- Presiding judge (HACC) : Sikora K.O.
Справа № 991/7653/24
Провадження 1-кс/991/7686/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 грудня 2021 року за № 52021000000000574,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1. 15 серпня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому детектив просив накласти арешт на майно ОСОБА_5, вилучене 14 серпня 2024 року під час його затримання у порядку п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, а саме на:
- грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) Євро;
- мобільний телефон Motorola One 5 G ace чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 із сім-карткою.
Клопотання обґрунтоване тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 грудня 2021 року за № 52021000000000574, у межах якого 14 серпня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Детектив просив накласти арешт на майно з метою (1) забезпечення збереження речових доказів (мобільний телефон) та (2) забезпечення конфіскації майна як виду покарання (грошові кошти), пославшись на існування ризику його втрати, знищення, використання чи перетворення.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Під час судового засідання детектив ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому підстав, прохав його задовольнити.
2.2. Власник майна ОСОБА_5 не прибув у судове засідання, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 двічі звертався до слідчого судді з клопотаннями про відкладення судового засідання, перше з цих клопотань було задоволено.
Також представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 22 серпня 2024 року звернувся до суду з запереченнями на клопотання детектива про накладення арешту на майно, у яких зауважив на придбанні ОСОБА_5 мобільного телефону 03 лютого 2024 року, тобто через три роки після подій, які фігурують у повідомленні про підозру ОСОБА_5 . Отже, адвокат вважав, що телефон не містить жодної доказової інформації у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 грудня 2021 року за № 52021000000000574, тому накладення на нього арешту є безпідставним. Також наголошував на тому, що це вже другий мобільний телефон, вилучений у його клієнта, починаючи з травня 2023 року.
Щодо можливості накладення арешту на грошові кошти адвокат ОСОБА_6 наголосив, що вони належіть на праві власності іншій особі - ОСОБА_7, що підтверджується розпискою від 13 серпня 2024 року. Отже, на переконання представника власника майна, на грошові кошти у розмірі 10 000,00 євро не може бути накладений арешт, позаяк вони не належать ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття власника майна та його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про арешт.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку детектива, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя має враховувати (ч. 3, 5 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України (забезпечення збереження речових доказів);
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (забезпечення збереження речових доказів);
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (забезпечення конфіскації майна як виду покарання);
- наявність достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (забезпечення конфіскації майна як виду покарання);
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.3. Обставини, встановлені слідчим суддею
3.3.1. 14 серпня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Цього ж дня ОСОБА_5 затримано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України. У ході затримання проведено особистий обшук і вилучено речі - мобільний телефон і грошові кошти, які є предметом цього клопотання.
3.3.2. Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності наведених детективом фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування заходів забезпечення.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» віднесено до суб`єктів господарювання державного сектору економіки, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50%. Також, це товариство входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2020 року № 162-р, рішення наглядової ради АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», зафіксованого у протоколі від 04 березня 2020 року № 3/2020 та наказу від 16 квітня 2020 року ОСОБА_8 із 17 квітня 2020 року було призначено генеральним директором АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО».
Упродовж 24 листопада 2020 року - 24 січня 2023 року ОСОБА_8, який в силу виконання обов`язків Генерального директора АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, що зумовлює наявність у нього статусу службової особи, діючи умисно та всупереч державним інтересам у вигляді ефективного використання фінансових ресурсів підприємства та забезпечення прибутковості діяльності державних підприємств, шляхом зловживання службовим становищем з метою обернення фінансових ресурсів на власну користь та на користь учасників злочинної змови для задоволення корисливих інтересів, у порушення вимог чинного законодавства, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, організував вчинення злочинів та керував їх підготовкою та вчиненням, утворивши при цьому організовану групу, роль співорганізатора у якій зайняв ОСОБА_5, який здійснював фактичне управління ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ» та залучив до вчинення злочину ОСОБА_9, директора ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА», з яким підтримував давні дружні стосунки.
За версією досудового розслідування, до складу організованої групи, окрім ОСОБА_8, також увійшли директор з загальних питань АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» ОСОБА_10 та начальник управління матеріально-технічного постачання АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» ОСОБА_11 .
