- Presiding judge (HACC AC) : Hlotov M.S.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/8131/24Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/662/24
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
УХВАЛА
І м е н е м У к р а ї н и
16 вересня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5,
представників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представниці ОСОБА_9 - адвокатки ОСОБА_6, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000236,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманою 13.09.2024 апеляційною скаргою представниці, поданою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчого судді від 04.09.2024, постановлену у відповідності до абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК (а. с. 169, 172-180, 185-198, 209).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора - накладено арешт на майно, вилучене 29.08.2024 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: мобільний телефон Galaxy S22 Ultra номер моделі SM-S908B/D3 IMEI1 НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 .
3. Зазначене рішення мотивоване: 1) здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000236 від 31.05.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України /далі - КК/, щодо обставин закупівлі посадовими особами Міністерства оборони України /далі - МОУ/ з використанням службового становища всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди від Товариства з обмеженою відповідальністю /далі - ТОВ/ «Наш імпорт» на підставі договорів від 20.05.2022 та від 07.06.2022 і додаткових угод до них неякісних товарів речового майна (рукавичок захисних), чим охоронюваним законом державним інтересам завдано тяжкі наслідки на загальну суму 231 876 000 грн; (2) існуванням об`єктивних даних, що було вчинено вказані у клопотанні злочини; (3) вилученням під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9, проведеного на підставі ухвали слідчого судді, мобільного телефону, код доступу до якого не було повідомлено; (4) відповідністю вищезазначеного телефону критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК; (5) призначенням комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи; (6) розумністю і співрозмірністю застосованого заходу забезпечення кримінального провадження його завданням та переслідуванням ним легітимної мети; (7) не встановленням негативних наслідків арешту майна для третіх осіб.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
4. В апеляційній скарзі представниця просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
4.1. Апеляційна скарга мотивована: (1) пропуском строку на апеляційне оскарження з поважних причин, оскільки до моменту отримання повного тексту судового рішення були невідомі мотиви його прийняття; (2) вилученням під час обшуку іншого телефону з подальшим визнанням його речовим доказом та призначенням щодо нього експертизи, ніж той, на який прокурор просив накласти арешт; (3) відсутністю достатніх підстав вважати, що могло бути вчинене зазначене у клопотанні кримінальне правопорушення, та що до розслідуваних у кримінальному провадженні подій може бути причетна ОСОБА_9 ; (4) не наданням належної правової оцінки протоколу обшуку, складеному в іншому кримінальному провадженні; (5) не відповідністю вилученого телефону ознакам речового доказу; (6) не відповідністю висновку про необхідність проведення експертного дослідження для подолання паролю; (7) не доведеність, що накладення арешту на майно дозволить виконати завдання кримінального провадження; (8) відсутністю ризиків.
4.2. Представниця підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, з мотивів, наведених у ній.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. Представник ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги представниці ОСОБА_6 та просив її задовольнити, з мотивів, наведених у ній.
5.2. Власниця майна, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не прибула, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за її особистої участі не зверталася.
5.3. Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги представниці.
V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
6. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо дотримання строку на апеляційне оскарження
7. В апеляційній скарзі представниця просить визнати поважною причину пропуску строку на подання апеляційної скарги, оскільки через відсутність повного тексту оскаржуваного рішення сторона власниці майна була позбавлена можливості своєчасно подати належним чином аргументовану апеляційну скаргу.
7.1. Прокурор не заперечував проти поновлення строку на апеляційне оскарження.
7.2. Вирішуючи питання своєчасності подання апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК).
7.3. У ч. 5 ст. 115 КПК вказано, що при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк.
7.4. У ході оцінки зазначеного доводу сторони захисту встановлено, що апеляційну скаргу представниця подала із пропуском строку на апеляційне оскарження.
