Document No. 121054751

Справа № 991/7227/24

Провадження 1-кс/991/7256/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Другого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7, погоджене прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Селидове Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, та який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому старший детектив просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, але не довше строків досудового розслідування, з можливістю внесення застави у розмірі 30000000 грн. У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Клопотання обґрунтовує тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369- 2 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.09.2023 № 764-р ОСОБА_4 призначено заступником Міністра енергетики України. Відповідно до підпунктів 30, 33, 34, 43 та 44 пункту 4 Положення про Міністерство енергетики України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507, Міністерство енергетики України відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює в межах повноважень, передбачених законом, управління державними підприємствами, установами та організаціями, а також корпоративними правами держави;

- затверджує річні фінансові та інвестиційні плани, інвестиційні плани на середньострокову перспективу (три - п`ять років) державних підприємств, що належать до сфери управління Міненерго, та господарських товариств, щодо яких Міненерго здійснює функції з управління корпоративними правами держави, а також в установленому порядку здійснює контроль за виконанням зазначених планів;

- забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, організацію внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та їх здійснення на підприємствах (зокрема суб`єктах господарювання, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу держави на господарську діяльність таких суб`єктів господарювання), в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міненерго ;

- розробляє та здійснює комплекс заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міненерго ;

- здійснює методичне керівництво діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міненерго, з питань виконання ними вимог техногенної та пожежної безпеки, а також контроль за виконанням зазначених вимог

Згідно пункту 5 вищезазначеного положення, Міністерство енергетики України з метою організації своєї діяльності:, у тому числі, організовує планово-фінансову роботу в апараті Міненерго, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

Згідно наказу Міністерства енергетики України від 11.09.2023 № 276 «Про підпорядкування структурних підрозділів апарату Міністерства енергетики України та розподіл обов`язків між керівним складом Міністерства», на заступника Міністра енергетики України ОСОБА_4 покладені повноваження, зокрема щодо спрямування та координації діяльності, у тому числі, Департаменту вугільно-промислового комплексу.

Відповідно до п.п. 4 п. 9 вищевказаного наказу, заступник Міністра енергетики України ОСОБА_4, у тому числі, контролює діяльність підприємств вугільно-промислового комплексу, що належать до сфери управління Міністерства та вживає заходів щодо забезпечення ефективності їх роботи.

Тобто, заступник Міністра енергетики України ОСОБА_4 наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями у відношенні до діяльності вугледобувних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства енергетики України та наділений владою (владними повноваження) відносно керівництва таких підприємств, у тому числі щодо державних підприємств «Селидіввугілля» та « Волиньвугілля », засновником та органом управління яких є Міністерство енергетики України.

Детектив зазначає, що у лютому 2024 року радник Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_11 ініціював перед Міністерством енергетики України питання щодо можливості передачі вугільно видобувного обладнання, яке використовується на державних шахтах на території східних областей України до ДП «Волиньвугілля» з метою його збереження та забезпечення можливості використання для збільшення об`ємів видобування вугілля на шахтах, які знаходяться на території західних областей України.

Під час неодноразових зустрічей, які відбулися упродовж березня-липня 2024 року між ОСОБА_11, ОСОБА_4, виконувачем обов`язки Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_12 та довіреною особою ОСОБА_4 - ОСОБА_13 обговорювалися питання щодо можливості передачі вугільновидобувного обладнання до ДП «Волиньвугілля» та його переліку.

Детектив зазначає, що у лютому - березні 2024 року, але не пізніше 25.03.2024, ОСОБА_4 вступив у злочинну змову з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з метою одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 за передачу на зберігання з можливістю використання вугільновидобувного обладнання з шахт ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля».

Так, згідно із досягнутої між співучасниками домовленості на ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 покладалася роль пособників, а саме забезпечення комунікації з ОСОБА_11 з питань одержання від нього неправомірної вигоди та подальшу її передачу ОСОБА_15

25 березня 2024 року під час зустрічі між ОСОБА_11, ОСОБА_4 та ОСОБА_13, останній повідомив ОСОБА_11, що для позитивного вирішення питання щодо передачі обладнання до ДП «Волиньвугілля» необхідно буде надати для нього, ОСОБА_4 та ОСОБА_12 неправомірну вигоду.