Зокрема, у травні-червні 2021 року ці особи об`єднались у внутрішньо стійке об`єднання, яке було попередньо утворене з метою скоєння низки злочинів, що потребували ретельної підготовки, вчинили заволодіння грошовими коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в складі організованої групи в особливо великих розмірах.
Злочинним планом передбачалось завищення очікуваної вартості предметів публічних закупівель та формування моделей штучного обмеження допуску до участі у цих процедурах інших (непідконтрольних) суб`єктів господарювання.
Так, члени організованої групи ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 заволоділи коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у розмірі 11 126 652,90 грн, що становить суму різниць у вартості поставленого товару, що був сплачений АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», тобто 7 815 553,54,38 грн та 3 311 099,36 грн за договорами поставки від 25 травня 2021 року № Ц9354 та від 27 вересня 2021 року № Ч5360, укладених із ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА» на постачання лічильників у порівнянні з ринковими цінами.
Також, члени організованої групи, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_9, за твердженням органу досудового розслідування, вчинили незакінчений замах на заволодіння коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у розмірі 9 193 127,80 грн з ПДВ, що становить суму різниць у вартості непоставленого на адресу АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» товару за договорами поставки, укладеними із ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА» від 25 травня 2021 року № Ц9354 та від 27 вересня 2021 року № Ч5360, тобто 3 281 332,68 грн з ПДВ та 3 899 754,00 грн з ПДВ відповідно, із врахуванням різниці вартості поставленого товару за видатковими накладними від 21 лютого 2022 року № ЭН-0000371 та від 21 лютого 2022 року № ЭН-0000372 АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у порівнянні із ринковою вартістю.
Разом з тим, за версією органу досудового розслідування, члени організованої групи ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 заволоділи коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у розмірі 1 275 655,80 грн з ПДВ, що є різницею між вартістю товару, придбаного ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ» та ТОВ «УКРАЇНСЬКО-ЄВРОПЕЙСЬКА АГРОКОМПАНІЯ», що фактично контролювались ОСОБА_5, у виробника - ТОВ «ЕЛІЗ», та іншого постачальника - ТОВ «ДІП СЕРВІС+», і вартістю товару, а саме - трансформаторів, реалізованих ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ» до АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» відповідно до договору поставки від 04 жовтня 2021 року №Ч5656.
Також, у органу досудового розслідування є підозра, що члени організованої групи, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 вчинили незакінчений замах на заволодіння коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у сумі 111 062 6426,06 грн з ПДВ на підставі договору поставки трансформаторів від 04 жовтня 2021 року № Ч5656, укладеного із ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ», яка фактично контролювались ОСОБА_5 .
Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_5 у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою, а також у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою.
3.3.3. Наведені у клопотанні обставини підтверджуються наданими детективом матеріалами, зокрема:
- висновками експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 28 червня 2024 року № СЕ-19/119-24/7778-ЕК та від 18 липня 2024 року № СЕ-19/119-24/10322-ЕК;
- протоколом додаткового огляду від 17 липня 2024 року телефону Samsung Galaxy A71, вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8, у якому міститься спілкування останнього, зокрема, щодо завищення вартості трансформаторів;
- протоколом додаткового огляду від 05 серпня 2024 року телефону Samsung Galaxy A71, вилученого під час обшуку 27 травня 2023 року за місцем проживання ОСОБА_8, у якому зафіксовано спілкування ОСОБА_8, зокрема, із ОСОБА_5 щодо постачання лічильників від ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА» та прийняття їх на відповідальне зберігання до оголошення тендеру, а також, обговорення ОСОБА_8 із ОСОБА_9 постачання лічильників від ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА»;
- договором поставки № Ч5656 від 04 жовтня 2021 року, укладеним між АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» і ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ», предметом якого було постачання трансформаторів, та специфікацією до нього.
Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими детективом матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Цей стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою.
3.4. Щодо можливості призначення покарання у виді конфіскації майна
Детектив просив накласти арешт на майно - грошові кошти у розмірі 10 000,00 євро з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У відповідності до ч. 2 ст. 52 КК України конфіскація майна є додатковим видом покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Як передбачає ч. 6 ст. 12 КК України, особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Отже, закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість конфіскації майна у випадку засудження особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а тому наявні достатні підстави вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
3.5. Щодо належності грошових коштів
3.5.1. Детектив, серед іншого, просив накласти арешт на грошові кошти, вилучені у ОСОБА_5 під час затримання останнього, що було оформлено протоколом затримання від 14 серпня 2024 року.
