- Presiding judge (HACC) : Sikora K.O.
Справа № 991/7609/24
Провадження 1-кс/991/7641/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
підозрюваного ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_4 ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2024 року за № 42024110000000146,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1. 14 серпня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор ОСОБА_8 прохав накласти арешт на грошові кошти у сумі 9 769 020 грн, вилучені 10 серпня 2024 року під час обшуку автомобіля марки КІА Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Клопотання обґрунтоване тим, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2024 року за № 42024110000000146, за підозрою, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а також ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Прохав накласти арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Детектив ОСОБА_3 прохав задовольнити клопотання з наведених у ньому підстав. Додатково надав документи, якими обґрунтовується необхідність накладення арешту.
2.2. Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання детектива. Адвокат ОСОБА_5 зауважив на відсутність підстав для проведення невідкладеного обшуку, що свідчить про незаконність вилучення грошових коштів під час такого обшуку.
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 також заперечувала проти задоволення цього клопотання, зазначила, що її довіритель має намір надати пояснення щодо походження грошових коштів під час досудового розслідування, разом з тим, не уповноважував її на висловлення такої позиції під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає особливості розгляду та коло питань, які мають враховуватися слідчим суддею.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації, слідчий суддя має враховувати (ч. 4, 5 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- наявність достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України (спеціальна конфіскація);
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (конфіскація майна як вид покарання);
- наявність достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.3. Щодо обґрунтованості підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення
3.3.1. 11 серпня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
3.3.2. Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності наведених детективом фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування заходів забезпечення.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
Так, заступник Міністра енергетики України ОСОБА_9 в силу займаної посади був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями щодо діяльності вугледобувних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства енергетики України та наділений владою (владними повноваженнями) щодо керівництва таких підприємств, у тому числі - щодо державних підприємств «Селидіввугілля» та «Волиньвугілля», засновником та органом управління яких є Міністерство енергетики України.
За версією органу досудового розслідування, у лютому 2024 року радник Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_12 ініціював перед Міністерством енергетики України питання щодо можливості передачі вугільно-видобувного обладнання, яке використовується на державних шахтах на території східних областей України, до ДП «Волиньвугілля» з метою його збереження та забезпечення можливості використання для збільшення об`ємів видобування вугілля на шахтах, які знаходяться на території західних областей України.
Під час неодноразових зустрічей, які відбулися упродовж березня-липня поточного року між радником Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_12, заступником Міністра енергетики України ОСОБА_9, виконувачем обов`язків Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_11 та довіреною особою ОСОБА_9 - ОСОБА_10, обговорювалися питання щодо можливості передачі вугільно-видобувного обладнання до ДП «Волиньвугілля» та його переліку.
У лютому - березні поточного року (більш точна дата на цей час не встановлена, проте не пізніше 25 травня 2024 року) заступник Міністра енергетики України ОСОБА_9 вступив у злочинну змову з виконувачем обов`язки Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_11 та довіреною особою ОСОБА_9 . ОСОБА_10, з метою одержання неправомірної вигоди від радника Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_12 за передачу на зберігання, з можливістю використання вугільно-видобувного обладнання з шахт ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля».
Згідно досягнутої між співучасниками згоди на ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 покладалася роль пособників, а саме - забезпечення комунікації з ОСОБА_12 щодо одержання від нього неправомірної вигоди, одержання такої вигоди та подальшої її передачі ОСОБА_14 .
Під час зустрічі, яка відбулася між ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, 25 травня 2024 року в ресторані «ВАО» ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_12, що для позитивного вирішення питання щодо передачі обладнання до ДП «Волиньвугілля» необхідно буде надати для нього, ОСОБА_9 та ОСОБА_11, неправомірну вигоду.
Під час чергової зустрічі, яка відбулася 18 липня 2024 року у ресторані за адресою: АДРЕСА_1, довірена особа заступника Міністра енергетики України ОСОБА_9 - ОСОБА_10 під час обговорення з ОСОБА_12 можливості передачі вугільно-видобувного обладнання з ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля» озвучив узгоджену з ОСОБА_9 умову такої передачі обладнання, а саме - надання ОСОБА_12 коштів у сумі 500 000 доларів США двома частинами, по 250 000 доларів США кожна.
22 липня 2024 року ОСОБА_9 шляхом надсилання повідомлення через месенджер «WhatsApp» повідомив ОСОБА_12 про необхідність зустрічі в ресторані «ВАО» на 18 годину цього ж дня.
Під час зустрічі, яка відбулася 22 липня 2024 року у ресторані «ВАО», між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 узгоджено, що сума неправомірної вигоди у розмірі 500 000 доларів США, передбачена за передачу обладнання з ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля», через значні розміри буде передаватися ОСОБА_12 протягом наступних 5 тижнів у частках по 100 000 доларів США кожна щотижнево, через директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_11 .
