- Presiding judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F.
Cправа №991/5104/24
Провадження №11-сс/991/455/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
захисника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 червня 2024 року, у кримінальному провадженні №62023000000000400 від 18 травня 2023 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.06.2024 відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6, поданої в інтересах ОСОБА_8, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №62023000000000400.
Захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що слідчий суддя постановив незаконну і необґрунтовану ухвалу.
Посилається на таке.
Слідчий суддя прийшов до необґрунтованого висновку, що існує зв`язок ОСОБА_8 із обставинами інкримінованого порушення вимог Законів України із метою одержання неправомірної вигоди операторами газорозподільних систем (далі - операторами ГРС), шляхом фактичного їх звільнення від передбачених постановою №95 обов`язків зі здійснення відрахувань плати за надані в експлуатацію ГРС, що належать державі, чим надано можливість безоплатного користування державним майном та завдано шкоду державним інтересам.
Повідомлення про підозру ОСОБА_9 є передчасним, здійсненим без наявних на те підстав, за відсутності належних і допустимих доказів. ОСОБА_8 вчинив всі дії, в межах своїх обов`язків та повноважень, для належного виконання та реалізації Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» №95 від 21.02.2017 (далі - Постанова КМУ №95 від 21.02.2017, постанова №95).
Міненерго володіло повноваженнями на укладання договорів з операторами ГРС та зміну умов примірного договору. Договори про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, укладені на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України №770 від 20.08.2012. При укладенні додаткової угоди №1 від 24.05.2017 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля) керувалось Постановою КМУ №95 від 21.02.2017. Ці постанови є чинними, будь-яких доказів їх скасування у встановленому законом порядку немає.
На виконання вимог постанови №95 Міненерго та оператори ГРС підписали протоколи розбіжностей із метою досягнення цілей вказаної постанови щодо реалізації типових договорів, проводилися спільні наради за участі представників ГРМ, Міненерговугілля та органів державної влади.
Згідно із висновками, викладеними у рішеннях Верховного Суду, укладення договорів, додаткових угод, протоколів розбіжностей між Міненерго та операторами газорозподільних систем відбувалось у передбачений законом спосіб; судом констатовано відсутність збитків внаслідок їх укладення.
Таким чином, у даному кримінальному провадженні відсутні: об`єктивна сторона, а саме будь-які дії всупереч інтересам служби; наслідки у вигляді істотної шкоди або тяжких наслідків, що свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
При цьому, орган досудового розслідування не з`ясував обставини, що є обов`язковими для встановлення складу кримінального правопорушення: коло суб`єктів, які були залучені до реалізації Постанови КМУ №95 від 21.02.2017, їх обов`язки, не надав оцінку їх діями для її реалізації постанови №95, не встановив порядку реалізації зазначеної постанови.
Питаннями нафтогазового комплексу займався профільний департамент - Департамент нафтогазового комплексу, питаннями погодження проектів юридичних документів - Департамент правового забезпечення (Юридичний департамент), а відповідальним в частині надходження коштів до державного бюджету був Департамент бюджетного фінансування та звітності.
01.03.2017 Резолюцією Міністра Міненерговугілля організацію виконання постанови №95 було покладено на директора Департаменту нафтогазового комплексу ОСОБА_10, директора Департаменту корпоративних та майнових відносин ОСОБА_11, директора Департаменту економіки та фінансів ОСОБА_12 та директора Департаменту правового забезпечення ОСОБА_13 .
Жодних дій щодо залучення неналежних суб`єктів чи вступу в змову з конкретними суб`єктами чи особами ОСОБА_8 не вчиняв. Про це свідчить відсутність доказів про дату, час, місце, мотив, обставини вступу в злочинну змову, яка супроводжувалась спільним планом та розподілом ролей. Крім того, повноваження щодо реалізації Постанови КМУ №95 від 21.02.2017 з приводу укладення договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових були покладені на профільні департаменти Міненерго, його посадових осіб, документи, що підписувались, розроблені та погоджені профільним департаментом, попередньо пройшли погодження/візування директором Юридичного Департаменту.
Водночас, ОСОБА_8 не був задіяний до питання контролю виконання умов постанови №95, зокрема, не був залучений до питань надходження грошових коштів до державного бюджету, адже зазначені повноваження належали до компетенції конкретних суб`єктів, а саме: ОСОБА_15, ОСОБА_13, які їх виконували на підставі Наказу №628, посадових інструкцій, положень.
