- Presiding judge (HACC) : Tanasevych O.V.
Справа № 991/5521/24
Провадження1-кп/991/70/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову в поверненні обвинувального акта
12 серпня 2024 року Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
його захисника, адвоката ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
його захисників, адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
обвинуваченого ОСОБА_9,
його захисника, адвоката ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 62023000000000760 від 07 вересня 2023 року,
В С Т А Н О В И В :
І. Історія судового провадження
1. 26 червня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні, у якому ухвалою від тієї ж дати було призначено підготовче судове засідання.
2. 12 серпня 2024 року від захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надійшло клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, у якому вони обстоювали невідповідність цього акта вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України з огляду на (1) неконкретність формулювання обвинувачення та невідповідність правової кваліфікації фактичним обставинам, а також (2) здійснення досудового розслідування з порушенням правил підслідності та непідсудність цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду(том № 3 а.с. 169-179).
ІІ. Позиція учасників судового провадження
3. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали подане клопотання та просили задовольнити таке з наведених у ньому підстав.
Захисники пояснили, що ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення в пособництві у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, а саме суддям Київського апеляційного суду, за вчинення ними в інтересах ОСОБА_4 певних дій з використанням наданої їм влади. За формулюванням обвинувачення одержані від невстановлених осіб та зібрані за вказівкою ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 150 000 доларів США ОСОБА_6 повинен був передати ОСОБА_9, який начебто мав передати ці кошти Особі-1, а Особа-1 - безпосередньо суддям Київського апеляційного суду як неправомірну вигоду. Тобто, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 мав передати неправомірну вигоду не службовим особам, які займають відповідальне становище, а іншій фізичній особі - ОСОБА_9 («посереднику»), що виключає в діях ОСОБА_6 наявність складу злочину, передбаченого статтею 369 Кримінального кодексу України. Це твердження обґрунтовано тим, що, на думку сторони захисту, обвинувальний акт не містить опису таких фактичних обставин, які б свідчили про наявність ознак об`єктивної та суб`єктивної сторін інкримінованого ОСОБА_6 складу злочину, а також кваліфікуючої ознаки цього злочину щодо вчинення його групою осіб за попередньою змовою, адже відсутні будь-які докази особистого знайомства обвинуваченого ОСОБА_6 з іншими «учасниками групи» та їхнього спілкування щодо обставин вчинення злочину.
Поміж іншим, захисники зазначили, що основний доказ сторони обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 62023000000000760 від 07 вересня 2023 року, - грошові кошти в сумі 150 000 доларів США - був здобутий в іншому кримінальному провадженні, що згідно з постановою Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 127/25394/18 є істотним порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України. На підтвердження цієї позиції вони посилалися на те, що 03 квітня 2023 року зазначені грошові кошти були відшукані у ході проведення обшуку автомобіля ОСОБА_6 та визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 62019100000001170 від 20 серпня 2019 року.
До того ж, підставою для повернення обвинувального акта захисники вважали здійснення досудового розслідування з порушенням правил підслідності, що тягне за собою недопустимість всіх доказів, зібраних неуповноваженим на це органом, а також скерування обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні з порушенням правил предметної підсудності.
4. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5, а також обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_10
підтримали клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Адвокат ОСОБА_5 наголосив на тому, що обвинуваченим інкримінують вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України, тобто закінчений замах на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, але при цьому викладені в обвинувальному акті фактичні обставини не містять відомостей про контакт будь-кого з обвинувачених з такими службовими особами, тоді як матеріали щодо начебто ще одного пособника та службових осіб виділені в окреме провадження, досудове розслідування у якому триває.
Адвокат ОСОБА_10 додав, що виділення матеріалів щодо ще одного начебто пособника та службових осіб в окреме провадження фактично унеможливлює судовий розгляд обвинувального акта, яким пред`явлено обвинувачення ОСОБА_4,
ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
5. Прокурор просив відмовити у задоволенні зазначеного клопотання та вважав доводи сторони захисту безпідставними.
ІІІ. Мотиви суду
6. Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши зміст обвинувального акта та додатки до нього, проаналізувавши доводи клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, суд зазначає таке.
7. Виходячи зі змісту статей 110, 291, пункту третього частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд має право прийняти рішення про повернення прокурору обвинувального акта, якщо такий акт не відповідає вимогам цього Кодексу. Тобто, винятковою підставою для повернення обвинувального акта є його невідповідність вимогам закону.
Отже, оцінка змісту обвинувального акта під час підготовчого судового засідання обмежена встановленням 1) відповідності його форми і змісту вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, а також 2) наявності в ньому таких положень, які суперечать одне одному або закону та усунення яких є неможливим під час судового розгляду.
8. Перевіривши обвинувальний акт на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, суд не відшукав у формулюванні обвинувачення таких недоліків, які б свідчили про його явну (очевидну) неконкретність та, у зв`язку з цим, перешкоджали б призначенню справи до судового розгляду.
Ретельно проаналізувавши зміст обвинувального акта, суд дійшов переконання, що встановлені прокурором і викладені в цьому акті фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень є достатніми для розуміння суті висунутого обвинувачення, правової кваліфікації та реалізації обвинуваченими права на захист.
При цьому варто наголосити, що згідно з пунктом 5 частини другої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України фактичні обставини та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому обсязі, як прокурор вважає їх встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.
Доводи ж сторони захисту, які за своєю суттю є обґрунтуванням недопустимості низки доказів, зібраних у цьому кримінальному провадженні, хибної правової кваліфікації дій ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, а також недоведеності пред`явленого їм обвинувачення, хоча і є вагомими, але не можуть бути предметом оцінки на підготовчому судовому засіданні. Як роз`яснив касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17, кримінальний процесуальний закон не надає суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи правомочності перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення та зобов`язувати його змінювати цей обсяг шляхом повернення обвинувального акта, адже визначення обсягу обвинувачення належить виключно до повноважень прокурора.
9. Враховуючи, що обвинувальний акт є фінальним процесуальним документом на стадії досудового розслідування, суд також перевірив та переконався в дотриманні вимог статті 293 Кримінального процесуального кодексу України щодо надання стороні захисту копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування (том № 1
а.с. 52-59).
10. Щодо доводів захисників ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та
ОСОБА_8 про порушення правил підслідності під час здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та спірний статус речових доказів, здобутих в іншому провадженні, то суд вважає їх такими, що тягнуть за собою інші процесуальні наслідки, ніж повернення обвинувального акта прокурору, адже збирання доказів неуповноваженим органом у непередбачений кримінальним процесуальним законом спосіб може бути підставою для визнання таких доказів недопустимими за результатами судового розгляду.
11. Твердженню сторони захисту про порушення предметної підсудності та безпідставне скерування обвинувального акта до Вищого антикорупційного вже надано оцінку, зокрема, в ухвалі суду від 12 липня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та
ОСОБА_8 про направлення цього кримінального провадження для визначення підсудності до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (том № 1 а.с. 189-193).
Оцінку наведеним доводам також надала Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у своїй ухвалі від 29 липня 2024 року, з якої убачається, що Вищий антикорупційний суд є судом, встановленим законом, для розгляду цього кримінального провадження (том № 4 а.с. 44-47).
12. Виходячи з викладеного, суд висновує відсутність підстав для повернення обвинувального акта прокурору.
Керуючись статтями 291, 314, 369, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Клопотання захисників ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 62023000000000760 від 07 вересня 2023 року, - залишити без задоволення.
Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуючий суддя ОСОБА_1