- Presiding judge (HACC): Zadorozhna L.I.
Справа № 991/8027/24
Провадження № 1-кс/991/8065/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
учасників кримінального провадження:
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3, власника майна ОСОБА_4,
підозрюваного ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ клопотання ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 52023000000000190 від 24.04.2023,
установив:
28.08.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190 від 24.04.2023.
І. Суть клопотання
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.03.2024 у справі № 991/1443/24 частково задоволено клопотання детектива Національного бюро ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт, зокрема на майно, вилучене 19.02.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.03.2024 у справі № 991/1443/24 задоволено апеляційну скаргу прокурора та скасовано ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.03.2024 в частині відмови накладення арешту на грошові кошти у сумі 130 000 грн, у сумі 2 000 євро номіналом по 100 євро та у сумі 70 000 грн номіналом по 1 000 грн.
З посиланням на ч. 1 ст. 174 КПК України, адвокат вважає, що арешт на грошові кошти у сумі 70 000 грн, 130 000 грн, 2000 євро та мобільний телефон Iphone 15, ноутбук Lenovo ideapad 320-15 AST з зарядним пристроєм накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2024 у справі № 991/830/24 надано дозвіл детективам Національного бюро на проведення обшуку у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення правопорушення та визначено вичерпний перелік відшукання речей, документів. У подальшому, 19.02.2024 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, у ОСОБА_4 було вилучено кошти 2000 євро, 70 000 грн та ноутбук Lenovo ideapad 320-15 AST з зарядним пристроєм.
Окрім цього, під час затримання ОСОБА_5 в нього було вилучено мобільний термінал Iphone 15 та кошти у розмірі 130 000 грн, які належать ОСОБА_4 на праві власності. Грошові кошти у сумі 2000 євро, 70 000 грн, 130 000 грн, належні ОСОБА_4, є його накопиченнями за час роботи моряком на різних суднах (дані обставини підтверджуються посвідченням моряка).
Мобільний термінал Iphone 15 було придбано ОСОБА_4 02.02.2024 в кредит (підтверджується заявою клієнта від 02.02.2024, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту, квитанціями від 02.02.2024, 02.04.2024, 02.06.2024, 02.07.2024, 02.08.2024). Цей телефон було надано ОСОБА_4 в короткотривале користування ОСОБА_5, у зв`язку з тим, що в останнього вийшов з ладу телефон.
Адвокат зазначає, що грошові кошти в сумі 130 000 грн, які були вилучені 19.02.2024 під час затримання ОСОБА_5, належать ОСОБА_4 . Це аргументовано тим, що 19.02.2024 ОСОБА_7 передав кошти ОСОБА_5 під час відвідування м. Константинівка, Донецької області, з гуманітарною місією для подальшого передання боргу ОСОБА_4 . Із клопотання вбачається, що ОСОБА_7 на початку збройної агресії проти України брав у борг у ОСОБА_4 кошти (130 000 грн), з метою вивезення родини в більш безпечні регіони країни.
На переконання адвоката, в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2024 у справі № 991/830/24 про надання дозволу на проведення обшуку, слідчий суддя не надавав дозвіл детективам Національного бюро на вилучення будь-яких коштів в квартирі, тим паче що вказана квартира не є власністю ОСОБА_5 . Отже, арешт таких коштів суперечить меті обшуку, встановленій ч. 1 ст. 234 КПК України, та не відповідає підставам тимчасового вилучення майна, передбаченим ст. 167 КПК України. З урахуванням системного аналізу зазначених норм у взаємозв`язку із приписами ст. 236 КПК України вбачається, що під час обшуку вилучаються лише ті речі, які дійсно мають значення для досягнення мети обшуку та завдань кримінального провадження, до яких згідно закону не належать відшукання і вилучення готівкових грошових коштів для конфіскації майна як виду покарання. Таким чином, відшукання та вилучення коштів у сумі 2000 євро, 70 000 грн, 130 000 грн, не відповідає меті обшуку та підставам тимчасового вилученого майна, тому вони не можуть бути предметом арешту.