7.4.1. Адже слідчий суддя постановив та оголосив резолютивну частину оскаржуваної ухвали 04.09.2024 за участі ОСОБА_6 (а. с. 164-169), тому перебіг строку на апеляційне оскарження для сторони власниці майна розпочався з наступного дня (05.09.2024) та завершився 10.09.2024 (останній день на подачу).
7.4.2. Отже, звернення до суду з апеляційною скаргою 13.09.2024 відбулося з пропуском строку на апеляційне оскарження (а. с. 185-198).
7.5. Однак пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (ч. 1 ст. 117 КПК).
7.5.1. Переліку обставин, які вказують на наявність поважних причин, через які звернення з апеляційною скаргою відбулося не своєчасно, кримінальний процесуальний закон не містить.
7.5.2. Однак необізнаність особи з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, коли отримано лише його резолютивну частину, а повний текст вручено після спливу строків на апеляційне оскарження, може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).
7.6. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із того, що (1) 10.09.2024 представниця ОСОБА_6 отримав повний текст оскаржуваної ухвали (а. с. 181), після чого (2) 13.09.2024 подала на неї апеляційну скаргу (а. с. 185-198).
7.6.1. Тобто представниця реалізувала право на апеляційне оскарження упродовж п`яти днів після отримання повного тексту оскаржуваної ухвали.
7.6.2. Оскільки представниця оскаржує рішення в частині підстав задоволення клопотання про накладення арешту на майно, то до проголошення та отримання повного тексту оскаржуваної ухвали ОСОБА_6 не могла знати про мотиви прийнятого рішення, що об`єктивно унеможливило своєчасне звернення з апеляційною скаргою.
7.6.3. Отже підстава несвоєчасного звернення з апеляційною скаргою є поважною, а тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити.
(§2) Щодо наявності/відсутності підозри
8. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що описані у клопотанні фактичні обставини у сукупності із наданими матеріалами кримінального провадження та у їх співставленні з диспозицією статті, котра передбачає кримінальну відповідальність за розслідуваний детективом злочин, вказують на наявність достатніх підстав вважати, що могло бути вчинено зазначене у клопотанні кримінальне правопорушення.
8.1. Сторона власниці майна, заперечуючи проти висновку слідчого судді, зазначила, що: (1) оцінюючи існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості, судом не взято до уваги їх доводи, не надано належної оцінки наявним доказам, внаслідок чого зроблено хибний висновок про наявність достатніх підстав вважати, що могло бути вчинене зазначене у клопотанні кримінальне правопорушення; (2) безпідставним є твердження про взяття слідчим суддею до уваги умов відшукання і вилучення мобільного телефону в особи, яка надає бухгалтерські послуги ТОВ «МІК», так як у кримінальному провадженні розслідуються обставини щодо ТОВ «НАШ ІМОПОРТ».
8.2. У свою чергу прокурор вказав, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку.
8.3. За наслідками апеляційного перегляду встановлено, що слідчий суддя дійшов правильних висновків щодо наявності у цьому провадженні достатніх доказів наявності ознак кримінального правопорушення.
8.4. Надаючи саме таку оцінку, суд апеляційної інстанції виходить із того, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).
8.5. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК).
8.6. У ході застосування наведеного підходу судом апеляційної інстанції враховується те, що, як встановлено слідчим суддею, у кримінальному провадженні №52023000000000236 від 31.05.2023 розслідуються обставини можливого зловживання службовими особами МОУ своїм службовим становищем всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди від ТОВ «Наш імпорт», під час якого вони здійснили закупівлю на підставі договорів від 20.05.2022 №286/3/22/196 та від 07.06.2022 №286/3/22/209 та додаткових угод до них неякісних товарів речового майна - рукавичок захисних, які не можуть використовуватися за призначенням для потреб Збройних сил України, чим завдали тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам на загальну суму 231 876 000 грн (а. с. 7-8, 57-130).
