в Міненерговугілля,
51.Оскільки Міненерговугілля як сторона договорів експлуатації ГРС та їх складових не надавала згоди на зміну умов «Примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових», затвердженого постановою КМУ № 95, і позбавила відповідним наказом ОСОБА_5 як представника Міністерства повноважень на надання такої згоди, то: (1) умови договорів експлуатації ГРС та їх складових, укладених з операторами ГРС, мали відповідати умовам зазначеного Примірного договору і не могли бути змінені; (2) ОСОБА_5, отримавши від іншої сторони протокол розбіжностей до договору експлуатації ГРС та їх складових, мав спільно з ОСОБА_10 бюджетного фінансування та звітності, Департаментом правового забезпечення, Сектором з питань запобігання та виявлення корупції Міненерговугілля забезпечити здійснення підпорядкованим йому Департаментом заходів із врегулювання розбіжностей, проте не змінюючи умови зазначеного Примірного договору.
52.24.05.2017 та 02.06.2017 ОСОБА_5 підписав по два примірники додаткових угод до договорів 2012, 2013 років «Про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва» щодо його приведення до вимог примірного договору експлуатації газорозподільчих систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 (далі - Додаткові угоди, Договори експлуатації) та у той же день скерував їх до ПАТ «Вінницягаз», ПАТ «Волиньгаз», ПАТ «Гадячгаз», ПАТ «Дніпрогаз», ПАТ «Дніпропетровськгаз», ПАТ «Донецькоблгаз», ПАТ «Житомиргаз», ПАТ «Закарпатгаз», ПАТ «Запоріжгаз», ПАТ «Тернопільміськгаз», ПАТ «Івано-Франківськгаз», ПАТ «Київоблгаз», ВАТ «Кіровоградгаз», ПАТ «Коростишівгаз», ПАТ «Кременчукгаз», ПАТ «Лубнигаз», ПАТ «Луганськгаз», ПАТ «Криворіжгаз», ПАТ «Львівгаз», ПАТ «Миколаївгаз», ПАТ «Полтавагаз», ПАТ «Рівнегаз», ПАТ «Сумигаз», ПАТ «Тернопільгаз», ПАТ «Тисменицягаз», ПАТ «Харківгаз», ПАТ «Харківміськгаз», ПАТ «Херсонгаз», ПАТ «Хмельницькгаз», ПАТ «Черкасигаз», ПАТ «Чернігівгаз», ПАТ «Шепетівкагаз», ПАТ «Уманьгаз», ПАТ «Чернівцігаз», ПАТ «Мелітопольгаз», АТ «Одесагаз» та ПАТ «Маріупольгаз» для підписання та повернення других примірників до Міненерговугілля.
53.Пунктом 15 зазначених Додаткових угод і Договорів експлуатації визначалось, що оператори газорозподільних мереж щороку здійснюють відрахування плати за надане відповідно до цього договору в експлуатацію майно, що належить державі та обліковується на балансі оператора, у розмірі 10 (десяти) відсотків його залишкової балансової вартості.
54.На виконання зазначених вище вимог чинного законодавства та умов договору операторами газорозподільних мереж: АТ «Одесагаз», ПрАТ «Шепетівкагаз» та ПрАТ «Тернопільміськгаз» підписано запропоновані договори та розпочато здійснення плати за експлуатацію газорозподільних систем або їх складових.
55.Проте, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з Міністром Міненерговугілля ОСОБА_8 з метою отримання іншими юридичними особами - операторами ГРС - неправомірної вигоди у вигляді переваг і пільг, які полягали у фактичному звільненні їх від обов`язку здійснювати оплату за експлуатацію державного майна, підписав інші 34 Договори експлуатації з боку операторів ГРС із протоколами розбіжностей, зміст яких не відповідав умовам зазначеного вище Примірного договору.
56.Так, відповідно до змісту зазначених протоколів розбіжностей «в редакції Оператора» до пункту 15 Договорів експлуатації додані положення, за якими передбачені цим пунктом відрахування здійснюються за умови включення таких платежів до структури тарифу на розподіл природного газу та в обсязі, встановленому тарифом. Оператор на протязі 30 днів з моменту підписання цього договору, зобов`язаний звернутися до НКРЕКП з відповідною заявою про включення плати за право експлуатації державних газорозподільних систем або їх складових до структури тарифу на розподіл природного газу.
