- Presiding judge (HACC) : Voronko V.D.
Справа № 991/6567/24
Провадження 1-кс/991/6597/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000178 від 16.04.2024,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду звернувся прокурор у кримінальному провадженні №52024000000000178 від 16.04.2024 із клопотанням про арешт вилученого 30.07.2024 в ході проведення обшуку мобільного терміналу зв`язку iPhone 12 Pro, номер моделі MGK93LL/A, серійний номер: НОМЕР_1, ІМЕІ: НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 та яким фактично користувався ОСОБА_7,із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном.
Клопотання призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.08.2024 та у зв`язку з неявкою всіх учасників, у тому числі неможливістю належним чином повідомити власника майна про розгляд клопотання у визначені слідчим суддею день та час,відкладено на 06.08.2024.
У клопотанні прокурор ОСОБА_6 просив здійснювати розгляд у закритому судовому засіданні та, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», без наступного оприлюднення змісту ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Поряд з цим, у судовому засіданні старший детектив ОСОБА_3, якому прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 доручено взяти участь у розгляді вказаного клопотання, не підтримав таке прохання та не наполягав на необхідності розгляду клопотання у закритому судовому засіданні.
За наведеного, слідчий суддя визнав за можливе здійснювати розгляд клопотання у відкритому судовому засіданні, з подальшим оприлюдненням змісту ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Щодо суті поданого клопотання старший детектив ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання з викладених у ньому підстав. Додатково зазначив, що під час проведення обшуку ОСОБА_4 зазначила, що мобільний телефон iPhone 12 Pro належить їй. Водночас, оглядаючи телефон, детективами НАБУ в месенджерах виявлено листування, у яких відправник представляється ім`ям « ОСОБА_8 » та повідомляє, що це його резервний номер. Крім того, у вказаному телефоні виявлено листування, що стосується обставин вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень, а також видалене листування. При наступній пропозиції надати пароль доступу до мобільного телефону ОСОБА_4 відмовилася це зробити. За наведеного, детективами було прийнято рішення про вилучення вказаного мобільного телефону.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку 30.07.2024. Зауважив, що вилучений мобільний телефон ОСОБА_4 не містить слідів кримінального правопорушення, а виявлене детективами листування втратило актуальність для вказаного кримінального провадження.
Заслухавши думки учасників провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Поряд з цим, необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.
Як вбачається з матеріалів судової справи, 30.07.2024 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 01.07.2024, у справі № 991/5619/24, проведено обшук житла ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1, яке належить йому на праві приватної власності та перебуває у його фактичному володінні.
Перевіряючи дотримання строків звернення із клопотанням про арешт вилученого майна, слідчий суддя встановив, що клопотання прокурора ОСОБА_6 про арешт майна подане до канцелярії суду 31.07.2024, тобто в межах строків, встановлених ч. 5 ст. 171 КПК України.
Вимоги до клопотання слідчого, прокурора про арешт майна викладені в ч. 2 ст. 171 КПК України. Так, зокрема, в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Як вбачається з клопотання, воно подане з додержанням вимог ст. 171 КПК України, містить всі встановлені законом обставини, а тому підстави для його повернення відсутні.
Детектив у клопотанні вказує на таку підставу для накладення арешту на майно, як збереження речових доказів.
Положеннями ст. 170 КПК України встановлено, що арешт з метою збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна (п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України).
Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 52024000000000178 від 16.04.2024 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.
Як зазначили прокурор у клопотанні та старший детектив у судовому засіданні, під час досудового розслідування встановлено, що начальник управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Рівненської митниці ОСОБА_9 у період з 06.07.2023 по 24.05.2024 одержав від невстановлених осіб, які діяли в інтересах ТОВ «ЛД Тревелінг», ТОВ «ЄВРО ТРАНС ПОРТАЛ», ТОВ «КВАНТУМ АВТО, ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН» та інших невстановлених підприємств-імпортерів неправомірну вигоду в особливо великому розмірі, зокрема:
- в іноземній валюті в суму 277 900 (двісті сімдесят сім тисяч дев`ятсот) доларів США, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США становило 10 445 021 (десять мільйонів чотириста сорок п`ять тисяч двадцять один) грн;
- в національній валюті 500 000 (п`ятсот тисяч) грн, що в загальному складає 10 945 021 (десять мільйонів дев`ятсот сорок п`ять тисяч двадцять один) грн, що згідно з ч. 1 примітки до ст. 368 КК України становить особливо великий розмір, оскільки у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім того, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9, діючи у змові з іншими службовими особами Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, системно отримував неправомірну вигоду від суб`єктів господарювання за сприяння в розмитненні імпортованих товарів на Рівненській митниці за заниженими тарифами, а до вказаної схеми злочинної діяльності може бути причетний головний державний інспектор оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Рівненської митниці Державної митної служби України ОСОБА_7, який є підлеглим підозрюваного ОСОБА_9 .