8.6.1. Відповідно до абз. 2 п. 8 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України «Про оборонні закупівлі», а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
8.6.2. Згідно з ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
8.6.3. Зміст проєкту договору, який опрацьовується структурним підрозділом, повинен включати, зокрема, такі умови: предмет (найменування, номенклатура, асортимент, кількість товарів, робіт і послуг, вимоги щодо їх якості та здійснення відповідного контролю за якістю товарів, робіт і послуг) (абз. 1-2 п. 2.2 Інструкції з підготовки, погодження, укладення, реєстрації, обліку, зберігання та контролю за виконанням договорів, що укладаються від імені МОУ, затвердженої наказом №500 МОУ від 29.12.2020).
8.6.4. Згідно з договором №286/3/22/196 від 20.05.2022 з додатками до нього МОУ домовилося закупити в ТОВ «НАШ ІМПОРТ» 100 000 рукавичок захисних чорного кольору торговельної марки HexArmor (США) серії Helix, вироблених в Китаї, на загальну суму 77 292 000,00 грн (а. с. 64-73, 75).
8.6.5. Відповідно до договору №286/3/22/209 від 07.06.2022 з додатками до нього МОУ домовилося закупити в ТОВ «НАШ ІМПОРТ» 200 000 рукавичок захисних чорного кольору торговельної марки HexArmor (США) серії Helix, вироблених в Китаї, на загальну суму 154 584 000 грн(а. с. 82-92).
8.6.6. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 12.2. договорів №286/3/22/196 і №286/3/22/20) (а. с. 64-73, 75, 82-92).
8.6.7. Згідно з додатками №2 до додаткових угод №1 і №2 до договору №286/3/22/196 та до договору №286/3/22/209 було змінено відомості про колір рукавичок захисних (з чорного на оливковий), які купувалися МОУ в ТОВ «НАШ ІМПОРТ» згідно з договорами, а також виключено з договору інформацію про торговельну марку та серію захисних рукавичок, які купувалися (а. с. 76-81, 95-98).
8.6.8. Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.05.2024 №4388/24-53/4389/24-34 вироби, поставлені на умовах договорів №286/3/22/196 від 20.05.2022, №286/3/22/209 від 07.06.2022, не можуть використовуватися за своїм цільовим призначенням, оскільки не відповідають вимогам ТC A01XJ.33803-097:2018 «Рукавички захисні. Технічна специфікація МОУ на предмети для речового забезпечення» та ДСТУ EN 388:2017 (EN 388:2016, ITD) «Рукавички захисні для захисту від механічних ушкоджень» (а. с. 111-130).
8.6.9. Згідно з показаннями свідка ОСОБА_10, яка працює на посаді головного спеціаліста відділу організації постачання речового майна Управління виконання договорів Департаменту ресурсного забезпечення МОУ, вона вже давно має контакт ОСОБА_9, яка представляла ТОВ «МІК» як головний бухгалтер, а в 2022 вона спілкувалася з нею як із головним бухгалтером ТОВ «Наш імпорт» (а. с. 131-134).
8.7. Ураховуючи наведене і те, що арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи... (ч. 3 ст. 170 КПК), то арешт майна може бути накладений не лише на майно підозрюваних, але й будь-яких інших осіб, які пов`язані з особами, причетність яких до вчинення кримінального правопорушення перевіряється органом досудового розслідування у кримінальному провадженні.
8.8. Оскільки за матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_9 представляла ТОВ «Наш імпорт» у якості головного бухгалтера, обставини укладення договорів МОУ з яким перевіряється у даному кримінальному провадженні, то хоч вона і не є підозрюваною, але арешт на її мобільний телефон може бути накладений.
(§3) Щодо відповідності майна критеріям речових доказів
9. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку про відповідність вилученого мобільного телефону критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, оскільки відомості, які містяться на ньому можуть використовуватися як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
9.1. Заперечуючи проти зазначеного, представники вказали, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що тимчасово вилучений мобільний телефон був знаряддям вчинення злочину, або зберіг на собі сліди злочину, або містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
9.2. Прокурор зазначив, що доводи сторони власниці майна є необґрунтованими та спростовуються доказами, наявними у матеріалах провадження, які підтверджують відповідність вилученого мобільного телефону критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.
