- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/10459/23
Провадження 1-кп/991/124/23
У Х В А Л А
26 липня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
обвинуваченого ОСОБА_11,
під час відкритого судового засідання у приміщенні зали суду в м. Києві у кримінальному провадженні, внесеному 24 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001782, за обвинуваченням
ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
розглянувши клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого,
В С Т А Н О В И В:
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42018000000001782 від 24.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 засобами електронного зв`язку подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 у цьому кримінальному провадженні.
Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків
Подане клопотання прокурор обґрунтувала застосуванням до ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді застави з одночасним покладанням на нього процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Дотепер до обвинуваченого застосовано відповідний запобіжний захід та продовжують діяти наступні обов`язки: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ; 3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.
Зазначаючи про продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків прокурор просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 строк дії вищезазначених обов`язків на два місяці.
Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала клопотання про продовження строку дії обов`язків та зазначила таке. Ризики, які встановленні попередніми судовими рішеннями дотепер продовжують існувати. Ризик переховування обвинуваченого від суду прокурор обґрунтувала суворістю можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_11, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, матеріальним становищем обвинуваченого, яке дозволяє останньому перебувати за кордоном тривалий час, наявністю соціальних зв`язків поза межами України, слабкістю соціальних зв`язків в Україні та можливістю вільного виїзду з країни в умовах воєнного стану через наявність у ОСОБА_11 трьох малолітніх дітей. Ризик впливу на свідків обґрунтувала приписами КПК України, в яких закріплено необхідність безпосереднього сприйняття судом інформації від свідків під час судового розгляду справи. Посилаючись на викладене, просила клопотання задовольнити та продовжити строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого, ще на два місяці.
Захисник ОСОБА_9 подав до суду письмові заперечення на клопотання прокурора та в судовому засіданні підтримав подані заперечення. Захисник вважав, що прокурором не доведено факту відсутності зменшення ризиків переховування та впливу на свідків. Ризик переховування не може грунтуватися виключно на тяжкості ймовірного покарання та можливості залишити територію держави. Відповідний ризик стороною обвинувачення повинен доводитися наданням суду документів на підтвердження готування чи спроби виїхати з країни з метою переховування від суду. Також, на переконання захисника, ризику впливу на свідків не існує оскільки на його підтвердження не надано ніяких документів. А ті особи, що не були допитані під час досудового розслідування не обов`язково матимуть статус свідків у подальшому. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_10 також підтримав заперечення проти клопотання про продовження строку дії обов`язків та додаткового повідомив таке. Сторона обвинувачення повинна доводити обставини, що зазначаються нею в клопотанні. Прокурором жодним чином не доводяться ризики, на які вона посилається у поданому до суду клопотанні. Ризики не можуть бути постійними. З часом застосування до особи запобіжного заходу ризик переховування зменшується. Про зменшення вказаного ризику свідчить належна поведінка ОСОБА_11 протягом усього часу застосування запобіжного заходу, виїзди з країни та повернення в Україну, наявність соціальних зв`язків - дружини, на території України. З приводу заборони ОСОБА_11 вільно виїжджати за межі країни вважає, що продовження вказаного обов`язку буде порушенням ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини та статті 2 четвертого протоколу до Конвенції. Просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
Захисник ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні відкликали клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_11, та надали такі пояснення. Протягом усього часу досудового розслідування та судового розгляду справи прокурор посилається на одні й ті ж обставини щодо підтвердження наявності ризику переховування. Втім на теперішній час ОСОБА_11 звільнений з посади члена наглядової ради в ПАТ «Київстар», його банківський рахунок в іноземній країні заблоковано за клопотанням сторони обвинувачення у даній справі. Відтак майновий стан ОСОБА_11 змінився з часу застосування до нього запобіжного заходу. Також захисники послалися на практику Вищого антикорупційного суду та зазначили, що з часом ризики втрачають свою інтенсивність та зменшуються. Наголосили на тому, що за час судового розгляду справи ОСОБА_11 неодноразово виїжджав за межі країни та самостійно повертався. Звернули увагу, що теперішні дружина обвинуваченого мешкає в України. Отже, обвинувачений має соціальні зв`язки з Україну, про які не говорить прокурор. Просили відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав позицію захисників та зауважив, що не має намірів переховуватися від суду та спілкуватися зі свідками сторони обвинувачення.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора щодо продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_11 .
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 85 413 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 229 248 492 гривні та покладено низку обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У подальшому покладені на обвинуваченого ОСОБА_11 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє обов`язки продовжені ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11.06.2024 строком до 11.08.2024 включно.
Разом з цим, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2023 за клопотанням сторони захисту змінено застосований до обвинуваченого запобіжний захід та зменшено розмір застави з 229 248 492 гривень до 107 127 044, 78 гривень.
