- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 991/7653/24
Провадження № 11-сс/991/615/24
Слідча суддя ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2024 про арешт майна в межах кримінального провадження № 52021000000000574 від 07.12.2021,
за участю:
прокурора ОСОБА_8,
підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7,
У С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000574 від 07.12.2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України) щодо можливої розтрати та заволодіння майном АТ «Харківобленерго» шляхом зловживання службовими особами цього товариства своїм службовим становищем протягом 2021-2022 років під час організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг, які при цьому вчиняли дії, спрямовані на визначення переможцями торгів конкретних учасників, з якими надалі укладались відповідні договори на закупівлі товарів, робіт та послуг за завищеними цінами.
У межах зазначеного кримінального провадження, 14.08.2024 о 12 год 55 хв детективи НАБУ, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), затримали ОСОБА_6 та повідомили йому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто: заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно організованою групою; незакінчений замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене організованою групою.
Крім того, в ході затримання ОСОБА_6 детективи НАБУ провели його особистий обшук та вилучили грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) Євро (далі - грошові кошти) та мобільний телефон Motorola One 5 G ace чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 із сім-карткою (далі - мобільний телефон).
Наступного дня, детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотання, в якому просив накласти арешт на речі вилучені в ОСОБА_6 в ході його затримання, з метою забезпечення збереження речових доказів (мобільний телефон) та забезпечення конфіскації майна як виду покарання (грошові кошти).
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 22.08.2024 задовольнив його в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 22.08.2024, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна в повному обсязі.
Узагальнено представник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що слідчий суддя безпідставно наклав арешту на мобільний телефон. Зазначає, що він придбаний 03.02.2024, тобто через три роки після подій, які фігурують у повідомленні про підозру, а тому не містить жодної доказової інформації у межах цього кримінального провадження. Також наголошує на тому, що це вже другий мобільний телефон, вилучений у його клієнта, починаючи з травня 2023 року. У частині накладення арешту на грошові кошти адвокат послався на те, що вони належать на праві власності іншій особі - ОСОБА_9, що підтверджується розпискою від 13.08.2024, а тому висновки слідчого судді про накладення арешту на грошові кошти є помилковими.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник у повному обсязі підтримав свою апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив задовольнити.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисту. Уважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування - відсутні.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Отже, у межах доводів апеляційної скарги, з метою правильного їхнього вирішення, колегія суддів має визначити чи є правова підстава для арешту майна та чи є втручання у право власності ОСОБА_6 надмірним.
Щодо правової підстави для арешту майна
Захисник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на речі вилучені в ОСОБА_6 під час його затримання. На його думку, відсутні підстави вважати, що вилучені речі відповідає ознакам речових доказів та підлягатимуть конфіскації. Колегія судді з такими доводами не погоджується та звертає увагу на таке.
Так, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів встановила, що детективи НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000574 від 07.12.2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
За версією органу досудового розслідування, у період часу з 24.11.2020 по 24.01.2023 ОСОБА_10, який з огляду на виконання обов`язків Генерального директора АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, що зумовлює наявність у нього статусу службової особи, діючи умисно та всупереч державним інтересам у вигляді ефективного використання фінансових ресурсів підприємства та забезпечення прибутковості діяльності державних підприємств, шляхом зловживання службовим становищем з метою обернення фінансових ресурсів на власну користь та на користь учасників злочинної змови для задоволення корисливих інтересів, у порушення вимог чинного законодавства, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, організував вчинення злочинів та керував їх підготовкою та вчиненням, утворивши при цьому організовану групу, роль співорганізатора у якій зайняв ОСОБА_6, який здійснював фактичне управління ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ» та залучив до вчинення злочину ОСОБА_11, директора ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА», з яким підтримував давні дружні стосунки.
До складу організованої групи, окрім ОСОБА_10, також увійшли директор з загальних питань АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» ОСОБА_12 та начальник управління матеріально-технічного постачання АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» ОСОБА_13 .
Зокрема, у травні-червні 2021 року ці особи об`єднались у внутрішньо стійке об`єднання, яке було попередньо утворене з метою скоєння низки злочинів, що потребували ретельної підготовки, вчинили заволодіння грошовими коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в складі організованої групи в особливо великих розмірах.
Злочинним планом передбачалось завищення очікуваної вартості предметів публічних закупівель та формування моделей штучного обмеження допуску до участі у цих процедурах інших (непідконтрольних) суб`єктів господарювання.
Так, члени організованої групи ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_11 заволоділи коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у розмірі 11 126 652,90 грн, що становить суму різниць у вартості поставленого товару, що був сплачений АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», тобто 7 815 553,54 грн та 3 311 099,36 грн за договорами поставки від 25.05.2021 № Ц9354 та від 27.09.2021№ Ч5360, укладених із ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА» на постачання лічильників у порівнянні з ринковими цінами.
