- Presiding judge (HACC): Zadorozhna L.I.
Справа № 991/8611/24
Провадження № 1-кс/991/8650/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
учасників кримінального провадження:
з боку обвинувачення: старшого детектива ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 від 06.09.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000211 від 09.05.2023,
установив:
06.09.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 від 06.09.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2023 за № 52023000000000211.
І. Суть клопотання
Детективами Національного антикорупційного бюро України розслідуються обставини, які свідчать про те, що судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, за попередньою змовою групою осіб, з працівниками апарату суду, у тому числі з помічниками суддів, та адвокатами ймовірно організували протиправний механізм ухилення від мобілізації чоловіків призовного віку, перенаправлення таких осіб через державний кордон шляхом ухвалення судових рішень за надуманими обставинами, у тому числі шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя, за неправомірну вигоду.
У ході досудового розслідування встановлено, що до вказаної вище схеми ймовірно причетні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, консультант суду ОСОБА_8, помічники суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Авторозподіл позовних заяв на зазначених вище суддів у справах щодо встановлення факту самостійного виховання батьком дитини віком до 18 років, шляхом втручання в автоматизовану систему, забезпечувала консультант Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_8 на прохання вказаних вище помічників суддів.
У ході досудового розслідування встановлені відомості, що втручання до системи розподілу суду здійснювалися ОСОБА_8, зокрема на прохання помічника судді ОСОБА_7 - ОСОБА_9 за неправомірну вигоду. Переважна кількість справ, про розподіл яких просив помічник судді, стосувалися саме розлучення та визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком або позбавлення дружини батьківських прав.
04.09.2024 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 7, ІМЕІ НОМЕР_1, в якому виявлені переписки з видаленими чатами.
У органу досудового розслідування існує сукупність достатніх підстав вважати, що вказаний телефон є доказом злочину, під час досудового розслідування кримінального провадження необхідно забезпечити його збереження, зокрема з метою проведення його експертного дослідження, а також проведення інших слідчих (процесуальних) дій з використанням цього доказу.
З метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури просить накласти арешт на мобільний телефон, вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
Детектив Національного бюро ОСОБА_3 у судовому засіданні подане клопотання підтримав у повному обсязі, просив накласти арешт на вилучений у ході проведення обшуку мобільний телефон, з метою забезпечення збереження речового доказу. Зазначив, що під час обшуку було вилучено лише мобільний телефон. Вважає, що у його вмісті може бути віднайдена важлива для досудового розслідування інформація, що можливе навіть після її видалення. У іншої особи, причетність якої до кримінального правопорушення перевіряється, виявлена переписка з ОСОБА_9, натомість, у його телефоні така переписка відсутня. Також, у цьому телефоні активована функція таймеру автоматичного видалення повідомлень.
Від адвоката ОСОБА_12, який діє в інтересах ОСОБА_9, надійшло заперечення на клопотання про арешт майна (Вх. № 35441/24 від 10.09.2024), в якому зазначено, що ОСОБА_9 є власником вилученого у ході обшуку майна та відношення до обставин, які досліджується у межах цього кримінального провадження, не має. У мобільному телефоні, окрім особистої інформації, іншої інформації, яка може представляти інтерес для слідства, немає. Детектив міг повністю оглянути мобільний телефон та його вміст. Доступ до нього власником не обмежувався, у протоколі обшуку вказаний пароль до телефону. Також, вилучений мобільний телефон не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України. Враховуючи ці обставини, адвокат вважає, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи, про які йдеться у клопотанні, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Володілець майна ОСОБА_9, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду клопотання, у судове засідання не з`явився, про поважність причин свого неприбуття не повідомив. Його неприбуття за таких обставин не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Подане прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури клопотання підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1, п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України).
Зазначені вище вимоги прокурором дотримані, 06.09.2024 клопотання про арешт майна подано до канцелярії Вищого антикорупційного суду, в межах строку 48 годин після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.
1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна
Відповідно до витягу з ЄРДР (сформованого 05.09.2024) у межах цього кримінального провадження розслідуються кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 376-1, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України. Про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень повідомлено, зокрема, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та іншим.
Під час розгляду клопотання старшим детективом Національного бюро доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання матеріалами, в копіях: заяви та рапорти про вчинення (виявлення) кримінального правопорушення; протоколи допиту свідків; протоколи огляду від 15.05.2023, від 07.08.2023, від 29.09.2023, від 05.02.2024 з додатками; протокол огляду речей і документів від 12.09.2023 з додатками; протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 05.10.2023; протокол допиту підозрюваного від 02.08.2024; висновок експертів за результатами проведення комісійної судової комп`ютерно-технічної експертизи від 11.07.2024.
Факти та обставини, які були озвучені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача на цьому етапі досудового розслідування у тому, що до викладених у клопотанні старшого детектива обставин кримінальних правопорушень імовірно може бути причетний ОСОБА_9, який, будучи помічником судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7, обговорював із працівником апарату цього ж суду ОСОБА_8 обставини авторозподілу судових справ, що стосуються визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом із батьком, на конкретно визначеного суддю, тим самим сприяючи втручанню у автоматизовану систему документообігу суду, а також передавав певну матеріальну винагороду за вчинення таких дій. У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення має враховуватись слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна у випадках, передбачених п. 3-4 ч. 2 ст. 170 КПК України (з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або відшкодування шкоди (цивільний позов)). У цій справі слідчий суддя вирішує питання арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
2) Правові підстави для арешту майна
Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.08.2024 надано дозвіл на проведення обшуку житлового будинку АДРЕСА_1, який на праві власності та користування належить ОСОБА_9, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання речей та документів, зокрема, мобільних телефонів, якими користується ОСОБА_9 та які зберегли на собі інформацію про розподіл судових справ у автоматизованій системі документообігу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на конкретно визначеного суддю, а також про постановлення судових рішень за позовами про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком шляхом відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав та ймовірне отримання грошової винагороди за їх постановлення.