9.3. За підсумками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що існують підстави для накладення арешту на відповідне майно, передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК.
9.4. Вищевказаний висновок зроблено, ураховуючи, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
9.4.1. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
9.4.2. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
9.5. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
9.6. Отже, вилучений під час обшуку мобільний телефон, власником якого є ОСОБА_9, відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що вони (1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) були об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набуті кримінально протиправним шляхом.
9.7. Ураховуючи обставини, встановлені у п. 8.6 цієї ухвали, та ненадання ОСОБА_9 детективам паролю до системи логічного захисту (а. с. 23-24), колегія суддів вважає, що вилучений під час обшуку мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, відповідає ознакам, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК. Доказів, які б спростовували наведені висновки, представниками надано не було і судом не встановлено.
9.8. Отже, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що на вилученому телефоні можуть бути наявні відомості, які мають значення для кримінального провадження, і їх в інший спосіб отримати неможливо, тому наявні підстави для накладення арешту на майно.
(§4) Щодо наявності/відсутності ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК
10. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив, що накладення арешту є пропорційним, розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, переслідує легітимну мету, не має негативних наслідків для третіх осіб, а пов`язані із накладенням арешту обмеження не є невиправдано обтяжливими для власника такого майна. Вказав, що слід застосувати заборону користування та розпорядження майном, зважаючи на встановлені ризики приховування, пошкодження, знищення майна, яке є речовими доказами, а також необхідність його використання для проведення в т. ч. експертних досліджень, огляду, копіювання вмісту, тощо.
10.1. У свою чергу представниця власниці майна заперечила проти наведеного висновку, зазначивши, що жодних ризиків не існує.
10.2. Прокурор заперечив проти доводів представниці, вказавши, що слідчий суддя дійшов правильних висновків.
10.3. У ході апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, колегія суддів встановила, що завдяки накладенню арешту може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, зокрема вдасться перешкодити приховуванню, пошкодженню, псуванню, знищенню, перетворенню, та відчуженню мобільного телефону, на якому міститься інформація, важлива для правильного встановлення обставин кримінального правопорушення.
10.4. Наведеного висновку колегія суддів дійшла, враховуючи, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК).
10.5. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК).
10.6. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
10.7. Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
10.8. У ході застосування до цієї справи наведеного підходу колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільному телефоні, у тому числі зважаючи на неможливість його повного огляду та дослідження (а. с. 20-27); (3) ненадання ОСОБА_9 паролю доступу до вилученого мобільного телефону детективам, що може свідчити про існування видаленого листування, яке може стосуватися обставин, які є предметом розслідування в даному кримінальному провадженні, (4) відсутності в сторони обвинувачення можливості самостійно під час обшуку подолати логічний захист телефону. Усе це в сукупності може вказувати на намагання власника майна приховати від органу досудового розслідування факт наявності на зазначеному носії інформації про події, що розслідуються у кримінальному провадженні №52023000000000236.
10.9. Отже, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилученому мобільному телефоні відомості, які мають значення для кримінального провадження, в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), накладення арешту на майно необхідне, оскільки дозволить виконане завдання, для виконання якого відбулося звернулася з клопотанням.
(§5) Щодо інших доводів
11. Стосовно доводу, що під час обшуку вилучено інший телефон, аніж той, на який прокурор просить накласти арешт, то колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки зазначене не підтверджується матеріалами клопотання. Й коли б суд погодився із такими доводами представниці, то взагалі мав би закрити провадження за її апеляційною скаргою як такою, що подана тим, хто не представляє власника відповідного майна.
12. В ході апеляційного перегляду також не встановлено інших порушень вимог КПК.
(§6) Висновки
13. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
13.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
13.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного перегляду доводи представниці не знайшли свого підтвердження, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Поновити представниці строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4