- Presiding judge (HACC): Dubas V.M.
- Judge (HACC): Dubas V.M.
Справа №991/2025/24
Провадження 4-с/991/3/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
ОКРЕМА ДУМКА
судді Дубаса В.М.
до ухвали від 26.08.2024
про часткове задоволення скарги на дії державного виконавця
26 серпня 2024 року м. Київ
1. Стислий зміст судового рішення.
19.08.2024 до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) надійшла скарга представника ОСОБА_1 ? адвоката Жогіної Олени Олександрівни - на дії/бездіяльність органу примусового виконання в порядку статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) із такими вимогами: «1) визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Диких Олексія Олександровича щодо залишення (незняття) арешту, накладеного на рахунок «ПЕНСІЙНИЙ 24» НОМЕР_1, відкритого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (МФО 322669) для зарахування пенсійних виплат у виконавчому провадженні НОМЕР_4; 2) скасувати постанову заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Диких Олексія Олександровича від 17 червня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_4 в частині накладення арешту на пенсійний картковий рахунок «ПЕНСІЙНИЙ 24» НОМЕР_1, відкритого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (МФО 322669) для зарахування пенсійних виплат та зняти арешт з даного банківського рахунку», для розгляду якої на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 визначена колегія суддів ВАКС у складі головуючої судді Крикливої Т.Г., суддів Дубаса В.М. і Танасевич О.В.
20.08.2024 через перебування судді Танасевич О.В. у відпустці така на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями замінена на суддю Білоус І.О.
26.08.2024 ухвалою колегії суддів ВАКС в цій справі задоволено частково скаргу представника боржника ОСОБА_1 ? адвоката Жогіної О.О., зобов`язано заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Диких О.О. зняти арешт, накладений постановою від 17.06.2024 у межах виконавчого провадженні НОМЕР_4, з грошових коштів, які мають статус пенсійних виплат на картковому рахунку « ПЕНСІЙНИЙ 24 » НОМЕР_1, відкритий на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в АТ «Державний ощадний банк України» (МФО 322669), у задоволенні решти вимог відмовлено.
2. Обґрунтування незгоди з судовим рішенням.
2.1. Із вищенаведеною ухвалою колегії суддів від 26.08.2024 я не погоджуюсь, а тому на підставі частини 3 статті 35 ЦПК вважаю за необхідне висловити окрему думку.
2.2. Перш за все зазначу, що поза увагою інших членів колегії суддів залишились такі обставини:
05.09.2022 рішенням колегії суддів ВАКС у складі головуючого судді Хамзіна Т.Р., суддів Мойсака С.М. і Михайленко В.В. в цивільній справі №991/1786/22 частково задоволено позов Держави в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів у сумі 3 287 497,27 грн., визнано необґрунтованими активи ОСОБА_1 у виді грошових коштів в розмірі 2 300 800 (два мільйони триста тисяч вісімсот) гривень та 35 481,42 (тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят один 0-42) доларів США, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 2 300 800 (два мільйони триста тисяч вісімсот) гривень та 35 481,42 (тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят один 0-42) доларів США. Як зазначено в рішенні суду, такі кошти на той час перебували на певних рахунках ОСОБА_1 у АТ «Перший український міжнародний банк».
29.03.2023 постановою колегії суддів Апеляційної палати (АП) ВАКС у складі головуючого судді Семенникова О.Ю., суддів Калугіноі І.О. і Михайленка Д.Г. залишено без задоволення апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Старости І.І., і рішення ВАКС від 05.09.2022 залишено без змін.
24.01.2024 постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у складі судді-доповідача Петрова Є. В., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В.В., Сердюка В. В. залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, рішення ВАКС від 05.09.2022 та постанову АП ВАКС від 29.03.2024 залишені без змін, поновлено виконання рішення ВАКС від 05.09.2022.
26.04.2024 заочним рішенням колегії суддів ВАКС у складі головуючої судді Олійник О.В., суддів Саландяк О.Я і Широкої К.Ю. в цивільній справі №991/2025/24 задоволено позов Держави в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активами та стягнення в дохід держави грошових коштів, визнано необґрунтованими активами ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 399 070 (триста дев`яносто дев`ять тисяч сімдесят) гривень 06 копійок та 314 (триста чотирнадцять) доларів США 43 центи, що отримані як доходи від розміщення на депозитних рахунках у АТ «Перший український міжнародний банк» грошових коштів, що визнані необґрунтованими активами рішенням ВАКС від 05.09.2022 у справі №991/1786/22, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 399 070 (триста дев`яносто дев`ять тисяч сімдесят) гривень 06 копійок та 314 (триста чотирнадцять) доларів США 43 центи.
Відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення, що кореспондується із статтею 2 ЦПК, згідно з якою завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення.
