- Presiding judge (HACC): Shkodin Ya.V.
справа №991/11464/24
провадження №1-кс/991/11517/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
«08» жовтня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, детектива ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_5, про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2024 року у справі №991/2220/24 у кримінальному провадженні №42019110350000029 від 13 лютого 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42019110350000029 від 13 лютого 2019 року.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
У своєму клопотанні адвокат ОСОБА_3 зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/2220/24 накладено арешт, серед іншого, на належні ОСОБА_5 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221284001:01:055:0091 площею 0.0843 га, 3221284000:03:012:0054 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0053 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0052 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0051 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0058 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0057 площею 0.1 га, 3221284001:01:055:0095 площею 0.0729 га, 3221284001:01:055:0104 площею 0.5322 га, 3221284000:03:012:0065 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0064 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0063 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0062 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0061 площею 0.1 га, 3221284001:01:055:0106 площею 0.1088 га як на майно підозрюваного ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а підставною для накладення арешту на майно третіх осіб, яким воно було безоплатно відчужено ОСОБА_6, прокурор визначав можливість застосування механізму спеціальної конфіскації, однак, на переконання заявника, не було доведено, що вказані земельні ділянки мають хоч якесь відношення до кримінального провадження 42019110350000029, оскільки вони не є ані предметом кримінального провадження, ані знаряддям, а також не були отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та не використовувались для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення. Слідчим суддею при постановленні ухвали про арешт майна не було враховано, що зазначене вище майно не є власністю ОСОБА_6, а належить на праві особистої приватної власності лише ОСОБА_5 (було набуте ним на підставі договору дарування від 18 серпня 2023 року), який не є стороною даного кримінального провадження, при цьому ухвалі відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що майно, яке належить йому на праві приватної власності, може підлягати конфіскації. У вказаній ухвалі також зазначено, що у власності ОСОБА_6 перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 3221284000:03:012:0049 площею 3,9998 га, яку на підставі технічної документації від 02 серпня 2023 року було поділено на 38 земельних ділянок, які надалі на підставі договорів дарування від 17 серпня 2023 року №398 та №399 безоплатно відчужено на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_5, як зауважує прокурор, після повідомлення про підозру ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 15 серпня 2023 року, з метою приховати зазначене майно від органу досудового розслідування. Однак, на думку заявника, викладене не знаходить свого підтвердження оскільки: інші земельні ділянки, які на праві приватної власності належать ОСОБА_6, не відчужені на користь третіх осіб; договір дарування зазначених вище земельних ділянок датований 17 серпня 2023 року, а повідомлено ОСОБА_6 про підозру більше ніж через півроку - 11 березня 2024 року. Адвокат також вважає, що думка прокурора про намагання приховати зазначене майно від органу досудового розслідування спростовується тим фактом, що ОСОБА_6 за станом здоров`я останнім часом доволі часто перетинав кордон. Так, відповідно до змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 лютого 2024 року, ОСОБА_6 25 лютого 2024 року на виїзді з України в міжнародному пункті пропуску «Ужгород» було вручено 5 повісток на прибуття до НАБУ, не зважаючи на що він не залишився за кордоном, а повернувся на територію України. Викладене, на думку адвоката, свідчить про те, що ОСОБА_6 не мав на меті ані переховуватись, ані приховувати будь-що від органу досудового розслідування. Отже, адвокат вважає, що, за відсутності належних на те правових підстав, слідчим суддею було накладено арешт на майно, яке перебуває у особистій приватній власності третьої особи - ОСОБА_5, чим грубо порушив його права, у зв`язку з чим накладений арешт підлягає скасуванню.
Позиція сторін у судовому засіданні.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту майна підтримала з підстав, викладених у ньому, та просила його задовольнити.
Детектив ОСОБА_4, заперечуючи проти задоволення клопотання, зазначив, що ухвала про накладення арешту є обґрунтованою, а отже підстави для його скасування відсутні.
Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників судового засідання та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає про наступне.
В ході розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні №42019110350000029 від 13 лютого 2019 року щодо заволодіння земельними ділянками ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» НААН України, що перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії КВ № 0002 від 13 грудня 1995 року на території м. Фастів Київської області, земельними ділянками ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», що перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003658 від 11 листопада 2002 року в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області та перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003662 від 15 листопада 2002 року в адміністративних межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Київської області, легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Постановою прокурора від 27 березня 2024 року матеріали зазначеного кримінального провадження були об`єднані з матеріалами кримінального провадження №52017000000000841 від 29 листопада 2017 року за ознаками кримінальним правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, стосовно заволодіння службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за попередньою змовою з іншими особами, землями державної власності лісогосподарського призначення, які перебували у землекористуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, площею 2,2428 га, вартістю 2 952 296,28 грн, а також вчинення правочинів із такими земельними ділянками та дій, спрямованих на приховування та маскування їх незаконного походження, із присвоєнням єдиного номеру 52017000000000841.