Разом з тим, у матеріалах відсутні відомості про те, що 19.02.2024 під час затримання та проведення обшуку кошти були вилучені з метою виконання одного із завдань, передбачених ч. 2 cт. 167 KПК України, тобто, у зв`язку з тим, що ці кошти: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання арешт може накладатися тільки на майно підозрюваного, обвинуваченого, яке виявлене або розшукане за результатами вжитих слідчим, прокурором заходів, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України. Проведення обшуку у підозрюваного, обвинуваченого для мети виявлення й арешту майна є неприпустимим. На думку адвоката, вилучення коштів для їх арешту з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного як виду покарання, з очевидністю суперечить судовому рішенню, яким надано дозвіл на обшук, вимогам статей 167, 170, 234, 236 КПК України, а також не ґрунтується на матеріалах справи.
Окрім цього, під час проведення обшуку ОСОБА_4 повідомляв детективами Національного бюро, що ці грошові кошти належать йому.
Враховуючи, що необґрунтовано накладено арешт на майно ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_3 просив скасувати арешт з грошових коштів у сумі 2000 євро, 70 000 грн, 130 000 грн, ноутбуку Lenovo ideapad 320-15 AST з зарядним пристроєм, мобільного терміналу Iphone 15 та зобов`язати детектива Національного бюро ОСОБА_6 повернути майно законному власнику.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
Представник володільця майна ОСОБА_3 у судовому засіданні подане ним клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому. Грошові кошти, які вилучені 19.02.2024 під час проведення обшуку, належать ОСОБА_4 . Про це, володілець ОСОБА_4 повідомляв детективам під час обшуку та надав розписку про повернення грошей. Щодо скасування арешту з коштів у розмірі 130 000 грн зазначає, що 19.02.2024 ці гроші свідок ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 для ОСОБА_4 . Стосовно наявності підстав для скасування арешту з мобільного телефону Iphone 15 вказує, що ОСОБА_4 придбав мобільний телефон за кредитні кошти, та надав для тимчасового користування ОСОБА_5 . Вважає, що за досить тривалий термін можливо було провести експертизи щодо вмісту мобільного телефону та ноутбуку, а також детектив не надав відомостей стосовно етапу проведення експертизи. Незрозуміло, яке значення має цей телефон для органу досудового розслідування. На думку адвоката, відпала потреба у накладенні арешту на мобільний телефон та ноутбук. Належність мобільного телефону ОСОБА_4 підтверджується документами щодо отримання кредиту (заявою від 02.02.2024, паспортом споживчого кредиту, квитанціями про сплату за кредитом та самою вартістю мобільного телефону). Щодо скасування арешту з грошових коштів зазначає, що 2000 євро та 70 000 грн були вилучені в помешканні власника майна ОСОБА_4 . На той момент, у квартирі постійно проживав ОСОБА_4 та тимчасово проживав ОСОБА_5, який повернув ОСОБА_4 кошти в сумі 2000 євро, 70 000 грн (наявність боргових зобов`язань підтверджується розпискою від 13.01.2022). Стосовно коштів у розмірі 130 000 грн адвокат зазначив, що ОСОБА_4 позичив ці кошти ОСОБА_7, а 19.02.2024 ОСОБА_7 під час зустрічі з ОСОБА_5 передав гроші для їх повернення законному власнику. Проте, ОСОБА_5 був позбавлений можливості передати кошти ОСОБА_4 через незалежні від нього обставини.