Зі змісту протоколу обшуку від 04.09.2024 слідує, що у ході проведення обшуку ОСОБА_9 добровільно надав мобільний телефон iPhone 7, ІМЕІ НОМЕР_1, а також пароль доступу до нього.
Огляд месенджерів WhatsApp, Viber та Telegram свідчить про те, що зміст листування видалено. У зв`язку з тим, що надання цього мобільного телефону є необхідною умовою проведення експертного дослідження, детективом Національного бюро було прийнято рішення про його вилучення, разом із сім-картою у ньому (абонентський номер НОМЕР_2 ).
Оцінюючи вилучений під час обшуку мобільний телефон на предмет наявності у ньому ознак речового доказу, слідчий суддя дійшов таких висновків.
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також речі та документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
Слідчий суддя зазначає, що під час проведення обшуку пароль доступу до мобільного телефону наданий його володільцем - ОСОБА_9, тобто доступ до нього не потребував подолання системи логічного захисту.
Детективом Національного бюро у ході поверхневого огляду мобільного телефону безпосередньо під час проведення обшуку встановлено, що мобільний телефон містить ознаки видалення наявних у ньому повідомлень, відновити які можливо лише шляхом експертного дослідження мобільного телефону, про що у судовому засіданні повідомив детектив Національного бюро ОСОБА_3 . Також, детектив повідомив, що у мобільному телефоні активована функція таймеру автоматичного видалення повідомлень.
Про те, що інформацію було видалено, також можуть свідчити відомості, відображені у протоколі від 05.02.2024, відповідно до яких під час огляду мобільного телефону ОСОБА_8 виявлена переписка останньої з абонентом НОМЕР_3 «Стас Гинцер» щодо обставин, які є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Отже, викладене свідчить про необхідність додаткового дослідження вмісту вилученого у ОСОБА_9 мобільного телефону на предмет наявності у ньому відомостей, що можуть прямо та/або опосередковано стосуватись обставин, що досліджуються у межах цього кримінального провадження, та можуть бути відновлені під час експертного дослідження.
Постановою старшого детектива Національного бюро ОСОБА_13 від 04.09.2024 вилучений у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 мобільний телефон визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.
Метою вилучення зазначеного вище мобільного телефону є необхідність виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування та міститься у його вмісті, а також відновлення видаленої інформації шляхом проведення експертного дослідження, що зазначено у протоколі обшуку від 04.09.2024.
Відновити видалені відомості, за таких обставин, можливо лише із залученням експерта. У такому випадку суттєвим для відновлення такої інформації є наявність самого пристрою, який буде становити предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується з положеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.
Отже, вилучений за місцем проживання ОСОБА_9 мобільний телефон може містити відомості, які в майбутньому можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні, однак можливість їх детальної перевірки, у зв`язку з необхідністю проведення експертного дослідження, у детективів Національного бюро на даний момент відсутня.
Абзацом другим частини третьої статті 170 КПК України передбачено, що арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у цьому випадку наявні достатні підстави вважати, що вилучений у ході проведення обшуку мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість використання відомостей, які у ньому містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні. Таке майно було зазначено в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, його подальше утримання органом досудового розслідування обумовлено необхідністю здобуття видаленої інформації, відновити яку можливо лише шляхом проведення експертного дослідження, що потребує безпосереднього надання технічного пристрою, у зв`язку з чим існують правові підстави для накладення арешту на майно.
3) Річ є тим видом майна, на яке може бути накладено арешт
Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку, зокрема, на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у своєму клопотанні просить накласти арешт на мобільний телефон. Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України (оскільки є рухомим) та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.
4) Завдання, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням про арешт майна
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України). Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, можливість приховування, пошкодження, псування або знищення вилученого у ході проведення обшуку мобільного телефону та інформації, яка в ньому міститься, є обґрунтованою.
5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / «Uzan and others v. Turkey», заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження за наявних обставин неможливо.
Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити ОСОБА_9 належного йому майна, а лише тимчасово обмежити його право користування, розпорядження та відчуження майна, зокрема до завершення експертного дослідження.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна ОСОБА_9 слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього.
Враховуючи викладене, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Також, слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати тимчасову заборону користування, розпорядження та відчуження вказаного у клопотанні прокурора майна, зважаючи на встановлені ризики приховування, пошкодження, псування або знищення мобільного телефону, вилученого у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9, а також інформації, яка у ньому зберігається.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.
Керуючись ст. 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 04.09.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_1, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.08.2024, а саме:
-мобільний телефон iPhone 7, ІМЕІ НОМЕР_1, який полягає у тимчасовій забороні користування, розпорядження та відчуження.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам, присутнім під час її оголошення. Копію ухвали не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_14