Встановлені на підставі досліджених слідчим суддею матеріалів відомості у сукупності із доводами клопотання та поясненнями старшого детектива у їх співставленні з диспозиціями статей, які передбачають кримінальну відповідальність за їх вчинення, формують у слідчого судді переконання про наявність достатніх підстав вважати, що зазначені у клопотанні кримінальні правопорушення могли бути вчинені.
Водночас слід зауважити, що на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складів кримінальних правопорушень, винуватість чи невинуватість осіб у їх вчиненні і не визначає ступінь вини таких осіб, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей встановлює, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаних у клопотанні кримінальних правопорушень, у зв`язку з якими вирішується питання про арешт майна.
30.07.2024 у кримінальному провадженні № 52024000000000178 від 16.04.2024 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 01.07.2024 у справі № 991/5619/24(т. 2, а. с. 42-47) проведено обшук житла ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1, яке належить йому на праві приватної власності та перебуває у його фактичному володінні(т. 2, а. с. 48-52).
Як вбачається з протоколу обшуку від 30.07.2024, у ході обушку було виявлено мобільний термінал зв`язку iPhone 12 Pro, номер моделі MGK93LL/A, серійний номер: НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, який зі слів ОСОБА_7 належить його дружині ОСОБА_4, яка також брала участь у цій слідчій дії та не заперечила даного факту.
ОСОБА_4 надала свій мобільний телефон для огляду в розблокованому вигляді. Під час огляду месенджера Threema виявлено листування з абонентом «~ Alex (Threema ID - 2ES56N5H)» та повідомлення такого змісту: «Привіт. На кордоні вже? Це резервний номер! ОСОБА_8 !!!»
Крім того, у месенджері WhatsApp виявлено листування з абонентом ОСОБА_13 ( НОМЕР_4 ). Зокрема 02.07.2024 останній переслав 7 електронних файлів у вигляді фотографій ухвали Вищого антикорупційного суду про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні № 52024000000000178 у службовому кабінеті начальника Рівненської митниці ОСОБА_11 .
Крім цього, 03.07.2024 ОСОБА_10 Попів надіслав повідомлення такого змісту: «Всі флешки убий», на що абонент ОСОБА_12 ( НОМЕР_5 ) відповів: «Вже немає».
Оглядом встановлено також систематичні аудіодзвінки з вищевказаним абонентом та видалені повідомлення.
Крім зазначеного 07.07.2024 об 11:33 год ОСОБА_13 надіслав електронний файл з проєктом клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 52024000000000178.
Однак, як пояснив у судовому засіданні старший детектив ОСОБА_3, ОСОБА_4 надала телефон для огляду детективам у розблокованому вигляді, разом з тим після деякого часу в режимі очікування екран телефону заблокувався, а ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відмовилися повідомити пароль доступу (коду) до даного мобільного телефону. За наведеного,без подолання системи логічного захисту отримати доступ до вказаних документів/файлів і відомостей неможливо, а тому такий мобільний телефон вилучено, для проведення ряду слідчих дій, з метою подолання системи захисту та отримання доступу до цих документів/файлів і відомостей.
Сторона обвинувачення стверджує, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що вказаний мобільний телефон дружини ОСОБА_7, використовувався останнім для приховування його протиправних дій, які ймовірно ним були вчинені у змові з підозрюваним ОСОБА_9, а також з метою унеможливлення притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, у яких на даний час підозрюється ОСОБА_9, який є безпосереднім начальником ОСОБА_7 .
Водночас, зважаючи на відмову ОСОБА_7 та ОСОБА_4 повідомити пароль доступу до мобільного телефону, старший детектив зазначає, що ОСОБА_7 міг вжити заходів щодо приховання або видалення файлів (електронних документів), які містять відомості, що мають значення для досудового розслідування та самостійно або ж в сукупності з іншими відомостями, речами або документами можуть бути використані як докази під час судового розгляду, відшукання чи/та відновлення яких можливе виключно під час проведення відповідних судових експертиз.