57.В протоколах розбіжностей зазначалось, що вони прийняті Сторонами в редакції Оператора.
58.ОСОБА_5, одержавши від операторів ГРС Договори експлуатації з протоколами розбіжностей до них, усвідомлював, що змістом цих протоколів розбіжностей в редакції Операторів: (1) встановлюються додаткові умови та залежності щодо здійснення Операторами оплати за експлуатацію державного майна, а це не відповідає та суперечить умовам Примірного договору, отже порушує вимоги наказу Міненерговугілля від 13.04.2017 № 271; (2) зачіпається виключна сфера діяльності НКРЕКП, яка: не є стороною Договорів експлуатації, отже на неї не могли бути покладені обов`язки з виконання будь-яких умов цих договорів; здійснює таку діяльність відповідно до вимог окремих законодавчих актів, а будь-який вплив чи втручання в цю діяльність перебуває поза межами компетенції Міненерговугілля чи операторів ГРС.
59.Отже завідомо для ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . прийняття положень протоколів розбіжностей в редакції операторів ГРС в порушення вимог наказу Міненерговугілля від 13.04.2017 №271 та всупереч умовам Примірного договору ставило здійснення оплати за експлуатацію державного майна в такі умови і залежності, які фактично звільняли Операторів від цього обов`язку, надаючи їм пільги та переваги без законних на те підстав, тобто неправомірну вигоду всупереч інтересам служби та на шкоду охоронюваним законом державним інтересам.
60.У період часу з 24.05.2017 по 14.10.2017 ОСОБА_5 у приміщенні Міненерговугілля за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, одержав від інших 34 операторів ГРС додаткові угоди до договорів про надання на праві господарського відання державного майна (ГРС), підписані цими операторами з протоколами розбіжностей, які в редакції Оператора суперечили умовам Примірного договору та передбачали здійснення Оператором відрахувань плати за надані в експлуатацію ГРС, що належать державі, лише за умови включення таких платежів до структури тарифу на розподіл природного газу та в обсязі, встановленому тарифом.
61.Діючи умисно, всупереч інтересам служби, в порушення вимог ч.2 ст.15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», наказу Міненерговугілля від 13.04.2017 №271, п.2.4 Порядку ведення договірної роботи в Міненерговугілля, з метою одержання цими операторами ГРС неправомірної вигоди, зловживаючи службовим становищем, на виконання раніше досягнутої злочинної домовленості з ОСОБА_8, ОСОБА_5 не забезпечив спільно з Департаментом бюджетного фінансування та звітності, Департаментом правового забезпечення, Сектором з питань запобігання та виявлення корупції Міненерговугілля вжиття підпорядкованим йому Департаментом заходів із врегулювання розбіжностей, натомість підписав від імені Міненерговугілля протоколи розбіжностей до цих додаткових угод в редакції операторів.
62.Надавши своїм підписом чинності цим додатковим угодам з протоколами розбіжностей в редакції операторів, ОСОБА_5, реалізуючи зазначену вище злочинну домовленість із ОСОБА_8, фактично звільнив цих операторів від обов`язків зі здійснення відрахувань плати за надані в експлуатацію ГРС, що належать державі, та без законних на те підстав надав можливість безоплатного користування державним майном.
63.Загалом через нездійснення 34ма операторами ГРС плати за експлуатацію газорозподільних систем у розмірі 10% залишкової балансової вартості державного майна розрахункова сума недоотриманих державою в особі Міненерговугілля бюджетних грошових коштів за період із травня 2017 по грудень 2020 року склала 1485561377,29 грн, чим державним інтересам завдано шкоду на зазначену суму, тобто тяжкі наслідки (т. 1 а.п. 102-147).
