- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 991/5852/24
Провадження № 11-сс/991/525/24
Слідча суддя ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 вересня 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.07.2024 про арешт майна в межах кримінального провадження № 52024000000000178 від 16.04.2024,
за участю:
особи, яка подала апеляційну скаргу, - адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_10,
У С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52024000000000178 від 16.04.2024 за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 і 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
У межах указаного кримінального провадження, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду своїми ухвалами від 27.06.2024 надав дозволи на проведення обшуків в автомобілі SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_7 та перебуває у його фактичному володінні, а також у житлі за адресою: АДРЕСА_1, яке перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7 та на праві власності належить ОСОБА_12 Дозволи на проведення обшуків надані з метою відшукання та вилучення документів як у паперовому, так і електронному вигляді, чорнових записів, нотаток та інших рукописних та печатних носіїв інформації, електронних носіїв інформації, у тому числі комп`ютерної техніки, ноутбуків, флеш-накопичувачів, компакт-дисків, планшетів, роутерів, мобільних телефонів, зокрема таких, що перебувають у користуванні особи, які містять відомості щодо надання та одержання неправомірної вигоди за створення умов в умисному ухиленні від сплати в повному обсязі митних платежів за ввезення на територію України товарів, а також причетності до діяльності українських та іноземних суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності чи їх представників, які здійснюють ввезення товарів на митну територію України, приховування незаконної діяльності, зв`язків в правоохоронних органах України.
03.07.2024 детективи НАБУ провели обшук житла за вказаною вище адресою, в ході якого виявили та вилучили: мобільний телефон IPhone 15 Pro Max, IMEI: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 (далі - IPhone 15 Pro Max); мобільний телефон IPhone 15 Pro, IMEI: НОМЕР_4, IMEI 2: НОМЕР_5 (далі - IPhone 15 Pro); ноутбук MacBook Pro з серійним номером C02D1D44MD6M, сірого кольору (далі - ноутбук); кошти у сумі 37 283 доларів США та 96 140 гривень.
Окрім того, детективи НАБУ 03.07.2024 також провели обшук вищезазначеного автомобіля, в ході якого виявили та вилучили кошти у сумі 69 650 доларів США та флеш-носій синього з жовто-білим кольором «Canyon» USB 2.0 (далі - флеш носій).
Вилучені 03.07.2024 в ході обшуків речі та грошові кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні (постанова старшого детектива НАБУ ОСОБА_13 від 03.07.2024).
Надалі, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, прокурор САП ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотання, в якому просив накласти арешт на речі та грошові кошти вилучені в ОСОБА_7 в ході проведення обшуків житла й автомобіля.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 18.07.2024 наклав арешт на мобільні телефони, ноутбук та грошові кошти вилучені в ОСОБА_7 в ході проведення обшуків житла та автомобіля. На вилучений в ОСОБА_7 флеш носій слідчий суддя арешт не наклав, оскільки сторона обвинувачення не підтримала клопотання в цій частині.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 18.07.2024, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та доповнення до неї. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою: відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна в повному обсязі та зобов`язати НАБУ повернути його клієнтам речі й грошові кошти вилучені під час проведених обшуків.
Узагальнено представник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що матеріали справи не містять відомості про причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується. До того ж підозрюваний ОСОБА_11 не підпорядковувався ОСОБА_7, як директору Департаменту контролю та адміністрування митних платежів Державної митної служби України. Оскільки ОСОБА_7 не є підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, то на його майно не може бути накладено арешт. У цій частині адвокат звертає увагу на положення п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014, відповідно до яких слідчий суддя не має права накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваною, обвинуваченою або такою, що в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Окрім того, адвокат зазначає, що детективи під час проведення обшуку порушили порядок фіксації вилучених коштів, зокрема, їх серії та номери не зафіксовані у протоколі обшуку. Докази про те, що вилучені грошові кошти відносяться до переданих ОСОБА_11, як неправомірна вигода, матеріали справи не містять. Акцентує на тому, що вилучені під час обшуку кошти належать ОСОБА_7, його дружині та синові, які отримані ними від продажу майна та здійснення господарської діяльності, а також частина коштів були раніше вилучені на підставі ухвали слідчого судді та натепер були повернуті. Висновки слідчого судді в цій частині є помилковими й не відвідають фактичним обставинам справи.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 у повному обсязі підтримав свою апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Уважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування - відсутні.
Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не надали. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
У межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їхнього вирішення колегія суддів має визначити: чи є правова підстава для арешту майна; чи є втручання у право власності ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надмірним.
Щодо правової підстави для арешту майна
Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на майно, вилучене 03.07.2024 під час проведення обшуку, оскільки відсутні підстави вважати, що воно відповідає ознакам речових доказів, та підлягатиме спеціальній конфіскації. Колегія судді з такими доводами не погоджується та звертає увагу на таке.