Власник майна ОСОБА_4 підтримав подане клопотання про скасування арешту. Зазначив, що володіння ноутбуком підтверджується зображенням, яке міститься на ноутбуці, його обліковим записом на ім`я « ОСОБА_8 ». Вказує, що він не пам`ятає пароль доступу до ноутбуку. Також, ноутбуком користувалась уся сім`я та у нього наявні документи щодо його придбання. Щодо вилучення грошових коштів зазначає, що у квартирі, де вилучались кошти у розмірі 2000 євро та 70 000 грн, проживає він, його дружина, донька, а також на той час проживав ОСОБА_5 зі своєю сім`єю.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав клопотання. Зазначив, що ОСОБА_7 позичив кошти у розмірі 130 000 грн у його тестя ОСОБА_4 на початку війни, він виступав гарантом повернення коштів. Під час затримання він повідомляв, що кошти у розмірі 130 000 грн належать ОСОБА_4, що підтверджується відеозаписом. Ці кошти передав ОСОБА_7 у м. Костянтинівці в районі біля ринку, розписку про отримання коштів він не надавав.
02.09.2024 від детектива Національного бюро ОСОБА_6 на електронну пошту суду надійшло письмове заперечення на клопотання, у якому просить розглядати клопотання без його участі, у зв`язку із залученням до проведення слідчих дій у іншому кримінальному провадженні (Вх. № 33798/24). Детектив вказує, що відповідно до протоколу від 19.02.2024, у ході проведення обшуку квартири детективами Національного бюро виявлено кошти у сумі 2 000 євро, 70 000 грн та ноутбук Lenovo ideapad 320-15 AST із зарядним пристроєм. Під час затримання ОСОБА_5 вилучено мобільні телефони iPhone золотистого кольору, модель А1586, ІМЕІ НОМЕР_2, із сім-картою та чохлом та iPhone сірого кольору, модель 15, із сім-картою та чохлом, грошові кошти у розмірі 130 000 грн та флеш-накопичувач Transcend 4Gb. Детектив вважає, що наявні достатні підстави для накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.03.2023 задоволено апеляційну скаргу прокурора та накладено арешт на кошти у розмірі 130 000 грн, які вилучені 19.02.2024 під час затримання ОСОБА_5 та на майно, яке вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного, а саме на грошові кошти в сумі 2 000 євро та 70 000 грн. У цьому рішення колегія суддів дійшла висновку, що наявність у ОСОБА_4 розписки є свідченням невиконання ОСОБА_5 умов договору позики, тобто зобов`язання останнього перед ОСОБА_4 продовжує діяти. Відповідно до ст. 1046 ЦК України, право власності на грошові кошти, у випадку їх позики ОСОБА_9 - ОСОБА_5 переходить до останнього. Під час затримання ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_9, довідавшись, що в помешканні проводиться обшук, підозрюваний повідомив ОСОБА_9, щоб той продемонстрував детективам розписку про позику коштів у ОСОБА_9, чим підтвердив неповернення ним коштів ОСОБА_9 на час проведення обшуку. У поданій декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, ОСОБА_5 зазначив про наявність у нього готівкових коштів у сумі 2 000 євро та 200 000 грн 19.02.2024 у ході проведення обшуку інших коштів, окрім вилучених 2 000 євро та 70 000 грн не виявлено. На думку детектива, якщо підрахувати кошти, які вилучені 19.02.2024 у квартирі ОСОБА_5 та під час його затримання, то отримана сума збігається із розміром коштів, зазначених в декларації ОСОБА_5 (2 000 євро, 70 000 грн та 130 000 грн, що в сумі становить 200 000 грн). Цей факт також підтверджує належність грошових коштів саме ОСОБА_5 . Крім того, адвокат стверджує, що кошти у сумі 130 000 грн ОСОБА_5 мав як повернення боргу ОСОБА_7, який брав у борг ці кошти в ОСОБА_9 . Детектив