- Presiding judge (HACC) : Moisak S.M.
Справа № 991/3943/24
Провадження 1-кп/991/49/24
УХВАЛА
15 серпня 2024 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
обвинуваченої ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2021 року за № 52021000000000619 за обвинуваченням
ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Конотоп Сумської області, громадянки України, яка зареєстрована та фактично проживає за адерсою: АДРЕСА_1, є адвокатом, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1. Історія провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2021 року за № 52021000000000619 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України.
Ухвалою Суду від 16.05.2024 на підставі вищеназваного обвинувального акта призначено судовий розгляд.
Засобами електронного зв`язку до початку судового засідання, призначеного на 15.08.2024, прокурором до суду скеровано клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5 .
2. Доводи клопотання
Відповідно до змісту клопотання ухвалою слідчого судді від 02.02.2024 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Цією ж ухвалою визначено, що у випадку внесення застави на ОСОБА_5 строком до 30.03.2024 включно покладаються такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; 2) не відлучатись із Сумської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_6, а також будь-якими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52021000000000619 від 21.11.2021 крім своїх захисників, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду; 5) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України Сумської області паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України;
07.02.2024 за ОСОБА_5 внесено заставу у сумі 242 240 грн. За таких обставин ОСОБА_5 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави з одночасним покладенням на неї вищевказаних обов`язків.
Надалі строк дії додаткових обов`язків, покладених на ОСОБА_5 неодноразово продовжувався. Востаннє ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.06.2024 ОСОБА_5 продовжено строком на два місяці, тобто до 18.08.2024, такі обов`язки: 1) прибувати до прокурора, суду за першою вимогою; 2) не відлучатись за межі України без дозволу прокурора, суду; 3) повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_6 ; 5) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України Сумської області паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України.
Посилаючись на те, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та/або суду та ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні), продовжують існувати, прокурор зазначає про необхідність продовження обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5 .
3. Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав. Стверджував, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України. Крім цього наполягав на тому, що станом на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому існує необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала. Наполягала на тому, що воно ґрунтується тільки на припущеннях. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, за твердженням адвоката, відсутні. А тому у задоволенні клопотання прокурора просила відмовити.
Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні висловила думку про те, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає. Зазначила, що дослідженими у судовому засіданні матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій обґрунтованість підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, не підтверджується. Крім цього пояснила, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон здала до територіального підрозділу Державної міграційної служби України ще у лютому 2024 року. Підтвердила, що її донька дійсно перебуває за межами території України на навчанні. Водночас зауважила, що до доньки не їздила навіть у період коли ще не знала про існування цього кримінального провадження. Додатково пояснила, що на її майно ухвалами слідчих суддів накладено арешти. При цьому нерухоме майно, яке знаходиться у зоні бойових дій, зруйноване. За наведених обставин стверджувала, що реалізувати таке майно немає ні фактичної, ні юридичної можливості. Підсумовуючи обвинувачена зауважила, що до цього часу демонструвала належну процесуальну поведінку. За наведених обставин стверджувала, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні, а тому просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
4. Оцінка та висновки суду
Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали клопотання, Суд дійшов такого.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, в тому числі застави, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цього ч. 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Правила розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу унормовані ст. 194 КПК України. Згадана норма зобов`язує суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на вищевикладені законодавчі положення, зважаючи на особливості прядку продовження строку дії обов`язків, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5, Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені слідчим суддею ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.
Даючи оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, Суд виходить із такого.
Системний аналіз ч. 1 ст. 276, ст. 277 КПК України дає підстави для висновку, що підозра є процесуальним рішенням прокурора або слідчого (за погодженням з прокурором), що приймається під час досудового розслідування, в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства.
При повідомленні особі про підозру прокурором або слідчим (за погодженням з прокурором) має виконуватися стандарт доведення «обґрунтована підозра». Названий стандарт у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначається як наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення («Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», заява № 18731/91; «Кавала проти Туреччини», заява № 28749/18).
Зі свого боку обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (ч. 4 ст. 110 КПК України). Обвинувачення ж є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України). З моменту направлення обвинувального акта до суду закінчується стадія досудового розслідування (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).
З огляду на зазначене факт повідомлення особі про її підозру у вчиненні кримінального правопорушення не є тим самим, що і акт обвинувачення цієї особи у вчиненні такого правопорушення. Адже під час досудового розслідування, за наслідками віднайдення нових доказів, обґрунтованість підозри може бути як підтверджена, так і спростована. У випадку встановлення доказів, які спростовують обґрунтованість підозри, остання скасовується. В іншому випадку, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для обвинувачення певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, складається обвинувальний акт.
08.05.2024 обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 складений детективом та затверджений прокурором. 09.05.2024 цей обвинувальний акт був скерований до Вищого антикорупційного суду. Наразі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 перебуває на стадії судового розгляду. Триває дослідження доказів сторони обвинувачення.
