- Presiding judge (CCC): Yanovska O.H.
УХВАЛА
23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 991/4436/24
провадження № 51-4352 ск 24
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05 липня 2024 року і
встановила:
ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2024 року задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 . Одночасно з цим визначено, що після затримання підозрюваного ОСОБА_5 і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.
Приймаючи таке рішення за відсутності ОСОБА_5 слідчий суддя дійшов висновків про: набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1-3 ст. 177 КПК України; наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду від 05 липня 2024 року ухвалою від 05 липня 2024 року ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду залишила без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, де порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу, оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Таким чином, зазначена вище норма містить пряму заборону перегляду у касаційному порядку ухвал слідчого судді після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвал суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг на такі ухвали.
Обмеження права на касаційне оскарження ухвали слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку та ухвали апеляційного суду за результатом такого перегляду визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach
v. France) від 13 лютого 2001 року).
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05 липня
2024 року, постановленої за наслідками розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА_4, поданої в інтересах ОСОБА_5, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2024 року залишена без змін.
Тобто, апеляційний суд розглянув по суті апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді та виніс вмотивоване рішення. Тому, відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України, така ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05 липня 2024 року не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4
ст. 424 КПК України, а тому у відкритті касаційного провадження відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Ураховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05 липня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3