Document No. 122127003

Cправа №991/7283/24

Провадження №11-сс/991/597/24

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 19.08.2024 відмовлено у задоволенні скарги.

Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями, у якій зазначає, що ухвала, постановлена без дотримання норм матеріального та процесуального права, а також об`єктивного з`ясування обставин справи.

Посилається на те, що зазначені у заяві дані щодо вчинення кримінальних правопорушень є достатніми для реєстрації відомостей про них у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР), подальшого здійснення досудового розслідування та попередньої кваліфікації таких як кримінальних правопорушень.

Слідча суддя не розглянула доводів, наведених у скарзі, належним чином не перевірила їх, не навела мотивованих і обґрунтованих спростувань, а тому прийшла до передчасних та немотивованих висновків, адже обов`язок перевірки фактів, обставин, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення, їх підтвердження покладено на слідчого (детектива), дізнавача під час проведення досудового розслідування у зареєстрованому кримінальному провадженні.

Просить скасувати ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 19.08.2024 та постановити нову, якою задовольнити скаргу адвоката ОСОБА_7, подану в інтересах ОСОБА_6, шляхом зобов`язання детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), уповноважених на внесення відомостей заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення до ЄРДР, внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_6 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.255, 368 КК України, від 08.08.2024, яка отримана НАБУ 09.08.2024 за № Д-11240, щодо ймовірно протиправних дій колишнього народного депутата ОСОБА_8, директора Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) ОСОБА_9, суддів Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10, ОСОБА_11 та розпочати досудове розслідування.

ОСОБА_6, його представник ОСОБА_7, НАБУ, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули, НАБУ участь свого представника не забезпечило, про причини неявки учасники суд не повідомили.

Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

12.08.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, у якій він просив зобов`язати уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості за його заявою про вчинення кримінального правопорушення та вручити заявнику витяг із ЄРДР.

Скарга обґрунтована тим, що 08.08.2024 ОСОБА_6 подав до НАБУ заяву про вчинення кримінального правопорушення, у якій просив внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування щодо вчинення колишнім народним депутатом України ОСОБА_12, директором ДБР ОСОБА_13, суддями Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10, ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ст.255, 368 КК України, а також встановити коло інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, та притягнути винуватих осіб до кримінальної відповідальності.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідча суддя прийшла до висновків, що у заяві відсутні конкретні обставини, які можуть свідчити про злочинну змову та вчинення певними особами, зокрема, народним депутатом України ОСОБА_8, директором ДБР ОСОБА_13, суддями Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 та ОСОБА_11, дій, які б містили загальні ознаки об`єктивної сторони певного кримінального правопорушення, тобто, висловлене загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій зроблене ОСОБА_6 виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності рішень чи дій зазначених осіб; виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством, а намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання заяви про злочин, може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність судді, що передбачають ст.126, 129 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги висновків слідчої судді не спростовують.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Згідно із ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому в ЄРДР, як вбачається з п.4 ч.5 ст.214 КПК України, вноситься короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Положеннями ч.4 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18, провадження №51-4229км20, дійшов до висновку, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Відтак, внесенню до ЄРДР підлягають не всі заяви про вчинення кримінальних правопорушень, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення саме кримінального правопорушення, тобто внесенню відомостей передує перевірка таких щодо наявності обставин, що свідчать про склад того чи іншого кримінального правопорушення.

За наведених обставин, помилковим є довід апеляційної скарги про те, що обов`язок перевірки фактів, обставин, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення, їх підтвердження покладено на слідчого (детектива), дізнавача під час проведення досудового розслідування у зареєстрованому кримінальному провадженні.

У заяві ОСОБА_6 зазначив, що йому стало відомо з відкритих джерел, що директор ДБР ОСОБА_14 на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну віддав наказ про термінове знищення матеріалів низки резонансних справ. За заявою ОСОБА_6 на виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 11.07.2024 у справі №991/5693/24 НАБУ розпочато досудове розслідування кримінального провадження за ч.3 ст.368 КК України за фактом отримання неправомірної вигоди групою осіб, що займають відповідальне становище, а саме: заступником Керівника Офісу Президента України ОСОБА_15, директором ДБР ОСОБА_13, начальником Головного слідчого управління ОСОБА_16, заступником Генерального прокурора ОСОБА_17, суддями Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_18, ОСОБА_11 . Серед знищених матеріалів справ були документи, які стосувались кримінального провадження №62021000000001015 від 16.12.2021, досудовим розслідуванням у якому встановлено, що у 2021 році службовими особами Центральної випробувальної державної лабораторії (ЦВДЛ) Держпродспоживслужби в Київській області та м. Києві за результатами відкритих торгів укладено із пов`язаними юридичними особами, а саме: ТОВ «ЛОГІКЛАБГРУПА», ТОВ «АЛТ УКРАЇНА ЛТД», ТОВ «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ», ТОВ «ІНТЕГРЕЙТЕД МЕДІКАЛ ГРУП», ряд договорів на постачання лабораторного обладнання та інших товарів загальною орієнтовною вартістю 170 млн грн, умовами яких передбачено, що товар необхідно було поставити в строк до 23.12.2021 за адресою: АДРЕСА_1, а в ціну товару включені також супутні послуги, зокрема: виконання навантажувальних та розвантажувальних робіт, інсталяція програмного забезпечення, збирання, встановлення та налаштування обладнання, проведення навчання з експлуатації обладнання. Згідно з матеріалами Головного оперативного управління ДБР службові особи ЦВДЛ зловживаючи службовим становищем діючи за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «ХІМЛАБОРРЕАКТИВ», ТОВ «ІНТЕГРЕЙТЕД МЕДІКАЛ ГРУП», ТОВ «АЛТ Україна ЛТД», ТОВ «ЛОГІКЛАБГРУПА», підписали офіційні документи (акти прийому-передачі) про отримання товарів без їх фактичного постачання, чим вчинили розтрату державних коштів в особливо великих розмірах. Одночасно з цим встановлено, що одним з організаторів вказаної злочинної схеми, а також особою, яка здійснювала лобіювання виділених державних коштів для реалізації протиправного механізму, з метою отримання коштів є народний депутат України, колишній голова Комітету з питань бюджету Верховної Ради України ОСОБА_8 . Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 у справі №757/38590/23-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113165811#) обставини, що вказують на причетність ОСОБА_8 до вчинення цього кримінального правопорушення викладені у матеріалах ДБР та Служби безпеки України, отриманих за результатами виконання доручення слідчого під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, та в інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності. Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118660516) визначено, що справи в яких місце вчинення кримінального правопорушення не встановлено, повинні розглядатися в Шевченківському районному суді м. Києва, в межах територіальної юрисдикції знаходження Головного слідчого управління ДБД. Тому суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 не мала права приймати до розгляду справу №757/38590/23-к, враховуючи, що у кримінальному проваджені фігурував народний депутат ОСОБА_8, а повинна була направити цю справу до Шевченківського районного суду м. Києва. Також голова Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_11 ігнорує рішення Київського апеляційного суду щодо територіальної юрисдикції ДБР та не вживає заходів для законного розгляду справ. Ігнорування рішень апеляційного суду призводить до порушення прав сторін судового процесу на справедливий судовий розгляд та підривати довіру до судової системи в цілому.