у запереченнях звертає увагу на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підтримують тісний зв`язок, зокрема ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_7 кошти у сумі 380 000 грн як дохід від відчуження рухомого майна. Крім того, у телефоні ОСОБА_5 виявлено листування з ОСОБА_7, у якому містяться відомості, що свідчать про наявність у ОСОБА_5 доступу і можливості розпорядження рахунком ОСОБА_9, відкритого у AT «Універсал Банк» (Monobank), а саме отримання ОСОБА_5 коштів від ОСОБА_7 на рахунок ОСОБА_9, що підтверджується додатком до протоколу огляду від 01.09.2024. Щодо мобільного телефону Iphone 15 Pro, який був вилучений у ході затримання ОСОБА_5, адвокат зазначає, що вказаний телефон був переданий ОСОБА_5 у користування ОСОБА_9, у зв`язку із виходом з ладу телефону підозрюваного, однак детектив вважає дане твердження нелогічним. Під час затримання підозрюваного при ньому було два мобільних телефони, відтак була відсутня потреба тимчасового користування мобільним телефоном ОСОБА_9 . Крім того, отримано відомості від мобільних операторів про з`єднання абонента за номером НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5 . Так, встановлено, що 02.02.2024 ІМЕІ мобільного телефону, який використовувався абонентом змінився на НОМЕР_4, а цей ІМЕІ належить телефону Iphone 15 Pro, який вилучений під час затримання ОСОБА_5 . Тому є неаргументованим твердження адвоката про придбання мобільного телефону з метою надання його у тимчасове користування, а вищевказане може свідчити про придбання телефону саме ОСОБА_5 . Надані адвокатом копії квитанцій без зазначення жодних даних про товар, не підтверджують факт придбання ОСОБА_9 мобільного телефону. Наявність у підозрюваного доступу та розпорядження рахунком ОСОБА_9, відкритого у AT «Універсал Банк» (Monobank), дозволяла йому придбати товар за кошти, розміщені на рахунку. Також на мобільному телефоні Iphone 15 Pro міститься обліковий запис ОСОБА_5, підписаний як «ІНФОРМАЦІЯ_1» та його особиста, службова інформація, що підтверджує належність останньому. Щодо ноутбуку Lenovo ideapad 320-15 AST із зарядним пристроєм детектив зазначив, що ОСОБА_4 під час обшуку не знав паролю до ноутбуку, оскільки ним може користуватись ОСОБА_5, а тому необхідно запитувати у нього, що вказано у протоколі обшуку. Таким чином, ОСОБА_9 підтвердив, що вказаним ноутбуком користується ОСОБА_5 . У ході проведення слідчих дій ОСОБА_5 повідомив, що не буде надавати пароль. Протоколом огляду інформації, яка міститься на вказаному ноутбуці, встановлено, що у ньому міститься обліковий запис « ОСОБА_10 » та особиста інформація ОСОБА_5 . З урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_11 про скасування арешту майна.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, письмові заперечення детектива Національного бюро ОСОБА_6, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник кримінального провадження, який подав таке клопотання, має довести, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.03.2024 у справі № 991/1443/24 накладено арешт, зокрема на майно, вилучене 19.02.2024 під час затримання ОСОБА_5, а саме телефон iPhone сірого кольору, модель 15, із сім-картою та чохлом. Також, накладено арешт на майно, вилучене 19.02.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_1, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2024, а саме: ноутбук Lenovo ideapad 320-15 AST (ID: JVHFC1, MTM:80XV00VQRA) із зарядним пристроєм, який полягає у тимчасовій забороні права користування, розпорядження та відчуження.
