- Presiding judge (HACC): Fedorov O.V.
Справа № 991/9047/24
Провадження 1-кс/991/9092/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
30 вересня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представниці власника майна - адвоката ОСОБА_3,
детектива ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022100130000251 від 02.06.2022,
ВСТАНОВИВ:
12.09.2024 вказана скарга на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Зміст поданої скарги
У поданій скарзі адвокат просить визнати бездіяльність детектива та повернути тимчасово вилучене майно під час обушку за місце проживанням ОСОБА_5 .
В обгрунтування поданої скарги адвокат вказав, що за результатами проведення обшуку 08.02.2023 у будинку за місцем проживання ОСОБА_5 було вилучено мобільний телефон марки Apple Iphone 13 Pro MAX, imei НОМЕР_1 .
Арешт на вказаний пристрій не накладався, а станом на звернення із скаргою не повернуто власнику.
З метою повернення мобільного телефону, адвокатка звернулася до детектива з клопотанням від 27.08.2024, однак воно залишилося без будь-якого реагування з боку сторони обвинувачення.
При цьому, на переконання адвоката, ухвала про надання дозволу на обшук не є судовим рішенням, яке спрямоване на обмеження права власності, адже відповідно до положення ст. 234 КПК обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Натомість тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту як заходу забезпечення. Тому норми КПК України передбачають єдиний вид судового рішення, спрямований на обмеження права власності особи під час досудового розслідування- ухвала про арешт.
Натомість, у випадку прийняття до уваги позиції, що ухвала про надання дозволу на обшук, якою прямо передбачено дозвіл на відшукання речей, яке вилучається, то створюється правовий вакуум, в якому опиняється власник майна без права на оскарження обмежень права власності.
Більше того, адвокат звертає увагу, що КПК висуває особливий правовий порядок вилучення під час огляду та обшуку електронних інформаційних систем, мобільних терміналів для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, у разі якщо вони передбачені в ухвалі суду, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Адвокат не заперечує, що відповідні пристрої були передбачені в ухвалі суду, однак будь-яких перешкод для огляду та вилучення інформації, яка має значення для кримінального провадження не було, адже власник добровільно повідомив пароль доступу до телефону, а відомостей про призначені експертизи відсутні.
Також адвокатка зауважує, що вміст телефону оглянуто, а результати відповідним чином зафіксовані у відповідному протоколі та є самостійним джерелом доказу, а тому носії інформації не мають самостійного доказового значення і мають бути повернуті власнику.
Адвокатка вважає, що при зазначених обставинах детектив мав негайно повернути вилучене майно, однак не зробив цього. Так само ним було не виконано обов`язок повернення майна при її зверненні із відповідним клопотання, яке було проігнороване, а тому вважає, що у діях детектива наявна бездіяльність.
2.Позиції сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні адвокатка ОСОБА_3 просила задовольнити подану скаргу та зобов`язати детективів НАБУ повернути майно, вилучене під час вказаного обшуку.
Детектив ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання, надіславши письмові заперечення, у яких вказав, що ухвала про надання дозволу на обшук передбачала право на відшукання та вилучення мобільного телефону. У подальшому, на телефоні було виявлено відомості, які мають значення для цього кримінального провадження щодо виконання договірних зобов`язань між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та ТОВ «ТОП Трейдінг Лайн» по постачанню бронежилетів на суму 20 212 500 грн.
Також у зв`язку із відповідністю критеріям ст.98 КПК, вказані пристрої були визнано речовими доказами, а телефон був оглянутий та за результатами розгляду складено протокол у якому зафіксовано необхідні слідству відомості.
Детектив із посиланням на судову практику підтримує позицію, що передбачене в ухвалі про обшук майно не є тимчасово вилученим, а тому у даній ситуації немає підстав для задоволення такого клопотання.
На підтвердження своїх доводів подав матеріали вказаного кримінального провадження, а саме протоколи огляду вилучених технічних носіїв.
3.Оцінка та мотиви слідчого судді
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає, зокрема, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України.
У першу чергу, для вирішення питання про неповернення тимчасово вилученого майна, слідчий суддя має визначити чи має майно, відносно якого порушене питання, статус тимчасово вилученого.
Так, відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони відповідають одній з ознак п.1-4 вказаної статті.
При цьому, оцінка підстав віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст. 167 КПК України залежить також від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування.
Статтею 168 КПК України передбачено випадки за яких можливо тимчасово вилучати майно, зокрема згідно з ч.2 цієї статті тимчасове вилучення здійснюється під час обшуку.
Вказана слідча дія відповідно до ст. 234 КПК України проводиться на підставі ухвали слідчого судді, в якій, з-поміж іншого, мають міститися відомості про речі та документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук (п.6 ч.2 ст. 235 КПК України).
Слідчий суддя вважає, що необхідність зазначення таких відомостей узгоджується із тим, що під час розгляду клопотання про надання дозволу на обшук детектив/прокурор, серед іншого, має довести достатність підстав вважати, що відповідні речі та документи мають значення для досудового розслідування, відомості, які в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду, а також, можливість перебування таких речей та документів у зазначеному житлі чи іншому володінні особи ( п.2-4 ч.5 ст.234 КПК України).