18 липня 2024 року ОСОБА_13, під час обговорення з ОСОБА_11 можливості передачі вугільновидобувного обладнання з ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля», озвучив узгоджену з ОСОБА_4 умову такої передачі обладнання, а саме надання ОСОБА_11 коштів у сумі 500 000 доларів США двома частинами по 250 000 доларів США кожна.

22 липня 2024 року ОСОБА_4 шляхом надсилання повідомлення через месенджер «WhatsApp» повідомив ОСОБА_11 про необхідність зустрічі в ресторані «ВАО» на 18 годину.

Так, під час цієї зустрічі між ОСОБА_13 та ОСОБА_11 узгоджено, що неправомірна вигода у сумі 500 000 доларів США через значні розміри буде передаватися ОСОБА_11 протягом наступних 5 тижнів у частках по 100 000 доларів США щотижнево опосередковано через директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_12 .

Цього ж дня, ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_4 інформацію щодо узгодження з ОСОБА_11 порядку передачі останнім коштів у сумі 500 000 доларів США. ОСОБА_4 погодився з відповідним рішенням, проте висловив пересторогу щодо великих ризиків такого формату розрахунків.

Детектив зазначає, що на виконання злочинних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_13, 25.07.2024 довірена особа ОСОБА_11 - ОСОБА_16 в приміщенні готелю «Україна» передав ОСОБА_12 першу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.

На наступний день, тобто 26.07.2024 ОСОБА_12, виконуючи свою роль пособника, кошти, які одержав від ОСОБА_16, передав у приміщені ресторану «МОССО», у пакеті червоного кольору ОСОБА_13 .

Продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на одержання неправомірної вигоди, під час зустрічі ОСОБА_4, ОСОБА_13 та ОСОБА_11, яка відбулася 03.08.2024 у ресторані «Фабіус», ОСОБА_13, діючи з відома та за згодою ОСОБА_4, повідомив ОСОБА_11, що наступну частину неправомірної вигоди, у зв`язку із тим, що ОСОБА_12 перебуває за межами м. Києва, необхідно передати наближеній до ОСОБА_13 особі - ОСОБА_17 . Тобто, останнього також залучено до злочинної діяльності.

Так, 03.08.2024 на виконання злочинних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_13, довірена особа ОСОБА_11 - ОСОБА_16, в автотранспорті на парковці торгового центру «River Mall», передав довіреній особі ОСОБА_13 - ОСОБА_18 другу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.

Одразу після одержання другої частини неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США ОСОБА_18 поїхав на зустріч з ОСОБА_13 в ресторан «Fenix» та передав одержані від ОСОБА_16 кошти ОСОБА_13 .

Продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на одержання неправомірної вигоди, 08.08.2024 ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_11, що наступну частину неправомірної вигоди необхідно знову передати ОСОБА_18

10 серпня 2024 року довірена особа ОСОБА_11 - ОСОБА_16 передав довіреній особі ОСОБА_13 - ОСОБА_18 третю частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США, після чого одразу ОСОБА_18 поїхав на зустріч з ОСОБА_13 в ресторан «Фабіус».

Під час зустрічі ОСОБА_18 та ОСОБА_13 органом досудового розслідування їх злочинну діяльність було припинено, шляхом їх затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України. Крім того, цього ж дня, також були затримані ОСОБА_4 та ОСОБА_12 .

Таким чином, у період з 25.07.2024 по 10.08.2024 заступник Міністра енергетики України ОСОБА_4, за попередньою змовою з виконувачем обов`язки Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_18 одержали від радника Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_11 за передачу вугільновидобувного обладнання від ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля» неправомірну вигоду у загальній сумі 300 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 10.08.2024 становить 12 297 000 грн, та відповідно до п.1 примітки до ст. 368 КК України є особливо великим розміром.

11 серпня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Детектив зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Досудовим розслідуванням також встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 може здійснити спроби: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

З метою запобігання цих ризиків та забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, детектив переконаний, що найбільш дієвим запобіжним заходом застосованим до підозрюваного буде тримання під вартою, що також відповідає суспільному інтересу.