Несплата орендної плати пов`язана із невиконанням Наказу іншими міністрами, а також невнесенням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) необхідних змін до тарифу, як це передбачено чинним законодавством. Посадовими особами Міненерго було вчинено ряд дій, спрямованих на реалізацію постанови №95, зокрема, щодо залучення профільного органу для формування тарифів щодо використання газорозподільних систем операторами ГРС. Однак, з причин, які не залежали від працівників Міненерго, в тому числі і Міністра ОСОБА_8, НКРЕКП, під час формування тарифів складових газорозподільних систем, не включили використання газорозподільних систем до зазначеного тарифу.
Таким чином, орган досудового розслідування не встановив порядок здійснення оплати за користування газорозподільними системами та не надав йому оцінку, не з`ясував підстави не внесення операторами ГРС плати за користування газорозподільними мережами, а також інші обставини, важливі для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_8 та несплатою операторами ГРС оплати за користування газорозподільними системами.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.06.2024 та постановити нову, якою задовольнити скаргу адвоката ОСОБА_6 та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 01.02.2023, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 16.05.2023, зобов`язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) у кримінальному провадженні №62023000000000400 від 18.05.2023 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, а також відомостей щодо набуття останнім статусу підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_8, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаної особи.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та надав пояснення, що аналогічні її доводам.
Прокурор ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6, прокурора ОСОБА_7, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Державним бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000160 від 22.02.2021, у межах якого ОСОБА_8 01.02.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.
16.05.2023 ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.
18.05.2023 матеріали з кримінального провадження №62021000000000160 від 22.02.2021 виділені у кримінальне провадження №62023000000000400 від 18.05.2023.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у 2017 році, обіймаючи посади відповідно Міністра енергетики та вугільної промисловості України та директора Департаменту нафтогазового комплексу Міненерговугілля, діючи умисно, за попередньою змовою, всупереч інтересам служби, порушуючи вимоги Законів України «Про управління об`єктами державної власності», «Про центральні органи виконавчої влади», наказу Міненерговугілля від 13.04.2017 №271, Порядку ведення договірної роботи в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України, з метою одержання неправомірної вигоди операторами газорозподільних систем (далі - ГРС) організували та здійснили підписання договорів експлуатації державних ГРС з протоколами розбіжностей у редакції операторів цих систем.
У такий спосіб операторів ГРС фактично звільнено від передбачених постановою №95 обов`язків зі здійснення відрахувань плати за надані в експлуатацію ГРС, що належать державі, чим без законних на те підстав надано можливість безоплатного користування державним майном.
Через подальше нездійснення операторами ГРС плати за їх експлуатацію у розмірі 10% залишкової балансової вартості державного майна з травня 2017 року по грудень 2020 року державним інтересам завдано шкоду на суму понад 1 млрд 485 млн гривень.
Тобто, зміст злочинних дій підозрюваного ОСОБА_8, направлених у змові з ОСОБА_10 на досягнення злочинного результату, полягав зокрема у:
-наданні ОСОБА_8, як очільником Міненерговугілля, окремим організаційно-розпорядчим документом повноважень ОСОБА_10 щодо укладення договорів з операторами ГРС, визначення та зміни їх істотних умов (хоча такі умови визначались затвердженим Постановою КМУ №95 текстом Примірного договору);
-подальшому забезпеченні відсутності контролю за дотриманням Міністерством законів України та актів Кабінету Міністрів України.
На виконання цієї злочинної домовленості, ОСОБА_8 :
-10.03.2017 за №01/31-20290 видав довіреність, якою доручив директору Департаменту нафтогазового комплексу Міненерговугілля ОСОБА_10 представляти інтереси Міністерства перед юридичними особами з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням від імені Міненерговугілля з операторами ГРС, зокрема, договорів експлуатації ГРС або їх складових, відповідно до постанови №95, та надав право, зокрема, підписувати відповідні правочини з операторами газорозподільних систем, визначаючи всі істотні умови, а також, за необхідності, укладати та підписувати додатки до таких правочинів, додаткові угоди, акти, проводити будь-які необхідні переговори та узгодження, вирішувати виникаючі спірні питання;
-надалі, під час укладення та подальшого виконання відповідних договорів не організував роботу структурних підрозділів Міністерства, у тому числі безпосередньо підпорядкованого йому Департаменту правового забезпечення у такий спосіб, який би забезпечував обов`язкове візування проектів договорів та узгодження розбіжностей із залученням цього Департаменту, а у подальшому не забезпечив та не здійснив контроль за виконанням Міністерством вимог ст.6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та підпунктів 25, 27 п.4 Положення про Міненерговугілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №208, щодо ефективного використання газорозподільних систем та їх складових як об`єктів державної власності, та вимог ст.37 Закону України «Про ринок природного газу», постанови КМУ №95 щодо укладення договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових в редакції затвердженого цією постановою Примірного договору та повного і своєчасного виконання їх умов сторонами, зокрема здійснення відрахувань плати за надане відповідно до цього договору в експлуатацію майно, що належить державі, та надходження їх до Державного бюджету України.