За наслідками судового розгляду, з огляду на загальні засади кримінального провадження та главу 28 КПК України, буде встановлено поза розумним сумнівом винуватість чи невинуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
З огляду на це Суд, з урахуванням уже досліджених у судовому засіданні доказів сторони обвинувачення, зокрема, протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, дійшов висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень не є вочевидь необґрунтованою. Зважаючи на вказане, а також положення ч. 1 ст. 93 КПК України, яка встановлює, що суб`єктом оцінки доказів є суд, Суд визнає неспроможною позицію обвинуваченої висловлену у судовому засіданні про те, що досліджені матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій не підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України.
Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями Вищого антикорупційного суду під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 .
Розглядаючи питання наявності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Вивчивши клопотання та наявні у Суду матеріали кримінального провадження, заслухавши думки учасників судового провадження, Суд погодився з доводами прокурора щодо продовження існування ризику переховування ОСОБА_5 від суду, який на час звернення сторони обвинувачення з відповідним клопотанням не втратив своєї актуальності.
Позиція Суду щодо існування такого ризику ґрунтується, перш за все, на висунутому ОСОБА_5 обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України. Так один із згаданих злочинів, кримінальна відповідальність за який передбачена ч. 3 ст. 369 КК України, у відповідності до приписів кримінального законодавства України є тяжким та карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. При цьому згідно примітки до ст. 45 КК України згаданий злочин належить до числа корупційних, а тому до обвинуваченої не можуть бути застосовані передбачені чинним законодавством пільгові інститути звільнення від кримінальної відповідальності та покарання. А тому, у разі визнання ОСОБА_5 винною в інкримінованому злочині, остання повинна буде понести виключно реальне покарання у виді позбавлення волі.
Наведена обставина про безальтернативність та тяжкість покарання у виді позбавлення волі, на переконання Суду, може спонукати особу до переховування.
Разом з тяжкістю можливого покарання Судом беруться до уваги й інші чинники, які мають значення для підтвердження продовження існування ризику переховування, а саме:
1)відсутність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченої на території України. На підтвердження вказаної позиції Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 є розлученою. Донька обвинуваченої проживає за кордоном, про що було зазначено безпосередньо обвинуваченою у судовому засіданні. Вказана обставина, на переконання Суду, свідчить про наявність у ОСОБА_5 соціальних зв`язків в іншій країні та відсутність міцних соціальних зв`язків на території України.
2)наявність дійсного паспорта для виїзду за кордон номер НОМЕР_1 з терміном дії до 15.07.2030. Повернення такого паспорту обвинуваченій, у сукупності з тягарем можливого покарання та міцними соціальними зв`язками за межами України, значно підвищує ризик можливого її переховування від суду. Адже такий документ надає можливість безперешкодно покинути територію України навіть незважаючи на те, що в Україні введено воєнний стан.
Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності свідчать, що зазначений ризик продовжує мати місце і дотепер.
Таким чином, Судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченої від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії, покладених на неї обов`язків, спрямованих на мінімізацію такого ризику, а саме: 1) не відлучатись за межі України без дозволу прокурора, суду; 2) повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та роботи; 3) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України Сумської області паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України.
Разом з цим, враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_5 під час судового провадження, яка добросовісно використовує свої процесуальні права та виконує процесуальні обов`язки, в тому числі щодо явки за викликом до суду, Суд вважає за можливе не продовжувати обвинуваченій обов`язок «прибувати до прокурора, суду за першою вимогою». Водночас вказане не позбавляє обвинувачену обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, - прибути за викликом до прокурора, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це.
При оцінці ризику впливу на свідків Суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ба більше, на переконання Суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачена особа стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань.
Крім цього в контексті ризику тиску на свідків Суд враховує, що обвинувачена 20.05.2011 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та надавала правничу допомогу в сфері кримінального права. З 03.11.2023 є засновником Адвокатського об`єднання «ДРУЧЕНКО ТЕТЯНИ». Вказане свідчить про те, що обвинувачена протягом тривалого часу є діючим адвокатом, а тому могла здобути авторитет та налагодити товариські відносини зі службовими особами державних органів, що не виключає можливість використання нею відповідних зв`язків для впливу на свідків у кримінальному провадженні. Особливу актуальність вказані обставини мають щодо основного свідка ОСОБА_6, який є засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України, та вирок щодо якого перебуває на стадії апеляційного перегляду у Сумському апеляційному суді.
На підставі викладеного у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризику незаконного впливу на свідка у цьому кримінальному провадженні, а тому наявна правова підстава для продовження строку дії обов`язку утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_6 .
Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правової підстави для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченої від суду та ризик можливого впливу на свідків, що дає Суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії окремих обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5, про які йшлось вище. Продовження строку дії вищезгаданих обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою ОСОБА_5 з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.
Керуючись статтями 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Частково задовольнити клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2021 року за № 52021000000000619.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії покладених на неї обов`язків, а саме:
1)не відлучатись за межі України без дозволу прокурора, суду;
2)повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та роботи;
3)утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_6 ;
4)здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України Сумської області паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України;
Строк дії ухвали встановити до 15 жовтня 2024 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2021 року за № 52021000000000619.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_7