Слідчий суддя дійшла висновку, що вказані грошові кошти належні ОСОБА_5, позаяк вони були вилучені безпосередньо у нього і під час їх вилучення останній не надав жодних зауважень.
За таких обставин до зазначеного майна може бути застосована конфіскація майна як вид покарання.
Разом з тим, слідчий суддя відхиляє доводи представника власника адвоката ОСОБА_6 з приводу належності таких грошових коштів третій особі - ОСОБА_7 .
Так, при розгляді питання про арешт суд не вправі визначати право власності за будь-якою особою, а спір про належність речей вирішується в порядку цивільного судочинства (постанова ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі №676/2199/19). Натомість, на підставі фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, перевіряються відомості про належність особі майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
При виявленні та вилученні рухомих речей, які не підлягають державній реєстрації, має враховуватися дія презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю corpus possessionis); спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (рішення суду щодо визнання права власності за іншою особою, письмові докази, дата складання яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); показання свідків та пояснення зацікавлених осіб за умови обов`язкової письмової форми правочину не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування зазначеної презумпції; пояснення сторін оцінюються у співставленні із фактичними обставинами та наданими доказами.
Враховуючи встановлені обставини кримінального провадження та мету, з якою звернувся детектив для накладення арешту на грошові кошти, за відсутності беззаперечних доказів на спростування презумпції права власності, слідчий суддя вважає застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на цій стадії обґрунтованим та виправданим. А тому, на даному етапі кримінального провадження, слід накласти арешт на зазначені детективом грошові кошти у сумі 10 000,00 євро.
3.6. Щодо можливості накладення арешту з метою збереження речових доказів
3.6.1. 14 серпня 2024 року у пішохідній зоні у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1, керуючись ст. 208 КПК України, детективи НАБУ затримали ОСОБА_5 . Під час затримання ОСОБА_5 у останнього було виявлено мобільний телефон Motorola One 5 G ace чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 із сім-карткою.
Наступного дня, 15 серпня 2024 року постановою детектива зазначений телефон був визнаний речовим доказом.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
Оскільки ОСОБА_5 у межах цього кримінального провадження було висунуто підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, викладені обставини переконують слідчого суддю у тому, що зазначений телефон відповідає критеріям речових доказів, адже може містити інформацію щодо обставин ймовірного вчинення кримінального правопорушення, зокрема, електронні документи, листування та інші способи контактування підозрюваного з іншими підозрюваними чи особами, причетність до кримінального провадження яких встановлюється.
Викладене свідчить, що зазначене майно, вилучене під час затримання ОСОБА_5, може бути використане як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, зокрема події кримінального правопорушення, обставин його вчинення, кола осіб, залучених до вчинення кримінального правопорушення.
3.6.2. Відповідно до ч. 1 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому, зокрема, ст. 208 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків (1) коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або (2) якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також (3) якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
У судовому засіданні детектив пояснив, що наявні підстави для проведення експертного дослідження телефону, копіювання його вмісту, відновлення видаленої інформації. Також послався на намір призначити експертизу найближчим чином. Таким чином, орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення мобільного телефона.
Слідчий суддя критично сприймає доводи представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 щодо придбання підозрюваним ОСОБА_5 мобільного телефону лише у лютому 2024 року, оскільки сучасні технології, які використовуються у терміналах систем мобільного зв`язку, дозволяють копіювати інформацію з одного пристрою на інший, а також використовувати хмарні сховища.
3.7. Щодо співмірності втручання у право власності
3.7.1. Як вже зазначала слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи детектива про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Запропонований детективом спосіб арешту майна у вигляді заборони володіти, користуватися та розпоряджатися ним релевантний потребам досудового розслідування у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
3.7.2. Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
3.7.3. Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
За таких обставин клопотання детектива є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання - задовольнити.
2. Накласти арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування) на майно ОСОБА_5, а саме:
- грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) Євро, з метою конфіскації майна як виду покарання.
3. Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів (шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування) на майно ОСОБА_5, а саме:
- мобільний телефон Motorola One 5 G ace чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 із сім-карткою, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1