- Presiding judge (HACC): Tkachenko O.V.
Справа № 991/579/21
Провадження № 1-кп/991/1/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2024 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
обвинуваченої ОСОБА_7,
представника особи у володінні якої знаходяться речі та документи (Офісу Генерального прокурора) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_6, а також обвинуваченої ОСОБА_7 про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 23 січня 2020 року за № 52020000000000055 за обвинуваченням
ОСОБА_7 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харкові, громадянка України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 23 січня 2020 року за № 52020000000000055 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Сторона захисту подала до суду 4 (чотири) клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України: «Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».
Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 та 6 ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків».
Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 93 КПК України: «Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді».
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: тимчасовий доступ до речей і документів».
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3, ч. ч. 5 та 6 ст. 132 КПК України: «Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються».
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 159 КПК України: «Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп`ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду».
Відповідно до вимог п. п. 1-7 ч. 2 ст. 160 КПК України: «У клопотанні зазначаються: короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження».
Відповідно до вимог п. п. 1-3 ч. 5 і ч. 6 ст. 163 КПК України: «Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів».
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 333 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом. Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов`язана надати до них доступ у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу».
З аналізу наведених вище норм кримінального процесуального права видно, що кримінальне процесуальне законодавство містить вичерпний перелік вимог до відомостей, які мають бути зазначені у клопотанні сторони кримінального провадження про тимчасовий доступ до речей і документів (ч. 2 ст. 160 КПК України) і покладає на неї обов`язок обґрунтувати наявність передбачених законом підстав для надання тимчасового доступу (ч. 5 ст. 163 КПК України) та довести існування причин, через які він не був здійснений під час досудового розслідування (ч. 2 ст. 333 КПК України).
1) Щодо клопотання сторони захисту (захисник ОСОБА_6 ) від 12 лютого 2024 року про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 (постанов про фіксацію процесуальних дій у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 21 січня 2020 року, під час проведення НСРД (зняття аудіо-, відеоконтролю особи) шляхом розміщення в публічно недоступному місці - службовому кабінеті ОСОБА_7 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 та шляхом закріплення на ОСОБА_10 спеціальних технічних засобів фіксації, результати яких зафіксовані в протоколах за результатами проведення НСРД (зняття аудіо-, відеоконтролю особи стосовно ОСОБА_7 ) від 31 січня 2020 року, 07 лютого 2020 року, 01 червня 2020 року, 04 червня 2020 року).
У цьому клопотанні сторона захисту послалася на те, що під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження було проведено ряд негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема зняття аудіо-, відеоконтролю особи шляхом розміщення в публічно недоступному місці - службовому кабінеті ОСОБА_7 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 та шляхом закріплення на ОСОБА_10 спеціальних технічних засобів фіксації. На думку захисника, оскільки положеннями КПК прямо передбачено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів приймається особою, яка проводить відповідну процесуальну дію, то відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України особа, яка проводить НСРД виносить відповідну постанову про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів. При цьому така особа вказує в цій постанові ідентифікаційні ознаки технічних засобів, які будуть використані під час проведення процесуальної дії. Однак стороною обвинувачення такі постанови стороні захисту не надавались для ознайомлення і не відкривались в порядку статті 290 КПК України. Захисник вважає, що відомості, зазначені в постановах про фіксацію процесуальних дій за допомогою технічних засобів, мають особливу важливість, оскільки у них вказані ідентифікаційні ознаки технічних засобів, які були використані під час проведення аудіо-, відсоконтролю особи, а перевірити достовірність зробленого відеозапису під час проведення НСРД можливо лише за наявності конкретних технічних засобів, які використовувалися під час проведення аудіо-відеофіксування процесуальної дії. Встановити ж якими саме технічними засобами здійснювалося аудіо-, відоспостереження, без відображення цих даних в матеріалах кримінального провадження неможливо. За таких обставин, отримання тимчасового доступу до документів, визначених у цьому клопотанні, є необхідним для доведення невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Обвинувачена ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 клопотання підтримали. Прокурор проти задоволення клопотання заперечував у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення. Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не прибув.