З огляду на положення ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, враховуючи майновий стан підозрюваного і його членів сім`ї, розміру неправомірної вигоди, ймовірного отримання ним коштів від керівників державних підприємств, з метою гарантування належного виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків, за твердженням детектива, доцільно під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити заставу у розмірі, який перевищує триста розмірів мінімальної заробітної плати для працездатних осіб, а саме у розмірі 30000000,00 грн. Такий розмір застави не буде завідомо непомірним для підозрюваного.

У разі внесення застави є необхідним та обґрунтованим покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені у абзаці першому та п. 2-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити. Під час розгляду клопотання надав додаткові пояснення щодо змісту та значення, долучених до клопотання документів.

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з думкою яких погодився підозрюваний ОСОБА_4, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що (1) підозра є необґрунтованою, і на її спростування необхідним є допитати як свідка ОСОБА_19 . Також зазначили, що спілкування, яке міститься в протоколах негласних слідчих (розшукових) дій не підтверджує отримання чи вимагання ОСОБА_4 коштів. Навпаки, на думку захисників, ОСОБА_11 провокував ОСОБА_4 (2) Також, не підтверджено належними та допустимими доказами наявність ризиків, які наведені у клопотанні. Так, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду не може бути визнаний доведеним, оскільки ОСОБА_4 раніше до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності не притягувався, в розшук оголошений не був. Просили врахувати, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання сім`ю, малолітню дитину, яка має інвалідність і потребує догляду. У ході проведення обшуку органом досудового розслідування не виявлено ідентифікованих коштів, які б мали значення для досудового розслідування. Водночас, вилучено кошти, які виявлені у сейфі за місцем мешкання ОСОБА_4, що належать дружині останнього. ОСОБА_4 є військовозобов`язаним, а тому з урахуванням воєнного стану обмежений у виїзді за кордон. Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування, зазначили, що як ОСОБА_4 так і інші особи, на які міг би вплинути останній, затримані, що унеможливлює їх спілкування. До того ж, розпорядженням КМУ від 12.08.2024 № 749-р ОСОБА_4 звільнено з посади заступника Міністра енергетики України. Звернули увагу, що у заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_16 зазначав відомості лише щодо ОСОБА_13, а не ОСОБА_4 . Також, на переконання сторони захисту, непідтвердженим є і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. (3) Захисники наголошували на необґрунтованості розміру застави, оскільки відсутні докази на підтвердження отримання ОСОБА_4 щомісячно коштів від керівників державних підприємств. Сторона захисту вважала, що оскільки ризик втечі є вкрай низьким, належну процесуальну поведінку підозрюваного зможе забезпечити інший більш м`який запобіжний захід. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 надав пояснення, що з серпня 2023 року працює у ДП «Селидіввугілля» спочатку на посаді заступника генерального директора з технічних питань, а з 01.08.2024 перебуває на посаді т.в.о. директора підприємства. До його посадових обов`язків, зокрема, входило забезпечення збереження, демонтаж та належний стан обладнання державного підприємства. У ДП «Селидіввугілля» наявне обладнання, яке потребує вивезення через те, що підприємство знаходиться близько до лінії ведення бойових дій. Рішення про необхідність вивезення обладнання приймав директор підприємства, про що також було зазначено, зокрема у листі Міністерства енергетики України за підписом ОСОБА_4, яке надійшло у липні 2024 року, у відповідь на запит державного підприємства. З квітня 2024 року на щоденних селекторах (нарадах) державного підприємства, які проводилися, зокрема, заступником міністра ОСОБА_4, останній наголошував на необхідності передання обладнання іншим державним підприємствам. Щодо обставин передання обладнання ДП «Селидіввугілля» саме ДП «Волиньвугілля» зазначив, що як йому відомо, ними був оплачений та наданий транспорт для перевезення такого обладнання.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити частково з таких підстав.

Встановлено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України (т. 1 а.с. 17-18).

Запобіжні заходи є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України запобіжні заходи можуть застосовуватись до особи, яка набула статусу підозрюваної або обвинуваченої у конкретному кримінальному провадженні.