Враховуючи зазначене, при вирішенні питання про дозвіл на проведення обшуку, здійснюється судовий контроль за втручанням у право власності осіб, зокрема щодо конкретного обсягу майна, яке має значення для конкретного кримінального провадження та яке за умови подальшого дотримання встановлених законом правил отримання доказової інформації із таких речей і документів та її фіксування забезпечуватиме правомірність утримання такого майна органом досудового розслідування.
У зв`язку із цим, статтею 236 КПК України, якою встановлено порядок проведення обшуку, розрізнено статус майна, яке може вилучатися під час такої слідчої дії. Така різниця у статусі обумовлена відмінностями у подальшому процесуальному оформленні майна у кримінальному провадженні і, відповідно, відмінністю в питанні повернення власнику.
Так, положення ч. 7 ст. 236 КПК України передбачає, що предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Тож, законодавцем визначено, що тимчасово вилученим майном під час обшуку є майно, яке:
- не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку;
- не відноситься до предметів, які вилучені законом з обігу.
При цьому, слідчий суддя відзначає, що КПК висуває особливий правовий порядок вилучення під час огляду або обшуку електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, а саме таке вилучення є тимчасовим та здійснюється лише у разі, якщо:
- вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду;
- коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч.2 ст. 168 КПК України).
Таким чином, вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку є тимчасовим і відповідно вони мають статус тимчасово вилученого майна.
Застосовуючи вказані положення до майна, щодо якого порушено питання у поданій скарзі, слідчий суддя виходить із таких міркувань.
Так, встановлено, що 08.02.2023 на підставі ухвали слідчого судді від 28.01.2023 (справа № 761/3345/23) було проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_5 .
Під час вказаного обшуку було вилучено мобільний телефон марки Apple Iphone 13 Pro MAX, imei НОМЕР_1 s/n НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_1 у чохлі прозорого кольору.
Зважаючи на наведені вище нормативні положення, слідчий суддя має встановити чи входило майно, щодо якого порушується питання, до переліку такого, на яке прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.
Із резолютивної частини ухвали про обшук вбачається, що слідчим суддею було надано дозвіл на відшукання, зокрема комп`ютерної техніки, ноутбуків, носіїв інформації (флеш-карт, жорстких дисків, планшетів та інших), засобів зв`язку, мобільних телефонів, та інші предмети, що підтверджують протиправну діяльність.
Перевіряючи відповідність вилученого пристрою критеріям, які зазначені в ухвалі про надання дозволу на обшук, слідчий суддя відзначає, що детективом надано протокол огляду від 11.02.2023 мобільного телефону, відповідно до якого на такому телефоні виявлено інформацію, яка має значення для кримінального провадження, а саме листування із особами щодо оплати наданих послуг перевезення бронежилетів, завантажені товарно-транспортні накладні із відомостями вантажу, відомості щодо обсягів перевезення, укладення договорів та звітування щодо вивантаження.
Відповідне листування було зафіксовано шляхом створення фотознімків, які є додатком до протоколу.
При цьому, у судовому засіданні, детектив та представниця власника майна підтвердили, що на мобільний телефон не накладався арешт, а тому його подальше утримання органом досудового розслідування є безпідставним.
Положення ст. 168 КПК визначають особливий статус мобільних пристроїв як вилученого майна, а також слід відзначити, що значення для кримінального провадження мають не сам пристрій, а відомості, які в ньому відшукано.
Слідчий суддя бере до уваги позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 751/6069/19, відповідно до якої матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Особливістю електронного документа є відсутністю «жорсткої» прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення…записаний на оптичний диск - носій інформації, електронний файл у вигляді відеозапису, є оригіналом (відображенням) електронного документа…». Схожий висновок, наведено і у постанові Верховного суду від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к.
Так, необхідно зауважити, що вміст телефону оглянуто, а результати цієї дії відповідним чином зафіксовані, у тому числі детективом, що є самостійним джерелом доказу, що не спростовується і не заперечується представником власника майна.
Таким чином, такий телефон сам по собі не має значення для кримінального провадження.
Посилання детектива, що такі відомості не були скопійовані відхиляються, оскільки протягом тривалого часу мобільний телефон перебував у розпорядженні сторони обвинувачення, що давало усі можливості здійснити фіксацію важливих відомостей у спосіб, необхідний слідству. Детектив не вказує про необхідність проведення експертного дослідження чи труднощі копіювання інформації, а тому слідчий суддя не вбачає будь-яких потреб для його утримання детективами.
За таких обставин, враховуючи що майно, щодо питання якого подано скаргу є тимчасово вилучене, його подальше утримання не має правових підстав, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає задоволенню.
При цьому представником власника майна не було заперечено факт наявності інформації на вказаному телефоні, що може мати значення для даного кримінального провадження, однак при цьому було відзначено, що вона не брала участь в огляді даного телефону та не може підтвердити точного змісту наявної на ньому інформації.
Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
З огляду на встановлені вище обставини слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати детектива НАБУ повернути майно його власнику.
Керуючись ст. ст. 169, 170, 303, 305, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Скаргу адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022100130000251 від 02.06.2022,- задовольнити.
2.Зобов`язати детектива Національного антикорупційного бюро України, уповноваженого здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022100130000251 від 02.06.2022 повернути ОСОБА_5 мобільний телефон марки Apple Iphone 13 Pro MAX, imei НОМЕР_1, який вилучений 08.02.2023 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1