Колегія суддів вважає що це клопотання сторони захисту не підлягає задоволенню, оскільки захисником та обвинуваченою не доведено, що постанови про фіксацію процесуальних дій у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 21 січня 2020 року виносилися під час досудового розслідування та що такі постанови перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд враховує доводи прокурора САП, про те, що такі постанови у цьому кримінальному провадженні не виносились, рішення про їх розтаємнення прокурором у кримінальному провадженні не приймалося, а тому надання тимчасового доступу не є можливим.
Суд також звертає увагу на те, що вимоги ст. 107 КПК України не встановлюють обов`язку особи, яка проводить процесуальну дію приймати рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів саме у формі постанови. Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України, постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне, а тому доводи захисника не заслуговують на увагу.
Суд зауважує, що вимогами КПК України встановлено, що за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Протоколи за результатами проведення НСРД (зняття аудіо-, відеоконтролю особи стосовно ОСОБА_7 ) у цьому кримінальному провадженні були оглянуті та долучені до матеріалів кримінального провадження № 52020000000000055, а станом на теперішній час містяться у матеріалах цієї судової справи. Під час дослідження вказаних протоколів НСРД судом встановлено, що ідентифікаційні ознаки технічних засобів, які використовувалися під час проведення процесуальних дій зазначені у самих протоколах, а тому відомості, які захисник бажає отримати шляхом надання тимчасового доступ до речей та документів можливо отримати без застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Стороною захисту також не доведено існування причин та/або обставин, які унеможливили її звернення з цим клопотанням до слідчого судді під час досудового розслідування, що свідчить про недотримання нею вимог ч. 2 ст. 333 КПК України.
2) Щодо клопотання сторони захисту (захисник ОСОБА_6 ) від 12 лютого 2024 року про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 (наказів, розпоряджень про визначення керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавців негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 21 січня 2020 року, результати яких зафіксовані в таких протоколах за результатами проведення НСРД (зняття аудіо-, відеоконтролю особи стосовно ОСОБА_7 ) від 31 січня 2020 року, 07 лютого 2020 року, 30 березня 2020 року, 01 квітня 2020 року, 01 червня 2020 року, 04 червня 2020 року); витягів з реєстраційних форм документів (журналів, карток відомостей) ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо реєстрації розпоряджень про визначення керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавців негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №52020000000000055 від 21 січня 2020 року, результати яких зафіксовані в наведених протоколах НСРД).
У цьому клопотанні сторона захисту послалася на те, що в матеріалах кримінального провадження містяться ряд протоколів за результатами проведення НСРД, а саме аудіо-, відеоконтролю особи стосовно ОСОБА_11, які складені старшим оперуповноваженим ІНФОРМАЦІЯ_5 капітаном ОСОБА_12 . Однак матеріали кримінального провадження свідчать, що будь-яких письмових доручень на проведення слідчих дій та НСРД слідчий (детектив) чи прокурор оперативному співробітнику ОСОБА_12 не надавав. Таким чином, всупереч вимогам ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК України, основні докази сторони обвинувачення збиралися не слідчим, а оперативним співробітником УСБУ, який не мав письмового доручення на проведення слідчих дій та який діяв за власною ініціативою, що суперечить вимогам вказаних норм. На думку захисника, аналіз обставин цього кримінального провадження, а також початку досудового розслідування, допущені органом досудового розслідування мають важливе значення для подальшого встановлення допущених процесуальних порушень, що в свою чергу може призвести до визнання зібраних доказів очевидно недопустимими, оскільки такі докази могли збиратись неуповноваженими особами або були зібрані органом досудового розслідування шляхом реалізації повноважень не передбачених КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 клопотання підтримали. Прокурор проти задоволення клопотання заперечував у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення. Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не прибув.
Колегія суддів вважає що це клопотання сторони захисту не підлягає задоволенню, оскільки захисником та обвинуваченою не доведено, що накази та розпорядження про визначення керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавців негласних слідчих (розшукових) дій приймалися під час досудового розслідування цього кримінального провадження та що такі документи перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, на думку колегії суддів, інформація, яка може міститься у вищевказаних документах не може мати значення для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні та не може вплинути на вирішення обвинувачення по суті.
Суд також зазначає, що накази та розродження керівника ІНФОРМАЦІЯ_2, а також витяги з реєстраційних форм документів (журналів, карток відомостей) ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо реєстрації таких розпоряджень не є доказами, оскільки не є процесуальними джерелами доказів відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 КПК України.
