- Presiding judge (HACC) : Fedorov O.V.
Справа № 991/8034/24
Провадження 1-кс/991/8072/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
30 серпня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
власників майна ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника власників майна - адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту з майна, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12022000000000435 від 25.05.2022,
ВСТАНОВИВ:
28.08.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, яке на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.08.2024 було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування
У поданому клопотанні адвокат просить скасувати арешт накладений ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12.01.2023 у справі №552/243/23 накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку, проведеного 03.01.2023 за місцем проживання ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1 .
За твердженням адвоката, вказаною ухвалою був накладений арешт на майно, яке не належить підозрюваному ОСОБА_7, та не має жодного відношення до кримінального провадження, зокрема на кошти у сумі 13 500 євро та 12 742 доларів США, які належать ОСОБА_3 (або ОСОБА_8 ), 9 600 доларів США, які належать ОСОБА_9, а також 8 000 євро та 10 000 доларів США, які належать ОСОБА_4 .
Належність ОСОБА_3 коштів адвокат обґрунтовував тим, що вони були передані її сестрі ОСОБА_4 для тимчасового зберігання, оскільки у квартирі ОСОБА_3 через відключення світла не працювала система охорони та сигналізація. При цьому, зазначив, що вказані кошти ОСОБА_3 отримала від матері ОСОБА_8 як подарунок, що підтверджується копією розписки.
Обґрунтовуючи належність 9 600 доларів США ОСОБА_9, адвокат зазначав, що це особисто зароблені останньою кошти, які зберігались за місцем мешкання її батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_9 тимчасово проживає за кордоном де не має власного житла, а тому періодично повертаючись в Україну залишає зароблені гроші у батьків.
Щодо належності 8 000 євро і 10 000 доларів США ОСОБА_4, адвокат зазначав, що у 2020 році ОСОБА_4, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_7 відчужила квартиру та отримала кошти у розмірі 948 000 грн, а отже, 1/2 частина з них, що складає 474 000 грн є її особистою власністю, за які ОСОБА_4 придбала 8 000 євро і 10 000 доларів США.
Разом з тим, адвокат зазначив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.01.2024 було частково задоволено клопотання представника власників майна та скасовано арешт з коштів у розмірі 10 750 євро та 16 171 доларів США, що є частиною коштів, арештованих ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 12.01.2023 у справі № 522/243/23.
Водночас, адвокат наполягає на тому, що частина коштів, арешт з яких не був скасований, не належать підозрюваному ОСОБА_6, оскільки є власністю третіх осіб, які не мають стосунку до кримінального провадження, а тому до їх майна не може бути застосований такий захід забезпечення, як арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
З огляду на зазначені обставини, адвокат просить скасувати арешт з 6 750 євро та 6 369,68 доларів США, які належать ОСОБА_3 (або ОСОБА_8 ), 4 800 доларів США, які належать ОСОБА_9 та 4 000 євро та 5 001,32 доларів США, які належать ОСОБА_4 .
2.Позиції учасників у судовому засіданні
Представник власників майна - адвокат ОСОБА_5 підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити з викладених в ньому підстав.
Власники майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали свого представника та просили задовольнити клопотання.
Детектив НАБУ ОСОБА_10 в судове засідання не з`явився, однак до його початку надав письмові заперечення в яких просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки, на його переконання, арешт накладений обґрунтовано.
Крім цього, детектив просив врахувати, що адвокат ОСОБА_5 вже не в перший раз звертається до суду з клопотанням про скасування арешту з вилучених грошових коштів і викладені ним доводи неодноразово були предметом дослідження слідчого судді. Зокрема, як зазначає детектив, востаннє було відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.07.2024 (справа №991/5869/24).
3.Оцінка та висновки слідчого судді
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні адвокат зазначає про те, що арешт на майно був накладений необґрунтовано, а тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної адвокатом підстави для скасування арешту.
Так, слідчий суддя встановив, що у межах кримінального провадження а 42022160000000393 від 12.12.2022 ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12.01.2023 (справа №522/243/23, провадження №1-кс/522/99/23) було накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку, проведеного 03.01.2023 за місцем проживання ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1, зокрема на кошти у сумі 21 500 євро, 41 342 доларів США.
Із вказаної ухвали вбачається, що арешт був накладений із метою збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання у разі його призначення.
Оцінюючи можливість накладення арешту на вказане майно слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, за які законом передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна. Постановою прокурора від 04.01.2023 зазначені речі визнані речовими доказами.
Слідчий суддя врахував також пов`язаність виявлених та вилучених цінностей та речей з місцем їх знаходження, а саме з квартирою тимчасового мешкання підозрюваного ОСОБА_7 та його дружини та недоведеність особами, які заявляють права на вилучені цінності та речі про їх належність цим особам та джерела їх походження.
Разом з тим, слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.01.2024 (справа №991/306/24, провадження №1-кс/991/313/24) було частково задоволено клопотання адвоката та скасовано арешт з коштів у розмірі 10 750 євро та 16 171 доларів США, що є 1/2 частини коштів, арештованих ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 12.01.2023 у справі № 522/243/23, оскільки слідчий суддя дійшов висновку про належність цих коштів ОСОБА_4 як другому із подружжя та, як наслідок, неможливість їх конфіскації навіть у випадку визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та призначення відповідного покарання.
Водночас, адвокат не погоджується з висновком слідчого судді в частині визнання всієї суми вилучених під час обшуку грошових коштів спільним майном подружжя Муратових, стверджує про те, що такі кошти на праві приватної власності належать ОСОБА_3 (або ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 та ОСОБА_4, які не мають жодного відношення до кримінального провадження.