Цього ж дня, у ресторані «ВАО» ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_9 про домовленість з ОСОБА_12 щодо порядку передачі останнім грошових коштів у сумі 500 000 доларів США. ОСОБА_9 погодився з відповідним рішенням, проте висловив пересторогу щодо великих ризиків такого формату розрахунків.
На виконання вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_10, 25 липня 2024 року довірена особа ОСОБА_12 - ОСОБА_15 у період часу з 14 год 47 хв до 14 год 50 хв у приміщенні готелю «Україна» за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 4, передав виконувачу обов`язків Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_11 першу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.
Наступного дня, 26 липня 2024 року о 11 год 54 хв ОСОБА_11, виконуючи роль пособника, одержані від ОСОБА_15 кошти у пакеті червоного кольору передав ОСОБА_10 у приміщені ресторану «МОССО» за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, ОСОБА_10 під час зустрічі останнього з ОСОБА_9 та ОСОБА_12, яка відбулася 03 серпня 2024 року у ресторані «Фабіус» за адресою: АДРЕСА_3, діючи з відома та за згодою ОСОБА_9, повідомив ОСОБА_12 про необхідність передачі наступної частини неправомірної вигоди наближеній до ОСОБА_10 особі - ОСОБА_16 . Таким чином, за версією досудового розслідування, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до своєї злочинної діяльності також залучили ОСОБА_4 .
03 серпня 2024 року ОСОБА_15 передав довіреній особі ОСОБА_10 - ОСОБА_4 другу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.
Одразу після одержання другої частини неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США ОСОБА_4 поїхав на зустріч з ОСОБА_10 в ресторан «Fenix», де передав ОСОБА_10 одержані від ОСОБА_15 грошові кошти.
У подальшому, 08 серпня 2024 року ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_12, що наступну (третю) частину неправомірної вигоди необхідно знову передати ОСОБА_4 .
На виконання цієї вказівки, 10 серпня 2024 року ОСОБА_15 передав довіреній особі ОСОБА_10 - ОСОБА_4 третю частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.
Одразу після одержання третьої частини неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США ОСОБА_4 поїхав на зустріч з ОСОБА_10 в ресторан «Фабіус» за адресою: АДРЕСА_3 .
Під час зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 10 серпня 2024 року органом досудового розслідування була припинена їх злочинна діяльність шляхом їх затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Крім того, цього ж дня також були затриманні ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
Отже, за версією органу досудового розслідування, упродовж 25 липня - 10 серпня 2024 року заступник Міністра енергетики України ОСОБА_9, за попередньою змовою з виконувачем обов`язків Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 одержали від радника Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_12 за передачу вугільно-видобувного обладнання від ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля» неправомірну вигоду у загальній сумі 300 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 10 серпня 2024 року становить 12 297 000 грн, та відповідно до п.1 примітки до ст. 368 КК України є особливо великим розміром.
Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_4 у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
3.3.2. Наведені у клопотанні обставини підтверджуються наданими детективом матеріалами, зокрема:
- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2023 року № 764-р «Про призначення ОСОБА_9 заступником Міністра енергетики України»;
- заявою ОСОБА_15 від 15 квітня 2024 року щодо незаконних дій ОСОБА_10 ;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_15 від 15 квітня 2024 року, від 01 серпня 2024 року та від 10 серпня 2024 року у яких зафіксовано показання останнього щодо обставин передачі ним ОСОБА_11 та ОСОБА_4 трьох частин неправомірної вигоди по 100 000 доларів США;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 25 липня 2024 року, у якому зафіксовані обставини висунення умов щодо надання неправомірної вигоди у сумі 500 000 доларів США за передачу обладнання до ДП «Волиньвугілля»;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 07 серпня 2024 року, у якому зафіксовано, зокрема, обставини передачі останнім частини неправомірної вигоди у розмірі 100 000 доларів США ОСОБА_4 ;
- протоколом від 25 липня 2024 року огляду «заявника» (свідка), ксерокопіювання грошових коштів та вручення «заявнику» (свідку) грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_15 вручено першу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США, зокрема, ідентифіковані 1000 купюр по 100 доларів США кожна;
- протоколом від 25 липня 2024 року за результатами проведення НСРД (контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту), під час якого зафіксовано факт передачі 25 липня 2024 року ОСОБА_15 ОСОБА_11 першої частини неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США;
- протоколом від 03 серпня 2024 року за результатами огляду та вручення грошових коштів залученій до проведення НСРД особі, відповідно до якого ОСОБА_15 вручено другу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США, зокрема ідентифіковані 1000 купюр по 100 доларів США кожна;
- протоколом огляду та вручення грошових коштів від 10 серпня 2024 року, відповідно до якого цього дня ОСОБА_15 вручено третю частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США, зокрема, ідентифіковані 1000 купюр по 100 доларів США кожна;
- протоколом обшуку від 10 серпня 2024 року, у якому зафіксовано результати обшуку автомобіля марки КІА Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1, у якому було виявлено три картонні ящики, у яких знаходилися грошові кошти на загальну суму 9 769 020 грн.;
- іншими матеріалами.
Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими детективом матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Цей стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою.
3.4. Щодо можливості призначення покарання у виді конфіскації майна
Детектив просив накласти арешт на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У відповідності до ч. 2 ст. 52 КК України конфіскація майна є додатковим видом покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Як передбачає ч. 6 ст. 12 КК України, особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Отже, закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість конфіскації майна у випадку засудження особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а тому наявні достатні підстави вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
3.5. Щодо належності майна та можливості його арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання
3.5.1. Детектив повідомив, зокрема, що під час зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 10 серпня 2024 року в ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 70, ОСОБА_4 вийшов з ресторану разом з невстановленою особою чоловічою статі та підійшов до автомобіля марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_2, яким він приїхав на зустріч.
Потім ОСОБА_4 вивантажив з автомобіля марки Toyota Camry три картонні ящики, які передав невстановленій особі чоловічої статі, який, в свою чергу, завантажив ці ящики в автомобіль марки KIA Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Після цього ОСОБА_4 повернувся у ресторан, а невстановлена особа чоловічої статі сіла в автомобіль марки KIA Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1, виїхала з парковки та вирушила у напрямку міста Києва.
Надалі вказаний автомобіль марки KIA Sportage був зупинений, детективами встановлено, що користувачем автомобіля є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з невідкладним випадком, а саме: необхідністю врятування майна - предмету неправомірної вигоди, було проведено обшук автомобіля марки KIA Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1, у ході якого було виявлено три картонні ящики, у яких знаходилися грошові кошти на загальну суму 9 769 020 грн. Саме ці ящики передавалися ОСОБА_4 . ОСОБА_6 .
Також встановлено, що автомобіль належить на праві власності ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_3 .
У зв`язку з тим, що грошові кошти передавалися ОСОБА_4, перебували у його володінні, детектив наполягав на існуванні обґрунтованих підстави вважати, що вказані грошові кошти належать йому.
Слідчий суддя погоджується із доводами детектива, що оскільки ОСОБА_4 є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, його майно за вироком суду може бути конфісковано, а тому наявні підстави для арешту грошових коштів на загальну суму 9 769 020 грн з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
3.6. Щодо наявності підстав для накладення арешту з метою спеціальної конфіскації
3.6.1. Оцінюючи доводи детектива про накладення арешту на грошові кошти з метою забезпечення спеціальної конфіскації, слідчий суддя виходить з правової природи цього інституту.
Згідно з приписами ст. 92-1, 92-2 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна та застосовується у разі, якщо вони:
- одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
- призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
- були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
- були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Відповідно до ч. 2 ст. 96-2 КК України у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно.
3.6.2. Слідчий суддя враховує доводи детектива у частині того, що на момент розгляду цього клопотання органом досудового розслідування виявлено та вилучено лише 142 тисячі доларів США з переданих 300 тисяч доларів США, місцезнаходження інших коштів не відомо. При цьому 200 тисяч доларів США передавалися безпосередньо ОСОБА_4 .
У зв`язку з цим, слідчий суддя погоджується з тим, що є обґрунтовані підстави вважати, що грошові кошти загальною сумою 9 769 020 грн, які були передані ОСОБА_4 . ОСОБА_6 та у подальшому вилучені під час проведення обшуку автомобіля марки KIA Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1, або частина з них (близько 6 500 000 гривень, місцезнаходження яких на даний час не встановлено) можуть бути предметом кримінального правопорушення, або одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.
Окремо слідчий суддя зазначає, що при виявленні та вилученні рухомих речей, які не підлягають державній реєстрації, має враховуватися дія презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю corpus possessionis); спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (рішення суду щодо визнання права власності за іншою особою, письмові докази, дата складання, яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); показання свідків та пояснення зацікавлених осіб за умови обов`язкової письмової форми правочину не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування зазначеної презумпції; пояснення сторін оцінюються у співставленні із фактичними обставинами та наданими доказами.
Враховуючи встановлені обставини кримінального провадження та мету, з якою звернувся детектив для накладення арешту на грошові кошти, що знаходились у фактичному володінні підозрюваного, і які він передав третій особі, за відсутності беззаперечних доказів на спростування презумпції власності, слідчий суддя вважає застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на цій стадії обґрунтованим та виправданим.
3.7. Щодо співмірності втручання у право власності
3.7.1. Як вже зазначала слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідуються у межах цього кримінального провадження, доводи прокурора про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
3.7.2. Зазначене у клопотанні майно належить до переліку майна, на яке може бути накладено арешт (ч. 10 ст. 170 КПК України).
3.7.3. Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.
3.7.4. Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
На підставі викладеного, керуючись ст. 132, 170, 172, 173, 175, 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання - задовольнити.
2. Накласти арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання на майно, яке було вилучене 10 серпня 2024 року під час обшуку автомобіля марки KIA Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1, а саме:
- грошові кошти у сумі 9 769 020 грн.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1