Зазначені дії ОСОБА_8, на думку органу досудового розслідування, уможливили укладення ОСОБА_10 від імені Міненерговугілля договорів експлуатації державних ГРС та їх складових із протоколами розбіжностей в редакції операторів ГРС, що призвело до подальшого нездійснення такими операторами плати за експлуатацію газорозподільних систем у розмірі 10% залишкової балансової вартості державного майна, тобто до завдання шкоди охоронюваним законом державним інтересам.
Враховуючи кількість укладених договорів з операторами ГРС (37, з яких 34 підписано з розбіжностями в редакції операторів ГРС); тривалість діяльності з укладення відповідних договорів (з травня по грудень 2017 року); осяжність та важливість питання використання державних ГРС, що є окремим вагомим напрямком роботи Міністерства, яке, у свою чергу визначено органом управління ними; нездійснення візування проектів договорів з операторам ГРС та узгодження розбіжностей Департаментом правового забезпечення Міненерговугілля, безпосередньо підпорядкованим ОСОБА_8 ; дії ОСОБА_10 та ОСОБА_8 були спільними, узгодженими, послідовними та цілеспрямованими, переконливо свідчать про попередню змову на їх виконання і, будучи здійсненими саме в такій послідовності та узгодженості, разом призвели до настання злочинного результату - отримання операторами ГРС неправомірної вигоди у вигляді звільнення від плати за користування державним майном та неотримання державою коштів від такої оплати на суму понад 1 млрд 485 млн гривень.
12.06.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшла вищевказана скарга захисника.
Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Зібрані у кримінальному проваджені №62023000000000400 докази відповідають тому рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», який закріплений у п.3 ч.1 ст.276 КПК України та доводять, що існує зв`язок ОСОБА_8 з обставинами, щодо стверджуваного органом досудового розслідування порушення вимог Законів України «Про управління об`єктами державної власності», «Про центральні органи виконавчої влади», наказу Міненерговугілля від 13.04.2017 №271 Порядку ведення договірної роботи в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України, з метою одержання неправомірної вигоди операторами ГРС, а також організації та здійснення підписання договорів експлуатації державних ГРС з протоколами розбіжностей у редакції операторів цих систем, у результаті чого операторів ГРС фактично звільнено від передбачених постановою №95 обов`язків зі здійснення відрахувань плати за надані в експлуатацію ГРС, що належать державі, чим надано можливість безоплатного користування державним майном та завдано шкоду державним інтересам.
Доводи сторони захисту щодо невірної оцінки органом досудового розслідування повноважень Міненерго щодо укладання договорів, а також недостатньої конкретизації певних фактів, якими обґрунтовано повідомлення про підозру, зокрема стосовного того які саме дії повинен був вчинити ОСОБА_8 для реалізації Постанови КМУ №95 від 21.02.2017, у значній мірі стосуються питань доведеності вини, оцінки доказів та наявності складу кримінальних правопорушень в діянні підозрюваного ОСОБА_8, що здійснюється судом на стадії судового провадження та не належить до повноважень слідчого судді.
Вказані висновки слідчого судді відповідають встановленим обставинам та положенням закону.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011).
