- Presiding judge (HACC): Sikora K.O.
Справа № 991/7612/24
Провадження 1-кс/991/7644/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
підозрюваного ОСОБА_4,
його захисника адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2024 року за № 42024110000000146,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1. 14 серпня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, в якому детектив прохав накласти арешт на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_4, яке було вилучено під час проведення затримання та обшуку ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, а саме на:
- блокнот в обкладинці синього кольору «MontBlanc» з написом «made in Italy»;
- мобільний телефон Iphone 15 Pro Мax з сім картою;
- мобільний телефон Iphone 15 Pro, IMEI: НОМЕР_1 .
Клопотання обґрунтоване тим, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2024 року за № 42024110000000146, за підозрою, зокрема, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
У зв`язку з викладеним детектив просив накласти арешт на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та збереження речових доказів.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. У судовому засіданні детектив клопотання підтримав з викладених у ньому мотивів та уточнив, що метою накладення арешту є виключно збереження речових доказів.
2.2. Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення цього клопотання. Захисник вказав про можливість огляду телефонів за участі підозрюваного, позаяк є ризик втручання детективів у приватне життя його підзахисного.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя має враховувати (ч. 3 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.3. Щодо обґрунтованості підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення
3.3.1. 11 серпня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
3.3.2. Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності наведених детективом фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування заходів забезпечення.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
Так, заступник Міністра енергетики України ОСОБА_7 в силу займаної посади був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями щодо діяльності вугледобувних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства енергетики України та наділений владою (владними повноваженнями) щодо керівництва таких підприємств, у тому числі - щодо державних підприємств «Селидіввугілля» та «Волиньвугілля», засновником та органом управління яких є Міністерство енергетики України.
За версією органу досудового розслідування, у лютому 2024 року радник Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_8 ініціював перед Міністерством енергетики України питання щодо можливості передачі вугільно-видобувного обладнання, яке використовується на державних шахтах на території східних областей України, до ДП «Волиньвугілля» з метою його збереження та забезпечення можливості використання для збільшення об`ємів видобування вугілля на шахтах, які знаходяться на території західних областей України.
Під час неодноразових зустрічей, які відбулися упродовж березня-липня поточного року між радником Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_8, заступником Міністра енергетики України ОСОБА_7, виконувачем обов`язків Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_9 та довіреною особою ОСОБА_7 - ОСОБА_10, обговорювалися питання щодо можливості передачі вугільно-видобувного обладнання до ДП «Волиньвугілля» та його переліку.
У лютому - березні поточного року (більш точна дата на цей час не встановлена, проте не пізніше 25 травня 2024 року) заступник Міністра енергетики України ОСОБА_7 вступив у злочинну змову з виконувачем обов`язки Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_9 та довіреною особою ОСОБА_7 . ОСОБА_10, з метою одержання неправомірної вигоди від радника Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_8 за передачу на зберігання, з можливістю використання вугільно-видобувного обладнання з шахт ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля».
Згідно досягнутої між співучасниками згоди на ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 покладалася роль пособників, а саме - забезпечення комунікації з ОСОБА_8 щодо одержання від нього неправомірної вигоди, одержання такої вигоди та подальшої її передачі ОСОБА_12 .
Під час зустрічі, яка відбулася між ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_10, 25 травня 2024 року в ресторані «ВАО» ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_8, що для позитивного вирішення питання щодо передачі обладнання до ДП «Волиньвугілля» необхідно буде надати для нього, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, неправомірну вигоду.
Під час чергової зустрічі, яка відбулася 18 липня 2024 року у ресторані за адресою: АДРЕСА_2, довірена особа заступника Міністра енергетики України ОСОБА_7 - ОСОБА_10 під час обговорення з ОСОБА_8 можливості передачі вугільно-видобувного обладнання з ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля» озвучив узгоджену з ОСОБА_7 умову такої передачі обладнання, а саме - надання ОСОБА_8 коштів у сумі 500 000 доларів США двома частинами, по 250 000 доларів США кожна.
22 липня 2024 року ОСОБА_7 шляхом надсилання повідомлення через месенджер «WhatsApp» повідомив ОСОБА_8 про необхідність зустрічі в ресторані «ВАО» на 18 годину цього ж дня.