Зі змісту мотивувальної частини ухвали вбачається, що метою накладення арешту в цій частині є забезпечення збереження речових доказів. Зокрема, мобільний телефон iPhone сірого кольору, модель 15, із сім-картою та чохлом, ноутбук Lenovo ideapad 320-15 AST (ID: JVHFC1, MTM:80XV00VQRA) із зарядним пристроєм, з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, можуть містити відомості, які в майбутньому можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні та відповідають ознакам речового доказу. Враховуючи, що мобільний телефон та ноутбук мають систему логічного захисту, а доступ до них обмежується їх власником ( ОСОБА_5 відмовився надати пароль доступу до них), у органу досудового розслідування наявна необхідність у з`ясуванні приналежності вилучених технічних пристроїв саме ОСОБА_5 та перевірці даних, які в них містяться, на предмет наявності у них інформації, яка може мати значення для встановлення важливих обставин у цьому кримінальному провадженні. Отже, слідчий суддя вважав, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що вилучені у ході проведення обшуку технічні пристрої відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість використання відомостей, які у них містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні. Таке майно зазначено в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, а його надання є необхідною умовою для проведення експертного дослідження, у зв`язку з чим існують правові підстави для накладення арешту на майно.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.03.2024 накладено арешт на грошові кошти у розмірі 130 000 грн, які вилучені 19.02.2024 під час затримання ОСОБА_5, із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися. Також, накладено арешт на майно, яке вилучене 19.02.2024 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_2, а саме: грошові кошти в сумі 2 000 євро, номіналом по 100 євро, та в сумі 70 000 грн, номіналом по 1 000 грн. Відповідно до змісту ухвали, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, та у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція статті передбачає таке додаткове покарання. Таким чином, колегія суддів вважає, що детективом відповідно до ст. 173 КПК України наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри, а тому є достатні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на грошові кошти у розмірі 130 000 грн, 2 000 євро, номіналом по 100 євро та 70 000 грн. З протоколу затримання ОСОБА_12 від 19.02.2024 року вбачається, що грошові кошти у розмірі 130 000 грн були надані підозрюваним добровільно, та він не повідомляв про їх належність ОСОБА_4 . Про дані обставини й не зазначав його захисник - ОСОБА_3, за участі якого проводився обшук житлового приміщення, про що свідчить зміст протоколу, який не містить жодних зауважень. Крім того, з протоколу обшуку від 19.02.2024 року вбачається, що слідча дія була проведена за участі ОСОБА_4, який жодних зауважень щодо вилучення грошових коштів у сумі 2 000 євро, номіналом по 100 євро, та 70 000 грн не зазначив. Наявність у ОСОБА_4 розписки є свідченням невиконання ОСОБА_12 умов договору позики, а відсутність у ній серійних номерів не є доказом того, що саме вилучені під час проведення обшуку кошти були предметом умов договору позики. Долучена стороною захисту заява клієнта № 20.30.0008851115 від 02.02.2024 також не підтверджує право власності ОСОБА_4, оскільки з його змісту вбачається, що кошти у сумі 36 696 грн були надані з метою придбання товару, тобто надавалися безготівковим шляхом, без виділу в натурі.
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України буде свідчити, по-перше, те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу та арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 05.03.2024 та ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.03.2024, є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки його метою є збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна, та як ОСОБА_5 на момент вирішення питання про арешт грошових коштів, вилучених за місцем його проживання та під час затримання, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, санкція яких передбачає покарання у виді конфіскації майна.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що під час розгляду цього клопотання не оцінює законність та обґрунтованість ухвал, якими накладено арешт на майно, а вирішує питання обґрунтованості накладеного арешту на майно.
Підставами для скасування арешту майна адвокат ОСОБА_3 зазначає те, що арешт накладено необґрунтовано (1) та у подальшому його застосуванні відпала потреба (2).
Слідчий суддя зазначає, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними.
Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, Суд у рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини», оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення у наведеній справі Суд, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до закінчення кримінального провадження.
Подане клопотання адвокат ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що мобільний телефон Iphone 15 та кошти у розмірі 130 000 грн, які вилучені під час затримання ОСОБА_5, належать ОСОБА_4 . Належність коштів (130 000 грн) аргументована тим, що 19.02.2024 ОСОБА_7 передав кошти ОСОБА_5 для подальшого передання боргу ОСОБА_4 . Для придбання мобільного телефону ОСОБА_4 брав кредит у банківській установі, проте у подальшому передав телефон у тимчасове користування ОСОБА_5, а кошти у сумі 2 000 євро, 70 000 грн, 130 000 грн, є накопиченнями ОСОБА_4 за час його роботи моряком. Також, під час проведення обшуку ОСОБА_4 повідомляв детективами, що ці кошти належать йому.