При цьому, в межах кримінального провадження №42019110350000029 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2024 року (справа №№991/2220/24) накладено арешт, серед іншого, на п`ятнадцять земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами із забороною відчуження, перетворення шляхом зміни конфігурації, поділу чи об`єднання та забороною виконання будівельних робіт зі спорудження об`єктів нерухомого майна на таких земельних ділянках. Як вбачається зі змісту цієї ухвали, оцінивши докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_6, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, за викладених у клопотанні обставин та йому може бути призначено покарання у виді можливої конфіскації майна. Зокрема, слідчий суддя взяв до уваги ті обставини, що, за даними актового запису про народження від 24 липня 1986 року №3505, ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_6 . Згідно з відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно, вказані земельні ділянки набуті ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 18 серпня 2023 року і, як вбачається зі змісту цього договору, попереднім власником таких земельних ділянок був підозрюваний ОСОБА_6 . Крім того, було встановлено, що у власності ОСОБА_6 перебувала земельна ділянка у АДРЕСА_1 площею 3,9998 га, яку він поділив на 38 земельних ділянок на підставі заяви від 31 липня 2023 року, після чого протягом двох днів здійснив відчуження вказаних земельних ділянок, зокрема 19 земельних ділянок подарував батькові. При цьому, враховуючи, що відчуження земельних ділянок, серед яких і п`ятнадцять зазначених вище, здійснене підозрюваним безоплатно на користь пов`язаних з ним осіб та у короткий проміжок часу після затримання і повідомлення про підозру особам, ймовірно причетним до вчинення злочинів (перше повідомлення про підозру здійснено 15 серпня 2023 року, а дати відчуження 17 та 18 серпня 2023 року), слідчий суддя дійшов висновку, що особи ймовірно діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами задля уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна. Вказані обставини, на переконання слідчого судді, давали достатні підстави для висновку, що укладені правочини по відчуженню нерухомого майна містять ознаки фраудаторності, а тому вказані земельні ділянки, право власності на які хоча і зареєстровані, зокрема за ОСОБА_5, але фактично належать підозрюваному ОСОБА_5 і, як наслідок, на них може бути накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна. У цьому контексті, слідчий суддя відзначив той факт, що ризики відчуження чи приховання такого майна наявні, враховуючи вагомі докази того, що ОСОБА_5 здійснив відчуження належних йому на праві власності земельних ділянок на користь третіх осіб, в тому числі свого батька, відразу після затримання та повідомлення про підозру трьом учасникам злочинної схеми, які вчинили злочини спільно із ОСОБА_5 у складі організованої групи. Вказані обставини давали слідчому судді підстави вважати, що відчуження такого майна відбулося як намагання вивести його з-під арешту та можливої конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба (ст. 174 КПК України).
КПК України не визначає переліку обставин, за наявності яких слідчий суддя може встановити названі підстави, однак, зі змісту наведеної норми стає зрозумілим, що, перевіряючи наявність першої підстави, слідчому судді слід виходити з обставин, які існували на час накладення арешту, а наявність другої - з огляду на обставини, що існують на час розгляду клопотання про його скасування.
У клопотанні адвокат ОСОБА_3 ставить питання про скасування арешту з земельних ділянок, посилаючись на те, що такий арешт був накладений безпідставно.
Надаючи власну оцінку правовідносинам, які склалися у цьому провадженні, слідчий суддя акцентує увагу на положеннях ч. 1 ст. 59 КК України, яка орієнтує усіх правозастосувачів на те, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Тобто, застосування конфіскації можливе лише щодо засуджених осіб і законодавець не надає можливості застосовувати конфіскацію стосовно майна третіх осіб, які не фігурують (обвинувачуються) у кримінальному провадженні.
Водночас, проаналізувавши положення ухвали від 22 березня 2024 року, мотиви, якими керувався слідчий суддя при накладенні арешту на майно ОСОБА_5, та висловлені ним твердження про наявність ознак фраудаторності в укладених правочинах з відчуження нерухомого майна, слід зазначити, що запропонований розвиток подій можливий в сьогоднішньому правовому середовищі (ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 травня 2022 у справі №991/959/22, від 15 лютого 2024 у справі №991/8642/23), однак вказана можливість, на думку слідчого судді, обмежується моментом звернення (направлення) стороною обвинувачення до суду з обвинувальним актом.
Саме такий строк є більш ніж достатнім для визнання недійсними договорів дарування (як фраудаторних) та пропорційним, з урахуванням інтересів досудового розслідування і спричинених власнику майна обтяжень. Інакше, без підтвердження факту недійсності правочинів у судовому порядку згідно з визначеною юрисдикцією спору, виконання завдань кримінального провадження буде ускладненим або взагалі неможливим.
Підсумовуючи, оскільки наявна подальша необхідність арешту земельних ділянок в цілях кримінального провадження, за відсутності нових (додаткових) відомостей і відповідних доказів на підтвердження необґрунтованості висновків слідчого судді, як і будь-якої інформації стосовно того, що наразі у застосуванні такого заходу забезпечення відпала потреба, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування арешту майна, у зв`язку з чим в задоволенні даного клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотанняадвоката ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_11