Відповідно до повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нової підозри від 16.05.2023 ОСОБА_8 підозрюється у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри та відповідність доказів у кримінальному проваджені №62023000000000400 стандарту «достатніх підстав (доказів)», передбаченому п.3 ч.1 ст.276 КПК України, слідчий суддя, зокрема, проаналізував відомості, наявні у документах: копії звіту №01-21 Департаменту внутрішнього аудиту Міненерго за результатами проведеної оцінки виконання вимог постанови КМУ №95, згідно з яким за результатами проведеного дослідження документів та інформації, наявної в Міненерго, надано негативну оцінку діяльності Міністерства щодо виконання вимог Постанови КМУ від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових». Підставою для визначення такої оцінки стало, зокрема, підписання з операторами ГРС 33-ти Додаткових угод до Договорів та 1-го Договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових з Протоколом розбіжностей (т.3 а.с. 1-34); копії висновку судово-економічної експертизи від 25.05.2021 №50/7, складеному за результатами проведеної оцінки виконання вимог Постанови КМУ №95 від 21.02.2017 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових», яким визначена розрахункова сума недоотриманих державою в особі Міненерговугілля України бюджетних коштів, яка встановлена у Звіті №01-21 (т.3 а.с. 44-112); роздруківці редакції постанови КМУ №95 від 21.02.2017 та затвердженого примірного договору станом на 21.02.2017, постанови КМУ №188 від 29.03.2017 про внесення змін до постанови КМУ №95 від 21.02.2017 та редакції постанови КМУ №95 від 21.02.2017 та затвердженого примірного договору станом на 31.03.2017, щодо укладення договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових в редакції затвердженого цією постановою Примірного договору та повного і своєчасного виконання їх умов сторонами, зокрема здійснення відрахувань плати за надане відповідно до цього договору в експлуатацію майно, що належить державі, та надходження їх до бюджету (т.3 а.п. 113-132); копії довіреності на ОСОБА_10 від 10.03.2017 №01/31-2090, підписаної ОСОБА_8, зокрема щодо доручення директору Департаменту нафтогазового комплексу Міненерговугілля представляти інтереси Міністерства перед юридичними особами з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням від імені Міненерговугілля з операторам ГРС, зокрема, договорів експлуатації ГРС або їх складових, відповідно до постанови №95 та підписувати відповідні правочини з операторами ГРС, визначаючи всі істотні умови, а також, за необхідності, укладати та підписувати додатки до таких правочинів, додаткові угоди, акти, проводити будь-які необхідні переговори та узгодження, вирішувати виникаючі спірні питання (т.3 а.с. 133); копії Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №271 від 13.04.2017 про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових, власниками яких є держава, вимоги якого зобов`язували привести договірні відносини з операторами ГРС щодо використання газорозподільних систем або їх складових, власником яких є держава, у відповідність до вимог Примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затвердженого Постановою КМУ №95 (т.3 а.с. 136); копіях протоколів допиту свідків ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 щодо процедури перегляду тарифів на послуги з розподілу природного газу, обставин погодження та укладання договорів експлуатації газорозподільчих мереж та їх складових (т.3 а.с. 137-149, т.4 а.с. 1-28); копіях наказів від 03.01.2017 №4, від 06.03.2017 №179, від 20.07.2017 №474 про розподіл повноважень між Міністром енергетики та вугільної промисловості, першим заступником, заступником Міністра та виконуючим обов`язки державного секретаря, відповідно до яких Міністр очолює Міністерство, здійснює керівництво його діяльністю, організовує та контролює виконання Міністерством Конституції, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, представляє Міністерство у публічно-правових відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні. Міністр безпосередньо керує діяльністю, зокрема, Департаментом правового забезпечення (т.4 а.с. 61-105); копії висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету міністрів України «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем» від 08.02.2017, яким встановлено, що у травні-жовтні 2017 року Міненерговугілля уклало із операторами ГРС правочини з протоколами розбіжностей, умови яких не відповідають та не забезпечують виконання вимог Постанови КМУ №95, що призвело до безкоштовного користування у період з травня 2017 по грудень 2020 року цими операторами державного майна (газорозподільних систем або їх складових) на праві господарського відання, не перерахування ними до державного бюджету коштів у розмірі 10% залишкової балансової вартості цього державного майна щороку, що є порушенням вимог абзацу 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» та призвело до недоотримання коштів державним бюджетом в особі Міненерговугілля, чим нанесено збитки державі на загальну суму 1 485 561 377, 29 грн. Загальна сума недоотриманих коштів державним бюджетом в особі Міненерговугілля становить 1 488 645 641, 22 грн. (т.4 а.с. 106-131).
Враховуючи наведені докази, колегія суддів вважає, що у слідчого судді були підстави для висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України.
А відтак, оскільки слідчим суддею обґрунтованість підозри не встановлена абстрактно та його висновки не грунтуються на суб`єктивних припущеннях, а підкріплені конкретними доказами в кримінальному провадженні, колегія суддів вважає безпідставним твердження в апеляційній скарзі про здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_8 за відсутності належних і допустимих доказів.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.
Також слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та достатньою для виправдання подальшого розслідування з метою висунення обвинувачення або спростування підозри.