На підтвердження цих фактів до матеріалів клопотання додано:
- посвідчення моряка, видане на ім`я ОСОБА_4 22.02.2005, строк дії якого продовжено до 22.02.2015;
- розписку про отримання суми позики від 13.01.2022, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 кошти в розмірі 20 000 доларів США, 20 000 євро, при умові повернення цієї суми на вимогу протягом 3 робочих днів;
- заяву клієнта № N20.30.0008851115 від 02.02.2024 та паспорт споживчого кредиту, відповідно до яких ОСОБА_4 отримав кредит у AT «Універсал Банк» (вид «покупка частина збільшення строку»), з метою придбання товару в розмірі кредитного ліміту 36 696, 00 грн на 9 місяців (розмір щомісячного платежу 4065, 92 грн);
- квитанцію AT «Універсал Банк» (Monobank) від 02.02.2024, згідно якої ОСОБА_4 відправив одержувачу ОСОБА_14 20 000 грн;
- квитанції із мобільного додатку AT «Універсал Банк» (Monobank), відповідно до яких, 02.02.2024, 02.04.2024, 02.06.2024, 02.07.2024, 02.08.2024 надіслано платежі у розмірі 4065,92 грн до CITRUS;
- щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або органу місцевого самоврядування особи за 2023 рік (подана 26.03.2024), відповідно до якої ОСОБА_5 задекларував: отримання доходу від відчуження рухомого майна (крім цінних паперів та корпоративних прав) від ОСОБА_7 у розмірі 380 000 грн; наявність грошових активів (готівкові кошти) у розмірі 20 0000 грн, 2000 євро та фінансових зобов`язань (займ коштів) перед ОСОБА_4 на кінець звітного періоду розмір зобов`язань складав 5500 доларів, 2000 євро, що виникли 13.01.2023;
- декларацію при звільненні особи уповноваженої на виконання функцій держави або органу місцевого самоврядування за період з 01.01.2024 - 27.03.2024 (подана 29.03.2024), відповідно до якої у ОСОБА_5 відсутні грошові активи та фінансові зобов`язання.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначив, що з 2008 року знайомий з ОСОБА_5, а з 2010 року - з ОСОБА_4 . Він має дружні стосунки з підозрюваним, ОСОБА_4 та неодноразово позичав кошти в останнього. Пояснив, що у березні 2022 року позичив у ОСОБА_4 130 000 грн на півроку, у подальшому в лютому 2024 року (орієнтовно після новорічних свят) він віддав ці кошти ОСОБА_4 через ОСОБА_5 . Його зустріч із ОСОБА_5 відбувалась у кафе «Арома кава» м. Костянтинівка, яке розташоване біля ринку. Жодна розписка ОСОБА_7 не виготовлялась при позиці та поверненні коштів.
Слідчий суддя зауважує, що при розгляді питання про скасування арешту майна суд не вправі визначати право власності на річ за будь-якою особою, спір про її належність вирішується в порядку цивільного судочинства (постанова ККС ВС від 09.04.2020 у справі № 676/2199/19). Натомість, на підставі фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, перевіряються відомості про належність особі майна, щодо якого вирішується питання про скасування арешту.
Зокрема, при виявленні та вилученні рухомих речей, які не підлягають державній реєстрації, має враховуватися дія презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю corpus possessionis); спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (рішення суду щодо визнання права власності за іншою особою, письмові докази, дата складання, яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); показання свідків та пояснення зацікавлених осіб за умови обов`язкової письмової форми правочину не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування зазначеної презумпції; пояснення сторін оцінюються у співставленні із фактичними обставинами та наданими доказами.
Слідчим суддею встановлено, що під час обшуку кошти в сумі 2 000 євро та 70 000 грн вилучено у кімнаті, яку займав ОСОБА_5 . ОСОБА_4, який був присутнім під час обшуку, будь-яких заперечень з приводу вилучення коштів не зазначив. Під час затримання підозрюваний добровільно надав 130 000 грн та не повідомляв про їх належність ОСОБА_4, який є його тестем. Натомість, долучені до клопотання матеріали переконливо свідчать про володіння та користування цими коштами саме підозрюваним, який проживає у квартирі, та фактично мав у розпорядженні ці кошти.