Згідно постанови старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14 від 30.07.2024 мобільний телефон iPhone 12 Pro, номер моделі НОМЕР_6, серійний номер: НОМЕР_1, ІМЕІ: НОМЕР_2, вилучений під час проведення 30.07.2024 обшуку житла ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1,визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (т. 1, а. с. 53-56).
Крім того, вартим уваги є те, що відповідно до відомостей протоколу огляду мобільного телефону, що належить ОСОБА_9, встановлено спілкування ОСОБА_9 з ОСОБА_7 у месенджерах Signal, WhatsApp у період з 28.12.2023 по 03.07.2024 виключно у вигляді телефонних дзвінків.
Крім того, із долученого до протоколу огляду від 22.07.2024 звіту телефонних дзвінків вбачається з`єднання 03.07.2024 о 4:33:11 год абонента ОСОБА_12 із абонентом ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) (т. 2, а. с. 70-91).
Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються у даному кримінальному провадженні, поведінку власника електронного пристрою, яка відмовилася надати доступ до нього, беручи до уваги, що вказаний мобільний телефон міг використовуватися для комунікації з приводу подій, які є предметом досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що такий електронний пристрій може містити відповідне листування, фото- та відеофайли, документи, у тому числі приховані чи/та видалені файли, які мають значення для встановлення обставин, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні.
За наведеного, слідчий суддя погоджується з тим, що є доцільним накладення арешту на вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 мобільний телефон iPhone 12 Pro, з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація, яка міститься в ньому може бути використана як доказ під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що посилання представника власника майна на те, що вилучений телефон не містить слідів кримінального правопорушення, є передчасним, оскільки відомості, виявлені в мобільному телефоні iPhone 12 Pro, що був наданий ОСОБА_4 детективу для огляду, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Поряд з цим,на даний час взагалі неможливим є дослідження наявних у ньому файлів та листувань, оскільки мобільний телефон захищений наявністю системи логічного захисту доступу до інформації, а власник відмовилася повідомити пароль доступу до нього.
За наведеного, слідчий суддя вважає, що наразі в контексті потреб досудового розслідування існує необхідність у проведенні детального огляду вилученого телефону, у тому числі шляхом проведення експертних досліджень, які дозволять у повному обсязі скопіювати як вже наявні файли, так і ймовірно видалені. У такому випадку суттєвим для доступу до такої інформації є наявність самих пристроїв, які будуть становити предмети дослідження відповідного експерта.
Слідчий суддя також враховує, що з часу вилучення мобільного пристрою до часу розгляду клопотання про арешт майна минув досить незначний проміжок часу, а телефон містить систему логічного захисту, що об`єктивно не давало органу досудового розслідування можливості здійснити його огляд та провести копіювання наявної інформації.
На думку слідчого судді, досліджені під час судового розгляду матеріали свідчать про відповідність заявленого прокурором у клопотанні майна критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, так як вилучений мобільний телефон може містити інформацію та відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З аналізу положень ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України вбачається, що майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене, арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.
Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Доказів будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, слідчому судді під час розгляду не надані.
Натомість, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна може потягнути безповоротну втрату відомостей, що містяться у вилученому електронному пристрої. А відтак існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту щодо вказаного майна призведе до приховування, зміни, зникнення, втрати, знищення, перетворення цього майна та інформації в ньому. Зважаючи на такі ризики, слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону володіння, користування та розпоряджання вказаним майном.
Водночас слідчий суддя зауважує, що накладення арешту на відповідне майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим.
На підставі наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено, що вилучений 30.07.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, мобільний термінал зв`язку iPhone 12 Pro, номер моделі MGK93LL/A, серійний номер: НОМЕР_1, ІМЕІ: НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 та яким фактично користувався ОСОБА_7, відповідно до положень ст. 170 КПК України відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідно до постанови детектива від 30.07.2024 визнаний речовим доказом, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки відомості, що містяться у ньому за своїм змістом можуть бути використані як докази події кримінальних правопорушень, для встановлення кола фізичних осіб, які можуть бути причетні до їх вчинення, та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування даного кримінального правопорушення.
Врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, на даний час є підстави для накладення арешту на вилучений в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 належний його дружині ОСОБА_4 мобільний телефон, адже застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів.
Керуючись статтями 7, 9, 131, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити клопотання.
Накласти арешт на мобільний термінал зв`язку iPhone 12 Pro, номер моделі MGK93LL/A, серійний номер: НОМЕР_1, ІМЕІ: НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 та яким фактично користувався ОСОБА_7, вилучений 30.07.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, шляхом тимчасового обмеження права на володіння, користування та розпорядження таким майном.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1