На переконання ОСОБА_6, у діях колишнього народного депутата України ОСОБА_8, директора ДБР ОСОБА_19, суддів Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 (створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами) та ст.368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища) КК України.

Однак, заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 не містить достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.

Так, статтею 255 КК України визначено відповідальність за створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній.

При цьому п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» №13 від 23.12.2005 визначено, що злочинна організація - це внутрішньо й зовнішньо стійке ієрархічне об`єднання трьох і більше осіб або двох і більше організованих груп (структурних частин), метою діяльності якого є вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що вимагає ретельної довготривалої підготовки, або керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Злочинну організацію слід вважати утвореною (створеною), якщо після досягнення особами згоди щодо вчинення першого тяжкого чи особливо тяжкого злочину, але до його закінчення об`єднання набуло всіх обов`язкових ознак такої організації. При цьому не має значення, передувала набуттю об`єднанням ознак злочинної організації стадія його існування як організованої групи чи зазначена організація була одразу створена як така.

Разом з тим, в заяві ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення відсутні відомості щодо механізму створення, керівництва, характерних ознак злочинної організації, розподілу ролей між її учасниками, а також послідовності їхньої реалізації для досягнення поставленої мети.

Згідно із диспозицією ст.368 КК України кримінально караними є дії, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Натомість, викладені у заяві відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК України, є лише припущенням заявника та не містять достатніх даних для того, щоб розпочати досудове розслідування, оскільки досудове розслідування розпочинається лише на підставі конкретних фактів, які свідчать про вчинення злочину.

Обов`язковими складовими події кримінального правопорушення є відомості про місце та час його вчинення. Що ж стосується злочину, визначеного ст.368 КК України, фіксації підлягає сама подія злочину, як підстава для притягнення особи до відповідальності.

Отже, на підтвердження викладених у заяві ОСОБА_6 обставин про можливу причетність колишнього народного депутата України ОСОБА_8, директора ДБР ОСОБА_19, суддів Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до описаних протиправних діянь заявником мають бути вказані та детально описані обставини існування таких фактів (час та місце зустрічей, предмет неправомірної вигоди та спосіб його передачі (реалізації), свідки цієї події тощо).

Натомість, у своїй заяві він висуває загальне припущення про можливе існування певних обставин та загальну можливість вчинення відповідних дій певними особами, ґрунтуючись лише на суб`єктивному уявленні щодо здійснення останніми своїх повноважень.

За таких обставин, слідча суддя обґрунтовано прийшла до переконання, що у заяві відсутні конкретні відомі заявнику обставини, які можуть свідчити про злочинну змову та вчинення певними особами, зокрема, народним депутатом України ОСОБА_8, директором ДБР ОСОБА_13, суддями Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 та ОСОБА_11, дій, які б містили загальні ознаки об`єктивної сторони певного кримінального правопорушення.

Таким чином, помилковим є твердження апеляційної скарги про те, що слідча суддя не розглянула доводів, наведених в скарзі, належним чином не перевірила їх, не навела мотивованих і обґрунтованих спростувань, а тому прийшла до передчасних та немотивованих висновків.

Оскільки самих лише припущень заявника та незгоди з процесуальними діями і рішеннями вищевказаних осіб недостатньо для висновку про наявність кримінальних правопорушень, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування, описані в скарзі факти не потребують перевірки засобами кримінального процесу, тому прийняте слідчою суддею рішення є правильним по суті.

Із огляду на це безпідставними є довід апеляційної скарги про те, що зазначені у заяві дані щодо вчинення кримінальних правопорушень є достатніми для реєстрації відомостей про них у ЄРДР, подальшого здійснення досудового розслідування та попередньої кваліфікації такої дії/бездіяльності як кримінального правопорушення.

За вказаних обставин помилковим є посилання апеляційної скарги на те, що ухвала, постановлена без дотримання норм матеріального та процесуального права, а також об`єктивного з`ясування обставин справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Підсумовуючи вказане, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчої судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчої судді - без змін.

Керуючись ст.404, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2024 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4