А тому доводи апеляційної скарги про відсутність складу злочину, оскільки орган досудового розслідування не з`ясував обставини, що є обов`язковими для встановлення складу кримінального правопорушення, визнаються колегією суддів неспроможними.
Посилання апеляційної скарги на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, а саме висновки викладені у них про законність укладення договорів, додаткових угод, протоколів розбіжностей між Міненерго і операторами ГРС, та відсутність збитків внаслідок їх укладення, є нерелевантними для встановлення обґрунтованості підозри ОСОБА_8, адже, Верховному Суду матеріали кримінального провадження не надавались, і такі ним не досліджувались, зокрема акт внутрішнього аудиту Міненерго №01-21 (т.3 а.с. 1-34) та висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальних експертиз Служби безпеки України №50/7 від 25.05.2021.
Відповідно до постанови №95 її виконання в частині укладення та виконання договорів експлуатації ГРС покладено на Міненерговугілля та операторів ГРС. Водночас, на НКРЕКП цією постановою не покладаються будь-які обов`язки. При цьому, згідно із п.10 Положення про Міненерговугілля, а також Розподілу повноважень між Міністром енергетики та вугільної промисловості, першим заступником, заступником Міністра та виконуючим обов`язки державного секретаря» (копії наказів №4 від 03.01.2017, №179 від 06.03.2017, №474 від 20.07.2017) Міністр очолює Міністерство, здійснює керівництво його діяльністю, організовує та контролює виконання Міністерством Конституції, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, представляє Міністерство у публічно-правових відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні. Тобто, Міністр безпосередньо керує діяльністю профільних департаментів Міненерго.
А тому, помилковим є твердження апеляційної скарги про непричетність ОСОБА_8 до укладених договорів з посиланням на те, що повноваження щодо реалізації Постанови КМУ №95 від 21.02.2017 з приводу укладення договорів покладені на профільні департаменти Міненерго .
Посилання апеляційної скарги, що проведення спільних нарад за участі представників ГРМ, Міненерговугілля та органів державної влади свідчить про здійснення необхідних заходів щодо виконання вимог постанови №95 визнається колегією суддів безпідставним, так як саме лише проведення нарад та обговорення цього питання ніяким чином не підтверджує та не спростовує законність виконання вимог вказаної постанови.
Колегія суддів не може погодитись з твердженням апеляційної скарги, що слідчим суддею не надано оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності у даному кримінальному провадженні об`єктивної сторони - дій всупереч інтересам служби та наслідків у вигляді істотної шкоди або тяжких наслідків з огляду на таке.
При оцінці обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні дій всупереч інтересам служби, слідчий суддя, окрім іншого, послався на обізнаність останнього із зобов`язанням ОСОБА_10 привести договірні відносини з операторами ГРС у відповідність до вимог Примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затвердженого Постановою КМУ №95 та із відсутністю повноважень на зміну його умов (Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №271 від 13.04.2017 (т.3 а.с. 136)).
Також, слідчий суддя дослідив протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 24.10.2022 (т.3 а.с. 143-149), у якому свідок зазначає, що її департамент не готував та їй незнайомий ряд листів, додаткових угод та протоколів розбіжностей, пов`язаних з виконанням вимог постанови Кабінету Міністрів України №95.
Крім того, слідчий суддя врахував: висновок судово-економічної експертизи №50/7 від 25.05.2021, яким визначена розрахункова сума недоотриманих державою бюджетних коштів, яка встановлена у Звіті №01-21 (т.3 а.с. 44-112); висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету міністрів України «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем» від 08.02.2017 (т.4 а.с. 106-131), яким встановлено, що укладання Міненерговугілля із операторами ГРС правочинів з протоколами розбіжностей, умови яких не відповідають та не забезпечують виконання вимог Постанови КМУ №95, призвело до недоотримання коштів державним бюджетом на загальну суму у розмірі 1 488 645 641,22 грн.
У зв`язку з цим, вищевказане твердження апеляційної скарги визнається колегією суддів неспроможним.
Як зазначалось вище, на цій стадії провадження встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, а тому посилання в апеляційній скарзі на невстановлення слідчим суддею причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_8 та несплатою операторами ГРС оплати за користування газорозподільними системами колегія суддів вважає безпідставним.
У зв`язку з наведеним колегія суддів приходить до переконання, що відсутні підстави для задоволення скарги захисника.
Згідно із ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.376, 404, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 червня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4