- Presiding judge (HACC) : Movchan N.V.
Справа № 991/8086/24
Провадження 1-кс/991/8124/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, власника майна ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у межах кримінального провадження № 52024000000000316 від 26.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України,
УСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому прокурор з метою забезпечення збереження речових доказів просить накласти арешт на майно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовує тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000316 від 26.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що з 04.12.2020, перебуваючи на посаді голови Одеської обласної ради, ОСОБА_6 фактично набув у власність активи, що перевищують його законні доходи та доходи членів його сім`ї. Також встановлено, що ОСОБА_6 здійснив умисне внесення недостовірних відомостей до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021, 2022 та 2023 роки (надалі - декларації).
Прокурор зазначає, що до незаконно набутих ОСОБА_6 активів можуть належати: рухоме майно у виді автомобілів: марки «Audi SQ8» 2021 року випуску; марки «Mercedes - Benz C200» 2021 року випуску; рухоме майно у виді годинника марки «Hublot»; кошти, які ОСОБА_6 отримав від фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, та кошти, які ОСОБА_6 отримав від фактичного власника суб`єкта господарювання, який виконує підрядні роботи за бюджетні кошти на замовлення Управління з майнових відносин Одеської обласної ради. Також, невстановлена сума готівкових коштів, що фактично належать ОСОБА_6 та зберігаються у сейфах банківської установи, які оформлені на інших осіб.
Так, в ході досудового розслідування отримані докази, які можуть свідчити про те, що ОСОБА_6 здійснив фінансово-господарську операцію з придбання насіння у кількості 1700 тонн по ціні 240 доларів США за одну тонну, а згодом, не пізніше 25.04.2024 продав вказане насіння по ціні в 305 доларів США за одну тонну. Тобто, загальна сума коштів, яку отримав ОСОБА_6 за фінансово-господарську операцію з купівлі-продажу насіння у кількості 1700 тонн склала 518 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.04.2024 становить 20 465 713 грн (39,471 грн за 1 долар США). Відповідно до декларацій за 2020 - 2023 роки ОСОБА_6 або члени його сім`ї не є кінцевими бенефіціарними власниками будь-яких суб`єктів господарювання.
Також прокурор у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_6 перебуває у довірливих відносинах зі своїм однопартійцем, головою правління ПАТ «Банк Восток» ОСОБА_7, у зв`язку з чим з його допомогою на особливих умовах орендував банківські сейфи у відділені банку для зберігання незаконно набутих активів. З метою конспірації оренда банківських сейфів не оформлена на ОСОБА_6, а одним із фактичних користувачів, в інтересах та за вказівкою останнього, є рідний брат його дружини - ОСОБА_4
29.08.2024 проведено обшук житла за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_4, у ході якого детективами виявлено та тимчасово вилучено, зокрема мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max серійний номер: НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 .
Вилучена річ є матеріальним об`єктом, яка містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні і визнано таким відповідною постановою детектива від 29.08.2024.
Окрім цього, прокурор у клопотанні посилається на необхідність проведення судових експертиз (комп`ютерної техніки і програмних продуктів. Телекомунікаційних систем та засобів), інших досліджень, слідчих (розшукових) дій з використанням даного доказу.
Арешт вилученого майна потрібен з метою збереження речового доказу, оскільки не накладення арешту може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
У судовому засіданні старший детектив ОСОБА_3, який приймав участь у судовому засіданні на підставі доручення заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5, підтримав клопотання з викладених в ньому підстав, просив задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 у судове засідання не прибув, про дату та час розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Неприбуття власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
Заслухавши пояснення старшого детектива, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, у тому числі, якщо вони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною 1 цієї статті визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Поряд з цим, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного у конкретному кримінальному провадженні, слідчий суддя, враховуючи положення ст. 132 КПК України, має переконатися у тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, а майно про арешт якого ставиться питання відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, безвідносно до того, чи має особа, на майно якої накладається арешт, безпосереднє відношення до вчинення злочину.
Щодо строку звернення з клопотанням
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
У судовому засіданні встановлено, що детективами Національного бюро 29.08.2024 проведено обшук житла за адресою: АДРЕСА_1 і 30.08.2024 клопотання з додатками подано до суду (т. 1 а.с. 1).
Процесуальні дії мають виконуватись у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку, зокрема на пошту (ст. 116 КПК України).
Отже, з урахуванням вимог кримінального процесуального закону прокурор звернувся до суду з клопотання у встановлений абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України строк.
Щодо правової підстави для арешту майна.
Встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000316 від 26.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України, у тому числі за фактом того, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула активи вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян може перевищувати її законні доходи (епізод 1).
На обґрунтування вчинення кримінального правопорушення до клопотання додано копії матеріалів досудового розслідування, які дослідженні у судовому засіданні, зокрема: матеріалів, які стали підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення; протоколів за результатами проведення оперативно-розшукового заходу від 14.11.2023, від 20.12.2023, від 01.02.2024, від 18.03.2024, від 15.05.2024, від 26.06.2024; декларацій ОСОБА_6 за період з 2019-2023 роки; відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; витягів з Державного реєстру актів цивільного стану; відомостей щодо отриманих доходів ОСОБА_8 та інші матеріали.