Статтею 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
У цій справі колегія суддів не досліджувала питання причин невиконання вищезазначених судових рішень ВАКС в справах №№991/1786/22 і 991/2025/24 ОСОБА_1, які стосувались коштів такого, розміщених на рахунках АТ «Перший український міжнародний банк», що фактично сприяло його ухиленню від обов`язковості судових рішень, хоча зрозуміло, що у разі їх належного виконання були би закінчені усі наявні щодо цієї особи виконавчі провадження, що обумовило б відсутність предмету оскарження.
2.3. Згідно із статтею 447 ЦПК, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.
При цьому статтею 449 ЦПК визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
В цьому випадку в скарзі зокрема було зазначено таке:
«05 червня 2024 року старшим державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ільїною Г.П. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 на виконання рішення Вищого антикорупційного суду у справі № 991/2025/24.
В межах даного виконавчого провадження постановою заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Диких О.О. від 17.06.2024 року накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються на рахунках боржника у банківських установах, у тому числі на рахунок «ПЕНСІЙНИЙ 24» НОМЕР_1, відкритого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» для зарахування пенсійних виплат.
17 червня 2024 року виконавчі провадження НОМЕР_4 та НОМЕР_6 об`єднано у зведене провадження № НОМЕР_5.
17 червня 2024 року на електронну адресу Печерського відділу ДВС у місті Києві було направлено заяву адвоката Жогіної О.О. в інтересах ОСОБА_1 про зняття арешту з вказаного банківського рахунку та надано довідку Ощадбанку від 14.06.2024 року про те, що на ім`я ОСОБА_1 дійсно відкрито банківській рахунок «ПЕНСІЙНИЙ 24» НОМЕР_1 .
У відповіді начальника Печерського відділу ДВС у місті Києві Ярушевської І.І. від 27.06.2024 року № 14029, 14622,14822 на адвокатській запит про надання інформації щодо скасування арешту зазначено, що надана банківська довідка не містить підтвердження того, що цей рахунок використовується виключно для отримання пенсії. Також зазначено, що банк не повідомляв державного виконавця про спеціальний режим коштів боржника та не повертав виконавцю постанову без виконання.
09 серпня 2024 року після отримання банківських виписок за вищевказаним рахунком на підтвердження зарахування виключено пенсійних виплат, представник боржника звернулася із заявою про скасування арешту з підстав надання боржником документального підтвердження походження коштів, які обліковуються на рахунку НОМЕР_1, а саме: засвідчені банком виписки.
13 серпня 2024 року заява представника боржника та додані до неї банківські виписки приєднано до матеріалів виконавчого провадження…
Відповідно до постанови ВС № 760/18128/20, на яку здійснено посилання начальником Печерського ВДВС при надання відповіді від 27.06.2024 року на адвокатський запит, банківська довідка не містить підтвердження того, що цей рахунок використовується виключно для отримання пенсії.
Вважаючи на цю постанову Верховного Суду та його висновки, боржником було отримано засвідчену банком виписку за рахунком 593226690000026205507405746 (як документальне підтвердження факту, що інші грошові кошти, ніж пенсійні виплати, на вказаний рахунок не зараховуються та на ньому не обліковуються).
Після отримання засвіченої банківської виписки представник боржника 09 серпня 2024 року (п`ятниця) направила їх разом із заявою про зняття арешту до Печерського ВДВС і прохала, на підставі наданого документального підтвердження зарахування виключно пенсійних коштів за рахунком, - зняти арешт.
Відповідно, строк на звернення із скаргою на неправомірні дії повинен обчислюватися з 10 серпня 2024 року».
Статтею 120 ЦПК визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно із статтею 123 ЦПК, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Разом з тим, частиною 1 статті 127 ЦПК визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поновленню підлягають порушені винятково з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом, адже дотримання строків звернення до суду є одним із засобів забезпечення виконання завдань цивільного судочинства учасниками судового провадження, оскільки інститут строків у процесі сприяє досягненню юридичної визначеності та стимулює як суд, так й учасників процесу добросовісно користуватись правами та належно виконувати обов`язки. Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась із скаргою, заявою чи клопотанням, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Очевидно, що в цьому випадку датою, коли скаржник або його представник дізналися про порушення їх прав є 27.06.2024 - тобто день відповіді начальника Печерського відділу ДВС у місті Києві Ярушевської І.І. на адвокатській запит про надання інформації щодо скасування арешту, якою фактично відмовлено в скасуванні такого арешту через відсутність належних підстав, - й відтак встановлений законом строк на подання відповідної скарги почав спливати 28.06.2024 та закінчився 08.07.2024.
Проте в цьому випадку скаргу подано до ВАКС фактично лише 19.08.2024, тобто із значним пропущенням визначеного ЦПК строку на оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця. При цьому питання про поновлення строку на оскарження у скарзі не порушувалось.
Зазначу, що твердження в скарзі про звернення до банку для отримання виписки про рух коштів виключно як пенсійних виплат та подання такої 09.08.2024 державному виконавцю жодним чином не скасовували обізнаності з 17.06.2024 скаржника чи його представника з фактом накладення арешту та не унеможливлювали подання відповідної скарги у встановлений законом строк, а могли бути лише підставою для заяви про поновлення пропущеного строку, й не більше.