У ч. 1 ст. 42 КПК України визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

З матеріалів справи встановлено, що 10.08.2024 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України (т. 1 а.с. 170-177).

11 серпня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надав неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_4 .

Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити, зокрема, такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», тому в оцінці цього питання слідчий суддя керується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ визначення «обґрунтованої підозри» надано, зокрема, у рішенні «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom», згідно з яким «…існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване», буде залежати від усіх обставин справи» [15, § 32]. Таке формулювання ЄСПЛ також підтверджено в таких рішеннях, як «Нечипорук і Йонкало проти України», «Erdagoz v. Turkey», «Labita v. Italy», «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» та доповнено вказівкою на те, що «факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи» [16, §§ 34, 36], і так само «висунення обвинувачення» [17, § 184].

На підтвердження можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення, інкримінованого йому кримінального правопорушення, до клопотання додано матеріали кримінального провадження, які досліджені у судовому засіданні, а саме копії: матеріалів, які стали підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення; розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.09.2023 № 764-р про призначення ОСОБА_4 заступником Міністра енергетики України; наказу Міністерства енергетики України «Про підпорядкування структурних підрозділів апарату Міністерства енергетики України та розподіл функціональних обов`язків між керівником складом Міністерства», згідно якого заступник Міністра енергетики України ОСОБА_4 спрямовує та координує діяльність Департаменту вугільно-промислового комплексу, Департаменту фінансів (в частині фінансового планування та аналізу у вугільно-промисловому комплексі). У сфері діяльності Міністерства: контролює діяльність підприємств, установ та організацій вугільного комплексу, що належать до сфери управління Міністерства, та господарських товариств вугільно-промислового комплексу, щодо яких Міністерство здійснює функції з управління корпоративними правами держави, щодо ефективного використання державного майна і їх майнових прав, та вживає заходів стосовно забезпечення ефективності їх роботи; протоколів від 03.08.2024, від 09.08.2024 за результатами огляду матеріалів кримінального провадження № 42023110000000353; протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відеоконтроль особи від 18.07.2024, від 22.07.2024, від 25.07.2024, від 26.07.2024, від 04.08.2024; протоколу огляду від 07.08.2024 з додатком; протоколу огляду «заявника» (свідка), ксерокопіювання коштів та їх вручення від 25.07.2024, від 03.08.2024; протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 25.07.2024, від 03.08.2024; протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме спостереження у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження від 04.08.2024, від 07.08.2024; протоколу огляду та вручення коштів від 10.08.2024; протоколів обшуку від 11.08.2024 з описом вилучених речей і документів до них; протоколів допиту свідків та інші матеріали.

Дослідивши зміст повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 11.08.2024, слідчий суддя дійшов висновку, що він відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, щодо змісту письмового повідомлення про підозру, визначеного у ст. 277 КПК України, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_4, на думку слідчого судді дослідження цих документів свідчить про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, що об`єктивно пов`язують та підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити вказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами.

Тобто, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Доводи сторони захисту щодо необізнаності ОСОБА_4 з обставинами вчиненого кримінального правопорушення, зокрема і щодо провокації з боку ОСОБА_11 спростовуються матеріалами справи, зокрема змістом розмов між ОСОБА_13, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 під час зустрічей 25.03.2024, 22.07.2024, 24.07.2024. Так, на переконання слідчого судді формат спілкування, а саме використання особами простих звернень один до одного, погодження з висловленими пропозиціями, підтверджує як те, що особи знайомі, так і те, що всі обізнані про суть розмови (т. 1 а.с. 96, 106-108, 111).

Посилання захисників щодо зазначених ОСОБА_16 у заяві про вчинення кримінального правопорушення відомостей, слідчим суддею не беруться до уваги, з урахуванням того, що заява про злочин є первинним документом, згідно з яким вносяться відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначається попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення. Тобто, вказане свідчить про те, що при проведенні досудового розслідування, слідчим (детективом) можуть бути встановлені нові/додаткові обставини, що мало місце у даному випадку (т. 1 а.с. 27-29).