Дослідження цих матеріалів, враховуючи викладену у клопотанні фабулу кримінального провадження, формує у слідчого судді внутрішнє переконання того, що могли мати місце обставини кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання, тому слідчий суддя вважає доведеним, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.
На цьому етапі досудового розслідування слідчий суддя не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь їх вини.
Щодо можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Встановлено, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу від 14.08.2024 у справі № 991/7606/24, якою надав дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_9, РНОКПП НОМЕР_4, та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_5, з метою відшукання: документів у паперовому та електронному вигляді, їх проектів, чорнових записів, електронних носіїв інформації, комп`ютерної техніки, накопичувачів флеш-пам`яті, жорстких дисків, переносних носіїв інформації, засобів зв`язку (мобільні телефони, планшети, тощо), які містять інформацію щодо оренди/користування ОСОБА_4, у тому числі, разом з іншими особами, банківськими сейфами у відділенні ПАТ «Банк Восток» у період 2020-2024 років, а також ключів від зазначених сейфів. Копія судового рішення міститься у матеріалах справи (т. 3 а.с. 86-96).
29.08.2024 детективами Національного бюро, проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_4, в ході якого, зокрема, останній добровільно надав для огляду мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max серійний номер: НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 . Під час огляду мобільного телефону виявлені контакти: « ОСОБА_10 », « ОСОБА_7 », « ОСОБА_11 » та інші. Також у месенджері «WhatsApp» виявлено: переписку з ОСОБА_10 щодо відкриття чарунки в ПАТ «Банк Восток»; переписку з абонентом ОСОБА_12 ( ОСОБА_6 ), який, зокрема, 08.02.2021 надіслав ОСОБА_4 повідомлення такого змісту: «забрать Одеса 4010 доларів США код 1656 тел. НОМЕР_6 »; 05.04.2021 - «Доброе утро! Набери, забери посилку»; 14.07.2024 ОСОБА_6 надіслано відео огляд автомобіля «Audi Q8». Також виявлено, що месенджер «Telegram» був заблокований. ОСОБА_4 відмовився надавати пароль доступу, повідомив, що забув його. Вказана обставина стала підставою для вилучення мобільного телефону, що підтверджується протоколом обшуку від 29.08.2024 (т. 3 а.с. 184-190).
Постановою старшого детектива Національного бюро ОСОБА_3 від 29.08.2024 вилучений мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 52024000000000316 від 26.06.2024, що підтверджується копією постанови (т. 3 а.с. 191-196).
Також, 03.09.2024 постановою старшого детектива ОСОБА_3 призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій і надано експерту об`єкт дослідження, мобільний термінал систем зв`язку - вилучено мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max серійний номер: НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3, що підтверджується копією постанови.
Вилучення органом досудового розслідування мобільного телефону, з урахуванням надання слідчим суддею дозволу на його відшукання, відповідає вимогам абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України, у якому передбачено дозвіл на вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку у тому числі коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Так, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, а також встановленим детективом під час огляду мобільного телефону в ході проведення обшуку, а саме наявність на них інформації (контактів осіб, які обізнані про обставини вчинення кримінального правопорушення, листування щодо оренди банківського сейфу) дають обґрунтовані підстави вважати, що мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, а саме містить відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обстави, що встановлюються під час кримінального провадження. Окрім цього, не залишається поза увагою слідчого судді той факт, що встановлений на мобільний телефон додаток «Telegram» вимагає ведення паролю, подолання якого потребує проведення експертного дослідження.
Враховуючи зазначене, а також зважаючи на те, що з мобільного телефону також могла бути видалена інформація, яка має значення для досудового розслідування слідчий суддя вважає, що рішення детектива про необхідність його вилучення з метою проведення експертного дослідження є виправданим.
Також, слідчий суддя враховує, що істотне значення для кримінального провадження має саме інформація, яка міститься на пристрої, а не сам матеріальний носій інформації. Відсутність доступу до мобільного телефону є перешкодою для органу досудового розслідування для проведення його огляду на предмет наявності на ньому відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та обумовлює подальше його утримання з метою проведення експертних досліджень. Саме шляхом залучення осіб (спеціалістів, експертів), які володіють спеціальними технічними знаннями можливе подальше подолання системи логічного захисту.
З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 3 ст. 170 КПК України, яким передбачено можливість арешту на майно, якщо воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, слідчий суддя дійшов висновку, що старший детектив у судовому засіданні та прокурор у клопотанні довели необхідність арешту мобільного телефону, вилученого під час обшуку у житлі ОСОБА_4, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності ОСОБА_4 .
Слідчий суддя звертає увагу, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.
Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження відчуження, розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно (ч. 5 ст. 173 КПК України).
Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не застосування обмежень щодо відчуження, розпорядження та користування тимчасово вилученим майном може призвести до вжиття власником майна заходів до знищення інформації з електронного носія, чи самого носія, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.
Тому, враховуючи доведеність наявності ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що заборона відчуження, розпорядження та користування вилученим майном виправдає у цьому випадку ступінь втручання у право власності.
Отже, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів, таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна належить задовольнити.
Питання щодо визначення місця зберігання мобільного телефону як речового доказу слід вирішувати відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104.
Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити клопотання.
Накласти арешт на майно ОСОБА_4, вилучене 29.08.2024 під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1, а саме: мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max серійний номер: НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3
шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування цим майном.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1