Крім того, суд зауважує, що підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій визначені ст. 246 КПК України і за ч. 3 цієї статті КПК України рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймаються слідчим, прокурором, а також слідчим суддею, а проводитися такі дії можуть слідчим або за його дорученням уповноваженими оперативними підрозділами, які зазначені у ч. 6 ст. 246 КПК України, а тому будь-які розпорядчі та інші документи керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 не можуть мати значення для виконання завдань кримінального провадження у цій кримінальній справі, з огляду на вимоги ч. ч. 1 і 2 ст. 1 КПК України.
Стороною захисту також не доведено існування причин та/або обставин, які унеможливили її звернення з цим клопотанням до слідчого судді під час досудового розслідування, що свідчить про недотримання нею вимог ч. 2 ст. 333 КПК України.
3) Щодо клопотання сторони захисту (захисник ОСОБА_9 ) від 03 березня 2024 року про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_6 (документів та матеріалів судової справи № 991/3934/20 (провадження
№ 1-кс/991/4053/20), зокрема (але не виключно): клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_13 від 18 травня 2020 року з додатками (витяг з ЄРДР та 68 арк. матеріалів досудового розслідування); протоколу автоматизованого розподілу справи; ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_14 від 19 травня 2020 року; журналу судового засідання від 19 травня 2020 року; технічного запису судового засідання від 19 травня 2020 року тощо).
У цьому клопотанні сторона захисту послалася на те, що 27 травня 2020 року детективами НАБУ було проведено обшук службового кабінету судді ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 . Обшук було проведено на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_14 від 19 травня 2020 року у справі № 991/3934/20 (провадження № 1-кс/991/4053/20), постановленої на підставі клопотання колишнього заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_13 від 18 травня 2020 року. В дослідженому під час судового розгляду примірнику клопотання прокурора зазначено, що до нього додано витяг з ЄРДР та матеріали кримінального провадження на 68 арк. На думку захисника, на підставі інформації у цих документах може бути підтверджено позицію сторони захисту щодо фальсифікації первинних матеріалів досудового розслідування, а також документів, що стали підставою для проведення обшуку службового кабінету судді ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 27 травня 2020 року, що у свою чергу, буде свідчити про провокаційні дії з боку правоохоронних органів та відсутність складу кримінального правопорушення в інкримінованому ОСОБА_7 діянні.
Обвинувачена ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 клопотання підтримали. Прокурор проти задоволення клопотання заперечував у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення. Представник Вищого антикорупційного суду у судове засідання не прибув, надіслав заяву де просив вирішити клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів на розсуд суду.
Колегія суддів вважає що це клопотання сторони захисту не підлягає задоволенню з огляду на те, що копія ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2020 року, якою було надано дозвіл на проведення обшуку у службовому кабінеті судді ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 з метою відшукання та вилучення грошових коштів - предмету неправомірної вигоди була оглянута судом та долучене до матеріалів кримінального провадження № 52020000000000055, а станом на теперішній час містяться у матеріалах цієї судової справи.
Суд зауважує, що ухвала про надання дозволу на проведення обшуку оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Водночас, стороною захисту під час підготовчого провадження у цьому кримінальному провадженні таких зауважень подано не було, а тому твердження захисника про необхідність отримання тимчасового доступу з метою підтвердження позиції сторони захисту щодо фальсифікації первинних матеріалів досудового розслідування, суд не приймає.
Суд враховує, що зазначена ухвала слідчого судді, а також протокол обшуку від 27 травня 2020 року та відеозапис його проведення були досліджені при судовому розгляді за участю сторони захисту, з яких видно, що при проведенні обшуку надходили зауваження з боку захисника, які стосувалися не підстав, а процедури його проведення (пакування вилучених грошових коштів відбулося без присутності адвоката).
Крім того, стороною захисту було подане клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів (фактичних даних, що містяться у протоколі обшуку), яке не містило як мотивів незгоди з ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, і у задоволенні якого було відмолено судом.
На думку суду, захисником також не доведено, що інші документи тимчасовий доступ до яких бажає отримати захисник можуть мати суттєве значення для встановлення важливих обставин у цьому кримінальному провадженні.
Стороною захисту також не доведено існування причин та/або обставин, які унеможливили її звернення з цим клопотанням до слідчого судді під час досудового розслідування, що свідчить про недотримання нею вимог ч. 2 ст. 333 КПК України.