На теперішній час у відношенні обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави в вищезазначеному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Пунктом 3 частини 1 статті 176 КПК України визначено заставу як один із видів запобіжного заходу. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_11 суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З приводу обґрунтованості підозри (обвинувачення) суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_11 скерований до суду, та на теперішній час здійснюється судовий розгляд, повідомлена ОСОБА_11 підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Вивчивши клопотання та наявні в суду матеріали кримінального провадження, заслухавши думки учасників судового провадження, колегія суддів погодилась з доводами прокурора щодо продовження існування ризику переховування ОСОБА_11 від суду, який на час звернення сторони обвинувачення з відповідним клопотанням не втратив своєї актуальності.
Позиція суду щодо існування такого ризику ґрунтується, перш за все, на висунутому ОСОБА_11 обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що у відповідності до приписів кримінального законодавства України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. При цьому згідно примітки до ст. 45 КК України злочин, інкримінований обвинуваченому належить до числа корупційних. Тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовуються.
На переконання суду, така тяжкість покарання у сукупності з безальтернативністю реального призначення покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого, у разі прийняття ним такого рішення, вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності. Таке твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Разом з тяжкістю можливого покарання судом беруться до уваги й інші чинники, які, на переконання суду, мають значення для підтвердження продовження існування ризику переховування, а саме:
1) наявність соціальних зв`язків у обвинуваченого поза межами України. На підтвердження вказаної позиції суд бере до уваги постійне проживання трьох дітей обвинуваченого у Європі, проживання у Європі пасинка, проживання за кордоном матері ОСОБА_11, тривале проживання самого ОСОБА_11 за кордоном до моменту повідомлення йому про підозру та тривале проживання за кордоном і його дружини, яка повернулася в України у зв`язку з кримінальним переслідуванням ОСОБА_11, а також підтримання тісного спілкування обвинуваченого з урядами іноземних країн, що підтверджується неодноразовими запрошеннями ОСОБА_11 до участі в зустрічах на рівні керівників країн;
2) можливість вільного виїзду за межі України під час дії воєнного стану у зв`язку з наявністю трьох малолітніх дітей у разі повернення ОСОБА_11 паспортів громадянина України для виїзду за кордон та відсутність контролю з боку сторони обвинувачення за перетином державного кордону останнім.
Твердження сторони захисту про наявність у ОСОБА_11 міцних соціальних зв`язків на території України з огляду на проживання в Україні дружини обвинуваченого - ОСОБА_23, досліджені колегією суддів. На переконання суду вказана обставина в поєднані з вищеописаними фактами (проживання трьох дітей ОСОБА_11 та сина ОСОБА_23 за межами України) не є достатньо стримуючим моментом для абсолютного твердження про відсутність ризику переховування. Як на ОСОБА_11, так і на ОСОБА_23 не поширюються обмеження щодо перетину державного кордону України під час дії воєнного стану. Тому у разі повернення ОСОБА_11 паспортів для виїзду за кордон останні в змозі виїхати з країни без відома суду та сторони обвинувачення, що може негативно вплинути на хід судового розгляду справи.
3) майновий стан сім`ї обвинуваченого. На переконання суду, отримання протягом тривалого часу значних фінансових надходжень дозволило обвинуваченому зробити певні заощадження, які він, у разі необхідності, може використати для переховування як на території України, так і за її межами. Також на існування заможного стану сім`ї обвинуваченого, на переконання суду, свідчать і непоодинокі виїзди ОСОБА_11 на тривалий час за межі країни вже під час судового розгляду справи.
В оцінці ризику можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні колегія суддів враховує твердження сторони обвинувачення про те, що більшість свідків у провадженні є колишніми або теперішніми працівниками НАК «Нафтогаз України», були або є членами правління, членами наглядової ради НАК «Нафтогаз України». Тому враховуючи, що ОСОБА_11 протягом тривалого часу обіймав керуючу посаду в правлінні державної компанії, він міг здобути авторитет та зв`язки з відповідними особами, що не виключає можливості використання ним відповідних зв`язків для впливу на свідків у кримінальному провадженні задля зміни ними власних показань або викривлення встановлених досудовим розслідуванням обставин.
Водночас при оцінці ризику впливу на свідків колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правової підстави для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та ризик можливого впливу на свідків, що дає суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 . Продовження строку дії вищезгаданих обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою та пересуванням ОСОБА_11 з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.
З приводу посилання сторони захисту на відсутність додатків до клопотання, якими прокурор підтверджує висловлену у клопотанні позицію та доводить обставини продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає таке. Хоча стаття 184 КПК України і передбачає необхідність долучення до клопотання про застосування запобіжного заходу копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, втім матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 вже містять документи, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого. Ознайомившись з клопотанням сторони обвинувачення, що є предметом судового розгляду 26.07.2024, суд констатує, що прокурор не посилається на жодну нову обставину, документи на підтвердження якої не були досліджені в судовому засіданні. Відтак, на переконання колегії суддів, надання суду документів, які вже є в розпорядженні суду призведе лише до збільшення обсягу справи та необхідності повторних досліджень таких документів, що зумовить затягування судового розгляду справи. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутність повторного подання до суду одних і тих же додатків не є підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків на стадії судового розгляду.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) повідомляти суд про зміну місця проживання;
2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ;
3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.
Строк дії ухвали встановити до 26 вересня 2024 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_24
Судді
ОСОБА_25