- Presiding judge (HACC AC): Semennykov O.Yu.
справа № 991/7637/24
провадження №11-сс/991/616/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 серпня 2024 року про відмову в задоволенні скарги,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Висновки слідчого судді щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що у поданій заяві відсутні конкретні відомі заявнику обставини, які можуть свідчити про злочинну змову та вчинення певними особами, зокрема, зазначеними у заяві посадовими особами дій, які б містили загальні ознаки об`єктивної сторони певного кримінального правопорушення, тобто, висловлене загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій, які зроблені ОСОБА_5 виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності рішень чи дій зазначених осіб.
Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його невмотивованим та передчасним, представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за якою просив суд скасувати ухвалу слідчого судді від 27 серпня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6, шляхом зобов`язання детективів НАБУ, які наділені повноваженнями стосовно внесення відомостей заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення до ЄРДР, внести до ЄРДР, за заявою ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення, що передбачене ч.3 ст.368 КК, від 09 серпня 2024 року, яка отримана НАБУ 10 серпня 2024 року щодо ймовірно протиправних дій заступника керівника Офісу Президента України ОСОБА_7, голови Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) ОСОБА_8, начальника Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі - ГСУ ДБР) ОСОБА_9, та розпочати досудове розслідування.
До початку апеляційного розгляду представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 подав доповнення до апеляційної скарги, які по суті є зміненою апеляційною скаргою, за якою просив суд скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 серпня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу захисника ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, шляхом зобов`язання детективів НАБУ, уповноважених на внесення відомостей заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення до ЄРДР, внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_5 про вчинення кримінальних правопорушень, що передбачені ст.255, 368 КК, від 09 серпня 2024 року, яка зареєстрована НАБУ 12 серпня 2024 року №Д-11307, щодо ймовірно протиправних дій бізнесмена ОСОБА_10, директора ДБР ОСОБА_8, першого заступника директора ДБР, начальника ГСУ ДБР ОСОБА_9, суддів Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_11 та ОСОБА_12, прокурорів Офісу Генерального прокурора, та розпочати досудове розслідування.
В обґрунтування апеляційної скарги представник посилався на те, що суд не розглянув наведених в скарзі доводів, належним чином не перевірив їх, мотивованих і обґрунтованих відповідей на їх спростування у своєму рішенні не навів, внаслідок чого постановив ухвалу з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Суд не взяв до уваги викладені в заяві вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та є достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такої дії/бездіяльності як кримінального правопорушення.
Також до загального опису вищевказаних обставин суд не навів переконливих мотивів відхилення доводів скарги скаржника, а тому постановлене судове рішення не можна вважати таким, що відповідає приписам норм КПК, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог КПК.
Позиції учасників судового провадження.
Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив.
Ураховуючи зазначене і те, що КПК не передбачає вимог щодо обов`язкової участі сторін у розгляді апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, зокрема щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, приймаючи до уваги значно скорочені у порівнянні із загальним порядком строки апеляційного перегляду таких ухвал (ч.2 ст.422 КПК), колегія суддів на підставі ч.4 ст.405 КПК вважала за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності прокурора.
Мотиви суду.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що 10 серпня 2024 року ОСОБА_5 подано до НАБУ заяву про вчинення кримінальних правопорушень, у якій повідомив про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_13, директором ДБР ОСОБА_8, його заступником - начальником ГСУ ДБР ОСОБА_9, суддями Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_11, прокурорами Офісу Генерального прокурора кримінальних правопорушень, передбачених ст.255, 368 КК.
У поданій слідчому судді скарзі зазначено, що 12 серпня 2024 року адвокатами ОСОБА_5 отримано інформацію про те, що відомості до ЄРДР щодо обставин, викладених у вказаній заяві про вчинення кримінальних правопорушень, не вносились.