Звертаю увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України слідчий суддя встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів. Однак, сторона захисту жодного доказу на спростування обґрунтованості підозри не надала.

Наданні свідком ОСОБА_19 показання не спростовують встановлені слідчим суддею обставини.

Також, слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування оцінка наявних у матеріалах провадження доказів здійснюється не в межах оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, тобто мова йде виключно про обґрунтоване припущення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування. Оскільки саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку може прийняти рішення про наявність або відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення. Тобто, доведеність обґрунтованої підозри не констатує наявність у діях підозрюваного вини у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки питання винуватості буде вирішено у судовому порядку після надходження обвинувального акту до суду.

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує детектив у клопотанні.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4, детектив послався на існування ризиків того, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, який класифікується як особливо тяжкий, корупційний злочин.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у виді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, слідчий суддя враховує, що підозрюваний має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, який дійсний до 15.01.2028, а також майновий стан останнього та членів його сім`ї (т. 1 а.с. 243-254).

Також на переконання слідчого судді обґрунтованими є і посилання на те, що займаючи посаду заступника Міністра енергетики України та у зв`язку із професійною діяльністю ОСОБА_4 міг набути широке коло зв`язків, в тому числі, і серед службових осіб державних органів, зокрема правоохоронних, які можуть бути використані з метою залишення території України.

Окрім цього слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, а саме щодо можливого одержання ОСОБА_4 у співучасті з іншими особами коштів у сумі 300 тисяч доларів США. При цьому, за матеріалами справи встановлено, що на даний час органом досудового розслідування виявлено та вилучено лише 142 тисячі доларів США, місцезнаходження інших коштів не відомо (т. 1 а.с. 195-242, 255-267).

Встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави дійти висновку про доведення існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків, та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.

При встановленні наявності цього ризику слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Встановлено, що ОСОБА_4 за час перебування на посаді заступника Міністра енергетики України може мати певні важелі випливу на осіб, що можуть бути допитані в межах даного кримінального провадження як свідки. Окрім цього, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 має довірливі відносини з іншим підозрюваним ОСОБА_13 .

Отже, незаконний вплив може стосуватись як свідків, які вже допитані, так і інших осіб, які можуть надати показання щодо важливих обставин кримінального провадження.

Також, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення скоєного у співучасті з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні, тому існують підстави вважати, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції.

Враховуючи наведене, а також обізнаність підозрюваного з вже наданими свідками показаннями, слідчий суддя вважає, доведеним ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя вважає доведеним ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так, матеріали справи містять докази, зміст яких підтверджує небезпідставність доводів детектива у клопотанні та прокурора у судовому засіданні, що спосіб вчинення кримінального правопорушення, зокрема із залученням до одержання неправомірної вигоди співучасників злочину вказує на вжиття заходів конспірації, а отже ОСОБА_4 може вжити заходів для створення штучних заходів своєї невинуватості.

Також, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, у межах досудового розслідування отримано дані, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_4 також інших кримінальних правопорушень, зокрема, в засобах масової інформації наявна інформація про зайняття ОСОБА_4 господарською діяльність на захоплених територіях України, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 268-271). Окрім цього, інший підозрюваний у цьому кримінальному провадженні у своїх показаннях зазначає про можливу причетність ОСОБА_4 до систематичного отримання неправомірної вигоди, що підтверджується протоколом допиту (т. 1 а.с. 111, 272-275).

Таким чином, у своїй сукупності наведені обставини дають підстави стверджувати про наявність ризиків втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування і суду підозрюваного ОСОБА_4, знищення та приховування ним речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливу на інших підозрюваних та свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також вчинення інших кримінальних правопорушень.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків спростовуються встановленими вище слідчим суддею обставинами.

Тому, з урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і забезпеченням належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`яти років.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; майновий стан підозрюваного (стаття 178 КПК України).

Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.

Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде дієвим для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти цим ризикам.