Також, члени організованої групи вчинили незакінчений замах на заволодіння коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у розмірі 9 193 127,80 грн з ПДВ, що становить суму різниць у вартості непоставленого на адресу АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» товару за договорами поставки, укладеними із ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА» від 25.05.2021 № Ц9354 та від 27.09.2021 № Ч5360, тобто 3 281 332,68 грн з ПДВ та 3 899 754,00 грн з ПДВ відповідно, із врахуванням різниці вартості поставленого товару за видатковими накладними від 21.02.2022 № ЭН-0000371 та від 21.02.2022 № ЭН-0000372 АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у порівнянні із ринковою вартістю.
Разом із тим, члени організованої групи заволоділи коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у розмірі 1 275 655,80 грн з ПДВ, що є різницею між вартістю товару, придбаного ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ» та ТОВ «УКРАЇНСЬКО-ЄВРОПЕЙСЬКА АГРОКОМПАНІЯ», що фактично контролювались ОСОБА_6, у виробника - ТОВ «ЕЛІЗ», та іншого постачальника - ТОВ «ДІП СЕРВІС+», і вартістю товару, а саме - трансформаторів, реалізованих ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ» до АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» відповідно до договору поставки від 04.10.2021 № Ч5656.
Також, члени організованої групи вчинили незакінчений замах на заволодіння коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у сумі 111 062 426,06 грн з ПДВ на підставі договору поставки трансформаторів від 04.10.2021 № Ч5656, укладеного із ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ», яка фактично контролювались ОСОБА_6 .
Таким чином, у межах зазначеного кримінального провадження, 14.08.2024 о 12 год 55 хв детективи НАБУ, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, затримали ОСОБА_6 та повідомили йому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто: заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно організованою групою; незакінчений замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене організованою групою.
Крім того, в ході затримання ОСОБА_6 детективи НАБУ провели його особистий обшук та вилучили грошові кошти та мобільний телефон.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний із подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).
Оскільки вилучений мобільний телефон ймовірно вміщує відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Проте такі відомості наразі неможливо встановити, адже дані на них могли бути видалені, що потребує відновлення, а тому наявні умови для накладення арешту на зазначене майно, передбачені в абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, який критично сприйняв доводи адвоката ОСОБА_7 щодо придбання підозрюваним ОСОБА_6 мобільного телефону лише у лютому 2024 року, оскільки сучасні технології, які використовуються у терміналах систем мобільного зв`язку, дозволяють копіювати інформацію з одного пристрою на інший, а також використовувати хмарні сховища.
Також, із метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, допускається арешт майна на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).
Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, у тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління (ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Як зазначалось вище, у ході затримання ОСОБА_6 був проведений його особистий обшук і за результатом вилучено, серед іншого, грошові кошти.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що вказані грошові кошти належні ОСОБА_6, позаяк вони вилучені безпосередньо в нього і під час їхнього вилучення останній не надав жодних зауважень.
Також слідчий суддя правомірно відхилив доводи захисту в частині належності грошових коштів третій особі - ОСОБА_9 . При цьому звернув увагу на те, що при розгляді питання про арешт суд не може визначати право власності за будь-якою особою, а спір про належність речей вирішується в порядку цивільного судочинства (постанова ККС ВС від 09.04.2020 у справі № 676/2199/19). Натомість на підставі фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, перевіряються відомості про належність особі майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
При виявленні та вилученні рухомих речей, які не підлягають державній реєстрації, має враховуватися дія презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю corpus possessionis); спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (рішення суду щодо визнання права власності за іншою особою, письмові докази, дата складання яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); показання свідків та пояснення зацікавлених осіб за умови обов`язкової письмової форми правочину не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування зазначеної презумпції; пояснення сторін оцінюються у зіставленні з фактичними обставинами та наданими доказами.
Отже, на цьому етапі досудового розслідування, враховуючи відсутність беззаперечних доказів на спростування презумпції права власності за ОСОБА_6, та можливості ухвалення обвинувального вироку стосовно нього, грошові кошти можуть бути об`єктом конфіскації як виду покарання за ч. 5 ст. 191 КК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчий суддя ретельно перевірив майно, на яке орган досудового розслідування просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Перевірка доводів апеляційної скарги щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_6 .
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя відповідно до ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати, серед іншого, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб
Арештоване майно вилучено 14.08.2024 у ході особистого обшуку ОСОБА_6 під час його затримання.
Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України).
Одним з елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абз. 3 п. 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).
У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).
Загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний із можливим розслідуванням корупційних злочинів.
Ступінь втручання у право мирного володіння майном колегія суддів оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: розмір шкоди, завданої злочином; тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Щодо інших доводів сторін
Апеляційна скарга містить інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні, оскільки в цьому провадженні колегія суддів надала відповіді на всі вагомі аргументи.
У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2024 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4