64.Слідчий обґрунтовував наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення фактичними даними, які містяться у таких документах та висновках експертів:
-звіті № 01-21 за результатами проведеної оцінки виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових», яким надано негативну оцінку діяльності Міністерства щодо виконання вимог зазначеної постанови, встановлено розрахункову суму недоотриманих бюджетом надходжень за період із травня 2017 року по грудень 2020 року в розмірі 1 млрд 550 млн грн (т. 3 а.п. 1-34);
-висновку експерта за результатами проведеної судово-економічної експертизи від 25.05.2021 №50/7, згідно з яким розрахункова сума недоотриманих державою в особі Міненерговугілля України бюджетних коштів, яка встановлена у звіті №01-21 за результатами проведеної оцінки виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових», документально підтверджується у розмірі 1 488 645 641, 22 грн (т. 3 а.п. 44-112);
-довіреності Міністра Міненерговугілля України ОСОБА_8 від 10.03.2017 №01/31 2090, що видана на ім`я представника Міненерговугілля ОСОБА_5, якою надано широкі повноваження останньому, зокрема, підписувати відповідні правочини з операторами газорозподільних систем, визначаючи всі істотні умови, а також, за необхідності, укладати та підписувати додатки до таких правочинів, додаткові угоди, акти. Проводити будь-які необхідні переговори та узгодження, вирішувати виникаючі спірні питання, а також вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду повноважень (т. 3 а.п. 133);
-висновку Державної аудиторської служби України від 26.10.2022, яким підтверджено встановлені збитки державному бюджету України та встановлено осіб, які допустили порушення вимог законодавства під час виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» (т. 2 а.п. 106-131);
-протоколі допиту свідка ОСОБА_11 - голови НКРЕКП, яка надала показання щодо обставин включення у тариф витрат пов`язаних із використання газорозподільних систем або їх складових, зокрема щодо законних підстав для прийняття такого рішення членами НКРЕКП за зверненнями операторів ГРМ (т. 3 а.п. 137-142);
-протоколі допиту свідка ОСОБА_12 - директора Департаменту правового забезпечення Міненерговугілля, яка надала показання щодо обставин підписання договорів та протоколів розбіжностей до них, порядку погодження зазначених договорів у Департаменті (т. 3 а.п. 143-149);
-протоколі допиту свідка ОСОБА_13 - працівника Департаменту нафтогазового комплексу Міненерговугілля, який пояснив, що протоколи розбіжностей в редакції операторів ГРС йому для візування надавав особисто ОСОБА_5, при цьому вказував, що під час візування треба перевірити лише назви та реквізити, а не суть (т. 2 а.п. 12-20);
-протоколах допиту свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 щодо процедури перегляду тарифів на послуги з розподілу природного газу, обставин погодження та укладання договорів експлуатації газорозподільчих мереж та їх складових (т. 2 а.п. 1-11, 21-28);
-листуванні Міненерговугілля з операторами ГРС щодо укладання договорів експлуатації державних ГРС та їх складових (т. 2 а.п. 29-38, т. 4 а.п. 1-235).
65.Дослідивши вищенаведені документи, слідчий суддя доходить висновку, що описана у клопотанні слідчого та повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим матеріалами кримінального провадження вказують на наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_5 з відповідним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, а отже такі докази є достатніми для підозри ОСОБА_5 у вчиненні цього кримінального правопорушення.
66.Водночас, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності, достовірності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та встановлених обставин достатньою для висновку щодо наявності достатніх доказів для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення.
67.У своїх запереченнях захисник, спростовуючи обставини, викладені у повідомленні про підозру, посилався рішення Верховного Суду щодо відповідності укладених правочинів Постанові КМУ №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових».
68.Надаючи оцінку таким запереченням слідчий суддя зазначає, що судове рішення має преюдиціальне значення, лише у визначених ст. 90 КПК випадках. Чинний КПК не містить інших положень, на підставі яких рішення судів інших юрисдикцій могли би бути визнані преюдиціальними в кримінальному процесі, тобто такими, які звільняють суд від необхідності встановлення обставин, які підлягають доказуванню, шляхом дослідження та оцінки всієї сукупності доказів у кримінальному провадженні.