Надані стороною захисту матеріали, які свідчать про те, що ОСОБА_20 одружений, має малолітню дитину, яка має інвалідність, має постійне місце проживання, не спростовують встановлених вище слідчим суддею обставин, та не можуть бути підставою для застосування стосовно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків, та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Враховуючи норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким внесено зміни в ч. 5 ст. 182 КПК України, ч. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, слідчий суддя при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, застосовує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 1 січня поточного року, тобто - 3028 грн.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину. Слідчий суддя вважає, що виключність випадку обумовлюється: обставинами вчинення кримінального правопорушення, які на цей час відповідають стандарту доведення «обґрунтована підозра»; розміром неправомірної вигоди; часом вчинення злочину - період воєнного стану в Україні; вагомість встановлених ризиків. Тому, при визначенні розміру застави ОСОБА_4 наявні підстави вийти за межі максимально встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України розміру застави.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує такі відомості щодо майнового стану підозрюваного.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 на праві власності належать: квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка з кадастровим номером 1423385400:06:000:1440; гараж за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 251-253).

За відомостями з Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України ОСОБА_4 є власником автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, VIN (номер кузова): НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 254).

Також відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 встановлено, що за 2023 рік ОСОБА_4 отримав доходи у розмірі 1 205 669 грн, а також йому повернена позики у розмірі 1 749 100 грн. Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_21 задекларувала за 2023 рік доходи: заробітну плату у розмірі 2 517 960 грн, довічне грошове утримання у розмірі 400 221 грн. Окрім цього як спільну сумісну власність подружжя задекларовано грошові активи у сумі 60 000 доларів США та 357 817 грн (т. 1 а.с. 244-250).

Окрім цього, у матеріалах клопотання містяться відомості щодо можливого отримання ОСОБА_4 за час перебування на посаді заступника Міністра енгергетики України щомісячно коштів у сумі від 300 до 400 тисяч гривень від керівників державних підприємств, які займаються видобутком вугілля, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 111, 272-275).

При визначенні розміру застави слідчий суддя також враховує обставини вчинення злочину, які орган досудового розслідування вважає встановленими, а саме, що злочин вчинено ОСОБА_4 як службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

Тому, враховуючи розмір неправомірної вигоди, у тому числі і частини коштів, які не були виявленні та вилученні стороною обвинувачення, майновий стан підозрюваного, членів його родини, можливу наявність необлікованих доходів слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 25 000 000,00 гривень. Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами цього кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Окрім цього, не залишається поза увагою слідчого судді, час вчинення кримінального правопорушення, а саме у 2024 році, тобто, у період збройної агресії Російської Федерації проти України, та яким чином такі дії, зокрема, ОСОБА_4 як представника органу виконавчої влади впливає на статус держави Україна у міжнародних відносинах.

Щодо долучених стороною захисту копій іпотечного договору від 17.06.2022; додаткової угоди від 17.06.2022 № 4 до кредитного договору № 147/20 від 30.10.2020, то відповідно до щорічних декларацій за 2023 рік ОСОБА_4 та його дружини встановлено, що фінансове зобов`язання, а саме кредит за договором від 30.10.2020 сплачено у розмірі 1 958 465 грн, і розмір зобов`язання на кінець звітного періоду становить - 451 035 грн.

З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, у разі внесення застави наявні підстави покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення, а саме: прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора та суду; не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора та суду; повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну місця свого проживання, та місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_18, а також свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_16 як безпосередньо, так і через третіх осіб щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 ; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 219 КПК України, визначити строк дії ухвали про тримання під вартою до 08.10.2024, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 197 КПК України.

Також, керуючись положеннями ч. 6 ст. 182, ч. 7 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, - два місяці з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою належить задовольнити частково.

Керуючись ст. 2, 7, 9, 177, 178, 182, 183, 193-197, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Задовольнити клопотання частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 визначити до 08 жовтня 2024 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4, заставу у розмірі 25 000 000,00 (двадцять п`ять мільйонів) гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_4 .

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком на два місяці обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора та суду;

- не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора та суду;

- повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну місця свого проживання, та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_18, а також свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_16 як безпосередньо, так і через третіх осіб щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 ;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовити.

Роз`яснити підозрюваному, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого групи прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захисникам, прокурору негайно після її оголошення для відома та направити керівнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1