4) Щодо клопотання сторони захисту (обвинувачена ОСОБА_7 ) від 04 березня 2024 року про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_7 про залучення ОСОБА_10 до участі у конфіденційному співробітництві у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 21 січня 2020 року).
У цьому клопотанні сторона захисту послалася на те, що під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження було проведено ряд НСРД, зокрема зняття аудіо-, відеоконтролю особи (стосовно ОСОБА_7 ) шляхом закріплення на тілі та одязі ОСОБА_10 спеціальних технічних засобів фіксації. Також за участі ОСОБА_10 було проведено таку негласну слідчу (розшукову) дію як контроль за вчиненням злочину. Обвинувачена зазначає, що стороною захисту під час розгляду справи подано ряд клопотань про визнання протоколів НСРД у цьому кримінальному провадженні очевидно недопустимими доказами, в обґрунтування чого сторона захисту посилалась зокрема на порушення органом досудового розслідування вимог ст. 275 КПК України. Однак процесуальне рішення детектива, яким він повинен був залучати ОСОБА_10 до конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні стороні захисту для ознайомлення не надавалось і не відкривалось в порядку ст. 290 КПК України, що свідчить про приховування такого рішення від сторони захисту Отже, для зібрання доказів на обґрунтування своєї позиції у сторони захисту виникла необхідність в отриманні постанови слідчого (детектива) про залучення ОСОБА_10 до участі у конфіденційному співробітництві.
Обвинувачена ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 клопотання підтримали. Захисник також зазначив, що у зв`язку з реорганізацією та виділенням Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в окрему юридичну особу, вказані документи перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_8 . Прокурор проти задоволення клопотання заперечував у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення. Представник ІНФОРМАЦІЯ_9 зазначив, що така постанова у володінні ІНФОРМАЦІЯ_9 відсутня, у задоволенні клопотання просив відмовити.
Колегія суддів вважає що це клопотання сторони захисту не підлягає задоволенню, оскільки захисником та обвинуваченою не доведено, що постанова про залучення ОСОБА_10 до участі у конфіденційному співробітництві у кримінальному провадженні № 52020000000000055 від 21 січня 2020 року виносилися під час досудового розслідування та що така постанова перебуває у володінні ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Суд зауважує, що ОСОБА_10 заявлений стороною обвинувачення для допиту у судовому засіданні як свідок і станом на теперішній час ще не допитувався, а тому сторона захисту має можливість отримати запитувану інформацію безпосередньо під час їх перехресного допиту в суді.
Суд враховує доводи представника ІНФОРМАЦІЯ_9 про відсутність у володінні ІНФОРМАЦІЯ_9 такої постанови, а також доводи прокурора САП, про те, що така постанова у цьому кримінальному провадженні не виносилась, а тому надання тимчасового доступу не є можливим.
Суд звертає увагу на те, що право залучати осіб до конфіденційного співробітництва має виключно слідчий, що встановлено вимогами ст. 275 КПК України. Зазначена норма кримінального процесуального права визначає конфіденційне співробітництво як одну з організаційних умов проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а КПК України не містить вимоги щодо оформлення у формі постанови рішення про залучення особи до участі у негласних слідчих (розшукових) діях та/або щодо її залучення до конфіденційного співробітництва.
Суд вважає, що сторона захисту не довела наявності причин, через які такий тимчасовий доступ не був здійснений під час досудового розслідування, що свідчить про недотримання нею вимог ч. 2 ст. 333 КПК України стороною захисту.
Суд, заслухав думки учасників судового провадження, дослідив клопотання сторони захисту з додатками та наявні матеріали кримінального провадження дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань сторони захисту.
Суд вважає за необхідне зазначити, що решта доводів учасників судового провадження не мають суттєвого значення для розгляду зазначених вище клопотань сторони захисту та не можуть вплинути на результат їх розгляду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотань сторони захисту слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 159-166, 333, 369-372, 532 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 лютого 2024 року - відмовити.
2. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 лютого 2024 року - відмовити.
3. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні Вищого антикорупційного суду від 03 березня 2024 року - відмовити.
4. У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_7 про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_9 від 04 березня 2024 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 02 серпня 2024 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3