69.Завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують національні суди в цивільній, господарській чи адміністративній юрисдикціях. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують спір, а розглядають пред`явлене особі обвинувачення і за допомогою доказів встановлюють, чи винна конкретна особа у його вчиненні. Усі докази винуватості або невинуватості особи підлягають дослідженню в змагальному кримінальному процесі вже на стадії судового провадження.
70.Водночас, формальне дотримання вимог цивільного (господарського) законодавства при укладенні певних правочинів не виключає злочинного умислу або злочинності дій. Навпаки в деяких випадках укладення господарських чи цивільних договорів може бути проявом об`єктивної сторони злочину або мати на меті надання тим чи іншим протиправним діям вигляду законності (Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 04 серпня 2021 року (справа № 390/934/13-к, провадження № 51-3481км18)).
71.Тому, слідчий суддя, а у подальшому суд, надаючи оцінку рішенням інших юрисдикцій, має звертати увагу, що в таких справах і в кримінальному провадженні можуть брати участь різні учасники, мають місце різні предмети розгляду, засоби доказування і обсяг доказів.
72.За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку, що наведені захисником посилання на рішення суду касаційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження, не можуть слугувати достатніми доказами, які б вказували на необґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 .
Щодо доводів про переховування ОСОБА_5 від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності
73.Обґрунтовуючи доводи про переховування ОСОБА_5 від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності слідчий посилався на такі обставини:
-ОСОБА_5 викликався до органу досудового розслідування у порядку, визначеному главою 11 КПК, для участі в проведенні слідчих та процесуальних дій на 01.04.2024, 02.04.2024, 03.04.2024. Так, відповідні повістки було надіслано засобами поштового зв`язку на адресу останнього відомого місця проживання підозрюваного - АДРЕСА_1, а також особисто було вручено запит (з додатками - повістками) службовій особі житлово-комунальної організації ТОВ «Новобудова». Також повістки надсилались шляхом направлення їх засобами програм обміну цифрових повідомлень (месенджер) WhatsApp на особистий номер телефону ОСОБА_5 (отримано сповіщення про їх доставку абоненту). Окрім того, неодноразово було здійснено виїзд за останньою відомою адресою місця проживання підозрюваного та отримано відомості, що останній більш ніж протягом року не з`являвся за місцем проживання та ймовірно виїхав до сім`ї в США;
-повістки (виклики на 01.04.2024, 02.04.2024, 03.04.2024 та 11.06.2024) завчасно (не пізніше ніж за три дні до дня, коли підозрюваний зобов`язаний прибути за викликом) публікувалися на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора;
-на вищезазначені виклики підозрюваний не з`явився;
-станом на теперішній час ОСОБА_5 вимкнув відомі органу досудового розслідування абонентські номери операторів стільникового зв`язку, якими він постійно користувався;
-згідно з інформуванням Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань підозрюваний ОСОБА_5 12.02.2023 виїхав з території України та дотепер не повертався, наразі може перебувати у місті Відень Республіки Австрія, на території іншої європейської країни чи Сполучених Штатів Америки;
-процесуальна поведінка підозрюваного ОСОБА_5, зокрема те, що він виїхав за межі території України, оформивши термінове відрядження в порушення встановленої законодавством процедури (через що був надалі звільнений), після чого не повернувся до України, свідчить про те що він переховується від органу досудового розслідування будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання, вжив заходів для ухилення від кримінальної відповідальності. Також слідчий у клопотанні зазначає, що ОСОБА_5 перебуває за кордоном саме з мотивів уникнення покарання з огляду на те, що останній покинув територію України за минуванням декількох днів після першого повідомлення про підозру його ймовірному співучаснику ОСОБА_8, яке здійснене 01.02.2023, та після отримання 07.02.2023 особисто повістки про виклик до органу досудового розслідування на 10.02.2023.
74.Слідчий суддя дослідив документи, на які слідчий посилався в обґрунтування вищенаведених обставин, зокрема, повістки про виклик, документи щодо їх надсилання, опублікування та вручення підозрюваному ОСОБА_5, та дійшов висновку, що вони підтверджують відповідні обставини, зазначені у клопотанні слідчого (т. 5 а.п. 78-82, 127-128, 130).