Під час зустрічі, яка відбулася 22 липня 2024 року у ресторані «ВАО», між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 узгоджено, що сума неправомірної вигоди у розмірі 500 000 доларів США, передбачена за передачу обладнання з ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля», через значні розміри буде передаватися ОСОБА_8 протягом наступних 5 тижнів у частках по 100 000 доларів США кожна щотижнево, через директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_9 .
Цього ж дня, у ресторані «ВАО» ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_7 про домовленість з ОСОБА_8 щодо порядку передачі останнім грошових коштів у сумі 500 000 доларів США. ОСОБА_7 погодився з відповідним рішенням, проте висловив пересторогу щодо великих ризиків такого формату розрахунків.
На виконання вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_10, 25 липня 2024 року довірена особа ОСОБА_8 - ОСОБА_13 у період часу з 14 год 47 хв до 14 год 50 хв у приміщенні готелю «Україна» за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 4, передав виконувачу обов`язків Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_9 першу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.
Наступного дня, 26 липня 2024 року о 11 год 54 хв ОСОБА_9, виконуючи роль пособника, одержані від ОСОБА_13 кошти у пакеті червоного кольору передав ОСОБА_10 у приміщені ресторану «МОССО» за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім того, ОСОБА_10 під час зустрічі останнього з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яка відбулася 03 серпня 2024 року у ресторані «Фабіус» за адресою: АДРЕСА_1, діючи з відома та за згодою ОСОБА_7, повідомив ОСОБА_8 про необхідність передачі наступної частини неправомірної вигоди наближеній до ОСОБА_10 особі - ОСОБА_14 . Таким чином, за версією досудового розслідування, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до своєї злочинної діяльності також залучили ОСОБА_4 .
03 серпня 2024 року ОСОБА_13 передав довіреній особі ОСОБА_10 - ОСОБА_4 другу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.
Одразу після одержання другої частини неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США ОСОБА_4 поїхав на зустріч з ОСОБА_10 в ресторан «Fenix», де передав ОСОБА_10 одержані від ОСОБА_13 грошові кошти.
У подальшому, 08 серпня 2024 року ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_8, що наступну (третю) частину неправомірної вигоди необхідно знову передати ОСОБА_4 .
На виконання цієї вказівки, 10 серпня 2024 року ОСОБА_13 передав довіреній особі ОСОБА_10 - ОСОБА_4 третю частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США.
Одразу після одержання третьої частини неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США ОСОБА_4 поїхав на зустріч з ОСОБА_10 в ресторан «Фабіус» за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 10 серпня 2024 року органом досудового розслідування була припинена їх злочинна діяльність шляхом їх затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Крім того, цього ж дня також були затриманні ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .
Отже, за версією органу досудового розслідування, упродовж 25 липня - 10 серпня 2024 року заступник Міністра енергетики України ОСОБА_7, за попередньою змовою з виконувачем обов`язків Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 одержали від радника Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_8 за передачу вугільно-видобувного обладнання від ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля» неправомірну вигоду у загальній сумі 300 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 10 серпня 2024 року становить 12 297 000 грн, та відповідно до п.1 примітки до ст. 368 КК України є особливо великим розміром.
Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_4 у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
3.3.2. Наведені у клопотанні обставини підтверджуються наданими детективом матеріалами, зокрема:
- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2023 року № 764-р «Про призначення ОСОБА_7 заступником Міністра енергетики України»;
- заявою ОСОБА_13 від 15 квітня 2024 року щодо незаконних дій ОСОБА_10 ;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_13 від 15 квітня 2024 року, від 01 серпня 2024 року та від 10 серпня 2024 року у яких зафіксовано показання останнього щодо обставин передачі ним ОСОБА_9 та ОСОБА_4 трьох частин неправомірної вигоди по 100 000 доларів США;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 25 липня 2024 року, у якому зафіксовані обставини висунення умов щодо надання неправомірної вигоди у сумі 500 000 доларів США за передачу обладнання до ДП «Волиньвугілля»;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 07 серпня 2024 року, у якому зафіксовано, зокрема, обставини передачі останнім частини неправомірної вигоди у розмірі 100 000 доларів США ОСОБА_4 ;
- протоколом від 25 липня 2024 року огляду «заявника» (свідка), ксерокопіювання грошових коштів та вручення «заявнику» (свідку) грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_13 вручено першу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США, зокрема, ідентифіковані 1000 купюр по 100 доларів США кожна;
- протоколом від 25 липня 2024 року за результатами проведення НСРД (контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту), під час якого зафіксовано факт передачі 25 липня 2024 року ОСОБА_13 ОСОБА_9 першої частини неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США;
- протоколом від 03 серпня 2024 року за результатами огляду та вручення грошових коштів залученій до проведення НСРД особі, відповідно до якого ОСОБА_13 вручено другу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США, зокрема ідентифіковані 1000 купюр по 100 доларів США кожна;
- протоколом огляду та вручення грошових коштів від 10 серпня 2024 року, відповідно до якого цього дня ОСОБА_13 вручено третю частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США, зокрема, ідентифіковані 1000 купюр по 100 доларів США кожна;
- протоколом від 10-11 серпня 2024 року затримання ОСОБА_4, у якому, зокрема, відображено виявлення та вилучення речей, а саме:
а) блокноту в обкладинці синього кольору «MontBlanc» з написом «made in Italy»;
b) мобільного телефону Iphone 15 Pro Мax з сім картою;
c) мобільного телефону Iphone 15 Pro, IMEI: НОМЕР_1 ;
- іншими матеріалами.
Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими детективом матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Цей стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою.
3.4. Щодо підстав для арешту майна
Відповідно до протоколу від 10-11 серпня 2024 року про затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, було затримано ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Під час затримання у ОСОБА_4 було віднайдено та вилучено речі, а саме:
- блокнот в обкладинці синього кольору «MontBlanc» з написом «made in Italy»;
- мобільний телефон Iphone 15 Pro Мax з сім картою;
- мобільний телефон Iphone 15 Pro, IMEI: НОМЕР_1 .
Зокрема, мобільний телефон Iphone 15 Pro Мax з сім картою було вилучено у заблокованому вигляді, позаяк ОСОБА_4 відмовився добровільно надавати пароль від системи логічного захисту.
Мобільний телефон Iphone 15 Pro, IMEI: НОМЕР_1 було вилучено у розблокованому вигляді, але ОСОБА_4 відмовився надати пароль від системи логічного захисту.
У блокноті в обкладинці синього кольору «MontBlanc» з написом «made in Italy» детективом виявлено записи, здійснені упродовж 03 липня 2024 року - 09 серпня 2024 року. Зокрема, на сторінці, датованій «02.08.2024» під №6 міститься напис «ПАША - набрать».
Постановою детектива від 14 серпня 2024 року було призначене експертне дослідження мобільного телефону Iphone 15 Pro Мax з сім картою.
Детектив просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
Враховуючи приписи ч. 1, 2 ст. 168 КПК України, вилучення майна може здійснюватися під час законного затримання особи у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Слідчий суддя дійшла висновку, що вказані блокнот на мобільні телефони можуть бути використані як докази у межах цього кримінального провадження.
Так, у блокноті ОСОБА_4 можуть бути зафіксовані записи, зміст яких є предметом досудового розслідування у цьому провадженні.
На вилучених мобільних телефонах, до яких ОСОБА_4 не надав паролі до систем логічного захисту, може бути зафіксована інформація щодо ймовірного вчинення кримінального правопорушення, що зумовлює експертне дослідження телефону мобільного Iphone 15 Pro Мax з сім картою, а також необхідність подолання систем логічного захисту таких мобільних телефонів задля дослідження їх вмісту на предмет наявності інформації, що має доказове значення для цього кримінального провадження.
За таких обставин, слідчий суддя встановила підстави для накладення арешту на перелічене майно з метою збереження речових доказів.
3.5. Щодо співмірності втручання у право власності
3.5.1. Як вже зазначала слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи детектива про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
3.5.2. Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для власника.
3.5.3. Наведене у клопотанні майно належить до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 132, 170, 172, 173, 175, 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання - задовольнити.
2. Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, яке належить ОСОБА_4, а саме:
- блокнот в обкладинці синього кольору «MontBlanc» з написом «made in Italy»;
- мобільний телефон Iphone 15 Pro Мax з сім картою;
- мобільний телефон Iphone 15 Pro, IMEI: НОМЕР_1 .
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1