Надані адвокатом ОСОБА_3 докази та пояснення у своїй сукупності та у співставленні з поясненнями та доказами, наданими стороною обвинувачення, у тому числі щодо фінансової можливості ОСОБА_4 володіти грошовими коштами у віднайденому розмірі, не є достатньо переконливими, щоб спростувати презумпцію перебування вилучених грошових коштів (2000 євро, 70 000 грн, 130 000 грн) у власності підозрюваного ОСОБА_5 в силу його фактичного володіння ними. Окрім цього, питання належності грошових коштів ОСОБА_4 розглядалось колегією суддів Апеляційної інстанції Вищого антикорупційного суду при перегляді ухвали слідчого судді про часткове накладення арешту. Також, варто звернути увагу, що під час розгляду клопотання ОСОБА_4 зазначив, що на момент проведення обшуку та затримання ОСОБА_5 він основний період часу проживав у дачному будинку, а не в квартирі, що додатково може свідчити про належність коштів саме підозрюваному.
Для належного доведення факту володіння грошовими коштами конкретною особою необхідні додаткові докази, які б могли підтвердити їх походження, або ж такі, що демонструють зв`язок між цією особою та грошовими коштами у визначеному обсязі. Надані пояснення учасниками у судовому засіданні, зокрема свідком ОСОБА_7, на думку слідчого судді, не є достатньо переконливими, щоб спростувати презумпцію перебування вилучених грошових коштів у власності ОСОБА_5 в силу його фактичного володіння ними, а також його фінансової можливості володіти грошовими коштами у віднайденому розмірі.
Також, адвокатом ОСОБА_3 не наведено обґрунтованих аргументів для скасування арешту з мобільного телефону Iphone 15 та ноутбуку Lenovo ideapad 320-15 AST з зарядним пристроєм. Зокрема, не долучено доказів щодо придбання ноутбуку саме ОСОБА_4 для використання у власних цілях, так як і не додано належних відомостей, які вказують на те, що саме за кошти споживчого кредиту ОСОБА_4 придбано телефон Iphone 15.
Слід зазначити, що мобільний телефон був вилучений безпосередньо у ОСОБА_5 під час затримання, а відповідно до заперечень детектива, встановлено, що номер мобільного телефону підозрюваного НОМЕР_3 з 02.02.2024 використовувався у мобільному телефоні Iphone 15 Pro. Також, підозрюваний ОСОБА_5 має вільний доступ до банківського рахунку ОСОБА_4 (згідно протоколу огляду від 01.09.2024), відтак усі ці обставини у своїй сукупності лише підтверджують належність мобільного телефону підозрюваному.
Крім того, адвокатом не було спростовано належність ноутбуку Lenovo ideapad 320-15 AST підозрюваному ОСОБА_5, проте стороною обвинувачення підтверджено, що на цьому ноутбуці міститься інформація, яку використовував підозрюваний у професійній діяльності (відповідно до протоколу огляду від 24.08.2024). Таким чином, адвокатом не надано беззаперечених доказів для спростування презумції належності майна підозрюваному ОСОБА_5 .
Враховуючи встановлені обставини кримінального провадження та мету (збереження речових доказів, конфіскація майна), з якою накладено арешт на грошові кошти, ноутбук та мобільний телефон, що знаходились у фактичному володінні та під контролем підозрюваного, за відсутності беззаперечних доказів на спростування презумпції власності, слідчий суддя вважає, що підстав для скасування арешту майна не було доведено, а застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на цій стадії є обґрунтованим та виправданим.
Частиною 1 статті 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Враховуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що адвокатом ОСОБА_3 не доведено, що у арешті грошових коштів, ноутбуку, мобільного телефону відпала потреба чи арешт накладено необґрунтовано, оскільки кримінальне провадження на теперішній час триває, арешт накладено з метою збереження речових доказів, забезпечення конфіскації майна як виду покарання (питання про застосування якого вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження).
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 132, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 52023000000000190 від 24.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_13