Так, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів встановила, що детективи НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000178 від 16.04.2024 за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 і 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.
У цьому кримінальному провадженні, 03.07.2024 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 і 4 ст. 368 КК України.
За змістом повідомлення про підозру у начальника управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Рівненської митниці Державної митної служби України ОСОБА_11 виник умисел щодо щомісячного одержання неправомірної вигоди від заздалегідь підшуканих фізичних осіб, які діють в інтересах суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на території України для забезпечення безперешкодного митного контролю та митного оформлення товарів на Рівненській митниці.
Складовою протиправних дій ОСОБА_11 був узгоджений розподіл загального розміру щомісячної неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, із якої він частину залишатиме собі, а інші частину передаватиме службовим особам Рівненської митниці, департаментів Державної митної служби України, Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Рівненській області, Державного бюро розслідувань, для того, щоб останні не вживали заходи, спрямовані на документування і викриття протиправної діяльності представників або директорів заздалегідь підшуканих підприємств-імпортерів, від імені яких розмитнювались товари на Рівненській митниці за різними протиправними схемами, у т.ч. протиправних дій ОСОБА_11 в частині отримання ним неправомірної вигоди.
27.06.2024 слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку в автомобілі SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_7, та перебуває у його фактичному володінні, а також у житлі за адресою: АДРЕСА_1, яке перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7, та на праві власності належить ОСОБА_12, з метою відшукання та вилучення документів як у паперовому, так і електронному вигляді, чорнових записів, нотаток та інших рукописних та печатних носіїв інформації, електронних носіїв інформації, у тому числі комп`ютерної техніки, ноутбуків, флеш-накопичувачів, компакт-дисків, планшетів, роутерів, мобільних телефонів, зокрема таких, що перебувають у користуванні особи, які містять відомості щодо надання та одержання неправомірної вигоди за створення умов в умисному ухиленні від сплати в повному обсязі митних платежів за ввезення на територію України товарів, а також причетності до діяльності українських та іноземних суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності чи їх представників, які здійснюють ввезення товарів на митну територію України, приховування незаконної діяльності, зв`язків в правоохоронних органах України.
Під час проведення 03.07.2024 обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, згідно з відповідним протоколом, детективи НАБУ виявили та вилучили 2 мобільні телефони, ноутбук та кошти у сумі 37 283 доларів США та 96 140 гривень.
Окрім того, під час проведення 03.07.2024 обшуку автомобіля SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1, згідно з відповідним протоколом, детективи НАБУ виявили та вилучили кошти у сумі 69 650 доларів США та флеш-носій.
Відповідно до постанови детектива НАБУ від 03.07.2024, вилучені під час проведення названих обшуків 03.07.2024 речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 52024000000000178.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний із подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).
Оскільки вилучені мобільні телефони та ноутбук ймовірно вміщують відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Проте такі відомості наразі неможливо встановити, адже дані на них могли бути видалені, що потребує відновлення, а тому наявні умови для накладення арешту на зазначене майно, передбачені в абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України.
Крім того, слідчий суддя врахував положення ч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, відповідно до яких майно, що відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно перебуває, незалежно від того чи належить воно підозрюваному, чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, із метою забезпечення спеціальної конфіскації допускається арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України (ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так інших злочинів, перелік яких наведено у ч. 1 ст. 96-1 КК України.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Гроші, цінності та інше майно підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, зазначених у п. 1-4 ч. 1 ст. 96-1 КК України (ч. 4 ст. 96-1 КК України).
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що матеріали клопотання про арешт майна дають достатні підстави вважати, що вилучені у ОСОБА_7 під час проведення обшуків 03.07.2024 кошти є неправомірною вигодою, тобто отримані від вчинення кримінального правопорушення, то такі можуть підлягати спеціальній конфіскації відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, у зв`язку з чим на них може бути накладено арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчий суддя ретельно перевірив майно, на яке орган досудового розслідування просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Перевірка доводів апеляційної скарги щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 .
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя відповідно до ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати, серед іншого, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб
Арештоване майно вилучено за результатами 03.07.2024 обшуку в житлі за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.06.2024.
Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України).
Одним з елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абз. 3 п. 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).
У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).
Загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний із можливим розслідуванням корупційних злочинів.
Ступінь втручання у право мирного володіння майном колегія суддів оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: розмір шкоди, завданої злочином; тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Щодо інших доводів сторін
В апеляційній скарзі містяться інші аргументи, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ.
Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).
У цьому провадженні колегія суддів надала відповіді на всі вагомі аргументи.
Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.07.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4