Як встановлено слідчим суддею, за заявою ОСОБА_5 на виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2024 року у справі №991/5693/24 НАБУ розпочато досудове розслідування кримінального провадження за ч.3 ст.368 КК за фактом отримання неправомірної вигоди групою осіб, що займають відповідальне становище, а саме: заступником Керівника Офісу Президента України ОСОБА_7, директором ДБР ОСОБА_8, начальником ГСУ ДБР ОСОБА_9, заступником Генерального прокурора ОСОБА_15, суддями Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_16, ОСОБА_12 . Серед знищених матеріалів справ були документи, які стосувались кримінального провадження №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року, зокрема за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.1 ст.258-3 КК. Вказані злочини відбувались у період кінець 2014 - початок 2015 років. За версією слідства ОСОБА_10 забезпечував поставки вугілля з тимчасово окупованих територій та створював умови укладання державним підприємством України прямих контрактів з терористичними організаціями «ЛНР» та «ДНР» на загальну суму приблизно 1,5 млрд грн. У цьому кримінальному провадженні слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва задоволено клопотання прокурора та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначено розмір застави 500 млн грн. У подальшому слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_11 постановлена ухвала у справі №757/284/22-к, якою до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання. Вказане судове рішення прокурорами Офісу Генерального прокурора не оскаржувалось. У заяві ОСОБА_5, посилаючись на тяжкість злочину, у вчиненні якого повідомлено про підозру ОСОБА_10, стверджува, що застосування слідчим суддею більш м`якого запобіжного заходу за відсутності вагомих правових підстав та не оскарження прокурором такого рішення, свідчить про наявність корупційних ризиків, які надали підозрюваному можливість уникнути відповідальності та залишити територію України після початку повномасштабного вторгнення РФ. Також у заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 зазначав, що рішенням колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118660516) визначено, що справи, в яких місце вчинення кримінального правопорушення не встановлено, повинні розглядатися в Шевченківському районному суді м.Києва, в межах територіальної юрисдикції знаходження ГСУ ДБР. На переконання заявника Печерський районний суд м.Києва, зокрема, суддя ОСОБА_17 не мав права приймати до розгляду справу №757/284/22-к, враховуючи, що у кримінальному проваджені фігурували топ посадовці та народні депутати, а повинен був направити цю справу до Шевченківського районного суду м.Києва. Також зазначав, що голова Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_12 ігнорує рішення Київського апеляційного суду щодо територіальної юрисдикції ДБР та не вживає заходів для законного розгляду справ.
Слідчий суддя також звернув увагу, що заява про вчинення кримінального правопорушення не містить додатків, натомість, містить посилання у тексті на відповідні сторінки у мережі інтернет.
Так, відкривши посилання на https://reyestr.court.gov.ua/Review/102614118# слідчим суддею встановлено, що 12 січня 2022 року у справі №757/284/22-к слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва постановив ухвалу за результатом розгляду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ ДБР про продовження строку тримання під вартою підозрюваного Особа у кримінальному провадженні №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року.
Також, у заяві ОСОБА_5 повідомляв, що голова Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_12 та суддя ОСОБА_17 ігнорують рішення Київського апеляційного суду, за яким справи, у яких місце вчинення кримінального правопорушення не встановлено, повинні розглядатися в Шевченківському районному суді м. Києва, в межах територіальної юрисдикції Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118660516). Проте, ознайомившись зі змістом вказаного судового рішення, яке знаходиться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідчим суддею встановлено, що воно стосується розгляду клопотання сторони захисту про направлення кримінального провадження №42023000000001252 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК, з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, тобто не стосується кримінального провадження №22016130000000212.
Відмовляючи в задоволенні поданої скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що у поданій заяві відсутні конкретні відомі заявнику обставини, які можуть свідчити про злочинну змову та вчинення певними особами, зокрема, зазначеними у заяві посадовими особами дій, які б містили загальні ознаки об`єктивної сторони певного кримінального правопорушення, тобто, висловлене загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій, які зроблені ОСОБА_5 виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності рішень чи дій зазначених осіб.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 27 серпня 2024 року щодо відмови у задоволенні скарги на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ, при цьому, оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, враховує наступне.
Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч.1 ст.214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР (ч.2 ст.214 КПК).
Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
До ЄРДР серед іншого вносяться відомості про: 1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК).
Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння тощо). Ці обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК).
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що викладені в ньому обставини не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення та не потребують для отримання зазначеного вище висновку перевірки засобами кримінального процесу, або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ані попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298). Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення до реєстру вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
За правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18), якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Колегія суддів також ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року в справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. При цьому, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в п.57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15 квітня 2008 року у справі №21-319во07 зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Відтак самих лише припущень заявника та його незгоди з процесуальним рішенням судді недостатньо для висновку про вчинення кримінальних правопорушень, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування відносно судді за фактами прийнятих ним процесуальних рішень і дій в ході здійснення правосуддя.
Незгода із прийнятим суддею процесуальним рішенням в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених ст.126 та 129 Конституції України щодо незалежності судді та заборони впливу на нього у будь-який спосіб.
Ініціювання кримінального переслідування судді внаслідок незгоди з його процесуальними діями чи рішеннями є способом незаконного впливу на суд і такі дії слід розцінювати як спроби втручання у правосуддя, тиску на суд і суддів не процесуальним шляхом, поза межами процедури оскарження судових рішень, що є прямим порушенням вимог закону щодо незалежності судів та суддів.
Таким чином, відомості за заявою про вчинені кримінальні правопорушення не підлягають внесенню до ЄРДР уповноваженими особами НАБУ, оскільки зазначені у матеріалах скарги обставини не свідчать про вчинення будь-якого кримінального правопорушення, описані в скарзі факти не потребують перевірки засобами кримінального процесу, тому прийняте слідчим суддею рішення є правильним по суті.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 серпня 2024 року про відмову в задоволенні скарги залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3