Статтею 126 ЦПК визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Таким чином, подану 19.08.2024 скаргу на бездіяльність державного виконавця належало залишити без розгляду через пропущення встановленого законом строку на її подання, чого не взяли до уваги інші члени колегії суддів.
2.4. Незалежно від вищенаведеного, вважаю необхідним зазначити про хибність тверджень в ухвалі «що за будь-яких обставин арешт на усі кошти, що складають пенсію боржника, не міг бути накладений, а якщо він все ж таки накладений, то має бути знятий» та «державний виконавець має повноваження зняти накладений ним же арешт з коштів, що складають пенсію і такі повноваження унормовані ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII. Тому на момент звернення представника боржника до державного виконавця з документальним підтвердженням того, що зазначений рахунок є рахунком боржника, який використовується ним для отримання пенсійних виплат, у державного виконавця були всі об`єктивні підстави для скасування арешту, накладеного на зазначений банківський рахунок на підставі ч. 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII та п.10-2 Закону № 2129-IX».
Статтею 10 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 68 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. При цьому частиною 1 статті 70 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Тобто чинна редакція Закону України «Про виконавче провадження» цілком уможливлює звернення стягнення на пенсійні виплати, хоча й з певними обмеженнями щодо розміру таких, що обумовлює й можливість накладення арешту на такі кошти.
Зауважу, що в поданій скарзі зокрема зазначалось таке:
«Отже, враховуючи обмеження у зверненні стягнення та накладенні арешту, передбачені Законом, та зважаючи на наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на пенсійні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов`язаний був пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що знаходяться на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби.
Виконавець своїми діями позбавив ОСОБА_1 права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження».
При розгляді заяви представника боржника про зняття арешту з коштів на рахунках, призначених для зарахування на них пенсії та заробітної плати, державний виконавець діяв не у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
Те, що банківські установи не повідомили виконавця про наявність заборон чи перешкод у накладенні відповідного арешту, не спростовують передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язку виконавця скасувати арешт після отримання ним, зокрема і від боржника, документального підтвердження, що відповідний рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом».
При цьому на обґрунтування «спеціального режиму використання» рахунку ОСОБА_1, через що нібито необґрунтовано накладено арешт, представник скаржника посилалась на частину 3 статті 52 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Проте представник скаржника цілком свідомо не послалась в скарзі на норми частини 2 статті 48 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою «забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом».
Очевидно, що вищенаведеною нормою Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік (хоч й невичерпний) рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, при цьому також очевидно, що належність до таких рахунків визначається винятково окремим Законом України, який відсутній щодо будь-яких поточних рахунків фізичних осіб, зокрема й таких, на який надходять пенсійні виплати.
Окрім того, частиною 2 статті 13 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону, а частина 5 тієї ж статті 13 передбачає, що постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Також, частина 4 статті 59 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» визначає вичерпний перелік 10 підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом,(пункт 1), та чітко встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Вважаю, що у цьому випадку державний виконавець не мав жодних підстав щодо зняття накладеного ним же арешту рахунку за відсутності прямого беззаперечного повідомлення АТ «Ощадбанк» про цільове призначення рахунку ОСОБА_1 та без повернення банком постанови виконавця про накладення арешту без виконання.
При цьому зазначу про недоречність посилань як в скарзі, так і в ухвалі, на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, які містяться в постановах від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 та від 20.04.2022 в справі №756/8815/20, оскільки такі вочевидь не могли враховувати зміну правового регулювання, запровадженими більш пізнішими нормами чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження».
Так, згідно з чинною з 06.05.2023 редакцією пункту 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», запровадженою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 №3048-IX, зокрема визначено таке:
«Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:
1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.
У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.
Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».
У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.
Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови:
надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку);
перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень.
Зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.
У разі надходження від державного, приватного виконавця постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника для здійснення видаткових операцій банк за визначеним у постанові рахунком здійснює видаткові операції на суму коштів у розмірі, встановленому цим підпунктом.
Особливості взаємодії органів державної виконавчої служби та приватних виконавців при визначенні поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій можуть встановлюватися Міністерством юстиції України».
Аналогічні норми були ще раніше запроваджені з 26.03.2022 Законом №2129-IX від 15.03.2022; із змінами, внесеними згідно із Законами №2455-IX від 27.07.2022, №2456-IX від 27.07.2022, №2468-IX від 28.07.2022.
Враховуючи, що статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 7100 гривень, то в будь-якому випадку ОСОБА_1 в порядку пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», попри накладений арешт міг отримувати у 2024 році щомісяця зі свого поточного рахунку в АТ «Ощадбанк» 14200 гривень за рахунок отриманої щомісяця пенсії в розмірі близько 21 тис. грн. (тобто майже 70%).
3. З огляду на усе вищенаведене вважаю, що колегія суддів повинна була залишити подану скаргу без розгляду, а у разі розгляду такої за сутністю відмовити у її задоволенні.
_______________Суддя Дубас В.М.