75.Відомості, які містяться у цих документах, на переконання слідчого судді переконливо доводять, що орган досудового розслідування дотримався встановленого ст. 135 КПК порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні та добросовісно використав всі доступні способи сповіщення ОСОБА_5 про виклик.
76.Водночас, слідчий суддя зазначає, що можливість безпосереднього вручення та ознайомлення ОСОБА_5 зі змістом судових повісток залежала виключно від підозрюваного.
77.Процесуальне законодавство не пов`язує порядок вручення судового виклику з бажанням учасника провадження одержати такий судовий виклик. Підозрюваний може не ознайомлюватись зі змістом виклику, направленого телефоном або поштою, проте це не може бути свідченням недотримання слідчим визначеного КПК порядку сповіщення підозрюваного про час та місце його виклику.
78.Не вчинення підозрюваним дій щодо отримання чи ознайомлення з судовою повісткою, направленою згідно з визначеним КПК порядком, свідчить лише про його недобросовісну процесуальну поведінку. Власне, як вбачається з даних, щодо направлених слідчим на телефон ОСОБА_5 повісток на 01.04.2024, 02.04.2024 та 03.04.2024, останній не здійснив дії щодо їх прочитання.
79.Зазначене, слідчий суддя розглядає як свідомий прояв поведінки підозрюваного, що свідчить на його небажання виконувати свої процесуальні обов`язки, щодо з`явлення за викликом до слідчого.
80.Також, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 не запитав слідчих про стан кримінального провадження, де він є підозрюваним, протягом декількох місяців після оголошення про підозру, незважаючи на високу ймовірність, враховуючи провадження, що орган досудового розслідування буде здійснювати процесуальні дії за його участі, зокрема, допит.
81.У зв`язку з цим, слідчий суддя зазначає, що підозрюваний зобов`язаний виявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів, щоб залишатися в курсі подій у кримінальному провадженні.
82.Наведене, на переконання слідчого судді, дає достатні підстави для висновків, щодо обізнаності підозрюваного щодо розпочатого стосовно нього кримінального провадження та його наміру на ухилення від процесуального обов`язку щодо явки до слідчого.
83.Отже, у своїй сукупності фактичні дані, які містяться у відповідних документах, указують на доведеність того, що підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук
84.Із матеріалів клопотання встановлено, що постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 від 25.03.2024 оголошено міжнародний розшук ОСОБА_5 (т. 5 а.п. 135-137).
85.Підставами для оголошення розшуку ОСОБА_5 стали відсутність даних щодо його місцезнаходження та ухилення останнього від слідства.
86.Слідчим суддею, вище було зазначено, що згідно з дослідженими матеріалами клопотання ОСОБА_5 неодноразово викликався до органу досудового розслідування в порядку, визначеному главою 11 КПК, для участі в проведенні слідчих та процесуальних дій, проте за викликами не прибув.
87.Водночас, орган досудового розслідування надав інформацію, яка міститься в інформаційно-телекомунікаційній системі Адміністрації державної прикордонної служби України про те, що підозрюваний ОСОБА_5 12.02.2023 виїхав з території України та не повертався (т. 5 а.п. 92).
88.У відповідній постанові щодо оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_5 прийнято також рішення про її направлення до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні.
89.Чинний КПК не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК).
90.Винесена слідчим або прокурором на підставі ст. 281 КПК постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення розшуку оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів в межах державного розшуку, або для звернення за міжнародною правовою допомогою - при міждержавному або міжнародному розшуку. Тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.
91.Слідчий вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол так і поза нею.
92.Отже з урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук.
93.Відповідно, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту, щодо того, що слідчим не додано до клопотання достатніх доказів, які б вказували на наявність сукупності обставин, необхідних для встановлення факту оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук.
94.Також, слідчий суддя відхиляє посилання захисника на рішення ЄСПЛ у справі «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, як на підставу своїх заперечень, оскільки вважає, що висновки ЄСПЛ у цій справі, стосуються обставин, які не є тотожними з обставинами кримінального провадження щодо ОСОБА_5 .
Отже, на підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 задовольнити.
2.Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000400 стосовно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1