Вирішуючи питання про обґрунтованість накладення арешту на вказану частину вилучених грошових коштів, слідчий суддя виходить з такого.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації як виду покарання.
При цьому, відповідно до змісту ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
При цьому, за вказаною підставою, арешт накладається лише 1) на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, 2) за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Водночас, адвокат наголошував, що арештовані грошові кошти належать особам, які не є підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, а факт їх відшукання за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 легко пояснюється життєвими обставинами, які склалися на той період часу.
Так, за твердженням адвоката перебування коштів у сумах 13 500 євро і 12 742 доларів США, належних ОСОБА_3 у квартирі, де проживає ОСОБА_7 та ОСОБА_4 пояснюється тим, що через несправність охоронної системи у помешканні ОСОБА_3 та постійне відключення світла, остання зберігала належні їй кошти у своєї сестри, адже ситуація з електропостачанням у неї була значно кращою.
При цьому, на підтвердження належності вилучених коштів ОСОБА_3 та законності їх походження адвокатом надана копія розписки від 28.03.2022 про їх дарування матір`ю останньої - ОСОБА_8, яка в свою чергу отримала їх від продажу квартири.
Обґрунтовуючи факт належності вилучених грошових коштів у сумі 9 600 доларів США ОСОБА_9, адвокат посилався на те, що остання працює за кордоном, має власний дохід та заощадження, на підтвердження чого долучив до матеріалів клопотання довідки про дохід. При цьому, зберігання вказаних грошових коштів за місцем проживання подружжя Муратових пояснюється тим, що ОСОБА_9 є їх донькою, яка наразі живе за кордоном де не має власного житла, а тому періодично приїжджаючи в Україну залишає зароблені нею кошти у батьків.
Щодо належності вилучених під час обшуку коштів, зокрема у сумах 8 000 євро та 10 000 доларів США ОСОБА_4 адвокат зазначав, що ці кошти є половиною коштів, отриманих від продажу спільної з ОСОБА_7 квартири на загальну суму 948 000 грн. Зокрема, грошові кошти у розмірі, що становить 474 000 грн та належать ОСОБА_4, як її частина в спільній сумісній власності подружжя, остання витратила на придбання доларів та євро.
До того ж адвокат наголошував, що після скасування арешту з частини вилучених коштів та їх повернення ОСОБА_4, остання здійснила перерахунок їх частини на рахунки ОСОБА_3 та ОСОБА_9, що на його думку є додатковим доказом того, що власниками таких коштів є саме вказані особи.
Водночас, слідчий суддя проаналізувавши наведені в клопотанні доводи, долучені до нього матеріали та заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дійшов висновку про відсутність належних доказів того, що арештоване майно дійсно належить вказаним особам.
Зокрема, слідчий суддя відзначає, що наведені адвокатом аргументи та надані на їх підтвердження документи не виключають наявного на цей час розумного сумніву щодо їх достовірності та відповідності фактичним обставинам справи.
Враховуючи обставини виявлення та вилучення вказаних грошових коштів, зокрема, за місцем проживання підозрюваного, а також відсутність неспростовного підтвердження належності цих коштів іншим особам, слідчий суддя вважає, що в цьому випадку цілком обґрунтовано застосовано так звану презумпцію власності, та встановлено належність коштів ОСОБА_7 як особі, у якої вони знаходились у фактичному володінні. Відтак, доводи адвоката про належність частини вилучених грошових коштів, арешт з яких не скасовано, ОСОБА_3 (або ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 та ОСОБА_4 слідчий суддя відхиляє, як такі, що не знайшли свого підтвердження за результатом судового розгляду.
При цьому, як встановлено слідчим суддею аналогічним доводам адвоката вже була надана оцінка під час попередніх розглядів клопотань про скасування арешту майна, ці ж докази на обґрунтування належності вилучених коштів ОСОБА_3 (або ОСОБА_8 ), ОСОБА_9 та ОСОБА_4 слідчим суддею вже були досліджені і за результатом розгляду клопотань визнано неналежними (ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.01.2024 по справі №991/306/24 та від 23.07.2024 по справі №991/5869/24).
В контексті цього слідчий суддя звертає увагу на загальні засади кримінального провадження, закріплені та визначені у ч. 1 ст. 7 КПК України, зокрема засади верховенства права та обов`язковості судових рішень (п. п. 1, 14 ч. 1 ст. 7 КПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95).
Водночас відхід від зазначеного принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти росії», заява №52854/39).
Тобто, повторний розгляд такого ж клопотання міг би бути виправданим лише у випадку, якщо, користаючись можливістю, наданою у силу принципу диспозитивності стороні кримінального провадження бути вільною у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, ця сторона, не отримавши позитивного рішення для себе, маючи право знову звернутися з клопотанням, надала інші докази на підтвердження своєї позиції або навела інші доводи. Разом з тим, проаналізувавши вказані вище судові рішення постановлені за результатом розгляду попередніх клопотань адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту та порівнявши зроблені в них висновки з доводами, наведеними адвокатом в новому клопотанні та долученими до нього документами, слідчий суддя дійшов висновку про їх ідентичність. За таких обставин надання повторної оцінки доводам адвоката за результатом дослідження яких вже було постановлене остаточне судове рішення, за відсутності належних на те підстав суперечитиме загальним засадам кримінального провадження.
Отже, оскільки адвокатом не доведено, що арешт на вилучені за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 грошові кошти був накладений необґрунтовано, підстави для скасування такого арешту відсутні, а тому клопотання адвоката задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене та керуючись статтями 170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1. Клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту з майна, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12022000000000435 від 25.05.2022, - залишити без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1